Ернест Сетон-Томпсон-канадський письменник, художник та вчений. Народився14 серпня 1860 в британському місті Саут-Шилдс (Шотландія). Помер 23 жовтня 1946 року в американському місті Санта-Фе (штат Нью-Мексико). Ернест Сетон-Томпсон вважається канадським автором, тому що в 1866 році його сім’я емігрувала до Канади. Більшу частину свого життя він провів у Торонто, Манітобу, вивчав життя індіанців та поведінку тварин і птахів Північної Канади, досліджував дику Природу, складав мапи, став одним з основоположників натуралістичної екології. Перші роки батьки Сетона-Томпсона і його де’вять братів прожили на фермі неподалік від міста Ліндсея в США. Цей час назавжди запам’ятався Ернесту як найщасливіший із всіх його дитячих років
Цікаві факти з життя Е. Сетона-ТомпсонаІмʹя при народжені: Ернест Еван Томпсон. Переїзд в Канаду визначив подальшу долю. Предки Ернеста Сетона-Томпсона мали шотландське походження, належали до старовинного роду. В сім'ї існував переказ, про лорда Сетона, пристрасного мисливця, який убив у XVIII столітті останнього вовка на Британських островах. Ернест ставши відомим письменником, відновив старовинне прізвище роду, під яким він і утвердився як письменник у світовій літературі – Ернест Сетон-Томпсон. Тварини, птахи, індіанці та полювання — стали захопленням майбутнього письменника. Тут він зробив свої перші записи про поведінку тварин, перші малюнки, в яких намагався передати характер та особливості звірів і птахів. Якось він знайшов мертвого яструба, зробив з нього опудало і став малювати портрет. Ця картина стала першим кроком на шляху його творчих шукань в юнацькі роки. Ернест спостерігав за життям птахів, багато читав, малював тварин і вирізьблював їхні фігурки з дерева. Ще до закінчення школи він знав, що стане натуралістом. Саме він заклав основи етології, – науку про поведінку тварин у природних умовах. Хоча не закінчував при цьому університетів.
Історія створення. У 1893 році з письменником трапився випадок, який спонукав до створення оповідання. Його знайомий Фітц Рандольф запросив письменника на свою ферму в Нью-Мексіко на полювання. Там, у долині Курумпо, було розвинуте тваринництво і розвелось багато вовків. Найвідомішим ватажком зграї був величезний вовк, надзвичайно розумний і сильний. Фермер запропонував угоду: Ернест Сетон-Томпсон мав поділитися мисливським досвідом з місцевими ковбоями в обмін на шкури впольованих хижаків. Сетон-Томпсон вирішив вполювати цього звіра. Розповідь про полювання на нього стала основою сюжету оповідання.
Лобо – володар Курумпо. Куру́мпо – велика скотарська округа на півночі Нью-Мексико. Це край соковитих пасовищ, де вигулюють незліченні стада, край високих гір, стрімких потоків, що впадають у річку Курумпо, від якої і походить назва місцевості. Могутнім володарем, чия свавільна влада простяглася на весь край, був тут старий сірий вовк. Старий Ло́бо, або Володар Ло́бо, як його називали мексиканці, був ватажком зграї сірих вовків, що спустошували долину Курумпо впродовж багатьох років. Усі місцеві скотарі та пастухи добре знали цього хижака. Кожні відвідини Лобо і його вірної зграї наганяли смертельний жах на тварин і викликали напад безсилої люті у їхніх господарів
Старий Лобо – справжній велетень – був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його нічне виття враз розпізнавали усі тутешні люди. Звичайний вовк годинами вив обіч пастушого табору, і ніхто на те не зважав, а коли луна доносила з ущелини могутнє виття старого ватажка, пастухів огортав неспокій: вони готувалися дізнатися вранці про нові безчинства сірої ватаги. Зграя Лобо була невеликою. Звичаєм навколо такого виняткового в усьому звіра завжди збирається чималий гурт. Може, він сам не хотів збільшувати ватаги, а може, всіх відлякувала його аж надто лиха вдача. Без сумніву одне: протягом останніх років його панування у нього було лише п’ятеро підлеглих, кожен із яких зажив слави своїми величезними розмірами. Особливо виділявся помічник Лобо, справжній гігант, але й він поступався перед ватажком силою і завзяттям. Кожен член ватаги мав свою характерну рису. Одного красивого білого вовка мексиканці звали Бланкою. Гадали, Бланка — самиця, подруга Лобо. Інший вовк, рудої масті, відзначався нечуваною спритністю. Ходили чутки, буцім він легко наздоганяв прудконогу антилопу. Життя вовків тісно перепліталося з життям скотарів, тим-то не дивно, що вони прагнули будь-що і якнайшвидше спекатися зграї. Кожен скотар ладен був віддати чимало молодих бичків за скальп бодай одного вовка з ватаги Лобо. Лобо-володар Корумпо
Експрес-вікторина1. Країна, де народився письменник.2. Вид діяльності, що подобався Ернестові.3. Слово, що з іспанської перекладається як вовк.4. Широка рівнина зі степовою рослинністю в Північній Америці, де мандрував Сетон-Томпсон.5. Назва золотої медалі, якою за наукові досягнення був відзначен. Сетон-Томпсон.6. Заняття, яким Томпсон займався у майстерні,роблячи іграши.7. Ернест довго працював, щоб купити книжку «… Канади».8. Сонце, земля, вода, повітря, рослини і тварини – усе живе і неживе, нерозривно взаємопов’язане - все це одним словом…9. Герой твору, що полював на Лобо.10. Назва великої скотарської округи.11. Записник, де Томпсон занотовував спостереження над природою.12. Країна, що стала Батьківщиною Сетон-Томпсона.13. Вчений-природознавець, яким був письменник.
Повідомлення учнів Упродовж століть образ вовка в різні часи і у різних народів неодноразово змінювався. Вовка вважали злим і підступним, жадібним і жорстоким. Або ж , навпаки, він рятував маленьких дітей – яких вигодувала вовчиця. Широко відомі також історії про дітей, які загубилися в лісі і були турботливо виховані вовками. Вовк – хижак. Довжина тіла – до 160 сантиметрів, вага – в середньому 50 кілограмів, хоча бувають і більші. За добу вовки пробігають до 200 кілометрів. Самець і самка створюють сім’ю раз і назавжди. Тільки загибель одного з них може примусити другого знайти собі іншу пару. Вчені вважають вовків розумними хижаками.
У хитрощах, обережності вовк ніскільки не поступається лисиці. У більшості випадків він уміє пристосуватися довідповідних обставин , свої вчинки обдумує і вміє знайти вихід зі скрутногостановища. Німецький натураліст Альфред Брем писав: «Вовк намагається обдурити зграю собак і не губить присутності духу, навіть, колиза ним женуться». Його зір і слух однаково добре чує не тільки слід, а й запахна великій відстані. Люди приписують вовкам неймовірну кровожерливість,вважають їх украй небезпечними, хоча насправді вовки дуже рідко нападають на людину, їх може примусити до цього лише голод. Характерна особливість вовків – звичка облизувати морди один одному вранці або після розлуки. Те саме вони із задоволенням роблять після вдалого полювання. Єдність і згуртованість зграї виявляються у момент небезпеки: дорослі вовки за допомогою хитрощів намагаються відволікти ворога від дитинчат.
Літературний диктант1. Яку назву має велика скотарська округа на півночі Нью – Мексико?2. Як звали головного героя оповідання?3. Ім’я подруги ватажка зграї. 4. На кого ніколи не нападали вовки?5. Назвіть єдину річ, яку боявся Лобо?6. Винагорода за голову Лобо становила…7. Яких тварин вовки загризли, але не їли ? 8. Яку назву має мотузка для лову тварин ?9. За допомогою яких мисливських пристроїв упіймали Лобо? 10. Скотарська ферма у США?