Досвід роботи. "Розвиток критичного мислення молодших школярів"

Зелена Лариса Євгенівна,

 вчитель початковихкласів

Соледарської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №13,

 спеціаліст «вищої категорії», «старший учитель»

                                     «Особливістю живого розуму є те,

                                                                що йому потрібно небагато побачити

                                                                й почути для того, щоб потім довго

                                                      роздумувати й багато зрозуміти»

Дж. Бруно

1. Вступ

Актуальність проблеми. Сучасна школа покликана виробити в кожного учня звичку активно брати участь у вирішенні важливих питань життя колективу, вміння формувати, висловлювати і відстоювати свою думку, поважати думку інших людей.

 Готувати молодь до умов сучасного життя неможливо шляхом бездумного і безпосереднього засвоєння встановлених істин.

 Щоб виховати навички спілкування та співробітництва, навчити маленького школяра вчитися, вчитель має докорінно змінити зміст своєї діяльності. Тепер головне завдання не «донести», «пояснити», «показати» учням, а організувати спільний пошук розв’язання завдання, яке постало перед ними. Нові умови навчання потребують вміння вислухати всіх бажаючих з кожного питання, встати на позицію кожного учня, щоб зрозуміти логіку його міркування і знайти вихід з постійно мінливої навчальної ситуації, аналізувати відповіді, пропозиції дітей і непомітно вести їх до вирішення проблем.

Тому удосконалення навчально-виховного процесу вимагає від учителя не пасивного засвоєння учнями знань, а активного формування їх мислення, зокрема критичного.

Тому серед освітніх інноваційних педагогічних  технологій я обрала  технологію розвитку критичного мислення, оскільки на мою думку саме критичне мислення сприяє активності учнів на уроці, вмінню доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки.

Мета дослідження -  розвиток вміння школярів мислити, яке буде

необхідні не лише у навчанні, але й у подальшому житті, зокрема вміння

приймати виважені рішення, працювати з інформацією, аналізувати різні сторони явищ.

Основна ідея дослідження. Вчені - дослідники, вчителі-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. У Концепції загальної середньої освіти наголошується на необхідності навчити дитину критично мислити, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтернативні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. [8]

Інноваційна значущість  досвіду полягає у використанні технології розвитку критичного мислення у навчально-виховному процесі з метою формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення,  до прийняття ефективних рішень.

 Робота ґрунтується на таких наукових та практичних дослідженнях:

        Нормативна база досвіду: Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), Державний стандарт початкової загальної освіти.

           Теоретична база досвіду

•              Гуманно-особистісна педагогіка В.Сухомлинського, Ш.Амонашвілі;
•              Психолого-педагогічні аспекти формування  особистості Л.Виготського;
•              розвивальний потенціал  усіх складових системи початкового навчання  М.Богдановича, Н.Бібік, М.Вашуленко, І.Гудзик, О.Савченко;
•              проблеми впровадження розвивального навчання Д. Б. Ельконіна та

В. В. Давидова;

•              технології розвитку критичного мислення О. О. Тягло,                                      В. М. Макаренко, О. О. Туманцової, А. С.  Байрамової та інших.

18

Основна частина

Наукове обґрунтування теми

Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається одна з найважливіших стратегій педагогічної діяльності – спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенціальних можливостей та здібностей учнів, здатних знаходити нові шляхи розв’язання практичних завдань. [4]

Одним  із шляхів вирішення зазначеної стратегії є використання технології розвитку критичного мислення, оскільки під критичним мисленням розуміють здатність людини (природну чи сформовану) до самостійної оцінки явищ навколишньої дійсності, інформації, наукових знань, думок і тверджень інших людей; уміння бачити їх позитивні й негативні сторони, а також прагнення до кращого, більш оптимального розв’язку проблем, завдань, до перегляду існуючих стереотипів, традицій .

 У педагогічній літературі останніх років  велику увагу приділяють критичному мисленню для розвитку суспільства і для самої людини. Так, О.В. Тягло наголошує, що критичному мисленню можна і треба вчити. «Його культуру слід цілеспрямовано і терпляче вирощувати на всіх рівнях, починаючи з першого класу школи».[13]

 У науковій думці на проблему формування та розвитку критичного мислення мали великий вплив положення Л.С. Виготського про зону найближчого розвитку, який зазначав, що навчання будується не тільки на завершених фазах розвитку, але, перш за все, і на тих психічних функціях, які ще не дозріли, і рухає вперед їх формування, а також ідеї розвивального навчання Д.Б Ельконіна та В.В. Давидова. [9]

 Окремі аспекти розвитку критичного мислення в учнів висвітлювалися у роботах С.І.Весклера, А.С. Байрамова, А.І. Липкіної, Л.А. Рибак, В.М. Синельникова. [2] Вчені ставили питання про розвиток уміння самостійно

осмислювати навчальний матеріал, виконувати нестандартні завдання, робити власні висновки, помічати як власні помилки, так і помилки своїх однолітків. Це свідчить, що певні риси критичного мислення можна і необхідно розвивати в початкових класах.

Є чимало досліджень, автори яких тією чи іншою мірою обґрунтовують важливість та визначають можливості розвитку окремих ознак критичного мислення навіть у молодшому шкільному віці.

 Особливими ознаками критичного мислення молодших школярів є :

• незалежність мислення;

• відносна самостійність думок;
• протистояння до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших;
• критичне ставлення до себе, виявлення власних помилок та адекватне ставлення до них;
• пошукова спрямованість мислення прагнення до знаходження кращих варіантів вирішення начальних завдань;
• вміння брати участь в діалоговій взаємодії.

 В основі критичного мислення лежить постановка питання та з’ясування проблем, тому що вміння розв’язувати проблеми та шукати відповіді на питання – це шлях до досягнення успіху в подальшому житті.

 Мислення може бути критичним, тільки коли воно має індивідуальний характер.

 Ознакою сформованості критичного мислення є вміння аргументовано висловлювати власну думку, а також доводити певні переконання.

 Для формування критичного мислення вчитель з учнями проходить через три стадії:

• виклику (пробудження інтересу);
• стадії реалізації змісту ( осмислення матеріалу під час роботи над ним);
• рефлексії (узагальнення, підведення підсумків).

Завдання фази виклику:

•              актуалізувати в учнів знання та зв’язки з матеріалом, який вивчається;
•              пробудити пізнавальний інтерес до матеріалу;
•              допомогти учням самим визначити напрям при вивченні теми.

Завдання фази реалізації змісту:

•              допомогти активно сприймати навчальний матеріал;
•              допомогти співвіднести старі знання з новими.

Завдання фази рефлексії:

•              допомогти самостійно узагальнити навчальний матеріал;

•              допомогти самостійно визначити напрям подальшого вивчення матеріалу.

 Урок критичного мислення складається з п’яти етапів:

1. Розминка ( створення сприятливого психологічного клімату на уроці).

 2.Обгрунтування навчання (постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми та предмета в цілому).

3. Актуалізація ( зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку).

4. Усвідомлення змісту ( знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте розуміння).

5. Рефлексія (критичний момент уроку).

 Учні переробляють нові знання на власні .

 Запам’ятовують матеріал так, як розуміють його.

 Активно обмінюються думками.

 Удосконалюють і поповнюють словниковий запас.

 Складається різноманітність міркувань.

 Вибір правильного варіанту.

 Застосування технологій розвитку критичного мислення під вивчення навчальних дисциплін створює додаткову мотивацію до навчання.

 Системне запровадження цієї технології призводить до того, що учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовують свої знання у житті.

Технологія впровадження основних ідей проблеми в практику роботи

Активно впроваджує в практику роботи технології  розвитку критичного мислення. На різних етапах уроку застосовує методи й прийоми, які залучають школярів до активної діяльності.  Систематично застосовує прийом критичного читання на уроках  читання, природознавства, громадянської освіти. Учні не просто механічно читають текст, а опрацьовують його, застосовуючи при цьому прийоми, які допомагають сформувати власне враження та позицію щодо отриманої інформації. Текст учнями читається з олівцем в руках, при цьому робляться позначки:

 - знайома інформація;  + - нова інформація; _ - раніше ви думали інакше;

 ? - інформація, що викликала особливий інтерес і бажання дізнатися більше.

Прочитавши текст, діти ставлять запитання один одному за змістом, щоб виявити прогалини в знаннях. Те , що для дітей виявилося зовсім невідомим, повідомляє вчитель. Щоб розширити коло знань з даної теми, діти отримують завдання самостійно знайти матеріал у довідковій літературі.

 Такий спосіб читання сприяє розвитку систематичності мислення учнів, розвиває вміння класифікувати отриману інформацію, виділяти нове.

Впроваджує технологію «Кероване читання з передбаченням». Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням вчитель ставить дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (робота в парах чи групах). Текст розподіляється на частини, і далі читають його учні частинами. Зупинки роблять на найбільш цікавих місцях. Після читання кожної частини учням ставляться запитання. Пропонується зробити передбачення стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини, це передбачення аналізується.

Постійно використовую метод-прес. Діти будують міркування, спираючись на опору:

Я вважаю ….     Тому, що ….      Наприклад, …       Отже, ….

             Наприклад, при вивченні оповідання «Я і мій телевізор» за Віктором Кавою, діти будують міркування, відповідаючи на запитання: «Чи погоджуєтеся ви з висновком, який Вітя зробив у творі?».

На етапі підготовки до сприймання нового матеріалу або як підсумок уроку учням пропонується скласти асоціативний кущ. Наприклад, при вивченні оповідання Валентина Чемериса «Чорна кішка або магічне число сім»,  учитель перед групами поставила запитання: «Які асоціації виникають, коли чуєте «чорна кішка»?».

При   підведенні підсумку уроку використовую сенкан. Така форма роботи не тільки сприяє покращенню емоційного стану школярів, а й дає змогу перевірити, як учні запам’ятали найважливіші поняття теми, розвиває вміння узагальнювати вивчений матеріал. Складаючи сенкани, учні перетворюють нові знання на власні

З метою пробудження інтересу проводиться прийом «Мікрофон», який дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи на запитання.

Доцільно використовується на уроках стратегія «Порушена послідовність» для парної або групової роботи. Учням пропонується декілька речень, записаних у порушеній послідовності. Кожна група або пара пропонує свою послідовність. Отримані зразки зачитуються і обговорюються. 

 Майже на кожному уроці застосовується стратегія «Взаємні запитання», коли діти за змістом прочитаного тексту ставлять запитання один до  одного в парах або групах. Постановка запитань дає можливість учням переосмислити прочитаний текст, що сприяє усвідомленню власної причетності до відкриття світу знань.

 Після усвідомлення змісту тексту  пропоную за допомогою

жестів, міміки (прийом «Пантоміма») проілюструвати прочитане. Таким чином, учні перетворюють нові знання на власні думки, відчуття, емоції та передають особисте розуміння вивченого твору.

      Гарним стимулом активізації самостійного мислення є створення ситуації, коли треба комусь допомогти, врятувати, дати пораду. Для цього учням пропонується проблемні питання, за допомогою яких учитель вчить робити висновки з прочитаного ( прийом «Хвилинка фантазії). (Додаток 2)

Використання вищезгаданих методів і стратегій є достатньо ефективним для формування критичного мислення молодших школярів. Вони роблять навчальний процес більш творчим, вчать виділяти головне, висловлювати й аргументувати власні думки.

2. Висновки.

Система роботи щодо розвитку критичного мислення молодших школярів допомагає мені виробити в дітей усвідомлений підхід до навчання, вміння обґрунтовувати власну думку на основі реальних фактів, протистояти навіюванню чужих думок, привчає учнів правильно реагувати на будь-яку інформацію.

Отже, на підставі представленого матеріалу можна стверджувати, що  технологія  розвитку критичного мислення, яку я впроваджую на уроках в початкових класах, сприяє формуванню творчої особистості, яка матиме міцні знання та буде успішно застосовувати їх на практиці.

           Підсумок можна підвести словами  Василя Сухомлинського  «Школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини».

 Бібліографія

1. Антонюк  О. Розвиток творчого потенціалу учня // Початкова освіта. -2013. - №7 с. 10 – 11

2. Бєлкіна-Ковальчук О.В. Формування критичного мислення учнів початкових класів у процесі навчання: дис.. ..канд. педагог. Наук: 13.00.09.- теорія навчання (Текст)/ О.В. Бєлкіна-Ковальчук. – Луцьк: Волин. Держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2006. – 215с.

3. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П. Критичне мислення: як цього навчати. – Харків: «Основа», 2007.- 108с.

4.  Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462

5. Закон України «Про освіту»

6. Навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2012 (наказ МОНмолодьспорту України від 12.09.2011 р. № 1050)

8. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на  період до2021 року.

9. Пометун О.І., Пироженко Л.В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб. / За ред. О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2003. – 192 с.

11. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. -  К.: Генеза, 1999.- 366с.

12. Сухомлинський В.О. Сто порад  учителеві. – К.: Радянська школа, 1988.- 310 с.

13. Тягло О.В. Критичне мислення: навч. Посіб. (Текст)/ О.В. Тягло. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 189 с.