Доповідь Застосування самоконтролю на тренуваннях з баскетболу у вищих навчальних закладах l-ll рівня акредитації

Застосування самоконтролю на тренуваннях з баскетболу у вищих навчальних закладах l-ll рівня акредитації

 План

1. Значення та завдання самоконтролю………………………………………………………….2
2. Самоконтроль на заняттях баскетболом……………………………………………………..3

2.1 підготовча частина……………………………………………………………………………….4-5

2.2 основна частина………………………………………………………………………………………6

2.3 заключна частина……………………………………………………………………………………7

      3)Техніка гри в нападі……………………………………………………………………………………….8

4)Гра  в захисті: протидія атакуючим прийомам суперника……………………………9

4.1 протидія  гравцю з м'ячем…………………………………………………………………….9

4.2 методичні вказівки……………………………………………………………………………….10

      5)  Щоденник самоконтролю………………………………………………………………………….11

      6)  Засвоєння ведення м’яча………………………………………………………………………11-14

      Висновки………………………………………………………………………………………………………….15

      Перелік літератури………………………………………………………………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Значення та завдання самоконтролю

Велике практичне значення для тих, що займаються фізичними вправами, має самоконтроль. Він дисциплінує, прищеплює навички самоаналізу, робить більш ефективною роботу лікаря, тренера та викладача, позитивно впливає на зростання спортивних досягнень. Під самоконтролем розуміється спостереження за своїм здоров'ям, фізичним розвитком, функціональним станом.

Він включає в себе спостереження й аналіз станів організму, що проводяться за допомогою об'єктивних та суб'єктивних прийомів. Самоконтроль необхідно вести регулярно кожен день в усі періоди тренування, а також під час відпочинку. Під час проведення самоконтролю визначається відповідність або міра відхилення індивідуальних показників фізичного розвитку від середніх стандартних. У окремих випадках відхилення фактичного показника фізичного розвитку від середнього може свідчити про захворювання.

 

Завдання самоконтролю:

1) розширити знання про фізичний розвиток;

2) набути навички в оцінюванні психофізичної підготовки;

3) ознайомитися з найпростішими доступними методиками самоконтролю;

4) визначити рівень фізичного розвитку, тренованості і здоров'я.

 

 

 

 

Самоконтроль на заняттях баскетболом

Перш ніж розпочати самостійні заняття, необхідно з'ясувати стан здоров'я та рівень фізичного розвитку.

Заняття обов'язково слід розпочинати з розминки, а після її завершення застосовувати поновлювальні процедури (масаж, душ або ванну). Ефективність тренувальних навантажень збільшується, якщо їх використовувати разом із гартувальними процедурами і з дотриманням режиму раціонального харчування. Тому слід намагатися проводити заняття на свіжому повітрі, залучаючи до них товаришів або родичів.

Необхідно дотримуватися таких фізіологічних принципів тренування:

·        поступове ускладнення вправ;

·        зростання обсягу та інтенсивності навантажень;

·        чергування навантаження та відпочинку впродовж одного заняття з урахуванням перенесення навантаження.

Кожне заняття має складатися з підготовчої, основної та заключної частини, на що припадає відповідно 15–20 %, до 70 % і 5–10 % загальної тривалості заняття. Не намагатися якнайшвидше досягти результатів – це може призвести до перенавантаження та перевтомлення.

Основними методичними рекомендаціямидо проведення підготовчої частини є попередня підготовказалу чи майданчику,

початок заняття з постановки загальних, групових та персональних завдань, чергування різних засобів для забезпечення комплексного навантаження на різні частини тіла і групи м'язів студентів, різних за характером виконання вправ (наприклад, швидких і повільних, на розтягування та розслаблення), включення до заняття елементів підготовчих до баскетболу рухливих ігор. З точки зору змістового наповнення до підготовчої частини рекомендується включати:

 1) декілька загальнорозвиваючих вправ (з метою розігріву організму);

2) декілька вправ з арсеналу стретчингу (з метою розтягування м'язів);

3) серію вправ з арсеналу баскетбольної підготовки (з метою підведення

до основної частини).

 

 

До комплексу вправ з арсеналу стретчингу входять вправи на статичне, динамічне і пасивне розтягування.

Вправи з арсеналу баскетбольної підготовки поділяються на такі, в яких кожен учень має свій м'яч (підкидання м'яча з різних положень з різними рухами тіла; обертання м'яча навколо спини, колін, голови, тулуба, ніг; маятники і переводи м'яча), і такі, в яких два учні працюють з одним м'ячем (передачі в парах двома руками від грудей, з поворотами тощо).

 

 

 

 

Основними методичними рекомендаціями до проведення основної частини заняття є одночасне використання по можливості більшої кількості м'ячів, чергування різних методів навчання, при навчанні елементам техніки і тактики гри дотримання послідовності навчальних етапів (ознайомлення учня з прийомом;розучування прийому у спрощених умовах; розучування його в ускладнених умовах; закріплення в ігрових умовах).

 Серед методів навчання і тренування застосовуються вербальний, наочний, вербально-наочний, цілісний (комплексний), роз'єднаний, методи поєднаних впливів, термінової інформації, рухової інформації, ігровий і змагальний методи. В рамках окремих методів навчання необхідно чергувати різні методи тренування. На двосторонніх іграх студенти  повинні мати можливість довільно використовувати майже всі технічні прийоми і тактичні дії, що були ними раніше вивчені та засвоєні.

Основну частину рекомендуємо починати з виконання вправ на ведення м'яча (біг на носках і п'ятках з веденням м'яча; біг почергово на зовнішніх і внутрішніх краях стопи з веденням м'яча; біг з поворотами і веденням м'яча, з переводами м'яча перед собою,за спиною, між ногами; біг перехресним кроком та спиною вперед з веденням м'яча; рух стрибками на двох та одній нозі з веденням м'яча; синхронне ведення м'яча в парах, узявшись за руки; біг із веденням м'яча з розворотами і ривками вперед тощо). Ці вправи доповнюються рухливими іграми з веденням м'яча (ведення м'яча на обмеженому просторі, з вибиванням його позаду в парах, ігри 2×2, 1×1 тощо).

Важливо найбільш повно забезпечити змістове наповнення основної частини ігрових занять з баскетболу. До неї включаються підготовчі комплексні ігри за спрощеними правилами на вдосконалення основ техніки і тактики. Слід звернути увагу на те, що при проведенні ігрових занять в урочній та позаурочній  формах, роль прийомів контактної гри (зокрема контактного захисту) не повинна бути значною, тобто акцент робиться на виконанні технічних прийомів, а не контрприйомів і протидій.

У заключній частині використовуються імітаційні вправи та вправи на розвиток уваги, вправи на координацію рухів, дихальні вправи та вправи на розслаблення, малорухливі ігри.

Під час навчання прийомам гри в баскетбол вчитель фізичної культури повинен звертати увагу на активність учнів, організацію виконання вправ, розподіл учнів на команди. Для забезпечення активності кожного учня під час ігрового заняття пропонується різний порядок проведення замін:

1) всіма складами команд: за наявності запасних гравців після поділу класу (групи) на команди проводяться заміни по ходу гри;

2) циклічні заміни: через певні проміжки часу одночасно міняються 1-3 гравці, при цьому заміни починаються з найсильніших гравців; найсильніші ж гравці починають і закінчують гру;

3) умовні заміни: почергово міняються гравці, які часто порушують правила або припускаються грубих тактичних помилок (переважно в захисті та при організації атак); при цьому не міняються гравці, які припустилися технічних помилок у нападі.

 

Техніка гри в нападі

Техніка гри у нападі включає прийоми, що виконуються без м'яча та з м'ячем. До прийомів без м'яча належать стійки, переміщення, стрибки, зупинки та повороти, до прийомів з м'ячем - ловіння та передача м'яча, кидки та ведення м'яча, фінти та заслони.

Стійка баскетболіста у нападі - раціональне положення баскетболіста, з якого зручно починати будь-який технічний прийом. Розрізняють два види стійок у нападі: різнойменну (правосторонню та лівосторонню) і паралельну. Конкретне застосування стійок визначається умовами ігрових ситуацій.

Якщо гравець володіє м'ячем - він нападник. У такому разі він знаходиться у стійці з м'ячем: ноги трохи зігнуті у колінах, одна нога на повній ступні на півкрок попереду, тулуб нахилений уперед, голова прямо, руки зігнуті у ліктях, пальці розкриті, погляд спрямований уперед.

Пересування - основа техніки баскетболіста. Для пересування по майданчику гравець використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти.

За допомогою цих прийомів у нападі він може правильно вибрати місце, відірватись від суперника, який його опікає щоб розпочати атакуючі дії.

Пересування баскетболіста на майданчику постійно змінюється за напрямом, швидкістю та способами. Основний спосіб пересування - біг, що виконується з частою різкою зміною напрямку та швидкості, часто у поєднанні з поворотами та стрибками.

Гравець повинен у межах майданчика здійснювати прискорення в різних напрямках, із різних вихідних положень, вміти змінювати напрям і швидкість бігу (Мал.2)

Різке, несподіване для суперника збільшення швидкості бігу, у спортивних іграх називається ривком.

 

 

Гра  в захисті: протидія атакуючим прийомам суперника

 

Протидія  гравцю з м'ячем

Тримаючи гравця з м'ячем, захисник повинен стати між кошиком і підопічним на відстані витягнутої руки від нього. Дивитися треба на пояс підопічного. Це дозволяє краще зосередитися і уникнути втрати правильної позиції при виконанні нападаючим відволікаючих рухів - фінтів. Руки повинні бути підняті на рівні пояса, долоні повернені вгору, якщо нападник просто тримає м'яч або веде його.

Якщо ж він готується зробити передачу чи кидок, захисник повинен підняти руки вгору. Це утрудняє дії нападаючого. Що грає в захисті потрібно бути дуже уважним, щоб не зреагувати на помилковий рух нападаючого. Вистрибувати вгору захисник повинен тільки тоді, коли переконається, що противник кидає по кошику, інакше нападник легко піде від нього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні вказівки:

1)    Необхідно звертати увагу на способи тримання гравця, як без м'яча, так і з м'ячем. Паралельно освоюються і навички виходу нападаючого на вільне місце для одержання м'яча;

2)    Нападник виконує раптові зміни напрямку, ривки для вільного одержання м'яча від партнера;

3)    У парах: один гравець - нападаючий, інший - захисник. Нападаючий рухається від лицьової до лицьової лінії у триметровому коридорі, виконуючи ривки, повороти, різкі зупинки, фінти. Завдання захисника - переміщаючись спиною вперед, весь час перебувати між нападаючим і своїм кошиком. Потім партнери міняються ролями та по іншому боці майданчика переміщуються у зворотний бік;

4)    те ж, але нападаючий веде м'яч, а захисник, тримаючи руки за спиною або на поясі, повинен постійно займати правильну позицію;

5)    Те ж, але захисник діє активно, тобто може вибивати м'яч;

6)    Гра 1х1.

Можливі помилки при особистого захисту:

1)      Захисник тримає нападника на значній відстані, дозволяючи цим самим виконувати йому вільні маневри по майданчику;

2)      Після втрати м'яча гравець із запізненням знаходить свого підопічного;

3)      Гравця з м'ячем не виявляється активного опору.

Вправи для навчання:

• Гра 1х1, 2х2, 3х3, 4х4, 5х5 на одне кільце. Захисник розташовується між нападаючим і своїм кільцем з боку м'яча. Рука перегороджує шлях передачі. Після перехоплення вони стають нападниками;
• У двосторонніх іграх команди отримують завдання на вдосконалення тактичних дій.

 

 

 

 

 

Кращою формою самоконтролю є ведення щоденника. У ньому рекомендується фіксувати обсяг та інтенсивність тренувальних навантажень, результати прикидок та змагань, деякі об'єктивні та суб'єктивні показники стану організму в період занять фізичними вправами. В щоденнику самоконтролю треба відображати як дані спокою, так і певну інформацію про характер виконаної м'язової роботи та про реакцію на неї організму (на підставі найпростіших фізіологічних показників). Те ж саме можна сказати й про результати проведення найпростіших функціональних проб. Тим, що займаються самостійно, особливо під час занять дозованою ходьбою, рекомендується використовувати прості прилади - крокомір та "Ритм". Дані, одержані за допомогою крокоміра, також слід заносити у щоденник самоконтролю.

 

Щоденник самоконтролю (приклад)

 

 

 

 

 

 

 

 

Наступна складова технологічної схеми вивчення прийому є — система конкретних завдань та засобів для їх вирішення. Для успішного засвоєння ведення м’яча були визначені такі завдання та підібрані відповідні засоби для їх вирішення:

1. Перевірити та збагатити руховий досвід студентів необхідний для виконання ведення:

• Рівномірний біг; біг із зміною інтенсивності; біг із зміною напрямку; біг із зупинками; біг із поворотами; приставний крок (4 хв. у підготовчій частині заняття).
• Естафета: команди розміщуються колонами. В першого студента(капітана) кожної колони баскетбольний м’яч. За сигналом капітан виконує один удар однією рукою м’ячем в землю збоку біля себе і передає м’яч над головою назад іншому студентові і т.д. Останній в колоні біжить з м’ячем і стає попереду колони продовжуючи передавати м’яч. Виграє команда, гравці якої швидше передадуть м’яч, поки знову попереду не буде капітан (2 р. Втрата м’яча при передачі, невиконання удару в землю — штрафне очко).
• Те ж, тільки м’яча передавати після удару між ногами партнеру назад.
• Естафета: перший учасник команди котить м’яч правою рукою до відмітки, а назад лівою, передає м’яч наступному учаснику.

Виграє команда, яка швидше закінчить з меншою кількістю штрафних очок (2 р. Штрафні очки — котіння м’яча двома руками). Усі естафети обов’язково виконувати однією рукою,а потім іншою.

2. Створити уяву про техніку ведення м’яча:

• Демонстрація ведення, пояснення техніки виконання та практичне застосування прийому в грі (2-3 хв).

3. Розучити стійку під час ведення м’яча:

Стійка під час ведення: коліна зігнуті, таз злегка опущений, маса тіла перенесена на задню частину стопи ноги, що розміщена попереду; верхня частина тулуба нахилена вперед, а голова і плечі тримаються прямо для рівноваги і контролю

• ВП — ліва нога попереду зігнута в коліні, тулуб нахилений. Імітація виконання ведення правою рукою (15-20 с).
• Те ж, лівою рукою (15-20 с).

 

 

4. Навчити правильного виконання штовханню м’яча:

• Група ділиться на підгрупи по кількості м’ячів. Кожна підгрупа створює коло чи розміщується парами (на пару один м’яч) обличчям один до одного. Студент веде м’яч на місці на 5 ударів однією рукою, після чого передає м’яч партнеру (Далі вправу виконують іншою рукою. Зміна руки відбувається за сигналом вчителя).
•  Те ж, але ведення м’яча на місці на 5 ударів. Не перериваючи ведення, встигнути встати на коліно і повернутися у вихідне положення (вставати на коліно однойменній руці, що виконує ведення).
• Те ж, але ведення м’яча правою рукою на 5 ударів. Під час ведення зробити крок лівою ногою вперед і повернутися у ВП (права нога не переміщується). Під час ведення лівою рукою крок виконувати правою ногою і навпаки. Слідкувати, щоб студенти не опускали голову і не дивилися на м’яч.

5. Домогтися виконання високого і низького ведення (правою і лівою рукою) на місці:

• Група ділиться на підгрупи по кількості м’ячів. Кожна підгрупа створює коло чи розміщується парами (на пару один м’яч) обличчям один до одного. Студент веде м’яч на місці (10 ударів), після чого передає м’яч партнеру. Висота відскоку м’яча не повинна перевищувати рівень поясу (почергово правою і лівою руками. Зміна руки відбувається за сигналом (зоровим, слуховим) вчителя.
• Те ж, тільки повернутися на 360° і передати м’яч партнеру. Під час ведення правою рукою повертатися через ліве плече, а лівою — через праве.
• Те ж, що і 1, тільки виконувати низьке ведення.
• Те ж, що і 2, тільки виконувати низьке ведення. Слідкувати, щоб студенти не опускали голову і не дивилися на м’яч.

6. Розучити переведення м’яча з руки на руку на місці:

• Група ділиться на підгрупи по кількості м’ячів. Кожна підгрупа створює коло чи розміщується парами (на пару один м’яч) обличчям один до одного. Студент виконує високе ведення почергово правою та лівою руками на 10 ударів, після чого передає м’яч партнеру. Під час ведення кисть накладати на бокову поверхню м’яча.
• Те ж, тільки низьке ведення («перевод» в низькій стійці).
• Те ж, тільки швидкість ударів збільшувати.

 

7. Розучити способи ведення м’яча в русі (ходьбі, бігу):

• Студенти розміщуються колонами одна навпроти одної на відстані 6-8 м. Студент із однієї колони веде м’яч в ходьбі по прямій до студента з іншої колони, передає йому м’яч і стає позаду протилежної колони (кожен студент по 3 рази).
• Те ж, але в бігу (кожен учень по 8-10 разів).
• Естафета з веденням м’яча. Студенти  поділяться на три команди. Перші номери команд ведуть м’яч в одну сторону майданчика правою рукою і повертаються назад з веденням лівою рукою. Потім те ж виконують інші гравці. Команда, яка раніше суперників закінчить естафету, оголошується переможцем (3 рази).
• «Виклик номерів на ведення м’яча». Група ділиться на 2-4 команди, які шикуються в колони. В командах гравці розраховуються по порядку номерів. Перед кожною колоною на визначеній відстані — м’яч і стійка для обходу. Вчитель викликає будь-який номер. Гравці вказаного номера вибігають із колон, беруть м’яч, ведуть його по прямій правою рукою, обходять навколо перешкоди, повертаються з веденням м’яча лівою рукою, і кладуть його на місце. Хто з них швидше і точніше виконає завдання, той виграє очко для своєї команди. Далі вчитель викликає будь-який інший номер. Гра проводиться на час або до визначеної кількості очок (по можливості розрахувати учнів на номери з врахування рівня підготовленості).

 

8. Домогтися виконання способів ведення без зорового контролю:

• Студенти розміщуються колонами одна навпроти одної на відстані 6-8м, виконують ведення в ходьбі і бігу із однієї колони в іншу, і стають позаду протилежної колони. Під час ведення студентам необхідно дивитися не на м’яч, а на партнера, якому мають передати м’яч (5-8 р. Ведення в одну сторону виконувати правою рукою, а в іншу — лівою).
• Студенти  розміщуються колонами одна навпроти одної на відстані 4-6м. Перший студент закриває очі і починає ведення до гравця протилежної команди. Партнер 2 коректує словами: «прямо», «вліво», «вправо». Коли гравець 2 подає команду: «Стій!», гравець 1 зупиняється, передає йому м’яч і займає місце в кінці колони. По 3 рази. Право керувати партнером має лише студент, який зустрічає партнера з м’ячем.

 

Висновки

По-перше, баскетбол залишається однієї з найкращих ігор для розвитку майже усіх фізичних якостей та кондицій студентів: витривалості, міцності, швидкості, гнучкості, прицільності, логічного мислення тощо;

 По-друге, засоби баскетболу різнобічно впливають на організм, сприяють вирішенню оздоровчих, виховних та освітніх завдань; формують основу рухових умінь і навичок, необхідних людині у процесі її життєдіяльності; вони мають значні переваги в організації і широкому їх використанні, позаяк викликають позитивні емоції у підлітків та бажання займатися фізичними вправами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Миронова З, Хефец Л. Профілактика травм в спорті і лікарська допомога. - М: Фізкультура і спорт, 1989. - С. 56-58.

2. Половников П.В. Організація занять студентів з дисципліни "Фізична культура": Учеб. Посібник / СПБДТУ. СПб, 1996.

3. Практичні заняття з лікарському контролю / За заг. ред. А.Г. Дембо. М.: Фізкультура і спорт, 1976.

4. Спортивна медицина. Загальна патологія, лікарський контроль з основами приватної патології: підручник для студентів інститутів фізичної культури / За ред. А.Г. Дембо. М.: Фізкультура і спорт, 1975.

5. Миронова З, Хефец Л. Профілактика травм в спорті і лікарська допомога. - М: Фізкультура і спорт, 1989. - С. 56-58.

6. Половников П.В. Організація занять студентів з дисципліни "Фізична культура": Учеб. Посібник / СПБДТУ. СПб, 1996.

7. Практичні заняття з лікарському контролю / За заг. ред. А.Г. Дембо. М.: Фізкультура і спорт, 1976.

8. Спортивна медицина. Загальна патологія, лікарський контроль з основами приватної патології: підручник для студентів інститутів фізичної культури / За ред. А.Г. Дембо. М.: Фізкультура і спорт, 1975.