ДОСВІД РОБОТИ "Корекція заїкання у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку."

Досвід роботи

з корекції заїкання у дітей дошкільного

та молодшого шкільного віку

2020 р

Опис досвіду

Умови до організації занять

         На моє тверде переконання, корекційні заняття з учнями із заїканням слід проводити через 1-2 години після закінчення навчальних занять, а в дитячому садку - після денного сну. Адже нервова система дитини має заспокоїтися. Відпочинок сприяє зняттю м’язового напруження. Організація занять відразу після уроків ускладнюється тим, що учень втомлений, в’ялий або навпаки – занадто збуджений, неуважний, його працездатність знижена , з елементами астенії або ж учень виявляє гіперактивність, рухову розгальмованість.

          Багаторічний досвід підказав мені оптимальні умови до організації   корекційних занять:                                 

1. Використання аромотерапії для заспокоєння нервової системи учнів .
2. Меблі для виконання вправ сидячи, лежачи.
3. Килимки для організації вправ з релаксації. Полотенця (для зняття напруги з шийного відділу хребта).
4. Спортивне обладнання для логоритмічних вправ 

     (у тому числі великий твердий куб для зняття напруги з м’язів ніг, великий м’яч для лежання на ньому).

5. Дитячі музичні та шумові інструменти для роботи

    над ритмічним малюнком.

6. Музичний супровід (комп’ютерний запис заспокійливої

    музики, комплексів аутотренінгу).

7. Пристрої для синхронізації мови з рухами ральців ведучої руки та запису мови учнів.
8. Наочність (демонстраційний матеріал для проспівування звуків по 1,2,3,  складів; слів з акцентуацією наголосом; речення з паузацією;  короткі тексти, у яких кількість складів не перевищує кількість клавішів  на «логопедичному піаніно», картки та об’ємні посібники для візуалізації мовлення (доріжки, сходи, хвилі, клубочки і т.п.).

     III. Провідна ідея досвіду

    Провідною ідеєю цього досвіду корекційної роботи є:

 поєднання традиційних методик (дихальної гімнастики, співу) з авторською методикою Л.З.Андронової-Арутюнян (синхронізація мови з рухами пальців ведучої руки).

       Вважаю його найбільшим вдалим і практичним у корекції розладів темпу і ритму мовлення учнів в умовах шкільного логопункту.

       За основу корекції я взяла тренування мовлення на подовженому видиху після постановки плавного діафрагмального дихання.

     У роботі над корекцією ритму мовлення незамінними є ручні пристрої.

      Корекцію порушень темпу мовлення доцільно будувати на основі логоритмічних ігрових вправ.

    Що дає використання таких технологій ?

     Систематичні тренування з постановки діафрагмального типу дихання включаю в усі види занять, що проводжу з дітьми, дозуючи кількість і темп проведення вправ.

    В процесі корекційної роботи вирішуються такі завдання:

• формуються навички наслідування;
• зміцнюється координація між диханням і фонацією та артикуляцією;
• формуються і закріплюються навички діафрагмально-релаксаційного дихання;
• розвивається тривалість мовленнєвого видиху;
• діти опановують м’яку атаку голосу;
• проводиться тренування в довільному управлінні м’язовим тонусом;
• формується кінестетичний, зоровий і слуховий контроль у момент мовлення;
• розвивається дрібна моторика пальців рук.

В результаті дитина навчається:

-довільно регулювати тонус дихальних м’язів;

• здійснювати скоординовані рухи лицьової мускулатури і узгоджувати їх з диханням;
• здійснювати подовжений плавний видих;
• економно витрачати видихуване повітря під час промовляння частини фрази;
• читати віршовані і прозові тексти в заданому рукою темпі під контролем зорового і слухового аналізаторів;
• самостійно промовляти фрази з обов’язковим вдихом перед її початком та початком кожної логічної частини;
• синхронізувати мовлення з рухами ведучої руки («буксиру»), таким чином регулюючи ритм мови.

Працюючи над пошуком найбільш результативних методів роботи, прийшла до висновку, що процес корекції   стає   набагато  результативнішим, коли батьки стимулюють вдома вправляння дітей у подовженні видиху (гра на дитячих духових інструментах: дудці, сопілці; свистіння: футбольний свисток, пищалка, свистунці; надування повітряних кульок). Корисно записати дитину на гуртки: вокальний, хореографічний,  ритміку , духової музики.

   Для корекції заїкання недостатньо лише логопедичних прийомів. Необхідна комплексна дія на психіку дитини. Тому я раджу негайно вести дитину до невропатолога та точно виконувати призначення лікаря (медикаментозні, фітозасоби, санаторно-курортне лікування). Адже мова – це автоматизоване вміння. Активна перебудова мовних навичок найбільш ефективна в умовах санаторію, де логопедичні заняття проводяться щодня по кілька разів на день.

Процес оволодіння навичками плавного мовлення складний, а ще важче дитині його автоматизувати. 

     IV. Технологія досвіду

1. Результати логопедичного обстеження учнів

    Первинне логопедичне обстеження дає інформативне підґрунтя для початку корекційної роботи. Визначається тип заїкання та його ступінь, наявність судом, їх локалізація,  досліджуються просодичні складові мовлення (висота, тембр, мелодика і т.д.). Так  як заїкання відноситься по логопедичній характеристиці до порушень темпоритму мовлення, вивчаю саме ці характеристики. Проводжу хронометраж мови учня. Далі звертаю увагу на мовленнєве дихання. Визначаю його тип (діафрагмальне, черевне, грудне, змішане). Найчастіше виявляю такі порушення: дихання учня напружене,  дитина наче «хапає» повітря на фазі вдиху, часом і говорить не лише на видиху, а й на вдиху.

2. Планування корекційної роботи.

    Досить тривалий час я користувалася класичними методиками та напрацьованими авторами посібників з логопедії перспективними планами. З досвідом настала потреба розробки авторського плану групових занять, адаптованого до шкільних умов за змістом та об’ємом – 75 занять у 1-й рік навчання. Він вміщає роботу до початку автоматизації активно перебудованих мовних навичок. Закінчується розвитком спряженого мовлення (робота над ускладненою    фразою,   логікою мовлення).     Перші 20 занять присвячую релаксації, постановці дихання, голосовим вправам. Далі слідує робота з тренування мовного дихання та активної перебудови мовних навичок (15 занять). Зміст роботи: робота над голосними, йотованими, дихально-голосові та артикуляційні вправи, фонетична ритміка, кінезіологія. Потім слідує робота над вимовою приголосних (5 занять). Якщо у дитини судомна вимова певного приголосного, працюємо ще протягом 5 занять над цим звуком. Вокальні вправи проводжу від початку роботи над голосними до кінця роботи над приголосними. Паралельно працюю над логоритмікою. Наступні 15 занять присвячую тренуванню мови «з рукою». Ще 15 занять – спряженому промовлянню слів,      словосполучень , 8 занять працюю над темпом мовлення і паралельно над спряженою вимовою короткої фрази. Останні 10 занять – це   робота   над     ускладненою    фразою  (з 1-3 паузами).

    Але, звичайно, цей план розрахований для ідеально вдалого засвоєння дитиною матеріалу, формування навичок плавного мовлення. На практиці ж ми з дитиною нерідко «застрягаємо» на певному виді роботи. Тоді курс занять розтягується не на 2, а на 3 і більше навчальні періоди.

    ( Перспективний  план поміщено в додаток 1, конспекти корекційних занять на різних етапах роботи - в  додаток 2 ). Маю напрацьовані конспекти 60 занять для дітей дошкільного віку, а також план логоритмічних занять.

3. Психотерапевтичний вплив на учнів у процесі корекції мовлення.

      Широко використовую релаксацію, аутотренінг за методикою А.І.Лубенської, навіювання стану спокою та розслаблення, рефлексотерапію (точковий масаж). Навчаю учнів виконувати ігровий самомасаж обличчя.

4. Як я ставляю дихання.

    І школярів, і старших дошкільників спочатку ознайомлюю з видами дихання та їх відмінностями. Вчу дітей робити вдих носом. За необхідності виконую масаж та спеціальні вправи для поліпшення носового дихання. Навчаю дітей робити короткий глибокий вдих, потім паузу (1-2сек.) і довготривалий видих (1:5 чи 1:8). Для тренування тривалого видиху в моєму арсеналі є до 20 різних ігрових вправ з посібниками з розрахунку на підгрупу учнів.

    Я давно відмовилася від промовляння на подовженому видиху чистомовок і скоромовок. Адже чистомовки починаються складами, що повторюються. Це, на мою думку, навпаки провокує заїкання, особливо якщо його клонічний  тип. У переважної більшості дітей із заїканням темп мови і так прискорений. Тому скоромовки теж шкідливі. Хоча можна і чистомовки, і скоромовки використовувати при чисто тонічному типові заїкання. Але найчастіше, як показує досвід, зустрічаються змішані типи заїкання (клоно-тонічні, тоно-клонічні).

    Проспівування голосних по одному, парами, трійками проводжу під зоровим контролем (перед великим настінним дзеркалом). Якщо заняття групове, веду учнів до хореографічного класу. Вимову та дихання синхронізуємо з рухами рук. Вони сприяють економному витрачанню видихуваного повітря під час акту мовлення, спокійному та рівномірному диханню.

   Я практикую гучний вдих носом, щоб і я, і учні змогли оцінити його інтенсивність. Підкріплюю процес кінетичними відчуттями  ( видих на долоню, пальці, паперову смужку чи посібник для піддування).

   Як показує практика, у переважної більшості дітей фаза вдиху відбувається зі скороченням черевних м’язів, втягуючи живіт, що видно візуально. А видих проходить з «надуванням» живота. Вдих і видих – вкорочені, поштовхоподібні. Щоб дитина краще засвоїла вправи,  проводжу їх в позі дитини лежачи. На видиху з живота з’їжджає машинка або кораблик «пливе» по хвилях. Потім стоячи, контроль долонею, накладеною на живіт. Постановка мовного діафрагмального дихання – нелегкий процес. Адже дітям непідсильна саморегуляція дихання.

Синхронізація мови з рукою

    Працюючи над пошуком найбільш результативніших методів роботи, прийшла до висновку, що дитині потрібна наочність, яка супроводжуватиме мовлення. Така, до якої можна доторкнутися. Це  картки із зображенням доріжок різної форми, позначених кружечками, рисками, пунктиром (з ігровим сюжетом), фігурки, що рухаються, пальчикові персонажі.

   Учень краще говорить, коли супроводжує мову «малюванням» пальцем по запропонованому зображенню (хвиля, пунктир, клубочок і т. п.). Для наочного складовідчуття слова використовую «сходи» - пласке або об’ємне зображення сходів з виділенням певної сходинки кольором ( наголошеного складу).

  ( Зразки наочності для візуалізації мовлення подано в додатку 3 ).

   Практика підказала ідею розробки авторського пристрою для синхронізації мови «з рукою»:

   Перший пристрій під назвою «логопульт» призначений для синхронного промовляння 2-5 - складових слів. Діти самостійно визначають наголошений склад і позначають його червоним ковпачком (для візуалізації).

   Потім ще декілька разів промовляють слово з акцентуванням наголосу. Кнопки розміщені півколом, відтворюючи розміщення кінчиків пальців руки дитини.

    Другий пристрій – логопедичне піаніно. Чорні клавіші рухливі. Для позначення наголошеного складу клавіша фіксується внизу і вирізняє склад кольором. Якщо склад ненаголошений, фіксуємо чорну клавішу вгорі (на гумовій нитці). Клавіша, що позначає останній склад слова, позначається коректором (чорна клавіша) або простим олівцем (біла клавіша). Це необхідно, щоб учень бачив де починати «грати» наступне слово.

    Пристрій призначений для відображеного промовляння фрази учнями. Для дітей дошкільного віку він не підходить, так як передбачає процес читання (склади заздалегідь записуються у верхній частині піаніно). Логопед готує так звані «ноти» : записує складами фразу, позначаючи кольором наголошені склади.   В процесі  роботи з дітьми я дійшла до висновку, що найдоступнішими і найрезультативнішими методами корекції заїкання є такі:

1. Метод проспівування слова з акцентованою вимовою наголошеного складу у поєднанні з його кінетичним виділенням.
2. Метод візуалізації мовлення.
3. Метод  «мови з рукою».
4. Аутотренінг за методикою А.І. Лубенської.
5. Точковий масаж.
6. М’язова релаксація по контрасту з напруженням.
7. Логоритмічні вправи.

   Як показує  23-річний досвід роботи, майже в усіх дітей початок виникнення заїкання припадає на вік 3-4 років. Це синзетивний період для розвитку зв’язного мовлення дитини. Причиною заїкання є, зазвичай, переляк дитини. Діти найчастіше бояться собаки, півня, жуків, павуків, страшних героїв дитячих казок та мультфільмів. Тому виникла необхідність створення пам’ятки для батьків з попередження заїкуватості у дітей (додаток 5).

  V. Прогнозування результатів упровадження досвіду

   Досвід стане корисним для вчителів-логопедів загальноосвітніх шкіл, закладів дошкільної освіти, інтернатних навчальних закладів, інклюзивно-ресурсних центрів, логопедів системи охорони здоров’я.

   Поради та рекомендації, наведені вище, допоможуть учителям початкових класів, вихователям  зрозуміти причини і наслідки заїкуватості учнів класу (дітей вікової групи), ознайомитися зі змістом логопедичної роботи, її видами та методами корекції мовлення дітей.

   Консультативний матеріал для батьків стане керівництвом до дії при появі у дитини такого складного порушення мовлення,  як   заїкання.

   З

   З  А

   З А М

   З А М О

   З А М О К

Графічно подібні малі рукописні

букви з однакових елементів,

але відрізняються додатковими                    елементами

п-т     и-й    о-а     р-п

и-ш     и-у     с-є     і-ї

х-ж    у-д     ш-щ

р-п     л-м     ц-щ

Оптично схожі малі

рукописні букви

и-у    б-д    н-к    е-є

р-и    п-н    г-ч    з-д

Розрізнення твердих і м’яких приголосних

Д-Д    Ц-Ц

Т-Т    Л-Л

З-З    Н-Н

С-С    Р-Р

Розрізнення глухих і дзвінких приголосних

П-Б    С-З

Ф-В    Ш-Ж

Т-Д    Х-Г

Диференціація свистячих і шиплячих приголосних

С-Ш     З-Ж    

  С-Ц      Ч-Ц    

С-Ч     Ч-Щ

Л-Р

АП   ОП  УП

ЕП   ИП   ІП

АМ   ОМ  УМ

ЕМ   ИМ   ІМ

ЕМ   ИМ  ІМ

 Просторові відношення

А  Р  О  П  Б

 С  Т  К   І   Л

 У  В  Д  Г  Ж

 Е  Є  Л  З  М

Словесні лабіринти

Б    К    Д

    З    Ж   О

    И    Л   А

МЕ

              Л

ОДІЯ