Доповідь "Теорія особистості в системі філософсько-психологічного та біолого-кібернетичного світогляду М.М. Амосова

Вищий етап самоорганізації матерії пов'язаний з біологічною еволюцією та появою функції управління об'єктами, тобто цільової функції суб'єкта розуму - виживання, розмноження, вдосконалення.

Розум тлумачиться М.М.Амосовим як апарат управління через дію з моделями за критеріями оптимальності, які втілюють цільову функцію суб'єкта розуму.

Найпростіший розум є вже в клітині у вигляді її геному. Наступним рівнем став мозок тварин. Відповідно до цього, атрибутами мозку визнаються ―моделююча установка, тобто мозок, рецептори (очі, вуха), органи виконання (м'язи), джерело енергії (тіло).

ТУТ - АКЦЕНТ РОБИТЬСЯ НА ВРОДЖЕНИХ РИСАХ ОСОБИСТОСТІ, ЇХ

ВІДМІННОСТЯХ ТА ЗМІНЮВАНОСТІ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ ПІД ВПЛИВОМ

СУСПІЛЬСТВА ТА ВЛАСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЦІ ДЕФІНІЦІЇ ВИЗНАЮТЬСЯ

НИМ ЯК НАЙБІЛЬШ ЗАГАЛЬНІ СЛОВЕСНІ МОДЕЛІ, В ЯКИХ

ПРЕДСТАВЛЕНІ ОБОВ'ЯЗКОВІ КОМПОНЕНТИ ПОБУДОВИ ОСОБИСТОСТІ

– ВРОДЖЕНІ ТА НАБУТІ, СЕРЕДОВИЩНІ ТА ДІЄВІ, ЩО МАЮТЬ РІЗНУ ПИТОМУ ВАГУ.

До складу моделі особистості М.М. Амосов включає наступні п'ять розділів: становище, характер, здібності, потреби, переконання.

Становище: формальні та неформальні дані, які суттєво впливають на особистість: вік; громадське становище; соціальна група; стать; професія, її ранг у ієрархії престижності; освіта, кваліфікація;  матеріальне становище сім'ї; сімейний стан; рівень тренованості чи здоров'я.

Характер - чисто вроджені риси, що мало змінюються від виховання і умов; розглядає як риси характеру такі:

сила характеру, стійкість або наполегливість, оптимізм та песимізм, а також здатність до ризику, емоційність,  "коефіцієнт майбутнього", схильність до ризику, тощо.

Здібності, які характеризують інтелект – навчальність, виховність, пам'ять, комбінаторика – з своєю специфікою у науці, мистецтві, майстерності.

Потреби (у всіх сферах та напрямках життєдіяльності).

Переконання, які входять у сферу мотивації, стоять поряд із біологічними потребами та можуть бути визначені як словесні формули з чуттєвим значенням, що оцінюють світ та визначальні дії.

У цілому нині, М.М. Амосов розгля

дає такі

чинники формування особистос

ті, як:

самоорганізація, почуття дитини та її активність та діяльність

, участь

самої дитини у своєму становле

нні,

випередження тренувань, оволодіння мовою, авторитет бать

ків, їх

любов, розум, мораль, дружба та с

импатії

однолітків та оточуючих, гра розповіді, повага, справедливість, д

,

оброта,

совість, честь, вина, співпережив

ання,

статеве дозрівання,

інтелектуальний розвиток то

що.

М.М. Амосов формулює основні теоретичні положення розвитку особистості.

1.Головний напрямок у зміні особистості полягає в освіті, яка розвиває інтелект та підвищує рівень компетентності – через тренування кори у ранньому віці – для посилення структурних основ інтелекту та певного зміни його здібностей.

2. Важливим є виховання як формування почуттів та переконань, що можливе лише через освіту, через формування сильних коркових переконань моделей.

3.Основним засобом ранньої освіти є мова, дію якої можна посилити через показ картин, телебачення, проте найсильнішим засобом розвитку особистості є власні дії, тобто висловлювання, ігри, малюнки, конструювання, у яких активно використовуються отримані відомості.

4.Переконання маленької дитини краще формуються через авторитети, через особистість вихователя, якого не можуть замінити ні книжки, ні телефільми. При цьому важливі всі види авторитету - симпатія, повага до моралі, розуму та силі, проте не завадить і трохи страху.

5.В освіті та вихованні важливо "випереджати дозрівання анатомії на один крок" - не більше і не менше, тоді відбувається створення нових нервових зв'язків та максимальна зміна їх структури.

6.Протягом усього періоду розвитку слід ставити розв'язні завдання, але такі, що потребують помірній напрузі, оскільки нерозв'язні завдання відвертають і викликають неприємні емоції ураження, а легені детренують інтелект.