Доповідь "Патріотичне виховання учнів музичних шкіл".

Патріотичне виховання учнів музичних шкіл.

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється процесом відродження нації. Воно відіграє особливу роль ще й тому, що покликане сприяти формуванню особистості та залученню її до суспільного життя.

Важливе місце в патріотичному вихованні посідає виховання почуття патріотизму та любові до рідного краю, поваги до народних традицій, звичаїв, культурних надбань. Патріотичне виховання, спрямоване на формування знань про музичні надбання українського народу, вміння виконувати музичні твори. які відповідають національно–патріотичній темі. Патріотичне виховання поєднує в собі громадянську, політичну соціалізацію: «я - громадянин країни», і повиннен виховуватись як патріот ще на початковому періоді навчання грі на інструменті. В класі баяна та акордеона, діти залюбки виконують улюблені народні пісні та танці, починаючи з першого класу Викладач підбирає музичні твори. які по складності є доступними для виконання кожному учневі. Індивідуальний підхід у навчанні є важливою складовою у навчанні і розвитку дітей у мистецьких школах, які, покликані формувати патріотичну свідомість учнів під час їх навчання.

Ефективність патріотичного виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Важлива роль належить усім предметам, які викладаються у дитячих музичних школа: спеціальності, сольфеджіо, музичній літературі, хорі, оркестрі, фольклорі; та, активним методам навчання, спрямованим на самостійний пошук, формування критичного мислення, ініціативи й творчості.

Застосування форм і методів патріотичного виховання покликане формувати в особистості когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання), нормативні та поведінкові норми, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, брати участь у патріотичному житті, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізовувуватися, тощо.

Існують різні погляди на класифікацію форм патріотичного виховання учнів. Найбільш поширена класифікація за кількістю вихованців задіяних у процесі виховної діяльності: індивідуальна – сольна гра, групова (гурткова) – гра в ансамблях малого або великого складу, та фронтальна (масова) форми роботи – гра в оркестрі баяністів і акордеоністів, гра в оркестрі народних інструментів, спів у хорі хлопчиків, спів у хорі дівчаток молодших класів та спів у хорі дівчат старших класів.

З метою патріотичного виховання викладач може створювати фольклорні ансамблі (дуети. тріо. квартети тощо), які б виконували народні пісні, танці, музичні народні потішки і забавлянки. Згодом, такий вивчений музичний репертуар , можна  використовувати під час організації і підготовки до проведення тематичних лекцій – концертів, концертів присвячених календарно – обрядовій тематиці. Наприклад: тематичний концерт «Весняний зорепад», де б учні зіграли вивчені ними різноманітні веснянки - («Подоляночка», «Вийди, вийди Іванку» тощо), тематичний концерт «Зимові візерунки», на якому учні виконали б різноманітні щедрівки, колядки, та дитячі пісні – («Щедрик, щедрик», «Нова радість стала», «Їде віз» тощо).

Доцільно на початку навчального року, підбиваючи підсумок діяльності класу - солістів, ансамблів та школи – колективів, лекції з теоретичних дисциплін об'єднань і гуртків за минулий навчальний рік і за період літніх канікул, провести тематичний тиждень «Любіть Україну!», у ході якого організувати проведення виставок вишиванок, фотографій, аби показати, чому навчились учні, чого досягли за минулий час.

Важливе місце серед форм виховної роботи з формування патріотичних якостей займають тематичні вечори. Педагогічна практика накопичила найрізноманітнішу тематику - присвята історичним і пам'ятним датам у житті українського народу; військовим діячам українського війська різних періодів визвольних змагань; діяльності міжнародних прогресивних організацій; патріотам, які загинули в різні історичні часи та епохи; жертвам голодомору; морально-правовим, морально-естетичним проблемам; питанням літератури, мистецтва, діяльності видатних учених, письменників, художників, композиторів; висвітленню проблем держави та церкви, ролі священнослужителів у духовному відродженні нації та ін.

Одне із основних завдань музичної педагогіки полягає в тому, щоб переживання учнів, які виникають в ході опанування музичного досвіду, що історично склався, відповідали сучасним вимогам національного виховання та були зорієнтовані на загальнолюдські цінності: Уроки в музичних школах мають забезпечити формування духовної культури особистості в тісному зв’язку з культурою її народу. Вони повинні готувати дітей до життя та творчості в умовах певних традицій, що склалися історично Музично-естетичне виховання повинно бути спрямоване загалом на виховання емоційного відношення до музики шляхом “переведення з області незначних і незрозумілих, або тих, які мають негативну значимість саме в силу своєї “незрозумілості” і складності, творів великої музики в розряд естетично значимих, емоційно усвідомлених. Тому що вони своєю високою ідейністю і духовністю здатні позитивно впливати на емоційно-ціннісне відношення учнів до свого народу, Батьківщини та до всього світу. Адже, як справедливо відмічає В.І. Дряпіка: «При взаємодії суб’єкта з об’єктом в мистецтві відбувається формування людини як суб’єкта певного творчого процесу, а в деякій мірі і як суб’єкта культурно-історичного процесу».

Мистецтво, що відображає людське життя, в усій його красі й розмаїтті, викликає в нас естетичні переживання, котрі мають свої особливості. Адже ми розуміємо, що в творах мистецтва сприймається не саме реальне життя, а його відображення. Складність естетичного почуття пояснюється і його більш пізньою, у порівнянні з іншими почуттями появою, у дітей. Чим старшою стає дитина, тим складніші її естетичні судження, тим сильніше її бажання пізнати сутність краси. Перед педагогом постає завдання поетапного розвитку естетичних інтересів та потреб, активізації учнів, їх тенденції до самостійності, виховання здатності до узагальнення та підвищення рівня самосвідомості. Тому важливо створювати сприятливі умови для формування у підростаючого покоління високих естетичних ідеалів, повноцінних критеріїв оцінки музичного твору, вміння узагальнювати естетичні судження, виробляти ціннісне ставлення та високі ціннісні орієнтації, а також для створення можливостей національної ідентифікації особистості, яка здійснюється в процесі емоційного спілкування з національним музичним мистецтвом, стимулює особистість кожного учня в емоційному вдосконаленні внутрішнього світу, активному ставленні до творчої діяльності.

Виступаючи основою духовного життя суспільства, національне мистецтво виражає потреби цього суспільства, його домагання в сфері матеріального і духовного виробництва, політики, науки релігії. Воно служить джерелом:

•              виховання історичної пам’яті;
•              знання про народ, життєвий уклад українців, його культуру;
•              формування національних ідеалів і сподівань (національна ідея);
•              непереможного прагнення до волі й ненависті до рабства й неволі;
•              щирого патріотизму й любові до України;
•              любові й пошани до батьків, родини, роду, народу;
•              чистоти й щирості почуттів, людяності, працьовитості.

Тому використання в педагогічному процесі творчої спадщини народу та його яскравих представників сприяє втіленню в життя національної ідеї, основних ідеалів добра та краси, гармонійному розвитку особистості.

Отже, щоб досягти вагомих успіхів у музичному вихованні школярів на основі національної художньої культури, викладач музичної школи сам має бути глибоко переконаним у життєдайній силі народної творчості, любити і насолоджуватися народною музикою, добре розуміти ту специфіку, яка вирізняє народну творчість з-поміж творів професійних композиторів, музики інших народів. Він повинен розуміти, що інтерес сучасної педагогіки до народних джерел – це не ностальгія чи модна ретроспектива, а усвідомлення і шана тих колосальних духовних зусиль сотень попередніх поколінь, які зумовили сьогоднішній рівень культури нашого суспільства.