Доповідь : « РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ»

« РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ»

Трудова діяльність як сфера застосування професіоналізму, постає не тільки як економічний феномен, але й моральнісний. Все це вимагає зосередження зусиль педагогічного працівника на вихованні типу цілісної особистості, всебічному розвитку всіх її особистостей і схильностей. Це , з одного боку, повинно якнайкраще підготувати учня до професійної діяльності, а з другого дозволить кожній людині реалізувати себе в житті.

Тому, сучасні підприємці  від працівника очікують високого професіоналізму, справжнього майстра своєї справи, адже від гарного шеф-кухаря залежить престиж підприємства.

Основним завданням майстра виробничого навчання вважаю приділяти якомога більше уваги майбутній професії. Щоб учні-випускники вміли не тільки смачно готувати, а й вишукано оформляти та подавати страви. Кухарів є багато, а кухарів-професіоналів - одиниці, і їм набагато простіше працевлаштуватись у престижний ресторан чи кафе, щоб радувати своїми вміннями відвідувачів. Коли отримуєш подяку за свою працю, то маєш від цього велике задоволення, яке дає стимул на подальше творіння - готувати все нові і вишукані страви. Бо кухар, як педагог, повинен постійно вчитись, щоб не згаснути, тобто шукати нові цікаві рецепти, створювати щось своє власне.       

Мета роботи майстра в/н - розвивати у кожного учня системне та творче мислення, повагу та інтерес до майбутньої професії, творчі здібності. Постійно збагачувати досвідом майстерності та формувати механізм самоорганізації та самореалізації особистості. Запалити в кожній дитині іскру таланту і роздмухувати її доти, доки можна буде говорити про неї як про справжнього фахівця.

«Головний закон усіх змін у житті - творчість»- суть концепції формування творчої особистості М. Бердяєва. Тільки творчість виправдовує буття людини і нагадає зміст її життю. Щоб навчитися мислити творчо, стати творчою особистістю, треба володіти основними операціями мислення. Досягти такого рівня розвитку та виховання можна лише через навчання та практичні завдання.  

Метою виробничого навчання є формування в учнів основ професійної майстерності в області визначеної професії або групи професій, закріплення отриманих учнями первинних навичок та професійних умінь самостійного виконання робіт, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування передовими формами організації праці.

Таким чином, формування компетентності входить у загальний контекст формування особистості. Тому важливим аспектом розуміння компетентності є її оцінно-світоглядна спрямованість, що характеризує людину як суб’єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільного розвитку праці. Тут враховується здатність людини давати кваліфіковані судження, приймати адекватні та відповідні рішення в проблемних ситуаціях, планувати та здійснювати дії, які призводять до раціонального й успішного досягнення поставлених цілей. Тому під компетентністю може розумітися стійка здатність виконувати певний вид діяльності, яка включає такі аспекти, як: глибоке розуміння сутності виконуваних завдань і вирішуваних проблем; гарне знання досвіду, який є в цій галузі, активне оволодіння його найкращими досягненнями; вміння обирати засоби та способи дії, адекватні конкретним обставинам місця й часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і вносити корективи в процес досягнення цілей. У межах цього підходу поєднуються, зокрема, поняття "компетентність" і "готовність", які визначаються не як тотожні, а як зв’язок між внутрішнім потенціалом та реальним його втіленням (внутрішньою сутністю й зовнішнім виявом). Отже, професійна компетентність може розумітися як один із структурних компонентів професійної готовності до конкретного виду діяльності.

Способи впливу на особистість.

У процесі практичної діяльності в учнів виникає три види цілей.

Мета перша, найбільш загальна - насолода, задоволення від роботи. Її можна висловити словами «Хочу робити». Ця мета являє собою настрій, певну готовність до будь-яких дій,  пов'язаних із запропонованим завданням.

Друга мета - безпосередньо завдання, пов'язане з виконанням оформлення страв. Особливості цього завдання полягають в тому, що відоме заздалегідь: погоджуючись виконувати, кожен учень автоматично приймає його, бо це є одним із головних правил кухаря. Не тільки приготувати смачно, а й красиво і вишукано подати. Тому це - мета творчої діяльності викладена у вигляді словосполучення: «потрібно робити».

Третя мета - безпосередньо пов'язана з процесом виконання творчого завдання, тому завжди ставить перед особистістю творчі завдання. Щоб впоратися з ними, учням необхідно мобілізувати максимум сил: виявити кмітливість, винахідливість, а в багатьох діях вчинити так, як інші не здогадались би. Тут потрібно не просто повторити вже відому композицію оформлення, але й розмаїттям можливих варіантів оформлення обрати найбільш вдалий, або скласти свою, нову неповторну. Подібні дії,  хоч і в мікрообсягах,  являють по суті творчість. Вони супроводжуються великим емоційним підйомом, стійким пізнавальним інтересом,  а тому є вагомим стимулятором активності особистості.

У наш час ринок праці дуже вимогливо ставиться до працівників ресторанного бізнесу. Крім стажу роботи, необхідно мати велику професійність, бути справжнім майстром своєї справи. Тому головним у своїй роботі майстра є уроки виробничого навчання, яким я приділяю велику увагу, бо вважаю своїм основним завданням підготувати справжніх висококваліфікованих кухарів. А це значить, що майбутні випускники повинні не тільки смачно готувати, а й мати велику витримку, любити свою професію та бути відданим своїй справі.

Перше заняття, на мою думку, повинне бути особливим, урочистим, щоб зацікавити учнів. Тож на першому уроці виробничого навчання    намагаюся зацікавити учнів обраною професією. Показую відеофільми про професію, цікаві способи приготування та оформлення страв.

Цьогоріч використала відеоматеріал із застосунку «ДІЯ»-кондитер, із якого учні дізналися цікаві факти історії виникнення кондитерського виробництва, з новими пристроями, устаткуванням та інвентарем, які використовуються при виготовленні кондитерських виробів.

Та на зміну урочистому початку приходить повсякденна робота, яку, намагаюсь організувати протягом року так, щоб підтримувати високу активність учнів, забезпечувати творчу діяльність колективу, щоб кожен урок в/н був ефективним і мав бажаний результат. Дітей об'єдную у бригади, враховуючи бажання учнів і також те,  щоб у кожній бригаді були діти з різними рівнями знань, вмінь та навичок. Це дає змогу слабшим учням брати приклад із кращих і намагатися бути ліпшим, вдало виконувати всі отримані роботи, щоб не підвести бригаду, отримати гарний кінцевий результат. Вважаю, що впровадження групової форми роботи дає можливість учням вчитися працювати в колективі, дотримуватися культури дискусій, здатність до толерантності у спілкуванні.

Чимало учнів розчаровуються, коли в них не виходить той чи інший вид роботи, тому необхідно вчасно їх підбадьорити, спрямувати і допомогти. Наприклад, при вивченні теми « Прості форми нарізки овочів» уважно слідкую за ступенем засвоєння учнями показаних мною прийомів, раціональним використанням сировини. Увагу фіксую на роботі кожного учня, а особливо на діяльності слабших. Виявивши таких учнів даю завдання тим, які добре оволоділи даними прийомами, надати практичну допомогу цим учням. Це дає набагато кращий кінцевий результат. Діяльність учнів на уроках в/н від початку до кінця має бути творчим процесом. Важливе розуміння ними, що професія кухаря складна і відповідальна, щоб діти знали не тільки технологію приготування страви, а й вимоги до якості, правила подачі страв, їх використання, знали,  як виправити помилку,  щоб не зіпсувати страву та інше. Тому використовую на уроках індивідуальну та самостійну роботу учнів, де учні розробляють технологічні картки, розраховують кількість речовини на задану кількість порцій, працюють з картками завданнями.

Сьогодні велике значення держава приділяє відродженню національної української культури. Тож завдання кухарів - не забувати про національні страви,  а пропагувати своє українське, бо оскільки українська кухня - одна із найбагатших національних кухонь,  страви її отримали визнання далеко за межами України. Борщі і пампушки, вареники і галушки, ковбаси і печеня, напої з фруктів та меду - відомі в усьому світі.

На початку кожного уроку виробничого навчання проводжу п'ятихвилинну «Розминку», на яку учні готують повідомлення та розповідають про українські національні страви, а саме їх історію виготовлення та технологію приготування. Наприклад, при вивченні теми «Приготування заправних супів» на першому уроці діти розповідають історію виникнення борщу, які готували борщі на Україні та розтлумачують значення цього слова. На другому уроці проводжу бліц - опитування «Як ви ставитесь до українських страв». Приділяю увагу індивідуальній пошуковій роботі учнів, де вони готують реферати, у яких відтворюють цікаві рецепти української стародавньої кухні. Таким чином у дітей формується любов та гордість за своє - українське, і вони із великим захопленням займаються пошуком нової інформації.

Хочу підкреслити особливе значення інтересу до майбутньої професії, до вивчення спеціальних предметів, до техніки виконання. Рівень такого інтересу у новачків різний. Досить часто це лише поверховий інтерес, коли учнів цікавить те, що розповідає і показує майстер в/н, що пропонує зробити. Але такий інтерес нестійкий, він може швидко зникнути. Важливо дати йому перерости в допитливість,  а потім - у захоплення обраною професією, в любов до творчості. А це можливо тільки, тоді коли кожне наступне завдання буде цікавішим і складнішим, коли робота не одноманітна. Тому іноді даю учням змогу діяти, працювати самостійно.

Наприклад, при вивчені теми «Приготування пиріжків печених з різними начинками» даю учням завдання самостійно обрати новий, цікавий  вид формування пиріжків , ознайомити з ним учнів групи.

Виникнення інтересу до уроків виробничого навчання у значного числа учнів залежить більшою мірою від того, наскільки вміло буде побудована робота з показу трудових прийомів майстром. Адже просте спостереження не дає їм змоги постійно сконцентровувати увагу на діях майстра та на найважливіших моментах роботи. Тому завжди подаю матеріал дозовано та встановлюю зворотній зв'язок з учнями шляхом проблемного викладу матеріалу. При цьому особливу увагу звертаю на місце уроку в темі програми та складність виконання операцій. Від цього залежить і постановка проблемних питань під час пояснення та показу прийомів. Зміст проблемного навчання полягає у створенні особливих ситуацій у навчальному процесі, коли учень не може залишатись байдужим і орієнтуватися на рішення, зазначене тільки майстром. Кожна нова проблема не завжди викликає інтерес в учнів. Інколи виникає страх перед труднощами, невміння долати їх самостійно. У такому разі підбираю завдання, яке, на перший погляд, здається простим, а насправді вимагає нестандартного підходу та створює проблему. Під час виконання такого завдання, учень змушений дослідити цю проблему, обрати правильний шлях її розв’язання. У таких ситуаціях відбувається складна і найцінніша для розвитку особистості розумова робота: подив, прикидка, здогад, зіставлення можливих шляхів, вибір рішення, залучення доказів і, далі – перевірка правильності і цінності рішення й обраних шляхів, аналіз результатів і т.д.

Тобто проводимо дослідницьку роботу на уроці, а в заключній частині уроку учні роблять опис результатів дослідницької роботи.

Наприклад, при вивченні теми « Приготування котлетної маси та н/ф з неї» даю учням завдання:

а)   вибити одну частину котлетної маси довго, зробити висновки;

б) приготувати частину котлетної маси з замоченим житнім хлібом, зробити висновки.

Також практикую проблемні ситуації.

Наприклад: При обробці тушки птиці розлилась жовч. Як видалити гіркоту із тушки птиці? Ваші дії.

Дріжджове тісто погано підходить. Яка причина? Як уникнути даної проблеми?

На підприємстві немає молока, а є сироватка. Чи можна використати для приготування дріжджового тіста?

Це спонукає учнів творчо мислити і знаходити правильне рішення. Такі ситуації, де учні самостійно працюють дуже добре ними запам'ятовуються.

При підведенні підсумків уроку надаю можливість учням оцінити власну роботу (за певними критеріями) та обговорити результати уроку, задаючи питання: «Що нового дізнались на уроці?», «Де можна використати знання та вміння теми?», «Які питання ще не вирішені?», «Що сподобалося, не сподобалося на уроці?». Це допомагає учням усвідомити досягнутий результат.

На заключному етап уроку запроваджую метод «Рюкзак»

Цей метод рефлексії дає можливість залучити кожного учня до роботи на цьому етапі.

Він полягає в тому, що кожен учень стисло записує на папері відповіді  аналізу уроку, а саме   «Які з тих знань і умінь, що отримали на уроці візьмете з собою для використання на інших уроках та використали у подальшій своїй професійній діяльності.

Листочки з відповідями складаються у «Рюкзак». Кожен учень ознайомлює усіх із своїми досягненнями.

Такий метод  дає мені можливість виділити головне, визначити важливість матеріалу,  вносить в урок елементи гри, дає можливість залучити до роботи усіх учнів, розуміти, наскільки учень зрозумів матеріал, що саме йому сподобалось .

Дієвим моментом у розвитку творчості, а також у зацікавленості до обраної професії є те, що учні показують свої вміння і навички на тільки перед одногрупниками, а й перед учнями ліцею. Для цього ми проводимо виставку - продаж кулінарних виробів, відкриті виховні заходи з професійної майстерності, конкурси професійної майстерності, на які приходять й інші учні ліцею, Це їх більш стимулює, виховує в них самостійність, старанність, бо кожен хоче бути кращим.

Велику роль у розвитку творчості відіграє виробнича практика. Це новий, невідомий учням етап. З одного боку: хвилювання та страх, з іншого - зацікавленість, новизна. Тому головним моментом є не «відбити» бажання в учнів до професії. Учнів, які стараються, яким подобається ця професія, намагаюся працевлаштувати на гарне місце практики,де не тільки готують для відвідувачів, а й відзначають різні свята, що відзначаються великою різноманітністю страв. Таким чином, учні не тільки закріплюють технологію приготування вже відомих страв, а й пізнають багато нових, сучасних фірмових.

Підготовка до виробничого навчання потребує значних витрат часу. Аналізуючи структуру активних методів навчання, можна легко помітити, що єдиного підходу до їх класифікації не існує, як і не існує єдиного погляду на визначення слова «творчість».

Творчості притаманні такі головні риси: вільна розвивальна діяльність, яка використовується лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від результату; творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності, емоційна піднесеність, суперництво, змагання, конкуренція.

Виробниче завдання виступає немовби у двох часових вимірах: у теперішньому та майбутньому. З одного боку воно дарує миттєву радість, сприяє задоволенню від кінцевого результату. З іншого боку виконання отриманих завдань завжди спрямовані у майбутнє, бо в ньому закріплюються якості, уміння, здібності, необхідні для розвитку творчих здібностей. Застосування інноваційних технологій приготування страв сприяє формуванню професійної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників професій «Кухар ;Кондитер», підвищує інтерес учнів до професійних дисциплін, покращує мікроклімат в групі.

Своєю роботою намагаюсь привити любов до обраної професії, виховати в учнів самостійність, фантазію, почуття відповідальності та гордості за свою професію, щоб вони не соромились, а навпаки розуміли значимість її. Важливим моментом для мене є те, що учні, які прийшли навчатись без бажання, по закінченню стають справжніми професіоналами своєї справи. І це дійсно радує і дає результат.