ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВИЙ ПРОЄКТ «ПАМ’ЯТАТИ ІСТОРІЮ – МАТИ МАЙБУТНЄ!»

АВТОР ПРОЄКТУ

Людмила  Калюжна, завідувач відділом методичним комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості «Терноцвіт» Криворізької міської ради

 

 

 

 

 

ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВИЙ ПРОЄКТ

«ПАМ’ЯТАТИ ІСТОРІЮ – МАТИ МАЙБУТНЄ!»

(до 75-ої річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (1939-1945 роки)

 

Люди! Доки серце б’ється,— пам’ятайте!

Якою ціною здобуто щастя,— будь ласка , пам’ятайте!

Пісню свою відправляючи в політ,— пам’ятайте!

Про тих, хто вже ніколи її НЕ заспіває,— пам’ятайте!  

Дітям своїм розкажіть про них, щоб запам’ятали!

Дітям дітей розкажіть про них, щоб теж запам’ятали!

 

Роберт Рождественський

 

Районний дослідницько-пошуковий проєкт «Пам’ятати історію – мати майбутнє!» – один із напрямків формування патріотичного світогляду у школярів.

Героїчні подвиги українського народу та видатні особистості і їх діяльність мають стати прикладами для наслідування дітьми, молоддю, усіма громадянами нашої країни

Проєкт буде реалізовуватися закладами загальної середньої освіти спільно з районною радою ветеранів і передбачає дослідження урбанонімного простору Тернівського району м. Кривого Рогу.

Урбанонім (від лат. Urbanus – «місто» та грец. όνομα — «ім'я», міське ім'я,  міська  назва)  – топонім, ім'я, назва  внутрішньоміського  топографічного об'єкту(вулиці, проспекту,  бульвару,  провулку, будь-якого об'єкта міста, що має ім'я).

Об’єктом дослідження в проєкті визначено урбаноніми на честь людей – це вулиці Тернівського району м. Кривого Рогу, які названі в честь видатних особистостей та історичних подій Другої світової війни (1939-1945 роки).

На сьогоднішній час дослідження історії вулиць є актуальним для підвищення рівня патріотизму, самосвідомості громадянина України та формування громадянської позиції всебічно розвинутої особистості.. Український історик Микола Костомаров писав: «Хто проти історії, проти того історія». Наше ставлення до рідної землі визначає багато факторів. Це любов і повага до своєї сім’ї, родинної оселі, навчального закладу, міста, де ти народився, виріс. Багато на світі вулиць, проспектів, багато розбито скверів та садів. Але найдорожчою для кожного є та, на якій ти живеш, якою крокуєш до школи, де жили твої діди та прадіди…

 

Мета проекту:  ознайомитися з історією вулиць Тернівського району м. Кривого Рогу, які носять імена героїв другої світової війни.

 

Об'єкти дослідження: вулиці Тернівського району, які названі на честь видатних особистостей, наших героїчних дідів і прадідів, які  обезсмертили свої імена при обороні міст Кривого Рогу,Одеси, Севастополя, Києва, у битві за Дніпро, у передгір'ях Карпат, при штурмі Берліна…:

 

вулиця Адмірала Головка

Головко Арсеній Григорович (1906-1962) – воєначальник, військово-морський діяч,  адмірал (1944), командуючий Північним флотом в роки Другої світової війни. Наркомат військово-морського флоту вважав Арсенія Головка одним із найосвіченіших флотоводців, а успішні дії флоту на Півночі є найкращою атестацією для командувача. Після війни очолював Морський штаб, командував Балтійським флотом.

 

вулиця Бірюзова

Бірюзов Сергій Семенович (1904-1964) –  військовий діяч. У Другу світову війну був начальником штабу Південного,4-го та 3-го Українських фронтів.   З 1944 — командувач армією, Голова Союзної контрольної комісії в Болгарії

Після закінчення війни займав різні посади: командувач військовим округом (з 1947), заступник міністра оборони і головнокомандувач військами   ППО країни (з 1955), начальника Генерального штабу збройних сил (1963-1964). Має військове звання найвищого генеральського складу – маршал (1955), нагороджений золотою зіркою «Герой Радянського Союзу».

 

вулиця Валі Котика

Котик Валентин Олександрович (1930-1944) народився  в сел іХмелівка Шепетівського району Хмельницької області   Навчався в школі № 4 міста Шепетівки.  Із окупацією Шепетівки німецькими військами, Котик, згідно із твердженнями історичних джерел, вступив до партизанського загону імені Кармелюка і був зв'язковим з Шепетівською підпільною партійною організацією. Валя Котик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «Партизан Вітчизняної війни» 2-го ступеня. У 1958 році Котика посмертно нагородили званням «Герой Радянського Союзу».

 

вулиця Вартаняна

Вартанян Арам Мурадович (1909-1943) - підполковник. У 1933 закінчив Краснодарську кавалерську школу, 1943 - курси при Генштабі. Працював мотористом на о. Севан. Командир ескадрону (1936-1938), помічник начальника штабу 39 КП. Учасник походу в Західну Білорусію. Під час Великої Вітчизняної війни командував Північно-Західним фронтом. З 1943 заступник командира 10 гвардійської ПДД. Форсував Дніпро, керував визволенням 71 населенного пункту. Загинув під ворожим танком у с. Вільна Долина. Десантники зупинили прорив ворога. Похований у районі Першотравневий. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1 ступеня.

 

вулиця Василя Найденка

Найденко Василь Михайлович (1915-1969) - Герой Радянського Союзу. Уродженець Кривого Рогу. У 1934 закінчив Одеське авіаційне училище. В армії з 1934. Учасник боїв на Халхін-Голі, радянсько-фінської війни. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941. Охороняв небо центральної частини Москви, Кремль. Воював під Сталінградом. У боях втратив ногу. Збив 5 ворожих літаків. В армії до 1953 полковник. Брав участь у ветеранському русі, стояв біля його витоків. Нагороджений орденами Леніна, тричі Червоного Прапора, Червоної Зірки, Бойового Червоного Прапора.

 

вулиця Гастелло

Гастелло Микола Францевич (1907-1941), льотчик часів другої світової війни, який став легендою після того як спрямував свій охоплений полум'ям   літак-бомбардувальник на скупчення автомашин і бензинових цистерн противника.

Гастелло був удостоєний звання «Герой Радянського Союзу»  посмертно. Подвиг Миколи Францовича став одним з найвідоміших за період Другої світової війни, «гастелівцями» стали називати тих льотчиків, які здійснили вогняний таран.

 

вулиця Героїв Бреста

Назвою вулиці вшановується безсмертний подвиг захисників фортеці Брест (1941) у Білорусії, а саме: майора Петра Гаврилова (командира 44-го стрілецького полку), лейтенанта Андрія Кіжеватова (начальника 9-ї прикордонної застави 17-го Брестського прикордонного загону), лейтенанту Олексію  Наганову, вихованцю музичного полку Петро Васильєв.

 

вулиця Говорова

Говоров Леонід Олександрович (1897-1955) – полководець, маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу

На початку війни виконував обов'язки начальника артилерії Західного стратегічного напрямку. В роки Другої світової війни був командувачем 5-ї загальновійськової армії, яка вела важкі оборонні бої на підступах до Можайська, командувачем військам Ленінградського фронту.На завершальному етапі війни керував діями фронтів проти Курляндської групи німецьких військ.  

Леонід Говоров був нагороджений орденом «Перемоги»  за розгром німецьких військ під Ленінградом та в Прибалтиці. 

 

вулиця Грицевца

Грицевець Сергій Іванович (1909-1939), легендарний льотчик винищувач,перший двічі Герой Радянського Союзу

У 1938 році С. І. Грицевець брав участь у Громадянській війні в Іспанії. За час служби в Іспанії виконав 88бойових вильотів,провів 42 повітряних бої,у ході яких збив 7 літаків особисто, та 24 у групі.

За період прикордонного  збройного конфлікту між Маньчжурською державою та Монгольською Народною республікою в районі річки Халхін-Гол майор Грицевець виконав 138 бойових вильотів, в яких збив 12 ворожих літаків.

Майор Грицевець С. І. загинув 16 вересня 1939 року  при виконанні службових  обов'язків біля села у Вітебській області республіки Білорусь.

 

вулиця Дворникова

Дворников Микола Гнатович (1910-1944) - підполковник. В армії з 1930 року. У 1932 закінчив військове училище.

З 1941року учасник бойових дій Другої світової війни. У 1942 призначений командиром 24 гвардійського повітрянодесантного стрілецького ордена Кутузова полку гвардійської ПДП 10-ої гвардійської Криворізької Червонопрапорної ордена Суворова повітрянодесантної дивізії.

Учасник боїв за Стару Руссу, форсування Дніпра. Керував полком під час визволення північної частини  Кривого Рогу. Загинув у бою.

Похований у братській могилі по вулиці Івана Сірка. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

 

вулиця Доватора

Доватор Лев Михайлович (1903-1941) -генерал-майор. В травні 1941 року був призначений начальником штабу 36-ї кавалерійської дивізії Західного особливого військового округу. У серпні 1941 року очолив окрему кавалерійську групу, створену з декількох кавалерійських полків.

19 грудня 1941 року загинув від ворожої кулі поблизу села Палашкіно Рузького району Московської області. Генерал-майорові Доватору Леву Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

 

вулиця Должанського

Должанський Юрій Мойсейович (1923-1943), гвардії старший лейтенант 10-го гвардійського стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії 60-ї армії Центрального фронту.

Юрій Должанський одним з перших переправився через Дніпро і разом з бійцями утримував плацдарм до підходу основних сил полку. В бою на підступах до села Паришів Чорнобильського району Київської області з групою автоматників проник в бойові порядки гітлерівців, вивів з ладу самохідну артилерійську установку. 27 листопада 1943року Юрій Мойсейович Должанський загинув у бою.

За зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії старшому лейтенанту Юрію Мойсейович Должанському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

вулиця Зої Космодем’янської

Космодем’янська Зоя Анатоліївна (1923-1941), партизанка часів Другої світової війни. Діяла в складі диверсійної групи в Підмосков’ї.

Космодем’янська встигла виконати тільки частину бойового наказу, організувавши підпал трьох будинків. Під час другої спроби підпалу житель села підняв тривогу, і  була заарештована. Її катували і стратили через повішення.

Під час війни – перша жінка, що отримала звання Герой Радянського Союзу.

 

вулиця Карбишева

Карбишев Дмитро Михайлович (1880-1945) – російський та радянський військовик, генерал-лейтенант інженерних військ, професор Військової академії Генерального штабу, доктор військових наук.

Учасник у російсько-японської війни, нагороджений орденами і медалями Російської імперії.

За декілька тижнів до початку німецько-радянської війни генерал Карбишев був відряджений до Гродна для допомоги в оборонному будівництву на західному кордоні. 8 серпня при спробі вирватись з оточення на півночі від Могильова, був контужений та захоплений гітлерівцями в полон.

16 серпня 1946 отримав посмертно звання Героя Радянського Союзу за те, що у гітлерівських концтаборах провів три з половиною роки та не зрадив присязі.

 

провулок Ковпака

Ковпак Сидір Артемович (1887-1967) – один із керівників українського опору в роки Другої світової війни, командир Путивльського партизанського загону(пізніше — Сумського партизанського з'єднання, ще пізніше — Першої Української партизанської дивізії ).

У 1941-1942 роках з'єднання Ковпака здійснило рейди в тилу ворога по Сумській, Курській, Орловській і Брянській областях. Наприкінці весни 1942 р. партизанському з'єднанню вдалося на короткий термін захопити Путивль, а за літо пройти з успішними боями 6047 км, знищити 12 ешелонів, 25 одиниць бронетехніки і близько 5000 солдатів і офіцерів вермахту. 

Двічі Герой Радянського Союзу.

 

 

 

 

провулок Кренкеля

 Кренкель Ернст Теодорович (1903-1971), відомий полярник, професійний радист, учасник першої радянської дрейфуючої станції «Північний полюс» і інших арктичних експедицій.

У роки Другої світової війни   був заступником начальника і членом колегії Головного північного морського шляху. Керував евакуацією сімей полярників з Москви і Ленінграду, брав участь у перекиданні Арктичного інституту та інших підрозділів Головного північного морського шляху з блокованого Ленінграду. У його веденні було і налагодження надійного радіозв'язку вздовж маршруту «Аляска-Сибір», за яким з жовтня 1942 по жовтень 1945 року переганяли з Аляски до Красноярську американські літаки.

У вересні 1945 року підполковник Е. Т. Кренкель був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною», в грудні 1945 року - орденом Червоної Зірки «за успішне виконання завдань уряду і самовіддану роботу з освоєння Північного морського шляху в дні Вітчизняної війни »

Звання Герой Радянського Союзу було присвоєно в 1938 році.

 

вулиця Малиновського

Малиновський Родіон Якович (1898-1967) український радянський воєначальник та державний діяч. Полководець Другої світової війни, Міністр оборони СРСР(1957—1967), Маршал Радянського Союзу (1944). Двічі Герой Радянського Союзу, Народний герой Югославії, кавалер ордена «Перемога».

Учасник Першої та Другої світової війни. В роки Другої світової війни обороняв Дніпропетровськ, командував Південним фронтом. З 1942 командуючий під Сталінградом. З 1943 командував Південно-Західним фронтом. Операцією по визволенню Кривого Рогу керував із штабу в Софіївці. На Інгульці армія Малиновського знищила 40000 фашистів.

 

вулиця Матросова

Матросов Олександр Матвійович (1924-1943), рядовий-піхотинець 2-го окремого стрілецького батальйону 91-ої окремої Сибірської добровольчої бригади (пізніше 254-й гвардійський стрілецький полк 56-ї гвардійської стрілецької дивізії, Калінінський фронт).

27 лютого 1943 року в складі 2-го батальйону отримав завдання атакувати опорний пункт у районі села Чернушки, Локнянський район, нині Псковської області), знищив 3-й дзот, спочатку кинувши 2 гранати, а потім прикривши його тілом.  

Олександрові Матросову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а 254-му гвардійському стрілецькому полку було присвоєно його ім'я.

 

вулиця Мировича

Мирович Анатолій Іванович (1914-1976) народився 19 червня 1914 року у селищі міського типу Казанка Казанківського району Миколаївської області З дитинства проживав  у місті Кривому Розі в житловому масиві шахтоуправління ім. Комінтерну.

Учасник  Другої світової війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському, Центральному та 1-у Українському фронтах. Заступник командира ескадрильї  98-го гвардійського окремого розвідувального авіаційного полку гвардії капітан Анатолій Іванович Мирович до травня 1945 року здійснив 113 бойових вильотів на двомоторному пікіруючому бомбардувальнику Пе-2 для проведення аерофоторозвідки та бомбардування військових і промислових об'єктів у глибокому тилу ворога. За результатами бойової роботи екіпажу  було виготовлено 280 фотознімків і 500 фотопланшетів, у свою чергу було дешифровано 110 аеродромів, 2115 літаків, 340 залізничних вузлів і станцій, 3680 ешелонів, 18 800 автомобілів, 780 танків, 140 артилерійських і зенітних батарей.

За мужність і героїзм, проявлений під час виконання бойових завдань Анатолій Іванович нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки та медалями.

Указом Президії Верховної Ради  капітану Мировичу Анатолію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу 

 

вулиця Мирошниченко

Мірошниченко Віктор Петрович (1916-1941) – сержант, учасник Другої світової війни, командир відділення  76-го окремого залізничного батальйону (Західний фронт).

В бою з німецькою охороною мосту залишився в живих один, будучи пораненим, підповз до заряду і підпалив бікфордів шнур. Ціною власного життя підірвав міст, порушивши важливу комунікацію ворога і зупинив рух німецьких танків.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22 липня 1942 роки (посмертно).

 

вулиця Юрія Смирнова

Смирнов Юрій Васильович (1925-1944) – учасник Другої світової війни, гвардії молодший сержант. Воював у складі 77-го гвардійського стрілецького полку 26-ї гвардійської стрілецької дивізії 11-ї гвардійської армії Білоруського фронту.

В ході Вітебско-Оршанської операції був тяжко поранений і захоплений противником в полон. 25 червня 1944 року фашисти після жорстоких тортур розіп'яли тіло Смирнова на стіні бліндажа, проколовши його тіло багнетами.

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії молодшому сержанту Смирнову Юрію Васильовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

вулиця Овчаренка

Овчаренко Іван Тихонович (1909-1943) -  капітан, військовик часів Другої світової війни, командир 2-го стрілецького батальйону 1144-го стрілецького полку 340-ї стрілецької дивізії (38-ма армія, Воронезький фронт).

В роки Другої світової війни особливо відзначився при форсуванні Дніпра. Завдяки вмілому керівництву підрозділом,  перерізав шосейний шлях Лютіж – Демидів, вибив німців зі смуги лісу західніше села Лютіж і, форсувавши річку Ірпінь, зі своїм батальйоном оволодів селом Синяк. 

Стрілецький батальйон під командуванням капітана І. Т. Овчаренка з боями просунувся вперед більше, ніж на 15 км, тим самим створивши плацдарм для вирішального наступального удару на Київ. Загинув у бою 21 жовтня 1943року, відбиваючи ворожу атаку піхоти при підтримці танків.

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Овчаренку Івану Тихоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

 

провулок Олега Кошового

Кошовий Олег Васильович (1926-1943) – один з учасників підпільної організації «Молода гвардія», що діяла в місті Краснодон Луганської області під час Другої світової війни.

Після пограбування молодогвардійцями авто з різдвяними подарунками для німців, гестапо почало розшук злодіїв і на початку 1943 року Олег був заарештований біля міста Ровеньки, куди він втік разом з іншими молодогвардійцями. Розстріляний 9 лютого 1943 року.

Після війни нагороджений Золотою медаллю Героя Радянського Союзу посмертно.

 

вулиця Покришева

Покришев Петро Опанасович (1914-1967), в роки Другої світової війни командир 159-го винищувального авіаційного полку 275-ї винищувальної авіаційної дивізії 13-й повітряної армії Ленінградського фронту. 

В перші роки війни командував ескадрильєю, а з літа 1943 р. — 159-м винищувальним авіаполком. За вміле командування ескадрильєю, здійснені ним 211 успішних бойових вильотів і участь у 38-ми повітряних боях, у яких він збив особисто 11 і у складі групи 7 ворожих літаків, 10 лютого 1943 р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу, з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

 

вулиця Пухова

Пухов Миколо Павлович (1895-1958) - генерал-полковник, учасник першої та Другої світової війни.

В роки Другої світової війни був командиром 304-ї стрілецької дивізії Південно-Західного фронту, командувачем 13-ї армії Південно-Західного, Брянського, Центрального і 1-го Українського фронтів.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно в 1943 році.

 

вулиця Таїсії Буряченко

Буряченко Таїсія Іванівна (1919-1942) - підпільниця. Уродженка Кривого Рогу. Освіта середня навчалася в  СШ №37. У 1936-1937 працювала в клубі с. Божедарівка. Створила сільську організацію Ленінська Комуністична Спілка Молоді України. У 1937-1941 вихователька дитсадку шахтоуправління імені Рози Люксембург. З 1941 активний член підпільної групи «Червоногвардієць».

Вела агітацію проти німецького окупаційного режиму. Відзначилася винятковою хоробрістю. Схоплена гестапо й після тривалих тортур повішена на околиці Кривого Рогу.

 

вулиця Туркенича

Туркенич Іван Васильович (1920-1944) - командир і начальник бойового штабу підпільної антифашистської комсомольської організації «Молода гвардія», яке діяло в 1942-1943 роках в окупованому гітлерівськими військами місті Краснодоні.

Після розкриття організації «Молода гвардія» Туркеничу вдалося уникнути арешту, сховавшись від поліції: він ховався в Краснодоні до початку лютого. Коли Червона армія підійшла до Сіверського Дінця, перейшов лінію фронту.

Служив в 473-му артилерійському полку 33-й стрілецької дивізії помічником начальника штабу полку. З лютого 1944 року перебував у розпорядженні Політвідділу 99-ї стрілецької Житомирської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії; брав участь у визволенні Києва, Житомира, Тернополя, Львову.

Під час боїв за польське місто Глогув-Малопольський капітан Іван Туркенич був важко поранений і через добу, 14 серпня 1944 року, помер у віці двадцяти чотирьох років

Звання  Героя Радянського Союзу було присвоєно в 1990 році капітану Туркеничу Івану Васильовичу посмертно.

 

вулиця Уфімцева

Уфімцев Костянтин Григорович (1910-1983) – телефоніст, старший штабний батареї артилерійського полку, учасник Другої світової війни на Воронезькому, Степовому і 2-му Українському фронтах.

Відзначився в боях на Дніпропетровському плацдармі в районі с. Мішурин Ріг і північного Криворіжжя. Під вогнем противника Уфімцев проклав дротову лінію зв'язку через Дніпро. Ефективність стрільби покращилася, і атаки противника були відбиті.

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» присвоєно 22 лютого 1944 року «за доблесть і мужність, проявлені при форсуванні Дніпра»

 

вулиця Шишкіна

Шишкін Михайло Дмитрович( - 1944), учасник Другої світової війни, заступник командира 24-го полку 10-ої гвардійської повітрянодесантної Криворізької Червонопрапорної ордена Суворова дивізії.

Загинув при боях за звільнення м. Кривого Рогу  31 січня 1944 року.

 

 

РЕАЛІЗАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВОГО ПРОЄКТУ «ПАМ’ЯТАТИ ІСТОРІЮ – МАТИ МАЙБУТНЄ!» БУДЕ ЗДІЙСНЮВАТИСЯ

З 01.03.2020 ПО 09.05.2020 В ДЕКІЛЬКА ЕТАПІВ:

 

І етап організаційний (01.03.2020 – 10.03.2020)

• створення в закладі загальної середньої освіти ініціативної групи із числа школярів, педагогів, ветеранів, представників громадських об’єднаю;
• визначення об’єктів дослідження (вулиці, які розташовані в мікрорайоні закладу) та розробка конкретного плану дослідження;
• розподіл обов’язків між членами ініціативної групи по проведенню дослідження та визначення методології дослідження.

 

ІІ етап  основний або практичний (10.03.2020-10.04.2020)

• комплексне дослідження урбаномічної  системи Тернівського району м. Кривого Рогу;
• визначення інформативних можливостей комплексу документів для вивчення історії вулиці (законодавчі та нормативно-правові документи центральних та місцевих органів місцевого самоврядування,  публікації у пресі, художні джерела, Інтернет-ресурси  тощо);
• соціологічне дослідження по виявленню обізнаності мешканців про історію назви вулиці;
• зустрічі із мешканцями вулиці та проведення дослідження «У долі моїй ти головною стала  – рідна вулиця моя!» (які відомі особистості проживали або живуть на вулиці;

 

ІІІ етап  заключний (11.04.2020-10.05.2020)

• узагальнення та класифікація зібраних матеріалів, створення PORTAFOGLIO (портфель) пошукового проєкту  (історична довідка про вулицю та особу, в честь якої названа вулиця, виготовлення ілюстративного матеріалу, кращі літературні та художні учнівські твори «Вулиця, на якій я живу», матеріали екскурсії – фоторепортажу «У долі моїй ти головною стала  – рідна вулиця моя!» (текст та фото матеріали), матеріали пошукового дослідження «Славетні  жителі моєї вулиці»);
• оформлення шкільної тематичної виставки за матеріалами дослідження (шкільний музей або музейна кімната, шкільна бібліотека, кімната шкільного дитячого об’єднання тощо);
• за результатами дослідження урбанонімного простору Тернівського району м. Кривого Рогу, створити мультимедійні презентації «Пам’ятати: імена героїв війни в назвах вулиць»;
• презентація результатів дослідницько-пошукового проєкту «Пам’ятати історію – мати майбутнє!» в ході шкільного патріотичного RETRO пленеру  «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього» (за участю мешканців вулиці та представників районної ради ветеранів).

 

 

Очікуваний результат за підсумками реалізації дослідницько-пошукового проєкту «Пам’ятати історію – мати майбутнє!»

Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які залишилися в родинах фронтовиків та музейних експозиціях, вона звучить в назвах вулиць малої Батьківщини, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці в історії перемоги над нацизмом в роки  Другої світової війни (1939-1945 роки).