Доповідь: «Тріумф і трагедія Наполеона Бонапарта»

Доповідь на тему: «Тріумф і трагедія Наполеона Бонапарта»

Наполеон Бонапарт за правом вважається видатною особистістю. Він був геніальним полководцем, організатором, законодавцем та дипломатом, тому що мав усі необхідні для цього здібності. І хоча його Імперія припинила своє існування, Наполеон залишається в пам’яті людей і до сьогодні. Адже, своїм правлінням Наполеон заклав основи сучасної французької держави, а більшість країн і дотепер користуються «наполеонівським правом.

Тому до цього часу перед істориками актуальним залишається запитання: як і чому одній людині в короткий для історії період вдалося задумати надзвичайно велику кількість корисних справ, здійснити стільки плідних ідей, а в низці напрямів – передбачити майбутнє і накреслити контури подальшого розвитку державності?

Досліджували це запитання, зокрема такі науковці як: Е.В.Тарле («Наполеон»), А.З. Манфред («Наполеон Бонапарт») Б.Вейдер «Наполеон. Тріумф, трагедія, вбивство», Е.Людвіг «Наполеон», В. Слоон «Новий життєпис Наполеона I» тощо.

Метою доповіді є аналіз обставин стрімкого тріумфу Наполеона та причин, які призвели до падіння його імперії. При цьому аніскільки недооцінюються таланти і здібності, та робиться акцент на психологічні риси особистості Наполеона.

Великий вплив на становлення особистості Наполеона зробила його мати Летиція. Вона була людиною твердого характеру, і хлопчик, який прагнув любові ніяк не міг отримати від неї ніжності. Це вплинуло на його подальший розвиток.

У 1779 р. Наполеон вступив в Брієннське військове училище. Завдяки своїй наполегливій праці, Наполеон був переведений в 1784 році в Паризьку військову академію.

В атестаті, який йому видали після закінчення навчання, збереглася наступна характеристика: «Вкрай самолюбивий, різкий, енергійний, капризний, примхливий, готовий на все; піде далеко, якщо посприяють обставини».

Честолюбний, такий, що мріяв про кар'єру, славу і владу Наполеон усвідомлював, що тільки революція може відкрити йому дорогу.

Як для нього найвигідніше використовувати революцію? І де зробити це краще? Відповіді було дві: 1) на Корсиці, 2) у Франції.

Він вибрав Францію і обставини не забули про нього. За взяття Тулона 17 грудня 1793р. Наполеон в двадцять чотири роки отримав чин бригадирного генерала. Один з представників Конвенту писав про нього до Парижа: «Підвищте його, бо він сам піднесеться». Офіцери що знали Наполеона говорили, що він закінчить життя троном, або ешафотом.

Після цих подій Наполеон став близьким другом рідного брата Робесп'єра, Огюстена і входить в оточення якобінців. Але відбувся державний переворот і Наполеона як прихильника якобінців заарештували і посадили у в'язницю. До влади прийшла Директорія.

Однак з приходом до влади Директорії відкрилися нові можливості для його військової кар'єри. Так, коли 4 жовтня 1795 р. роялісти атакували палац уряду в Тюїльрі, Наполеон завдав їм нищівної поразки, розстрілявши повстанців картеччю внаслідок чого вороги дали йому прізвисько – Картечник. У нагороду молодий бригадний генерал був призначений начальником воєнних сил Парижу.

В 1796р. Наполеон був призначений командувачем армії в Італії. З цього часу і до підписання договору з Австрією 17 жовтня 1897 р. він виграв 18 битв в Північній Італії, вибивши австрійців з їх колишніх провінцій. Усвідомлюючи безмежність своїх можливостей і сил, він говорив: «У мене таке відчуття, що мене чекають звершення, про які людство не має здогадок». Італійський похід приніс Наполеонові славу і популярність. У Парижі його зустрічали як тріумфатора.

Єгипетський похід Наполеона Бонапарта 1798 р. був менш успішний і він шукав лише відповідний привід, щоб вибратися з Єгипту. Обставини знайшлися: нестабільність влади Директорії у Франції, потреба буржуазії в сильній владі, оформлення 2 антифанцузької коаліції тощо.

Наполеон Бонапарт здійснив державний переворот і став першим консулом а згодом і імператором.

Отримавши владу, Наполеон узявся за політичний устрій Франції. Він розробив Цивільний кодекс, що отримали назву кодекс Наполеона. Кодекс Наполеона увійшов до історії як зразок законодавства. Потім був створений і торгівельний, кримінальний та комерційний кодекс; розроблена система податків, введена зручна грошова система. Відкривалися нові школи і вищі учбові заклади. Почалося будівництво дорогий, каналів і мостів а у Парижі розвернулося грандіозне будівництво, Наполеон говорив, що він перетворить столицю на казкове місто. Все це зробило Наполеона улюбленцем народу. Він набрав двохсоттисячну армію і, виграючи одну битву за іншим, завоював всю Європу. Йому підкорилася Австрія і Німеччина. Він підпорядкував собі Португалію, Іспанію, Пруссію, Голландію, Бельгію і навіть Папу Римського. «Ваша святість користується владою в Римі, але імператор Риму» - я , - сказавши він.

Наполеон схилив на свою сторону російського імператора Павла І. і домовився з ним про сумісний похід на Індію, щоб перемогти свого головного ворога – Англію. Він мріяв про світове панування. По наказу Наполеона була вибита медаль із зображенням Бога і написом: «Тобі небо – мені земля».

Але зірка Наполеона, досягнувши висоти, почала схилятися до заходу. Сп'яніння власною величчю, владою і славою, примушувало Наполеона забувати про інші народи, долями яких він розпоряджався по своєму свавіллю, нехтуючи їх правами і інтересами. Народжувалася проти нього нова сила — націоналізм, і перш за все йому довелося зіткнутися з нею в Іспанії. Повстання іспанців послужило сигналом до звільнення решти народів від гніту.

Російський похід 1812 р.став по вдалому вислову Талейрана «початком кінця». Невдача Наполеона в Росії відобразилася в європейських державах, які скористалися цим, щоб ліквідувати «наполеонівську систему», яка була встановленна в цих державах.

Незадоволення почалося власне у Франції, виснаженої війнами, зростанням податків і наслідками континентальної системи. В очах буржуазії, згодом і маршалів Наполеон починає втрачати вплив, тому що вони були проти таких масштабних завоювань. В результаті: Талейран, Фуше, деякі маршали його зрадили, і якщо згадати, що багато вищого офіцерського складу загинули під час військових дій, Наполеон залишився без підтримки, що спричинило падіння його імперії.

Для Наполеона не був властивий дух поміркованості. Він неодмінно хотів вирішити відразу всі проблеми, не обмежуючись половинчастими заходами і не зупиняючись на досягнутому. «Будучи сміливим, можна зважитися на що завгодно, але неможливо все довести до кінця». Це згубило всі його військові заходи, а головне, в чому сходяться всі наполеонівські історіографи, відвернуло енергію і сили цієї талановитої людини з мирної дороги, де він міг би принести значно більше користі своєму народу.

Таким чином, Наполеон, безумовно, був талановитою людиною. Поставивши перед собою ще в далекій юності мету – добитися влади, він йшов послідовно і терпляче до неї, використовуючи весь потенціал. Але провінційний небагатий офіцер не мав ніяких надій на швидке просування до заповітної мрії, не трапилося б революції.

Велика французька революція, республіканські війни дозволили піднятися низці талановитих, але не знатних полководців, в числі яких був Бонапарт.

Відкидаючи, революцію, Наполеон її приймає в зв’язку однієї причини: тільки тут він міг піднестися на п'єдестал влади. Його видатні здібності полководця, державного діяча сприяли цьому.