Духовне виховання у початкових класах

Знання в руках неблагородної людини,

яка не має духовної опори,

що шабля в руках божевільного.

Ш. Амонашвілі

Я вчитель початкових класів. І для мене мій клас, як і для кожного іншого вихователя, - найкращий і найулюбленіший, неповторний і унікальний, не дивлячись на те, що завдає багато клопоту та переживань. На мою думку, діяльність класного керівника багатогранна і трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями. Але коли бачиш, як на твоїх очах виростає людина, як збагачується її духовний світ і дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, забуваєш про безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення.

В даний час перед суспільством надзвичайно гостро стоїть проблема, яким чином прищепити сучасним дітям духовно-моральні цінності. Для мене особисто «духовність» - це людяність, милосердя, щирість, гідність, чесність, релігійність, емоційна чутливість. На жаль, для багатьох сьогодні це пусті слова.  Ненависть, озлобленість, зневажливе ставлення до інших, скупість, заздрість, відчуження від віри, зневага до рідної культури та Батьківщини все більше займає місце в серцях людей. Також несумісними з духовністю є невгамовні, безконтрольні пристрасті, прагнення до насолод, що розбещують людину, знищуючи у ній все людське.  Тому і поставила перед собою мету – виховувати морально-духовну, компетентну особистість, бо значною мірою формування уявлень про ідеали, життєві пріоритети, духовно- моральні цінності залежить від першого вчителя. Багато важливих рис духовного світу дитини закладається в початкових класах. Якщо у вихованні дитини в цей період будуть якісь огріхи, то ці вади, навіть, якщо вони не помітні в молодшому шкільному віці, обов’язково проявляються пізніше.

Геніальний філософ Г. Сковорода писав: «Людина народжується двічі: фізично і духовно. Біля духовної колиски стоять духовні наставники – спочатку родина, а потім вчитель, який стає дитині другим батьком, матір’ю, бо прищеплює її душі високі моральні якості віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, свого роду, народу, держави». Тому, перебуваючи у творчому пошуку оригінальних, нестандартних рішень педагогічної проблеми духовного виховання молодших школярів, обрала для себе такі шляхи її реалізації:

- перший: системний підхід, який полягає у взаємодії навчального процесу та позакласної роботи;

- другий: це сім’я, родинне середовище, де дитина закладає основи характеру своєї особистості і починає формувати свої духовні цінності.

Перший шлях базується на реалізації різних напрямків виховання, в тому числі і формування духовних цінностей, через зміст навчальної програми з різних предметів: літературного читання, я у світі, математики та інших. Важливо, щоб діти не просто «проковтнули» навчальний матеріал, а пропустили його крізь себе. Я вважаю, що одним із найбільш ефективних засобів  виховання духовності молодших школярів є мистецтво слова. Українська література для дітей багата на талановитих поетів і письменників. Твори Л. Українки («Біда навчить»), казки І. Франка («Заєць і Їжак», «Лисичка і Журавель»), байки Л. Глібова, оповідання М. Коцюбинського («Про двох цапків», «Дві кізочки»), вірші Н. Забіли («Ясоччина книжка»), твори В .Сухомлинського («Горбатенька дівчинка»), поезія В. Лучука, І. Січовика, А. Костецького, Д. Білоуса та ін. просто і дохідливо розповідають дитині про речі дуже важливі, про вселюдські духовні цінності, що залишаються незмінними у всі часи. Сприймаючи казкових персонажів, сміючись над ним або співчуваючи їм, дитина виносить уявлення про людські чесноти, гідність і справедливість. А коли оточує себе з яскравими героями або подіями, здатна на емоційні переживання і співчуття. А все це сприяє вихованню духовності.

У позакласній роботі так само приділяю багато уваги проблемам духовного виховання. Використовую такі види роботи: усні журнали, заочні подорожі, рольові ігри, інсценізацію казок, різні конкурси і вікторини, спортивні змагання. Дуже полюбляють діти екскурсійні подорожі і перегляд вистав у драмтеатрі. Створили духовно-моральні проекти «Хай оживає істина стара – людина починається з добра», «Майбутнє українського народу – за людиною з душею», лепбук  «Добрі стосунки – найцінніший скарб».

У класі працює служба здоров’я «Формування духовно-моральної компетентності учнів через залучення їх до здорового способу життя». Проводяться тренінги за Міжнародною програмою ХОУП «Корисні звички».

Другий шлях у формуванні духовних цінностей молодого покоління, як зазначала вище, - це родинне середовище. Тому у становленні та розвитку учнів спираюсь на допомогу батьків.  Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в єдиний колектив. Ми створили велику дружню родину, яка живе за своїми правилами. У нашої родини є вже і свої традиції. Найулюбленіші – це родинні свята і українські вечорниці, на яких зміцнюється зв'язок між поколіннями, а діти під іншим кутом зору сприймають своїх батьків. Зазвичай після таких заходів, учні відчувають своє духовне піднесення, їхні висловлювання «А знаєте, було несподівано цікаво…» говорять про те, що таким непримушеним способом  до дитини можна донести заповіді Добра і Любові, коригувати її особистість, виховувати духовні цінності, направляти на дорогу Істини і Краси.

Федосова Світлана Миколаївна

Вчитель початкових класів загальноосвітньої школи I - III ступенів № 10