Доповідь "Класифікація моделей та методик психотерапії"

Класифікація моделей та методик психотерапії

Класифікацію моделей психотерапії, як різновиду лікувальних дій, описує Х.Ремшмідт. Він пропонує

Психоаналіз (англ. Psychoanalysis) — спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів. Як терапевтична техніка, психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу твердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії. Психоаналіз опирається на клінічні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, процеси придушення, опору, перенесення тощо.

Біхевіори́зм, бігевіори́зм (англ.behaviorism, behaviourism [bɪˈheɪvjərɪz(ə)m] від англ. behavior — «поведінка») — один з напрямів психології, що пояснює поведінку людей[en] (чи тварин) механічними, рефлективними актами у відповідь на зовнішні подразники. Предметом психології представники біхевіоризму вважають поведінку (звідси синонім біхевіоризму — «поведінкова психологія»), до якої вони зараховують усі реакції організму (й окремих його органів) на зовнішні впливи (подразники), які можна об'єктивно зафіксувати неозброєним оком або за допомогою приладів.

Когнітивна психотерапія, або когнітивна терапія (англ. Cognitive therapy) — поширена форма психотерапії, заснована на припущенні, що в основі психологічних проблем і психічних розладів людини лежать помилки мислення, і спрямована на зміну нелогічних або недоцільних думок і переконань людини, а також дисфункціональних стереотипів її мислення і сприйняття. Когнітивна терапія являє собою директивний, структурований, орієнтований на мішені підхід, заснований на когнітивній моделі тих чи інших психічних розладів або дисфункціональної поведінки і об'єднує в собі безліч технік — власних і запозичених у інших психотерапевтичних підходів: гештальт-терапії, психодрами, поведінкової та клієнт центрованої терапії. Для когнітивної терапії характерні ретельна експериментальна перевірка всіх теоретичних побудов, на яких засновані її терапевтичні принципи, і ретельна оцінка її ефективності.

Індивідуальна психотерапія - організаційна форма, в якій психотерапевтичний процес протікає в діаді "психотерапевт - клієнт". В організаційному аспекті індивідуальна психотерапія розглядається в якості альтернативи групової психотерапії. Використовується в рамках практично всіх концептуальних напрямів в психотерапії, які визначають специфіку індивідуальної психотерапії, її цілі і завдання, способи впливу, методичні прийоми, тип контакту між пацієнтом і психотерапевтом, тривалість і інші змінні психотерапевтичного процесу. Індивідуальна психотерапія проводиться одним психотерапевтом, двома (біполярна терапія) або кількома котерапевтами. Нерідко індивідуальна психотерапія є елементом комплексної терапії у поєднанні з іншими організаційними формами (виділяють комбіновану терапію, що поєднує, наприклад, індивідуальну та сімейну психотерапію).

Групова психотерапія - форма психотерапії, при якій спеціально створена група людей (психотерапевтична група) регулярно зустрічається під керівництвом психотерапевта для досягнення наступних цілей: вирішення внутрішніх конфліктів, зняття напруги, корекції відхилень в поведінці, та іншої психотерапевтичної роботи.

Існують методи психотерапії, спочатку розроблені як групові, наприклад, психодрама.

Сімейна психотерапія розглядає труднощі, з якими в даний час стикається людина в шлюбі, батьківстві, а також труднощі особистісного характеру як компенсаційні зусилля, спрямовані на те, щоб контролювати, виправляти і переживати старі конфліктні відносини, що існували в батьківській родині. І ці проблеми краще всього можуть бути вирішені з допомогою відносин, що встановлюються з психотерапевтом. Сімейна психотерапія особливо корисна в наступних ситуаціях:

-     людина виявляється не в змозі встановити які-небудь відносини, не обговоривши попередньо ці питання зодним з батьків, братом або сестрою;

-     в наявності негативні наслідки розлучення батьків індивіда, події минулого;

-     у випадках роз'єднаних сімей з історією «відрізаних скибок»;

-     у випадках дорослих дітей, бажаючих прийти до згоди зі своїми батьками, перш ніж ті помруть;

-     дорослі не здатні встановити дають задоволення близькі відносини;

-     у випадках сімей з наступаючими матерями і дистанційними батьками, а також в ряді інших випадків.

Кліє́нт-центро́вана терап́я (не директивна психотерапія, англ. person-centered therapy — «людино-центрована терапія» тому інколи пишеться PCT-психотерапія) — один із різновидів сучасної психотерапії, що була розроблена американським психологом Карлом Роджерсом і застосовується в такому напрямі, як гуманістична психологія, як в самій психологічній терапії так і в консультуванні (наприклад метод емпатичного слухання) та ставить на перше місце людину, як особистість та її самовдосконалення. Згідно з Н. Ф. Ка́ліною, «клієнт-центрована психотерапія — напрям, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму і психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям.»

Екзистенціальна психотерапія — це форма психотерапії, метою якої є підвести пацієнта до осмислення свого життя, усвідомлення своїх життєвих цінностей з прийняттям повної відповідальності за свій вибір.

Гештальттерап́я, гешта́льт-терап́я (нім. Gestalt — фігура, образ, цілісність, кшталт) — практичний метод гештальтпсихології і напрям психотерапії, основні ідеї і методи якого розробив Фредерік Перлз, а також Лаура Перлз[de] і Пол Ґудман; це психотерапевтичний напрям, який заснований на синтезі психоаналітичних ідей і принципів гештальтпсихології; спрямований на усвідомлення і закінчення цілісних патернів взаємодії зі світом (гештальтів), а несвідомі компоненти і психологічні захисти розглядає як основні цілі терапевтичного втручання.

Психотерапія проходить у формі індивідуальної консультації або групової роботи. Вона може застосовуватися самостійно (для лікування неврозів) або у поєднанні з іншими методами лікування.

Існує декілька методів психотерапії:

Раціональна психотерапія або роз'яснювальна психотерапія

Когнітивна терапія, або пізнавальна терапія - Когніти́вно-поведінко́ва терап́я (КПТ) або когніти́вно-біхевіора́льна терап́я — метод психотерапії, що базується на усвідомленні того, що при багатьох психіатричних розладах та психологічних проблемах сприйняття реальності є спотвореним, а також, що неадекватні дії у відповідь на наявні проблеми є основними факторами, що підтримують розвиток та утримання наявних проблем і розладів. Когнітивно-поведінкова терапія базується на стосунку партнерської співпраці між клієнтом та терапевтом. У процесі спільного дослідження наявних проблем терапевт та клієнт вибудовують спільне розуміння проблеми/розладу, формулюють цілі та відтак співпрацюють над їхнім досягненням.

 Поведінкова терапія,або біхевіоральна терапія - різновид психологічної терапії, один із методів психологічної інтервенції, та лікування психічних розладів, розроблений на основі принципів біхевіоризму.

 Сугестія (навіювання) - це психологічний процес, за допомогою якого людина або явище натякають, або впливають на віру, ведуть до переконань, або бачать щось без об'єктивних причин.[1] Сугестія — це тип прямого повідомлення, через який людина впливає на рішення, вірування, судження, думки та поведінку іншої людини чи групи людей, не звертаючись до раціональної аргументації та не використовуючи фізичного примусу. Визначається як сукупність різних засобів вербального і невербального емоційно забарвленого впливу на людину з метою створення у неї певного стану або спонукання її до певних дій.

 Аутогенне тренування - Аутоге́нне тренува́ння — метод психологічного розвантаження і зняття нервового навантаження шляхом частого повторення спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул. Розроблений у 1932 році німецьким психіатром і психотерапевтом Йоганном Шульцем. Походження назви пов'язане з ідеєю самостійного введення себе у гіпнотичний стан шляхом самонавіювання. Групова психотерапія

Психоаналіз

Каузальна психотерапія

Гештальт-терапія

Психодрама - метод психотерапії та психологічного консультування, що був створений австроамериканським психологом Якобом Морено. Психодрама сама по собі є рольовою грою, але з імпровізованим сюжетом. Мета психодрами — допомогти людині вирішити актуальні для неї проблеми. Ролями може служити будь-що, починаючи від людей і тварин, і до абстрактних понять та почуттів. Та ці ролі є важливими для людини в реальному житті. В дечому психодрама подібна до аматорського театру, «акторам» психодрами необов'язково мати акторський талант. Грати ролі може бути будь-хто, без винятків

 Арттерапія - це вид психотерапії та психологічної корекції, заснований на мистецтві та творчості. Вперше цей термін був використаний британським педагогом і митцем Андріаном Гіллом у 1938 р. при описі своєї роботи та незабаром отримав широке поширення. У вузькому сенсі слова під арттерапією зазвичай мається на увазі терапія образотворчим мистецтвом з метою аналізу та позитивного впливу на психоемоційний стан людини. Арттерапія застосовується для лікування й корекції психічного стану за допомогою художніх прийомів і творчості при вирішення внутрішньота міжособових конфліктів, кризових станів, вікових криз, психологічних травм тощо; як непряма діагностика через усвідомлення та адекватну оцінку почуттів, спогадів, переживань, самовираження, самоідентифікацію. Передбачає роботу в медицині (психіатрії, психосоматиці, неврології, геріатрії, реабілітації, роботі з адикціями, психотравматології), освіті (в роботі з комунікативними проблемами, девіантної поведінкою тощо), соціальній сфері (сімейній терапії, зі соціально незахищеними верствами населення, задля допомоги в умовах воєнних дій, конфліктів, з мігрантами, вимушеними переселенцями, правопорушниками)

 Логотерапія - (від грец. logos — сенс і therapeia — догляд, турбота, лікування) — психотерапевтична стратегія розроблена Віктором Франклом, заснована на думці, що розвиток особистості зумовлений прагненням до пошуку і реалізації сенсу життя. Якщо у людини немає сенсу життя чи він недосяжний, то виникає екзистенційна фрустрація, що проявляється в неврозах. В рамках логотерапії ставиться завдання допомогти людині у набутті сенсу його життя, який не може бути просто запозичений в інших. Для його вирішення був розроблений метод сократівського діалогу, в якому відбувається обговорення особистого досвіду, який стосується насамперед трьох сфер, в яких може бути знайдений індивідуальний сенс життя. Це творчість, переживання і усвідомлене ставлення до обставин, на які не можна вплинути. Однією з основних областей, в якій індивід може отримати підтримку в пошуках сенсу, є релігійна віра. В рамках логотерапії також був розроблений метод парадоксальної інтенції, орієнтований на лікування фобій і нав'язливих станів, і метод дерефлексії, призначений для лікування сексуальних неврозів.