Доповідь-виступ на семінарі "Психогімнастика з дітьми- логопатами"

Психогімнастика – це спеціальні ігрові вправи, які спрямовані на розвиток та корекцію різних сторін психіки дитини, як пізнавальної так і емоційно – особистісної сфери; розвиток довільної уваги, пам’яті, мислення, спостережливості, витримки, зосередженості, автоматизації і виразності моторики.  Один з провідних механізмів впливу психогімнастики на розвиток  емоційно – особистісної сфери дошкільників ґрунтується  на психотерапевтичній ролі гри та мистецтва. Дітей спонукають до відображення своїх емоційних переживань у розповідях, малюнках, інсценівках. Велике значення має механізм «вживання в образ». Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації  певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. Оволодіння виразними рухами дає змогу малюкам не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, а й створює умови для формування їхньої власної емоційної сфери: виховання емоцій та вищих почуттів. Уже в чотирирічних дітей міміка обличчя досить розвинена. Навіть трирічні малюки розуміють значення жестів і вміють жестикулювати. Більшість трирічних дошкільнят легко імітують голос злого вовка або зайчика – боягузика. П’ятирічні діти можуть зобразити  умовні  пози, ніби їм холодно, або у них болить живіт. Але,  що стосується  дітей – логопатів, то вони в більшій мірі, мають відставання у розвитку виразної  психомоторики.       

МІМІКА

«Хто що любить»

Діти приходять у лісове кафе. Страус - офіціант не знає, що люблять людські діти, і не розуміє людської мови. Тому він пропонує все, що у нього є, а діти мімікою показують, що їм подобається, а що вони не їдять. Приблизне меню: солодкі цукерки, солоні равлики, горіхи лущені, гусінь та черв'яки смажені, яблука червоні, поганки бліді, сіно сушене, курка печена, жабки в юшці, суниці в цукрі тощо.

Логопед сам демонструє зразки виразних мімічних рухів, заохочує тих. хто вдало зобразив задоволення або огиду.

«Кошеня»

Логопед  читає вірш, а діти зображують  кошеня,  про яке йдеться:

Є у мене кошенятко.

В нього шкірка гладка-гладка.

 Як ідемо ми із хати,

Ледь не плаче кошенятко.

А додому повертаємось.

Радо нам воно всміхається.

А вночі малюк не спить.

 Від мишей нас боронить,

 І з-під ліжка серед ночі

 Грізно сяють його очі.

Прикро тільки, що собак

Він лякається ось так...

«В магазині дзеркал»

           У магазині дзеркал маленька мавпочка побачила своє відображення і вирішила, що то інші мавпочки. І почала вона корчити їм гримаси, кривлятися, шкіритися, надувати щоки, піднімати брови, показувати язика. І вони у відповідь робили те ж саме. Вона посміхнулася — і всі посміхнулися. Тоді їй стало соромно, і вона похнюпилась. Те ж саме зробили й інші мавпочки. Діти перед дзеркалом імітують дії мавпочки.

«Зайченя в телевізорі»

Втікаючи від Вовка, забігло Зайченя в телеательє. Там працювало багато телевізорів, а деякі стояли ще без екранів. Залізло Зайченя в порожній корпус і почало повторювати все те, що робив заєць на екрані справжніх телевізорів.

Логопед зображує здивування, радість, гнів, страх, співає, жестикулює, а всі діти намагаються якнайточніше копіювати його дії.

 «Смачні цукерки»

У одного із дітей у руках уявна коробка з цукерками. Він пригощає по черзі дітей. Малята беруть по одній цукерці. дякують господарю, потім розгортають цукерку і беруть її в рот. По виразу їхніх облич одразу видно, що частування смачне.

Міміка: жувальні рухи, посмішка, вираз насолоди, задоволення. «Золоті краплинки»

Іде теплий дощ. Танцюють бульбашки в калюжах. Із-за хмаринки визирнуло сонце. Дощ став золотим.

Діти підставляють обличчя і долоні золотим краплинам теплого літнього дощу.

Під час етюду звучить музика Д.Христова «Золоті краплинки».

Виразні рухи: голова закинута, рот напіввідкритий, очі заплющені, м'язи обличчя розслаблені, плечі опущені.

                                   «Клумба і садівник»

 Діти обирають ролі квітів на клумбі. Всі квіти зів'яли, бо давно не було дощу. Але нарешті  прийшов садівник і  полив рослини. Вони підняли голівки, розгорнули пелюстки і стали надзвичайно гарними. Квіти вдячно усміхаються садівникові. милуються собою та сусідами по клумбі.

Виразні рухи: сісти навпочіпки, голову і руки опустити (квітка зів'яла); підняти голову, розпрямити тулуб, руки підняти (квітка розквітла).

Міміка: очі напівзаплющені, м'язи розслаблені, задоволена посмішка.

Гру можна продовжувати, пропонуючи ситуації: сонце гріє — сонце палить, спека — подув легенький вітерець — вітер став холодним, квіти замерзли — садівник закрив їх від вітру...

                                                  «Роккі бачить сир»                                                                                                                                    Діти ходять по залу під музику. Ведучий заохочує їх: «раз-два. добре, три-чотири. молодці!». В якийсь момент він підіймає над головою малюнок із зображенням сиру. І хоч музика продовжує звучати, а ведучий — командувати, діти чимдуж біжать до сиру.

Міміка: очі примружені, посмішка, нетерпіння.

Можна використати малюнки із зображенням варення (для Карлсонів). моркви (для Зайчиків), меду (для Вінні Пухів) і т. ін.

ЖЕСТИ

«Марсіанин»

      Логопед — марсіанин. Діти (космонавти) розповідають йому про свою Землю. Марсіанин ніколи не бачив Землі і тому про все запитує: А які на Землі дерева? А які квіти? А які слони? А які миші? А які зошити? А які олівці? А які м'ячі? тощо. Діти жестами характеризують предмети (маленький, великий, загострений, круглий, чотирикутний. довгий, короткий). Марсіанин дивується: зошити чотирикутні?! А у нас круглі (показує жестом). М'ячі круглі?! А у нас видовжені (показує).

«Мовчазна розмова»

      У Кощея в скрині лежать багатства (іграшки різної форми і розміру). Поки  Кощей спить, його вчений Кіт,  який дуже любить дітей, тихенько

виймає зі скрині ту іграшку, що полюбилася малюку, і дарує йому. Тільки попросити іграшку і описати її треба мовчки, щоб не розбудити Кощея.

«Незнайко-Незгодка»

Прийшли діти до лісу. Бачать: червоніють на кущі ягідки. З’їли по одній. А то були ягідки Незнайка - Незгодки. І діти вмить перетворилися на Незнайку - Незгодку, які нічого не говорять, нічого не знають і ні з чим не згодні. Повертаються вони до дитячого садка, логопед запитує: Де ви були? Що бачили? Що з вами сталося? Скільки вам років? Як вас звуть? Але діти лише знизують плечима, розводять руками і здіймають брови, мовляв: «Не знаємо, не бачили?» Тоді логопед каже: - Дайте мені ягідку! Підійдіть до мене!» Але діти тільки заперечливо хитають головою і відмахуються руками, стискаючи губи. Бо вони стали Незгодками і ні з чим не згодні.

Побіг логопед  до лікаря, розповів  йому про біду, що сталася з дітьми, і лікар дав йому інші ягідки — Слухнянки - Хорошки. Спочатку логопед  хотів умовити дітей з'їсти по ягідці, але вони лише відвертатися і затискували зуби. Тоді він поклав ягідки на стіл і суворо наказав дітям не торкатися їх і не їсти. Тільки він це сказав, як  Незгодки  кинулися до столу і з'їли всі ягідки. І відразу ж стали добрими і слухняними дітьми.

Всі дуже раділи, стали в коло, танцювати і поздоровляли один одного з одужанням.

ГОЛОС. ІНТОНАЦІЯ

«Три ведмеді»

 Логопед читає дітям казку про трьох ведмедів і пропонує кожному промовити слова персонажів: «Хто брав мою ліжку? Хто їв з моєї миски? Хто лежав у моєму ліжку?»  Потім хтось із дітей  відвертається і намагається вгадати, чиїм голосом промовляє та чи інша дитина. жестами логопед дає завдання дітям говорити за тата Ведмедя чи за малого Ведмедика.

«Хто як кричить»

Діти, слухають вірш А.Варто «Хто як кричить». Потім логопед виразно промовляє кожний перший рядок вірша, а діти наслідують його інтонацію і міміку, закінчують строфу другим рядком.

—Ку-ку-рі-ку! — починає логопед, поважно підносячи голову, розвівши руки.

—Курей стережу,— промовляють діти, ставши в подібну позу і з такою ж самовпевненою неквапливістю в голосі.

—Кудах-тах-тах! — метушливо починає, логопед  підстрибуючи, збуджено плескаючи себе руками по боках та озираючись.

—Знеслась у кущах! — закінчують діти, зобразивши метушливість та збудженість.

«Ух та Ох»

Жили собі двоє друзів Ух та Ох. Один був веселий та сміливий, а другий полохливий і плаксивий. Друзі дуже любили один одного і

завжди були разом. Що б один з них не казав — другий все повторював. Тільки виходило у них це по-різному. «Ух, яка холодна водичка»,— каже бадьоро і весело Ух, вмиваючись. «Ох, яка холодна водичка»,— повторює Ох, але при цьому ледь не плаче. «Хто там стукає у двері?» — питає Ох тихо і полохливо. «Хто там стукає у двері?» — впевнено і голосно запитує Ух. І всі одразу здогадуватись, чий це голос — Уха чи Оха.

Логопед роздає дітям картки, на яких вказано, чиїм голосом (Оха чи Уха) вони повинні промовити запитання. Наприклад один з учасників щось промовляє, намагаючись відтворити голоси Оха або Уха: - Можна мені увійти? На вулиці мороз! Такий дощ іде! Пішли до дитсадка! Дай мені, будь ласка, олівець! Ми поїдемо машиною? і т. д. Всі намагаються відгадати, чию роль — Оха чи Уха — виконує кожен учасник. Якщо відгадали, дитина показує свою картку і віддає її ведучому.

«Ляльковий театр»

Діти ховаються за ширму і показують лялькову виставу за відомою казкою («Колобок», «Рукавичка». «Ріпка» тощо), намагаючись так змінити свій голос, щоб його не впізнати. А глядачі повинні вгадати, чиїм голосом говорять персонажі. І хоч діти звичайно впізнають голоси, логопеду все одно варто підкреслити, що «артисти» так вдаю змінили голос, що їх ледве пізнати. По ходу вистави актори можуть мінятися ролями.

ВИРАЖЕННЯ УВАГИ ТА ЗОСЕРЕДЖЕНОСТІ

Ці ігрові вправи виділені в окрему групу, оскільки вони не тільки сприяють розвитку виразних рухів, а й допомагають дитині через засвоєння моторного компонента психічних станів наблизитися до оволодіння довільною увагою. Такі вправи рекомендуються  дітям з психомоторною гіперактивністю, із зниженим настроєм, затримкою психічного розвитку та іншими вадами, що призводять до незрілості уваги.

Працюючи з надто збудливими дітьми, доцільно зацікавлювати їх самою грою, а не перемогою в ній.

Робота проводиться у формі театральних дій, концертів, живих картин тощо, але не змагання, щоб не травмувати психіку збудливих дітей, запобігти негативним переживанням та нервовим зривам. Логопеду слід пам'ятати, що в іграх з елементами змагання надто збудливі вихованці одержують емоційне напруження.

«Лисичка підслуховує»

        Лисичка стоїть під вікном хатинки, в якій живуть котик з півником,

 і прислухається, про що вони говорять.

Виразні рухи: голова нахилена вбік (слухає, підставляє вухо), погляд, спрямований в інший бік. напіввідкритий ротик.

Поза: нога виставлена уперед, корпус злегка нахилений вперед.

«Слухаємо тишу»

Діти йдуть під музику один за одним. Коли музика стихає, всі зупиняються, заплющують очі і слухають тишу. В тиші ледь чутно

лунає команда логопеда на виконання спокійних рухів (сісти на підлогу, лягти на спину, підняти догори праву руку тощо). Рухи треба виконувати так, щоб не сполохати тишу.

Виразні рухи: палець однієї руки притулений до губів, друга приставлена до вуха, очі заплющені.

Поза: Тулуб нахилений уперед.

« Індійці»

Діти йдуть один за одним, скрадаючись, ніби індійці в джунглях. Попереду йде вождь. Коли вождь тихо плесне у долоні, дитина, що йде останньою, має одразу зупинитись. Так вождь розміщує всіх дітей у задуманому ним порядку (у лінію, коло, по кутках). Вони завмирають. уважно стежать за поглядом вождя. Мовчазний дозвіл вождя означає, що вартовий може залишити свій пост і приєднатися до загону. Інші діти під керівництвом логопеда жартують з «індійцями», кличуть їх. але ті стоять, ніби закам'янілі, щоб не пропустити наказу вождя.

Виразні рухи: постава горда, голова високо піднята, очі пильно стежать за вождем.

Міміка: брови зведені, губи стулені, обличчя зосереджене, суворе й водночас спокійне.

Поза: ноги широко розставлені, руки схрещені на грудях, тулуб трохи відхилений назад.

«Маленький скульптор»

Малюк зображує скульптора, інші діти — глину. Скульптор задумав зробити скульптурну групу під назвою   «Вовк і Заєць». Він ставить двох дітей у центр кімнати і показує їм позу і міміку: Заєць вудить рибу, посміхається і не помічає, що за його спиною стоїть Вовк і ось-ось кинеться на нього.

Скульптор обходить кругом статуї, поправляє її, відступаючи. милується своєю роботою. Він втомився і лягає відпочити поряд зі своєю роботою. Поки той спить, скульптурна група оживає. Вовк хоче спіймати Зайця. Вони бігають коло скульптора, але, як тільки той починає ворушитися і прокидається, швидко займають свої місця і застигають в попередніх позах. Скульптор встає, роздивляється скульптуру. Він не може повірити, що Вовк і Заєць оживали.

Інший скульптор може задумати зліпити «Трьох поросят», «Веселих барабанщиків». «Бременських музик». «Танцюристів».

                   ВПРАВИ НА РОЗСЛАБЛЕННЯ МЯЗІВ

Вправи допомагають в ігровій формі оволодіти, прийомам зняття психом'язового  напруження. Саморозслаблення необхідне дітям з надто збудливою або надто чутливою нервовою системо: малюкам, яким властиві страхи, нав'язливі стани та рухи, істеричні реакції, заїкання тощо.

«Котик спить»

Діти слухають вірш і зображують стомленого котика: лягають на   підлогу,   потягуючись,   і   починають   рівно, спокійно дихати. Логопед підходить до них, підіймає руки («лапки») одного, другого,  але руки падають, мов ватяні.

Захотілось котику спати,

Кулачками тре оченята.

Зачекай, мій котику, трішки.

Постелю для тебе я ліжко.

 Але мій мисливець завзятий

Вже не міг на ніжках стояти.

Він повільно впав на підлогу.

Розкидавши руки і ноги.

Я його хотіла підняти,

 Але став мій котик як з вати.

Уві сні непомітно він диха.

Тільки носом посапує тихо      

«Повітряна кулька»

Дівчинку або хлопчика обирають на роль м'яча. Спочатку дитина зображує здутий м'яч: ноги напівзігнуті, руки і шия розслаблені, корпус нахилений уперед. Хтось з дітей починає надувати м'яч насосом, супроводжуючи кожну порцію повітря звуком «с-с-с». Почувши перший звук «с-с-с», м'яч вдихає повітря і випрямляє ноги в колінах, далі випрямляє тулуб, піднімає голову, руки, надуває щоки. М'яч надутий. Потім його спускають, на звук «ш-ш-ш»  з нього виходить повітря і тіло повертається в попередній стан.

Діти міняються ролями.

ВИРАЖЕННЯ СПОКОЮ ТА РОЗСЛАБЛЕНОСТІ

Ці вправи дають змогу через оволодіння виразними рухами розслаблювати м'язи і таким чином керувати емоційним станом дитини. Навіювання спокою краще здійснюється в групових завданнях, де всі вихованці гуртом уповільнюють рухи, переходять на шепіт і завмирають.

«Сніжинки»

Подув вітерець. Діти-сніжинки кружляють під жваву музику. Та ось   вітерець   затихає,   музика   уповільнюється,   сніжинки   ледве рухаються і нарешті лягають на землю (діти присідають, опускають руки, схиляють голову, ніби заснули). Все тихо.

«Заводні  іграшки»

Діти граються з заводною іграшкою, звертають увагу, як її рух уповільнюється, коли закінчується завод. А потім самі зображують заводне курча, зайчика, паровозик  тощо (поступово уповільнюють рухи, зупиняються, завмирають.

ВИРАЖЕННЯ СУМУ ТА СТРАДАННЯ

«Зайчики»

Інсценізація вірша М. Познанської «Зайчики»:

 В лісі сніг. У лісі звірі.

 Ось зайчатка скачуть сірі.

Сірі їстоньки хотять,

 Сірі з холоду тремтять.

 Бідні зайчики голодні.

 Ще не снідали сьогодні.

 Виразні  рухи:   стрибають, ніби гріються, руками б'ють себе в боки, обіймають за плечі, притискають до живота.

Міміка: лоб зморщений, брови зведені, губи злегка надуті, кутки губ опущені.

«Сумний зайчик»

Діти пригадують казку про Козу-Дерезу. Потім по черзі зображують зайчика,  який  сидить  під дубком,   плаче  і   крізь сльози відповідає ведмедю, вовку, лисичці та раку: «Як же мені не плакати, коли в моїй хатці звір страшенний сидить.

                                     ВИРАЖЕННЯ ГНІВУ

«Сердитий дідусь»

До дідуся в село приїхав Петрик і одразу пішов гуляти. Дідусь розсердився, що Петрик вийшов за хвіртку. А якщо з лісу вибіжить вовк? Що станеться з онуком?

Міміка: насуплені брови, стиснуті губи.

«Страх»

Малий лишився вдома один і дуже боїться. Він нерухомо сидить на стільці і перелякано дивиться на двері: а раптом у тій кімнаті хтось причаївся, що тоді?

Звучить музика Н. Мясковського «Тривожна колискова».

Виразні рухи: голова відкинута назад і втягнута в плечі.

Міміка: брови підняті вгору, очі розширені, рот розкритий. немов для зойку.

Після етюду дітей запитують, кого або чого вони бояться насправді, пропонують намалювати або розповісти. Активізація згадок про страх допомагає дітям розкрити свої емоції в розповіді, в малюнку або грі.

                    ВИРАЖЕННЯ ПРОТИЛЕЖНИХ ЕМОЦІЙ

«Неслухняні ведмежата»

Ведмедики з'їли смачні, але не миті яблука. У них заболіли животи. Ведмежата плачуть та скиглять:

Ой-ой-ой, живіт болить! Йо-йо-йо. Мене нудить! Ой, не з'їм нізащо в світі більше яблука немиті!

Виразні рухи: брови підняті і зведені, очі примружені, тулуб зігнутий, живіт втягнутий, руки притиснуті до живота. Ледь помітно розкачуються.

Та ось приходить лікар, дає їм солодку мікстуру, і ведмежата одужують. Вони дуже радіють.

«Острів плакс»

Мандрівник приїхав на казковий острів, де живуть самі плакси. Він намагається втішити то одного, то іншого, але всі діти відштовхують його та продовжують рюмсати.

Тоді він вирішує навчити їх посміхатися — підходить до одного і весело всміхається йому. Той припиняє плакати і теж починає посміхатися. Коли всі діти по черзі змінять сльози на посмішку, мандрівник розповідає їм, сміючись, як він здивувався, побачивши, що всі плачуть. Діти пригадують і зображують, як вони плакали. Потім весело сміються. Всі разом танцюють під музику В. Шаїнського «Чунга-Чанга».

Міміка і виразні рухи:брови підняті та зведені, рот напіввідкритий,

весела посмішка, стрибки, сміх.     

УЯВНІ РУХИ

«Букет для мами»

Діти гуляють уявними луками, перестрибуючи через струмки, ловлять коників, рвуть квіти, складають букет, милуються ним. Потім підбігають до мами, дарують їй. Показують їй коника, якого спіймали, відпускають його.

Виразні рухи: ловлять коника (підкрадатися навшпиньках. шия витягнута уперед, тулуб схилений, руки простягнуті до коника, причаїтися — різко податися уперед, накрити коника долонями). Підняти долоні — вистрибнув! Знов підкрадатися.                 

«Майстри»

Логопед показує дітям, як працюють швець (кладе чобіт між колінами, однією рукою тримає цвях, другою б'є молотком), кравець (зшиває уявною голкою тканину, відриває нитку); садівник (копає землю, садить дерево, поливає його), пекар (місить тісто, робить калачі), праля (пере, викручує, розвішує білизну), кухар (нарізає овочі, смажить їх, перемішує). Діти намагаються відгадати, кого зображує логопед.

Потім дітям пропонується гра, де вони уявляють себе чудовими майстрами, які все вміють робити. Логопед ніби - то не може повірити і дає їм завдання: підбити підбори, зашити сорочку, випрати рушник, спекти пиріг. Діти виконують уявні дії та показують плід своєї праці. Логопед  дивується, як вправно і красиво майстри все вміють робити.

ДОВІЛЬНЕ ЗАПАМЯ’ТОВУВАННЯ

«Склади малюнок»

 Діти стають навколо столу або стільця та беруть ту частинку (сектор) малюнка чи кубик, який співпадає з їхнім місцем, потім розбігаються. За командою ведучого вони повинні зайняти свої місця, пригадавши, хто за ким стояв, і знов скласти малюнок, який розібрали. Якщо хтось зайняв не своє місце, малюнок не складається.

«Таємна мова»

Ведучий домовляється з дітьми, на який його жест (одну руку вгору, дві руки вгору, руки схрещені, руки опушені) або на скільки оплесків діти будуть виконувати умовні дії: стрибати, як зайчики, стукати копитом, як коники, задкувати, як раки, стояти на одній нозі, як лелека, та ін. Потім діти повинні без підказок згадати, що означає кожна команда. 

Варіювати можна не тільки кількість оплесків, але і їх ритм .

«Розвідник»

Одного з дітей обирають на роль розвідника. Всі інші перевіряють його уважність.

І.Діти вишиковуються в ряд. Розвідник уважно дивиться на них,   потім   відвертається і   перелічує  по пам'яті, хто за ким стояв.

2. Діти набирають нерухомих поз. Розвідник придивляється до них і відвертається. За цей час хтось один змінює позу. Розвідник має побачити, хто саме.
3. Логопед вистукуванням передає ритмічну фразу, а розвідник відтворює її. Всі діти стежать і оцінюють.
4. Діти викладають на столі кілька предметів та іграшок. Розвідник запам'ятовує їх розташування і відвертається. Малята щось змінюють. Розвідникові необхідно помітити, що саме.