Доповідь за темою: «Ефект психологічного захисту як одна з проблем ефективності навчання та виховання студента коледжу»

Підготувала:викладач англійської мови. Дон. ДКТУ м. Торецька. Павлова Ганна Вадимівна 

План виступу:1. Вступне слово за темою.2. Психологічний захист, його призначення та види. 3. Ефект психологічного захисту як одна з проблем ефективності навчання та виховання студента коледжу.4. Зразки психологічних вправ та завдань. 5. Список використаних джерел. Страх перший неминучий ворог, якого людина повинна перемогти на шляху до знання. Карлос Кастанеда

1. Проблема захисної поведінки постає перед дослідниками питань клінічної психології, психології управління, психології розвитку, з нею стикаються психотерапевти, педагоги, менеджери та інші професіонали. Серед багатьох відомих дослідників проблеми психологічного захисту слід згадати Ф. Бассіна, Ю. Захарову, М. Кляйн, Ж. Лапланш, Г. Ліндсея, Ж.- Б. Панталісю, З. Фрейда, А. Фрейд та ін. Захисні механізми психіки виникають у ранньому дитинстві та розвиваються впродовж життя. Вони представляють собою пристосувальні процеси, властивості, якості, яких особистість набуває в процесі соціалізації. Мета захисту - ближня (зберегти позитивний стан) та далека (втримати такий стан як можна довше).

На думку Т. С. Яценко, провідну роль у формуванні механізму психологічного захисту відіграє «ідеалізоване «Я». Саме воно визначає систему очікувань, як саме сприйматимуть суб'єкта його партнери у спілкуванні Т. С. Яценко вибудовує таку структуру психологічного захисту: 1) спрямованість, пов'язана з виявленням особливостей «ідеалізованого «Я» суб'єкта; 2) мета, пов'язана із виявленням специфіки механізму психологічного захисту; 3) цінності, які є головними для функціонування захисту; 4) засоби, тобто сукупність технік захисту; 5) результати, які отримано як результат використання певної техніки психологічного захисту для досягнення визначеної раніше мети. Всі ці елементи, як доводить дослідник, дуже тісно пов'язані між собою та об'єднані в певну ієрархічну систему.

2. Даний психічний феномен був відкритий і описаний Зиґмундом Фрейдом та його послідовницею донькою Анною Фрейд.

Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. Важливо, що психологічний захист поєднує в собі протилежні наслідки для психіки людини: позитивні, так як усуває або послаблює напруження від негативних емоційних переживань, але і негативні, бо не вирішує самої проблеми, а часто ще й ускладнює її. Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на такі різновиди:1) конструктивний - не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнює її,2) деструктивний - ускладнення проблеми, погіршення ситуації для особистості, причому останніх значно більше.

Опис типових механізмів психологічного захисту: Конструктивні механізми психологічного захисту. Компенсація-досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе ("... Не везе в навчанні, повезе в коханні"). Сублімація - переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо).

Існують також деструктивні механізми психологічного захисту: Витіснення - штучне забування людиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме. Проекція - приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі говорять неправду, то вона сама часто говорить її). Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину, та - дітей, вони лупцюють домашніх тварин). Регресія - повернення до дитячих форм поведінки, "впадання в дитинство" (при сварці дорослих вони "надуваються" і не розмовляють, гонки на великій швидкості тощо).

Формування реакції - захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності людина приховує неприязнь і навпаки). Раціоналізація - наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний). Втеча - уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

Підбиваючи підсумки, слід ще раз наголосити на тому, що самосвідомість - не першочергова даність, притаманна людині, а продукт розвитку. При цьому самосвідомість не має своєї окремої від особистості лінії розвитку, а включається як сторона в процес її реального формування. В ході цього розвитку, по мірі того, як людина набуває життєвий досвід, перед нею відкриваються все нові сторони буття, здійснюється глибоке переосмислення життя. Даний процес його переосмислювання, що проходить через все життя людини, утворює найпотаємніший основний зміст її сутності, визначає мотиви її дій і внутрішній зміст тих задач, які вона вирішує в житті.

3. Єдність тіла і психічного стану відображена у відомому стародавньому вислові: "У здоровому тілі - здоровий дух". Фізична активність позитивно впливає на нормальний перебіг психічних процесів. У скелетних м'язах є численні специфічні нервові клітини, які під час м'язових скорочень посилають у головний мозок стимулюючі імпульси, за допомогою яких підвищується загальний тонус відповідних ділянок кори великого мозку, що сприяє поліпшенню розумової діяльності. Характерною особливістю людської психіки є те, що вона може відволікатися від реальної дійсності і використовувати створені нею образи для психічної саморегуляції. Так, феноменальні здібності тібетських йогів, яких вони досягають шляхом спеціальних тренувань і вправ по створенню "психічного тіла", дають їм змогу вільно розширювати кровоносні судини, інтенсифікувати обмін речовин, максимально підвищуючи теплопродукцію організму.

Людське життя проявляється двома формами активності - поведінкою і діяльністю. Під поведінкою розуміють зовнішні прояви системи рухових реакцій організму людини на дії об'єктивного світу, а діяльність - це взаємодія з об'єктивним світом, у процесі якої людина активно та свідомо намагається досягти поставленої мети. Саморегуляція поведінки і діяльності є однією з важливих функцій психіки людини. Діяльність складається з ряду дій відносно завершених елементів діяльності, спрямованих на досягнення проміжної усвідомлюваної мети. Дії можуть бути як зовнішніми, що виконуються за допомогою рухового апарату і органів чуття, так і внутрішніми, що виконуються в розумі.

Корисно засвоїти деякі принципи ставлення до життя, які сприятливо впливають на мотиваційну саморегуляцію. До них належать:І) уміння відрізнити головне від другорядного,2) збереження внутрішнього спокою в різних ситуаціях,3) емоційна зрілість і стійкість,4) знання засобів впливу на події,5) уміння підходити до проблеми з різних точок зору,6) готовність до будь-яких неочікуваних подій,7) сприйняття дійсності такою, якою вона є, а не такою, яку хотілося б бачити,8) намагання шукати нові, змістовніші мотиви життєдіяльності,9) розвиток спостережливості,10) уміння бачити перспективу життєвих подій,11) намагання зрозуміти інших,12) уміння вибирати позитивний досвід з подій, які сталися.

Успіх самовиховання залежить від того, наскільки людина володіє методами самовиховання. Під цим розуміють методи і підходи, якими користується особа, щоб діяти на свою свідомість, почуття, волю з метою реалізації програми самовиховання. Основними методами є самопізнання, самооцінка, само-переконання, само-порівняння, самозобов'язання, самоуправління, само-примушування, самонавіювання, самозвіт, самоконтроль, само-покарання та ін. Самопізнання - це вивчення психічних властивостей, процесів і станів своєї особистості, в тому числі її спрямованості (мета, мотиви, інтереси, ідеали, переконання), характеру, темпераменту, здібностей, пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, уявлення, мислення), вольових емоційних процесів, а також психофізіологічного стану організму і особистих якостей.

Аналізуючи результати своєї діяльності, власну поведінку, рівень фізичного і психічного здоров'я, особа пізнає свої якості. Самооцінка визначається світоглядом, ідеалами, рівнем інтелектуального розвитку особи. Цей метод самовиховання передбачає наявність ідеальної моделі особи і порівняння себе з цією моделлю. Само-порівняння - це різновидність самооцінки, що полягає в порівнянні себе з іншими людьми з метою перейняти у них все добре, і все те, чого не вистачає. Самозобов'язання - це внутрішні вимоги до себе і своєї поведінки. Самозобов'язання визначається умовами життя і обов'язками людини. Воно виникає як наслідок невідповідності між ідеалом, ідеальною нормою і своєю конкретною поведінкою. Само-переконання - це роздумування, співставлення різних мотивів, дискусія з собою, які потребують всебічного обліку всіх обставин і не допускають впливу негативних почуттів: образи, заздрості, гніву, самолюбства та ін. Самонавіювання - це психічний вплив людини на саму себе за допомогою слова, що змінює її психофізичний стан. Воно передбачає навіювання самому собі яких-небудь уявлень, думок, бажань, образів, відчуттів та ін.

Само-вправи - це формування стійких звичок поведінки. Шляхом регулярних вправ можна виробити позитивні і побороти негативні звички. Само-примушування - це вольове уміння, яке спрямоване на подолання труднощів і перешкод. Само-наказ - це вплив на свій емоційний стан шляхом дії мови. Само-наказ сприяє реалізації програми самовиховання в утруднених умовах і допомагає виробити відповідні установки, наприклад, на усунення небажаних або шкідливих звичок. Самозвіт - це звіт людини перед собою про процес і результати власної діяльності і вчинків. Самозвіт тісно пов'язаний з самоаналізом. Він підрозділяється на поточний і підсумковий. Самозвіт може проявлятись формі усної мови, спеціальних щоденників тощо. Самоконтроль - це визначення відхилень програми самовиховання від поставлених завдань з наступною корекцією програми або поведінки особи. Самоконтроль забезпечує підпорядкування різних видів діяльності мотиву само-удосконалення.

Само-заохочення і само-покарання - емоційне підкріплення здійснених вчинків. Само-заохочення - це усвідомлення своїх успіхів, а само-покарання - усвідомлення і переживання своєї провини, незадоволення собою. Само-заохочення викликає позитивні емоції, що закріплюють успіхи особи, досягнуті в процесі самовиховання. Само-покарання викликає негативні емоції, які спонукають особу до намагань не повторити негативних дій. Таким чином, емоції є одним з важливих механізмів внутрішньої регуляції активності особи.

Стреси часто проявляються у вигляді пограничної активізації внутрішніх резервів особи, фізіологічних і психічних. Тому виділяють фізіологічний і психічний (емоційний) стреси. При фізіологічному стресі адаптаційний синдром виникає в момент зустрічі з подразником, а при психічному - адаптація передує ситуації ї наступає передчасно. Поділ на фізіологічний і психічний стреси умовний, оскільки у фізіологічному стресі завжди є елементи психічного і навпаки.

4. Людина, як істота біосоціальна, постійно відчуває потребу жити у згоді з навколишньою дійсністю, зберігати і підтримувати рівновагу стану психіки як основи нормальної життєдіяльності та оптимальної соціальної адаптації. Цій меті служать різні механізми психологічного захисту, які визначаються індивідуальними характеристиками особи. Впливаючи на індивідуальні особливості людини, можна цілеспрямовано тренувати і посилювати механізми психологічного захисту. До таких впливів належить ауто-генне тренування. Аутотренінг - це концентроване само-розслаблення і самонавіювання. Це система навчання прийомів само-розслаблення м'язів (м'язова релаксація), психічного заспокоєння, погруження в дрімотний стан, які супроводжуються самонавіюванням. Ауто-генне тренування широко застосовують у медицині, спорті, на виробництві, в самовихованні. Воно є одним із механізмів саморегуляції особистості.

Аутотренінг дозволяє вирішити широке коло завдань, які входять до програми саморегуляції особистості. До них належать:регуляція функціонального стану організму,регуляція різних психічних станів,мобілізація фізіологічних і психічних резервів особи,емоційно-вольова підготовка людини до відповідної діяльності, зняття нервово-емоційного напруження,розвиток пізнавальних процесів - уваги, пам'яті, мислення, зміна мотивації і самооцінки особи тощо. Аутотренінг можна застосовувати в групах та індивідуально. Групове ауто-генне тренування ефективніше за рахунок механізмів взаємоіндукції, міжособистісного впливу. Однак необхідно дуже обережно підходити до комплектування груп, оскільки негативне ставлення до аутотренінгу хоча б однієї людини в групі може призвести до зниження ефективності заняття. Індивідуальне тренування розширює можливості цього заходу, оскільки дозволяє використовувати різні прийоми впливу з урахуванням конкретної особистості.

Рекомендується така послідовність головних комплексів вправ аутотренінгу:загальне заспокоєння, досягнення тренованої м'язової релаксації, виклик відчуття тепла в кінцівках,виклик відчуття тепла в сонячному сплетінні,оволодіння регуляцією ритму і частоти дихання,оволодіння регуляцією ритму і ЧСС,мобілізуючі вправи, загальне зміцнення емоційно-вольової сфери.

Вправа «Чарівна крамничка»Мета: навчання усвідомленню власних дій чи бездіяльності.Інструкція: учасникам необхідно уявити собі, що на сцені відкрита крамничка, де продаються чудові речі, а саме: любов, мужність, мудрість, повага і т. ін. Добровольців просять вийти вперед і спробувати виміняти якийсь товар. Режисер, граючи роль хазяїна крамниці, уточнює скільки потрібно від кого і в зв'язку з чим. Потім він просить чого-небудь натомість, за бартером. Розробка цієї теми призводить до того, що добровільний покупець починає краще розуміти мету своєї покупки і усвідомлювати наслідки своїх дій.

Вправа з розвитку позитивного мислення.Інструкція: «Наступна вправа допоможе вам виробити позитивні зміни в своєму мисленні.1. Оберіть тихе, спокійне місце, щоб вам ніхто не заважав, зручно розташуйтеся для роздумів і запитайте себе: «Що б я хотів мати в житті, чого поки що не маю?». Візьміть аркуш паперу і складіть список своїх бажань.2. Потім перейдіть до наступного питання: «Що я маю, але не бажав би мати?» Візьміть новий аркуш паперу і складіть список того, від чого хотіли б відмовитися.3. Порівняйте обидва списки. Який з них більше притягує вашу увагу? Якщо список «Не хочу, але маю» займає перше місце по довжині і актуальності, то ця вправа стане для вас ще більш важливою. Той, хто розвинув у собі напрямок мотивації «від», концентрується на своєму житті на те, чого не любить і не хоче. Людина, яка віддаляється від того, що їй не подобається, отримує полегшення і позбавляється від стресу, але це не приносить їй відчуття задоволення. Щоб отримати успіх, необхідно переорієнтувати свою увагу. Цього можна досягти, відводячи увагу від не бажаного і звертаючи її на те, чого ви хочете.

4. Ще раз по черзі перечитайте все, чого ви «не хочете, але маєте», і придумайте позитивну фразу, що має таке ж значення, але називає те, чого ви «не маєте, але хочете». Наприклад, якщо ви не хочете, але маєте зайву вагу, то, напевно, тим, чого ви хочете, але не маєте, є струнка фігура. Якщо ви не хочете, але маєте абсолютно безперспективну й виснажливу роботу, це означає, що ви не маєте, але хочете мати роботу, що дає нові можливості зростання. Кожне «не хочу, але маю» замініть «на хочу, але не маю», яке, напевно, задовольнить вас.5. Запишіть всі змінені фрази в єдиний список своїх бажань і тримайте їх в думці. Регулярно підкріплюйте позитивні думки на альфа-рівні, й ви досягнете своїх цілей».

5. Список використаних джерел1. Бассин Ф. В. Проблема психологической защиты / Бассин Ф. В., Бур-лакова М. К., Волков В. Н.// Психол. журнал. – 1988. – Т.9. N 37. – С. 78–86. 2. Зливков В. Л. Почую лише те, що схочу, або декілька слів про пси-хологічний захист / В. Л. Зливков // Людина і світ. – 1990. – №3. – С. 22–28. 3. Урсало Р., Зоненберг С. и др. Сопротивление и защита // Тайны сознания и бессознательного : [хрестоматия / сост. К. В. Сельнокю]. – Мн. : Хар-вест, 1998. – С. 450–464. 4. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу / пер. с франц. Н. С. Автономовой. – М. : Высш.шк., 1996. – 623с. 5. Лобзин В. С., Решетников М. М. Аутогенная тренировка : (справоч-ное пособие для врачей) / В. С. Лобзин, М. М. Решетников. – Л. : Медицина, 1986. – 280 с.  

6. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури : [навчальний посібник для вищої школи] / Максименко С. Д. – К. : Наукова думка, 1998. – 226 с.  7. Смирнов И. Психотехнологии : Компьютерный психосемантический анализ и психокорекция на неосознаваемом уровне / Смирнов И., Безносюк Е., Журавлѐв А. – М. : Издательская группа «Прогресс-Культура», 1995. – 416 с. 8. Собчик Л. Н. Метод портретных выборов / Адаптированый тест восьми влечений Сонди / Собчик Л. Н. – М. : Ин-т прикладной психологии РФ, 1993. – 133 с. 9. Тищенко С. П. Психологічні механізми захисту «Я» та їх врахування педагогом при спілкуванні з дітьми / С. П. Тищенко // Сучасна психологія в ціннісному вимірі : Матеріали Третіх Костюківських читань (20-22 грудня 1994р.). – В 2-х томах. – К., 1994. Т.ІІ. – С. 109–111. 10. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / Фрейд А. – М. : Педагогика, 1993. – 144 с.

11. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції : [навч. посібник] / Яценко Т. С. – К. : Либідь, 1996. – 264с. 12. Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: активне соці-ально-психологічне навчання : [навч. посіб.] / Яценко Т. С. – К. : Вища шк., 2004. – 679 с.

Дякую за увагу)Бережіть себе!