Дослідження на тему: "Профілактика агресивності та жорстокості серед молоді"

Профілактика агресивності

та жорстокості   серед молоді

    Останнім часом  багато говорять про кризу сучасної сім’ї , про погіршення всієї системи сімейного виховання, і як наслідок – про молодь, яка є відображенням усіх негативних явищ сучасного суспільства. У своєму дослідженні ми намагалися на практиці розібратися в цій проблемі, розповісти її мовою статистики на прикладі конкретного навчального закладу.

       Традиційно, головним інститутом виховання є сім’я. Той життєвий досвіт,якого дитина набуває в роки дитинства від батьків, залишиться з нею на все життя. Батьки закладають основу «Я – концепції» дитини, у сім’ї дитина формується як особистість. Але дитина може виступати не тільки як позитивний фактор виховання, а ще й як руйнівна сила особистості. З одного боку, позитивний вплив на формування «Я – концепції» дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих у родині людей – батька, матері, дідуся, бабусі, брата, сестри – не ставиться до дитини краще, не любить її так, не турбується стільки про неї. Та разом із тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може сім’я.

     У зв’язку з особливою виховною місією родини виникає питання про те, як зробити так, щоб позитивний вплив із боку сім’ї був максимальний, а негативний вплив звести до мінімуму. Ми вважаємо, що для цього необхідно не тільки поверхнево вивчати внутрішні родинні соціально – психологічні фактори, які впливають на виховання, а й детальніше розглядати проблеми спілкування батьків та дітей і різноманітні протиріччя, які виникають у сім’ях.

      Для більш детального аналізу проблеми впливу батьків на сучасну молодь ми зробили деякі кроки:

1) розглянули сучасну психолого – педагогічну літературу з даного питання;

2) проаналізували публікації та  дослідження з цього питання, зібрали діагностичний мінімум, що відповідає нашим потребам;

3) після проведення дослідження зробили конкретні висновки: чи існують узагалі та в чому полягають проблеми у родинах учнів.

      Аналізуючи літературу, де розглядається проблема взаємовідносин дорослих і дітей та впливу батьків на формування особистості у підлітковому віці, ми зробили висновок: найчастіше дослідження за цим напрямком проводили у 80-90-ті роки минулого століття; сучасні публікації широко розглядають проблеми кризи сім’ї, але конкретних досліджень у цьому напрямку не так і багато. Тому ми вважаємо, що дослідження класиків психології – Е. Берна, В. Сатір. І Кона та С. Ковальова – це найкращий  теоретичний матеріал для вивчення теми.

       Мета дослідження:  вивчити проблеми взаємовідносин батьків і дітей 16-17 років; проаналізувати особливості спілкування учнів із батьками та однолітками.

       Завдання дослідження: вивчаючи особливості ставлення до сім’ї сучасної молоді, було бажання на фактичному матеріалі підтвердити або розвіяти міф про кризу сучасної сім’ї, порівняти рівень впливу на  формування особистості батьків та однолітків у період 16-17 років.

      На фоні девальвації моральних і загальнолюдських цінностей, зниження життєвого рівня населення спостерігається зростання злочинності серед неповнолітніх, збільшення кількості безпритульних дітей.

      Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. У системі виховання підростаючого покоління сім’я відіграє чи не найголовнішу роль: забезпечує дитині належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку. Але на сьогодні сім’я, як і все суспільство, зазнала значних змін. Вона з тих чи інших причин недостатньо виконує свою основну функцію, і як результат – зростання кількості так званих неблагополучних сімей, у яких батьки неспроможні або не бажають повною мірою займатися вихованням дітей.

       «Усі ми родом із дитинства», «Усе – і гарне, й погане – людина отримує в сім’ї». Ці слова відомі, мабуть, усім. Безперечний той факт, що сім’я була, є та, мабуть, і буде найважливішим середовищем формування особистості, головним інститутом виховання, який відповідає не тільки за соціальну репродукцію населення, а ще й за  відтворення національних і культурних традицій. Якщо раніше молоде подружжя могло спиратися на традиційний досвід своєї родини, сусідів, то зараз сімейні цінності орієнтації найчастіше залежать від соціального середовища, навчання чи організованого відпочинку.

       Фактори, які в сім’ї впливають на особистість дитини, спеціалісти умовно розподіляють на три групи:

     1. Соціальне мікросередовище в сім’ї, де відбувається приучення дітей до соціальних цінностей і ролей.

     2. Діяльність поза сім’єю – найчастіше це трудова діяльність, яка є могутнім знаряддям соціалізації людини та її приєднання до майбутньої життєдіяльності. Ця група факторів повністю зберігає своє значення для родини, які проживають у селі, але, на жаль, неактуальна для міста.

     3. Комплекс цілеспрямованих педагогічних заходів. Безпечно те, що перші дві групи факторів можуть бути представлені педагогікою сімейних відносин. Особиста поведінка батьків – основна вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте її, даєте накази. Ви виховуєте її кожної миті вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми та про інших людей, як поводитесь з друзями та з ворогами, як смієтеся або читаєте газету – все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні вона бачить або відчуває, всі звороти ваших думок доходять до неї невидимими шляхами, хоч ви на них і не зважаєте.

      Великий вплив виявляють батьки на формування в дітей самооцінки. Формування самооцінки може розглядатися як результат засвоєння дитиною особливостей ставлення до неї з боку батьків.

       Головне у вихованні – досягнення душевного єднання, встановлення морального зв’язку між батьками та дитиною. Батькам у жодному разі не слід залишати поза увагою процес виховання, і навіть у період юнацтва, коли батьки вважають дітей уже дорослими, не слід залишати доньку чи сина наодинці із собою.

       Юність – найважливіша пора становлення особистості. У літературі розповсюджена думка, що в учнів немає потреби у спілкуванні з дорослими. Вони навіть уникають цього, прагнуть приховати від старших своє особисте життя, свої проблеми та переживання. Подібні думки можуть існувати. Усі знають, наскільки різними бувають погляди дорослих та юних із різних питань, як часто через непорозуміння між ними виникають конфлікти, як складно молодим отримати від дорослих визнання своєї дорослості і самостійності – у дорослих є особливість не зважати на прагнення своїх дорослих дітей. Батьки завжди намагаються контролювати поведінку, нав’язуючи свої норми моралі.

      Усе це так, однак я хочу довести, що більша частина юнаків і дівчат гостро відчуває потребу в близькому, довірливому спілкуванні з дорослими. Можливо, не з кожним, а тільки з тим, кого поважають, а поважають учні насамперед тих дорослих, які з повагою ставляться до них.

       Я поставила перед собою завдання: на практиці вивчити потреби та задоволення учнів у спілкуванні. Це дасть змогу зробити висновки, з ким молодь хоче спілкуватися, хто має найбільший вплив на поведінку.

       По-перше, потреба у спілкуванні розглядалася в різних аспектах: батьки, інші родичі, однолітки, педагоги. По-друге, нас цікавили найбільш типові проблеми, які виникають у сім’ях. Із цією метою було розроблено анкету, на запитання якої учні відповідали анонімно, за власним бажанням.

       В вивченні проблеми взяли участь 37 учнів (21 дівчина та 16 хлопців) віком 16-17 років.

       Вивчаючи цінність орієнтації учнів я зробила висновок, що найголовнішою цінністю учні вважають створення власної щасливої сім’ї (100%). Тобто цінність сім’ї для сучасної молоді – беззаперечний факт. Основа, на якій будується сім’я, на думку учнів, - це спілкування.

       Щодо задоволення рівнем та якістю спілкування у сім’ях батьків ми зробили такі висновки:

1. 60% опитаних учнів більш – менш задоволені спілкуванням із батьками; 40% відповіли, що є проблеми у спілкуванні, вони або майже зовсім не спілкуються, або часто конфліктують.

2. Дуже схожі проблеми у спілкуванні окремо з батьком: 70% учнів знаходять із батьком спільну мову, а 30% - ні.

3. Ближчі стосунки в учнів із матір’ю: 84% відповіли, що задоволені спілкуванням та увагою з боку матері; 16% знаходяться у стані постійного конфлікту, написали, що стосунки не складаються, хоча вони намагаються не конфліктувати, але це складно.

4. В індивідуальній бесіді учні пояснили, що вони відчувають себе зайвими та небажаними у своїх родинах. 5% написали, що стосунків майже немає, тобто вони не конфліктують, а взагалі майже не спілкуються, кожен живе своїм особистим життям, не виявляючи одне до одного ніякої уваги та зацікавленості.

5. Стосунки з братами чи сестрами у сім’ях більш проблематичні. Конфліктують із сестрами – 24%, із братами – 31% опитаних.

6. Стосунки з родичами підтримують 78% сімей опитаних учнів. 6% відповіли, що взагалі не мають родичів, окрім батьків. 16% відповіли, що за наявності родичів стосунки не підтримуються, вони не спілкуються.

7. 91% опитаних учнів відповіли, що у них безконфліктні стосунки із керівниками навчальних  груп.

8. 78% учнів задоволені спілкуванням з одногрупниками, у 22% є різні труднощі та непорозуміння у взаєминах.

9. 78% учнів старших класів поважають викладачів, які в них викладають, безконфліктно спілкуються з усіма викладачами; у 22% є проблеми у спілкуванні з викладачами.

10. У 86% учнів є, на їх погляд, надійний друг чи подруга. у 14% - проблеми у спілкуванні, вони почуваються самотніми серед однолітків.

        Відповідаючи на запитання «Що ви маєте на увазі, коли говорите, що вам недостатньо приділяють уваги?», учні відповіли:

11. 50% - що їх дратує, коли їх не розуміють, не поважають їхні думки, ігнорують.

12. 6% констатували той факт, що часто намагаються викликати до себе жалість.

13. 44% учнів відповіли, що їм достатньо приділяють уваги як дорослі, так і однолітки.

14. На пряме запитання «Чи задоволені ви взаємовідносинами з батьками?» лише 69% відповіли «так». Тобто у  31%  родинні стосунки далеко не ідеальні.

15. провокаційне запитання «Чи згоден ти із твердженням, що більшість часу я  намагаюся проводити не вдома?» ті ж 31% написали «так». Тобто 31% сімей не надає достатньої уваги спілкуванню, взаємовідносинам та як наслідок – вихованню своїх дітей.

       Потім учням запропонували проаналізувати відчуття, які вони пов’язують зі своєю родиною. Учням був даний перелік найбільш поширених переживань, таких як: задоволення чи не задоволення, спокій, напруженість тощо. Свої відчуття учні оцінювали в балах. Відповіді юнаків і дівчат ми проаналізували окремо. У висновках аналізуємо лише полярні оцінки. Середні бали чи утримання від відповіді ми не розглядали.

       1. Почуття, пов’язані із загальною незадоволеністю сім’єю:

* переживають відчуття задоволеності, перебуваючи вдома, 56% дівчат і 55% юнаків; 26% дівчат і 13% юнаків удома почуваються некомфортно, незатишно;

* відчуття радості від спілкування з  батьками притаманне 46% дівчат і 58% юнаків.

* відчуття повноти сили та здоров’я відзначили 68% дівчат і 72 % юнаків.

* сприйняття себе як «Я – хороший» притаманне для 32% дівчат і 45% хлопців; сприйняття себе «Я – поганий» переживають 44% учениць і 39% учнів.

        2. Переживання нервово – психологічного напруження:

* 33% дівчат і 39%, юнаків знаходячись у сім’ї, відпочивають, почуваються розслабленими, тоді як 39% дівчат і 28% хлопців удома переживають напруження і тривожність;

* упевненість у підтримці батьків дає учням відчуття безтурботності, про що свідчать 44% дівчат і 56% хлопців; 28% і 23% учнів позбавлені цієї підтримки;

        3. Сімейна тривожність:

* відчуття, що ти у сім’ї потрібний, тебе поважають, люблять, характерне для 64% дівчат і 66% юнаків; 23% учнів переживають комплекс «небажаної дитини» і почуваються зайвими в родині;

* відчуття підтримки з боку батьків формує в учнів упевненість у собі. повними сил, упевненими та сміливими себе вважають 64% дівчат і 73% хлопців; тоді як 16% дівчат і 11% хлопців говорять про наявність комплексу невпевненості в собі.

       Аналізуючи статистику відповідей учнів, можна констатувати той факт, що родина здійснює великий вплив на формування дитини як особистості. У підлітковому віці діти однаково прагнуть до підтримки та взаєморозуміння як однолітків, так і батьків. Прагнуть до взаєморозуміння та спілкування з батьками, але не завжди отримують бажане, близько 30% учнів незадоволені своїми стосунками з батьками. Більш вимогливі до батьківської уваги та підтримки дівчата, вони найчастіше незадоволені тими стосунками, які складаються з батьками.

      Близько 40% учнів невпевнені в собі, мають різні комплекси, їм дуже важко буде адаптуватися та соціалізуватися в майбутньому. Усі учні прагнуть до створення прекрасної сім’ї, але далеко не всі засвоїли у своїй родині позитивний досвід  спілкування та створення гарних взаємин.

       За даними дослідження з учнями першого курсу проводила психологічні бесіди за темами; «Важке життя батьків» та «Як уникнути протиріччя між поколіннями?»   

    «Не помиляється той, хто нічого не робить!» - часто промовляємо  прислів'я. Ця народна мудрість  спонукає активізувати учнів до пізнавальної діяльності, допомагає мені змінити себе. Кожен учень - це особливий світ. Щохвилини намагаюся знайти в кожному учневі його, тільки його світлий вогник, щоб душа відкрилась і в жодному разі не нашкодити, допомогти їй стати краще, світліше.