Джордж Орвелл “1984”. Викриття сутності тоталітарної системи та її ієрархії в антиутопіях митця

Джордж Орвелл “1984”. Викриття сутності тоталітарної системи та її ієрархії в антиутопіях митцязарубіжна література 11 класвчитель Саєнко Марина Сергіївна Просянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Формуємо предметні компетентності:поглиблюємо знання про особливості розвитку літературипершої половини ХХ ст. (зокрема роману -антиутопії Джорджа Орвелла “1984”);навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом;культуру зв’язного усного мовлення; мислення;непряйняття будь-яких проявів тоталітаризму

Бесіда-Поясніть зміст термінів утопія й антиутопія-Хто з письменників та в якому творі вперше ввів у літературу поняття утопія?-Чим різняться утопія і антиутопія як жанри літератури?

ppt_x

ppt_x

ppt_x

РОМАН-АНТИУТОПІЯ «1984»Роман, що входить до всіх списків найвпливовіших книг світу, Джордж Орвелл писав, фактично помираючи від туберкульозу. За крок до смерті письменник прагнув викрити неспроможність тоталітаризму до адекватної розбудови суспільстваr

Уважають, що назва твору «1984» — це змінений порядок чисел у році написання — 1948. Надрукований твір був у 1949 році.«1984» написаний у 1948 році, а його дія відбувається в країні Океанія, яка постійно перебуває у стані війни. Не шкодуючи похмурих барв і лячних образів, Орвелл змалював модель суспільства, яке, на його думку, могло сформуватися вже, наприклад, до 1984 року, якщо дозволити недемократичним силам прийти до влади.

Аудіокнига українською

Роман «1984» став світовим бестселером, викривальницький пафос цього твору, без перебільшень, здатний змінити світогляд читача. У деяких країнах роман Джорджа Орвела довго не друкували, зокрема в СРСР він був заборонений аж до 1988 року, адже прототипом Старшого брата був Йосиф Сталін, а ідеологія та державна репресивна система, змальовані у творі, нагадували Радянський Союз.

Ідея створення роману «1984» виникла у Джорджа Орвелла після прочитання твору російського письменника Євгенія Замятіна «Ми» (1920 рік)Роман «Ми» став гострою реакцією на диктатуру, що почала активно вкорінюватися у життя післяреволюційної Росії. Водночас Євгеній Замятін у творі заклав основи жанру антиутопії. а його роман був сприйнятий радянською владою як огидна карикатура на країну, в якій «перемогли високі ідеали революції». Автора твору неодноразово заарештовували, однак у 1931 році йому вдалося виїхати за кордон.

Зображення тоталітарного суспільства в романі “1984”Між романами «1984» Джорджа Орвелла і «Ми» Євгенія Замятіна є багато спільних рис, найважливіша з них — це ідея марності боротьби з репресивною, пропагандистською державною машиною, яка побудована виключно на залякуванні та фальсифікаціях. Однак на відміну від стерильно чистого, сяйливого (і якоюсь мірою навіть привабливого) світу роману Євгенія Замятіна британський письменник зобразив модель суспільства майбутнього в абсолютно відразливих барвах.

Столиця третьої за кількістю населення провінції супердержави Океанія — Лондон. У 1984 році це місто постає перед нами брудним і похмурим, усюди читача переслідують неприємні запахи і постійне відчуття тотального стеження та недовіри. В усіх приміщеннях, навіть у помешканнях, є екрани, з допомогою яких влада здійснює контроль за кожним (!) громадянином Океанії (його розмовами, діями і навіть виразом обличчя).

Головний герой твору Вінстон Сміт відчуває огиду до всього: своєї роботи в Міністерстві Правди, людей, що його оточують, лицемірної брехні з екранів, бридкої їжі, сірого дозвілля, двохвилинок ненависті, самого міста, Партії і т. д. Але він змушений приховувати свої почуття, позаяк «думкозлочини» (інакомислення) влада жорстоко переслідує. Усюди тхне зрадою і страхом, на кожного можуть донести сусіди, колеги на роботі й навіть власні діти. Громадяни, яких запідозрили в думкозлочинах, назавжди зникають у катівнях Міністерства Любові.ppt_x

Вінстон сподівається, що десь існує таємне Братство, яке готує державний переворот, і вважає, що змінити суспільний устрій можуть лише проли (слово походить від радянського терміна ««пролетаріат» — робітничий клас). Адже проли є найнижчим суспільним прошарком Океанії, вони непідконтрольні, необліковані й становлять 80 % населення. Проли животіють у нетрях, працюють на важких роботах і, на думку Вінстона, саме вони мають прагнути хоч якось поліпшити своє життя.r

Партія — це 20 % мешканців країни, вона складається із Зовнішньої та Внутрішньої. Внутрішня Партія — вища каста, вона володіє всіма благами, натомість населення країни живе у злиднях. Прірва між рівнем життя Внутрішньої Партії та решти населення вражає, і це є характерною рисою всіх недемократичних суспільств, які й нині існують в світі. Тоталітарна система Океанії характеризується наявністю однієї партії — «Ангсоц» (англійський соціалізм), якій підконтрольне абсолютно все. Вже сама однопартійна система є ознакою відсутності демократії (як у Радянському Союзі, сучасному Китаї та Північній Кореї).

Водночас Старшого Брата ніхто ніколи не бачив і, цілком ймовірно, — його взагалі не існує. Навколо особистості лідера країни створено культ, його образ оповитий легендами. В очах населення Старший Брат — практично божество: він може все, його бояться, у нього вірять. «Старший Брат пильнує за тобою» — головне гасло, що тримає людей у постійній напрузі, а налагоджена система стеження, терору й пропаганди перетворила це гасло на реальність

Окрім пролів, Партії та Старшого брата, в системі Океанії є виконавча гілка влади, що складається з міністерств Любові, Достатку, Правди та Миру. На означення Міністерств автор уводить промовисті скорочення слів на офіційній новомові Океанії: Міністерство любові — Мінілюб (Miniluv), Міністерство правди — Мініправд (Minitrue), Міністерство достатку — Мінідос (Miniplenty), Міністерство Миру — Мінімир (Minipax). Новомова — ще один цікавий феномен супердержави, над її створенням працюють лінгвісти, і їхня головна мета — максимальне спрощення мови. На думку партійних службовців, мову треба зробити настільки обмеженою, щоб люди навіть не змогли сформулювати думкозлочини («Мета новомови звузити сферу думки.., звузити сферу свідомості»). Умисне насаджування скорочень і примітивізація мови сприяють деградації особистості, яка стає нездатною ні на мислення, ні на протест. ppt_x

Художній світ роману жахає — у Міністерстві Любові катують тих, хто викликав у каральних органів підозру. Тут із людей вибивають зізнання у злочинах, які вони не скоювали, або лише за думку, яку відобразив на обличчі зрадливий м'яз. За думкозлочини карають як за зраду, як за фактичний злочин. Розслідуваннями думкозлочинців займається так звана Поліція Думок, завданням якої є не лише фізично знищити «злочинця», а й психологічно його розчавити.

В Океанії активно діє також Міністерство Правди, яке займається пропагандою та фальсифікаціями. Саме тут щодня переписують історію та новини, передруковують газети і книжки, спалюють літературу минулого і підробляють архівні фотографії, тобто «коригують ідеологічно шкідливі» матеріали. Робота Вінстона Сміта у Департаменті Записів полягає саме у «реконструюванні минулого», щоб воно відповідало теперішньому. Щодня головний герой фальшує на потребу влади статистичні дані і факти.

Вінстону Сміту — 39 років, він представник Зовнішньої Партії. Його батьки і молодша сестричка-немовлятко зникли дуже давно — в роки «чисток», коли він був ще дитиною. Вінстон нещасний в особистому житті, подружнє життя не склалось. Автор акцентує на ще одному огидному вибрику системи — шлюби укладаються між людьми, які абсолютно не приваблюють одне одного. Громадяни Океанії одружуються виключно з метою народження дітей, про почуття між чоловіком і жінкою не йдеться взагалі. Влада, втручаючись у життя громадян, контролює і їхні почуття, позбавляючи людей маленького особистого щастя, яке зробило би їх самодостатнішими, сильнішими, а відтак і незалежнішими від Партії. Сміт озлоблений і самотній («сьогодні немає друзів — є товариші»), він постійно випиває і порушує дрібні правила: веде заборонений щоденник, вештається пролівськими нетрями Лондона тощо. Головний герой не знає, чи є у нього однодумці, тож невпевненість і безнадія переслідують його. О

Головний герой не знає, чи є у нього однодумці, тож невпевненість і безнадія переслідують його. Коли в сірому та безрадісному існуванні Сміта з'явилася Джулія, його життя кардинально змінюється, з коханням до Вінстона приходить хитка надія на щастя. Джулія — молода й активна, вона приваблює Сміта своєю цікавістю до життя і ризиковістю вчинків. Чоловік наче молодшає і відчуває здатність до якихось великих звершень заради майбутнього з коханою дівчиною. Вони пішли проти системи — і це не просто авантюра двох шукачів пригод, це в Океанії, по суті, державна зрада, на яку вони зважуються, щоб зберегти свою любов. Із відлюдькуватого, хворого і лякливого Сміт перетворюється на бунтівного закоханого чоловіка.

Та все закінчується доволі передбачувано — Джулія і Вінстон потрапляють до казематів Міністерства Любові. І хоча Вінстон був упевнений у своїх переконаннях і намагався зносити тортури та допити, які тяглися впродовж місяців і називалися «лікуванням», усе ж психологічно його ламають: він втрачає розуміння, що правильно, а що — ні, і за що він насправді боровся. Алгоритм катувань відпрацьований ідеально, і за якийсь час Вінстон зрікається своїх поглядів, визнає, що 2+2=5, що істина не важлива, що головну цінність для суспільства становлять Партія і Старший Брат Вінстон зраджує собі, своїм переконанням, коханій Джулії. Всупереч сподіванням головного героя, його не вбивають, позаяк операція з психологічного знищення була настільки успішною, що вбивати Сміта не було сенсу, і наприкінці роману Вінстон відчуває щиру всеохопну любов до Старшого Брата і Партії

Мистецька галерея. У 1984 році британський режисер Майкл Редфорд зняв фільм-антиутопію «1984» за романом Джорджа Орвелла. Зйомки фільму спеціально провели в рік подій, зображених у романі.2017 року 185 кінотеатрів США організували показ цього фільму на знак протесту проти політики свого уряду. На їхню думку, американські урядові структури забагато втручаються в життя громадян.

Передбачення Джорджа Орвелла• системи прослуховування телефонів;• системи відеостеження і програмного забезпечення з контролю, що мають назву, як у романі «1984», — «Big Brother» («Великий Брат»);• інтернет-технології, за допомогою яких спецслужби збирають інформацію про громадян (зокрема і в соцмережах);• новомова — система скорочень, яку використовують для «швидких повідомлень»;• переписування історії, викривлення змісту і значення подій;• фальсифікація фактів у ЗМІ, використання ЗМІ з метою пропаганди

Дякую за увагу ! Читайте твори класиків світової літератури !