Доповідь "ВИДИ ТА МЕХАНІЗМИ МОТИВАЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ТА ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ"

Види та механізми мотиваційного впливу на учасників навчально-виробничого та виховного процесу

 Основою успішного навчання є мотивація - як педагогів, так і тих, хто навчається. Відомо, що забезпечити мотивацію учнів може лише мотивований до викладання вчитель.

Під механізмами мотиваційного впливу на учасників навчально-виробничого та виховного процесу розуміють цілеспрямоване забезпечення педагогами достатньої активності тих, хто навчається. Серед стратегій забезпечення мотивації виокремлюють негативну та позитивну. Негативна ґрунтується на застосуванні методів тиску, як втілення прагнення жорстко контролювати, регламентувати, тиснути, аби «довести до розуму». Так виникає замкнене коло, бо тиск породжує опір, тотальний контроль — агресію, а всілякі повчання — роздратування.

Позитивна стратегія є принципово іншою. Вона грунтується на внутрішніх потребах тих, хто навчається, на узгодженні мотивацій суб’єктів процесу навчання. Навчання має будуватися й плануватися відповідно до послідовності, в якій перед учнем виникають ті чи інші проблеми. 

Види та механізми мотиваційного впливу

Можна вирізнити такі види мотиваційного впливу, як прямий і непрямий. Прямий - це чітке, зрозуміле повідомлення про необхідність засвоєння навчального матеріалу. Непрямий вплив являє собою натяк на необхідність засвоєння навчального матеріалу, за якого учні самі доходять такого висновку, або створення специфічних умов автоматичного включення тих, хто навчається, до виконання навчальних завдань.

Існують певні механізми прямого та непрямого мотиваційного впливу. Так, переконування є механізмом прямого впливу, оскільки впливає на логіку людини, на її свідомість. Але є механізми, які дають змогу впливати на несвідому сферу особистості, оминаючи свідомість. І нерідко вони виявляються більш дієвими. Психолого-педагогічні дослідження довели, що пряме втручання у внутрішній світ учня іноді викликає гострі конфлікти і може виявитися педагогічно недієвим. Так, у підлітковому віці значно підвищується критичність свідомості і всі раціональні аргументи педагогів та батьків стосовно того, що треба добре вчитися, бути відповідальним і дисциплінованим, як правило, ігноруються. Запобігти критичності можна, застосовуючи такі механізми, як зараження та навіювання.    

Зараження діє на емоційний стан людини, при цьому її воля є пригніченою. Людина поводиться несвідомо, під впливом інших або певного контексту.
Прикладом застосування механізму зараження є сміх за кадром у телевізійних шоу та серіалах. Отже, у глядачів намагаються автоматично викликати реакцію сміху.

Навіювання діє на основі емоцій, але воля при цьому не завжди пригнічується, людина залишається у свідомому стані. Навіювання відіграє значну роль у педагогічному процесі, оскільки навчання та виховання загалом вимагають тонких і тривалих засобів впливу. У 70-х роках минулого століття болгарський вчений Г. Лозанов запропонував сугестивну (від англ. — suggest — навіювання) технологію навчання, яка будується на п’яти принципах:

• ніякого зубріння;
• навчальний процес без утоми;
• в основі навчання полягає інтерес, мотивація;
• навчати треба укрупненими одиницями (блоками);
• можна комплексно розв’язувати задачу.

Ця технологія навчання ґрунтується на застосуванні двох закономірностей пам’яті людини.

Перша закономірність - запам’ятовується все, що потрапляє до свідомості: люди, слова, події, але в активному стані залишається лише те, що людині важливо, цікаво чи потрібно, те, що її по-справжньому хвилює і пов’язане з певними переживаннями.

Друга закономірність пов’язана зі своєрідним механізмом, який можна порівняти з воротами: цікаво — ворота трохи відчинені, дуже цікаво — ворота широко прочинені, нецікаво — ворота зачинені. Система Г.Лозанова використовує збудження першої сигнальної системи, емоційний чинник на тлі загальної релаксації того, хто навчається.

Крім розглянутих механізмів мотивації доречно, також, вирізнити творчість, яка характеризується нестандартністю мислення й діяльності, внаслідок чого народжується нове корисне рішення або продукт діяльності, що виходить за межі загальноприйнятих стандартів.

Процес мотивації, як і процес навчання взагалі, є циклічним. Під циклом навчання слід розуміти всю сукупність дій викладача та учнів, що призводять останніх до засвоєння певного фрагмента змісту освіти із заданими показниками, тобто досягнення поставленої мети. Це може бути і окреме навчальне заняття, і вивчення теми чи тематичного блоку, і вивчення навчального предмета загалом.

Мотиваційний цикл утворюється системою всіх заходів щодо управління мотиваційними процесами. Повноцінний мотиваційний цикл складається з таких етапів:

• вступно-мотиваційного (викликання похідної мотивації),
• підтримувального (підтримка та підсилення мотивів, що виникли),
• завершального (забезпечення мотивації на подальше вивчення навчального матеріалу).

Отже, мотиваційний вплив має прослідковуватись на всіх етапах навчально-виробничого та виховного процесу.

У забезпеченні навчальної мотивації можна виокремити низку несприятливих і сприятливих чинників, які послаблюють або підсилюють навчальну мотивацію.

До несприятливих чинників навчальної мотивації (демотиваторів) належать:

• незрозумілість та нечіткість поставлених завдань,
• необхідність їх виконання;
• навчальне перевантаження або недовантаження;
• недостатня поінформованість учнів;
• відсутність конкретних позитивних результатів;
• некомпетентність викладача;
• погані стосунки у навчальній групі;
• надто сувора, несправедлива критика;
• невмотивована відмова у визнанні.

Сприятливими для ефективного управління мотиваційними процесами в навчанні є такі чинники:

• обізнаність викладача щодо основних мотивів навчання своїх учнів;
• створення викладачем необхідних умов для реалізації особистісних потреб тих, хто навчається;
• взаємна віра викладачів і тих, хто навчається, в успіх;
• встановлення гармонійних стосунків між викладачем і навчальною групою та між учнями в групі;
• доброзичливе ставлення викладача до кожного учня;
• проведення «занять радості» (Н.В.Басова), де учні мають можливість отримати задоволення від того, що вони знають та вміють (дискусії, ігри, конкурси тощо);
• зовнішні умови навчання (стан приміщення, обстановка в аудиторії, сучасні технічні засоби навчання).

Також до основних механізмів мотиваційного впливу на учасників навчально-виробничого і виховного процесу належать різні засоби і прийоми.

До них, зокрема, належать:

• стимулювання (стимули для формування внутрішніх і зовнішніх мотивів),
• тренінги (процеси, пов’язані з формуванням мотивації).

Отже, розуміючи важливість досягнення цілей навчання, педагог має не тільки застосовувати методи стимулювання, а й створювати умови для виникнення, формування та підтримання сталих мотивів до навчання. І для цього існує цілий арсенал засобів, знання і застосування яких потребує постійного творчого пошуку і удосконалення себе як педагога.