МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕХАНІКО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОЛЕДЖ

Методична розробка на тему:

«Дослідницька діяльність студентів на заняттях з циклу

електротехнічних дисциплін»

Розробив:

Дудник Андрій Станіславович,

викладач спеціальних електротехнічних дисциплін Маріупольського механіко-металургійного коледжу Державного

вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет»

Маріуполь 2020

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                             3

Розділ 1 Загальні положення, зміст і форми дослідницької  діяльності          6

  1.1 Загальні принципи наукової праці зі студентами                            6                 

              1.2 Мета і завдання дослідження                                                             7

              1.3 Зміст і форми дослідницької діяльності студентів                          8                  

              1.4 Порядок здійснення та етапи наукового дослідження                  11 

              1.5 Вплив дослідницької діяльності на результат навчання               14

Розділ 2 Види дослідницької діяльності, які використовуються

     в навчальному закладі                                                                        18

              2.1 Предметні гуртки з дисциплін електротехнічної

        направленості                                                                                    18                                                                 

   2.2 Участь у наукових і науково-практичних конференціях          21

   2.3 Система заохочень науково обдарованої студентської молоді     22

                   Висновки                                                                                             23

                   Список використаних джерел                                                           25

Вступ

Навчальна дослідницька діяльність - це спеціально організована, пізнавальна творча діяльність студентів, за своєю структурою відповідає науковій діяльності, що характеризується цілеспрямованістю, активністю, предметністю, вмотивованістю і свідомістю, результатом якої є формування пізнавальних мотивів, дослідницьких умінь, суб'єктивно нових знань або способів діяльності.

На педагогічній практиці можна виділити такі умови формування дослідницьких умінь:

1. Вмотивованість. Необхідно допомагати студентам бачити сенс їх дослідницької діяльності, бачити в цьому можливість реалізації власних талантів і можливостей, спосіб саморозвитку та самовдосконалення.

2. Творче середовище. Викладач повинен сприяти створенню творчої, робочої атмосфери, підтримувати інтерес до дослідницької роботи.

3. Психологічний комфорт. Одне із завдань викладача - заохочувати творчі прояви студентів, прагнення до творчого пошуку. Важливо, щоб вони не боялися припуститися помилки, утримуватися від негативних оцінок. Завдання викладача - не придушувати бажання, пориви, творчі ідеї учнів, а підтримувати і направляти їх. Судження «Ти зробив неправильно», «Ти робиш не те (не так)» блокують бажання працювати, рухатися далі. Кожному студенту необхідно дати можливість відчути свої сили, повірити в себе.

4. Особистість педагога. Для розвитку творчих здібностей, до яких відносяться і дослідницькі, потрібен творчо працює викладач, який прагне до створення творчої, робочої обстановки і володіє певними знаннями і підготовкою для ведення занять з дослідницької діяльності.

В освіті мета дослідницької діяльності полягає в придбанні студентами функціонального навички дослідження, як універсального способу освоєння дійсності. Цьому сприяє підвищення мотивації до навчальної діяльності та активізації особистісної позиції учня в освітньому процесі, основою яких є придбання суб'єктивно нових знань, тобто самостійно отриманих знань.

Таким чином, під дослідницькою діяльністю студента будемо розуміти його виконання творчої, дослідницької задачі з заздалегідь невідомим рішенням і передбачає наявність основних етапів дослідження в науковій сфері (постановка проблеми, вивчення теорії, збір матеріалу, його аналіз і узагальнення, підбір методик дослідження, практичне оволодіння ними, підведення підсумків).

Знання, отримані в результаті дослідження, є наслідком пізнавальної діяльності, спрямованої на висування, формування, пояснення закономірно-стей, фактів, процесів. Отже, це невід'ємна частина навчання.

Дослідницькі вміння полягають у здатності усвідомлено здійснювати дії з пошуку, відбору, переробці, аналізу, створення, проектування і підготовку результатів пізнавальної діяльності, спрямованої на виявлення об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.

Загальноприйнятими вважаються наступні форми дослідницької роботи:

- виконання лабораторних робіт;

- написання рефератів;

- участь в предметних олімпіадах;

- підготовка доповідей;

- виконання завдань, що містять елементи наукових досліджень;

 - виконання конкретних нетипових завдань науково-дослідного характеру в період навчальних і виробничих практик;

- вивчення теоретичних основ методики, постановки, організації виконання наукових досліджень по курсам спеціальних дисциплін та дисциплін спеціалізації;

- курсові, дипломні роботи і проекти.

Дослідницька діяльність студентів, що реалізується в різних формах, в навчальний та поза навчальний час, в цілому називається навчально-дослідницька діяльність.

Цілісний педагогічний процес передбачає навчання та забезпечує максимальний розвиток інтелектуальної, емоційної і вольової сфер особистості, формування і розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчої активності майбутнього фахівця.

Навчальний процес повинен викликати у студента радість пізнання, задоволеність тим, що він сам може зробити багато чого. Цьому сприяє такий елемент діяльності, як дослідницька діяльність.

Успіх цієї роботи залежить від правильності і логічності організації навчального процесу в цілому, а також від планування і організації навчально-дослідницької діяльності по конкретній навчальній дисципліни і конкретної проблеми. В рамках методичної роботи постійно ведеться пошук вдосконалення змісту і форм організації дослідницької діяльності студентів, так як педагогічно грамотно організована самостійна і дослідницька робота студентів з усіх дисциплін, а також по міждисциплінарним курсам і професійним модулям дозволить підвищити якість підготовки випускника-спеціаліста, сформувати професійні якості особистості майбутнього фахівця.

1 Загальні положення, зміст і форми дослідницької діяльності

1.1 Загальні принципи наукової праці зі студентами

Основним способом подачі навчального матеріалу було і залишається інформування. Викладач за допомогою лекцій, співбесід і інших звичайних способів доносить до студентів придбані ним знання, а студенти заучують їх. 

Такий спосіб був міг би використовуваться ще 15-20 років назад, але сьогодні, коли наука розвивається дуже швидко, знання, придбані таким способом, є малоцінними, тому що вони швидко втрачають свою актуальність.

У наш час устояні догми часто стають лише забавним курйозом далекого минулого, і головним є не стільки заучування величезного масиву інформації, щоб використовувати її потім усе життя, скільки уміння працювати з цим масивом, вибирати з нього необхідні знання, уміти їх згрупувати й узагальнити. Тому вже давно більшість викладачів схиляється до думки, що їхньою метою є не змусити студентів запам'ятати лекцію, а потім розповісти її на практичному занятті або іспиті і використовувати при роботі зі спеціальності, а навчити їх учитися, щоб протягом усього життя вони поновлювали власний запас знань.

Але проблема полягає в тому, що багато студентів з цілого ряду причин (від простої ліні до психічних розладів) не можуть підходити до навчального процесу творчо. І може трапитися така ситуація, що деякі студенти будуть вивчати додаткову літературу, працювати з документами і джерелами, а основна маса продовжує вчитися старим способом. Якщо ж зосередити увагу на основній масі студентів, то найбільш активні студенти можуть поступово припинити свої пошуки та приєднатися до більшості. Цю складну проблему легко розв'язати за допомогою організації наукового гуртка по обраному предмету.

Викладач вирішує дві задачі: він дає можливість обдарованим студентам виявити себе, тому що гурток не обмежує своїх членів у виборі теми дослідження, а з іншої сторони він не боїться приділити побільше уваги основній масі учнів, що у свою чергу може виділити в колективі нові таланти, що так само стануть членами наукового гуртка. В ідеалі, при великому бажанні і досвіді з боку викладача, членами гуртка може стати практично вся група.

1.2 Мета і завдання дослідження

Мета дослідження характеризує, яку найбільш важливу проблему або завдання має намір вирішити дослідник.

Мета дослідження – це очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (теоретичного або прикладного). 

Мета визначається відповіддю на запитання: «Для чого проводиться дослідження?». Чітке формулювання конкретної мети – одна з найважливіших методологічних вимог до програми наукового дослідження. Мета дослідження полягає у вирішенні наукової проблеми шляхом удосконалення вибраної сфери діяльності конкретного об’єкта. Поставленої мети треба обов’язково досягти, на завершальному етапі досліджень необхідно перевірити, чи відповідають висновки поставленій меті. Мета формулюється лаконічно, вона повинна точно виражати те основне, що намагається зробити дослідник.

Мета конкретизується та розвивається у завданнях дослідження. Завдання дослідження визначають для того, щоб більш конкретно реалізувати його мету. Завдання наукового дослідження, як правило, полягають у такому:

–  вирішення теоретичних питань, які пов’язані з проблемою дослідження (введення до наукового обігу нових понять, розкриття їх сутності і змісту; розроблення нових критеріїв і показників; розроблення принципів, умов і факторів застосування окремих методик і методів);

–  виявлення, уточнення, поглиблення, методологічне обґрунтування суттєвості, природи, структури об’єкта, що вивчається; виявлення тенденцій і закономірностей процесів; аналіз реального стану предмета дослідження, динаміки, внутрішніх протиріч розвитку;

–   виявлення шляхів та засобів удосконалення явища, процесу, що досліджується (практичні аспекти роботи); обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення прикладних завдань;

–   експериментальна перевірка розроблених пропозицій щодо розв’язання проблеми, підготовка методичних рекомендацій для їх використання на практиці.

Завдання повинні розглядатись як основні етапи наукового дослідження. Частіше за все формулювання таких завдань здійснюється у вигляді певного набору підпитань. Наприклад, «виявити…», «розробити…», «експериментально перевірити…» тощо.

Формулювання мети і визначення завдань наукового дослідження – один з найважливіших творчих етапів розв’язання проблеми. Мета і завдання дослідження повинні бути чітко викладені, передбачати розроблення нових напрямів розвитку або удосконалення існуючої методології чи створення нових методик.

1.3 Зміст і форми дослідницької діяльності студентів

Сьогодні вчені і багато фахівців сфери освіти не можуть передбачити які спеціальні знання можуть знадобитися завтра, тому наявність багатьох різноманітних шляхів досягнення освіти є необхідною умовою відповідності освітньої системи вимогам сучасності.

Дослідницька робота студентів сьогодні є однією з найважливіших форм навчального процесу. Наукові лабораторії і гуртки, студентські наукові товариства і конференції - все це дозволяє студенту почати повноцінну наукову роботу, знайти однодумців по ній, з якими можна порадитися і поділитися результатами своїх досліджень.

Так чи інакше, дослідною роботою займаються всі студенти. Написання рефератів, курсових, дипломних робіт неможливе без проведення будь яких, нехай найпростіших досліджень. Але більш глибока наукова робота, займатися якою студента не зобов'язує навчальний план, захоплює лише деяких.

Студент, який займається науковою роботою, відповідає лише за себе, тільки від нього самого залежать тема досліджень, терміни виконання роботи, а так само, що важливо, і чи буде виконана робота взагалі.

Витрачаючи свій особистий час, студент розвиває такі важливі для майбутнього дослідника якості, як творче мислення, відповідальність і уміння відстоювати свою точку зору.

З боку викладача необхідні добра увага і підтримка, без яких студент, особливо на молодших курсах, що не захоче (та й просто не зможе) займатися «нудною наукою», якою здається майже будь-яка дисципліна на початкових стадіях її освоєння.

Участь студентів в науково-дослідній діяльності є обов'язковим елементом підготовки майбутніх фахівців.

Умовно можна виділити два напрямки роботи студентів в цій сфері:

1. Науково-дослідницька діяльність студентів, реалізована в наступних формах:

- підготовка доповідей і виступів на студентських наукових конференціях (міських, регіональних, всеукраїнських та міжнародних);

- участь в міських, регіональних та всеукраїнських олімпіадах і конкурсах за фахом;

- участь в ділових іграх, що проводяться в навчальному закладі в рамках різних дисциплін;

- участь в публічних лекціях (в якості слухачів), що проводяться викладачами та запрошеними фахівцями;

- виконання курсових проектів та індивідуальних завдань по одному з розділів дисципліни і оформлення результатів в нетрадиційній формі (моделі, кросворди), які можуть бути використані як дидактичні матеріали для проведення занять.

2. Навчально-дослідна діяльність студентів, яка включає в себе виконання оглядів, рефератів, курсових і дипломних проектів.

Плавний перехід від простих форм дослідницької діяльності до більш складних дозволяє студенту розвиватися плавно і гармонійно, допомагає йому набирати сили для того, щоб піднятися на наступний щабель науки, не відчуваючи при цьому надмірних навантажень.

Безперервність роботи проводить відбір, при якому відсіваються студенти, які вважають себе досить «геніальними» для того, щоб не докладати особливих зусиль до подальшого самовдосконалення, і залишаються тільки ті, які дійсно відповідають вимогам, що пред'являються сьогодні до вченого і молодому фахівцеві.

Основні цілі і завдання науково-дослідницької роботи студентів:

- розширення кругозору студентів в області досягнень вітчизняної та зарубіжної науки;

- виявлення найбільш обдарованих студентів у різних областях науки і розвиток їх творчих здібностей;

- активне включення студентів коледжу в процес самоосвіти і саморозвитку;

- удосконалення умінь і навичок самостійної роботи студентів, підвищення рівня знань і ерудиції в цікавлять областях науки;

- організація науково-дослідницької діяльності студентів для удосконалення процесу навчання і професійного становлення;

- формування навичок публічного виступу.

Науково-дослідницька робота студентів є важливим фактором при підготовці молодого фахівця і вченого. Виграють усі: сам студент набуває навиків, які стануть в нагоді йому протягом усієї життя, в яких би галузях він не працював: самостійність суджень, вміння концентруватися, постійно збагачувати власний запас знань, володіти багатостороннім поглядом на виникаючі проблеми, просто уміти цілеспрямовано і вдумливо працювати.

Суспільство отримує гідного свого члена, який, володіючи вище переліченими якостями, зможе ефективно вирішувати завдання, поставлені перед ним, тому кожен викладач у своїй роботі повинен приділяти НДДС не менше уваги, ніж до аудиторних занять, незважаючи на те, що це забирає багато часу і сил. Адже найбільша нагорода для нього - це дійсно освічена, всесторонньо розвинена і вдячна людина, який завжди буде пам'ятати уроки, отримані в юності.

1.4 Порядок здійснення та етапи наукового дослідження

Проведення наукового дослідження започатковується розробленням програми. Програма визначає проблему, мету, завдання дослідження, методи їх вирішення, а також основні шляхи і форми впровадження в практику очікуваних результатів.

Створення програми розпочинається з розроблення концепції дослідження, що визначає його загальний задум, основну ідею. Концептуальні положення фіксують у методологічному розділі програми.

Методологічний розділ включає:

–  вибір теми дослідження;

–  проблемну ситуацію, яка зумовлює необхідність проведення дослідження (чому проводиться);

–   визначення об’єкта і предмета дослідження;

–  структурний (логічний) аналіз об’єкта;

–  визначення мети і основних завдань дослідження;

–  обґрунтування робочих гіпотез (гіпотези не є обов’язковим елементом програми);

Наступний, методико-процедурний, розділ включає розроблення методології, методики і техніки дослідження як взаємозв’язаних компонентів. 

Рівень достовірності основних результатів наукового дослідження значно підвищується, якщо вони базуються на експериментальних даних. Тому програма повинна включати розділ експериментальних досліджень. 

Наукова значущість експериментальних досліджень залежить від їхньої спрямованості, змісту, рівня використання різного роду характерних ознак і отримання конкретних результатів. Характерними ознаками можна вважати: спосіб формування умов (природні, штучні); мету експериментального дослідження (перетворювальна, констатуюча, контролююча, пошукова); форму проведення (лабораторна, польова); структуру об’єктів і явищ, що вивчаються (проста, складна); кількість варіантних факторів (однофакторні і багатофакторні).

Завершується експеримент переходом від емпіричного вивчення до обробки отриманих даних, логічних узагальнень, аналізу і теоретичної інтерпретації отриманого фактичного матеріалу.

Результати наукового дослідження подаються у вигляді підсумкового документа: інформації, інформаційної записки, аналітичної записки чи звіту про науково-дослідну роботу.

Конкретний склад етапів програми, характер виконуваних у їх рамках робіт визначаються специфікою наукового дослідження. 

Етап - це логічно обґрунтований розділ наукового дослідження, що має самостійне значення і що є об’єктом планування і фінансування.

Рекомендуються такі основні етапи дослідницької роботи:

- розроблення технічного завдання;

- вибір напряму дослідження;

- проведення теоретичних і експериментальних досліджень;

- узагальнення і оцінка результатів досліджень

Основні вимоги до роботи, що проводиться, встановлюються в технічному завданні, в якому зазначаються: мета і завдання дослідження; основні етапи дослідницької роботи; терміни початку і закінчення дослідницької роботи; кінцевий результат дослідження; порядок приймання роботи; техніко-економічне обґрунтування доцільності виконання дослідницької роботи.

Науково-дослідницька робота студентів є однією з найважливіших форм навчального процесу. Наукові лабораторії і гуртки, студентські наукові товариства і конференції - усе це дозволяє студентові розпочати повноцінну наукову діяльність, знайти однодумців з якими можна порадитися і поділитися результатами своїх досліджень. Так чи інакше, дослідною роботою займаються всі студенти вузів. Написання рефератів, курсових, дипломних робіт неможливе без проведення якихось, нехай найпростіших досліджень. Але більш глибока наукова праця, займатися якою студента не зобов'язує навчальний план, охоплює лише деяких з них. 

Студент, що займається науковою працею, відповідає тільки за себе; тільки від нього самого залежать тема досліджень, терміни виконання роботи, а так само і те, чи буде виконана робота взагалі. Затрачаючи свій особистий час, студент розвиває такі важливі для майбутнього дослідника якості, як творче мислення, відповідальність і уміння відстоювати свою точку зору. З боку викладача необхідні добра увага і підтримка, без яких студент, особливо на молодших курсах, не захоче (та й просто не зможе) займатися «нудною наукою», якою здається майже будь-яка дисципліна на початкових стадіях її освоєння.

Часто працю викладача порівнюють із працею садівника. Отож, якщо підготовку студентів порівняти з вирощуванням картоплі, де є напрацьовані технології і добрива, то підготовку майбутніх науковців у гуртках і лабораторіях вузів можна порівняти з вирощуванням рідкісної на наших полях рослини. Один невірний крок, одна невірна порада - і вся довга праця може виявитися марною і рідкісна рослина загине, не принісши плодів.

Студентські наукові об'єднання часто стають кузнею молодих кадрів для вузів, у стінах яких вони вчаться і працюють. Сьогодні, коли Україна і її наука переживають не найкращі часи, необхідна пильна увага до наукової діяльності студентів. Погане фінансування освітніх установ породило початок процесу старіння викладацького складу. З одного боку, відбувається процес фільтрації, коли у вузах залишаються люди, що дійсно люблять свою професію і не здатні проміняти її на яку-небудь іншу. Але з іншого, цей процес здатний привести до такої ситуації, що через десять-двадцять років нестача кадрів приведе до зниження «планки» при доборі викладачів і найвищий рівень освіти, яким славилася радянська і славиться зокрема українська система вищої освіти, піде в історію.

1.5 Вплив дослідницької діяльності на результат навчання

Результат навчання - це неоднозначна величина, тому що з одного боку це всі знання, вміння та навички, а також особистісні характеристики, які опановує студент в процесі проекту, з іншого боку це конкретна кількісна оцінка, отримувана від викладача, яка виступає підсумком проведеної роботи.

При оцінці успішності студента у проекті або дослідженні необхідно розуміти, що найбільш значимою оцінкою для нього є суспільне визнання спроможності (успішності, результативності).

Позитивної оцінки гідний будь-який рівень досягнутих результатів. Оцінювання ступеня сформованості умінь і навичок проектної та дослідницької діяльності важливо для педагога, працюючого над формуванням відповідної компетентності у навчається.

Залежно від поставленого завдання, можуть бути оцінені наступні аспекти результатів проекту:

- ступінь самостійності у виконанні різних етапів роботи над проектом;

- ступінь участі в груповій роботі і чіткість виконання відведеної ролі;

- кількість нової інформації використаної для виконання проекту;

- ступінь осмислення використаної інформації;

- рівень складності і ступінь володіння використаними методиками;

- оригінальність ідеї, способу вирішення проблеми;

- осмислення проблеми проекту і формулювання мети проекту або дослідження;

- рівень організації та проведення презентації: усного повідомлення, письмового звіту, забезпечення об'єктами наочності;

- володіння рефлексією;

- творчий підхід у підготовці об'єктів наочності презентації;

- соціальне і прикладне значення отриманих результатів.

На різних етапах від учнів потрібні ті чи інші вміння та навички, необхідні при проектуванні. У контексті методу проектів назвемо їх специфічними - це проблематизація, цілепокладання, організація і планування діяльності, самоаналіз і рефлексія, презентація, комунікативність, вміння приймати рішення.

У роботі над проектом проявляється максимальна самостійність учнів у формулюванні мети і завдань, пошуку необхідної інформації, аналізі, структуруванні та синтезі, дослідженні та прийнятті рішення, організації власної діяльності та взаємодії з партнерами. Від учня потрібно самостійне застосування вже відомого і «добування» нових знань.

Корисність проекту якраз в тому і полягає, що педагог не розповідає студенту нічого зайвого. У нього є право вибору першого кроку, ходу і навіть цілі проекту. Йдучи до цієї мети, він стикається з тим, що йому доводиться «добувати» знання, а потім з'єднувати розрізнені відомості, «нанизуючи» їх на якусь свою мету. Він черпає з різних предметних областей тільки необхідні знання та використовує їх у тій діяльності, яка йому цікава. Відповідно, завдання педагога - допомогти йому це зробити.

Навчальний проект з точки зору педагога - це інтегративне дидактичний засіб розвитку, навчання і виховання, яке дозволяє виробляти і розвивати специфічні вміння і навички проектування, а саме вчити:

- проблематизації (розгляду проблемного поля і виділенню подпроблем, формулювання провідної проблеми і постановці завдання, що випливає з цієї проблеми);

- самоаналізу і рефлексії (самоаналізу успішності та результативності вирішення проблеми проекту);

- презентації ходу своєї діяльності і результатів;

- вмінню готувати матеріал для проведення презентації у наочній формі, використовуючи для цього спеціально підготовлений продукт проектування;

- пошуку потрібної інформації, вичлененню і засвоєнню необхідного знання з інформаційного поля;

- практичному застосуванню знань, умінь і навичок у різних, у тому числі і нетипових, ситуаціях;

- вибору, освоєння та використання адекватної технології виготовлення продукту проектування;

- проведенню дослідження (аналізу, синтезу, висунення гіпотези, деталізації та узагальненню).

Всі вищевказані навички формуються в процесі включення в проектно-дослідницьку діяльність.

Самостійність студентів виступає одним з найважливіших ознак проектної діяльності, і в теж час є продуктом цієї діяльності. Важливий момент самостійної роботи - практичне застосування наявних знань і умінь, що формує у студентів потребу до пізнання, і мотивацію на досягнення результату.

Дослідницька діяльність з погляду студента - це можливість робити щось цікаве самостійно, в групі або самому, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє проявити себе, спробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь і показати публічно досягнутий результат; це діяльність, спрямована на вирішення цікавою проблеми, сформульованої самими учнями у вигляді цілі і завдання, коли результат цієї діяльності - знайдений спосіб розв'язання проблеми - носить практичний характер, має важливе прикладне значення і, що досить важливо, цікавий і значущий для самих відкривачів.

Навчальний проект або дослідження з погляду учня - це можливість максимального розкриття свого творчого потенціалу. Це діяльність, дозволить проявити себе індивідуально або в групі, спробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь, показати публічно досягнутий результат. Це діяльність, спрямована на вирішення цікавою проблеми, сформульованої найчастіше самими учнями у вигляді задачі, коли результат цієї діяльності - знайдений спосіб розв'язання проблеми - носить практичний характер, має важливе прикладне значення і, що досить важливо, цікавий і значущий для самих відкривачів.

Оволодіння самостійної проектної та дослідницькою діяльністю навчаються в освітньому закладі має бути вибудовано у вигляді цілеспрямованої систематичної роботи на всіх щаблях освіти.

2 Види дослідницької діяльності, які використовуються

в навчальному закладі

2.1 Предметні гуртки з дисциплін електротехнічної  направленості

Будь-яка гурткова робота має на меті:

- розкривати і удосконалювати знання студентів;

- розвивати здібності студентів до пошукової, дослідницької і творчої роботи;

- виховувати творчий підхід студентів до вивчення і конкретної засвоєння теми.

Перед керівником гуртка стоять певні завдання, а саме:

- залучити студентів до пошукової і дослідницької роботи;

- навчити збирати необхідний матеріал, аналізувати його, робити висновки, вносити пропозиції;

- оформляти одержані результати рефератами;

- виступати з одержаними результатами на відкритому засіданні гуртка або конференції.

Для гурткової роботи неприпустимі шаблон, трафарет чи жорстка регламентація.

Звісно, існує орієнтована схема проведення  заняття гуртка, яка має певні етапи: організаційний момент; повідомлення теми; обговорення теми; підведення підсумків заняття.

Однак, частіше засідання проходять за іншим планом, зокрема ті, що стосуються підготовки до якогось заходу: підсумкового засідання, конференції, конкурсу тощо.

Гурткова робота в нашому коледжі здійснюється на основі «Положення про гурткову роботу»  затвердженого директором коледжу.

Відповідно до даного «Положення» розробляється та затверджується графік та план роботи гуртка, які фіксуються в «Журналі обліку роботи гуртка». Журнал містить: мету і завдання роботи гуртка; план роботи гуртка; відомості про членів гуртка; облік відвідування занять; облік роботи гуртка.

Предметний гурток є найпершим кроком у дослідницькій роботі студента і завдання перед його учасниками ставляться нескладні. Найчастіше, це підготовка доповідей і рефератів, що потім прослуховуються на засіданнях гуртка або на науковій конференції.

Гурток може поєднувати членів групи або курсу. Робота гуртків з дисциплін електротехнічної направленості, як правило, виглядає таким чином: на організаційних зборах відбувається розподіл тем доповідей і рефератів виборним шляхом, після чого викладач вказує на наявність для кожної теми основної і додаткової літератури і рекомендує найближчим часом продумати план роботи.

Деякі викладачі вважають, що виборний розподіл доповідей не є необхідним, тому що студент сконцентровується на одній темі, не приділяючи великої уваги іншим. З одного боку, примусовий розподіл тем може ліквідувати таку «зацикленість», але, з іншого боку, такий підхід може не знайти підтримки в самих студентів. Уявимо собі студента, що вперше прийшов на засідання гуртка, де, як він вважає, до нього повинні відноситися майже, як до рівного і раптом він одержує для роботи тему, що його цікавить дуже мало, а тема, яку йому хотілося розвинути у своїй роботі, дісталася іншому. Звичайно, студент образиться, і його присутність на інших засіданнях гуртка ставиться під сумнів. Таким чином, розподіл тем повинен бути винятково виборним. 

Після розподілу тем починається головна й основна робота гуртка. Спочатку основна роль належить його керівникові. Саме від його досвіду, таланту і терпіння залежить, чи змінить початковий запал юних дослідників вдумлива робота, чи все так і залишиться в зародковій стадії. Необхідно спостерігати за кожним студентом, намагатися передбачити проблеми, що можуть виникнути в нього в процесі роботи. Може трапитися так, що молода людина посоромиться поставити запитання, вважаючи себе досить дорослим для його самостійного вирішення, а потім, так і не прийшовши до відповіді, відмовиться від дослідження взагалі, прийнявши рішення про власну наукову неспроможність. Такі психологічні проблеми часто постають перед студентами молодших курсів. Причиною є сформований стереотип, що студент - це вже цілком сформована людина і сам повинен вирішувати свої проблеми. Насправді ж, мислення студентів молодших курсів ще несе в собі великий відбиток шкільного і, відверто кажучи, просто дитячого. Тому конфлікт між «дорослою» моделлю поведінки і юнацьким мисленням може перекреслити зусилля самого талановитого, але недостатньо чуйного педагога.

Тому буде не зайвим ознайомити студентів з методами і способами наукового дослідження, про збір матеріалу, про роботу над літературою, про користування науковим апаратом, а так само ознайомити студентів з науковими напрямками викладачів кафедри, щоб студенти знали, до кого можна звернутися для більш детальної консультації з деяких питань. 

Якщо початковий період роботи гуртка пройшов успішно і велика частина тем прийнята в роботу, то складається графік виступів, і починається заслуховування готових доповідей. Як правило, на одному засіданні гуртка заслуховується не більш двох виступів, тому що тільки в даному випадку можна докладно обговорити кожну доповідь, задати запитання й одержати розгорнуті відповіді на них. Крім цього, велика кількість доповідей важкі для сприйняття і може знизитися активність і зацікавленість членів гуртка. Формами підбиття підсумків роботи гуртка можуть стати конкурс доповідей, участь у наукових конференціях і предметних олімпіадах, проведення круглих столів, зустрічей з ученими, а також публікація тез кращих робіт у наукових збірниках.

Гурток коледжу з електротехнічної направленості під назвою «Cучас-ний електроінжиніринг» відвідувало і відвідують надзвичайно зацікавлені студенти, які в свої практичній діяльності вже на виробництві використовували навики та уміння, набуті при студентській дослідницькій роботі.

2.2 Участь у наукових і науково-практичних конференціях 

На конференції молоді дослідники одержують можливість виступити зі своєю роботою перед широкою аудиторією. Це змушує студентів більш ретельно проробляти майбутній виступ, розвиває їх ораторські здібності. Крім того, кожен може порівняти, як його робота виглядає на загальному рівні і зробити відповідні висновки. Це є позитивним результатом наукової конференції, тому що на ранньому етапі багато студентів вважають власні судження непогрішними, а свою роботу - найглибшою і найціннішою в науковому плані. Часто навіть зауваження викладача сприймаються як прості причіпки. Але слухаючи доповіді інших студентів, кожен не може не помітити недоліків своєї роботи, якщо такі є, а так само виділити для себе свої сильні сторони. 

Крім того, якщо в рамках конференції проводиться творче обговорення прослуханих доповідей, то з питань і виступів кожен доповідач може почерпнути оригінальні ідеї, про розвиток яких у рамках обраної ним теми він навіть не задумувався. Включається своєрідний механізм, коли одна думка породжує ряд нових. 

Науково-практичні конференції, уже виходячи із самої назви, містять у собі не тільки і не стільки теоретичні наукові доповіді, скільки обговорення шляхів вирішення практичних задач. Дуже часто вони проводяться поза стінами Вузу, на території заводу, фабрики, фермерського господарства з якими ВУЗ підтримує відносини. Наприклад, науково-практична конференція може проводиться за результатами літньої практики студентів, коли останні, зіштовхнувшись з визначеними проблемами, можуть за допомогою працівників підприємства і викладачів спробувати знайти шляхи їхнього рішення. Такі конференції сприяють установленню тісних дружніх зв'язків між Вузом і підприємствами, а також допомагають студентам учитися застосовувати вивчену теорію на практиці. Відмінною рисою науково-практичної конференції є складність її злагодженої організації, так, щоб участь у ній була однаково корисною і цікавою і студентам, і працівникам підприємства. Розробка і проведення такої конференції жадає від організаторів і учасників великої уваги і терпіння.

Так, наприклад в 2015 – 2016 навчальному році, студентка 4-го курсу, спеціальності «Монтаж і експлуатація засобів автоматики електричних систем», Цибульченко Тетяна, член гуртка «Сучасний елетроінжиніринг», під моїм кураторством приймала участь в науковій конференції, що проходила в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет», з доповіддю на тему «Симулятори електричних схем, їх практичне використання» та посіла 2-ге місце.

Зміст докладу:

- поняття про програми для складання електричних принципових схем;

- розгляд різних видів віртуальних симуляторів електричних схем: «Початок електроніки», DipTrace, «Крокодил технології 3D v6.09», «Електроконструктор» тощо.;

- установка і використання програм з цієї категорії;

- детальний розгляд найпростіших програми - симулятора «Начала електроніки»;

- переваги і недоліки різних симуляторів, доступність скачування настановних пакетів симуляторів на різних сайтах;

- практичне застосування віртуальних симуляторів для експериментів з електричними елементами і схемами;

- система Dip Trace, основні чотири частини складання електричної схеми;

2.3 Система заохочень науково обдарованої студентської молоді

Важливу роль у роботі з науково обдарованою студентською молоддю відіграє, на наш погляд, система заохочень. Кращі студенти повинні мати постійну і відчутну мотивацію щодо відмінного навчання, творчих наукових пошуків, досягнення високих пізнавальних результатів, які виходять за межі середнього студентського стандарту. Вважаємо, що існуючий так званий спектр матеріальних і моральних заохочень студентів потрібно суттєво розширити. Серед організаційних заходів цілком виправдано слід передбачити рейтингову оцінку загального рівня студентів (кращі студенти курсу, факультету, конкурс на кращу студентську групу), затвердження індивідуальних планів для студентів, що успішно займаються науковою роботою; введення в навчальні плани спеціального дня наукової роботи за індивідуальним планом; надання рекомендації стосовно користування бібліотеками м. Києва з оплатою проїзду і добових тощо. 

Незважаючи на прагматизм сучасної студентської молоді, вважаємо, що в силі залишаються такі моральні стимули, як подяки директора коледжу,  завідувача відділення, голови циклової комісії та особисті урочисті зустрічі з ними кращих студентів; публікація наукової статті за результатами дослідження у збірнику студентських наукових праць; рекомендація стосовно впровадження результатів дослідження у практику; участь у Всеукраїнських, Міжнародних конкурсах, конференціях тощо . 

Висновки

У ході нашої роботи ми з'ясували, що дослідницька діяльність є одним із способів формування професійної, соціальної, творчої особистості студентів. Така діяльність дозволяє студенту розкрити свій творчий потенціал, проявити свої знання, дослідницькі здібності, самостійність, активність, креативність, вміння стратегічно планувати свою діяльність і домагатися очікуваних результатів, вміння працювати в команді.

Теоретичний аналіз літератури показав, що основною метою проектної діяльності є розуміння і застосування учнями знань, умінь і навичок, набутих при вивченні різних предметів (на інтеграційній основі).

Відзначимо, що дослідницька діяльність, в першу чергу, - це освітня технологія, передбачає вирішення студентами дослідної, творчої задачі під керівництвом фахівця, в ході якого реалізується науковий метод пізнання (незалежно від галузі дослідження).

Підводячи підсумок аналізу феномена проектної діяльності, ми з'ясували, що існують два плани, дві площини опису навчального проекту, проектної діяльності студентів - видимий і не видимий для студентів. Це сприяло розумінню специфіки організаційного процесу проектно-дослідницької діяльності не тільки з точки зору «завдання педагога - рішення завдання учням», а з позиції розуміння сутності проекту як діяльності переслідує одночасно виховні та навчальні цілі.

Відзначимо, що організація проектної та дослідницької діяльності учнів в освітніх установах потребує грамотного науково-обґрунтованого підходу і вирішення комплексу завдань організаційно-управлінських, навчально-методичних, кадрового забезпечення, організаційно-методичних, інформаційних, дидактичних і психолого-педагогічних. Ці завдання можуть вирішуватися в будь-якому освітньому закладі, за умови, що педагоги будуть володіти певним рівнем науково-методичної підготовки, володінням технологією проектування і дослідницьким методом.

У ході проведення теоретичного аналізу нами були розглянуті структурні і етапні особливості проектно-дослідницької діяльності, а також познайомилися з особливостями реалізації проектної роботи в студентському середовищі.

Результатом навчання є особистісні характеристики, які опановує студент в процесі проекту і конкретна кількісна оцінка, отримувана від викладача, яка виступає підсумком проведеної роботи.

Оцінка періодичної літератури останніх років показала, що проектно-дослідницька діяльність є високо ефективною педагогічною технологією підвищення результативності навчання студентів.

Таким чином, пріоритетним напрямком навчально-виховної роботи в навчальних закладах на даному етапі розвитку освітньої системи Росії може стати проектно-дослідницька діяльність.

Список використаних джерел

1. Бухтіярова І.М. Метод проектів і індивідуальні програми в продуктивному навчанні., Шкільні технології. 2001. №2.

2. Кузнєцов В.С. Дослідницько-проектна діяльність як форма навчального співробітництва у ВУЗі. Інтернет ресурс.

3. Кунсбаєв С.З., Арсланова А.Н. Досвід створення освітнього простору сучасного коледжу. Педагогічний журнал Башкортостану. 2008. № 3.

4. Лапп Е.А., Ярікова С.Г. Навчально-проектна діяльність студентів в умовах навчально-науково-методичного комплексу. Новини Волгоградського державного педагогічного університету. 2009.

5. Вергасов В. М. Активизация мыслительной деятельности студента в высшей школе  – К. : Вища школа, 1979. – 216 с.

6.  Крушельницька О. В. Методологія і організація наукових досліджень студентів : [навч. посібник] / О. В. Крушельницька – К. : Кондор, 2003р..

7. Бєляєв Ю. І. Науково-дослідна діяльність студентів у структурі роботи університету / Ю. І. Бєляєв, Н. М. Стеценко // Педагогічний альманах. – 2010. – Випуск 6.