Доповідь на тему: Педагогіка партнерства в умовах Новоі української школи

                    Доповідь на тему:

 «Педагогіка партнерства в     

             умовах Нової

       української школи»

                                                                                  Підготувала

                                                                                  вчитель початкових класів

                                                                                  НВК «Ліцей із ЗШ І-ІІІ ступ.»

                                                                                  Мазка Ольга Вікторівна

                                                        2021р.

  Педагогіка партнерства – напрям педагогіки, що включає собою систему методів і прийомів виховання і навчання на засадах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості.

    Педагогіка партнерства грунтується на певних принципах. Я вважаю, що головним з них у співпраці всіх учасників освітнього процесу є повага до особистості. Саме для того, щоб зрозуміти дитину, її особистість, для того, щоб сприймати самореалізацію кожного, треба усвідомити:  учень – це унікальна й неповторна індивідуальність, яку треба поважати. Як писав В.Сухомлинський: «Дитина -  це активний і самодіяльний індивід, який не “вчиться на дорослого”, а живе повноцінним і цікавим життям.»  До дитини слід ставитися доброзичливо і з розумінням.  Отже, пріоритет вільного розвитку особи є базовим принципом побудови освітнього середовища школи, головна мета якої – зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу .

   Наступним принципом за значимістю  я вважаю довіру у відносинах, стосунках. Педагогіка партнерства бачить в учневі добровільного і зацікавленого соратника, однодумця, рівноправного учасника педагогічного процесу, якому можна і треба довіряти. Я ставлю себе за мету,працюючи в НУШ, створити такий демократичний спосіб  співпраці з  дитиною та батьками, який не відкидає різниці в нашому життєвому досвіді, знаннях, але передбачає безумовну рівність у праві на повагу, довіру.

   Не менш важливий принцип педагогіки партнерства - доброзичливість і позитивне ставлення. Іншими словами- толерантне ставлення до оточуючих і навколишніх подій.  Коли всі учасники навчального процесу: учитель ,учень та батьки  визнають різноманіття поглядів, життєвих принципів, цінностей один одного; доброзичливі,терпимі до оточуючих і навколишніх подій,тоді їх можна назвати партнерами.

    Саме ці перших три принципи спочатку допоможуть вчителеві побудувати довіру, партнерство,  зв'язки: учитель- діти – батьки. Тепер, коли, як казав Павло Хобзей : «… вчитель на рівні учня, коли вони сидять разом на килимку та розмовляють. Коли вибудовується довіра, доброзичливість та повага до гідності…», можна будувати діалог – взаємодію – взаємоповагу – це ще один прицип педагогіки партнерства. Концепція Нової української школи базується на  побудові нових взаємовідносин між  педагогами, учнями, їхніми батьками та громадськими організаціями. (Мені  особисто дуже імпонує, що зараз батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси.) У діалозі учителі, учні і батьки є  добровільними та зацікавленими партнерами, рівноправними учасниками освітнього процесу. Нам, педагогам,  нерідко буває складно побачити в учневі та в його батьках рівноправних учасників діалогу і навчального процесу та визнати, що з ними необхідно будувати партнерські стосунки.  

  І тому розуміємо, що сьогодні важливо розробити структуру взаємодії, розподілу обов'язків, ролей, завдань і функцій між усіма учасниками навчально виховного процесу, виробити спільні дії. Це необхідно для ефективної співпраці сім'ї і школи у вихованні дітей – а це  наступний принцип - розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків. Педагогіки партнерства  дозволяє ефективно навчати дітей за умов, коли вчитель і учень володіють однаковими правами, учень отримує право на вільний вибір, має право на помилкові дії, вільно висловлює власне судження, виконує певні дії і відповідає за результат. Відносини між учнем та вчителем мають бути такими, щоб не заперечувати, а направляти; не керувати, а управляти разом; не примушувати, а спонукати до добровільної дії; не командувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати право на власний пошук.

    І нарешті, принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).  Функції вчителя та учня в організації їхньої співпраці вже розподілені. Тепер важливо, щоб вчитель  підготував дітям навчальне завдання, продумав в деталях хід його вирішення . А учень, в свою чергу, — на добровільних засадах міг  прийняти запропоновану вчителем задачу як свою і самостійно її вирішувати. У такому випадку обидва учасники навчального процесу — вчитель і учень — рівноправні. Ніхто ні над ким не вивершується і не застосовує владу – це ідея рівності.

  Отже, хочу відмітити: щоб взаємодія між школою, учнями та батьками на основі педагогіки партнерства була ефективною, треба враховувати всі приципи, без виключення. Мені, особисто, важко визначитись, який принцип більш вагомий. ВСІ ВОНИ ДІЄВІ ТІЛЬКИ В КОМПЛЕКСІ!  

  Кожен день, ідучи до дітей, кажу собі: «Не кожен учитель має достатній запас любові до дітей, але кожен може побудувати навчання так, щоби дитина почувала себе вільною і час від часу забувала, що в класі є наглядач.»