"Духовні зв'язки поколінь", присвяченої Дню пам'яті жертв Голокоста

 Слайд 1 Група істориків

Слайд 2

В 1933 р. на виборах у Німеччині здобула перемогу Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (НСНРП), яку очолював Адольф Гітлер. Партія обіцяла повернути Німеччині колишню славу, встановивши у країні конституційний порядок, дати німцям роботу, хліб. Саме в своїй книзі «Майн Кампф» (Моя боротьба) Гітлер обґрунтував антисемітську ідеологію партії.

Антисемітизм – це ідеологія і політика боротьби з єврейством, політика ворожого ставлення до єврейського народу.

Слайд 3

 Гітлер та його оточення приділяли велику увагу єврейському питанню. Таким чином вони відволікали увагу людей від розуміння справжніх причин труднощів післявоєнної Німеччини. Важливим був також економічний чинник. Єврейський капітал відігравав важливу роль у торгівлі та промисловості Німеччини й іноді складав серйозну конкуренцію німецьким підприємцям. Нацисти також звинувачували євреїв у підриванні німецьких національних традицій. Все це дозволило Гітлеру привід розпочати широку пропаганду тези про «всесвітню жидо-масонську змову», яка нібито мала на меті встановлення над людьми єврейського панування.

«Світовому єврейству» нацисти протиставили «арійську ідею» – расову теорію, в основі якої лежало гасло: «Німецький народ – люди вищої, арійської раси, тому він має панувати над іншими народами».

Слайд 4

 З чого ж розпочався Голокост? Першим його етапом вважається 1933 рік. Антисемітизм стає державною політикою «третього рейху». Поступово євреї виключалися з державного, суспільного життя. Євреїв позбавляли можливості займатися своєю професією, виганяли зі шкіл, університетів. Апогею ця кампанія досягла в 1935 році, після прийняття «нюрнберзьких законів». Вони мали статус державних і в роки Другої світової війни поширювалися на всі окуповані нацистами території. Євреям у цих расистських законах відводилося особливе місце.

9 на 10 листопада 1938 року за наказом Геббельса відбулися єврейські погроми, які увійшли в історію під назвою « кришталевої ночі». Ця ніч стала початком ШОА – катастрофи єврейського народу.

Слайд 5

Другий етап Голокосту – 1939-1941 роки. Він розпочався 1 вересня 1939 року. Нацисти примушували євреїв носити особливі позначки, збирали їх у гетто, відправляли в трудові табори.

Гетто – частина міста, спеціально відведена для примусового утримання євреїв з метою їх ізоляції та подальшого знищення.

Слайд 6

Третій етап розпочався у 1941 р., разом з нападом нацистської Німеччини на СРСР. Вже 20 січня 1942 р. в Берліні відбулася конференція, на якій обговорювалися шляхи остаточного розв’ язання єврейського питання.

«Остаточне розв’ язання» за нацистськими методами – масові розстріли, табори знищення. Масові розстріли проводили спеціально створені зондеркоманди за підтримки СС та місцевої поліції. Трагічною сторінкою в українській історії стали події 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру.

Створенню гетто приділялась особлива увага. В цих ізольованих містечках була величезна скупченість населення. Приміром, у варшавському гетто в кожній кімнаті мешкало в злиднях, хворобах, голоді по 13-15 осіб.

Слайд 7

Особливо важкою в гетто була доля дітей. Вони, беззахисні, першими ставали жертвами катів.

Слайд 1

Табори знищення, табори смерті – територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей.

Слайд 2

6 таборів смерті: Освенцім (Аушвіц), Треблінка, Собібор, Майданик, Хелмно, Белжиц – були створені для знищення євреїв. Як висловився один есесівець: «Це були прості, але справно працюючі конвеєри смерті». Саме у таборах використовувався отруйний газ «Циклон В» – вже за 5 хвилин 2000 осіб у газовій камері ставали мертвими. Найкраща технологія знищення була відпрацьована у таборі Освенцім, де за добу знищувалось 12000 осіб.

Слайд 3

Перший концентраційний табір нацистської Німеччини – Дахау – виник у 1933 р. Після нього з’явилися Заксенхаузен та Папенбург (1936 р.), Бухенвальд (1937), Маутхаузен, Флоссенбург, Нойенгамме, а також жіночий концетабір Равенсбрюк (1938 р.).

Слайд 4

Після вибуху Другої світової війни на окупованій території Польщі нацисти створюють за випробуваними зразками концтабори Аушвіц, Майданек, Гросс-Розен, Штуттгоф. Тільки в таборі Освенцім у газових камерах було знищено понад 1 млн. євреїв.

Слайд 5 фашиські концентраційні табори також були створені на території Австрії та Слайд 6 території Білорусії та Слайд 7 Латвії

Слайд 8

Не оминула схожа доля й українські землі. За підрахунками історика Марини Дубик, під час війни на території сучасної України існувало 367 нацистських таборів: 2 концтабори (Янівський у Львові та Сирецький у Києві), 78 виправно-трудових таборів і таборів примусової праці для євреїв, 7 виправно-трудових таборів, 15 таборів примусової праці, 23 пересильні табори, 242 табори для військовополонених.

Слайд 9

29–30 вересня 1941 р. Масове вбивство сталося в урочищі під назвою Бабин Яр . Потерпілих зібрали, змусили роздягнутися, а потім увійти в яр.Розстрілювали їх невеликими групами. Згідно зі звітами айнзатцгрупи до штаб-квартири в Берліні за ці два дні було вбито 33 771 єврея. 

Масове вбивство в Бабиному Яру було одним із багатьох масових розстрілів, здійснених німецькими нацистами починаючи з 1941 року. Це було одне з найбільших масових вбивств в одному місці під час Другої світової війни.

Вбивства в Бабиному Яру тривали до осені 1943 року і припинилися лише за кілька днів до того, як 6 листопада радянські війська знову взяли під контроль Київ. За підрахунками, у Бабиному Яру було вбито близько 100 000 людей, як євреїв, так і неєвреїв.

Слайд 10

"26.03.2022 року на виїзді з м.Харкова (у бік м. Чугуїв) в результаті артилерійських обстрілів ЗС РФ був пошкоджений монумент у вигляді Менори на в'їзді в меморіальний комплекс "Дробицький Яр", - йдеться в повідомленні.

Дро́бицький Яр (інша назва — Травницька долина) — урочище поблизу Харкова, у східній частині села Затишшя, починається в місці перетину проспекту Героїв Харкова з Харківською окружною дорогою. Дробицький Яр відомий як місце масових розстрілів цивільного населення, що здійснювалися нацистськими окупаційними військами у 1941-1942.

За даними Державного архіву Харківської області, тут було розстріляно від 16 до 20 тисяч жертв Голокосту.

Тема уроку: Духовні зв'язки поколінь", присвяченої Дню пам'яті жертв Голокоста

Мета уроку:

-         розкрити зміст поняття «голокост », причини його виникнення,

-         охарактеризувати особливості «голокосту»,

-         розвивати й удосконалювати уміння будувати свої відповіді та виступи за принципом аргументованості,

-         виховувати почуття гідності й терпимості до представників різних національностей та релігій , формувати активну громадянську позицію на основі визнання прав і свобод людини.

Очікувані результати:

- учні зможуть тлумачити термін «голокост»,

- встановлювати причини виникнення «голокосту»,   виявляти винуватців трагедії;

- характеризувати етапи «голокосту», 

- удосконалювати навички дослідницької діяльності: обґрунтовувати, систематизувати, класифікувати; продукувати ідеї, висувати гіпотези в умовах проблемної ситуації; проявляти незалежність судження, нестандартність мислення; передавати здобуту теоретичну інформацію іншим в доступній формі;

- давати власну оцінку Голокосту та подібним історичним явищам;

Тип уроку: урок-конференція

Обладнання: іформаційні стенди «Видатні особистості, які пережили Голокост», «Українці - праведники миру», відеоуривки з документальних кінофільмів, музика «Пісня Бухенвальду», «У кожної історії є свій кінець» та ін.

 Основні поняття: голокост, ШОА, антисемітизм, гетто, геноцид, фашизм, нацизм, толерантність, тоталітаризм.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I .Настановчо- мотиваційний етап.

Урок вибудований на трьох різнопланових інформаційних проектах. Учні, (експерти-дослідники) заздалегідь розділені на групи, виконували пропедевтичні завдання:

Історики : «Що таке Голокост; чому він став можливим»?

Група географів

Група культурологів.

Презентуючи проекти експерти-дослідники використовують матеріали інформаційних стендів, мультимедійні бази даних (фото, аудіо, кінодокументи).

II. Основний зміст уроку.

Вступне слово вчителя.

Історію неможливо повернути назад. Але прийдешньому поколінню потрібно її знати. Історія Європи, на жаль, має  безліч сумних сторінок.  Європа під тінню Голокосту – це край небезпеки та смерті. Смерті безвинних…

Хроніка Голокосту – це біль і жах єврейського народу. Трагічне повсякдення  Другої Світової війни віддзеркалюють архівні документи, спогади очевидців.

Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час не мав системного вивчення, особливо в країнах так званого «радянського табору». Вивчення документів, спогадів очевидців свідчать, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання». Трагедія українських євреїв була не просто частиною Катастрофи європейського єврейства у роки світової війни. Вона стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти вирішили остаточно знищити всіх євреїв Європи.

Сьогодні ми маємо згадати ті часи, аби наша пам’ять не дозволила цьому повторитися. Команди експертів-дослідників допоможуть розкрити питання Голокосту, його персоналій, культурологічного погляду на ті події.

Група істориків. Що таке Голокост, та як він став можливим?  

Група географів

Група Культорологів «Праведники світу».

1. Чи знали ви раніше про праведників?  Які історії порятунку ви чули?
2. Чим ризикували  рятівники?  Чи був цей ризик,      на ваш погляд виправданим?
3. Чому навіть через багато років  тривають пошуки    праведників?
4. Оцініть важливість цього процесу, для всіх  учасників (громадян України, сімей врятованих, держав України та Ізраїлю)

III. Рефлексивно- корекційний етап.

Закінчивши презентацію своїх повідомлень учні відповідають на запитання, які зацікавили присутніх.

Слово вчителя

Під час російської агресії та війни проти України, зокрема після повномасштабного вторгнення ворога на українські землі, з’явились нові виклики у вивченні та збереженні пам’яті про Голокост в часи захисту країни від брутальних військових злочинів окупантів. За роки незалежності в Україні поступово сформувалася наукова школа дослідників-гуманітаріїв з проблематики Holocaust Studies, ця тема стала складовою частиною вивчення історії Другої світової війни в освітніх закладах країни всіх рівнів. Також саме за роки суверенної України в суспільстві та державі з’явилась і досягла значних успіхів політика та культура пам’яті про жертви Голокосту.

Після 24 лютого російська агресія в Україні вбиває людей, руйнує будівлі, пам’ятники культури, меморіальні місця, в тому числі меморіали та пам’ятні знаки українським євреям – жертвам Голокосту. Бомби та  ракети ворога влучили на терени Бабиного Яру в Києві, зруйнували частину меморіалу в Дробицькому Яру в Харкові. Внаслідок агресії та війни змінюється і викладання історії Голокосту.

 Праведники світу.

Слайд 1

Пра́ведник наро́дів сві́ту. У світському житті термін використовується державою Ізраїль для відзначення неєвреїв, які ризикували життям під час Голокосту, щоб врятувати життя євреям від знищення нацистами. Також часто світська нагорода перекладається українською просто Праведник світу.

Слайд 2

 «Рятуючи одного ти рятуєш весь світ», — говорили давні філософи. Шведський дипломат Валенберг урятував життя 100 тисячам угорських євреїв. Рятували євреїв уряди і населення Швеції, Данії. Навіть союзники Німеччини Фінляндія та Італія намагалися протистояти Голокосту. Ризикуючи життям, рятували євреїв жителі України, Росії, Білорусі, Литви, Франції та багатьох інших країн.

Слайд 3

Особа, що ризикувала, рятуючи євреїв під час Голокосту, та визнана Праведником народів світу, отримує в нагороду іменну медаль, почесний сертифікат Слайд 4 і право додати своє ім'я до написаних на Стіні Честі в Саду Праведників у Яд Вашемі в Єрусалимі Слайд 5. Рятівники або їхні найближчі родичі отримують нагороду під час церемонії в Ізраїлі або в своїх країнах в приміщеннях Ізраїльських дипломатичних представництв. Ці церемонії проводяться в присутності місцевих урядових представників і широко висвітлюються в медіа.

Слайд 6

Звання Праведника народів світу надається за дотриманням певних умов:

- особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації;

- особа не має бути етнічним євреєм, яка сповідує християнство;

- допомога, яка надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою;

- особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своєї родини;

- порятунок мав бути усвідомленою дією.

Слайд 7

Зазначимо, Україна посідає 4 місце за кількістю праведників народів світу після Польщі, Нідерландів та Франції. Це почесне звання отримали понад 2,5 тисячі українців.

Слайд 8

"Для нас ці люди дуже важливі. У нас перед ними великий борг, який ми не зможемо сплатити", – зауважив надзвичайний та повноважний посол Ізраїлю в Україні Еліав Бєлоцерковські.

Слайд 9

Зоф’я  Коссак-Щуцька

Польська письменниця, журналістка, одна із  засновниць “Ради допомоги євреям (Жигота)” у вересні 1942 р.

      Знаменита своїм “Маніфестом” у журналі  “Польща живе” у серпні 1942 р.

“… Кількість вбитих євреїв перевалила за мільйон, і ця цифра зростає з кожним днем. Гинуть усі. Багаті і бідні, старі  і жінки, чоловіки і молодь, грудні діти… Всі вони провинились тим, що народились в єврейській нації, приреченої Гітлером на знищення.”

   У 1943 р. була арештована і відправлена в Освенцім, потім в варшавську тюрму Павяк, де була приречена до смертної кари. У 1944 р. випустили.

Слайд 10

Тіуне Сугіхара

Віце–консул Японської імперії. Після приєднання Литви До СРСР допоміг більше 600 польським і литовським євреям залишити країну, видаючи транзитні японські візи. Звання праведника отримав 1985 р.

Слайд 11

Німецький бізнесмен, який врятував більше 1200 євреїв, влаштовуючи їх на свої заводи в польщі і Чехословаччини. Його історія лягла в основу книги – “Ковчег Шиндлера”, а потім за її мотивами знято фільм  “Список Шиндлера”

Слайд 12

Єлизавета Баварська

За п’ять років фашистської окупації  провела в замку Лайкен на півночі  Брюселя. Там вона організувала сиротинець для дітей бельгійських солдат, однак сюди таємно звозили єврейських дтей., під  християнськими іменами.

Слайд 13

Аліса Баттенберг

Принцеса  Греції і Данії. Прихистила у себе вдову депутата грецького парламенту Коєна – Рахель з  двома дітьми  (із п’яти), іншим вдалось втекти в Єгипет. Коли її допитували в гестапо , штаб–квартира якої знаходилась навпроти її житла. Тоді їй дуже допомагала глухота – вона вдавала, що не розуміє питання, поки її не залишили у спокої.

Слайд 14

Юзеф і Вікторія Ульма

1942 р. cім’я селян-фермерів  з містечка Маркова прихистили в своєму домі 8 євреїв, іншим допомогли викопати землянку в лісі і носили їм їжу. Євреї жили під стріхою, та допомагали їм по  господарству. Після викриття, вся сім’я була розстріляна.

Слайд 15

Марія Бабич

Марія Бабич та Голда Меїр на церемонії

урочистого   відкриття Алеї Праведників народів світу  01. 05. 1962 р.

В окупованому Рівному врятувала єврейську дівчинку Іріт Осіпову.

Слайд 16

Олена Вітер

 (ігуменя  Йосифа) Настоятелька греко-католицького монастиря у Львові.  В часи окупації  у сиротинці, що знаходився під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей. Ігуменя і монахині не лише доглядали за дітьми, годували їх та одягали, а також навчали християнським молитвам і звичаям. За співпрацю з ОУН арештована 1955 р. Звання праведника отримала 1976 р.. ІІ ім’я було першим зі словом Україна  у Яд Вашемі.

Слайд 17

Павло та Любов Герасимчук

Селяни  з села Шубків на   Волині.             Переховували єврейського підприємця Ісаака Хомута 1942 р. під час ліквідації Тучинського  гетто.

Слайд 18

Оксана Антипчук

Врятувала єврейського хлопчика, 2-річного Наума, коли їй було 13 років. Сім'я Оксани Марківни тривалий час переховувала дитину. Після війни його охрестили Анатолієм. І вже коли виріс, він ніколи не забував свою другу родину, що вберегла йому життя. Оксану Марківну називав другою мамою.

Слайд 19

Антон  Сухінський

Селянин зі Зборова. Врятував   Ісаака Цайгера, його дружину, дітей та ще двох подруг  з осиротілою дівчинкою.

    Сімох людей він переховував у погребі, потім у ямі. Платив сусідам гроші за мовчання.

Слайд 20

Антона і Дарія Гармаш

Подружжя врятувало  сусідського  хлопчика  Михайлика, 6-річного  сина Семена Блувбанда, і його дружини-українки Олени. Переховували його у підвалі разом зі своєю дочкою Катрусею, яка уникла відправки на примусові роботи до Німеччини.

Слайд 21

“Пам’ять про Голокост потрібна, щоб наші діти ніколи не були жертвами, катами чи байдужими спостерігачами”