Доповідь "Використання оптимальних методів навчання - основа формування особистості"

ВИКОРИСТАННЯ ОПТИМАЛЬНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ –

ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

ПЛАН

1. Мета шкільної освіти – вдосконалення особистості.

2. Гармонізація світосприйняття учня як засіб самоусвідомлення та самореалізації особистості.

2. 1. Реалізація особистісної концепції.

2. 2 Активізація пізнавальних можливостей учнів як спосіб реалізації педагогічної концепції.

2. 3. Випереджальні завдання з використанням різних видів мистецтва у системі розвитку творчих здібностей дітей.

2. 4. Роль інтерактивних методів у становленні пізнавальних умінь і навичок.

2. 5. Технологія розвитку критичного мислення як основа формування дитячих думок.

2. 6. Місце технології асоціативного аналізу художнього твору у розвитку чуттєво-емоційної сфери учнів.

3. Значення викладання художньої літератури в процесі формування особистості.

1. МЕТА ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ – ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ.

Видатний український психолог і педагог Г. Ващенко наголошував: «Світ стоїть перед перспективою небувалого в історії удару Світла і Темряви, Добра і Зла… В такій світовій ситуації кожен член суспільства мусить визначити, де його місце в цій титанічній боротьбі». У цьому протистоянні візьме участь і наша молодь.

Кожна дитина, на думку засновника вальдорфської педагогіки Рудольфа Штейнера, – «громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного». У душевному і духовному світі дитини зміни відбуваються поступово, тоді як світ матеріальний динамічний, нерідко деформується, порушуючи особистісну рівновагу. Чи встоїть у такому випадку підростаюче покоління під натиском темних сил?

Тільки література та світова культура, звичайно, за умови титанічних зусиль викладача, спроможна впоратись із таким важливим завданням – дати учневі цілісну картину світу, основоположні духовні орієнтири, поняття добра і зла, правди і кривди, любові й милосердя.

Отже, надмета викладання світової літератури – це гармонізація світосприйняття учня як засіб забезпечення самоусвідомлення і самореалізації особистості. Ця мета реалізується через три концепції: особистісну, педагогічну, викладацьку.

2. 1. РЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ

Усі три концепції реалізуються через особистісно-орієнтований підхід до навчально-виховного процесу.

Варіанти, шляхи реалізації методики особистісно-орієнтованого навчання можуть бути різноманітними. Найголовніше, щоб вибір засобів навчальної діяльності задовольняв такі потреби дитини:

•                особистісний контакт із учителем на уроці, прагнення дістати підтримку, схвалення своїх дій;
•                довільність своїх дій, зосередженості уваги, вольових зусиль у досягненні результатів діяльності;
•                розуміння душевного стану в момент розмови;
•                рівноправного спілкування з учителем;
•                ділового співробітництва з учителем у конкретних навчальних справах.

При цьому дуже важливо допомогти дитині усвідомити свою самоцінність, своє місце у світі. Навчити дітей мріяти, але не ставати рабами своїх мрій; мислити, але не возвеличувати своїх думок; розуміти поразки і вибачати інших; не дати підрізати собі крила, бо життя вимагає творчого злету, а не тихих кроків із понуреною головою. Дати уявлення про художнє слово, яке звільняє від обивательського погляду на життя, підносить дух у блакитну височінь над меркантильною приземленістю, дарує радість спілкування у просторі й часі з геніями різних країн та епох.

2. 2. АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ЯК СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ.

Кожна дитина має відчути свою причетність до всього, що відбувається на уроці. Тільки в разі такого навчання отримані знання набувають для учня особистісного смислу і цінності. Необхідно під час підготовки до виховної години шукати такі форми й методи її проведення, які б активізували емоційні та інтелектуальні можливості учня, підключали його до процес пізнання.

Видатний педагог О. Сухомлинський зазначав, що мислення дитини починається зі здивування. Та як викликати це здивування, які технології слід застосовувати?

Прийомів стимулювання мисленнєвої діяльності безліч. Ось декілька з них. Традиційні – використання ігрових моментів, зіставлення різних видів перекладу одного твору, інтригуючий початок уроку, полемічний характер викладу матеріалу, створення проблемної ситуації, зіставлення твору з його екранізацією тощо. Нестандартні – ефект присутності через деталь, ефект віртуального мислення, ефект мультикультуралізму, ефект катарсису, ефект Пігмаліона, ефект згустку, ефект недостатньої інформації, прийом «відстрочена увага», прийом «лови помилку», прийом «свої приклади», прийом «учень – учневі» тощо.

Останній прийом полягає у тому, що новий матеріал учням рекомендують їхні старші ровесники. Він має ряд форм: емоційне слово учня; бліц-інтерв’ю; читання різноманітних видів творчих робіт, виконаних у попередні роки; представлення ескізу титульної сторінки твору, буклету (рекламного проспекту) книги, рекламного плакату (біг-борду).

2. 3. ВИПЕРЕДЖАЛЬНІ ЗАВДАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВА У СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ.

Організація особистісно-орієнтованого навчання вимагає застосування педагогічних технологій, метою яких є не накопичення знань, умінь, а постійне збагачення досвідом творчості, самоорганізації й самореалізації особистості кожного учня.

Відомо, що творчість – вища форма активності та самостійності в діяльності людини. Чим вищий рівень творчості, тим людина успішніша. Творчість має супроводжувати школяра постійно. Поза нею вроджені здібності розвиваються слабо або взагалі не розвиваються. Тому головне призначення уроку літератури – організувати творчий процес.

Як же слід вивчати літературу, щоб це вивчення стимулювало розвиток творчих здібностей – уміння нестандартно мислити, швидко орієнтуватися у ситуації, здатність переносити знання в нові умови?

Найповніше активізувати особистісний потенціал учня допомагають випереджальні завдання творчого характеру з використанням різних видів мистецтва: письмова передача вражень, настроїв, почуттів від музичного чи живописного твору; передача за допомогою звуку, кольору, запаху враження від літературного твору; зображення внутрішнього світу літературного героя в колірній палітрі; написання листа до письменника чи персонажа; добір букету квітів, який би відбивав основні мотиви творчості поета або настрій окремого твору; знаходження образів-символів, що найкраще передають почуття, враження від якогось твору чи образу; підготовка етюду у певному художньому стилі; добір музичного супроводу до літературного твору; передача літературного тексту або окремої теми мовою інших видів мистецтва; зіставлення «мови» різних видів мистецтва тощо.

2. 4. РОЛЬ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ У СТАНОВЛЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК.

Урок літератури, де відбувається проста передача інформації вже не задовольняє ні класного керівника, ні учня. Адже щоб отримати глибокі міцні знання, треба добре потрудитись. А чи всі учні трудяться на годині спілкування? Звичайно, ні. Не тому що вони уникають цього чи ліниві. А тому, що методика їх проведення така. Вона не спонукає учня до пізнавальної активності, не ставить перед необхідністю брати участь у проведенні уроку.

На допомогу приходять інтерактивні засоби навчання. Це насамперед – діалогічне навчання, під час якого вчитель взаємодіє з учнем на рівних, без домінування однієї думки над іншою.

Найцікавішими та найефективнішими прийомами інтерактивних технологій, котрі можна використати на уроці, є техніка «+ - », піраміда, педагогічна провокація, робота в парах та малих групах, мікрофон, незакінчені речення, складання асоціативного куща, метод ПРЕС, перефразування, ланцюжок, прийом «ти – мені, я – тобі», мозковий штурм тощо.

Вони пробуджують у дитині почуття гідності та самоповаги, формують її самоусвідомлення, готовність брати на себе відповідальність за вибір у будь-якій проблемній ситуації.

2. 5. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ДИТЯЧИХ ДУМОК.

Потік інформації в нашу добу неможливо опанувати найерудованішій людині. Впорядкувати потік інформації, добирати з вивченого матеріалу головне, що сприяє його кращому усвідомленню і засвоєнню допомагає технологія розвитку критичного мислення. Уроки, проведені за цією технологією, - це своєрідний діалог, в якому кожна сторона зацікавлена в пошуку істини.

Найпоширеніші прийоми – фрагментоване читання, кубування, гронування, сенкан, відеокліп, стоп-кадр, прийом «кутки», прийом «кола Вена», прийом «кошик» тощо.

Робота за даною технологією передбачає розвиток умінь врівноважувати в своїй свідомості різні точки зору, піддавати ідею легкому скепсису, порушувати і розв’язувати проблеми, здійснювати перевірку окремих ідей на можливість їхнього використання, висувати ідею, обстоювати свою думку, знаходити потрібну інформацію і використовувати її, приймати самостійні рішення, допомагає вияву творчих здібностей учнів, підвищує інтерес до досліджуваного матеріалу.

2. 6. МІСЦЕ ТЕХНОЛОГІЇ АСОЦІАТИВНОГО АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ В РОЗВИТКУ ЧУТТЄВО-ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ УЧНІВ.

А. Ейнштейн говорив: «Вміє вчити той, хто викладає свій предмет так, щоб у душі учня зазвучали струни у відповідь і ні на хвилину не засипала його допитливість». Однією з технологій, здатних привести в дію механізми саморозвитку, самоорганізації є асоціативний аналіз художніх творів. Суть цього аналізу ґрунтується на бахтінському розумінні «душевного і духовного». «Внутрішній світ людини, її душа – це дзеркало, яке відображає все,» - писав М. Бахтін.

Розвиток асоціативного мислення проходить на уроці певні етапи:

• збудження учнівських асоціацій на певні епізоди, твори;
• аналіз асоціативних образів, картин, створених митцем;
• пошук зв’язків між художнім твором, який вивчається, та іншими, уже знайомими творами;
• творча робота, що сприяє перетворенню асоціативних образів на власні.

Асоціативний аналіз не тільки сприяє осмисленню художніх творів, а й формує читача, здатного адекватно сприймати художній твір і використовувати його для становлення власної особистості.

3. ЗНАЧЕННЯ ВИКЛАДАНЯ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ.

«Під час ознайомлення з художніми творами краса, гармонія, естетика не просто засвоюються людиною як певне знання, а стають начебто частиною її самої, нарощуючи в ній людське начало. Посилюється внутрішня робота свідомості, соціальна поведінка особистості набуває творчого характеру, її визначають загальнолюдські ідеали та норми моралі. Естетичне виховання допомагає стати людині самобутньою і самодостатньою, дає їй змогу жити і діяти за переконаннями, а не так, як усі» (С. М. Ніколаєнко, екс-міністр освіти і науки України).

Пригадаймо мудрість Платона: «Киньте в землю насіння квітки, і ви наперед знаєте, що виросте квітка, подібна до тієї, від якої походить насіння». Кожне слово вчителя має прорости насінням у душах дітей. А що це буде – парость великої любові чи ненависті – залежить тільки від нас, учителів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вінглівськт Н. М. Навчання у спілкуванні // Всесвітня література. – 2005. – №1. – С. 20-22.
2. Войтанович А. І. Формувати в учнів уміння критично мислити // Всесвітня література. – 2005. – №9. – С. 32-34.
3. Глущенко Л. Є. Щоб навчання було цікавим, ефективним і демократичним // Всесвітня література. – 2005. – №9. – С. 16-22.
4. Ковальчук О. О. Мислення починається зі здивування // Всесвітня література. – №12. – С. 12-13.
5. Лисак Л. Ф. Мета вивчення літератури – гармонізація світосприйняття учня як засіб забезпечення самоусвідомлення і самореалізації особистості // Всесвітня література. – 2004. – №7. – С. 44-45.
6. Недайова Т. Б. Покатилова О. О. Ставити учнів у позицію творця // Всесвітня література. – 2000. – №2. – С. 7-9.
7. Ніколаєнко С. М. Література в школі – це той предмет, на який перед усім лягає завдання гуманітарного виховання // Всесвітня література. – 2006. – №1. – С. 2-3.
8. Пашкурна О. Б. Тільки ті знання міцні, які добувають самостійно, а не подаються в готовому вигляді // Всесвітня література. – 2005. – №12. – С. 9-12.
9. Ратушняк О. В. Ефективний засіб формування читацької мотивації // Всесвітня література. – 2005. – №10. – С. 13-16.
10. Савченко О. Л. Особистісно-орієнтоване спілкування // Всесвітня література. – 1999. – №1. – С. 3-4.
11. Середюк Т. М. Кожному уроку свій образ // Всесвітня література. – 2004. – №8. – С. 20-21.
12. Солошко Н. І. Методика критичного мислення як інструмент самостійного опанування навчального матеріалу // Всесвітня література. – 2005. – №2. –С. 21.
13. Сутула О. В. Прищеплювати учням асоціативне мислення – важливий засіб формування читача // Всесвітня література. – 2004. – №8. – С. 29.
14. Ялтанець Т. Л. Методичні прийоми на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література. – 2003. – №9. – С. 68-69.