Доповідь "Інноваційна діяльність керівника як важлива складова оновлення освіти в управлінні навчальним закладом"

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КЕРІВНИКА  ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ОНОВЛЕННЯ ОСВІТИ В УПРАВЛІННІ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Успішний керівник має постійно забезпечувати нову якість навчального закладу, усвідомлюючи, що в основі інноваційного розвитку є зміна характеру діяльності і стосунків усередині колективу.

Реформування системи освіти, зокрема, професійної, яке здійснюється в останньому десятилітті XX століття і початку XXI, викликає почуття незадоволеності й дискомфорту в аспекті модернізації змісту професійної підготовки та перепідготовки керівників шкіл і приведення навчальних програм відповідно до розвитку нових знань, сучасних наукових досліджень, теорій і концепцій управління, вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері управління освітою. На сучасному етапі розвитку держави особливе місце в житті людей займає уміння управляти. Тому особливо гостро постало питання про рівень професіоналізму керівників навчальних закладів, їхні особистісні та професійні якості, культуру мислення, моральні цінності, вміння вести за собою людей. Державна посада формально дає керівникові необхідні передумови бути лідером колективу, але автоматично таким його не робить. І для реалізації поставленої проблеми на теоретико-методологічній основі потрібно охарактеризувати основні особистісно-ділові та професійні якості справжнього керівника загальноосвітнього навчального закладу. Національна доктрина визначає нові пріоритети розвитку освіти на засадах демократії та гуманізму [7].

Проблема оновлення управління школою у вітчизняній педагогічній теорії та практиці має глибокі традиції. Як зазначає О. Я. Савченко, гуманістична спрямованість є найвиразнішою ознакою мети нової освіти на філософському рівні. Сучасне розуміння гуманістичних цінностей центрується на ідеї: людина — не засіб, а мета. В. М. Мадзігон підкреслює, що істотним показником демократизації освіти є плюралізм ідей і концепцій, думок, підходів щодо розв'язання конкретних педагогічних проблем. Демократичні цінності в системі освіти формуються на всіх рівнях — змістовому, організаційному, функціональному, комунікативному. Такі підходи в період становлення України як незалежної держави стали основою оновлення управління школою. [5, c.104-105].

Деякі управлінці зазначають, що управління школою забезпечується трьома чинниками, а саме: вмінням керівника чітко й об'єктивно отримати інформацію щодо основних показників навчально-виховного процесу, оцінкою цієї інформації та прийняттям рішення, а також професійною кваліфікацією вчителів. Тобто важливою є не тільки управлінська компетентність керівника, а і вплив його на рівень виконання професійних обов'язків учителями [1].

М. Г. Захаровим обґрунтовано також деякі принципи управління школою, які й зараз сприймаються як сучасні. Такими принципами він вважав: визначення перспективи та найближчої мети роботи школи; постійний аналіз проміжних, кінцевих і віддалених результатів роботи; планування; завершеність управлінських дій; участь усіх членів колективу в управлінні школою; створення сприятливої психологічної атмосфери в колективі. Автор підкреслював, що найважливіший показник ефективного управління – це здатність колективу до самоорганізації [3].

У навчальному посібнику П. Т. Фролова «Школа молодого директора» викладено підходи до управління, які можна вважати найбільш наближеними до сучасних. Вперше об'єктом внутрішньо шкільного управління визнано педагогічний процес як взаємодію його учасників. Сучасною є позиція щодо утвердження партнерських стосунків між учителями та учнями [10, с. 98-99].

За дослідженнями Р. X. Шакурова, найбільш очікуваними якостями керівника школи є об'єктивність, працелюбність, любов до дітей, вимогливість до себе, педагогічна майстерність, тактовність. Дослідник зауважує, що сучасні умови соціального розвитку сприяють виявленню справжніх лідерів, обдарованих особистостей, здатних очолювати колектив.

Новим кроком у теорії управління школою стали праці М. М. Поташника, В. С. Лазарева, в яких зазначається, що управління розвитком школи — це один із аспектів управлінської діяльності, який засобами планування, організації, керівництва та контролю процесів розробки та опанування інновацій забезпечує цілеспрямованість і організованість набуття освітнього потенціалу школи, підвищення рівня його використання, внаслідок чого можна отримати якісно нові результати освіти. Разом із розвитком педагогічної системи школи, на думку авторів, має оновлюватися, модернізуватися структура управління. Саме тому підкреслюється, що суб’єктами управління стають директор, його заступники, учителі, учні, а об'єктом — інноваційний навчально-виховний процес [8, c. 135, 259].

В умовах сьогодення в Україні спостерігається розвиток науки управління освітніми закладами й оновлення традиційної школознавчої науки шляхом адаптації її до сучасних вимог. Оновлюється зміст освіти, навчально-виховні й управлінські технології, форми, методи, засоби навчання, виховання, оцінювання знань тощо. Відбувається активний інноваційний процес, зумовлений суспільно-політичним станом держави, економічними змінами та загальноосвітніми тенденціями. Сучасна педагогіка активно вивчає проблеми, пов’язані з інноваційною діяльністю закладів освіти. Основним проблемам освітньої інноватики в сучасній теорії і практиці присвячені роботи І. Бома, Л. Буркової, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Д. Джонсона, П. Дроб’язка, О. Дусавицького, О. Козлової, М. Крюгера, Дж. Мейерса, А. Підласого, Н. Погрібної, С. Подмазіна, О. Попової, І. Пригожина, К. Ушакова, Н. Федорової, А. Хуторського. Ці роботи свідчать про те, що науково-педагогічна думка поступово іде шляхом розробки та стимулювання розвитку освіти. Однак, поки що залишаються недостатньо розробленими технології управління процесом впровадження інновацій, які б відповідали сучасним потребам освіти. [4, с. 104]. 

Традиційна система освіти не спроможна усунути протиріччя між орієнтацією освіти на засвоєння великого обсягу знань і потоками нової інформації, що стрімко зростають, між традиційною освітою та сучасною, за якою навчається молоде покоління. Головним в управлінні навчальним процесом є вироблення цілісної системи діяльності школи, яка б відповідала вимогам часу та створювала передумови для цілеспрямованого розвитку учнів. Особливість управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи на сучасному етапі визначається сукупністю традиційних і появою нових керівних функцій. Завдяки таким функціям оновлюється зміст навчання і виховання (впровадження державних стандартів освіти, концепції виховання, профілізації та індивідуалізації освітнього процесу, авторських навчальних програм, підручників, посібників), відбувається впровадження нових освітніх технологій (розвиваюче, модульне, диференційоване навчання, використання методів проектування і моделювання, життєтворчості особистості); удосконалюються форми й методи навчання і виховання (діалогові форми спілкування, лекційні, семінарські заняття, навчальні модулі тощо); трансформуються методи контролю знань і вмінь учнів (запроваджуються індикатори розвитку учнів, рейтингові системи оцінювання); модернізуються зміст, форми й методи управління закладами і установами освіти (підвищується значущість менеджерської функції управління інноваційним процесом, створюються багатоваріантні моделі управління); з'являються авторські моделі закладів освіти (ліцеї, гімназії, коледжі тощо).

Для подальшого розвитку системи освіти необхідно ретельно переглянути  старі традиційні структури управління, відібрати ті, які добре зарекомендували себе в сучасному освітньому закладі та по можливості і за необхідністю удосконалити їх під час використання.  Потрібно серйозно займатися створенням безперервного інформаційного потоку на сучасній технічній основі. Важливо всебічно й глибоко вивчати передовий закордонний управлінський досвід і наполегливо займатися формуванням і розвитком власної культури управлінської праці [2, c. 50].

Інноваційна управлінська діяльність керівника ЗНЗ є характеристикою, яка залежить від особистісних якостей, рівня професійної компетентності і творчості, має характерні відмінності від традиційної (табл. 2).

 Таблиця 2

Управління педагогічним колективом передбачає уміння здійснювати ділове спілкування і людьми незалежно від їх емоційних оцінок. Директор школи повинен контролювати свою поведінку так, що негативне ставлення до будь-кого не вплине на характер його ділових стосунків з ним, а позитивне ставлення до працівника спрацює як додатковий стимул підвищення активності. Уміння керувати собою - досить складна властивість особистості. Щоб уміло організувати людей, треба бути організованим самому управлінцю. Метою інноваційної управлінської діяльності керівника ЗНЗ є визначення головних перспективних напрямів розвитку закладу освіти, накопичення ресурсу та інноваційного потенціалу, розробка і впровадження нового змісту і форм освітнього процесу, створення умов для розвитку нового педагогічного мислення [6, c.112].

Але на жаль,  управління школою в багатьох випадках не відповідає вимогам сучасності. Керівники навчальних закладів не позбулися традицій всеохоплюючого контролю, який ґрунтується на недовірі до учасників навчально-виховного процесу і є успадкованим від тоталітарної системи. У практиці зустрічаються непоодинокі приклади відчуження управлінських процесів і самих управлінців від інших суб'єктів діяльності. У такий спосіб управління здійснюється заради виконання функцій. Таке «функціональне» управління спрямовується на роботу з документами, на вирішення адміністративно-господарчих питань, а не на творчі процеси розвитку особистості або педагогічної системи школи в цілому. Тому сьогодні принципово треба змінювати суть і механізми людської взаємодії, пріоритети життєвих цінностей та ідеалів, філософію і психологію освіти, роль особистості у суспільстві. Сучасний розвиток суспільства потребує відмови від тоталітарного керівника, який використовує тоталітарні методи управління, і переходу до демократичного керівника колективу колег-однодумців, що займаються спільною справою.

Отже, застосування інновацій в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом сприятиме зміні мети всієї освітньої діяльності і це дозволить відійти від  того, що основне завдання школи по відношенню до учня це засвоєння обсягу знань. Якщо ж ми хочемо створити середовище особистісного зростання кожного учасника освітнього процесу, то без сформованого інноваційного середовища в школі нам не обійтися.

Зважаючи на думки вчених та практиків, можна виокремити суттєві ознаки нового управлінського мислення.

• Людська спрямованість, усвідомлення того, що якість і прибутки — від людини.
• Соціальне забарвлення менеджменту — збільшення уваги і витрат до соціальних потреб персоналу.
• Повага та довіра до персоналу.
• Гуманізація управлінського мислення: система цінностей, дух, переконання організації — це сили, які рухають технологіями, фінансами, бізнесом.
• Послаблення вертикальних зв'язків та зміцнення горизонтальних.
• Формула ефективного управління: вести до успіху інших.
• Узгодження цілей організації, керівництва і персоналу.
• Децентралізація управління.
• Філософія тотальної якості: управління за результатами, контроль за якістю кожної підсистеми.
• Системність у мисленні та діяльності керівників.
• Інноваційні тенденції в управлінні.
• Удосконалення організації через оновлення управління.
• Програмування самоосвіти.
• Концептуальний підхід до управлінської діяльності. 

Керівник закладу, що здійснює інноваційну діяльність і управляє нею, є творчою особистістю, яка характеризується завжди творенням чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і методів його одержання. Новизна і перетворення – дві найістотніші характеристики творчості. Такі керівники є інноваційними менеджерами в освіті, конкурентоспроможними, такими, що відповідають стратегії розвитку системи освіти України у ХХІ столітті [9, c. 360].

Інноваційна суть управління виявляється в процесі реалізації принципів демократизації, гуманізації, принципу креативності, орієнтації на інноваційні процеси, на формування творчої особистості, а також принципів справедливості, ініціативи, стабільності педагогічного колективу. Інновації в педагогіці – це не тільки ідеї, а й елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивні засади виникнення, розвитку і втілення в практику ефективних нововведень. Тому саме керівник має виявити, проаналізувати і сприяти застосуванню прогресивного досвіду впрактичній діяльності.

Сучасний керівник школи — менеджер, який управляє педагогічною системою школи, її розвитком, організовує і стимулює професійну діяльність підлеглих, сприяє формуванню культури організації, вивчає попит на освітні послуги, забезпечує їхню якість.

Інноваційними підходами в управлінні навчальним процесом, на наш погляд, є визначення перспективних напрямів розвитку закладу освіти, розробка й впровадження нового змісту, форм, засобів освітнього процесу, створення умов для розвитку нового педагогічного мислення та забезпечення конкурентоспроможності загальноосвітнього навчального закладу. Таким чином, оволодіння кожним керівником ЗНЗ засадами педагогічної інноватики дасть йому можливість підвищити результативність власної управлінської діяльності, а також привести заклад освіти до більш якісного функціонування, спрямованого на стабільний розвиток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Бондисєва Г. Модернізація змісту управління школою / Бондисєва Г. // Директор школи. Шкільний світ. – 2006. – № 38. – С. 12.
2.     Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності керівника школи // Освіта і управління. – 1998. – №1. – С. 49-54.
3.     Захаров М.Г. Организация труда директора школы / М. Г. Захаров . – М. : Просвещение, 1971. – 102 с.
4.     Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.
5.     Мисик О. С. Теоретичні засади педагогічної інноватики. // Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах інноваційної перебудови української національної освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку: Матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції (11 жовтня 2007 р.). – Хмельницький: ХГПА, 2007. – 309 с.
6.     Павлютенков Є.М. Мистецтво управління школою/ Є.М. Павлютенков. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 320 с.
7.     Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності (від 07.11.2000 № 522) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z2111 – Назва з екрана.
8.     Поташник М. М. Управление развитием школы / под ред. М. М. Поташника, В. С. Лазарева. – М. : Новая шк., 1995. – 464 с.
9.     Попова О. В. Розвиток інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах України в ХХ столітті: Дис. докт. пед. наук: 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харків, 2001. – 468 с.
10. Фролов П. Т. Школа молодого директора.: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. − М.: Просвещение, 1988. − 224 с.