Виховний захід про Писанку

Кожна  нація, кожний народ має свої звичаї, що формувалися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї – це ті прикмети, за якими можна розпізнати народ не тільки в сучасності, а і в його історичному минулому. В усіх народів світу існує повір'я, що того, хто забув звичаї своїх батьків, покарають люди і Бог. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.

 Ми, українці, - нація з величезними традиціями. Давньоукраїнські традиції тісно переплелися з традиційними християнськими. Отож  давайте сьогодні разом продовжимо вивчати народні традиції, пов'язані з найулюбленішим  весняним святом усіх християн – Великоднем або Святом Пасхи, днем Воскресіння  Ісуса  Христа.

 

Вдягла  весна мережану сорочку

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

 

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі,

І повняться старання  добротою

На ранньому скоромному столі.

 

Великдень всіх  нас на гостини просить,

Малює  сонце полотно небес.

І писанку, як  усмішку, підносить:

- Христос воскрес!

 

Весна красна наступає

Великдень благословляє

І святкує світ увесь,.

Бо в цей день Христос  воскрес!

 

Тож, радійте світу, люди,

Хай між вами згода буде,

Бо любов прийшла з небес

Христос воскрес!

 

І  дзвони засріблилися завзяті

І  ніби покотилось між людьми

« Христос  воскрес! »

Чи, може, на цім світі

Із бездуховності воскресли ми?

 

Добрий  день  усім,  хто  завітав  до  нас .  Сьогодні  ми  зібралися,  щоб  більше  дізнатися  про  День  воскресіння  Ісуса  Христа.  Це – Великдень.  Одне  з  найсвятіших,  найрадісніших  і  найбільших  свят  у  християн.  Великдень – це  родинне  свято,  на  яке  збирається  вся  родина.  Ось  так,  як  ми  зібралися  сьогодні  тут  у  цій  гостині.

( Звук  великодніх  дзвонів)

Радісний  надходить  день,

Дзвонять  дзвони:  дзень-дзелень.

Понад  міста,  понад  села

Лине  вісточка  весела.

Ясне  сонце  над  селом,

Наче  писанка,  зійшло.

Бо  весна-красна  воскресла

І  Великдень  нам  принесла.

 

 

Дзвонять  дзвони,  дзвонять  дзвони  голосисті

Гарно,  радісно  на  серці  дітворі

Поспішають  люди  в  церкву  урочисто

Всі  щасливі.

Це  ж  Великдень  надворі

 

 

 

На  дзвіниці  дзвонять  дзвони

Великодні,  голосні.

Всюди  втіха,  всюди  гомін,

Всюди  радісні  пісні.

Це  ж  Ісус  воскрес  з  могили

І  воскресла  з  ним  весна.

Квіти  сині,  жовті,  білі

Розсилає  скрізь  вона.

 

     

       Нехай  сонечко  привітне

       Світить  щедро  нам  з  небес

       В  день  щасливий  серед  квітня

       Навесні  Христос  воскрес!

       Лине  музика  весіння

        Зринає  пісня  в  унісон

        Христос  воскрес!  Бо  воскресіння

        Природи  вічної  закон.

 

Пісня « Христос  воскрес!»  Муз. М. Ведмедері     Сл. К. Перелісної

 

 

         Великдень  святкують  в  Україні  ще  з  X  століття.  Це  свято  на  честь  воскресіння  Ісуса  Христа,  тому  й  називається  воно  Великий  день,  або  Великдень.  Христос  воскрес  із  мертвих  передусім  для  духовного  життя  людини.  Воскресіння  Христа-це  закон  вічного,  радісного  й  щасливого  життя.  Це  пам'ятка  перемоги  Божої  правди  над  злом.

 

- Христос  воскрес!  Радійте,   люди,

Біжіть  у  поле,  у  садок,

Збирайте  зіллячко  і  квіти,

Кладіть  на  Божий  хрест  вінок!

 

 

-Нехай  бринять  і  пахнуть  квіти,

Нехай  почує  божий  рай,

Як  на  землі  радіють  діти

І  звеселяють  рідний  край.

 

-На  вас  погляне  Божа  Мати,

Радіючи  з  святих  небес…

Збирайтесь,  діти,  нумо  співати

Христос  воскрес!  Христос  воскрес!

 

Пісня  « Христос  воскрес»

 

-Неділя  за  тиждень  перед  Великоднем  називається  вербною.  Саме  в  цей  день  Ісус  востаннє  увійшов  до  Храму  Божого.  Дорогу  йому  встеляли  пальмовими  вітами.  В  Україні  пальми  не  ростуть,  тому  люди,  щоб  відзначити  цей  день,  ставили  у  своїх  оселях  вербові 

гілочки.

-Верба-  цвітна  неділенька

Вербою  махала.

Що  за  тиждень  вже  Великдень

Всім  нам  нагадала.

       Тож  не  мали  понеділок

       З  вівторком  спочинку

       Виганяли  і  найменшу

       З  хати  порошинку.

 

А  середа  господиня

Мала  лиш  мороку.

Випікала  жовту  бабу-

Паску  круглобоку.

        Четвер  «страсті»  прочитав

         В  смутку  та  жалобі.

         А  п'ятниця  сторожила

         При  господнім  гробі.

Ледве  писанки  субота

Встигла  посвятити.

Вже  Великдень  нам  співає

«Христос  воскрес»,  діти.

 

 

-Великий  день,  великий  день

Ясний  Великдень  на  землі.

Багато  радості  й  пісень

Приніс  нам  ангел  на  крилі.

 

 

-Великдень  українці  завжди  святкували  радісно,  піднесено.  Готувалися  до  нього  заздалегідь.  Особливо  багато  роботи  було  в  останній  тиждень  перед  Воскресінням.  В  ці  дні  наводили  лад  у  господарстві:  прибирали,  білили  в  хатах  і  знадвору,  мили,  прали,  прикрашали  оселю  вишитими  рушниками,  скатертинами.  Жінки  та  дівчата  закінчували  вишивати  сорочки,  вибілювали  їх,  щоб  іти  в  церкву  у  святковому  вбранні.

 

 

Пісня «Мамина  сорочка»

 

-В  суботу  господині  закінчують  всі  приготування  до  свята.  Розписують  писанки  та  готують  великодній  кошик.  Підбір  продуктів  у  кошику  для  освячення  - невипадковий.

Адже  кожна  страва  має  символічне  значення.  Паска  символізує  достаток  в  домі,  вічність

людського  життя,  вміння  і  досконалість  господині,  коли  спечена  власноруч.

Писанки  оберігають  від  сил  зла  і  приносять  щастя.

Шинка  і  ковбаса  додають  людині  здоров'я  і  плодовитості.

Сіль  символізує  очищення.

Хрін  додає  сили  та  лікує  зуби.

 

-Вередує  кругла  паска:

-Гей,  посуньтеся,  будь  ласка,

І  заграйте  мені  марша

Я  між  вами  тут  найстарша.

На  це  каже  ковбаса:

-Затанцюю,  гоп-са-са!

Розступіться  вліво,  вправо

Тут  моє  сьогодні  право.

Обізвались  молодички,

Писаночки  невеличкі:

-Хоч  хвалитися-це  гріх,

Ми  найкращі  від  усіх!

А  ось  масло  промовляє,

Собі  ціну  добре  знає:

-Милі  писаночки  ясні,

Я,  вклонившись  вам,  поясню.

Аби  паска  була  вдала

Не  кладуть  до  неї  сала.

А  тут  сир  шумить:  ого!

-Як  без  мене  тут  було?

Як  без  сиру  буде  паска,

Поясніть  мені,  будь  ласка.

А  тут  хрін  із  бородою

Вже  готується  до  бою:

-Маю  з  гички  я  корону

Я  вас  зараз  тут  захроню!

Аж  нараз  прийшло  кропило

Покропило-насварило:

-Мир  хай  буде  всім  сьогодні,

Бо  ж  це  свято  Великодня!

Хай  сім'я  сіда  до  столу

Міцна  буде  та  здорова.

 

-Невід'ємною  частиною  великоднього  свята  були  і  є  крашанки  та  писанки.  Неможливо  собі  уявити  без  них  великодній  кошик.  Писанка-це  розписане  символічними  знаками  яйце.

А  яйце- це  символ  весняного  відродження  природи,  зародження  життя,  продовження  роду.

 

 

-Різні  народи  світу  шанували  яйце  і  мали  свої  традиції  його  возвеличення.  В  одній  з  легенд   говориться  про  те,  що  з  однієї  половинки  шкаралупи  утворилася  земля,  а  з  другої-небо,  з  жовтка- сонце,  з  білка – місяць,  а  з  інших  решток – зорі.

 

 

-Коли  на  яйце  наносили  орнамент,  воно  переставало  бути  простим  яйцем,  а  ставало предметом  магічного обряду, своєрідним оберегом. Наші предки вірили в чарівну силу писанки і крашанки. Їх клали на вікно, щоб не було пожежі  в хаті;  у  воду  при купанні  дитини, щоб дитя  здоровим  росло. Закопували  в  землю перед посівом, щоб був гарний  урожай.

 

-Як  уродилась, то була  я  біла

Тепер подивіться – рябенька  я ціла

Мені змалювала Оксаночка  бочки

У жовті, червоні  й  білі квіточки

Лежу на столі біля круглої паски

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

До хріну, до масла, до баби сміюся

Ану відгадайте  лишень, як я зовуся?    (писанка) 

 

 

 

Ми – символ сонця золотого

Нас святити обов'язково.

Ми  кольорові  і  кругленькі

З нами поводьтеся  гарненько,

Зваріть  і  розмалюйте вміло,

Бо нас прибрать – велике діло

Й  легко беріть нас за боки

Ми дуже ніжні …   (писанки)

 

 

Котилася  писаночка

З гори на долину.

Прикотилася   простісенько

До нас  у  гостину.

А за нею йде Великдень

Несе білу паску

Дзвонять  дзвони,

Розсипають радощі і ласку.

 

 

-Я писанка – красуня

Вся  в  рисках і квітках

Красу митців несу   я,

Їх  славлячи  в  віках.

Без мене ваше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

Всім  радості  дає.

Мене кладуть у свято

На пишному столі.

Щоби моїм убранством

Втішалися  малі.

В цій писанці вкраїнська

Душевна  глибина.

Жива блакить барвінка

Й хода весни красна.

 

-З давніх-давен  писанки були вірними помічниками й захисниками наших предків. Їх  вважали  символом добра, сонця. Люди  вірили, що вони  приносять  щастя, достаток, захищають людину від усього злого, недоброго. Писанка – це символ Краси, Весни, Великодня, України.

 

 

 -Вірш  « О писанко / Ти символ Украіни /

 

Любові  й  миру вірна берегиня!

Ти  воскресіння весняний  цілунок

Ти мамин великодній подарунок.

Несеш ти людям радість веселкову,

Всміхається крізь хмари Бога словом

Й коли тобою наша хата сяє

В душі у нас світанок розцвітає

Тебе із нами разом  убивали,

Підковами залізними топтали.

Та смерті ти не віддала життя

В ім'я народу, правди й майбуття.

І згинуть всі, хто  зло на світі сіє

А писанка добром  весь світ зігріє.

За  нею вічність, небо, Україна.

Вона плека в душі дитини,

Вона любові й миру берегиня,

І серця нашого поезія й святиня.

То й хай по світу символ України

Несе проміння сонячне людині,

Суцвіття веселкові  всюди сіє,

І землю всю теплом добра зігріє!

 

 

Існує багато цікавих  легенд,  чому  на  Великдень фарбують яйця. Ось одна із них.

     Коли Ісус Христос ішов на Голгофу, то його мати – Марія принесла   йому на  сніданок  яєчок. Коли Ісуса розіп'яли, вона поклала  їх  під хрестом. Кров Його стікала на них, і вони стали червоними. Вона забрала їх, коли Ісуса  зняли з хреста. А в неділю вранці, дізнавшись, що Ісус Христос воскрес, вона давала кожному  червоне  яйце зі  словами: « Христос воскрес! »

 

-А мені бабуся розказувала таку легенду.

 

Коли Ісус Христос воскрес, то перелякані  воїни, які охороняни його тіло, побігли  сповістити своєму сотнику про це диво. Сотник у цей час снідав, перед ним лежали варені яйця. Коли воїни сповістили йому, що Ісус воскрес із мертвих, він дуже розлютився і закричав на них: « Як з мертвого може статися живе? Це все одно, якби ці білі  яйця враз стали червоними!»

  І сталося диво: яйця на тарілці  почервоніли. Приголомшений сотник промовив: « Вірю вам, що той замучений воскрес і що він був Бог. А на спомин  візьміть собі по одному червоному яйцю. Вони вас врятували від покарання!"

 

 

Звідки  взялись писанки    (легенда)

 

Як  Хреста вели на муки

Хрест дали йому на руки

І зітхаючи  о  Бозі,

Хрест той ніс він по дорозі.

Хрест важкий, а путь гориста,

Каплі поту, мов намиста,

Заблистіли дорогі  на  Ісусовім чолі.

Так ступав він у напрузі –

Десь поділись його друзі,

А сторожа навкруги –

Всі кати і вороги.

Аж ось надійшов гостинцем

Із синком своїм, мізинцем,

Чоловік марний, убогий,

І вступається  з  дороги.

Він узяв яєць в ту днину.

Наскладав у кошелину,

Йшов до міста їх продати,

Щоб купити щось до хати.

А хлопчина каже: «Тату,

В Бога матимеш  заплату

І на рай заслужиш ти,

Як поможеш хрест нести.» 

І послухав він дитину –

Взяв, поніс той хрест на спині.

Облегшив Хрестові біль,

А синок поніс кошіль.

На Голгофі хрест лишає,

І до міста повертає.

Хоче яйця ті продати.

В кошик глянув: «Рідна мати!»

Замість яєчок біленьких

Там сто писанок пишненьких.

Всі радіють: «Чудо, диво»

І купують радо й живо.

За хвилину розкупили,

Дуже дорого платили.

А син каже: «Це був Бог,

Бо Христові ти поміг»

І пішли ці дивні вісті

На весь світ.

В селі і в місті

Люди писанки писали

Бога – Творця величали.

 

-  Старі  люди  кажуть,  що  десь  у  горах  Карпатських  живе  злий  дух  Ірод,  прикутий  до  скелі  12-а  ланцюгами.  Щороку  посилає  він  на  землю  своїх  слуг,  а  коли  вони  повертаються,  запитує:

- Чи  живуть  люди  у  злагоді  та  мирі?

- Чи  шанують  діти  своїх  батьків?

- А  чи  розписують  вони  писанки?

Якщо  розписують,  то  він  аж  захлинається  від  злості.  Бо  люди,  котрі  пишуть  писанки,  то  його  вороги.  Плаче  Ірод,  рветься  з  ланцюгів,  але  ковалі  ще  сильніше  приковують  його.  І  злий  дух  не  має  сили  розірвати  залізні  пута.

 

-Йде, Великдень, йде, дівчата

Будем писанки писати.

Писаночок – крашаночок

Напишемо аж сім коробочок.

 

-Як згадали, так вчинили

Трошки воску розтопили

Краски у мисках нагріли,

До роботи всі  засіли.

 

• Ми сьогодні ніч не спали,

Бо писаночки малювали.

Подивіться, які файні,

В них життя нового тайна.

 

• Прийдуть гості у вівторок

Буде крашанок сорок

Є що людям розказати

Й добрим   друзям  показати.

 

Пісня  «Розмалюю писанку, розмалюю»

 

• Хтось придбає писанку,

Гарну, як наш світ,

Все на ній написано:

Кольори і цвіт.

А моя матусенька –

Майстер писанок

Писачок манюсінький

В неї – як гачок.

То Великдень світові

Писанку несе

Не одними квітами

Дороге яйце.

З цибулиння фарбами

І оцими дарами

Стіл весь наповня.

А прийде неділенька,

В кошик між ковбас,

Покладем, як зіроньки

Писаночки в ряд.

І довкола церковці стануть матері

Заясніють в ясності писаночки всі.

 

-Вже по Всеношній, вже по службі Божій

Виходять люди з церкви і кругом

Стають із кошиками веселі, гожі

Живим, неплетеним  вінком.

 

Жінки, як мальви, а дівки, як рожі,

Стоять поважно над своїм добром.

І посвятить їм тії дари Божі

Панотець, що вийде з золотим  хрестом. 

 

-Розписувати писанки – жіноча справа. Недарма ж поет писав.

 

• Виводить мама дивним писачком

По білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

І цибулинним золотим узваром.

 

       - З настоями на травах і корі

          На веснянім і на осіннім зіллі

          І писанка оранжево горить

   У філігранному сплетінні ліній.

 

-  То вже вона, як дивовижний світ

   То вже дзвенить, як згусток сонця,

   Буяють буйно квіти у росі,

   Олені бродять в березневім сонці.

 

-  І стилізовано сплітаються сади

   У маєві густих обрамлень.

   Мереживом найтоншим мерехтить

         Космацьких пращурів орнамент.

 

-  І я поплив у світ дитячих мрій

   На білі колискові  оболоні…

   Котились писанки з гори

   Яснії сонця в мамині долоні.

 

- Під час роботи не можна було згадувати померлих, щоб не зашкодити тому, кому   дістанеться писанка. Боронь Боже, аби хтось зайшов до хати під час малювання. Тоді    газдиня шепотіла: «Сіль тобі в очах, кремінь на зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не зашкодили твої очі моїм писанкам».

 

- В черепках  попирскують

       Срібні писачки.

Пишуть в квітні писанки

Буковинські жіночки.

Пишуть, наче музику,

Пишуть, як вірші,

Пишуть не для ярмарку,

Пишуть для душі.

Дим восковий світиться

Доокола рук.

Мов душі записує

Невловимий рух.

Мов планета крутиться

У руках яйце.

На вершечку пташечка,

Знизу – деревце.

Ви до нас у гості навесні прийдіть!

Якщо душу хочете казкою зігріть.

 

Пісня  «Ввечері  матуся  нас  чарує»

                            Музика  В. Таловирі

                             Слова  С. Жупанина

 

-Діти також охоче допомагали матерям розписувати писанки

 

В хаті на осонні

Сяду на ослоні.

Сяду я скраєчку –

Розпишу яєчко.

Нумо, пензлик, потанцюй,

Гарно писанку малюй.

Буде небо і земля,

І ставочок, і поля.

Сильний і міцний дубок

А на ньому яструбок.

Буде в мене писанка

Про Вкраїну пісенька.

 

• Спекла мама на Великдень

Біленькі паски.

А я куплю фарб і напишу

Гарні писанки.

Розмалюю на писанках

Квіти, ялинки.

І роздам їх на Великдень

Поміж діточки.

А братові маленькому

Дам писанки дві,

Щоб качав їх по зеленій розкішній траві.

 

• Гарна писанка у мене

Мабуть, кращої нема.

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

 

         - Змалювала диво-пташку,

Вісім хрестиків дрібних.

І малесенькі ялинки

Й поясочок поміж них.

 

• Хоч не зразу змалювала,

Зіпсувала п’ять яєць.

Та як шосте закінчила,

Тато мовив : «Молодець».

 

• Я цю писанку, напевно,

Для Іванка залишу.

А для мами і для тата

Дві ще кращі напишу.

 

• В руках в мене писанка

На ній мені написано:

Щоб я була як квітка,

Як сонечко улітку.

 

• Ой кувала зозуленька

Як цвіла калина,

Що найкраща писаночка

Наша Україна.

 

Пісня «Моя Україна»

 

• Українська писанка – як дитяча пісенька,

Як бабусина казка, як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку і розмалюю яєчко.

Хрестик, зоря, віконце – і стало воно, мов сонце.

 

• Хто народ свій щиро любить

Вірно землю хто кохає

В того серце золотою

Писанкою сяє.

 

• Хто все горнеться з любов’ю

І до батька, і до мами.

В того серце так ясніє,

Наче писанка з квітками.

 

Пісня «Мої батьки»

-Раніше крашанки фарбували лише в червоний колір, тому що він символізував кров Ісуса Христа, яка пролилась на хресті. Пізніше почали фарбувати, їх в інші кольори, які також мають символічне значення.

• Червоний колір – колір крові, але разом із тим – це колір радості, життя й любові.

Зелений – символізує весну, пробудження природи, багатство тваринного і рослинного світу.

Блакитний колір – символ неба, простору, вітру, здоров’я.

Жовтий – символ місяця, зірок, а також колір хлібного лану.

Бронзовий колір – символізує землю та її щедрість.

Чорний з білим – дух померлих, пошана до духів, пам'ять про них.

 

• Колись робили фарби з різних рослин.

Жовту – з кори дикої кислої яблуньки;

фіолетову – з чорної вільхи, синю – з пролісків. Використовували ще сушені ягоди бузини чорної, лушпиння цибулі, каштанове листя, молодий барвінок. Поєднання кількох кольорів означало родинне щастя, мир, злагоду.

 

• Гей, писанки, писаночки,

Розмаїті крашаночки,

Мальовані писальцем

Чародійним рильцем

У хрестики і зірочки

У барвисті квіточки.

Ще й в узори, коліщата

Писаночка є багата.

-Ми писали писанку

Писанку-колисанку

Різними розводами

Символи знаходили

Ой писали писанку

Мов мережку-вишивку.

До богів розмову

Сяйну, кольорову.

Писанки з мережками

Стали обережками

Чари в них записано

Отакі в нас писанки.

 

-Беручи в руки барвисте яйце, ми передусім милуємося його красою, орнаментом і мало замислюємося над його історією, символікою, над тим, що означає, наприклад, «кривулька», «рибка», «олень», «хрест», «пташка». Орнаменти, що найчастіше зустрічаються на писанках, тісно пов’язані з нашим життям. Вони необхідні людям.

 

-Ой  малює  Одарочка

Писанки  червоні

І  біжать  до  неї  взори:

Півні,  зорі,  коні.

Кожне  просить  на  писанці

Його  написати.

Кожне  хоче  звеличати

Господнєє  свято.

Кожне  каже: « На  писанці

Я  вже  не  віднині,

Мене  здавна  так  писали

Та  ще  й  в  Україні.

Подумала  Одарочка,

Сіла  за  роботу.

Вже  всі  взори  на  писанці

В  велику  суботу.

 

«Розмова про символи»

• Ой писанко, люба,

Які в тебе взори.

То олені, то півні

Ялинки та зорі.

Дивуюсь, любуюсь…

Та знати хотіла б,

Що скажуть ті взори?

Скажи мені мила!

 

• Ялинка зелена

І олень рогатий

Тобі нагадають

Зелені Карпати.

А той безконечник

Біжить безконечно.

Бо правда не згине,

А житиме вічно.

• Тепер розумію

Недарма ж мати

Нам казала тебе шанувати,

Бо щастя віщуєш ти

Писаночко- чічко

Посвячена в церкві

В Воскресную нічку.

 

-Вважається, якщо вистояти з писанками нічне і ранкове богослужіння у перший день Великодня, тоді вони не зіпсуються багато років.

 

- Писанки після освячення в церкві дарують родичам, знайомим, друзям. Дарувати писанку – означає бажати щастя, здоров’я, доброї вдачі.

Щоб з Великоднем прийшло

Щастя в вашу хату.

Щоб у вас завжди було

У родині свято.

Нехай вам писанки несуть

Сонечка краєчок.

Нехай всміхаються боки

Золотих яєчок.

Учениця. Гляньте, які писанки різні за кольором та орнаментом. Ці орнаменти - це  не просто малюнки, а таємничі знаки, що надавали писанці доброчинної сили, яка допомагала в біді, забезпечувала родинний добробут.

-Знаки долю прихиляють,

Лихо відвертають,

Напишем дев'ять поясів,

Щоб були здорові всі.

Щоб землю сонечко зігріло   

І буйну ниву не спалило.

 

-Солярні знаки для світила -

Це григвери і грабельки.

і павучки, і завитки,

Хрести і восьмикутні ружі.

Народ шанує сонце дуже.

 

-А цей хвилястий безконечник

Символізує воду.

Він також оберігає

Безконечність роду.

 

-Вісники неба на писанці — крила —

Пишуть, щоб доля була щаслива,

Щоб птахи  із вирію прилітали,

Щоб предки рід оберігали.

 

-Дівчата квіти почали писати,

Щоб бути гарними у будні та свята.

А мати пишуть їм віночки,

Щоб чесними були всі дочки.

 

-А щоб сильним був і дужим.

Мав гарного чуба,

Чоловіку і синочку

Пишуть листя дуба.

 

-Сорок клинців — господині,

Щоб велися кури й свині,

Щоб повно було у стіжку,

І в коморі, і в садку.

 

Учениця. Найважливіший та найстаріший писанковий символ — сонце, джерело світла, тепла, життя. Найприроднішим його зображенням є коло з променями, закрученими або прямими. Одним із різновидів сонячного мотиву є свастика, яка в народі дістала різні назви — «ломані хрести», «качині шийки», «круторога». Вона символізує багатство, радість, добру долю. Писанки з такими знаками охороняли від недуг, нещастя, злого ока.

Учень. Надзвичайно популярним у всіх регіонах України є безконечник. В орнаменті, хоч скільки його не розглядай, немає ні початку, ні кінця, як немає початку-кінця життя на землі. Безконечник, а ще його називають «хвилька», «вужик», «кривулька», нагадує вічний рух. Отож зло, яке приходить у хату, потрапить у його пастку, не зможе вийти і ніколи більше не турбуватиме господарів.

    Учениця. А я чула від свого дідуся, що таку писанку пасічники клали під вулики, щоб добре роїлися бджоли.

Учень. А я читав, що справжньою писанкаркою називають ту дівчину, яка вміє майстерно і гарно вивести безконечник.

Учениця. Найпопулярніший рослинний орнамент – квітуча  рослина у вазоні або дерево, яке символізує життя. Дубовий листок означає силу, владу й авторитет. Вишня – символ  дівочої краси. Гілка смереки — символ вічного життя та юності. Виноград – братерство,  вірна любов. Зображувалися також: різні  квіти – рожі, барвінок, соняшник, півонії, конвалії, тюльпани.

  Учень. А  ще квіти, за українським повіря'м, – це обличчя ненароджених дітей. Тому вірили, що бездітна жінка повинна писати  багато писанок  і дарувати їх дітям.  

  Учениця. Можна зустріти на писанках і тваринні символи, олені   символізують довге життя  та заможність, птахи – відновлення життя і природи. Кінь – це  сила, витривалість та сонце. У давнину люди вірили, що кінь тягнув сонце по схилу. Бджола –душевна  чистота, павук – наполегливість, терплячість.

  Учень. Досить популярними є геометричні символи. Яйце ділиться простими лініями на трикутники, квадрати, ромби, пояски. Ромб — символ родючості. Квадрат, поділений на частини,– зелений  лан. Дуже популярним символом є «сорок клинців». Кожен трикутник мав виконати одне бажання. За часів християнства «40 клинців» стали означати 40 днів посту. 40 мучеників або 40 днів перебування Ісуса в пустелі.

Учениця. Варто згадати ще один давній символ. Це Богиня Берегиня — жіноча постать із піднятими руками, яка зображує Велику Матір усього живого — слов'янську богиню життя та родючості. Її називали Ладою, але найчастіше — Берегинею. На деяких археологічних знахідках можна побачити чотири- і шестируких Берегинь.

 

    -  На землі багато є чудес

Ними світ, мов ниточками, виткано

Та коли Христос-Господь воскрес

Всі дива на писанці розписано.

В ній не тісно мешкати дивам

Як у храмі вічної любові,

Сонце й зорі поселились там,

Диво-квіти різнокольорові,

Писанка – наш древній оберіг

Наша пам'ять і надія світла.

Щоб тепло у серці ти зберіг

Писанка веселкою розквітла.

     

    - Я не можу розбити писанку,

Я не можу її розбити.

Як  веселу весняну  пісеньку.

Раптом словом різким спинити

І тому, що це світла пісенька,

            А не витвір нерідний  естетства.

           Я не можу розбити писанку

           Й шкаралупу зробити з мистецтва.

 - На Прикарпатті у м. Коломиї з нагоди 2000 років від дня народження Ісуса Христа споруджено музей «Писанка» у вигляді великоднього яйця заввишки 13 метрів. У музеї зібрано унікальну й багатющу колекцію безцінних зразків прадавнього народного обрядового мистецтва. Тут знаходиться близько б тисяч писанок з різних регіонів України та світу.

 

- Нелегка доля закинула наших земляків у далекі світи, і писанки прижилися й там. І нині чимало канадців, американців, німців, австралійців вважають писанку своєю, рідною. А у Канаді їй спорудили пам'ятник. Адже у будь-якому куточку землі людям потрібен символ добра. Гігантська писанка у м. Вегровілі стала окрасою всієї Канади, символом україн­ської громади у Країні Кленового Листка. Крутиться велетенська, неземна писанка, як символ невмирущості роду і народу.

• Хто коштовності шукає,

Хто збирає гроші.

Та є перли, кожен знає,

Від багатств дорожчі.

Наша мова, наша пісня

Туга журавлина.

І вербиця біля річки,

І в лузі калина.

Вишиванка, різьба, гончарство,

Писанки таїна –

Роду нашого багатство,

Вічності перлина.

 

В кожному селі є жінки, які займаються мистецтвом писанкарства. Тому зараз ви почуєте розповідь Галини  Михайлівни про те, як створюється писанка.

 

Вірш  «Великдень»     (Леся Українка)

 

-Несла Ганнуся у церкву ранком

В плетеному кошику писаночки

Їй усміхнулося небо світанком,

Сонце гляділо поміж хмарки,

А мати доні так говорила,

Коли спішила вранці в храм:

  -Воскрес  сьогодні Христос з могили,

   Тому  весняна радість всім нам.

Ще мати доні так говорила,

  -Прийде хвилина волі до нас

Востануть герої давні з могили,

Настане щастя, радості час

А в церкві свічки рядком  горіли,

Перед престолом розцвів розмай.

Може то й свічі ясні молились

За Україну, Ганнусин край ????

Може і квіти, як  і Ганнуся

Стиха говорили в ранок чудес:

  -За Україну, Боже, молюся,

Щоб нам воскресла, як Ти воскрес.

 

               Молитва за Україну

-Боже Великий, Єдиний,

 Нам Україну храни,

Волі  і світу промінням

Ти її осіни.

Світом науки й знання

Нас усіх просвіти.

В чистій любові до краю

Ти  нас,  Боже,  зрости.

Молимось,  Боже  єдиний,

Нам  Україну  храни.

Всі  свої  ласки  й  щедроти

Ти  на  люд  наш  зверни.

Дай  йому  волю,  дай  йому  долю,

Дай  доброго  світа.

Щастя  дай,  Боже,  народу

І   многая  літа.

 

(  Діти  співають  «Многая  літа»)

 

Крутися,  писаночко,  наша,

Як  крутиться  уся  Земля.

 Схиляюсь  низько  з  « Отченашем»

І  сходить  сонечко  здаля.

Красу  свою  земля  являє

І  квітку,  й  писанку,  і  луг.

« Христос  воскрес!»  -  я  привітаюсь,

Щоб  інший  радість  теж  відчув.

 

Учень  і  учениця  виносять  на  вишитому   рушнику  коровай  і  звертаються  до  присутніх  з  такими  словами:

 

-З  прийдешнім  святом  вас  вітаєм

І  найкращого  в  світі   бажаєм.

Щоб  у  вашім  світлім  домі  квіти  розквітали,

Щоби  дні  ваші  прийдешні 

Ще  кращими  стали.

Хай  щастить  вам,  люди  добрі.

 

-У  нас  здавна  є  традиція  славна:

Воду  брати  з  чистої  криниці,

Борошно – з  ярої  пшениці.

Руками  добрими  замісити

І  гостей  до  столу  запросити.

 

-На  щастя,  на  долю,  на  віки!

-Найкращі  вітання,  сердечні  побажання!

-Добра  вам  і  щастя!

 

Пісня  « Молюся  за  вас»

 

Учитель

-Дорогі  друзі,  колеги,  гості,  діти!  Я  дуже  рада,  що  сьогодні  на  нашому  святі  не  було  байдужих.  Сподіваюся,  що  це  світле  свято  допомогло  вам  оцінити   скарби  нашого  талановитого  українського  народу,  зворушило  ваші  душі  і  серця.

     На  Великдень  люди  вітають  один  одного  словами « Христос  воскрес!»  і  тричі  цілуються,  роздають  писанки.  Вперше  цей  звичай  запровадила  Марія  -  Магдалина.  І  за  цією  доброю  традицією  в  добрий  час  даруємо  вам  писаночки  для  великоднього  кошика.