Досвід роботи "Формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів засобами превентивного навчання"

Формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів

засобами превентивного навчання

Здоров’я є найважливішою цінністю людини та суспільства і відноситься до категорії державних пріоритетів. Тому процес його збереження і зміцнення викликає серйозну заклопотаність не тільки медичних працівників, а й педагогів, батьків.

Розв'язання проблеми здоров'я учня суттєво залежить від характеру освіти. Проблема формування здоров'я учнів через освіту, впровадження в українську школу здоров'язберігаючих освітніх технологій вимагає історико-педагогічного аналізу й творчого осмислення теорії та практики організації навчально-виховного процесу.

У вітчизняній практиці одним із перших прикладів реалізації здоров’язбе-рігаючої педагогіки можна вважати досвід роботи Павлиської середньої школи під керівництвом її директора, видатного українського педагога Василя Сухомлинського. На першому плані у педагогічній діяльності В.О.Сухомлинського стояла проблема фізичного розвитку і здоров’я дітей. «Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя… Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей, то добра половина їх – про здоров’я» [8].

Саме проблеми в здоров’ї дитини, переконаний В. Сухомлинський, є джерелом її відставання, незнання, незадовільної роботи на уроках і вдома: «приблизно у 85 % усіх невстигаючих учнів головна причина відставання в навчанні – поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне й таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря та вчителя» [8].

Запорукою здорового виховання, за В.О. Сухомлинським, є, насамперед, навчання учнів відповідно до їх вікових особливостей. В організації навчання педагог звертав увагу на правильне чергування видів діяльності, встановлення індивідуального для кожної дитини режиму праці й відпочинку, активізацію учнів через фізичну працю, рух, ходьбу, біг, гру - оскільки без втоми не може бути здоров'я [8].

Піклування про людське здоров`я, тим більше про здоров`я дитини, - це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праця, відпочинок. Це насамперед піклування про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил. Вінцем цієї гармонії є радість творчості [8].

Вивчення проблем здоров’я дітей у наш час набуває особливої актуальності. Про це свідчить статистика стану здоров’я школярів. Вона на сьогодні є досить невтішною. Кількість хворих дітей у нашій державі зростає. Велике значення в цьому відіграє погіршення та нестабільність соціально-економічної, екологічної ситуації в суспільстві, незадовільні умови життя частини населення, що знижує адаптивні можливості дитячого організму та його опірності до дії різних шкідливих факторів. Це призводить до того, що 10% дітей закінчують школу умовно здоровими, інші, вже в підлітковому віці мають хронічні захворювання (42%), погіршуються показники фізичного та розумового розвитку.

Результати досліджень показують, що кожна третя дитина, яка приходить до першого класу, має ті чи інші відхилення у стані здоров’я. Разом з тим, ранній початок систематичного навчання, значна інтенсифікація навчального процесу спричиняють збільшення навантаження на функціональні можливості організму дітей. За час навчання в школі значно зменшується кількість здорових дітей [3].

Основи здоров’я  закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати у дитини відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.

Як показує життя, здоров'я школярів безпосередньо залежить від специфіки навчання, харчування, рухової активності, правильного режиму активності та відпочинку, особливостей сімейного виховання. Воно також визначається співвідношенням зовнішніх і внутрішніх факторів, з одного боку, і можливостями самого організму протидіяти небажаним впливам, захищатися від них, по можливості підсилюючи вплив позитивних для здоров'я факторів, з другого боку. Ступінь успішності оздоровчої діяльності — усунення шкідливих впливів (коректування навколишнього середовища) та підвищення стійкості до них (тренування, збільшення адаптаційних можливостей організму) — визначає напрям зусиль по збереженню та зміцненню здоров'я [5].

За Державним стандартом початкової загальної освіти учень початкової школи отримує знання, уміння та навички, що допоможуть йому підготуватися до подальшого навчання. Завдання вчителя сучасної школи полягає у формуванні кола компетентностей – ключових, предметних,  міжпредметних.

 Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування ключових компетентностей молодшого школяра. Одна з ключових компетентностей – це  здоров’язбережувальна.

Ця компетентність включає в себе:

•      уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

•       усвідомлення здоров’я як вищої  життєвої цінності;

•       взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

•       удосконалення фізичної, соціальної,  психічної та духовної складових  здоров’я;

•       дбайливе ставлення до свого здоров’я.

Здоров’язбережувальна компетентність - це готовність самостійно вирішувати завдання, пов’язані з підтримкою, зміцненням та збереженням здоров’я, як свого, так і оточуючих [2].

Суть поняття “здоров’язбережувальна компетентність” проявляється у проведенні профілактичних заходів, застосуванні здоров’язбережувальних технологій .

Я вважаю, що головне завдання реалізації  здоров’язбережувальної компетентності – це вплинути педагогічними  методами на учнів шляхом розвитку їх життєвих навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки та гармонійного розвитку учня.

 

Отож головними сторонами раціональної організації навчання, збереження і зміцнення здоров'я учнів молодших класів як для себе визначаю наступні:

—   слідкувати за станом здоров'я учнів;

— мотивувати учнів на збереження здоров'я та формування здорового способу життя;

— намагатися, щоб з одного боку навчальний матеріал був засвоєний школярами, з іншого – щоб викладання не завдавало шкоди їхньому здоров'ю .

Для формування здоров’язбережувальної компетентності учнів я застосовую такі форми організації превентивного навчання:

• уроки- тренінги ;

• анкетування, тестування;

• години спілкування;

• виховні заходи;

• співпраця з батьками з питань формування культури їхнього здоров’я та здоров’я їхніх дітей 

Найповніше  завдання формування здоров'язбережувальної компетентності реалізую через предмет «Основи здоров’я» та через запровадження складової частини інтегрованого курсу превентивного проекту   «Шкільна програма з профілактики вживання тютюну, алкоголю та наркотиків» (ХОУП).   

Уроки-тренінги превентивного проекту допомагають протистояти негативному психологічному впливові,  долати емоції та стрес, а також розвивати співчуття і відчуття себе як громадянина. Сприяють розвитку життєвих навичок  учнів: уміння приймати рішення, розв’язувати проблеми, творчо та критично мислити, спілкуватись, робити самооцінку та мати почуття гідності. 

Уроки-тренінги, розроблені згідно з рекомендаціями Міжнародної організації Project HOPE, яка здійснює освітні програми в галузі охорони здоров’я. Дані уроки поєднують навчально-пізнавальну й оздоровчо-рухову діяльність учнів, формують здорові настанови й відповідальну поведінку. При проведенні тренінгів застосовую інтерактивні методи і вправи: «Нетрадиційне привітання», «Мозковий штурм», «Рефлексія», «Хто я?», «Асоціативний кущ», «Рольові ігри», «Робота в групі», «Робота в парі», «Творчі вправи». На кожному етапі уроку використовую  різні вправи, методи. На етапі актуалізації знань важливо застосувати: «Асоціативний кущ», «Мікрофон». При вивченні нового матеріалу : «Міні-лекція», «Робота в парах», «Робота в групах». При закріпленні матеріалу  - метод  «Колаж», «Творчі завдання», «Театральна вистава», «Сюжетно-рольові ігри». На завершальному етапі уроку - «Мікрофон», «Рефлексія», «Закінчи речення», «Розгляд ситуацій», анкетування.         

        Матеріал уроків-тренінгів використовую  при проведенні   уроків « Основи здоров’я», виховних заходів,  годин спілкування, батьківських зборів.

У своїй практиці я використовую наступні здоров’язбережувальні технології на уроках, зазначені у класифікації С. Постоєнко [4]:

Використання оздоровлювальних вправ на уроках  передбачає перерви під час уроків  (фізкультхвилинки, зорова та пальчикова гімнастика), які сприяють поліпшенню функціонування мозку, відновлюють тонус м’язів, що підтримують правильну поставу, знімають напругу з органів зору та слуху, з утомлених від письма пальців.

Для того, щоб виконання фізичних вправ було цікавим для дітей,  через кожні 2-3 тижні змінюю вправи, включаємо танцювальні рухи, виконуємо їх під музику. Особливо подобаються учням  фізкультхвилинки, які супроводжуються віршованими текстами. Щоб у дітей не збивався ритм дихання, а їхні рухи були точними та сильними, під час проведення таких фізкультхвилинок  промовляю  текст, а діти виконують вправи.

Наприклад:

«Добре те, що сонце світить»

 Добре, що сонце світить! (Руки підіймаємо вгору)

 Добре те, що віє вітер! (Імітуємо коливання дерев від вітру)

 Добре те, що цей ось ліс (Присідаємо)

 Разом з нами ріс і ріс (Повільно підіймаємося, показуючи,  як ростуть дерева)

 Добре те, що в нашій річці! (Руки вперед, долоні назовні)

 Синя, не брудна вода! (Імітуємо плавання)

 І мене матуся рідна (Крокуємо на місці)

 Після школи зустріча! (Плескаємо в долоні)

 Добре гратися на дворі! (Стрибаємо)

 Добре вчитися у школі! (Пишемо)

 Добре плавати в ставу! (Імітуємо плавання)

 Добре те, що я живу! (На слово «я» руками показуємо на себе,потім підіймаємо вгору)

 2)    Всі підняли руки – раз!

На носках стоїть весь клас.

Два -  присіли, руки вниз,

На сусіда не дивись.

Раз – і вгору, два  - і вниз,

На сусіда не дивись.

Будем дружно ми вставати

Щоб ногам  роботу  дати.

До вподоби дітям на уроках і вправи - енергізатори – це короткі вправи, що відновлюють енергію групи. Вони корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці. Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, тому що використовуються не лише для зняття втоми, але й як релаксація [6].

 Ось деякі з них.

«АВСТРАЛІЙСЬКИЙ ДОЩ»

Учні стоять. Вчитель показує рух, усі повторюють його поступово приєднуючись один до одного.

- Чи знаєте ви, який австралійський дощ?

- Піднімається вітер (потираємо руки).

- Падають перші краплини дощу (клацаємо пальцями).

- Почалася злива (плескаємо долонями по стегнам).

- Злива перетворилася на бурю (топаємо).

- Ось буря стихає (плескаємо долонями по грудині).

- Стихає злива (плескаємо долонями по стегнам).

- Закінчується дощ, падають останні краплі (клацаємо пальцями).

- Шумить тільки вітер (потираємо долоні).

- Австралійський дощ скінчився. Сонце! (Діти піднімають руки в гору)

«Подарунок»

Учні стоять. Починаючи з ведучого, кожний по черзі засобами пантоміми зображує якийсь предмет чи поняття і «дарує» його сусіду (морозиво, квітку, кішку, сонце, свій настрій і т.д.). Сусід  «приймає подарунок» і робить якійсь інший подарунок наступному учаснику .

«Добра тварина»

Діти стоять, тримаючись за руки. Ведучий тихим голосом каже: «Ми одна велика, добра тварина. Послухаймо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого дихання і дихання сусідів. «А тепер подихаймо разом!». Видих – усі роблять два кроки назад. Вдих – два кроки вперед. «Так не тільки дихає тварина, так чітко й рівно б’ється її велике, добре серце. Стук – крок уперед, стук – крок назад. Ми всі беремо дихання та стук серця цієї тварини собі. Ми – єдине ціле».

Комплекс вправ гімнастики для  очей проводиться на уроках, де переважає розумове навантаження. Вправи складені у вигляді ігор та казок з урахуванням віку дітей. Можна використовувати наступні види вправ: швидко покліпати очима (4-5 разів); міцно зажмурити очі, порахувати до 3-х, розплющити очі та подивитися вдалечінь, порахувавши до 5-и; в середньому темпі проробити 3-4 кругові рухи очима праворуч, стільки ж само – ліворуч; витягнути руку вперед, подивитись на вказівний палець витягнутої руки, перевести погляд у далечінь; масаж заплющених повік за допомогою колових рухів пальців; піднімання та опускання очей, рухи вліво-вправо [4].

Гра як один із шляхів розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів. Можна проводити  навчальні ігри як індивідуально так і під час роботи в групах чи під час колективної роботи. Вчитель повинен пам’ятати, що гру не варто нав’язувати, а використати як один із видів робіт на уроці. З цією метою ігри можна проводити для активізації пізнавальної діяльності школярів, закріплення і повторення вивченого матеріалу [2].

На уроках я часто використовую рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням. Такі ігри спрямовані на розвиток не лише фізичних можливостей дитини (координації рухів, спритності), а насамперед, пізнавальних аспектів учнів – на вироблення внутрішньої мотивації навчання, формування пізнавального інтересу, закріплення знань і уявлень з предметів загальноосвітнього циклу. Рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням, створюючи озон позитивних емоцій, радості руху, одночасно є незамінним засобом набуття дитиною навчальних знань, уявлень, соціального досвіду.

Ось деякі ігри, які я використовую в своїй роботі.

Навчання грамоти

« Весело крокую і склади рахую»

Учасники утворюють коло, у центрі якого стоїть ведучий. Ведучий кидає м'яч одному з гравців і називає слово. Той, хто впіймав м'яч, промовляє слово по складах і робить відповідну кількість кроків у напрямку ведучого, зупиняється і повертає йому м'яч. Якщо дитина помиляється у визначенні кількості складів, то вибуває з гри. Ведучий кидає м'яч по черзі всім дітям. Перемагає той, хто швидше опиниться біля ведучого і доторкнеться до нього рукою.

Тема уроку. Звук [ к ], позначення його буквами К к. Читання прямих складів з вивченими літерами.

Вчитель називає слова. Якщо в словах є звук [ к ], діти плескають в долоні. Якщо в слові немає такого звука, діти сідають на місце.

Тема уроку. Звук [ т ], позначення його буквою т. Складання й моделювання речень.

Вийти до дошки дітям, в іменах яких є звук [ т ] і пояснити, де він знаходиться (в середині, в кінці, на початку

Українська мова

Тема уроку. Рід іменників. Вчитель називає іменники: чоловічого роду - встають хлопці, жіночого роду - встають дівчата, середнього роду - всі сидять.

 «Крокуймо»

Діти стоять у шерензі обличчям до педагога.

І варіант - Діти, я називатиму різні слова, а ви, почувши слово, яке пишеться з великої літери, робіть крок уперед, а з малої — стійте на місці.

ІІ варіант  - Робитимете крок уперед, зачувши слова, які означають дію.

 «Чарівний м'яч»

Учитель із м'ячем у руках стоїть у центрі кола, утвореного дітьми, і каже: «М'яч лови та споріднене слово до слова, що назву скажи».

Важливою умовою у здоров’язбережувальній роботі також є співпраця з батьками учнів. На батьківських зборах розглядаємо проблеми формування у дітей здоров’язбережувальних компетентностей, а також проводжу анкетування, бесіди і лекції з батьками: «Проблема? А чи існує вона?», «Проблема вільного часу і організації відпочинку дітей», «Приклад батьків у формуванні здорового способу життя».

Отже, впровадження здоров'язбережувальних технологій потребує від учителя не допускати перевантаження учнів. При цьому необхідно визначати оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання, враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, а також намагатися планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми. Саме від зусиль та вмінь педагогів залежить, чи проросте зерно турботи про здоров’я у душі дитини, і як зробити так, щоб цей паросток дав у майбутньому щедрий урожай.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Державний стандарт початкової загальної освіти // Офіційний вісник України. – 2011. - №33. – ст.1378.

2. Власенко Л.В. Організація здоров’язбережувального навчального процесу на уроках і в позаурочний час у початковій школі / Л.В. Власенко // Основи здоров’я. – 2012. - №4. – С.21-24.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські

перспективи: бібліотека з освітньої політики: монографія / [Н.М. Бібік, Л.С. Ващенко, О.І. Локшина та ін.] ; під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.

4. Постоєнко С.В. Упровадження здоров’язбережувальних технологій на уроках / С.В.Постоєнко // Основи здоров’я -  2013. – № 7. – С. 5-8.

5. Ізмалкова О.О. Формування здоров’язбережувальної поведінки в дитині / О.О. Ізмалкова, К.А. Колесник // Основи здоров’я. – 2012. - № 10. - С.27-30.

6. Туріщева Л. В. Психокорекційні ігри в роботі педагога/ Л.В.Туріщева — Х. : Вид. група «Основа», 2007. — 160 с.

7. Кучинський М.В. Фізпауза на уроках української мови / М.В. Кучинський // Початкова школа. - 1991. - №10. – С.39-40.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т./ В.О.Сухомлинський - К : Радянська школа, 1976-1977. - Т.3. - 670 с.