МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

 

 

ВІДДІЛЕННЯ: ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА,ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА

СЕКЦІЯ: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

БАЗОВА ДИСЦИПЛІНА: УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА

 

ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ У МОВНІЙ ПАЛІТРІ ТВОРІВ  Л.КОСТЕНКО.

 

                                           Роботу виконала:

                                                                    Суховерська Катерина,

                               учениця 11-Б класу

                                   Коростенського міського ліцею

 

                                                   Науковий керівник:

                                                      Залевська Анжела Іванівна,

                                                                 учитель української мови та літератури

                                                             Коростенського міського ліцею,

                                                          спеціаліст вищої кваліфікаційної

                                                категорії

 

 

 

 

 

З М І С Т

 Вступ…………………………………………………………………….3

Розділ 1.  Проблеми засвоєння іншомовної лексики………………6

1.1. Питання  функціонування іншомовних запозичень у сучасних мовах та проблеми лексичної інтерференції…………………………..6

 1.2. Слова іншомовного походження у складі лексики сучасної української літературної мови………………………………………….7

1.3Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів……………..11

 Розділ 2. Функціонування запозичень у мовній палітрі   творів Л.Костенко……………………………………………………………..13

 2.1. Іншомовні слова у поемі-баладі „Скіфська Одіссея”…………..13

2.2. Старослов’янська та церковнослов’янська лексика…………….21

2.3. Лексика Біблії у творах…………………………………………...23

 2.4. Запозичення з інших мов (германізми, полонізми,   грецизми, латинізми)………………………………………………………………26Висновки……………………………………………………………….28

Список використаної літератури…………………………………... 30

Додатки………………………………………………………………...32

                                                    ВСТУП

 Запозичення іншомовних слів є наслідком географічних, економічних, наукових, культурних та інших зв’язків між народами. Слова іншомовного походження є одним із найпродуктивніших шляхів збагачення лексичного складу кожної мови. У різних мовах співвідношення питомих та запозичених слів не однакове – в одних, як в англійській, їх більше – близько 60%-70%; у перській – 50%,  в інших – менше, що пояснюється багатьма лінгвістичними та екстралінгвістичними чинниками. В українській мові, за  даними лексикологів чужомовні слова становлять приблизно 10%. Однак ці дані, які наводяться в Курсі сучасної української мови за ред. І.Білодіда, на сьогодні явно застаріли, а системних досліджень останніх років, які б враховували сучасний стан словника української мови, немає. Окремі  дослідження терміносистем:            Л. Симоненко, Л. Мурашко, М. Годована, Л. Малевич, О.Литвин, Л. Веклинець, Г. Наконечна свідчать про активне проникнення іншомовної лексики протягом останніх років, формування абсолютно нових професійних метамов (економічної, комп’ютерної та ін.), що ґрунтуються виключно на запозиченнях. 

         Українська мова підпорядковує переважну частину запозичень своїм фонетичним та граматичним законам, часто виробляє до них синоніми з власного лексичного матеріалу (пор. алфавіт – абетка, пейзаж – краєвид, фон - тло) і не боїться втратити оригінальності та неповторності від уживання певної кількості чужих слів. Однак не усі одиниці асимілюються законами нашої мови, значна частина їх зберігає фонетичні, графічні, акцентуаційні та граматичні особливості мови-донора, що ускладнює функціонування усіх рівнів української мови, а особливо фонетичного, орфоепічного, графічного та граматичного. Досить часто для таких одиниць треба створювати нові орфографічні правила, робити винятки (напр. для французьких запозичень ставити наголос завжди на останньому складі, робити виняток у системі відмінювання іменників ті ін.).

Отже проблема запозичень для усіх мов світу була і завжди буде актуальною, тому лінгвістам слід звертати особливу увагу на цей процес, особливо в епоху міжнародної інтеграції, для того, щоб зберегти своєрідність рідної мови, уміти правильно регулювати процеси взаємопроникнення, як це зробили французи, законодавчо обмеживши вживання англомовних запозичень.

 Актуальність обраної теми полягає у необхідності спеціального дослідження  функціонування іншомовних слів у творчості Л.Костенко, що є важливим для усвідомлення її творчої майстерні  та впровадження його  результатів у практику викладання мови і літератури  у  школі.

 Мета роботи – виявити основні тенденції процесу засвоєння іншомовної лексики на матеріалі творів Л.Костенко та встановити особливості її функціонування та шляхи її адаптації у СУЛМ.

Досягнення поставленої мети передбачило розв’язання таких завдань:

• встановити характерні ознаки лексичних одиниць, запозичених з інших мов;
• шляхом суцільної вибірки вилучити з текстів іншомовні запозичення, здійснити їх етномовну класифікацію та тематичне групування, встановити частотність їх вживання;
• виявити основні процеси фонетичного, графічного та граматичного освоєння запозиченої лексики;
• простежити стилістичні функції іншомовних одиниць у творах Л.Костенко.

 Об’єктом дослідження слугували тексти творів Л.Костенко з іншомовними за запозиченнями.

 Предметом роботи стали процеси запозичення та функціонування іншомовної лексики  у мовній палітрі стилю Л.Костенко.

 Методологічною основою стало розуміння мови як цілісної системи, що активно використовує як власні засоби, так і чужомовні.

 Мову ми розуміємо як динамічну систему, що постійно оновлює свої ресурси. Одним з найпродуктивніших джерел в цьому є запозичення. Теоретичною основою роботи стали праці  М.М.Пилинського, С.Я.Єрмоленко, Л.В.Ставицької, М.Я.Плющ, В.М.Русанівського, О.О.Тараненка, В.М.Бріцина та ін.

 Джерельною базою  дослідження слугували тексти творів Л.Костенко, з яких було вибрано близько 300 іншомовних одиниць.

 Основними методами дослідження були:

• описовий,
• етимологічний,
• словотвірний,
• компонентний,
• дистрибутивна методика.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній був проведений системний аналіз функціонування іншомовних одиниць (елементів) у творчості видатної української поетеси Л.Костенко, що глибше розкриває особливості творчої майстерні поетеси і разом з тим виявляє закономірності процесів взаємопроникнення лексичних одиниць.

 Практичне значення виявляється у тому, що результати дослідження можуть використовуватись у навчальних закладах на уроках літератури при вивченні творчості Л.Костенко та мови при освоєнні розділу „Лексика”, а також у проведенні факультативних занять, гуртковій роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Розділ 1. Проблеми засвоєння іншомовної лексики

1.1. Питання про функціонування іншомовних запозичень у сучасних мовах та проблема лексичної інтерференції

          Найдавніші запозичення до української мови сягають давнини і були зумовлені торгівельними, військовими,  культурними контактами з іншими народами. Серед них учені виділяють грецькі, давньогерманські, латинські. Кожна історична епоха залишала свій слід у словнику української мови у вигляді чи поодиноких вкраплень, чи цілих пластів, які або відійшли до пасивного словника, або ж стали активним надбанням, а часто, успішно асимілювавшись, навіть зараз не сприймаються як чужорідні елементи.

Особливо активним цей процес був у період системних контактів між народами: постійні торгівельні контакти з Візантією, широке впровадження латинської наукової термінології, епоха Речі Посполитої, насадження німецької військової та технічної лексики Петром, сучасна експансія англійської залишили свій слід  у нашому словнику. Попри те, незважаючи на численні спроби обмежити сфери функціонування української лексики, насадити іншомовне, наша мова плідно творила власні виражальні засоби.

Сучасний етап розвитку суспільства характерний активною міжнародною інтеграцією, посиленням міжетнічних контактів, формуванням інтернаціональних об’єднань, що спричиняє активізацію взаємопроникнення лексичних одиниць, породження інтернаціоналізмів.

Але досить часто ми спостерігаємо те, що у мовленні наших політиків, державних діячів іншомовна лексика вживається невиправдано, безсистемно, не у належному контексті.     

 Часто в усному й писемному спілкуванні мови вдаються до надуживання чужомовною лексикою через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Чужі слова не загрожуватимуть мові лише тоді, писав Володимир Cамійленко, коли дотримуватимемося  такого принципу – „не цуратися їх, але й не брати у нашу мову без міри”. Саме з цим явищем, тобто із вживанням чужих слів без жодної міри дедалі частіше маємо справу на сторінках преси, в теле – й радіопередачах. Замість того, щоб пошукати відповідного слова в рідній мові або надати відомій лексиці відповідного значення, чи нового, люди бездумно тягнуть чуже.  І вже замість організація збуту, всюди чуємо й читаємо маркетинг (англ.), замість капіталу  - інвестиції (лат. investio), замість управління – менеджмент (англ. management) ... Прикладів запозичень носіями української мови зайвими чужими словами безліч.

 Ініціатори збагачення нашої мови не зважають на її закони, зокрема правописні. Уводячи непотрібне англійське summit (верхівка), замість застарілого дипломатичного вислову зустріч на найвищому рівні, зустріч верхівки, забувають, що в українській мові, подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, як правило, не зберігається, і пишуть самміт замість саміт. У юридичній лексиці є термін імпічмент (англ.impeachment), що в конституціях США, Франції та деяких інших країн означає процедуру притягнення до відповідальності вищих службових осіб держави. Наші засоби масової інформації подали цьому вузькофаховому термінові загального поширення і   вживають його в значеннях „відставка, усунення від влади”.

1.2. Слова іншомовного походження у складі лексики сучасної літературної  мови

Український народ у процесі історичного розвитку мав різні зв’язки з народами заходу і сходу. Внаслідок цих зв’язків українська мова засвоїла значну кількість слів із різних мов.(Додаток А)

 Засвоюючи іншомовні слова, українська мова зберегла свій основний лексичний склад, граматичну будову, в основному розвивалась та вдосконалювалась за своїми власними законами. Важливим є те, що запозичення не внесли змін до української мови на усіх її рівнях. Так, вона зуміла зберегти оригінальну фонетичну систему (лише на деякий час була втрачена  фонема ґ), сформувала самобутню кирилівську графіку, яка, за визначенням відомого французького дослідника А.Мейе „...є шедевром серед усіх відомих алфавітів”, і створила струнку і доцільну граматичну систему.

Далі ми розглянемо  основні групи запозичень за етномовним показником та виділимо найважливіші тематичні групи лексики кожної з мов.

1.2.1. Запозичення з тюркських мов

 До найдавніших лексичних засвоєнь належать запозичення з тюркських мов. Вони зумовлені воєнними, торгівельно-економічними контактами з тюркськими народами й відбувалися переважно усним шляхом. Частина найдавніших тюркських запозичень настільки асимілювалася, що їх важко відрізнити від корінної української лексики, хоча переважна більшість зберігає свої характерні ознаки.

          Серед тематичних груп тюркізмів найпоширенішими є такі:

• назви  явищ природи (буран, туман);
•  поняття адміністративно-політичні, військові (хан, султан, баша, козак, гайдамака, бай);
• фінансово-економічні поняття (казна, товар, ярлик, базар, бакалія);
• назви тварин, рослин (баран, ішак, беркут, буланий, кизил, айва, каракуль, табун, отара, чабан);
• продукти харчування (ізюм, балик, шашлик, кавун, халва).

     Фонетичними ознаками слів тюркського походження є:

• вживання одного й того самого голосного звука у всіх складах слова (баклажан, чалма, халва, майдан);
• наявність у кінці слів звукосполучень [ак], [ан], [ча] (судак, аркан, парча);
• вживання на початку частин слова – баш, - бах (башка, бахрома).       Морфологічною ознакою тюркізмів є суфікси – мак, - лик (башмак, башлик,  шашлик).

1.2.2. Запозичення з  грецької мови

 Східні слов’яни у візантійський період (до татарського періоду) мали тісні економічні зв’язки в Візантією та її колоніями в Криму  і на Чорноморському узбережжі.

 Внаслідок економічних зв’язків східних слов’ян із населенням причорноморських грецьких колоній давньоруською мовою було запозичено чимало грецьких слів, наприклад: левада (гр.. leibadi), лимон (limani), корабель, парус, баня,  миска, кукла, каторга, кипарис, кедр, лавр, огірок, мак, м'ята.

 Серед тематичних груп грецизмів можна виділити такі:

 - назви предметів і понять релігійного культу: алтар, анафема, ангел, архангел, патріарх, архімандрит, демон, Євангеліє, канон, кесар та інші;

 -  терміни науки і культури: алфавіт, апостроф, діалект, діафрагма, ідея, ідилія, іронія, історія, кафедра, клімат, Коран, критика, лексикон, містика, музей, магніт, синтаксис, хор, комедія, фізика, логіка, іподром, гігант та інші.

 З грецької мови засвоєно чимало власних імен людей, наприклад: Микита (мудрість), Степан (вінок), Харитина (гарна). Багато грецьких слів уже настільки ввійшли до нашої мови, що сприймаються як власне українські: огірок, вишня.

Фонетичні ознаки грецизмів:

1. початковий звук а: апостол;
2. початковий звук е: епіграф, епос;
3. наявність звука ф: фаланга;
4. сполучення звуків кс, пс, мв, мп: синтаксис, психологія, лексика.

Морфологічні ознаки:

1. корені: біо-  (життя) – біологія,

                  ге- (земля) – геодезія,

         лог- (знання) – логіка,

                  метр-(міра) – метрополітен,

         терм- (тепло) – термометр та ін.

2. префікси: а-ан- (без) – атеїст,

                      анти- (проти) – антитеза,

                      архі- (головний) – архіпелаг;

3. суфікси: -іск – обеліск,

                    -іт (-ит) – магніт,

                   -ада – тріада;

1.2.3. Запозичення з латинської мови

Значна кількість латинських слів засвоєна українською мовою в період ХV – ХVII ст.., коли латинська мова була літературною мовою всього Заходу. В цей період майже всі наукові праці писалися латинською мовою. Медицина і юриспруденція і тепер користується латинською мовою.

У сучасній українській мові іноді вживаються в певних стилях не тільки окремі латинські слова, але й цілі вирази. Наприклад: ne qusid ninus (нічого зайвого), prо et contra (за і проти), quantum satis (скільки треба).

Запозичені і деякі власні імена людей, наприклад : Валерій, Віктор, Віталій, Марка, Павло, Клавдія, Мотря.

 Фонетичні ознаки латинізмів:

1. початковий звук е: екскурсія, екзекуція;
2. наявність звука ц перед голосними и, е: цирк, цитра,  цензура, центр.

Морфологічні ознаки:

префікси: де- (про) депресія, демократія;

екс -(-із, поза) – експропріація, експериментальний;

ін-  (в) інструкція, інфекція;

інтер- (між) – інтервенція;

ре- (від, знов) – ревізія, реконструкція;

ультра- (понад, більше) – ультрареакційний

1.2.4. Запозичення з  французької мови

        Найбільша група французьких запозичень прийшла до української мови через посередництво російської у ХУІІІ-ХІХ ст. На той час у Росії сформувалась повальна мода на усе французьке, а панівна верхівка спочатку навчала дітей французької, а не російської.

          Серед французьких запозичень найчисленнішими є:

• суспільно-політична термінологія : парламент, департамент, депеша;
• мистецтво: антракт, афіша, бюст водевіль, роль;
• транспорт: екіпаж, ресора, шосе;
• житло, одежа: кабінет, трюмо, люстра, блуза, костюм, пальто.

 Головні ознаки французьких слів:

1. наголос на останньому складі (якщо слово не набуло української флексії) : паркет, партер, шосе, бюро, сюжет;
2. звуки [׳у],[у]: жюрі, попурі;
3. сполучення звуків уа: вуаль, буржуа, тротуар, будуар;
4. сполучення ам, он, ан перед приголосними: амплуа, пансіон;
5. е, о, і в кінці слова: фойє, жабо, парі;
6. суфікси: - ер: монтер;

• аж: пасаж;
• ант: десант, сержант;
• анс: реверанс;
• он: батальйон, бульйон.

1.2.5. Запозичення з  англійської мови

 Ця група запозичень належить до пізніших. Становлення Америки як наддержави, її присутність в усіх регіонах, втручання у внутрішні справи країн, нав’язування економічної, політичної допомоги призвело до того, що багато країн змушені освоювати англійську мову, або запозичати її лексику. Окрім того, домінування США у комп’ютерних технологіях, нав’язування усім країнам власного програмного забезпечення, формування глобальної мережі Інтернет визначило необхідність оперування англійською термінологією або в оригіналі, або у запозиченні. Таким чином, на сучасному етапі англійські запозичення є найпродуктивнішими і охоплюють багато тематичних груп. Найпоширенішими серед них є:

• транспорту: вокзал, тунель, трамвай, тролейбус;
• спортивна термінологія: футбол, хокей, крокет, старт;
• суспільно-політичні назви: бойкот, лідер, мітинг, клуб, локаут;
• техніка: танк, комбайн;
• комп’ютерні технології: файл, вінчестер, диск, джойстик, флеш.

 Головні ознаки англіцизмів:

1. наявні звукосполучення:

[ай], [ей] у середині слова – снайпер, грейдер;

[дж]- джин, джентльмен. джаз;

2. сполучення звуків уа [ва] – ватт, ватер, віскі;
3. суфікс –інг (инг) (виділяється лише етимологічно) – блюмінг, мітинг, демпінг, пудинг, федінг.

1.2.6. Лексичні запозичення з німецької мови

 Найдавніше засвоєння слів з німецької мови у східнослов’янських мовах засвідчені ще в ХII – ХII ст., а в  пізніші часи, особливо за часів Петра І, через посередництво російської до української мови увійшов значний пласт німецьких слів.

 В основному ці запозичення охоплювали такі тематичні групи:

 - військові назви: вахта, мундир, єфрейтор, орден, солдат, офіцер, рота;

 - галузі виробництва: майстер, шахта, верстак, штамп, бритва, клапан;

 - наука, медицина: бинт, пластир, курорт.

 Фонетичні ознаки німецьких запозичень:

1. звук ц – плац, матрац;
2. сполучення звуків шт.: штаб, штопор;
3. сполучення звуків хт: шахта, бухта.

Морфологічні ознаки:

1. суфікс  -ір (ир): марширувати;
2. суфікси – ер, – ель: капель майстер, штабель;
3. складні слова без сполучного голосного:  поштамт. ( ДОДАТОК Б)

1.3.  Фонетичне й граматичне освоєння іншомовних слів

         Іншомовні слова, які запозичаються українською мовою, підпорядковуються її внутрішнім законам і переоформляються відповідно до її  фонетичних норм, граматичних правил і семантичних властивостей. Ступень освоєння (асиміляція)  іншомовних слів в українській літературній мові буває різний. Одні слова, які давно вже запозичені або означають назви загальновідомих явищ і предметів, які часто вживаються в мові, сприймаються як свої слова, наприклад: буква, вишня, огірок, гарбуз, кавун, крейда, папір, солдат. Від основ цих слів в українській мові за допомогою різних словотворчих засобів творяться нові слова: агрономія, агрономічний, агронавчання, агромаксимум, агротехнічний.

Інші запозичені іншомовні слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновживаними і навіть зберігають форму не властиву українській мові: ланцет, ларингіт, ларинголог, ландшафт, лакмус, гідроліз, фрикасе.

При засвоєнні іншомовних слів українською мовою усуваються невластиві їй звуки і замінюються іншими. Причому одні й ті ж звуки, залежно від шляхів й різного часу проникнення іншомовних слів в українську мову  можуть передаватися по-різному. Наприклад: англ..trust передається трест, а  club – клуб, хоч в англійській мові в цих словах є один і той же звук близький до а (^).

Звук ü (умлаут) властивий німецькій мові, передається в СУЛМ через і або через у з попереднім м’яким приголосним: а) гільза (Hülze), б) бюргер (Вürger); дюна (Düne), рюкзак (Rückzak).

Іншомовні приголосні звуки h і g передаються в українській мові одним фрикативним звуком г.

Часто при засвоєнні в іншомовних словах міняється категорія роду. Наприклад: la cascade (фр. жін. р.) – каскад (чол. р. – з нульовою флексією), le cachenez (фр., чол. р.) – укр.. кашне (сер. р.);

Семантика іншомовних слів у процесі засвоєння також зазнає певних змін. Значення деяких запозичених слів іноді відрізняється від тих, які вони мали в тій мові, з якої їх засвоєно. Так, наприклад, слово lectio – в латинській мові означало „читання”, а в українській мові – „усний виклад певного предмета навчання у вищій школі”. Слово vagon в англійській мові означає назву воза взагалі, а в українській мові вагон – це засіб для перевезення вантажу або людей по рейках – залізничний вагон.

 

 

Розділ 2. Функціонування запозичень у мовній палітрі творів Л.Костенко

2.1. Іншомовні слова у поемі-баладі „Скіфська Одіссея”

 Ліна Костенко належить до тих поетів, про яких О. Блок писав: ”Тільки те, що було сповіддю письменника, тільки той твір, у якому він спалив себе дотла... - тільки такий твір може стати великим - рано чи пізно повинен схвилювати своїх сучасників, навіть не мистецтвом, навіть не новизною, а тільки щирістю самопожертви”. ( ДОДАТОК В)

 Особиста доля поетеси, яка увібрала у себе досвід трагедій суспільства, болючі суперечності доби, настільки поетично злилась з її поетичним словом, що становить по суті зміст її художньої естетики.

 Вона - митець трагічного світовідчуття, якого на творчість надихає драматизм, дисгармонія між реальністю і мрією, ідеалом, між істиною і неправдою. Бо ж як слушно зауважив Леонід Первомайський :”Вірш починається не з великої літери, а з великого болю, якого не змірити”.

 Критики часто називають творчість поетеси поезією думки, концентрованої мислі. Заглибившись в її художній світ, переконуємося, що це скоріше поезія мудрості душі, пізнання світу через сердечні пориви, спалахи емоційності. Розкрити цей дивовижний світ Ліни Костенко допомагають мовні запозичення, які вона активно використовує у своїй творчості.

Серед іншомовної лексики у поемі-баладі „Скіфська Одіссея” найбільше термінів на позначення предметів побуту, термінів літератури, архітектури, мистецтва.

Найбільше в аналізованому тексті термінів на позначення літературознавчих, культурознавчих понять: епопея, німб, поліглот, сюжет, муза, контраст, жанр, герой, міф, легенда, топонімія, версія, поет, філософ та ін.

                            Був Геродот в історії Монбланом.

Багато знав кривавих епопей [8,427]

СУМ^[1] (т. 9, с.485) подає два значення іменника „епопея”:

1. Великий художній твір, що відзначається широтою охоплення подій і глибиною проникнення у дійсність Великий цикл близьких за сюжетом  легенд, оповідань, героїчних пісень, які поступово склалися в цілісне оповідання.
2. перен. Складна і велика історія чого-небудь, низка визначних подій.

У наведеному прикладі термін „епопея” вжитий у прямому першому значенні.

Коли в лісах ревли іще буй-тури,-

                         Дажбогу сонце приміряло німб,

                         І люди чорноліської культури

                         Жили, співали, сіяли свій хліб [8, 428]

Іменник „німб” за СУМ має два значення:

1. Сяйво, намальоване у формі круга навколо голови або над головою (на іконах, картинах релігійного змісту та ін.), як символ святості.
2. перен. Атмосфера слави, пошани, успіхів та ін., що оточує кого-небудь.

У наведеному прикладі термін „німб” вжитий у першому прямому значенні, на що вказують оточуючі його поширювачі.

                              Той усміхнувся і сказав ласкаво,

Ще молодий, а вже був  поліглот:

                              -Моє ім’я нічого вам не скаже.

   Я мандрівник. І звуся Геродот [8,435]

Іменник „поліглот”  має значення „людина, яка володіє багатьма мовами” і вживається у своєму прямому значенні.

Словник іншомовних слів [22,872] подає два значення іменника „сюжет”:

1. У літературному творі, фільмі – послідовність і зв’язок у опису подій;
2. У образотворчому мистецтві – предмет для зображення.

Друге з цих значень реалізується у прикладі:

                       Чи не було металів благородних?

                       Сюжетів бракувало корінних?

                       Недавно дядько в себе на городі

Знайшов і штампи бронзові від них [8,439]

За словником іншомовних слів [21, 658] іменник „муза” має два значення:

1. Кожна з дев’яти богинь-покровительок поезії, мистецтва і наук у давньогрецькій міфології;
2. перен. Джерело натхнення, а також сама творчість поета з його індивідуальними особливостями.

СУМ (т.4, с.822) подає три значення іменника „муза”:

1. У грецькій міфології – одна з дев’яти богинь поезії, мистецтва та науки.
2. перен. Творче натхнення, його джерело, що втілюється звичайно в образі такої богині.
3. перен. Творчість поета, його мистецтво.

Друге значення з трьох можливих реалізується у такому прикладі:

                       О музи, музи, музи кам’яні!

                       Де грім душі, народжений з любові?

                       Ви мовчите. Ви плачете в мені.

Душа тисячоліть шукає себе в слові [8, 442].

Іменник „контраст” за СУМ (т.4, с.270) має два значення:

1. Гостро виражена протилежність.
2. У живопису та фотографії – велика, різка відмінність у яскравості або кольорі предметів.

Перше з цих значень реалізується у такому прикладі:

                 Щоб з’ясувати справи всі ці дальні,

                 Символіці належне віддамо.

                 Поглибивши контрасти соціальні,

                  Їм з неба впало також і ярмо [8, 430].

СУМ (т.4, с.756) подає два значення іменника „міф”:

1. Стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот.
2. перен. Щось вигадане, неіснуюче, фантастичне.

У реченні :

               Він бачив світ крізь дуже грецькі міфи,

               Охочий був почути щось нове [8, 420]

цей іменник реалізується у першому значенні, на що вказує його оточення – прикметник „грецькі”.

Серед  п’яти значень іменника „сирена” за СУМ у реченні:

         Казковий край, небачені терени!

         А прийде вечір, тільки бережись.

         Дівчата тут співають, як сирени, -

         Хоч до корчми ремінням прив’яжись! [8, 457]

реалізується переносне значення „красива спокуслива але бездушна жінка”, бо гарний спів дівчат порівнюється із співом сирен.

Слово „фортуна” зустрічається у переносному значенні „мінливе щастя, талан” у такому прикладі:

          Якби фортуна не була сліпою,

          Хіба б лежав той грек на дні Супою? [8, 459]

Серед восьми значень іменника „химера” авторка вживає його у переносному значенні „витвір уяви”:

             Є тільки чутка (може, це й химера),

             і є кут зору (може, й слушний кут), -

             що греки, начитавшися Гомера,

             кіммерів поселили тут [8, 433].    

 Іншомовні слова античної тематики гранично узагальнені, їх зміст становить глибинний підтекст образу, смислова перспектива якого розкривається читачеві, обізнаному з античною культурою:

                    Любов підкралась як Даліла,

                    а розум спав, довірливий Самсон[9;134]

                    А десь іржаві бомби рибальські рвали сіті

                    А десь народ іспанський кохав,

                    як Прометей[9;211].

 Як ознака античного світосприйняття поетеси виступає її віра в долю. Думка О. Лосєва певним чином характеризує особисту і творчу вдачу Л.Костенко :”Антична людина завжди героїчна, діючи незалежно від своєї долі”. Поєднання героїзму і фаталізму теж є результатом античного типу культури.

 Слово „доля” як і „душа”, - частотне у словнику поетеси. У дусі народнопоетичної традиції це поняття іноді персоніфікується :

                   Одні були царевн не гірш,

                   а другі-як бідні мільйони[9,11]

                   І я її (долю) прийняла як закон.[9, 44].

Слова грецького походження:

1.Після Лоренцо закопав той Сад

Прийшлі пора тиранів, купецтва

Його нащадок теж був меценат,

Але не мав кебети до мистецтва (с.482)

         Тиран [гр.tyrannos] – вимоглива, жорстка людина.

Ознака цього слова –  наявність суфікса – ан;

2.Він з ними їхній. Деспот в догад

зліпив аж кілька непристайних пик,

Одне із двох – або люби свободу,

Або залеж від милості владик (с.489)

 Деспот - [гр..despotes] – повелитель.

Тут наявність звукосполучень проголосних [СП]. Значення слова „деспот” відрізняється від того, що було запозичень в грецькій мові. В українській мові слово „деспот” рівняються до значення слова „тиран”.

 3. О ви, що стільки часу змарнували

      На ваші п’яні гульбища, бенкети

      Де кожен з вас пишався як індик

      де вам і запопадливі поети

                        наввипередки славили владик! [9, 45]

Поет - [гр.poietes] – той, що складає вірші; письменник.

Тут наявний суфікс – ет;

  4. Немає дат, немає фактів

                        усе дійшло у вимірах легенд

                        Але в курганах скіфських –

                        не монголи. На пекторалі –

                       теж не орієнт.                 [9,23]

 Факт - [гр.factum] – зроблене,  поставлене перед дійсністю.

 В тому слові фонетична ознака – початковий звук – ф.

  5. Без тих коханих образів і рис

                        Я почервонів, як дерево жалобне

     в чуткій землі усохлий кипарис!  [9,31].

Кипарис - [гр.kiparisssos] – рід завжди зелених дерев.

Для цього слова характерний суфікс – ис;

  6. Як я різьбив ті риси дивовижні!

                        Було натхнення схоже на екстаз [9,6]

Екстаз - [гр. ek  -из, вне + statis] – стан людини, положення.

В слові наявний префікс – ek; в початковій формі слова суфікс – ис.

  7. Він майже змалку марафони бігав

                        траву на стадіоні толочив

Марафон [гр.marafon] – біг, в сучасній легкій атлетиці;

Тут наявний корінь – фон;

Стадіон - [гр.stadion] – місце, де проводяться ігри;

В цьому слові також характерне закінчення – іон.

               Слова латинського походження

            1.І що тепер про себе розповість

                       античний грек, сучасник Геродота

                       негоціант з альпійських передмість?    (с.240)

 Негоціант - [лат. negotians] – звичайний торговець;

 Особливість цього слова – закінчення – ант;

2. Знов ріки – Герр, Тірас і Танаїс

І під свої античні пропілеї

все у своїй транскрипції приніс.        (с.427)

 Транскрипція - [лат. transcriptio] – переписування;

 Тут закінчення – ція; також модна виділити наявність звука – ц

перед голосною і;

3. Після Лоренцо закопав той Сад

Прийшла пора тиранів і купецтва

Його нащадок теж був меценат

але не мав кебети до мистецтва       (с.482)

 Меценат - [лат. maecenas, Maecenatis] – багатий повелитель, покровитель науки і мистецтва.

 Наявний звук – ц перед голосною – е;

4. А ту скульптуру.

Маршалу з мармуру, десь вивезли.

Вона на чужині                                   (с.492)

 Скульптура - [лат.sculptura] пластик – один із видів мистецтва. Виготовляються з м’якого матеріалу, частіше з глини.

 Це слово засвоєне через посередництво старослов’янської мови. Належить до означення поняття мистецтва. Пішло від слова [лат.sculptor ] з основою на – тор.

5. Оток мистецтва люблячи без меж

і мавши влади й золота всесильність,

заслуханий про генія, він теж

Хотів до нього виявить прихильність      (с.482)

 Геній [лат.genius] – вища ступінь таланту, розуму, людина, що володіє даром будь-яких здібностей.

 В римській міфології дух – покровитель.

  6. Оце він так із вічності вертає

до цих руїн, до мармуру колон

де проковтнувшись помер інвертарний

сміється окротерій-машкарон

 Руїн - [лат.ruina] – розвалина.

 Тут наявний суфікс –н.

 Колона - [лат. columna] – елемент будівлі;

 Тут наявний суфікс – н;

 Інвертарний - [лат. inventarien] сума загальних цінностей;

 Містить основу – тар.

Слова з французької мови

  1. Тут музи вже затягнуті

                         в корсажі. Але підошви в

               попелі і сажі.

 Корсаж [фр. corsage] – частина жіночого плаття.

 Ознакою цього слова є наявність суфікса – аж;

 2. Це був життя мого девіз

мій сніп ілюзій іскрометних.

І що  ж із цього я довіз

На ці останні кілометри?

 Девіз [фр.device] – початкове значення – підпис на гербах.

 Ознакою цього слова – наявність звука –і;

 Ілюзій [фр.illusion]- те, що здається; не правда, обманливість.

 Сполучення звуків –ій, перед приголосною –з; та наявність звука –і;

3.О ви, що стільки часу змарнували

     На ваші п’яні гульбища, бенкети,

     де кожен з вас пишався як індик.

 Бенкет - [фр.banquet] – святковий обід.

 Наголос на останньому складі (слово не набуло української флексії).

4.Навколо риштування – грандіозне!

Крізь рихтування віхола мела.

А він ліпив свій сніговий шедевр.

 Шедевр - [фр.chef-d’oeuvir] – зразковий витвір мистецтва. Характерною ознакою цього слова є закінчення – евр;             

Слова з німецької мови

  1 Простягає руки

                       У неї голос

                      як антична флейта              (с.494)

 Флейта - [нем. Flofe] – духовий музичний інструмент.

 Ознакою цього слова є  вживання звукосполучення – ей;

  2. Спалахують суцвіття фейєрверків

                 Сніп кольорових іскор над юрбою.

                         Неповторний шал веселощів і свята.

 Феєрверк [нем. Feuerwerk] – кольорові вогні.

 Наявне звукосполучення – ей; Слово утворене з двох частин, тобто складних слів без єднальних голосних.

  3. А  трохи далі в торф під корчами

                        Лежав скелет з коштовними речами

 Торф - [нем. Torf] – густа маса, що виникла із залишків болотяних трав.

 Характерною ознакою цього слова є звукосполученні – рф.

Слова з італійської мови

  1. Гай-гай маестро, чи не пізно

                        трошки? Було б раніш

     виношувати дошки. Тепер –

                       обурюйся хоч і навсебіч

     це вже не дрова в монастирську ніч  (с.502)

 Маестро - [іт. maestro] – звання діячів мистецтва.

 Ознакою слова – звукосполучення – ст.;

  2. Навколо риштування – грандіозне!

                        Крізь ристування віхола мела.

                       А він ліпив свій сніговий шедевр      (с.483)

 Грандіозне - [іт. - grandioso] – громад ний, здоровенний;

 В цьому слові префікс – гранд (великий)

  3. Невтримний шал веселощі і свят.

                        Уся в гірляндах пишна колісниця.

 Гірлянда - [іт. ghirlanda] – сплетені між собою квіти, різні трави, кольорові прикраси.

 Наявний пом’якшений звук – л.

 І знову слова втіхи й радості, які проголошувала церква, вириваються криком і плачем над Україною з уст мандрівника.

  То поки сонцю крок до потуханія,

  мабуть, ходім шукати укриття,

  де ні печалі вже, ні воздиханія,

  а тільки безконечно є життя.

 Отже, церковнослов’янські запозичення в романі не просто передають дух епохи, не лише створюють загальний строк подій. Завдяки їм Ліна Костенко поєднує, здавалося б , непоєднувані речі: іронію, сміх з криком розореної душі.

  Аби слова, хоч бред  второзаконія.

                    А що сильніше підпирає твердь –

                    молитва преподобного Антонія

  чи Наливайка мученицька смерть.

 З таким же підтекстом використовуються й Біблійні запозичення, вжиті в церковнослов’янській мові.

  Святі ворота взято на ланцюг.

                     даремно тут і возвишати глас.

  Глас вопіющого в пустині,

  напевно, був чутніший, як у нас.

2.3. Лексика Біблії у романі „Маруся Чурай”

 Якщо говорити про запозичення з Біблії, то не можна назвати їх як запозичення іншомовних слів. Біблійні запозичення збагачують твір і підкреслюють релігійність народу, бо найчастіше їх вжито в мові персонажів. Так, згадуючи на суді вустами полковника мудрого царя Соломона, підкреслюється стадність злочину, який скоїла Маруся, необхідність мудрого осмислення його.

  ... З наскока тут не мона.

  Тут, запорожче, треба Соломона.

 Соломон – цар стародавнього Ізраїля, прославився на увесь світ своєю мудрістю. Він вирішував справи, розв’язував завдання, які не могли вирішити усі мудреці разом. Жодна людська мудрість не могла зрівнятися з мудрістю Соломона, яку він отримав як дар від Бога. Можливо тому Ліна Костенко й вводить саме образ Соломона, наголошуючи на тому, що не людські закони, ні людський розум не в стані судити чи розв’язувати проблему серця, проблему любові. ( ДОДАТОК Г)

 Подібно як і церковнослов’янські запозичення, письменниця використовує лексику Біблії для характеристики окремих персонажів. Так даючи характеристику історичному образу Яреми Вишневецького, авторка використовує образ Юди. Юда Іскаріот був одним з дванадцяти учнів Ісуса. Він був одним з найближчих Ісусові людей. Однак саме він зрадив Ісуса, видавши первосвященикам, а значить і на смерть

  Чи не тому такий Ярема й лютий,

  ладен цю землю трупами змостить,

  що кожна тут осичина над шляхом

  йому про Юду листям шелестить?...

 Ярема – онук славного Байди Вишневецького, одного з великих синів України, зраджує свій народ, свою Україну, вбиваючи її, змощуючи землю трупами. ( ДОДАТОК Ґ)

 Для змалювання переживань і страждань Марусі у тюрмі, коли всі повстали проти неї й засудити до страти, письменниці використовує ще два біблійні образи: образ царя Саула і Давида.  Ізраїльський цар Саул провинився перед Богом і Давид повинен був зайняти його місце. Саул же, не погоджуючись із цим, переслідував Давида і бажав його вбити. Чистий, ні в чому невинний Давид мусив ховатися й тікати, як злочинець.( ДОДАТОК Д)

Використавши ці образи, Ліна Костенко прагне передати глибину страждань Марусі, а, значить, і увесь світ. І Маруся, мандруючи вночі думками по рідних місцях, стає лише тінню, щоб не потрапити комусь на очі.

  Як тінь Саулом гнаного Давида

  метнуся тихо по воді скляній...

 Однак найбільше біблійної лексики було використано для змалювання України, й роздертої краси, її вбитої слави.

  ... І увійшли ми в київські ворота.

  Чогось так тихо, мов пройшла чума.

  І каже дяк: - Згадай про жінку Лота.

  Не озирайся. Києва нема.

                      *    *    *

  Перехрестилась і заплакала.

  І тихо вийшла із собору.

  Ішла на прошу, а потрапила

  чи то в Содом, чи то в Гоморру

 Господь Бог знищив міста Содом і Гоморру за їхні гріхи, зіславши „дощ із сірки й вогню Господнього”, так, що не залишилося нікого й нічого живого в усій долині, а вранці дим ішов вгору, наче киптява з печі. Саме так, мабуть, виглядав і Київ золотоверхий – слава й краса Вкраїни, коли до нього потрапила Маруся.

 Описуючи у восьмому розділі („Облога Полтави”) облогу Полтави польськими військами письменниця використовує інші два біблійні запозичення: крупа з неба (більше відома як манна небесна) й єрихонські стіни. Перший образ використовуються для змалювання з однієї сторони української землі.

  На цій землі було вже їм бувальців,

  тут Бог не сіяв з неба їм крупу.

  Простягнеш руку – і не видно пальців,

  так хуртовина крутить у степу.

 А з іншого боку в цих рядках прослідковується й багатостраждальна доля українського народу.

 Інше запозичення – прикметник єрихонські, що находить від назви міста Єрихон, яке завоювали ізраїльтяни, але не завдяки власній силі (бо мури Єрихонські не можна було здолати людською силою), а завдяки Божій допомозі. Цей прикметник використаний для показу міцності міста. Полтави й народу Вкраїни, бо нападники так і пішли ні з чим.

  Звалити хочуть стіни єрихонські.

  Нічого, вал міцненький. Не впаде.

 Але ж на Україні в той час були знищені не лише міста. Знищували людей України, знищували душу краю, знищували народ. Найкращих синів народу вбивали так, що для письменниці залишився лише один образ – Страшний Суд. Біблія говорить про цей Суд, як про день, у якому вже не буде милосердя, лише кожен отримає заплату за своїми вчинками. А що ж може бути не милосерднішими і страшнішими для цього народу, коли

  ... з Павлюка, живого, шкіру здерли.

    Що проти того, як вони умерли,

  і Суд Страшний не здасться вже страшним!

  А потім їхні голови на палях

  повиставляли в полкових містах.

 Вбивали найкращих синів України. Їхню смерть, крім Страшного Суду, авторка прирівнює до смерті Іоанна.

Як голову криваву Іоанна

над білим світом Іроду несе...

 Іоан Хреститель був великим пророком за часів Ісуса Христа. Йому безневинно було знято голову лише за те, що  не боявся говорити правду. (ДОДАТОК Е)

 А Ірод віддав наказ стяти голову Іоанна і принести йому на полумиску.

2.4. Запозичення з інших мов (полонізми, грецизми)

 Крім згаданих вище запозичень з церковнослов’янської мови та Біблійної лексики, авторка широко використовує запозичення із інших слов’янських (полонізми) та неслов’янських (грецизми, латинізми) мов. Згадуючи про те, що на той час в Україні жили за Магдебурзьким правом, голову міста вона називає бурмистром. Це слово було запозичено з польської мови, куди в свою чергу перейшло з німецької. Цим званням називали керівника міського самоврядування.

 Особливе місце серед слів іншомовного походження, використаних у романі, займають лексичні інтернаціоналізми, безпосередньо пов’язані з позначенням наукових (музичних) та конфесійних понять. Більшість з них перейшли в українську мову з латинської та грецької мов  з розвитком  науки, освіти та мистецтва в Україні. Найширше Ліна Костенко використовує їх у мові мандрівного дяка як людини освіченої.

  Співав і я на хорах і на криласі,

  і знаю світський і духовний спів.

  Дисканти чув я, тенори, баси.

  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

   де ти навчилась брати ці октави.

  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

  - А я пізнав риторики, інфими.

  І так скажу: душа жива не ними.

 Слова „тенор, бас, октава” – музичні терміни запозичені з латинської мови. Тенором (лат. Teneo - тримаю) називається високий чоловічий співочий голос, а басом (лат. basso – низький) – низький чоловічий голос. Слово „октава” (лат. octava – восьма) позначає музичний інтервал. Слово „риторика” походить з грецької мови і означає „ораторське мистецтво, а в середньовічних навчальних закладах ним називали одну з навчальних лисці плин, науку красномовства.

 Для передачі ситуації на Україні та духу епохи Ліна Костенко використовує полонізми як вже адаптовані в українській мові, так і неадаптовані. Так, наприклад, слово „універсал” (Пол. unsversal) позначає розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, що його видавали в ХVII-ХVIII століттях у феодальній Польщі король, а на Україні – гетьман. Це слово повністю перейшло в сучасну українську літературну мову й набуло всіх відповідних граматичних ознак. Але в романі також вживаються слова польської мови, які мають свої відповідники в українській мові. Найчастіше ними наповнена мова персонажів. Це такі слова як втеди (wtedyxmogi), през (przez – через), понєваж (poniewaz – бо), кобітка (kobieyka – жіночка) та ін

 

 

Висновки

Отже, результати проведеного дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1.Іншомовна лексика є одним з потужних джерел збагачення лексичного складу української мови, а процеси її засвоєння розпочалися в давні часи і продовжують  діяти і нині. Творчість визначного майстра художнього слова Ліни Костенко є яскравим прикладом вдалого гармонійного поєднання питомої української та запозиченої лексики, що сформувало неповторний стиль її творів.

2.Запозичення в українській мові складають незначну частку нашого словника, хоча останнім часом процеси інтерференції дуже посилилися у зв’язку із суспільними, економічними, політичними змінами, бурхливим розвитком нових галузей науки, техніки.

3.Переважна більшість запозичень зберігає свою мовну оригінальність на фонетичному, орфоепічному та граматичному рівнях, що дає можливість їх виокремити серед корінної лексики. Найчастіше це нехарактерні для української мови сполуки приголосних (шт, щц, кс, пс дж), дифтонги і дифтонгічні сполуки (уа, ей), фіксований наголос на певному складі, відсутність парадигми відмінювання та ін.

4.Значна частина запозичень, особливо давніх (баня, кіт, левада, огірок, парус) , на українському грунті зазнала змін, підпорядковуючись нормам української мови, і тому не виділяються серед корінної лексики.

5.Запозичення з різних мов представляють типові шари лексики з погляду тематичного групування, що зумовлено специфікою міжмовних контактів: грецькі слова позначають поняття літератури, науки, релігійні та власні назви; латинські – науки, техніки, суспільно-політичні; німецькі – військові, технічні, медичні, побуту; французькі – культури, мистецтва, політики, економіки; англійські – спорту, економіки, фінансів, техніки тощо.

6.Прихід слів з певних мов має яскраво виражений хронологічний характер, контакти між народами, що були плідним стимулом запозичень у певну епоху, визначалися історичними, політичними, військовими та іншими чинниками. Зараз ми бачимо масове запозичення англомовних одиниць, що зумовлено домінуванням англійської мови у світі, поширенням глобальної інформаційної мережі Інтернет, розвитком комп’ютерних технологій.

7.Вживання іншомовних одиниць в художньому тексті є обов’язковим і виправданим: для змалювання місцевого колориту, позначення чужомовних реалій, називання предметів та явищ, що не мають українських відповідників митці використовують запозичення. Часто їх вживання зумовлюється стилістичною метою – для створення гумору, сатири, елементів високого стилю. Твори Ліни Костенко є яскравим випадком доцільного використання запозиченої лексики. Аналіз іншомовних одиниць словника її творів свідчить про багатство лексикону, тонке відчуття семантики, уміння доцільного використання, гармонійне поєднання питомої та запозиченої лексики, що і зробило її справжнім митцем української літератури.      

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1.Валюх З. Про словотворення в романі Ліни Костенко „Берестечко”// Урок української. – 2001. - №№9

2.Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). – К., 1981

3.Диб’як Н. Дещо про формування сучасної української літературної лексики// Дивослово. – 1996. - №1

4.Історія української мови: Лексика і фразеологія. – К., 1983

5.Караманська  М. Іншомовне павутиння в українській мові// Освіта України. – 2000. - №43

6.Качан О. Токарська І. Чистота мовлення. Запозичена лексика. – К., 1981

7.Коваль С. Запозичення: бідність мови чи убогість душі?// Українська мова та література. – 2001. - №47

8.Костенко Л.В. Вибране. – К., 1989

Костенко Л.В. Біографія. Вибрані поезії. „Маруся Чурай”. Інтерпретація творів. – Кіровоград, 1999

9.Костенко Л.В.Берестечко. – К., 1989

Краковецька Г.О. Грецькі й латинські слова в сучасній українській мові// Українська мова і література в школі. – 1975. - №4

10.Кулинич І.І. До питання про освоєння іншомовної лексики// Зб.наукових праць. – К., 1968

11.Півторак Г.П. Іншомовна лексика з компонентом філ- в українській мові// Українська мова і література в школі. – 1978. - №7

12.Пономарів О.Д. Лексика іншомовного походження// Українська мова і література в школі. – 2000. - №3

13.Пономарів О.Д. Мовностилістичні поради: лексика іншомовного походження// Урок української. – 2001. - №11-12

14.Русанівський В.М. Народження слова// Українське мовознавство. – 1974. - №2

15.Семчинський С. Про сучасну лексику української мови// газ. Українська мова та література. – 1998. - №25

16.Сидоренко О.М. Лексика української мови з міфологемою конотацією// Наука і сучасність. Зб.наук.праць. – Т.24. – К., НПУ, 2001

17.Словник іншомовних слів/ за ред. О.С.Мельничука. – вид. 2-е. – К., 1985

18.Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень/ укл. Л.О.Пустовіт та ін. – К., 2000

19.Словник української мови: у  11 томах. – К., 1970-1980

20.Степанюк О. „Поет – це медіум історії: стилістична лексика у творчості Ліни Костенко”// Рідна школа. – 1997. - №3-4

21.Стишов О.А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст.// Мовознавство. – 1999. - №1

22.Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія/ за заг.ред.І.К.Білодіда. – К., 1973

23.Сучасна українська літературна мова: Підручник, за ред. М.Я.Плющ. – 2-е вид. – К., 2000

24.Українська мова. Енциклопедія. Редкол.: В.Русанівський та ін. – К., Українська енциклопедія, 2000

25.Цимбалюк Ю.В. Слова латинського походження в українській мові// Українська мова і література в школі. – 1970. - №12

26.Шевчук  Ю.І. Лексичні архаїзми: Лінгвістична суть та характерні риси// Мовознавство. – 1985. - №1

27.Ющук І. Нова доба нового прагне слова// Дивослово. – 1998. - №8

 

 

^[1] СУМ – Словник української мови в 11 томах