Досвід Європи для України

Відкрите засідання єврокулубу «

Мета: поглибити знання учнів про святкування Дня святого Валентина у європейських країнах та визначити

Керівник євроклубу.  Гортаємо календар. 14 лютого –День   усіх закоханих – День святого Валентина,  який у багатьох країнах світу сьогодні святкують. Запрошуємо на відкрите засідання нашого євроклубу «Євро.ua» ..

Ведучий  Все починається з любові

                  Любов життя породжує на світ

                  Із неї щастя, пошук крові

                  Від неї благо і політ

 

 Ведуча    Любов – це сенс буття!

                  Любов – гормонне потрясіння!

                  Без неї буде вороття

                 До світу нашого падіння

Ведучий   Поети світу всі кохання славлять

                  На нім будуються вірші

                  І на початку й у кінці поставлять

                  Хвалу закоханій душі

 

Ведуча    Хто не кохав, той і не знає

                 Любов – це смерть, любов – життя,

                 Любов – хвороба, точно знаю,

                 Яку не хочу лікувати я. (Серж Одаренко, весна, 2001 рік.)

 

Ведучий: Наше засідання  присвячений коханню. Саме йому, коханню! Неспокійному і спокійному!

Ведуча: Підступному і відданому!

Ведучий: Нерозділеному і взаємному!

Ведуча:  Гіркому і солодкому!

Учень. Кажуть, що одного разу в одному місці на землі зібрались разом усі людські почуття і якості.

Коли НУДЬГА вже втретє позіхнула, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: "А давайте зіграємо в хованки!"

ІНТРИГА нахмурила брови: "Хованки? А що це за гра така?" і БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що одне з них, наприклад воно, розпочинає: закриває очі і рахує до мільйона, а в цей час інші ховаються. Той, кого знайдуть останнім, шукатиме наступного разу і т.д. ЕНТУЗІАЗМ затанцював з ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так скакала, що вмовила СУМНІВ, а ось АПАТІЯ, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилась брати участь у грі. ПРАВДА не захотіла ховатись, бо її в кінці кінців завжди знаходять, ГОРДІСТЬ сказала, що це дурна гра (її крім себе ніщо більше не цікавило), БОЯГУЗТВО дуже не хотіло ризикувати.

     -Раз, два, три, - почало БОЖЕВІЛЛЯ. Першою сховалась ЛІНЬ, вона залізла за найближчий камінь на дорозі, ВІРА піднялась на небо, а ЗАЗДРІСТЬ сховалась в тіні ТРІУМФУ, який власними силами зміг вилізти на верхівку найвищого дерева. БЛАГОРОДНІСТЬ дуже довго не могла сховатись так як кожне місце могло виявитись ідеальним для її друзів: "Кришталево чисте озеро? Для КРАСИ. Дупло дерева? Так це для СТРАХУ. Крильце метелика? Для ШАЛЕНСТВА. Подих вітру? Це ж для СВОБОДИ!" Отже, вона замаскувалась в промінчику сонця. ЕГОЇЗМ знайшов для себе тепле і затишне місце, БРЕХНЯ сховалась на дні океану (а насправді вона заховалась у веселці), а ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ причаїлись в горловині вулкану. ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ навіть не пам*ятала, де вона заховалась, але це і не важливо.

       Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999, КОХАННЯ все ще шукало, де б заховатись, але всі місця вже були зайняті. Але раптом воно побачило кущик троянд і вирішило заховатись серед його квітів.

      -Мільйон,- сказало БОЖЕВІЛЛЯ і почало пошуки.

       Першою ж воно звичайно знайшло ЛІНЬ. Потім почула як ВІРА сперечається з Богом, а про ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ воно взнало по тому, як дрижить вулкан, потім БОЖЕВІЛЛЯ побачило ЗАЗДРІСТЬ і здогадалось де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ навіть не треба було шукати, тому що місцем, де він заховався був вулик бджіл, що вирішили вигнати звідти непрошеного гостя. В пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло напитись до потічка і побачило КРАСУ. СУМНІВ воно побачило біля плоту (він вирішував з якого ж боку йому заховатись).

      І ось всі були знайдені: ТАЛАНТ - в свіжі і соковитій траві, ЖУРБА - в темні печері, БРЕХНЯ - в веселці (якщо чесно, то вона ховалась на дні океану). Ось тільки КОХАННЯ не могли знайти. БОЖЕВІЛЛЯ шукало за кожним деревом, в кожному потічку, на верхівці кожної гори, і нарешті воно вирішило подивитись в рожевих кущах, і коли розсунуло гілля почуло крик. Гострі шипи троянд поранили КОХАННЮ очі. БОЖЕВІЛЛЯ не знало, що робити, почало вибачатись, плакало, просило вибачення і щоб спокутувати свою вину пообіцяло стати провідником КОХАННЯ. І ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки... КОХАННЯ сліпе і БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку...

Ведучий. Кохання – це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і  розчарувань. Розбити її – означає навіки зранити гострими скалками душу, зламати ніжну квітку, напоєну п’янким  вином щастя. Пелюстки таких квітів, свіжі та прив’ялі, вранішні й вечірні, весняні й осінні, залишились безцінними перлами у мистецтві…

Ведуча. Так де ж і як зароджується кохання?

 Що про це нам каже драма – феєрія Лесі Українки « Лісова пісня» ?

( Інсценізація  уривку із твору «Лісова пісня». Діалог Мавки і Русалки)

Русалка(підпливає до берега і заглядає до Мавки, здивована і цікава) Ти плачеш, Мавко?

Мавка

Ти хіба ніколи не плакала, Русалонько?

Русалка О, я! Як я заплачу на малу хвилинку, то мусить хтось сміятися до смерті!

Мавка Русалко! ти ніколи не кохала...

Русалка Я не кохала? Ні, то ти забула, яке повинно буть кохання справжнє! Кохання — як вода,— плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал — воно кипить, а стріне холод — стає мов камінь. От моє кохання! А те твоє — солом'яного духу дитина квола. Хилиться од вітру, під ноги стелеться. Зостріне іскру — згорить, не борючись, а потім з нього лишиться чорний згар та сивий попіл. Коли ж його зневажать, як покидьку, воно лежить і кисне, як солома, в воді холодній марної досади, під пізніми дощами каяття.

Мавка (підводить голову) Ти кажеш — каяття? Спитай березу, чи кається вона за тії ночі, коли весняний вітер розплітав їй довгу косу?

Русалка А чого ж сумує ?

Мавка Що милого не може обійняти, навіки пригорнути довгим віття.

Русалка Чому?

Мавка Бо милий той — весняний вітер.

Русалка Нащо ж було кохати їй такого?

Мавка Бо він був ніжний, той весняний легіт, співаючи, їй розвивав листочки,милуючи, розмаяв їй віночка,

і, пестячи, кропив росою косу...Так, так... він справжній був весняний вітер,та іншого вона б не покохала.

Русалка Ну, то нехай тепер жалобу спустить аж до землі, бо вітра обійняти повік не зможе — він уже пролинув. (Тихо, без плеску, відпливає від берега і зникає в озері.)

Лавка знов похилилась, довгі чорні коси упали до землі. Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з [йми чорні ключі пташині, що відлітають у вирій. І отім від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс — уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба.

Мавка (тихо, з глибокою журбою) Так... він уже пролинув..

Ведуча

Благословенні місяць, день і рік,

Пора, година, край, містина мила,

Коли краса її очей сп’янила

Мене, і став я бранцем їх повік.

Благословенні: біль, що в душу вник,

Що об’явилась ним Ерота сила,

 Лук і стріла, що серце проразила,

 I рана, що пройшла в його тайник.

 Благословенні всі рази, коли я\

 Ім’я моєї пані називав,

 Мої зітхання, порив, плач і мрія.

 Благословенні і рядки, що склав

 Я їй на честь і мисль моя: до неї

Вона іде, до неї однієї.

 Перекладач: Михайло Орест.

Ведучий:  Запрошуємо до м. Верона,  яке завдяки В.Шекспиру стало відоме в історії  як місто романтичного кохання.

Ведуча. У Вероні гармонійно поєднується мистецтво різних епох: від часів Римської імперії і середньовіччя до Відродження і модерну. Місто славиться античними архітектурними пам'ятками, готичними храмами, романськими церквами, палацами епохи Ренесансу. Одна з головних визначних пам'яток - зберігся з I в. н.е. амфітеатр Арена ді Верона - найбільша оперна сцена під відкритим небом. На місці римського Форуму сьогодні знаходиться Пьяцца дель Ербе - Трав'яна площа, в центрі якої височить фонтан Веронської Мадонни. У Вероні збереглося безліч прекрасних зразків архітектури та історичних пам'яток: Палаццо Маффі, Ратуша, Палаццо дель Консільо, церква Санта Марія Антика, базиліки святої Анастасії і святого Зенона, замок Кастельвеккьо і Міст Скалигером.

Ведучий. Назва Верони назавжди пов'язано з іменами закоханих Ромео і Джульєтти, а місця, що нагадують про історію героїв Шекспіра, ретельно зберігаються місцевими жителями. Серед середньовічних споруд були знайдені дві будівлі, які могли належати відомими Веронський прізвищами Монтіколі і Даль Каппелло, ймовірних прототипів сімей Монтеккі і Капулетті.

Ведуча . Будинок Ромео розташовується на вулиці Архе Скалигер. Це застарілий, але величний старовинний палац з красивим внутрішнім двориком і арочної галереєю. Сьогодні будівля належить приватним особам і не є музеєм, тому для огляду воно є лише із зовнішнього боку.

Ведучий. Будинок Джульєтти - мабуть, найбільш відвідуване місце в Вероні. Ця будівля XII століття було реконструйовано і відкрито для туристів як музейна садиба. У внутрішній дворик виходить знаменитий мармуровий балкон, під яким встановлена ​​бронзова статуя Джульєтти: вважається, що якщо доторкнутися до неї і загадати бажання, воно неодмінно здійсниться.

Ведуча. Закохані прикріплюють до стіни будинку листи до Джульєтти з проханнями і зізнаннями. Авторів найбільш проникливих послань вітають і нагороджують в день народження Джульєтти - 16 вересня.

Ведучий .У День святого Валентина в Вероні проходить фестиваль «Verona in Love». Сюди з'їжджаються закохані пари, щоб пройтися по бруківці, взявшись за руки, поцілуватися під балконом Джульєтти і доторкнутися до романтики старовинного міста.

Ведуча.У цей час у Вероні панує атмосфера любові. Вулиці прикрашені ліхтариками-сердечками, в ресторанах подають особливі страви, приготовані з продуктів-афродизіаків, для жителів і гостей міста організують різні спектаклі і конкурси, а на романтичній ярмарку продають сувеніри і подарунки до Дня святого Валентина.

За традицією улюблені можуть скріпити свої почуття поцілунком під величезним серцем на площі Пьяцца деї Синьйорі, і тоді їх союз буде міцним, довговічним і щасливим. І незважаючи на сумний кінець історії Ромео і Джульєтти Верона вже не одне століття залишається містом вічної і всепоглинаючої романтичної любові.

Сцена на балконі (інсценіровка)

Ведуча …Читайте вірші про любов.

                 Хоч, кажуть, все придумали поети, -

                 І почуття, в яких нуртує кров,

                 І ніжності, і вірності тенета.

                 Не вірте! Є любов така в житті,

                 Що може навіть душу спопелити!

                  Знайдіть для себе ці слова святі,

                 Що змусять вас і плакать, і радіти.

                 Знайдіть найкращі на землі слова –

                  І подаруйте їх своїм коханим.

                 Читайте вірші – в них любов жива!

                Тож хай вона у вас в душі не в’яне!

Ведучий. Кохання безмежне….. Конкурс віршів

 

Ведучий. От і закінчилося наше свято  Сподіваємося, що твори, які ми сьогодні пригадали, і поезії, які почули, вам сподобались і ви частіше звертатиметеся до творчості  відомих письменників, коли у вашій душі оселиться любов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*

 

J'ai attrapé un coup d'soleil

Un coup d'amour, un coup d'je t'aime

J'sais pas comment, faut qu'j'me rappelle

Si c'est un rêve, t'es super belle

J'dors plus la nuit, j'fais des voyages

Sur des bateaux qui font naufrage

J'te vois toute nue sur du satin

Et j'en dors plus, viens m'voir demain

 

Mais tu n'es pas là, et si je rêve tant pis

Quand tu t'en vas j'dors plus la nuit

Mais tu n'es pas là, et tu sais,

J'ai envie d'aller là-bas

La f'nêtre en face et d'visiter ton paradis.

 

J'mets tes photos dans mes chansons

Et des voiliers dans ma maison

J'voulais m'tirer, mais j'me tire plus

J'vis à l'envers, j'aime plus ma rue

J'avais cent ans, j'me r'connais plus

J'aime plus les gens

Depuis qu'j't'ai vue

J'veux plus rêver,

J'voudrais qu'tu viennes

Me faire voler,

Me faire "je t'aime".

 

Я отримав сонячний удар,

Удар любові, удар "я люблю тебе"

Я не знаю як, мені треба згадати,

Не сон це, ти приголомшливо красива

Я більше не сплю ночами, я подорожую

На тонучих кораблях,

Я бачу тебе оголену на атласі

І тому не можу заснути, приходь до мене завтра

 

Але тебе немає, і якщо це сон, ну і нехай,

Коли ти йдеш, я всю ніч не сплю,

Але тебе немає, і знаєш,

Я хочу піти туди,

У вікно навпроти і відвідати твій рай.

 

Я вставляю твої фото в мої пісні,

І вітрильники - в мій будинок,

Я хотів втекти, але більше не біжу,

Я живу навпаки, я не люблю свою вулицю,

Мені було сто років, я себе не впізнаю,

Я більше не люблю людей,

З тих пір як побачив тебе

Я більше не хочу бачити сни,

Я хотів би, щоб ти прийшла

І змусила мене літати

І говорити "я люблю тебе"

 

 

Neue Liebe, neues Leben

 

Herz, mein Herz, was soll das geben?

Was bedränget dich so sehr?

Welch ein fremdes, neues Leben!

Ich erkenne dich nicht mehr.

Weg ist alles, was du liebtest,

Weg, warum du dich betrübtest,

Weg dein Fleiß und deine Ruh '-

Ach, wie kamst du nur dazu!

Fesselt dich die Jugendblüte,

Diese liebliche Gestalt,

Dieser Blick voll Treu 'und Güte

Mit unendlicher Gewalt?

Will ich rasch mich ihr entziehen,

Mich ermannen, ihr entfliehen,

Führet mich im Augenblick,

Ach, mein Weg zu ihr zurück!

Und an diesem Zauberfädchen,

Das sich nicht zerreißen läßt,

Hält das liebe lose Mädchen

Mich so wider Willen fest;

Muß in ihrem Zauberkreise

Leben nun auf ihre Weise.

Die Verändrung, ach, wie groß!

Liebe! Liebe! laß mich los!

 

Нова любов - нове життя

Серце, серце, що сталося,

Що збентежило життя твоє?

Життям новим ти забилося,

Я тебе не впізнаю.

Все пройшло, ніж ти палало,

Що любило і бажало,

Весь спокій, любов до праці, -

Як потрапило ти в біду?

Безмежною, потужною силою

Цією юною красою,

Цією жіночністю милою

Взято в полон до труни ти.

І чи можлива зрада?

Як бігти, піти з полону,

Волю, крила знайти?

До неї приводять всі шляхи.

Ах, дивіться, ах, врятуйте, -

Кругом шахрайки, сам не свій,

На чудовій, тонкій нитці

Я танцюю, ледве живий.

Жити в полоні, у чарівній клітці,

Бути під черевичком кокетки, -

Як таку ганьбу знести?

Ах, пусти, любов, пусти