Доповідь "Сучасні засоби оздоровчої спрямованості"

Комунальний заклад «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради »

Сучасні  засоби оздоровчої  спрямованості

Вчитель вищої категорії

Кубрак О. В.

ПЛАН

1. Здоров'я людини та його взаємозв'язок із способом життя.
2. Структура і характеристика сучасних оздоровчих систем.
3. Характеристика засобів занять аеробної спрямованості.

За даними Міністерства охорони здоров'я України близько 27% дошкільників належать до тих,що часто хворіють, а в початковій школі рухова активність дітей у порівнянні з дошкільниками скорочується на 50%; 60-65% учнів страждає респіраторними захворюваннями. У 45% випускників шкіл погіршується зір.

До групи ризику віднесено 33% учнів, і лише близько 10% закінчують навчання в школі без чітко виражених відхилень у стані здоров'я.

Під здоров'ям розуміють динамічний стан людини, що забезпечує її повноцінне біосоціальне функціонування, фізичну та інтелектуальну працездатність, а також здатність до пристосування в довкіллі.

Академік Микола Амосов серед основних умов, необхідних для здоров'я (крім щасливого життя, що стимулює бажання жити) називає: фізичні навантаження,раціональне харчування, час і вміння відпочивати.

Отож, здоров'я людини тісно пов'язане з її професією, фізичною активністю, харчуванням, звичками, характером відпочинку, психоемоційним станом, тобто її способом життя.

Значення фізичної активності в житті людини з'ясоване давно."Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність"- казав Аристотель.

Фізичні вправи зміцнюють мускулатуру, покращують діяльність серцево- судинної системи, зберігають рухомість у суглобах і міцність зв'язок, стимулюють обмінні процеси, позитивно впливають на нервову систему, підвищують опір організму простудним захворюванням, є профілактикою гіподинамії.

«Здоров'я людини і його взаємозв'язок із способом життя». З поглибленням знань про здоров'я людини стає зрозумілим, що фізичнe тренування не може компенсувати наслідків шкідливих звичок і неправильного харчування. Кажуть ,що людина помирає не від певної хвороби, а від способу життя. Тому неправильно дібрані вправи та організовані заняття, надмірні фізичні навантаження можуть стати факторами ризику.

Микола Амосов зазначає, що у виникненні більшості хвороб винні не природа і суспільство, а сама людина (її лінощі, жадібність, нерозумність). Для того, щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні, значні. Замінити їх не можна нічим. На щастя людина настільки досконала істота, що майже завжди може повернути здоров'я. На жаль, її зусилля зростають з початком старіння і поглибленням хвороб. "Природа милостива, - каже вчений,- Досить 20-30хв. за день занять фізичною культурою, але таких, щоб пульс почастішав удвічі, 40-60 хв,- узагалі чудово".

Крім фізіологічного, фізичні навантаження чинять на організм психологічний вплив, що проявляється в  зміні загального психічного стану, самовираженні через рухову активність, намагання проявити вольові якості, психологічному комфорті щодо спілкування з оточуючими, досягненні і підтримці професійно необхідного рівня діяльності систем тощо. Нехтування психологічним впливом фізичної культури може звести на нівець її фізіологічну ефективність.

Нині в системі освіти, що склалася,пріорітет у формуванні та зміцненні здоров'я, набутті знань і навичок здорового способу життя належить фізичній культурі як інтегральному предмету, що систизує в собі наукові знання про здоров'я людини і дає змогу розв'язувати практичні завдання.

Учителі фізичної культури, тренери з видів спорту, викладачі масових видів фізичної активності населення стають найголовнішими провідниками знань, що визначають успіх пропагандистських заходів і наслідки боротьби за здоров'я кожної людини і народу в цілому.

Структура і характеристика сучасних оздоровчих систем.

Формування індивідуального стилю здорового способу життя вимагає використання різних засобів. Накопичений досвід народів і культур засвідчує перевагу комплексного підходу до використання засобів фізичної культури.

Усі системи оздоровчої гімнастики можна умовно поділити на східні та європейські, а останнім часом й американські, що стали інтернаціональними. Hа відміну від східних (йога, ушу, східні єдиноборства з системою етичних правил і фізичних вправ) європейські системи порівняно молоді. Європейській та американській школам притаманна постанова на виконання певних рухів, що впливають на окремі м'язові групи, суглоби, зв'язки. М'язовій системі віддається першочергова роль у підтримуванні здоров'я. М'язовий прифітет здоров'я виражають і національні гімнастичні школи, що розвиваються в Європі

( німецька, шведська, тощо).

Східні оздоровчі системи особливу увагу звертають на комплексність тріади: рух, дихання і свідомість. Особливість східних систем полягає в тому, що людина, яка прагне фізичної досконалості, повинна мати високі моральні якості ( чесність, доброту, любов до людей, повагу до Вчителя , благородство тощо).

Розробки конкретних систем оздоровчого прямування на основі м'язових пріорітетів порівняно молоді: методик гімнастики існують близько 200, спортивних ігор - 100, оздоровчого бігу (джоггінгу) - до 50 років. Крім того, безперервно виникають і вдосконалюються наукові, індивідуальні та авторські системи оздоровчого фізичного тренування:

система Лидьярда «Бігом від інфаркту» ( тривалий повільний біг як засіб розвитку і зміцнення кардіореспіраторної системи); японська система «Десять тисяч кроків від здоров»я; система М.Амосова «Режим обмежень і навантажень», «Тисяча рухів»; система К.Купера «Нова аеробіка». Заслугою лікаря Купера є визначення енергетичної вартості різних видів рухової активності в умовних одиницях, рекомендації щодо кількості очок, що можна набрати за тиждень, які характеризують відповідний рівень здоров'я, розробка тренувальних програм, що дають змогу підвищити рівень фізичного стану під час індивідуальних і групових занять; духовна система « Дєтка» П. Іванова - система фізичних загартовувальних вправ; аеробіка Джейн Фонди - поєднання засобів гімнастики і танців з музикою. Калланетика Каллан Пінкей, розроблена американською балериною,стала міжнародним бестилером. Це фізичні вправи на основі статичного напруження і розтягування різних м'язових груп. Методика виконання не має вікових обмежень. Рекомендована як жінкам, так і чоловікам.

 Калланетика - це сполучення вправ на розвиток сили і гнучкості розтягування і скорочення м'язів, що активізують роботу великих м'язових груп. Вони спрямовані на глибокі м'язи зони трикутника талії - від ліктьового суглоба до середини стегна. Вправи калланетики виконують повільно, викликаючи скорочення глибоких м'язових груп, які поступово стають еластичними, а суглоби рухомішими та гнучкішими, що зменшує ризик отримання травм.

Збільшення навантаження на м'язи понад можливе для певної особи викликає їх виснаження і може призвести до травми. На початковій стадії занять необхідно більше відпочивати, глибше дихати, рухи виконувати втричі повільніше, плавно. Розтягують м'язи поступово, в міру їх готовності до цього. Рухи мають виконуватися з ледь помітною амплітудою в 1 -2 см. Оригінальний і ключовий рух в калланетиці виведення таза вперед-угору за рахунок скорочення м'язів сідниць.

Калланетику потрібно виконувати після підготовчої частини заняття (20- 25хв.), після розігрівання і розтягування м'язів. Деякі вправи потребують використання опори. Це може бути гімнастична лава або спеціальна опора. Вправи з положення лежачи і сидячи виконують на килимках або гімнастичних матах.

Запропоновані засоби фізичного виховання мають відновлювально-

лікувальне значення, запобігають травмам, є терапією при виявленні вад опорно-рухового апарату,позитивно впливають на емоційну сферу.

    Шейпінг - система, розроблена в Санкт-Петербурзі, є сполученням засобів аеробіки та атлетичної гімнастики з використанням елементів комп'ютерного контролю за ефективністю занять. Головний акцент робиться на наближенні морфологічних показників до заданих або обраних еталонних моделей тими, хто займається.

Шейпінг ( у перекладі з англійської форма, фігура (статура), а також формувати, ліпити, формування людської фігури (статури). Це система занять фізичними вправами для дівчат і жінок, під час яких виконують аеробну гімнастику та індивідуальну роботу з атлетизму з метою формування гарної фігури (статури). Система шейпінгу передбачає періодичний контроль і антропометричні вимірювання тих, хто займається, а також їхнього тестування для визначення фізичної працездатності. Результати обстеження є вихідною позицією для складання і корекції програми занять. В ідеальному варіанті робота за системою шейпінгу виглядає таким чином: бажаючі проходять тестування фізичної підготовленості, вимірюють масу, довжину тіла, окружність грудей, талії, тазу, стегон. Усі ці дані вводять до комп'ютера, до якого внесено відповідну програму занять. Бажаючі займатися вказують, чого вони хочуть досягти, відвідуючи заняття. Якщо така модель реальна, комп'ютер видає програму занять з рекомендованими вправами, пульсовим режимом, калорійність добового харчування тощо. Всі показники заносяться до індивідуальних карток , з якими вони приходять на заняття. Отож для ідеальної організації занять шейпінгом потрібні комп'ютер, із записом фізичних вправ, добре обладнаний спортивний зал.

- Фітнес як напрямок з'явився спочатку в США. Нині фітнес перетворився на систему, що охоплює не тільки тілесні рухи, а й усе, що може принести користь тілу людини.До нього належать контрольоване тренування серцево- судинної системи, коректна техніка дихання, тренування м'язів, що підтримують поставу і створюють підтягнутий зовнішній вигляд, тренування гнучкості та вміння розслаблятися, раціональне харчування, що забезпечує організм потрібною енергією. В основі концепції «фітнес» покладений принцип ЕІТТ : Р( від англійського "частота") кількість занять на тиждень; І (від англійського "інтенсивність") - характеристика важкості роботи, що вимірюється шляхом контролю за ЧСС; Т (від англійського "час") тривалість занять; Т- (від англійського "тип") - вид занять (з обстеженнями або без них, високо - або низькоударної аеробіки); система аерофітнес - заснована на елементах аеробіки, калланетики, стрейчінгу, шейпінгу.Комп'ютерне тестування пропонує вимірювання певних параметрів (маси, зросту, об'єму зап'ясть, шиї, грудей, талії,стегон тощо) фізичного розвитку, рухових тестів. Закладання даних до комп'ютера дає змогу співставити їх з контрольними, які були в пам'яті, і на цій основі скласти індивідуальні програми тренування, включаючи рекомендації з режиму харчування. З використанням комп'ютерного тестування проводяться змагання з формінг-класу та фітнес-класу. Додавання третього виду змагань - аеробік класу перетворює змаг ання на привабливе видовище.Сума всих трьох виступів називається універсал-класом; Сгеїіаеробіка - це виконання нескладних за координацією рухів руками і ногами з використанням степ-платформи(сходинки). Степ-платформу виготовляють з товстої фанери, ДСП або дощок висотою 10-30 (задежно від фізичної підготовленості учнів), довжиною70,шириною30см. Можна використовувати гімнастичну лаву або придбати степплатформи фірми «Кетлер».

Степаеробіку (один чи кілька комплексів) виконують у підготовчій частині занять протягом 12-17 хв. Тема музичного супроводу - 115-120 ритмічних акцентів за 1 хв. Виконуючи комплекси степаеробіки, для уникнення травм дотримують таких методичних порад: рухи на одній нозі роблять не більше 1 хв.; при виконанні вправ стежать за тим, щоб ступня повністю встановлювалася на платформу; сходячи з степплатформи не відходять надто далеко від неї; перед виконанням комплексу степаеробіки роблять відповідну розминку; виконуючи вправи на степплатформі, переконуються, що нахили і піднімання тулуба відбуваються за рахунок роботи ніг, а не спини; рухи руками включаються після досягнення впевненості в рухах ногами, що виконуються на степплатформі; при вивченні комплексу вправ включають рухи руками, що повторюють рухи ногами,- вони краще запам'ятовуються, змінюють варіанти рухів або ритмічний малюнок після вивчення рухів руками і ногами; дихальна гімнастика." йогів - в умінні керувати силою та енергією за допомогою дихання; Лобанової-Аонової - в розвитку дихальної мускулатури за рахунок опору повітря, що видихається органами мовлення; Стрельникової- в активному, нагруженому короткому вдиху, яким тренуються всі м'язи дихальної системи", Бужейка - в засвоєнні неглибокого дихання;

гімнастична методика індійських йогів - філософсько-релігійна система, частиною якої є статична підтримка одної з 30-40 найбільш використовуваних поз (осан, хашка-йога). Послідовне їх застосування дає оздоровчий ефект;

ритмічна гімнастика - один з різновидів оздоровчих видів гімнастики, змістом яких є різноманітні прості за технікою виконання фізичні вправи (тощо загальцорозвиваючі, танцювальні тощо). Вони виконуються під емоційну ритмічну музику;

стретчінг - система вправ на розтягування, що прийшла із СІЛА. Своїм корінням стретчінг сягає гімнастик системи «хатка-йога» та інших східних учень;

• атлетична гімнастика - бодібілдінг - система вправ з обтяженнями з метою будови тіла;

аква - гідроаеробіка - енергопродуктивний, напружений вид аеробних вправ, що використовуються у воді;

• слім джім - система вправ, що об»єднують елементи аеробіки, хореографії, калланетики і бодібілдінгу.

Кожна з цих систем довела своє право на існування дивовижними результатами, досягнутими розробниками та їхніми послідовниками. В той же

час жодна із систем оздоровчого тренування не є і не може бути універсальною, що підходить учім людям в усіх випадках життя.

Місце аеробіки в заняттях гімнастикою оздоровчої спрямованості.

Серед традиційних засобів і методів оздоровчої фізичної культури особливе місце посідають вправи циклічного характеру - аеробні. Термін «аеробіка» був уведений відомим американським лікарем, спеціалістом з оздоровчої фізичної культури Кеннетом Купером.

Під аеробікою розуміють систематичне виконання тривалих, помірних за інтенсивністю фізичних вправ з метою зміцнення здоров'я. Аеробні вправи примушують м'язи працювати досить інтенсивно, щоб споживати багато кисню, але не наскільки, аби перевищити можливості серця і крові щодо його транспортування.Головним критерієм аеробних вправ є їх тривалість і регулярність. Вправи із зупинками не дають швидкого ефекту. Аеробні вправи будуть ефективними, якщо в роботі братимуть участь м'язи нижньої частини тіла безперервний мінімум протягом 12хв.

Типові аеробні вправи - біг підтюпцем, біг на місці, швидка ходьба, їзда на велисопеді, на велотренажері, танцювальна аеробіка, пересування на лижах, катання на ковзанах, веслування, плавання, срибки через скакалку,сходження драбиною і спускання, катання на роликах.Систе матичне виконання подібних вправ удосконалює механізми пристосування організму, знімає нервово-психічну напругу, поліпшує процеси обміну речовин, кровообігу в органах і тканинах, що позитивно відбивається на загальному фізичному стані, самопочутті і працездатності дитини. Аеробні вправи найефективніший шлях зниження мармурового жиру і засіб зміни обміну речовиниу бік його ненакопичення.

За визначенням К.Купера, «аеробіка» - це система вправ покликана 

зміцнювати здоров'я людини і насам-перед серця, легень  і кровоносні судини.

Оригінальну точку зору про механізм впливу аеробних вправ на організм людини висловив лікар Коверт Бейлі. Він вважає, що мета аеробних вправ - змінити хімічні процеси в м'язах так, щоб жир спалювався ефективніше, тобто за допомогою цих вправ стимулювати збільшення ферментів, що містять жир.Для цього більшості людей треба протягом не лише 12хв. виконувати вправи при частоті пульсу в інтервалі 65-80% від формули «220 мінус вік» (максимум серцевих скорочень).

У цьому тренувальному діапазоні серце і легені здатні поставляти таку кількість кисню до м'язів, при якій глюкоза розчеплюється на двох стадіях і повністю згорає.

На відміну від процесу спалювання глюкози, який на першій стадії потребує небагато кисню, всім ферментам, що спалюють жир, потрібна більша його кількість. Частота пульсу в інтервалі 65-80% від максимально серцевого ритму не тільки дає змогу спалювати жири під час вправлянь, а й стимулює ДНК синтезувати додаткові ферменти.Із збільшенням ферментів краще засвоюється кисень крові і використовуються жири при вищій інтенсивності вправ. Отож з'являється можливість виконувати вправи інтенсивніше, але теж аеробно, і спалювати все більшу кількість жирів.

У нашій країні аеробікою спочатку називали «ритмічною гімнастикою». 3'явились оригінальні телепрограми, багато груп, секцій, клубів, що займалися пропагандою аеробіки, або ритмічної гімнастики.Масова оздоровча аеробіка розвивається під новими назвами в студіях шейпінгу, фітнес-центрах як напрямок аерофітнесу. У цьому випадку під терміном «аеробіка» розуміють виключно її танцювальну і гімнастичну форми, тобто рухи циклічного характеру, що виконуються під музику.

Високий рівень травматизму привів до збільшення кількості занять низької інтенсивності, під час яких одна нога завжди стоїть на підлозі.Тут не має стрибків і різких несподіваних рухів. Щоб отримати той самий ефект, що й у високоінтенсивних класах,учні виконують більше вправ для розвитку верхньої частини тулуба, інколи з використанням гантелей. Акцент на сильні рухи ногами,такі, як високе піднімання стегон, випади, махи ногами і пересування в різних напрямках, дає змогу підтримувати велику витрату енергії.Навіть високоінтенсивні класи були змінені для тих, хто віддає перевагу стрибкам і чий організм у змозі це робити. Основний акцент був зроблений на зігнуті коліна, щоб зменшити навантаження, й приземлення на пальці з наступним переходом на п'ятку.

Додатковим наслідком більшості класів аеробіки є здатність нарощувати м'язи з елементами їх розтягування й розслаблення.

Танцювальна аеробіка може використовуватися різними прошарками населення незалежно від віку. Наукові дослідження останніх років дали змогу не тільки визначити особливості впливу її комплексів, а й рекомендувати методики їх створення, технологію розвитку, контролю, адаптації відповідно до віку і стану здоров'я тих, хто займається, і мотив занять.

Спортивна аеробіка - це вид спорту, що має програму змагань, призначену для фізично підготовлених в основному молодих людей.

В оздоровчій аеробіці вікових обмежень немає. Групипо діляються на дитячі, підліткові, молодіжні, для людей середнього і похилого віку. Гасло оздоровчої аеробіки - «Все для здоров»я!».

Таким чином, визначаючи місце танцювальної аеробіки в системі сучасного оздоровчого тренування, слід зазначити неоднозначність як самого терміну, так і його трактування.

Аеробіка як система різноманітних гімнастичних, танцювальних вправ, що виконуються під музику, є доступним ефективним засобом оздоровчого тренування, популярним серед населення, і входить складовою частиною до тренувальних програм шейпінгу, фітнесу, шкільних і вузівських програм фізичного виховання.

Характеристика засобів занять аеробної спрямованості.

Основні засоби оздоровчих занять аеробної спрямованості можна поділити на дві групи: аеробні вправи на відкритому повітрі та в приміщенні.

До першої групи належать: біг, ходьба, їзда на велосипеді, плавання, біг на лижах, катання на ковзанах і «роликах», веслування.

До другої групи відносять: вправи на велотренажері, ходьбу східцями, наступання на лаву (степ-аеробіку), стрибки через скакалку, просування доріжкою, що біжить, вправи на міні-трампліні, танцбвальну аеробіку.

Крім занять аеробікою, нині ширше розповсюджуються мішані форми, до яких аеробіка входить складовою частиною програми занять.

Отже аеробіка - популярна форма рухової активності населення, що дає людям можливість корисно проводити час, оздоровлюватися, естетично і фізично розвиватися, корегувати фігуру, досягти життєвого успіху, реалізовувати амбіції в спортивних змаганнях, спілкуватися тощо.

Використана література:

Ж-л «Фізичне виховання в школі»,97р. Виробництво «Педагогічна преса». м.Київ