Курсова робота на тему "Цифрові, інформаційні та комунікаційні компетентності вчителя"

Львівський обласний інститут післядипломної

Педагогічної освіти

Кафедра гуманітарної освіти

Цифрові, інформаційні та комунікаційні компетентності вчителя

Курсова робота

Слухача курсів підвищення кваліфікації

Хараху Сергія Олександровича,

Заступника директора

Класичної гімназії при ЛНУ ім. Івана Франка

Науковий керівник

Кандидат педагогічних наук,

_________________________________________

_________________________________________

Львів - 2020

Цифрові, інформаційні та комунікаційні компетентності вчителя

Людство ще у 19-му столітті зіткнулось з тим, що технологічний прогрес розвивається у шаленому темпі. А у 2020 році через пандемію коронавірусу та переходу на змішане навчання світ опинився перед глобальним викликом – самоізоляція та карантин докорінно змінили освіту, яку ми знали до початку пандемії. Увесь потік технологій у першу чергу з наукових лабораторій та випробувальних стендів повинен би приходити до освітніх закладів, бо ми мали би за обов’язок готувати своїх учнів до життя не зараз чи у минулому, а на кілька років вперед – у майбутньому. Вчителі середньої освіти природно мають бути на вістрі знань. І якби цифрові стандарти українського освітянина та науковця був би затвердженим як професійна компетентність, то криза української освіти у часи криз та пандемії не була настільки глибокою.

Мова піде про нові компетентності вчителя - інформаційні, цифрові та комунікаційні.

В даний час набуває поширення концепція компетентністного підходу в освіті, що є основою змістовних змін по забезпеченню відповідності освіти запитам і можливостям суспільства періоду інформатизації і глобальної масової комунікації. З позицій компетентністного підходу суттю освіти стає розвиток здібності до самостійного рішення проблем в різних сферах і видах діяльності на основі використання соціального досвіду, елементом якого стає і власний досвід навчених. У системі безперервної освіти дорослих компетентність є однією з основних характеристик результативності освіти в ланцюжку понять письменність – компетентність – культура – менталітет. Вчителям у даній темі більш відомим є поняття «інформаційно-комунікаційно-технологічні компетенції».

Виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності педагога обумовлено активним використання ІКТ у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і в освіті. В науковій літературі поняття ІКТ-компетентності має різноманітне трактування. Так, П.В. Беспалов визначає дане поняття як інтегральну характеристику особи, що припускає мотивацію до засвоєння відповідних 6 знань, здібність до вирішення задач в навчальній і професійній діяльності за допомогою комп'ютерної техніки і володіння прийомами комп'ютерного мислення. Формується вона як на етапі вивчення комп'ютера, так і на етапі його застосування як засіб подальшого навчання та професійній діяльності і розглядається як одна з граней особової зрілості. А.А. Єлізаров під ІКТ-компетентністю розуміє сукупність знань, умінь і досвіду діяльності, причому саме наявність такого досвіду, є визначальною по відношенню до виконання професійних функцій. О.М. Шилова та М.Б. Лєбєдєва визначають ІКТ-компетентність як здатність індивіда вирішувати навчальні, життєві, професійні задачі з використанням інформаційно- комунікаційних технологій. За Н.В. Насировою, це – мотивація, потреба й інтерес до отримання знань, умінь і навичок у галузі технічних, програмних засобів й інформації. Компетентність педагогів в області ІКТ розглядається Л.М. Горбуновою і А.М. Семибратовим як готовність і здатність педагога самостійно і відповідально використовувати ці технології в своїй професійній діяльності. Українськими вченими також було розкрито зміст ключових компетентностей під час застосування інформаційних і комунікаційних технологій (О.В. Овчарук, М.І. Жалдак, Н.В. Морзе та ін.). Вони передбачають здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства. Таким чином, узагальнюючи наведені означення, під ІКТ-компетентністю педагога будемо розуміти здатність вчителя використовувати інформаційні і комунікаційні технології для здійснення інформаційної діяльності (пошуку інформації, її визначення і організації, управління і аналізу, а також її створення і розповсюдження) в своїй професійній сфері. А саме:   здійснювати інформаційну діяльність по збору, обробці, передачі, збереженню інформаційного ресурсу, по продукуванню інформації з метою автоматизації процесів інформаційно-методичного забезпечення;  оцінювати і реалізовувати можливості електронних видань освітнього призначення і розподіленого в мережі Інтернет інформаційного ресурсу освітнього призначення;  організовувати інформаційну взаємодію між учасниками учбового процесу і інтерактивним засобом, що функціонує на базі засобів ІКТ;  створювати і використовувати психолого-педагогічні діагностичні методики контролю і оцінки рівня знань учнів, їх просування в навчанні;  здійснювати навчальну діяльність з використанням засобів ІКТ в аспектах, що відображають особливості конкретного навчального предмету. ІКТ-компетентність заслуговує на особливу увагу тому, що саме вона дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати найновітніші досягнення техніки в своїй професійній діяльності. Слід відмітити, що майже всі науковці виділяють цю компетентність як обов’язкову складову професійної компетентності педагога. Важливість формування ІКТ-грамотності населення, створення неперервної системи підвищення кваліфікації в галузі ІКТ чітко відображена в Міжнародній програмі ЮНЕСКО «Інформація для всіх», оскільки саме від вчителів залежить розвиток інформаційної культури молоді. (http://dn.hoippo.km.ua/ckp/ckp.pdf).

Поняття ІКТ-компетентності є багатокомпонентним. Однак, різні науковці виділяють різні структурні компоненти. Ми пропонуємо розглянути таку структуру ІКТ-компетентності:

Ціннісно-мотиваційний компонент включає мотиви, мету, потреби в професійному навчанні, вдосконаленні, самовихованні, саморозвитку, ціннісні установки актуалізації в професійній діяльності, стимулює творчий прояв особи в професійній діяльності. Він припускає наявність у вчителя інтересу до професійної діяльності, який характеризує потребу людини в знаннях, в оволодінні ефективними способами організації професійної діяльності. Також ціннісно-мотиваційний компонент включає мотиви здійснення педагогічної діяльності, спрямованість на передачу суми знань і розвиток особистості учнів.

Когнітивний компонент повинний забезпечити вільне володіння вчителем навичками опрацювання інформації та роботи з інформаційними об’єктами, які відповідно впливають на навички вдосконалення професійних знань і умінь, знання міжпредметних зв'язків і т.д. Рівень розвитку когнітивного компоненту визначається повнотою, глибиною, системністю знань вчителя в його предметній області. Наприклад, вчитель повинен знати і пояснити учням принцип дії лазерної зброї, зокрема індивідуальної. А для того треба вміти знаходити таку інформацію.

Діяльністний компонент – це активне застосування інформаційних технологій і комп'ютера в професійній діяльності як засобів пізнання і розвитку ІКТ-компетентності, самовдосконалення і творчості, а також виховання подібних якостей у своїх учнів. Комунікативна складова цього компоненту виявляється в умінні встановлювати міжособистісні зв'язки, вибирати оптимальний стиль спілкування в різних ситуаціях, опановувати засобами вербального і невербального спілкування. Наприклад, вміти проводити урок он-лайн або консультувати під час виконання домашнього завдання у спеціальному груповому чаті.

У діяльністному компоненті ІКТ-компетентності педагога, можна виділити два рівні: базовий і предметно-орієнтований. Під базовим рівнем розуміється інваріант знань, умінь і досвіду, необхідний вчителеві для вирішення освітніх завдань, перш за все, засобами комп’ютерних технологій загального призначення. На цьому рівні ІКТ-компетентність включає використання інформаційних технологій сучасного суспільства (комп'ютерних, мультимедійних Інтернет, електронних засобів масової інформації, мобільних телефонів і т.п.) для пошуку, доступу, зберігання, вироблення, уявлення і обміну інформацією, а також комунікацію між людьми і роботу в Інтернеті.

Предметно-орієнтований рівень припускає освоєння і формування готовності до впровадження в освітню діяльність спеціалізованих технологій і ресурсів, розроблених відповідно до вимог змісту того або іншого навчального предмету. Зміст предметно-професійної ІКТ-компетенції вчителя безпосередньо залежать від потреб його предметної галузі. Вивчення тих чи інших комп’ютерних технологій та засобів повинне бути зумовлено потребами вчителя в його професійній діяльності. Тому загального змісту даного компоненту ІКТ-компетентності навести неможливо – він повинний складатися відповідно до потреб кожної навчальної групи. Чудовим прикладом цього компоненту є опрацювання вчиетелем, наприклад, віртуального програмного комплексу з розбирання-збирання стрілецької зброї різних армій світу.

Сфера рефлексійного компонента ІКТ-компетентності вчителя визначається відношенням вчителя до себе і до світу, до своєї практичної діяльності та її здійснення. Вона включає самосвідомість, самоконтроль, самооцінку, розуміння власної значущості в колективі і розуміння результатів своєї діяльності, відповідальності за результати своєї діяльності, пізнання себе і самореалізації в професійній діяльності через засоби ІКТ. Розвиток кожного компоненту ІКТ-компетентності пов'язаний з формуванням його характеристик і властивостей як частини цілісної системи.

Якщо простіше, то можна узагальнити це так:

1. Комп'ютерна грамотність

2. Інформаційна грамотність (інформаційна культура)

3. Мультимедійна грамотність

4. Грамотність комп'ютерної комунікації.

Як додатки прошу розглянути окремі документи з величезного блоку інформації стосовно цифрових стандартів для вчителя.

Зміст базової ІКТ-компетенція для вчителя-предметника (за рекомендаціями «Юнеско»)

Також хочу звернути увагу на текст з «Типового положення про атестацію педагогічних працівників», яке затверджене Наказом МОН від 06.10.2010 N 930.

Відповідно до цього Положення, однією з необхідних умов для присвоєння педагогічним працівникам усіх кваліфікаційний категорій - «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії», є використання ними інформаційно-комунікаційних технологій та цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі.

Також прошу розглянути методичні рекомендації щодо навчання вчителів основам інформаційно-комунікаційних технологій, які розроблені МОН та Мінмолодьспорту і додані до листа МОН і Мінмолодьспорт від 24.06.2011 № 1/9-493 «Щодо організації навчання вчителів з використання інформаційно-комунікаційних технологій».

Відповідно до цих Методичних рекомендацій кожен вчитель загальноосвітнього навчального закладу повинен вміти орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. А саме:

Створювати: текстові документи; таблиці; малюнки; діаграми; презентації.

Використовувати: Інтернет-технології; локальні мережі; бази даних.

Здійснювати: анкетування; діагностування; тестування; пошук необхідної інформації в мережі Інтернет.

Розробляти власні електронні продукти (розробки уроків, демонстраційний матеріал, )

Поєднувати готові електронні продукти (електронні підручники, енциклопедії, навчальні програми, демонстраційні програми т. п.) у своїй професійній діяльності.

Відповідність рівня володіння вчителями інформаційно-комунікаційними технологіями наведеним вище орієнтовним вимогам мають визначати місцеві органи управління освітою. Міністерство передбачає проведення моніторингу навченості вчителів.

З огляду на вказані документи пропонуємо такі професійні компетентності вчителів середніх загальноосвітніх закладів, які планують працювати в умовах Нової української школи (НУШ):

1. Наявність не менше трьох електронних розробок уроків різного типу (урок-лекція, урок-оцінювання знань, практична робота, проектна робота та ін.)
2. Наявність власної сторінки (блогу, сайту) з розміщеними там навчальними матеріалами для зручного використання їх учнями у позаурочний час чи у випадку відсутності на уроці. Також там повинна бути розміщена презентація навчальної та методичної діяльності
3. Участь у грантових програмах, власна чи групова проектна діяльність з висвітленням у мережі Інтернет там можливість це побачити в он-лайн режимі.
4. Приналежність до професійних груп в соцмережах або на освітніх сайтах (Група вчителів навчального закладу, де працює вчитель, група вчителів-предметників міста/селища, Нова програма Захисту Вітчизни, НМЦО м. Львова, вчителі історії, ОФІЦІЙНА СТОРІНКА КОМІСІЇ ОСВІТИ І НАУКИ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ ЛЬВІВСЬКІЙ ОДА, Навчально-методичний центр освіти м.Львова (Історія та правознавство), вчителі англійської мови (+ інші мови) та інші професійні групи.)
5. Участь у роботі (наявність профілів на професійних сайтах «На урок», «Освіторія», «Ед кемп» та ін.) та проходження різних курсів на їх платформах.

Також в умовах змішаного навчання було би доцільно набути компетентність щодо створення власного ютюб-каналу та розміщення на них авторських відео з профільного предмету.

 Рекомендовані сайти: https://www.ed-era.com/, https://prometheus.org.ua/ та ін.