Доповідь. "Футбол - це більше, ніж життя"

Футбол – це більше, ніж життя.

         Футбол - це один з найбільш доступних, популярних і масових засобів фізичного розвитку й зміцнення здоров'я населення. Гра займає провідне місце в загальній системі фізичного виховання.

Колективний характер футбольної діяльності виховує почуття дружби, товариства, взаємодопомоги; розвиває такі цінні моральні якості, як почуття відповідальності, повагу до партнерів і суперників, дисциплінованість, активність. Кожен футболіст може проявити свої особисті якості: самостійність, ініціативу, творчість. Разом з тим гра вимагає підпорядкування особистих прагнень інтересам колективу.

У процесі ігрової діяльності необхідно опановувати складною технікою і тактикою; розвивати фізичні якості; долати втому, біль; виробляти стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища; суворо дотримуватися побутового й спортивного режимів тощо. Все це сприяє вихованню вольових рис характеру: сміливості, стійкості, рішучості, витримки, мужності.

          Заняття футболом розширюють можливості естетичного впливу на майбутніх футболістів, розвиваючи у спортсменів прагнення до фізичної краси, до творчих проявів, до естетично виправданої поведінки. Сьогодні краса футболу виявляється не тільки в демонстрації техніки, у виконавській майстерності окремих гравців, ефективному завершенні ігрових епізодів. Почуття прекрасного викликають і сам процес гри, його композиція, колективізм і взаємодії гравців.

Ігрова та тренувальна діяльність комплексно і різнобічно впливають на організм футболістів, розвивають основні фізичні якості: швидкість, спритність, витривалість, силу, підвищують функціональні можливості організму, формують різні рухові навички. Цілорічні заняття футболом у різних кліматичних і метеорологічних умовах сприяють фізичному загартуванню, підвищують опірність до захворювань і підсилюють адаптаційні можливості організму. При цьому виховуються важливі звички до постійного дотримання побутового, трудового, навчального та спортивного режимів. Це багато в чому сприяє формуванню здорового способу життя, досягнення творчого довголіття. Змагальний характер, висока емоційність, самостійність дій роблять футбол ефективним засобом активного відпочинку.

Завдяки різноманітній руховій діяльності, широким координаційним і атлетичним можливостям футболісти швидше і успішніше опановують життєво важливі рухові вміння й навички, в тому числі трудові. У тренуванні з інших видів спорту футбол часто використовується як додатковий засіб. Гра у футбол (або його елементи) служить хорошим засобом не тільки загальної фізичної підготовки. Прояв максимальних швидкісно-силових можливостей і вольових зусиль, широкого тактичного мислення дозволяє удосконалювати  спеціальні якості, необхідні в різних видах спорту.

Футбол - потужний засіб агітації і пропаганди фізичної культури й спорту. Безкомпромісне й чесне єдиноборство, високу виконавську майстерність, фізичну досконалість викликають не тільки глибоке задоволення, насолода, радість у мільйонів уболівальників, але також зацікавлене ставлення, яке приводить їх на футбольні поля, спортивні майданчики і в зали. Багато видатних спортсменів починали свою спортивну біографію з захоплення футболом.

               Футбол широко використовується в різних ланках системи фізичного виховання. Найбільшою популярністю він користується серед дітей і підлітків у секціях футболу загальноосвітніх шкіл та за місцем проживання. Завдання фізичного розвитку, необхідного для повноцінної підготовки до різних видів трудової діяльності, вирішуються в секціях футболу загальноосвітніх професійно-технічних училищ і технікумів.

Масова підготовка спортивних резервів ведеться в спортивних школах. Багато відділень з футболу ДЮСШ, СДЮСШОР готують кваліфікованих юних футболістів.

У програму фізичного виховання вищих навчальних закладів включено факультативні заняття з футболу.

Секції з футболу мають і багато трудових колективів. Систематичні тренувальні заняття й змагання спрямовані на всебічний фізичний розвиток і зміцнення здоров'я, організацію культурного дозвілля та активного відпочинку широких мас трудящих, що сприяє підвищенню продуктивності праці. У місцях колективного відпочинку: в парках, на пляжах, у походах, у дитячих таборах, будинках відпочинку - футбол є ефективним засобом фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи.

У секції міні-футболу спеціалізовані й комплексні заняття є основними формами підготовки школярів.

Комплексне заняття в основному складається із спеціально-підготовчих і загальнорозвивальних вправ, вправ з тактичної і технічної підготовки або їх комбінації. При цьому вправи з фізичної підготовки повинні бути пов'язані з основним змістом уроків.

Спеціалізоване заняття більш вузьке за змістом, проте, більш цілеспрямоване, ніж попередня форма підготовки. У секції міні-футболу подібні уроки слід проводити, якщо їх важко організувати або недоцільно методично об'єднувати тактичну, технічну та фізичну підготовки в єдиному занятті. Такі уроки можуть мати виключно теоретичний характер. В даному випадку заняття проводять у вигляді бесіди або лекції з демонстрацією відповідних навчальних фільмів та відеоматеріалів.

Комплексні заняття рекомендовані для широкого використання в роботі зі школярами 8-10 і 11-15 років, а спеціалізовані - 16-17 років. Незалежно від виду заняття вони повинні всебічно розвивати учнів. Всі завдання вирішуються комплексно. Рішення багатьох задач потрібно планувати й здійснювати, враховуючи періодичне повернення до них на подальших заняттях.

Ще до початку уроку повинна починатися його організація. Вона складається з підготовки місць занять, потрібного інвентарю та обладнання, дотримання встановлених порядків у місцях переодягання. Подібною попередньою підготовкою створюється позитивний емоційний фон серед молодих спортсменів, що налаштовує на плідні й інтенсивні заняття.

Уроки повинні мати певну структуру і послідовність. Вона включає 3 частини: вступну, основну і заключну. Заняття діляться на 3 частини через фазові зміни працездатності при здійсненні м'язової (фізичної) роботи, мінливої ​​за урок таким чином:

- фаза підвищення (підвищення працездатності, узгодження різних систем організму - серцево-судинної, м'язової, центральної нервової, дихальної - на вищому рівні функціонування);

- фаза стійкості (збереження підвищеної працездатності на деякий час);

- фаза зниження (зниження працездатності через наростаюче стомлення).

1-ша фаза відповідає вступній частині заняття, 2-а - основній, 3-тя - заключній.

Вступною частиною вирішується завдання підготовки до активного й свідомого виконання основних завдань заняття у фізіологічному та психологічному плані. Психологічна підготовка передбачає зосередження уваги на вирішенні головних завдань заняття за допомогою фізичних завдань і вправ на увагу. За допомогою фізіологічної підготовки досягається готовність організму молодих спортсменів до подальших більш значних і інтенсивних навантажень і виконуються головні завдання заняття. Для цього застосовуються різні підготовчі та загальнорозвивальні вправи. Цю частину починають з побудови спортсменів, рапорту чергового або старости й постановки завдань уроку викладачем.

Основна частина має на увазі рішення головних завдань заняття при оптимальній працездатності. Спочатку проходить навчання новому матеріалу. Удосконалення й закріплення прийомів виконується ближче до кінця, або в середині основної частини заняття.

 Заключна частина необхідна для досягнення переходу організму зі стану високої функціональної активності в спокійний стан. Тут застосовуються вправи на формування правильної постави, ходьба, жонглювання м'ячем різними частинами тіла, стройові вправи, повільний біг, вправи на розслаблення м'язів. Частина закінчується підбиттям підсумків заняття.

          Багато в чому ефективність заняття визначає навантаження, яке одержують спортсмени від фізичних вправ. Викладач під час заняття повинен прагнути досягати більшого обсягу корисних навантажень.

У секції міні-футболу під час уроків зі школярами важливе правильне регулювання фізичних навантажень, тобто певний вплив фізичних вправ на організм. Чим обсяг навантаження більше, тим її інтенсивність менше. Нарощування навантажень на уроках у молодшому шкільному віці має відбуватися за рахунок збільшення його обсягу, а потім при поступовому розвитку можливостей організму, як правило, за рахунок інтенсивності.

На кожному занятті фізичне навантаження потрібно поступово збільшувати, ближче до 2-ої половини уроку максимуму і до кінця уроку знижувати.

Щоб усувати недоліки в підготовці молодих спортсменів, або поглибити освоєння навчального матеріалу в роботі, використовуються індивідуальні завдання. Однак для цього потрібна достатня матеріально-спортивна база й гарна підготовка місць занять.