Доповідь «Формування в учнів комунікативної компетентності на уроках іноземної мови»

Доповідь    «Формування в учнів комунікативної компетентності

на уроках іноземної мови»

 

Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних мов у нашій країні.

Метою моєї доповіді над темою є розгляд питання щодо особливостей формування комунікативної компетентності на уроках іноземної мови на основі власного досвіду, а саме: навчання учнів коректно використовувати граматичні/ лексичні структури англійської мови в комунікативно-зоріснтоваиих ситуаціях, активізувати навички усного мовлення для автентичного спілкування з носіями мови, виховувати компетентну особистість, гідного громадянина демократичного суспільства.

Іноземна мова є важливим засобом між культурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. У зв’язку з цим актуальною стає позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від коректного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування.

Концепція навчання іноземних мов, програми з іноземної мови для середніх загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови визначають основну мету навчання, яка полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, що розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур на основі комунікативно-орієнтованого підходу до навчання. Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, залучення до цінностей створених іншими народами. Одночасно мова – це ключ до відкриття унікальності і своєрідності, власної самобутності.

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом між культурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу.

Комунікативна компетенція складається з кількох видів:

- мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

- мовленнєвої компетенції, яка пов’язана з формуванням в учнів умінь і навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні (монолог, діалог), читанні, письмі;

- соціокультурної компетенції, яка передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

- соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

- загальнонавчальних компетенцій, що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Кожний етап навчання (початкова школа, основна школа, старша школа) характеризується не тільки різною тематикою і обсягом навчального матеріалу для навчання спілкування, але й різноманітними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів, досвіду. У зв’язку з цим кожний етап повинен мати свої цілі і завдання.

Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування комунікативної компетенції учнів відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв’язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування.

Для того, щоб учні уміли зв’язно висловлюватися в типових ситуаціях основних сфер спілкування, вони повинні навчитися:

- комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;

- передавати зміст зразка зв’язного монологічного мовлення: а) близько до тексту; б) своїми словами; в) зі скороченням; г) з розширенням;

- зв’язно висловлюватись при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма; в) дається лише зміст;

- зв’язно висловлюватись на основі комбінування декількох джерел інформації: а) з опорою на зразок, б) без опори на зразок;

- висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;

- описувати картину (серію картин, фільм тощо);

- переказувати різними способами сприйнятий на слух чи прочитаний текст;

- робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації;

- звернутися до лексичного перифразу або за допомогою до співрозмовника у випадку незнання слова.

Кожен з тих, хто спілкується, досягає своїх цілей за допомогою говоріння, аудіювання, читання, письма, пара лінгвістики ( інтонація, паузація тощо), проксеміки ( рухи тіла, пози тощо) і якоїсь спільної діяльності. При цьому спілкування здійснюється трьома способами:

• Інформаційним (обмін думками, ідеями, інтересами, почуттями тощо );
• Інтеракційним (взаємодія під час спілкування);
• Перцептивним (сприйняття і розуміння людини людиною).

Зміст спілкування зумовлюється змістом мислення, яке, в свою чергу, «живиться» оточуючою реальністю, оскільки свідомість відображає цю реальність у процесі діяльності людини.

Розрізняють два види засобів спілкування: вербальні та невербальні. До вербальних належать такі види мовленнєвої діяльності:

• Продуктивні (говоріння і письмо);
• Рецептивні (аудіювання і читання).

У методиці видами мовлення називають ще й монологічне і діалогічне, але з точки зору реального процесу спілкування монологічного мовлення як такого не існує.

До невербальних засобів спілкування належать:

а) пара лінгвістичні  (інтонація, паузація, дихання, дикція, темп, гучність, ритміка, тональність, мелодика);

б) екстралінгвістичні (шуми, сміх, плач тощо);

в) кін естетичні (жести, міміка, контакт очима);

г) проксематичні (пози, рухи тіла, дистанція, тобто просторово-часова організація спілкування).

Вчені вважають, що комунікативний процес є неповним, якщо ми ігноруємо його невербальні засоби, які:

а) акцентують ту чи іншу частину вербального повідомлення;

б) передують тому, що буде передано вербально;

в) виражають значення, що відрізняється від змісту висловлювання; г) заповнюють або пояснюють паузи, вказуючи про намір продовжити висловлювання, на пошук слова тощо;

д) підтримують контакт між співрозмовниками і регулюють потік мовлення;

е) замінюють слово або фразу.

Навіщо знати все це вчителю? Для того, щоб володіючи невербальними засобами спілкування, він міг:

• Використовувати їх для регуляції та оцінювання роботи учнів і таким чином економити час;
• Створювати позитивний тонус спілкування, встановлювати і зберігати контакт;
• Впливати на мовленнєву активність учнів;
• Сприяти запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Складаючи план-сценарій уроку, вчитель повинен спланувати і свою невербальну поведінку, бо вона має величезну силу впливу на психіку учнів.

Як зазначається в Європейському освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом на базовому рівні передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:

- заповнити анкету (формуляр, опитувальний лист);

- написати привітальну листівку;

- написати листа;

- скласти нотатки, написати коротке повідомлення.

Щоб досягти такого рівня володіння писемним мовленням, учні повинні систематично виконувати конкретні комунікативні завдання:

1) Завдання для заповнення анкети чи формуляра передбачають виконання таких дій:

- писати друкованими літерами,

- писати свою адресу,

- писати дату народження.

2) Завдання для написання привітальної листівки зарубіжному ровеснику передбачають виконання таких основних дій:

- написати адресу закордонного адресата,

- написати дату,

- оформити привітання,

- викласти свої думки,

- завершити привітання.

3) Завдання для написання листа передбачають здійснення таких основних дій:

- написати свою адресу,

- написати дату,

- оформлювати звернення,

- повідомити фактичну інформацію, висловлюючи при цьому свою думку,

- описати дії, що відбулися, характеризувати їх,

- запросити необхідну інформацію,

- завершити листа.

- 4) Завдання для написання нотаток, коротких повідомлень і записок передбачають здійснення таких основних дій:

- точно записати необхідну інформацію,

- оформити коротке повідомлення,

- оформити коротку записку,

- точно і стисло викласти думку.

4) Завдання для оформлення виписок з тексту та складання плану прочитаного або прослуханого тексту передбачають виконання таких основних дій:

- визначити основну думку тексту і записати її,

- вибрати головні факти з тексту і записати їх,

- сформулювати своє ставлення до прочитаного,

- оформити пункти плану.

Учень досягає елементарної комунікативної компетенції, якщо його рівень володіння письмом відповідає вищезазначеним вимогам. Можливі окремі граматичні, лексичні, орфографічні помилки, які не порушують змісту висловлювання, але учень має дотримуватися правил оформлення листа, картки. Допускається обмежений діапазон мовних засобів, що вживаються при цьому, і користування словником. Особисті листи та поздоровлення можуть складатися з

Щоразу заходячи в клас, ставлю перед собою завдання - зацікавити кожну дитину, намагаюсь дата можливість розкрити все краще, закладене в неї природою. Намагаюсь виявляти чуйність, щирість, усіляко підтрцмуватм, стимулювати найменший успіх, заохочувати за кожний правильний крок у навчанні. І це дає можливість учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим дня інших.

Щоб підтримати зацікавленість учнів на своїх уроках, я намагаюся використовувати широкий спектр усіх типів вправ, які передбачаються даним методом, а саме:

1. Респонсивні вправи:

а) запитання - відповідь;

б) репліки;

в) умовна бесіда у початковій школі та в середній ланці.

2. Ситуативні вправи:

а) проблемні ситуації:

б) уявні ситуації;

в| рольові ситуації.

3.   Репродуктивні вправи:

а) переказ;

б) скорочено - вибірковий переказ;

в) переказ - переклад;

г) інсценізація.

4.   Описові вправи:

а) описання статичних сюжетів;

б) опис реальних об’єктів у старшій ланці.

5.      Дискусійні вправи:

а) навчальна дискусія;

б) коментування;

в) ситуативність навчання: ситуація створюються таким чином, щоб вона спонукала учня до говоріння.

6.   Композиційні вправи:

а) усний або письмовий твір і наземною мовою.

7.    Ініціативні вправи:

а) запитання учнів;

б) прес-конференція;

Але я розумію, що учня треба не тільки спонукати до говоріння, а ще й створиш такі умови, щоб учень не побоювався висловлюватися. Тут доречно використати метод створення ситуації успіху. У разі використання цього методу, на мою думку, треба враховувати два аспекти: а) подолання мовного бар’єру;

6} раціональне використання педагогічної оцінки.

Для того щоб подолати мовний бар’єр, на своїх уроках я намагаюся сама говорити більше іноземною мовою, вимагаючи учнів робити те саме.  Я завжди на всіх рівнях навчання використовую більше ніж один підручник.  Вважаю, що на уроках для подолання мовного бар’єру треба створити умови, коли учень не боїться зробити помилку. На уроках панує атмосфера співпраці та колективної творчості.

Особливе місце у розвитку комунікативної компетентності особистості відіграє використання проектних технологій, оскільки це має вплив на успішність порозуміння між людьми, уміння спілкуватися і налагоджувати стосунки. На уроках постійно використовую віршований та пісенний матеріал. Адже численні повторення простих рядків віршів або пісень, на мою думку, є дуже корисними для тренування вимови, запам’ятовування певних лексичних одиниць, найпростіших граматичних конструкцій.

Це подобається дітям та добре запам'ятовується. Застосовую і різні види ігор для вивчення нового матеріалу, і для контролю знань, і для розвитку навичок говоріння. Дня учнів старших класів вважаю доцільним використовувати такі рольові ігри: “In the

Supermarket”, “Weather Reporter', “In the Library”, “At the Airport”, “An Interview” та граматичні ігри. Такий різновид ігор сприяє поглибленню інтересу до вивчення іноземної мови, розвиває в них навички спілкування, розширює словниковий запас та лінгвістичну ерудицію.

 

Мовленнєва взаємодія учнів інколи, хоч і далеко не завжди, проходить за співучастю вчителя у найрізноманітніших формах: парах, тріадах, невеликих групах, з усією групою. Із самого початку учні оволодівають усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому і текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Об’єктом оцінювання є не тільки правильність, а й швидкість усного мовлення та читання. У рамках навчання мовлення за комунікативною методикою широко використовуються опори різних видів:

– змістові та смислові;

– словесні й зображальні, що допомагають керувати змістом висловлювання (текст, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема), а також засвоювати граматичний матеріал;

– мовні ігри, що дають змогу спілкуватися в різних соціальних контекстах та в різних ролях. 

Необхідною складовою описуваної методики є навчання наавтентичних, тобто оригінальних чи близьких до них матеріалах. Звичайно, для цієї ролі підійдуть англомовні книжки, періодичні видання, відеоролики та ін. Для отримання цих матеріалів незамінною стала всесвітня мережа Інтернет, яка дає доступ до перелічених матеріалів та дозволяє зануритися в іншомовне середовище.

Навчаючи учнів іноземній мові, ми вчимо їх спілкуватися цією мовою. Навчання необхідно організувати так, щоб воно було подібне процесу природної комунікації.

1. Карусель.  Цей прийом передбачає відпрацювання вміння представити себе, ставити запитання різних типів та адекватно реагувати на репліки співрозмовника.

2. Навчання діалогічного мовлення. Крокуюча шеренга.

3. Робота в малих групах «Лист другу». Техніка, що розвиває навички письма, зокрема, написання листа другові, використовуючи мовні кліше, викладаючи різні факти та події.

3. Мозковий штурм (за тематикою спілкування). Асоціативний кущ.За допомогою цього прийому учні практикують уміння висловлювати свої думки без попередньої підготовки відповідно до прочитаного та почутого, використовувати власний життєвий досвід.

4. Граматична гра («Улюблений музичний трек»). Учитель заздалегідь готує копії тексту пісні, Завдання учнів полягає в тому щоб вставити чи то ступені порівняння прикметників або прислівників, чи то особові форми дієслів у часах, чи правильний артикль. Виконавши завдання слухають запис і перевіряють правильність їхнього вибору. Так тренуються граматичні навички учнів, що сприяє правильній побудові не лише письмових, а й усних висловлювань на рівні словосполучень, фраз, речень.

5. Створення проектів, презентацій або відеороликів за темами, що вивчаються (наприклад: «School Menu», «Favourite Dish», «My Friends», «Dream School», та інші). У процесі представлення проектів учні розвивають навички говоріння (монологічного та діалогічного мовлення), застосовують опрацьований раніше лексичний та граматичний матеріал на практиці. Як правило, такі проекти супроводжуються обговоренням, у ході якого учні ставлять запитання англійською мовою і отримують відповіді.

Під час урочної та позаурочної роботи з англійської мови важливу роль відіграє виховний аспект, який забезпечує формування культури спілкування, високу щільність комунікативних зв’язків між учнями та вчителем, розвиває певну лінію поведінки в суспільстві. Система позакласних виховних заходів має бути змістовною та сприяти поглибленню знань із предмета, набутих у ході урочної діяльності, та утвердженню мовленнєвої та комунікативної компетенцій учнів, тобто сприяти розвитку вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях ( мовленнєва компетенція), комплексно застосовувати мовні й немовні засоби з метою комунікації, спілкуватися в конкретних соціально – побутових ситуаціях, уміти орієнтуватися в ситуації спілкування та проявляти ініціативність ( комунікативна компетенція).

Традиційним у школі є проведення предметних тижнів з англійської мови, активними учасниками яких є учні. Під час предметних тижнів для учнів початкової та середньої школи проводяться такі позакласні заходи з англійської мови, як свято англійської абетки для першокласників, театралізація казок та уривків із творів англомовних письменників, брейн – ринги з країнознавства, конкурс інсценованої пісні, змагання юних ораторів тощо. Учні старших класів беруть активну участь у розробці сценаріїв та проведенні тематичних заходів для молодших школярів, а також стають організаторами власних англомовних свят. Найбільш вдалим святом для старшокласників, яке є результатом колективної творчої діяльності учнів та вчителів англійської мови, є свято з нагоди Дня Святого Валентина. Проведення позакласних заходів з англійської мови цілком сприяє розвитку як соціокультурної, так і діяльнісної ліній освіти.

Літній англомовний табір – це відпочинок та ненав’язлива мовна практика школярів, невимушеність та розкутість дітей під час навчання англійської мови

Розвиток комунікативної компетенції залежить від багатьох вищезгаданих факторів, знань і умінь вчителя, творчого підходу і майстерності, індивідуальних особливостей, мовленнєвої лінії, систематичності до пошуку нових підходів.

Спілкування є надто складним процесом. Успішне іншомовне спілкування залежить від низки факторів. Сьогодні Україна стоїть перед вибором: модернізувати нашу освіту, зробити її максимально ефективною, і тоді наша держава стане конкурентоспроможною у світі. Для того, щоб процес навчання справді був ефективним, необхідно оволодіти комунікативною компетенцією, тобто вмінням за допомогою мови розв’язати завдання взаємодії та взаєморозуміння з її носіями.