Дотримання рухового режиму запорука розвитку фізичної компетентності дітей шкільного віку

Тема самоосвіти: Дотримання рухового режиму

 запорука розвитку фізичної компетентності дітей шкільного віку

План

1. Основні вимоги до рухового режиму молодших школярів

2. Особливості розроблення фізкультурних комплексів

3. Основні режимні моменти рухової активності молодших школярів

Загальний руховий режим молодшого школяра – це самостійна або спеціально  організована педагогом (дорослим) фізкультурно-ігрова активність дитини протягом дня (від підйому до відбою). Вона складається переважно з основних рухів і спрямована на фізичний розвиток учня, загальне оздоровлення й гармонізацію інтелектуальних і фізичних навантажень на уроці та в позаурочний час.

Створення повноцінного рухового режиму передбачає забезпечення виконання школярем такої кількості локомоцій (рухів) протягом дня, яка дасть змогу гармонійно збалансувати багатогодинне сидіння дитини в класі та велике інформаційно-інтелектуальне навантаження, яке лягає на неї на уроці та в позаурочний час.

В основі пропонованого підходу лежить учення М.Р.Могендовича та І.Б.Тьомкіна про примат моторики й кінезофілію. Дослідники зазначають, що до коркового моторного аналізатора сходяться воєдино всі аферентні імпульси, які досягають цього рівня, а нейронна мережа моторного аналізатора поширена по всій корі головного мозку. Тому моторний аналізатор слід вважати центральним апаратом координації всіх функцій організму як у його зв’язках із зовнішнім середовищем (вища нервова діяльність), так і у взаємодії органів одне з одним (нижча нервова діяльність). Таке велике значення моторики в регуляції всіх функцій організму створює можливість для керування внутрішніми органами і процесами життєдіяльності клітин тканин та органів через цей “моторний стрижень...

Отже, створення оптимального рухового режиму позитивно позначиться на життєдіяльності організму дитини загалом.

1. Основні вимоги до рухового режиму молодших школярів.

Аби забезпечити повноцінний руховий режим молодших школярів, педагогам слід ураховувати низку чинників. Рівномірність у реалізації рухової активності. Педагоги мають подбати про те, щоб рухова активність молодших школярів була рівномірно реалізована впродовж дня. Так, в урочний час мають переважати короткі форми фізичного виховання тривалістю 1–10 хв, тоді як більш тривалі - 15–60 хв - краще використовувати в позаурочний час.

Час перебування дитини на свіжому повітрі. Важливо, аби в усі пори року значна частина рухової активності дітей відбувалася на свіжому повітрі.

У такому разі на їхній фізичний розвиток позитивно впливатимуть і фізичні вправи, і природні чинники: сонце, повітря, вода. Бажано, щоб учні перебували на свіжому повітрі не менше 3 год, і половину цього часу варто відвести на прогулянку після уроків перед виконанням домашнього завдання. При цьому слід ураховувати оптимальний час для певних видів діяльності: наприклад, катання на ковзанах або лижах не має перевищувати двох годин, а гра у футбол – години.

Норми рухової активності для дітей певного віку. Здорова, активна дитина 6-7 років робить щоденно в середньому 12–15 тис. рухів (умовних кроків). У наступні три роки обсяг нормальної рухової активності молодших школярів зростає до 20 тис. рухів на день (на їх виконання дитина витрачає приблизно 3–3,5 год). Можна провести своєрідне змагання, у ході якого визначити найрухливішого учня класу. Для цього кожна дитина щодня має фіксувати за допомогою крокоміру кількість зроблених рухів. Наприкінці тижня підбивають підсумки і визначають переможця.

Періоди підйому і спаду фізіологічної активності дитини. Організовуючи рухову активність молодших школярів, слід брати до уваги періоди її підйому. Переважно вони припадають на такі часові проміжки: 7.00–8.00, 12.00–14.00, 15.00– 16.00 та 20.00–21.00. При цьому треба пам’ятати, що не варто організовувати рухливі ігри перед вкладанням у ліжко, адже вони можуть призвести до порушення нормального сну дитини.

Окрім того, батькам і педагогам слід ураховувати, що в кожного малюка свій індивідуальний добовий ритм фізичної активності, який залежить, наприклад, від особливостей сну (приналежність дитини до “жайворонків”, “сов”, “голубів”).

Потреба в динамічній розрядці. Молодший школяр близько 85 % денного часу змушений проводити в статичному положенні, сидячи, що шкодить його здоров’ю. Тому залежно від віку дитини треба проводити динамічні розрядки: кожних 15–20 хв - фізкультхвилинку, 30–40 хв - перерву.

2. Особливості розроблення фізкультурних комплексів

Велике значення для здоров’я дитини має послідовність виконання вправ у фізкультурних комплексах. Так, будь-яку рухову активність варто починати із загального і локального розслаблення груп м’язів – це дасть змогу зняти спазми у зонах підвищеного напруження й забезпечити вільну циркуляцію життєвої енергії в організмі (фаза наповнення). На наступному етапі слід виконати вправи, які активізують м’язи, - саме в такі моменти можна досягти максимального функціонально-тренувального й оздоровчого ефекту. Завершальною фазою будь-якого виду рухової активності є відновлення, яке сприяє приведенню організму молодшого школяра в оптимальний (нормотонічний) психофізичний стан.

Обов’язково треба чергувати вправи статичного характеру (які виконують на місці) і динамічні (що передбачають пересування). У молодшому шкільному віці значну частину комплексів мають складати вправи ізотонічного характеру (які передбачають рух тіла й кінцівок у просторі), під час виконання яких відбувається чергування напруження і розслаблення м’язів.

Починати будь-яку рухово-ігрову активність бажано з лежачо-горизонтального положення (притаманного земноводним і плазунам, якщо вдатися до еволюційної аналогії), а закінчувати тренінг треба у вертикалізованих і динамічних рухових режимах: ходьбі, бігу, підскоках та стрибках (що більш властиво людині як прямостоячій істоті).

Вправи на згинання тулуба і кінцівок слід чергувати з розгинальними рухами (причому спершу завжди треба виконувати згинання, а вже потім – розгинання). Рухи, спрямовані на вправляння тіла дитини, необхідно виконувати у послідовності зверху донизу, від голови до ніг (за цефало-каудальним принципом).

Послідовність вправ для кінцівок (рук і ніг) має передбачати вправляння їх у напрямку від центру до периферії, тобто від тулуба до пальців (від проксимальних відділів кінцівок до дистальних).

3. Основні режимні моменти рухової активності молодших школярів

Природно, що режим рухової активності залежно від умов життя, побуту та школи, у якій навчається дитина, буде варіюватися, видозмінюватися. У кожному навчальному закладі руховий режим має свої особливості, проте деякі основні моменти варто взяти за основу і дотримуватися їх незалежно від суб’єктивних умов. Аби дітям було цікавіше сприймати кожен етап рухової діяльності впродовж дня, можна дати режимним моментам короткі влучні назви-девізи.

Підйом – “Розімнімось після сну”. Пробудження від нічного сну має бути відносно раннім, о 6.30–7.00. У вихідний день чи під час канікул підйом можна зробити дещо пізніше, о 7.00–8.00.

Гімнастика пробудження - “Зарядімо акумулятори”. Після нічного сну в домашніх умовах варто виконати комплекс фізичних вправ, спрямований на пробудження організму, досягнення необхідного життєвого тонусу і створення доброго настрою. На його проведення бажано відвести близько 30 хв - з 7.00 до 7.30.

Гімнастику можна виконувати на ліжку, в приміщенні, на свіжому повітрі. Різновидом гімнастики є комплекс вправ, які починають виконувати в кімнаті, а завершують на свіжому повітрі.

Починати гімнастику треба із вправ у положенні лежачи, потім варто перейти до вправ на чотирьох і повзання. На наступному етапі можна виконати вправи у положенні сидячи, потім – стоячи на колінах і зрештою – на повний зріст. Потім треба зайняти вертикальне положення, повправлятися в ходьбі й закінчити комплекс легким бігом, без підскоків і стрибків, щоб не травмувати хребет.

Ранкова гімнастика - “Активізуймося”. Щодня перед початком першого уроку (8.10–8.20) варто проводити під керівництвом учителя ранкову гімнастику. Її виконують усім класом на майданчику, в спортивній залі або зручному коридорі (холі). Така гімнастика організовує дітей для майбутнього навчання, покращує мозковий кровообіг, підвищує життєвий тонус і настрій.

Фізкультхвилинки — “Перезавантажмося”.

Довготривале перебування дитини у сидячому положенні призводить до погіршення кровообігу в нижніх кінцівках, тазі, зменшення кровопостачання головного мозку, перенапруження умовних верхніх блоків (очного, ротового, шийно-комірцевого), порушення постави. Аби запобігти цьому, необхідно проводити фізкультхвилинки. У 1-му класі, згідно з Державними санітарними правилами і нормами, передбачено проведення двох фізкультхвилинок (через кожні 10–12 хв). У 2–4-му класах - однієї, на 15–20-й хв уроку. Тривалість вправ - 2-3 хв.

Динамічна пауза - “Перепочиньмо, рухаючись”. На великій перерві частину часу варто відвести на рухову діяльність учнів. Якщо погодні умови сприятливі, діти можуть порухатися і пограти на свіжому повітрі.

Гравітаційне розвантаження хребта - “Пориньмо у невагомість”. Періодична зміна положення скелета з вертикального під час сидіння чи стояння (коли створюється компресійне напруження у спинальних структурах) на горизонтальне під час лежання чи виконання рухів на чотирьох у різних розвантажувальних позах (у цьому випадку виникає розслаблення м’язів спини завдяки тракційному ефекту) має важливе значення для здоров’я хребта дитини. Такі вправи можна виконувати з опорою на парту (стіл), стілець, фітбол, поролоновий модуль, похилу дошку тощо.

Урок фізичної культури — “Поспішаймо на улюблений урок”. Основною формою фізичного виховання молодших школярів, що дає змогу повноцінно задовольнити потребу молодшого школяра в руховій активності, є урок фізичного виховання. Його тривалість у 1-му класі становить 35 хв, у 2–4- му - 40 хв. За такий часовий проміжок можна реалізувати всі вісім основних рухових режимів (ОРР): лежання, повзання, сидіння, стояння, ходьба, лазіння, біг, стрибки. (Проводити уроки плавання реально лише в школах, обладнаних басейном, або за наявності можливості організувати відвідування учнями басейну).

Прогулянка на свіжому повітрі, ігри (вправи) у позаурочний час - “Рухаймось, граймо, відпочиваймо”. У проміжку після уроків перед виконанням домашнього завдання та по завершенні цього виду навчальної діяльності доцільно організувати прогулянку на свіжому повітрі. Її можна поєднувати з рухливими іграми (вправами) та фізкультурними розвагами. Оптимальна тривалість прогулянки - 1-2 години.

Заняття в гуртку фізичної культури - “Зробімо себе сильними та красивими ”. За бажання учні можуть реалізувати свою потребу в русі на заняттях фізкультурного гуртка з обраного виду спорту (акробатики, настільного тенісу, бадмінтону, аеробіки, горизонтального пластичного балету, художньої гімнастики, футболу, баскетболу, боксу тощо).

Спортивні тренування у позашкільних навчальних закладах - “Займаймося улюбленим спортом”. Двічі-тричі на тиждень у позаурочний час учень може відвідувати секції з обраного виду спорту за межами навчального закладу. Тривалість тренування має складати близько години.

Прогулянка перед сном - “Прогуляймось на здоров’я”. Позитивно впливає на здоров’я дитини прогулянка перед сном. Вона сприяє покращенню функції легенів, стимулює травлення, нормалізує діяльність усіх систем організму, допомагає заспокоїтися перед відходом до сну. Оптимальна тривалість такої прогулянки - 30–45 хв.

Форми організації позаурочної рухової активності молодших школярів Аби наповнити дозвілля учнів цікавим змістом, спрямувати їхню енергію у правильне русло, доцільно залучати їх до участі в різноманітних формах рухової активності. По змозі такі заходи доцільно проводити на свіжому повітрі, але і в приміщенні вони дадуть дітям змогу реалізувати свою потребу в русі, цікаво й активно провести вільний від навчання час. Детальніше розглянемо деякі форми організації рухової активності молодших школярів.

Фізкультурні розваги — мала форма фізичного виховання учнів, що відповідає трьом основним методичним вимогам: має сюжет, містить елемент змагання, передбачає використання фізкультурного інвентарю.

Література

1. Могендович М.Р. Лекции по физиологии моторновисцеральной регуляции / М. Р. Могендович. — Пермь : Изд-во Пермского мед. ин-та, 2012.

2. Могендович М.Р. Физиологические основы лечебной физической культуры / М. Р. Могендович, И. Б. Темкин; М-во здравоохранения Удм. АССР. — Ижевск : Удмуртия, 2015