Джордж Ноел Гордон Байрон (1788–1824). Вплив творчості Дж. Байрона на розвиток романтизму в Європі. «Хотів би жити знов у горах…», «Мій дух як ніч…». Протиставлення мрії і дійсност

Джордж Ноел Гордон Байрон. «Хотів би жити знов у горах…», «Мій дух як ніч…». Вплив творчості Дж. Байрона на розвиток романтизму в Європі. Протиставлення мрії і дійсності у ліриці поета. Фольклорні та біблійні мотиви у віршах

...він любив людство, але зневажав і ненавидів людей, серед яких почувався одиноким і покинутим. В. Бєлінський

Джордж Ноел Гордон Байрон, народився в Лондоні у сім`ї збіднілих аристократів. У десять років, як старший чоловік у родині, успадкував від діда титул лорда. Батька втратив у ранньому дитинстві, а старший двоюрідний брат загинув на війні. Разом з матір`ю жив у Шотландії, але тепер титул зобов`язував йогоперебувати поблизу родового маєтку в Англії, у місті Ноттінгемі. Освіту здобув у закритому навчальному закладі в Харроу. У нього досить складний характер, тому часто конфліктував з однокласниками. Кульгавий від народження, глибоко страждав через своє каліцтво. Щоб позбутися почуття меншевартості, займався боксом, верховою їздою, плаванням. У 1805 р. вступив до Кембриджського університету, де й почав писати вірші. 13 вересня 1809 р. , досягши повноліття, посів законне місце в палаті лордів. Не завжди поводився тактовно, навіть зухвало з уже досвідченими лордами, а причиною цьому була його самотність. У нього з`явилися вороги. У червні 1809 р. вирушив у дворічну подорож країнами Південної Європи та Близького Сходу. Це була його мрія як романтика, яку він здійснив. Після повернення з романтичного «паломництва» й чотирьох бурхливих років перебування в Англії знову – і на вже назавжди – віджджає за кордон.

У 1816 р. Байрон оселився у Швейцарії. Тяжкі переживання поета-вигнанця стали основою ліричної драми "Манфред". Як і Фауст - літературний герой Гете, Манфред розчарувався у своїх пошуках. Він страждав од докорів сумління й самотності, але постав перед читачем людиною сильною та несхитною. В Італії поет писав роман у віршах "Дон Жуан", що залишився незавершеним. У цьому творі намітився перехід Байрона від романтизму до іншого творчого методу - реалізму. Поет особисто підтримав боротьбу народу Греції проти турецького гніту. До Греції були звернені останні слова Байрона: "Я віддав їй свій час, кошти, здоров'я - тепер віддаю життя. Що міг би я зробити ще?". Серце поета поховали в Греції, а тіло з військовими почестями привезли до Англії.

Один із ранніх творів – «Хотів би жити знов у горах…», який був пов`язаний із вимушеним прощанням із Шотландією, яку любив як батьківщину. Розгромна рецензія в шотландському журналі «Единбург Рев`ю», що був виразником ідей британського романтизму, вийшла на першу ліричну збірку «Години розваги» (1807). Відтоді він зненавидів перше покоління британських романтиків.

Хотів би жити знов у горах. Джордж Гордон Байрон. Хотів би жити знов у горах. Дитям безжурним, як колись,Блукать між скель, в морях суворих. Між хвиль розбурханих нестись. Моя ж душа, мов птах прип'ятий,Що прагне скель і висоти,Страджае в Англії пихатій,В краю лукавства й німоти. Дай утекти мені, талане,На лоно урвищ і горбів,Забудь всі титули й кайдани,Лаку з вельможних і рабів. Веди мене на хмурі скелі,Де стогне грізний океан,—Верни в дитинства дні веселі,Дай серцю відпочить од ран.

Я мало жив, та відчуваю: Чужий я в цьому світі лжі. Навіщо ж темрява ховаєТой знак останньої мела?Я спав, я снив про щастя, доки. Не заступив тих марень гніт,—То, Правдо, промінь твій жорстокий. Вернув мене у ниций світ. Кого любив — давно нема вже,Та й друзі розійшлись, як дим. Надію втративши назавше,Вже й серце стало крижаним. Хай інколи тамує келих. Скорботу й біль, нехай уста. Сміються між питців веселих,—Я серцем завжди сирота.

Як слухать ляси разуразніНе друзів і не ворогів,Кого у тлум строкатий блазнів. Маєтність або сан привів!Де ж друзів коло? Чом не склалась. Та приязнь вірна і свята?Набрид мені вертепний галасІ втіх нещирих марнота. А ти, о Жінко, світоч вроди,В тобі розрада і любов,Та в серці в мене стільки льоду,Що я й до тебе охолов. Цей світ лукавства і облуди. Я б промінять на край хотів,В якому вільно дишуть груди. Між темних урвищ і хребтів:

Туди б, з незлобним серцем, в бурю,На те безлюддя, до стихій!Волію пустку дику й хмуру,Таку ж, як дух похмурий мій. О, як мені з душного світу,Мов голуб до свого кубла,У небо грозове злетіти,В кочівлю сонця та орла! 1807 Тема – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Це внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання, спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю.

Самотність, розчарування відчувається у вірші. Поет був романтиком, тож і вабили його “темні урвища і хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність. Вірш Байрона «Хотів би жити знов у горах…» завжди актуальний, оскільки в ньому показані складні духовні шукання особистості, осмислюється місце людини у світі й утверджуються волелюбні ідеї. Автор протестує проти ницого, бездуховного суспільства, прагнучи у світ мрії, свободи, високих ідеалів.

Мій дух як ніч. Джордж Гордон Байрон. Мій дух як ніч. О, грай скоріш!Я ще вчуваю арфи глас,Нехай воркує жалібнішІ тішить слух в останній час. Як ще надія в серці спить,Її розбудить віщий спів. Як є сльоза, вона збіжить,Поки мій мозок не згорів. Але суворо й смутно грай,Додай жалю в свій перший звук. Молю тебе, заплакать дай,Бо розпадеться серце з мук. Воно в собі терпить давно,Давно вже в ньому вщерть образ,Як не поможе спів, воно. Од мук тяжких порветься враз!

“Мій дух як ніч” аналіз. Рік написання – 1815 Жанр — елегія;Цикл «Єврейські мелодії»Основою для написання твору стала історія зі Старого Заповіту про царя Саула  та співця Давида. Відомо, що Саул був іудейським царем і жив у XV столітті до н. е., а Давид був пастухом, який переміг силою духа велетня Голіафа. Цар Саул позаздрив славі переможця і хотів убити його, але коли Давид заграв на арфі, злий  дух відступив від Саула і дух царя просвітлився. Тема. Зіткнення суперечливих начал у душі людини, самотність.Ідея. Мистецтво, що просвітлює душу. Настрій поезії. Вірш дуже емоційно напружений, сумний Ключові образи твору. Співець, арфа, образ плачу (скорботи).  Звуки арфи, її «віщий спів» може розвіяти смуток, вселити надію. Арфа є втіленням мистецтва, що має сприяти духовному відродженню.

Бесіда Як ви вважаєте, чому Байрон, творчістю якого захоплювались сучасники, вважав себе самотнім? Чому, на вашу думку, Бєлінський вважав, що Байрон любив людство і ненавидів людей? Чи є щось спільного між карбонаріями та Байроном?

Складання сенканів Байрон, Самотній, романтичний, Віршував, кохав, боровся, Слава, переплетена з образами, Птах.

Домашнє завдання Опрацювати матеріал за підручником, ідейно-художній аналіз віршів; виконати тест за посиланням.