Досвід роботи з патріатичного виховання

Патріотичні цінності дітей дошкільного віку.

Досвід роботи.

   Реалізація державності залежить від дієвої державницької позиції кожного громадянина. Тому найголовнішим завданням суспільства завжди було, є і буде виховання поколінь гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно – державних інтересів.

 В сучасних умовах в нашій країні зростають вимоги до виховання і навчання підростаючого покоління.

 У ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна і весь світ, стає питання організації освітнього процесу в умовах війни .

 Формування національної свідомості та самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення дітей до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину.

 У вихованні почуття національної гідності велике значення має правдиве висвітлення історії культури та освіти народу, повернення до культурних надбань минулого, відкриття невідомих сторінок нашої спадщини.

 Патріотичні почуття зміцнює героїко – патріотичне виховання, покликане виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь - який час стати на захист Вітчизни, оволодівати військовими знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його Збройних сил.

 Тепер, в умовах повномасштабної війни, яку розв’язала рф проти України, вже ні в кого не викликає сумнівів той факт, що зараз ми маємо приділити особливу увагу національно – патріотичному вихованню.

  Щоб виховати свідомого громадянина і патріота, треба з малечку прилучати дитину до культурно – історичних цінностей свого народу. Всі ці цінності відображує народне мистецтво, славні традиції якого продовжують талановиті митці сучасності.

 І сьогодні, коли відбувається активне повернення до джерел народного буття, до історії народу, до традиційної обрядовості, фольклорного та етнографічного багатства, які сягають у глибину століть, постало питання: з якого віку слід прилучати особистість до спадщини свого народу?               Дошкільний вік є найсприятливішим для закладання будь – яких основ виховного процесу.

 Виховна робота завжди була невід’ємною складовою освітнього процесу, а зараз, в умовах військової агресії рф проти України, її важливість складно переоцінити. Усе, що відбувається зараз – виклик для садочка, для вихователів  та дітей.

 В нашому садочку вихователями створюються всі умови для повноцінного національно - патріотичвного виховання. Знайомимо дошкільнят з традиціями та обрядами українського народу.

 Організовуючи  роботу у закладі дошкільної освіти, працюю з різними напрямками, щоб позитивно вплинути на процес становлення особистості – патріота.

Напрямки патріотичного виховання:

•         Сім’я, родина, родовід та рідний край
•         Традиції, звичаї та культурні явища народу
•         Історія України, державні символи
•         Суспільні явища, довколишній світ

 Поглиблюємо знання дітей про вишиті рушники – обереги нашого дому. Знайомимо дітей з вишивкою на рушниках та сорочках, символічним значенням кольорів. Розрізняти рушники за їхнім призначенням: оберіг, обрядові, родинні, утирачі, грайлики.

 Ширше знайомимо дітей з легендами: «Легенда про пісню», «Легенда про калину», «Легенда про журавля» та інші. Національними символами -оберегами: вінок , рушник та калина.

 Граємо з дітьми в українські народні рухливі ігри «Коза», «Пастух і вовк», «Хустинка», «Панас». Вивчаємо колядки, щедрівки, веснянки.

 Роботу з народознавства проводжуємо не лише на заняттях з усіх розділів програми, а й у повсякденному житті, в іграх, під час проведення спостережень, самостійної художньої діяльності.

Знайомство з малими жанрами фольклору здійснюється через:

- спеціально – організоване навчання – на заняттях з розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям та природою, малювання, ліплення, конструювання, музики, фізкультури;

- спільну діяльність з дітьми – режимні моменти, спостереження, гру, індивідуальну роботу;

      Спеціально – організоване навчання я здійснюю головним чином на заняттях, таких як: розвиток мови, знайомство з навколишнім світом, природою, малювання, ліплення, конструювання, фізкультури.

 Трирічні дошкільнята особливо уважні до звуків людської мови. Тому на заняттях з розвитку мовлення необхідно розвивати слух. У сприйнятті моєї вимови діти проходять кілька етапів: на початку вони реагують на інтонацію, потім значимість набуває для них ритм, і тільки потім починають розуміти значення слів. Одночасно зі слухом розвивається мовлення. Наприклад, на занятті з розвитку мовлення на тему: читання народної казки «Курочка ряба» для того, щоб замотивувати вихованців на знайомство з новою казкою я почала заняття із знайомства з потішкою

          Після прочитання потішки я запитала у дітей, про кого ця потішка? Куди ходила курочка? А як звуть її діток? Як пищать курчата? Викликавши у малюків інтерес до курочки, запитала, чи хочуть вони познайомитися з новою курочкою – курочкою Рябою? Отримавши їх згоду, прочитала їм нову казку. Для найбільш повного сприйняття дошкільнятами казки використовувала настільний театр. Після прочитання казки я дала трохи часу, а потім поцікавилася, чи сподобалося дітям. Потім питання за змістом. Пізніше запропонувала вдруге послухати казку. Закінчила заняття пісенькою:

            Я вважаю, що використання потішки і пісеньки допомогло дітям засвоїти зміст заняття, створило емоційний настрій. Зміст, яким повинні оволодіти, малюки краще сприймаються, коли вони взаємодіють, мають безпосереднє зорове, слухове і тактильне сприйняття. Так, наприклад, при проведенні заняття з розвитку мовлення на тему «Заучування потішки «Водичко, водичко» я вчила дітей узгоджувати свої дії з текстом. Потішка протягом всього року допомагає мені формувати культурно – гігієнічні навички у моїх вихованців.

            Використання малих форм фольклору має величезне значення при проведенні занять продуктивними видами діяльності.

  Наприклад, на занятті з ліплення на тему «Равлик», я використовувала примовку:

Равлик, равлик,

Випусти роги.

Дам пирога.

Масляного, премасляного,

яка дозволила мені викликати інтерес у дітей.

              На занятті з малювання на тему «Дощик», викладаючи хмаринку, читала:

Дощику, дощику,

Пожди, не йди,

Наших діток

Не студи!

            І під ритм потішки вихованці пальчиком малювали крапельки дощу. В кінці заняття прочитала потішку:

Веселко – веселко,

Сховай у відерко

Дощ – водограй.

Сонечка нам дай!

           Величезну роль малі жанри фольклору грають у фізичному вихованні дітей, які я з задоволенням використовую у своїй практиці, так, наприклад, на занятті фізкультури я запрошую словами пісеньки:

       За допомогою таких потішок малюки налаштовуються на заняття.

Головне, я вважаю, що вихователь при ознайомленні вихованців з різними фольклорними жанрами, повинен враховувати необхідність привнести елементи артистичності, індивідуальності у виконанні народних творів. Тоді заняття будуть проходити, як яскраве спілкування з дитиною, на очах якої розігрується барвисте дійство: звірі розмовляють людськими голосами, співають, грають. Настрій вигадливості, пустотливих веселощів, а іноді навіть пустощів – і є перевагою таких занять.

           Якщо завдання по ознайомленню дітей з малими формами фольклору вирішувати тільки на заняттях, то неможливо домогтися поставлених цілей і завдань. Тому малі фольклорні форми я включаю і в спільну діяльність з дітьми (режимні моменти, ігри, спостереження, працю, індивідуальну роботу і рухову активність) і самостійну діяльність дошкільнят.

          Не секрет, що особливе значення потішки, пісеньки представляють в перші дні життя малюка в дитячому закладі. Маленька дитина в період адаптації сумує за домівкою, мамою, не здатна до спілкування з однолітками і, тому, знаходиться в пригніченому стані. Потішка, забавлянка допомагає встановити перший контакт між вихователем і малюком. Вчасно озвучена потішка, забавлянка, пісенька здатна погасити в дитині негативні емоції, відволіктися і заспокоїться.

Такі потішки, як:

        Горошок, бобошок, квасолька, бараболька (перебирають пальчики на ручках дитини від найменшого).

        А ти, старий бобище, фур-р-р за плотише! (беруться за великий пальчик і трясуть його).

        А також «Ладки, дадоньки, ладусі» або «Сорока – ворона» допомагають налагодити емоційний контакт між вихователем і малюком. Дитина відволікається від своїх переживань, заспокоюється. А в її очах «загоряється» вогник цікавості: «Що ж буде далі?».

         Розучені тексти пісень я озвучую відповідною інтонацією: колискову вимовляю співуче, лагідно, неголосно, веселу забавку – задерикувато, з гумором, з посмішкою.

      Реакція дошкільнят на потішки неоднакова. Одна дитина заспокоюється при читанні потішок про «Сороку – ворону». Іншого можна захопити потішкою про мишку:

Малювала зранку мишка

Три цукерки, два горішка,

А в обід в куточку сіла

І смачний малюнок з'їла.

           У спілкуванні з кожною дитиною необхідний індивідуальний підхід. Щоб створити радісний настрій необхідно враховувати індивідуальні особливості малюка.

        За допомогою потішок у дошкільнят легше виробити звичку дотримуватися культурно-гігієнічних навичок: мити руки, розчісувати волосся, користуватися носовичком. Коли дитина тільки-но починає щось пізнавати, потішка залучає її в світ нового, цікавого, незнайомого. Більш ефективний спосіб привчання заснований на позитивних емоціях, які виникають при неодноразовому повторенні потішок. Привчаючи дітей регулярно мити руки, я використовую потішки:

Ой, лади, лади, лади,

Не боюся я води,

Чисто умиваюся,

Мамі усміхаюся.

                 В адаптаційний період дуже важлива правильна організація харчування. Створювати позитивний емоційний фон під час прийому їжі мені допомагають гри з примовками, наприклад:

На плиті зварилася каша,

Де велика ложка наша?

          Мої вихованці намагаються, щоб і у них тарілочка посміхалася. Коли їм це вдається, вони радіють.

Ось, як діти тримають ложку,

Набирають потрошку.

Кофтинки та скатерті не заливають,

Ротик серветкою витирають».

          Ця потішка допомагає мені виховувати у дітей навички користування серветкою під час їжі

        Не всі мої вихованці охоче лягають спати. Деякі відчувають почуття тривоги, сумуючи за мамою. Це не рідкість в перші дні перебування дитини в групі.

Тут в нагоді стануть колискові, навіть не заспівана, а просто прочитана, вона заспокоїть дитину:

Ай ну, котику, котино,

Засни, мала дитино.

Засни, засни, задрімай,

Та нічого не думай.

          Організовуючи спостереження з дітьми, я використовую потішки та заклички, які допомагають цілеспрямовано спостерігати за явищами природи. Так, наприклад, виглянуло сонечко, і я не втрачаючи ні хвилини, кличу дітей помилуватися променями сонця і засуджую:

Вийди, вийди, сонечко

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко.

На весняні квіточки,

На маленькі діточки,

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

           Потрапив на стіну сонячний промінь, і я відразу розповідаю дошкільнятам віршика про сонячного зайчика:

Зайчик сонячний в кімнаті,

Розстрибався не на жарт,

То на шафі, то на кріслі,

То на стелю він забравсь

             Мої вихованці, навіть ті хто мовчали в перші дні, зараз виявляють активність і широко використовують в своєму мовленні потішки, забавлянки, маленькі віршики. Наприклад, якщо хтось із дітей впав або вдарився, втішають один одного:

Цить, не плач,

Спечу тобі калач,

Медом помажу,

Тобі покажу.

          В ході занять з дітьми використовую наочні засоби (іграшки, картинки,

ілюстрації), що дають можливість дітям краще запам'ятовувати, розвивають спостережливість, увагу, уяву і активізують розумову діяльність.

              Одним з головних прийомів наочності є прийом інсценування твору. Інсценування у поєднанні з читанням допомагає дитині краще зрозуміти зміст твору, одночасно задіяти зоровий та слуховий аналізатори. Якщо на початку року малюки були лише глядачами таких дійств, то вже на кінець року вони самостійно «грали в театр» і складали прості речення.

         Окрім потішок, примовок, що розвивають дрібну моторику і руку малюків, я навчаю їх, також застосовуючи дитячий фольклор, імітаційним виразним рухам. Наприклад, пропоную дітям показати, як незграбно ходить ведмідь, стрибає зайчик, м'яко крадеться лисиця, топає бичок, скаче і буцається козел, обережно ходить котик, як музики грають на різних музичних інструментах (балалайці, дудочці) тощо. Сукупність руху тіла і органів мови сприяє зняттю напруги, учить дотриманню мовних пауз, допомагає позбавитися від монотонності мови, нормалізує її темп і формує правильну вимову.

              Прислів'я і приказки, загадки, жарти, скоромовки, чистомовки виключно сприятливий матеріал для роботи над автоматизацією поставлених звуків. Вони служать зразком стислості і глибини думки; їх структура завжди ясна, виразна, а лексика різнобічна і образна. Співучість, мелодійність, чітко виражений ритм творів фольклору виховують естетичне відчуття, будять уяву.

          Відбираючи твори для ігор – занять з дітьми, я завжди враховую, щоб вони відображали всі сторони життя людини, розвитку взаємин з навколишньою дійсністю, спілкування з дорослим. На фольклорно – ігрових заняттях прагну використовувати прийом дієвої співучасті дітей, залучення дітей до пошукової діяльності, самостійності, розвивати їх фантазію. Вважаю, необхідно задовольнити потребу дітей у спілкуванні з дорослими і дітьми через предметно - ігрову діяльність. Це допомагає дітям проявити мовну і рухову активність.

           Досягти значних успіхів неможливо без дієвої допомоги батьків.  Я веду роботу з батьками: проводжу бесіди, консультації, надаю поради та рекомендації щодо прилучення дітей до глибоких джерел української мови, за допомогою матеріалу, розміщеного в папках – пересувках пояснюю їм цінність народного фольклору для виховання дітей; знайомлю з потішками, колисковими пісеньками, адже багато батьків не пам'ятають їх змісту.