Доповідь на тему: Роль родинно-сімейного виховання у формуванні активної громадянської позиції школярів

Про матеріал

Доповідь на тему: Роль родинно-сімейного виховання у формуванні активної громадянської позиції школярів.

Перегляд файлу

Доповідь

 

На тему: Роль родинно-сімейного виховання у формуванні активної громадянської позиції школярів

 

Підготувала

Вчитель інформатики,

 класний керівник 10 класу

ЗОШ І – ІІ ступенів с. Іванів

Гейко О.П.

2018 – 2019 н.р.

Роль родинно-сімейного виховання у формуванні активної громадянської позиції школярів

Зміни, що відбуваються в нашому житті, визначають і нові вимоги до системи освіти і виховання. Формування громадянськості, працелюбності, моральності, поваги до прав і свобод людини, любові до Батьківщини, сім’ї і довкілля мають стати пріоритетними у вихованні. Постає необхідність у: створенні сприятливих умов для самореалізації та вільного розвитку особистості; подоланні відчуженості індивіда від держави; формуванні активної життєвої позиції як в громаді, так і в державі загалом; доланні упередженості та нетерпимості. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення власної ролі у житті суспільства, відповідальності за нього згідно власних переконань та цінностей.

Особливо велику увагу процесу вихованню необхідно приділяти в підлітковому віці – це вік, коли починають формуватися самостійні погляди і судження про навколишній світ та про себе і своє місце у ньому. Серед багатьох змін особистості, які відбуваються в підлітковому віці, особливе місце належить формуванню відчуття дорослості. Саме це відчуття є новоутворенням свідомості, крізь яке підліток порівнює себе з іншими, знаходить зразки для засвоєння, ототожнює себе з цими зразками, будує свої стосунки з іншими людьми. Підлітковий вік є особливо важливим для формування громадянських якостей і цінностей, адже разом з ними формується громадянська позиція – основа, з якої народжується громадянин держави.

Для того, щоб підліток зайняв чітку громадянську позицію необхідно, щоб він мав чіткий погляд на систему цінностей, які сприятимуть забезпеченню цієї позиції. Цінності необхідно подати у такій формі, щоб вони змогли розвинутись у свідомість з подальшою інтеріоризацією, в результаті чого ці цінності стали його діючим світоглядом. А починати потрібно в ранньому віці. Не тільки сім’я, але й дитячий садок сприяє цьому.

У складний час існування нашого суспільства з особливою силою виявляється обєднуюча роль міцної сімї для повноцінного виховання дітей. Міцність сім’ї, навіть за несприятливих умов, компенсує багато вад у громадському середовищі. Але сім’ї різними мікрокліматами, виховними можливостями по-різному впливають на становлення особистості дитини її соціалізацію. Від батьків дитина дізнається про багато важливих речей: що таке добро і зло, як себе вести в тій чи іншій ситуації, отримує уроки етикету, статевого виховання ( наприклад, як мати здорову дитину – как зачать здорового ребенка); вчиться провадити здоровий спосіб життя.

Особливо впливає на нервову систему дитини, становлення її як особистості нестабільність або напруженість сімейного середовища. Деформовані сімейні; стосунки найчастіше спостерігаються у неповних сім’ях. Основною психолого-педагогічною проблемою неповної сім’ї є те, що дитині в ній важко дати цілісне і об’єктивне уявлення про чоловіків і жінок.

У плані визначення педагогічної доцільності умов виховання дитини в сім’ї особливої уваги заслуговують сім’ї з однією дитиною. Діти з таких сімей здебільшого зосереджені на собі, своїх потребах і проблемах. Розлучення батьків переважно призводить до педагогічної занедбалості і почуття безсилля в дитини, викликає у неї комплекс власної неповноцінності.

Особистий приклад батьків як головний метод сімейного виховання порівняно з усіма іншими методами і засобами має найбільший вплив як у позитивному, так і я негативному плані.

Звичайно, актуальні проблеми сімейного виховання не вичерпуються тут. У багатьох сім’ях вони є різними. Сім’я закладає фундамент розвитку нахилі здібностей дитини, формування її моральних якостей, здоров’я і ін. Сімейні неприємності викликають у дитини невпевненість, сором’язливість, почуття неповноцінності, що відбивається на їх успішності і поведінці в школі. Позитивне середовище позитивно слушно впливає на дитину: вона активна, ініціативна, вчиться з ” інтересом, дружелюбна, готова допомагати іншим. З радістю виконує бажання батьків і вихователів.

Основними методами морального і громадянського виховання в сім’ї називають заохочення і покарання. Коли покарання переважають над заохоченнями, це часом призводить до загальмування дитини, викликає опір дорослим, формування заниженої самооцінки. Заохочення викликає внутрішні сили дитини, допомагає розвиткові їх здібностей. Найефективнішим методом покарання М. Г. Стельмахович вважає моральне осудження, яке повинно викликати почуття сорому та розкаяння, бажання виправитися.

Сім’я для дитини є середовищем, у якому формується особистість дитини. В залежності від атмосфери сім’ї, характеру сімейних стосунків, освітнього рівня, професії батьків, їх життєвого досвіду, знання педагогіки сімейного виховання розвиваються ті чи інші якості дитини. Саме у сім’ї формується сприймання дітьми людей, навколишньої дійсності, самих себе, досвіду сімейного життя, ставлення до як найважливішої духовної цінності, здійснюється моральне, естетичне, трудове навчання, закладаються основи політичної культури, здоров’я дитини, професійне самовизначення.

Активна громадянська позиція формується під час залучення дитини у систему оточуючого соціального середовища батьками. У процесі соціалізації в молодої особистості формується відчуття суспільної приналежності та розвивається здатність успішно виконувати свою соціальну роль.

Оскільки процес формування активної громадянської позиції в значній мірі залежить від процесу сімейного виховання, постає необхідність більш активного використання всієї соціально-культурної, освітньої бази, створеної суспільством, як цілісної системи освіти та виховання, в яку батьки повинні спрямовувати своюдитину. Саме тому, вирішення зазначеної вище проблеми, необхідно будувати на основі взаємозв’язку із реальним життям громади села з рівною часткою відповідальності всіх учасників процесу, залишаючи школі координацію і контроль за виконанням поставленої мети.

Залучення учнів у громадське життя, сприяє розширенню їхнього світогляду, дозволяє набути практичних навичок взаємодії у соціальному середовищі. Тут вони отримують свій перший досвід прийняття самостійних рішень щодо суспільно важливих питань. За таких умов, стає можливим їх самовизначення як рівноправних членів місцевої громади.

Відтак, формування активної громадянської позиції учнів у процесі їх виховання у сімейному середовищі, передбачає створення певних соціально-педагогічних умов. Неодмінною умовою становлення активної громадянської позиції учнів, як свідчать результати педагогічної практики, є врахування педагогами і батьками вікових та індивідуальних особливостей учнів. Адже будь-який вплив на особистість, як стверджує Г. Сорока, здійснюється через її індивідуальні особливості, темперамент, своєрідність характеру, здібності, інтереси, нахили, що дозволяє вибирати найбільш ефективні шляхи взаємодії особистості з навколишнім світом. Таким чином, знання фізіологічних, психологічних та індивідуальних особливостей кожного учня, сприяє визначенню конкретних виховних завдань, вдалій побудові організації різноманітної діяльності, де б учень міг виявити свої можливості, здібності, творчий потенціал, набути почуття власної гідності та значущості, самовизначитись та самореалізуватись.

Ось чому, наступною умовою формування громадянської позиції школярів є компетентність, тобто спеціально психолого-педагогічна підготовленість вчителя та батьків, знання та вміння, які необхідні для ефективної реалізації певного виховного процесу. Адже, як свідчать результати педагогічних досліджень, важлива роль у виховному процесі належить цим двом особам, який спрямовує свої дії на активне осмислення учнями етичних знань у відповідних поведінкових ситуаціях, на усвідомлення ними своєї соціальної сутності, на практичне закріплення духовно-моральних надбань у повсякденному житті, на вміння жити у співтоваристві з іншими, залишаючись одночасно повноцінними, вільними, відповідальними особистостями. Певна психолого-педагогічна підготовка, на думку Н. Лавриченко, передбачає здатність поставати в ролі представника інтересів і культури суспільства і водночас захисника та провідника життєвих інтересів вихованців як і батьків, так і звичайно вчителя. Окрім того, що перед вчителем постає завдання не тільки знайти ефективні форми організації виховного процесу, а й залучити до нього батьків та громадськість на правах учасників спільної діяльності. Таким чином, важливою умовою громадянського становлення учнівської молоді є партнерська взаємодія дітей, батьків, вчителів та громадськості.

Оскільки формування активної громадянської позиції успішно здійснюється у процесі партнерської взаємодії школярів з соціальним середовищем, важливою умовою цього процесу є організація діяльності таким чином, щоб її суб’єктом був учень і щоб ця діяльність мала добровільний та особистісно-мотиваційний характер участі в ній. Як свідчать результати дослідження, чим активніший учень у процесі діяльності, тим ефективнішим є виховний процес. Саме цим викликана необхідність організації різноманітних видів діяльності: пізнавальної, трудової, ігрової, суспільної тощо.

Окрім того, однією з важливих соціально-педагогічних умов громадянського виховання підлітків є системність і послідовність організації цього процесу. Тобто, процес громадянського виховання потребує обґрунтованої системи, яка розробляє перспективи взаємодії підлітка, вчителя, батьків та громадськості і передбачає безперервність виховного процесу.

У процесі формування активної громадянської позиції учнівської молоді необхідні умови створює позакласна виховна робота, метою якої є, як стверджує П. Кендзьор, закріплення в учнів первинних навичок участі в суспільному житті, моделювання ситуацій соціальної поведінки. Перевага надається інноваційним формам і інтерактивним методам роботи: рольові ігри, написання ділових листів та звернень, статей до місцевих газет, організація інтерв’ю, спеціальних випусків шкільної преси і радіо, благодійних акцій, прес-конференцій, робота шкільних гуртків, клубів, музеїв, волонтерських загонів тощо.

Отже, процес формування активної громадянської позиції учнівської молоді буде ефективним за таких соціально-педагогічних умов: врахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку особистості учня; системність, послідовність і безперервність виховного процесу; партнерська взаємодія учнів із суб’єктами соціального впливу; психолого-педагогічна і фахова підготовка вчителя; формування мотивації до громадянської активності; застосування інноваційних форм та інтерактивних методів у позакласній виховній роботі; добровільний та особистісно-мотиваційний характер участі школярів у позакласній виховній роботі.

1

 

Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку