Доповідь "Формування успіху як життєвого пріоритету особистості студента через предметні компетенції на занаттях з філологічних дисциплін"

Про матеріал
Доповідь про створення ситуації успіху на заняттях. Ситуація успіху – тонкий психолого-педагогічний інструмент, яким повинен володіти кожен педагог.
Перегляд файлу

Усе, що робиться з любов’ю, приречено на успіх.

    Наполеон Хілл

Хочеться розпочати свій виступ з притчі.

Сидить старий на узбіччі й дивиться на дорогу. Бачить: іде чоловік, а за ним ледве встигає маленький хлопчик. Чоловік зупинився, звелів дитині подати старому води й дати шматок хліба з запасів.

- Що ти тут робиш, старий? – спитав перехожий.

- Чекаю на тебе! – відповів старий. – Адже тобі доручили виховувати цю дитину?

- Вірно! – здивувався чоловік.

- Так бери з собою мудрість:

Якщо хочеш посадити людині дерево, посади дерево, яке даватиме плід.

Якщо хочеш подарувати людині коня, подаруй найкращого скакуна.

Та якщо доручили тобі виховувати дитину, поверни її крилатою.

- Як же я це зроблю, старий, якщо сам не вмію літати? – здивувався чоловік.

- Тоді не бери хлопчика на виховання! – сказав старий і підняв очі на небо.

Минули роки.

Старий сидить на тому ж місці й дивиться в небо.

Бачить: летить хлопчик, а за ним – його вчитель.

Вони опустилися перед старим і вклонилися йому.

- Старий, пам’ятаєш, ти звелів мені повернути хлопчика крилатим. Я знайшов спосіб… Бачиш, які виросли в нього крила! – сказав учитель гордо і ласкаво погладив крила свого вихованця.

Та старий доторкнувся до крил учителя, попестив їх і прошепотів:

  • Мене більше радує твоє пір’ячко.

  Мета  діяльності вчителя – дати можливість дитині відчути радість усвідомлення  своїх  здібностей,  віри у власні сили. Створення ситуації успіху – тонкий психолого-педагогічний  інструмент, яким повинен володіти кожен педагог.  Для цього потрібно добре знати індивідуальні та психологічні особливості студентів, уміти доречно використовувати різноманітні педагогічні прийоми, добре бути обізнаним із науковою спадщиною видатних  педагогів.

Принципи демократизації та гуманізації  освітнього процесу дають змогу викладачеві  шукати власних шляхів розв’язання  навчально – виховних завдань. Одним із найважливіших  і найнеобхідніших сучасних педагогічних інструментів  є  технологія “Створення ситуації успіху”,  Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати сильних емоційних вражень.

Ситуація  успіху направлена на те, щоб студент із пасивного об’єкта став суб’єктом,  творцем навчальної діяльності.

В.О. Сухомлинський  говорив: ”Дати дітям радість праці , радість успіху у навчанні , збудити  в їхніх серцях почуття гордості,  власної гідності – це перша заповідь виховання . У нас не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка про те, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися “

Технологія “Створення ситуації успіху” виробляє  найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з труднощами . Ця технологія розв’язує багато проблем щодо агресивності дитини, неслухняності як постійної риси характеру, ізольованості в групі, лінощів.

Успіх, що його переживає дитина неодноразово, відкриває  період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації  її духовних сил.

Побачити в дитині людину, що формується, допомогти їй розвинутися та розкритися духовно – завдання педагога .

Якщо  педагог не бажає “зламати” дитину  в період формування особистості, він має допомогти в розвитку, оберігаючи природну індивідуальність.  Ні в якому разі не можна позбавляти дитину чекання завтрашньої радості, віри у свої можливості, сподівань на позитивні перспективи у майбутньому.

Важливо, щоб сама дитина розуміла, що її радість - це радість підтримки, отримання статусу «свій серед своїх». Крім цього,  у тому, як реагує  колектив на успіхи або невдачі своїх  товаришів, особливо помітно виявляється його моральна сутність. Саме позитивні емоції можуть стати одним з найважливіших  стимулів у навчанні.

В педагогіці не існує єдиного рецепту, як саме створювати ситуацію успіху. Робити це слід на основі індивідуального підходу, з урахуванням багатьох факторів.

У педагогічній технології “Створення ситуації успіху” дітей умовно поділяють на групи.

Категорія дітей „Надійні” – це ті, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У групі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини у сім’ї, зазвичай, добрі.

У „Впевнених” – здібності можуть бути і вищими, ніж у „надійних”, але система не відлагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням; спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на поразки.  Викликають симпатію і в одногрупників, і у викладачів. Недоліки таких студентів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів, переростання впевненості у самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх, дбайливих сім’ях.

 

 

Третя категорія – „Невпевнені” – цілком успішні студенти, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі здібності і відповідально ставляться до справи, але невпевнені у своїх силах. Причинами можуть бути: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна атмосфера в сім’ї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на упередженість викладачів і необ’єктивне оцінювання.

„Зневірені”  мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні. Однак, після відчутої колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність педагога, позиція в сім’ї (улюбленець –„попелюшка”). Педагогам слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Така дитина легко стає „ізгоєм” через свою вразливість, нестандартність, небажання змінювати свій світогляд.

 

Працюючи з кожною групою дітей, викладач повинен застосувати різні педагогічні прийоми.

Прийом «Даю шанс» дає можливість студентові розкрити зненацька для самого себе свої можливості. Наприклад, диференціюючи домашнє завдання, даю і випереджаючі. Пояснюючи  зміст випереджаючого домашнього завдання,  повідомляю

 

 про те, що з ним можна впоратися кожному, якщо опрацювати ще й додаткову літературу. Успішно виконане домашнє випереджаюче завдання оцінюється високим балом, і шанс його отримати має кожен. До таких домашніх завдань, наприклад, належать: «Підготувати розповідь про життя письменника», «Дати розгорнуту характеристику героєві», «Написати твір-мініатюру на тему «Преславний Київ», «Золотоверхий собор», використавши старословянізми та власне українські слова. Скласти і записати невеликий текст у художньому стилі на тему « Лебедина вірність», «За двома зайцями», «Язик до Києва доведе», використавши фразеологізми.

Не секрет, що не  всі студенти  завжди виконують домашні завдання. Я не практикую виставлення негативних балів за невиконання домашнього завдання, адже потім до кінця заняття студент  не  матиме  мотивації до навчальної діяльності, бо  бал уже зароблений.  Звертаюся до студентів із проханням  бути уважними, виконувати всі завдання, бо в кінці заняття  їхня діяльність буде оціненою.  Бал отримають і ті, що не виконали домашнє завдання, але він буде нижчим.  Студенти  сприймають це позитивно, адже розуміють справедливе рішення викладача. Прийом «Даю шанс» впливає на створення сприятливої атмосфери в колективі, адже кожен студент може розкрити свої можливості і має шанс на позитивний результат  своєї  роботи на занятті.

Цікавим є прийом «Навмисна помилка». Використовується він  на  матеріалі раніше вивченого. Наприклад, повторюємо питання теорії літератури. На дошці схема  «Роди літератури». В ній помилка – неправильно розташовані жанри літератури. З мови схема Неправильно розташовані частини мови. Мета  викладача –  з’ясувати,  чи помітить  хтось із студентів цю помилку?  Зазвичай, сильні студенти це помічають. Завдання викладача при цьому – дати словесну позитивну оцінку студенту, який  добре знає матеріал та ще й , крім цього, уважний на занятті. Цей прийом  може використовуватись нечасто, але він сприяє розвитку пізнавальних інтересів студентів та формуванню їхньої уваги на занятті.

Прийом «Еврика» можна використовувати на етапі  формування знань, умінь, навичок. Створюються умови, за яких студент відкриває в собі невідомі здібності. Наприклад, студент вдало написав твір  на тему «Осінь у нашому селі». Раніше в нього не було  успіхів у написанні творчих робіт. Завдання викладача – помітити  це глибоко особисте відкриття, підтримати студента,  поставити нову  мету і надихнути на її досягнення: «Молодець! Виявляється, у тебе є досить непогані творчі здібності. Старайся й надалі, я думаю, що в тебе буде ще багато хороших результатів».

Прийом  «Емоційний сплеск» може використовуватися на різних етапах уроку. Як відомо, студенти здатні емоційно реагувати  як на похвалу, так і на критику. Завдання викладача –  енергію студента перетворити  на ланцюжкову реакцію, підтриману викладацьким теплим словом.   Наприклад, аналізуючи виконану студентами контрольну роботу, учитель говорить:   «Молодці! Ви сьогодні добре справилися із завданням. Виконали контрольну роботу краще, ніж я очікувала. Я дуже задоволена». Позитивні емоції студентів сприяють їхньому  налаштуванню на успішну роботу на даному уроці .

Опрацьовуючи нову тему, варто щоб студенти на занятті відпрацювали практичні уміння та навички застосування правил.  При цьому викладач попереджає студентів, що на  підсумковому етапі заняття дасть завдання, яке зможе виконати лише той, хто добре засвоїв нові правила. Правильне  виконання завдання буде оцінено високим балом. Це стимулює студентів, сприяє активізації їхньої діяльності на занятті.

Слід використовувати прийом «Навіювання», який полягає в  переконуванні студентів у реальності їхнього успіху, використанні висловів типу: «Ти це зможеш», «Я переконана, що в тебе все вдасться» та ін. Англійський учений Стоуенс  довів, що діти, яких заохочували, досягли значно більших  успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.

Для формування у дітей бажання вчитися ефективними будуть:

-насичення змісту цікавими прикладами, фактами; імена Леся й Олеся донедавна були скороченими пестливими формами повних імен Лариса й Олександра, а тепер стали документальними, офіційними. У звертаннях до жінок із цими іменами спостерігаємо непослідовність у використанні закінчення кличного відмінка. Одні вживають їх із закінченням -е (Лесе, Олесе ), інші — із закінченням -ю (Лесю, Олесю,) Зважаючи на українську традицію утворювати форму кличного відмінка від загальних та особових жіночих імен м’якої групи з пестливим значенням за допомогою закінчення ю (пор.: бабуся — бабусю, , Галя — Галю, ), рекомендуємо й імена Леся, Олеся, вживати в цьому відмінку з таким самим закінченням. Отже, дівчаток кличмо Лесю, Олесю, до жінок звертаймося Лесю Вікторівно, Олесю Григорівно,  або пані Лесю, пані Олесю.

 Лантух з маслаками – людина, яка має хворобливий вигляд. Худа, змучена людина.

Лантух з маслаками синоніми

Лантух з маслаками антонім

 

-нестандартна форма подання нового матеріалу;заняття-подорож з теми Походження фразеологізмів

-пізнавальна дискусія; аналіз життєвих ситуацій; Коли людина стає дорослою, Чи потрібно завжди говорити правду.

-включення студентів у колективну навчальну діяльність;

-створення ситуацій, в яких студенту необхідно оцінити мотиви та результати власної діяльності;

-підведення підсумку заняття.

Для підвищення інтересу студентів до самостійного здобуття знань та розвитку навичок уміння вчитися використовую прийоми:

-приваблива мета;

-подив;

-проблемне запитання;

-помилка в пояснені;

-практичність теорії;

-запитання до тексту;

Намагаюся урізноманітнити форми роботи на занятті:

-парні;

-групові;

-нестандартні заняття;

-навчання у дискусії;

-навчальний діалог;

Прийомів створення ситуації успіху багато, їм можна дати назву, а можна й не називати,  адже більшість із ситуацій на занятті не можна спрогнозувати  – вони виникають у процесі роботи і ефективність їх використання залежить від  майстерності викладача. Головне – робити все можливе, щоб навчання для студента  було радістю, а не примусом; щоб кожен студент усвідомив, що він є активним учасником навчально-виховного процесу, суб’єктом навчальної діяльності, упевненим у власних силах. Завдання педагога в тому, щоб підвести до дверей, дати ключ і навчити студента користуватися цим інструментом.

Ніхто, крім самого студента, не зможе ввійти у світ знання.

Надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна  надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля.

Викладачам, студентам і батькам необхідно докладати спільних зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим.

Бути вчителем означає поправити минуле, покращити теперішнє і торкнутися майбутнього.

Отже, підбиваючи підсумки, хочу дати поради тим, хто бажає досягти успіху:

1. Успіх не прийде до Вас. Ви самі повинні дійти до нього.

2. Щоб дійти до мети, треба перш за все йти.

3. Успіх приходить до тих, хто вірить в свої сили.

 Колеги, я бажаю вам успіху! Будьте крилатими, перетворюйте на крилатих тих, хто поруч! І нехай життєві негаразди не змусять вас опустити крила.

 

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
2 грудня 2021
Переглядів
587
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку