Екологічна казка для дітей

Екологічна  казка

Вони, як  і люди, мріють про кохання

Поганої погоди не буває у природи

І кожен день прожитий – Божа благодать.

Щоб не згубить здоров’я і не втратить вроди,

Про флору необхідно, друзі, дбать.

Як змусити сучасну молодь полюбити

Усе живе , що є навколо нас?

А може краще переконувать ? Не вчити?

І розповісти казочку прийшов вже час?

Отож почну…

В Квітковім гарнім царстві

Тут , на Землі, не на далекім Марсі

Жили родини дві безбідно, процвітали

І клопоту ніякого не знали.

В тюльпановій сім’ї найменшим був   Тюльпанчик

В свої сімнадцять той іще бешкетник – хуліганчик.

Ганяв в футбол і кепкував із друзів

До того часу, аж поки у лузі

Не стрів серед буяння трав

Гарненьку білосніжну квіточку тендітну,

Яка всміхнулася Тюльпанчику привітно,

Схилила пелюстки у ніжнім реверансі,

І закружляла з подругами в неймовірно стильнім танці.

• О ,Боже, яка грація! Краса!

Здавалося, всміхались небеса

Цій незвичайній польовій царівні.

• Хіба знайдеться в нашім царстві рівня

 

Оцій панянці в жовтому намисті?

Тюльпан подумав вголос   і згадав,

Що вже раніше квіточку цю знав.

Але ніяк не міг Тюльпан згадати,

Як гарну білу пані було звати.

Тож в роздумах чимдуж побіг до хати,

Щоб про пригоди брату розказати.

Брат старшим був, а , значить , і мудрішим

До того ж і закоханим , між іншим.

Спокійно вислухав Тюльпанчика, зітхнув.

Здається , ще й сльозу з очей змахнув.

Дитинство враз згадалося щасливе.

З дитинством друзі щирі, незрадливі.

• Як весело було, цікаво жити в полі!

Й як зараз нам не вистача такої волі!

• Тоді , давно, на вулиці Зеленій-,

(Про це мій брат згадав вже достойменно)

• Ромашка по сусідству з нами жив

З Тюльпаном , нашим батьком ,він дружив.

Дружили наші мами – гарні дами,

Дружили їхні доньки із синами.

Збирали трави – лікарські рослини.

І славились знахарством наші дві родини.

Допомагали всім навкруг охоче,

На допомогу вирушали і посеред ночі.

А ми , малі , частенько залишались вдома,

Зубрили математику , закони  Ома.

І непомітно ти , молодший брате ,

Почав очима на Ромашечку «стріляти».

Дружити стали ви, ходити разом в школу

Й  щасливіших за вас нікого не було навколо.

Та, брате , як і у людей,

Серед рослин теж завидющі є.

Взялися знов Будяк з Осотом за своє.

І почали Ромашку – батька підстрікати,

Що , ніби то,  Тюльпан їх бізнес хоче відібрати.

Як грім серед ясного неба,

Була ця звістка , братику , для тебе!

Родини наші довго сперечались.

Ще трохи  й , мабуть , вже подрались…

І , як Монтеккі й Капулетті

З Ромео не давали зустрічатися Джульєтті,

Так і отці – Ромашка і Тюльпан –

Придумали страшний підступний план.

Дітей своїх схотіли розлучити

Й любов в серцях своїх дітей згасити.

Давно вже дикому тюльпану польовому

Пропонували жити по – новому.

Статус підвищити і видову культуру.

Змінити образ і помінять статуру.

В сад до людей він зазбирався,

Пихатим став і так зазнався,

Що перестав всіх помічати навкруги.

І роль йому нова була вже до снаги.

• А я ,що ж ,брате, а мене питали,

Коли з Ромашечкою спішно розлучали?!

Не пам’ятаю я нічого, все в тумані.

Невже я скільки літ живу в обмані?

• Послухай, друже, випити тобі дали чарівне зілля

Й за руку в сад тебе вже привела рожева Лілія.

Ромашечка , я чув ,страждала, побивалась .

Та,що ж робити їй, коли  так склалось?

Росла вона, навчалась на відмінно

Й перетворилась на красуню дивну.

Хто бачив , говорив : «Царівна! Прима! Муза!

Найкраща серед всіх квіток у лузі!»

Ось тільки сум в очах, велика туга,

Неначе втратила навіки дорогого друга.

Закінчив розповідь Тюльпаній – старший брат,

І вийшов , зажурившись , в літній сад.

А що ж Тюльпанчик? Як же болісно йому зробилось!

Не міг повірити в почуте, краще б все приснилось!!!

Згадав своє кохання перше , ніжне

Й забилось серце в грудях часто, дивовижно.

• Я знов живу! Я знову хочу щастя!

Хай згинуть негаразди та ненастя!

Біжу , лечу до Неї, до свого кохання!!!

І байдуже, що час ще дуже ранній.

Я принесу їй крапельку роси.

Скоріше , вітерець , мене неси!

І ось над полем він. І знову дух свободи…

Тюльпанчик в захваті від поля, від природи!

Буяння різнотрав’я! Пахощі! Краса!

І біло – голубі прозорі небеса!

Аж раптом від відчув тепло і  світло –

Дивилися на нього ніжно і привітно

Красиві очі голубі дівчини в жовтому намисті,

Яка від вранішньої прохолоди заховалась в листі.

Зустрілись погляди. Розтанули серця.

І посмішка не сходила з лиця.

Тюльпанчик закружляв  Ромашечку у танці…

Прокинулись від сну сусіди вранці,

Раділи з молодятами і веселились.

Й батьки з весіллям діточок не забарились.

Фінал щасливий. Казочці кінець.

Хто слухав до кінця , той молодець!

Отож бо , діти ,перед тим , як квіточку зірвати,

Подумайте про те ,що можете чиєсь кохання обірвати.

Бездумно , дітки , не плетіть віночків,

Бо , може , квіти в них ,то теж чиїсь сини і дочки.

Не рвіть букети  просто так, лиш для  забави.

І не витопчуйте високі буйні трави.

Рослини дбають про красу й здоров’я ,так скажу

Але про лікарські рослини в іншій казці розкажу.