Дотримання учителем дидактичних принципів, розмаїття використовуваних на уроці фізичної культури засобів і методів

Дотримання учителем дидактичних принципів, розмаїття використовуваних на уроці фізичної культури засобів і методів

       У педагогічній роботі учителя фізичної культури можна виділити два види закономірностей:

- закономірності, що відображають зв'язки й відносини, характерні для процесу навчання рухам, принципи навчання;

- закономірності, що відображають зв'язки, характерні для процесу виховання рухових якостей, принципи спортивного тренування.

       Принципи навчання є більш загальними. Вони поширюються і на тренування, в тій її частині, де мова йде про оволодіння технікою рухів. Тому ці принципи прийнято називати дидактичними, або загально методичними. У дидактиці фізичного виховання розглядаються також правила, тобто вказівки про те, як повинні застосовуватися теоретичні положення в конкретних умовах практичної діяльності. Це загальні правила, що відносяться до всіх видів спорту.                      

ПРИНЦИП СВІДОМОСТІ І АКТИВНОСТІ

       Провідна роль у навчанні та вихованні належить педагогу. Однак ані знання, ані рухові вміння та навички передати навчанню безпосередньо не можна. Педагог може лише стимулювати прояв у них потрібної активності і свідомості. Говорячи про принцип свідомості і активності в навчанні, мається на увазі формування:

       а) свідомого ставлення до цілей фізичного виховання і до своєї навчальної праці;

       б) свідомого і активної участі в самій навчально-тренувальній діяльності;

       в) самостійності у контролі та оцінці своїх рухових дій і досягнутих результатів. 

       Роль педагога полягає перш за все в такій організації освітнього процесу, яка стимулювала б свідоме ставлення учнів до своїх дій і виховувала б у них самостійність і здатність до самооцінки.  Свідоме ставлення до навчальної праці є передумовою для активної діяльності. Творча активність учнів - це вища форма прояву свідомості. На уроках слід широко користуватися різними завданнями, які вимагають систематичного поповнення спеціальних знань, роздумів і самостійних рішень. У підвищенні активності учнів чималу роль відіграє і особистість самого педагога. Якщо він завжди бадьорий, ініціативний і щиро прагне передати свої знання учням, то це буде викликати у них активність, життєрадісність, робочий настрій. Учитель у своїй діяльності повинен керуватися такими вимогами, що випливають із принципу свідомості і активності: 

• пояснювати мету кожного нового навчально-тренувального завдання та значення способів його виконання; 
• вчити самостійно знаходити причини помилок; 
• відзначати і об'єктивно оцінювати успіхи учнів.

ПРИНЦИП НАОЧНОСТІ

       Наочне сприйняття здебільшого є початковою ланкою в процесі навчання. На етапі ознайомлення з фізичними вправами основна задача наочності - створення яскравого образу руху, чіткого його представлення.
Ця задача вирішується за допомогою живого показу, образотворчої наочності (фото, малюнки, кінограми) і сучасними технічними засобами (навчальні фільми, кінокольцівки). На етапі практичного розучування рухів, з метою їх регулювання, нерідко звертаються до додаткових зовнішніх орієнтирів (дістати рукою підвішений м'яч, торкнутися коліном махової ноги якого-небудь предмета при стрибку в довжину з розбігу і т.п.).

       Засобом забезпечення наочності може бути і слово. Але в цьому випадку воно повинно бути образним, тобто таким, що визиває відповідне зорово-рухове представлення. Образне пояснення здобуває значення засобу наочності, коли воно знаходить опору в життєвому досвіді учнів, коли з зорової і рухової пам'яті можуть бути витягнуті по слову потрібні подібні представлення.
       Різні засоби забезпечення наочності виконують різні функції. Тому, прибігаючи до цих засобів, варто визначати їхнє точне педагогічне значення. У фізичному вихованні вони застосовуються досить широко, однак не можна їх переоцінювати. Забезпечуючи наочність у навчанні і вихованні, необхідно керуватися наступними правилами:

• визначити, яка педагогічна задача повинна бути вирішена засобами наочності;
• орієнтувати учнів на всебічне сприйняття рухів за допомогою різних органів почуттів;
• використовувати засоби наочності в міру необхідності, не перетворюючи наочність у самоціль.

ПРИНЦИП СИСТЕМАТИЧНОCТІ

       Здійснювати принцип систематичності в освітньому процесі - означає, дотримуватися раціональної послідовності в застосуванні засобів і методів фізичного виховання у проведенні уроків. Основною умовою для дотримання цієї послідовності є завдання поступово наростаючих труднощів, визначена система в розучуванні фізичних вправ. При плануванні уроків вправи необхідно розподіляти так, щоб нові завдання спиралися на раніше засвоєний матеріал і разом з тим закріплювали і поліпшували попередні результати. Дотримуючись принципу послідовності при плануванні уроків, варто враховувати не тільки засвоєння окремих рухів, але і систему вправ у цілому.
       Систематичність у фізичному вихованні означає також регулярне багаторазове і раціонально організоване повторення вправ.

ПРИНЦИП ДОСТУПНОСТІ

       Доступними повинні бути всі елементи навчання: показ, пояснення, сам навчальний матеріал, загальне фізичне навантаження та ін. У фізичному вихованні ця вимога забезпечується:

• по-перше, добором відповідних і розподілених по ступені труднощів фізичних вправ;
•  по-друге, обліком вікових та індивідуальних особливостей учнів.

       Поняття «доступність матеріалу» і «легкість освоєння матеріалу» не ідентичні. Дуже легке завдання буде, звичайно, посильним для учнів, але мало раціональним. Крім того, воно може викликати в школярів негативну реакцію у виді зниження активності й інтересу до роботи, тому що не буде відповідати рівневі їх особливостей. Навчальний матеріал повинен бути підібраний з таким розрахунком, щоб для оволодіння ним учні, при відповідній допомозі учителя, змушені були б прикласти визначені зусилля.

ПРИНЦИП МІЦНОСТІ

       Велике значення принцип міцності здобуває в тих випадках, коли метою навчання є утворення таких життєво необхідних навичок, як, скажімо, біг, стрибки, плавання, пересування на лижах. Міцність засвоєних навичок грає також важливу роль у змагальній діяльності, коли внаслідок незвичної зовнішньої ситуації і суб'єктивних факторів, недостатньо зміцнена навичка розбудовується.
       Погано закріплені навички легко руйнуються при переході до нових, більш складних вправ, якщо перші служать опорою для формування останніх, або під впливом підвищених навантажень. Треба все ж таки відзначити, що не завжди і не усі вправи і технічні прийоми (наприклад, у видах спортивного єдиноборства або в навчальних комбінаціях гімнастичних вільних вправ) варто міцно закріплювати. Багато з них є лише допоміжними прийомами для оволодіння основними діями. Головними умовами вироблення міцної навички є: 

• свідоме її засвоєння; 
• багаторазове систематичне повторення освоєного матеріалу. 

       Таким чином, принцип міцності дуже тісно зв'язаний із принципом систематичності. Систематичне повторення потрібне не тільки для того, щоб освоїти нові вправи, але і для того, щоб міцно закріпити вивчені раніше.

       Існує безліч способів урізноманітнити засоби і методи проведення уроків: використовувати фронтальну, групову або кругову організацію занять; включати різні нові фізичні вправи (наприклад, для розвитку однієї і тієї ж самої фізичної якості можна використовувати різні за змістом вправи); змінювати обстановку, умови уроку (перехід зі спортивної зали на повітря, музичний супровід ходьби, бігу).

       Торкаючись особливостей методики, варто звернути увагу на необхідність:

•       урізноманітнювати виконання вправ під час їхнього багаторазового повторення;
•       надавати перевагу цілісному методу розучування;
•       багаторазово використовувати різноманітні способи показу;
•       практикувати короткі паузи між показом і безпосереднім виконанням вправи дітьми;
•       пропонувати показ вправи учнем та інші способи демонстрації;
•       короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинку паузами;
•       змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність, гімнастика);
•       на початкових фазах навчання фізичних вправ слід більше часу відводити на повільне їх виконання та виконання в полегшених умовах;
•       надавати перевагу фронтальному методу організації занять.

На цьому етапі слід уникати:

•       великих навантажень на хребет, сильних поштовхів і струсів тіла, перенапруження суглобо-зв'язкового апарату та м'язів;
•       вправ із надмірним обтяженням;
•       завищених, надто ущільнених навантажень на серцево-судинну систему.