Екологічне свято "Природа - матір щира, зичить всім добра"

Нехай земля квітує всюди – природу збережімо, люди!

Мета: виховувати в учнів почуття прекрасного, любов до природи рідного краю

          та шанобливе ставлення до неї; формувати вміння встановлювати

          взаємозв’язок між природними об’єктами.

Обладнання: плакати, дитячі малюнки на захист природи, картини із

     зображенням природи рідного краю, гілки рослин, квіти.

 На дошці є вислови про природу:

Все на землі, все треба берегти –

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

                                                    Б.Лепкий

 Під час підготовки до свята проводиться конкурс малюків “ Простягаєм руки природі, щоб із нею жити в згоді”.

Ведучий:

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив замлю. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони й прийшли до Бога,а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, - відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». « Ну, тоді я вам дам землю ту, що залишив для Раю, там усе є: річки, озера, ліси, пустелі. Але пам'ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – то ворога». Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною.

Ведуча:  Ми, українці, маємо гордитися тим, що доля подарувала нам це диво – чарівну й неповторну красу природи. Наше довкілля, рідна природа чарує нас в усі пори року. Та багатства природи небезмежні. Маємо їх дбайливо оберігати, як порядні господарі. Так роблять в усьому світі, бо проблеми екології, охорони природи нині найважливіші, адже природа – це наше життя, наше здоров’я.

 Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не для того, щоб ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

 Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі – невже ми виховані гірше за них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного співу й щебетання.

 Вогонь – страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грайтеся в лісі з вогнем. Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки з-під консервів – свідчення, що на природі побував її губитель. Невже ним є саме ти? Вирізавши на дереві своє ім’я, ти увічнюєш своє дикунство.

 Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

Ведучий:

Злетіла в небо біла птиця

На землю глянуть з висоти.

 Не цілься, опусти рушницю

Лебідку не осироти.

Природу брать на глум не можна –

Усекараюча вона

В ній кожна птаха, брунька кожна –

Не зайвина, не зайвина.

Ми у природі – в ріднім домі,

А в домі має бути лад,

Щоб гуготів вогонь у домні

І плодом радувався сад

Клади розумно зерно в ложе

Тай будь щасливий на віку, -

Природу мати допоможе

Сягнути сонця колоску.

А як покличе – озовися

І не скажи природі: ні.

Тоді усі здолаєш висі –

Космічні висі і земні.

  Ведуча:

Природо рідна, всі ми твої діти,

Про тебе дбати мусимо весь час,

Щоб все жило, щоб все цвіло довкола

Й не соромно тобі було за нас.

Ведучий:

Природо! Ти – наш другий дім,

Колиско мила, берегине славна.

Щоб нам у ньому затишно було,

Зусиль прикласти треба нам немало.

Ведуча:

Весна іде, і нас вона зове

Світанки сині в поле зустрічати.

Та правило святе повинні знати ми:

Що треба все садить, а не ламати.

Коли зустрінеш ти комашку десь –

Ступай легенько, щоб її не затоптати.

Якщо ж не ми, то хто ж у цім житті

Малих істот цих буде захищати?

Ведучий:

Калину посади ти під вікном своїм,

До неї птахи будуть прилітати.

Повір, мій друже, з вдячністю вони

Для тебе будуть весело співати.

Пісня   »Калина»

Ведуча:

Сьогодні свято наше від душі

Присвячуємо Тобі, Природо рідна.

Відкрий нам двері в Храм свій чарівний,

Й нехай увійде у нього той, хто цього гідний.

 

 Виходить дівчина Природа, одягнена у зелену сукню, з вікном на голові.

Природа:

Жила спокійно я у своїм царстві,

Усе навколо так цвіло, манило.

Раділа сонцю, щебетанню птахів,

І кожен день давав все нові сили.

  Була веселою я у житті своєму.

  І з кожним днем добрішою ставала

  Я щедро дарувала всім дарунки,

  Всю свою душу людям віддавала.

Та десь щось загуло, загуркотіло,

І хтось порушив мирне існування

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

  Живуть вони, але життя згасає

  Благаю люди, нас ви захистіть.

  Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

  Чому? За що? Хоч ви мені скажіть.

    (Плаче, вибігає)

З’являються  учні

1-й учень

Ми веселі та завзяті

Йдемо природу захищати.

Допоможемо усім:

І великим, і малим.

2- й учень:

Коли потраплю на пташиний збір,

То інтереси їх я буду захищати.

Права їм дам найкращі на землі,

Щоб високо вони могли літати.

3 -й учень:

Від соловейка виступлю і я.

Ми знаєм, як чудово він співає.

Пора йому присвоїти звання,

Нехай чарує нас й ніколи не зникає.

3-й учень:

А я лелеку буду захищать,

Що в’є гніздо біля моєї хати.

Нехай ніхто ніколи у житті

В них не посміє хоча б раз стріляти.

Ці птахи милі спокій бережуть,

Дарують мир і злагоду в родині.

Не смійте, люди, їх сполохати хоч раз,

Щоб не накликати журби в свою країну.

Пісня «Прилітайте лелеченьки»

4-й учень:

Синичку буду захищать і снігурів,

Цих птахів мусим взимку накормити.

Як важко їм в цю пору – голод, сніг,

Повинні ми їх захищати і любити.

5 - й учень:

Ще слово я за лебедів скажу,

Вони цінують вірність і кохання.

Нехай у парі проживуть життя,

Щоб браконьєр не вбив їх на світанні.

Ці птахи ніжні, наче білий цвіт,

Милують око щирою красою.

Нехай живуть, не знаючи журби,

Людей дивуючи всіх вірністю й любов’ю.

 

Сцена збоку застелена голубим покривалом, що символізує озеро. У ньому плавають лебеді

 На сцені з’являється Браконьєр.

Браконьєр:

От, не даром, вийшов з дому,

хоч і відчуваю втому.

Думав: де це здобич взяти?

А тут стільки лебедяток!

Зараз стрельну раз чи два,

 аж хмеліє голова.

Таке щастя, і так швидко –  

  тут і лебеді, й лебідки.

(Витягає рушницю і хоче стріляти)

Вибігає дівчина – Фауна і падає перед ним на коліна.

 Фауна:

Не вбивайте, не чіпайте,

Я благаю вас, благаю.

З кожним днем моє все царство

Гине й просто вимирає.

Браконьєр:

Звідки ти, красуне мила?

Чому так заголосила?

Фауна (піднімається з колін):

Я – Фауна, донька Природи,

Тварин і птахів захищаю,

Коли їм весело – сміюся,

А в горі сльози проливаю.

Дарунок цей матуся дала,

Щоб їх усіх я захищала.

Але не зможу захистити,

Коли всі будуть так чинити.

Браконьєр:

То що, тобі цих птахів шкода?

Яка ж тобі від них вигода?

Фауна:

Усі ці мешканці – то діти,

Тож як мені без них радіти?

Коли б у вас дитя забрати

Чи не було б для вас утрати?

Подумайте, бо ви ж – людина,

Де совість й розум воєдині.

І що загубиш у житті,

Ніколи не повернеш, ні!

Браконьєр:

Коли ти так, красуне, просиш,

Не можу я відмовить, ні.

Нехай ростуть ці дивні птахи

І тішать нас всіх на Землі!

 Обоє виходять.

6-й учень:

Повірте, друзі, птахів ми усіх

Повинні захищати і любити.

Без них життя немає на землі,

Скажіть-бо, люди, як без птахів жити?

 Звучить мелодія на мотив пісні “Листья жёлтые над городом кружатся”

Пісня “Нам без птахів не прожити”.

Нам без птахів не прожити,

Нам без птахів не прожити,

Знаємо ми, знаємо ми.

Мусимо про них ми дбати,

Мусимо про них ми дбати

На землі, на землі.

 Пр: Нам без птахів аж ніяк не обійтися,

  Озирнись навколо, друже подивися.

  Яку користь всі вони приносять людям,

  Уяви собі, коли їх тут не буде.

  Шкідників появиться велика сила,

  Скільки знищено буде рослинок.

  А щоб нам цього повік не знати,

  Птахів ми повинні завжди захищати.

 Ведучий:

 Надзвичайно багата, чарівна й прекрасна природа Кіровоградщини, де владарює смілива й прекрасна, мила й великодушна її величність Флора. Всю чистоту світанків, красу й надзвичайну вроду ніжно-білих лілей увібрала в себе ця чарівна фея. Вона на заквітчаній кареті завітала до нас на наше свято.

 Звучить мелодія. На візку заквітчаному квітами й стрічками, заводять              Флору – дівчину в символічному вбранні. Вона піднімається, а візок відвозять.

Флора:

Природа – матінка мені

В дарунок дала світ рослинний,

Який люблю я й бережу

Як найціннішу із святиней.

Радію, коли все гаразд,

Коли усі веселі та щасливі,

Я коли гірко комусь в світі цім,

То пережить усе мені не сила.

Я гірко плачу, як образили рослину,

Вас закликаю: не чиніть біди.

Нехай у царстві Флори сонце сяє

І буйний цвіт квітує назавжди.   (Виходить)

Ведучий
Сонечко, ясніш світи,

Вище, Хмаронько, лети.
Скинув Ліс лабети сну -
Повернуло на весну.
Землю промінь зігріва,
Тане сніг, Струмок співа.
І краси чудові діти
Зір наш бавлять дивні квіти.
А ось проліски, дивися,
Поміж снігу розбрелися.
Вже їм холод не страшний,
Ні хуга, ні вітровій.

Вже спішить Весна крилата. 

Їх уже не налякати

 

На сцену виходить Купець із кошиком.
 

Купець
Ну а це що за пригода?
Серед лісу, серед льоду.
Лютий ще не встиг піти -
А вони взялись цвісти.
Квітів я нарву в пакети,
Дома пороблю букети,
Віднесу їх на базар -
А до свята - це товар.
Принесуть ці квіточки
Грошенят мені таки.
Ой, розумний я купець,
Ой, хлопчина-молодець.
Ану, квіточко маленька,
Йди мені до рук швиденько!
Не вагайся, йди хутчій
У пакет великий мій.

Поки Купець підкрадається до квітів, з-за
куліс виходить Богиня Весни.

Вона стоїть і дивиться на Купця, а при останніх його
словах підбігає до нього й зупиняє.
 

Богиня Весни.
Постривай лишень, чекай!
Жодну квітку не чіпай!
Як посмів, тебе питаю,
Рвати цвіт, що розквітає?
Не для тебе тут у лісі
Квітнуть проліски взялися.
Та яке ж ти право маєш,
Що красу таку зриваєш?
Фея я, Весни Богиня,
Покараю за провину.
Щоб надалі ти не смів
Нищити красу лісів.
 

Купець
Ти прости мене, Богине,
Я віднині неупинно
Берегтиму пильно ліс,
Щоб він квітами заріс.
І допоки жити буду,
Берегтиму квіти всюди.
Ти, Богине, вір мені,
Слово витримаю всі дні.
 

Богиня Весни
Зрозумів мене ти, хлопче,
Нагороду дати хочу -
Дам тобі на всі часи
Квітку дивної краси.
Дивину цю молоду
У небесному саду
Я сама-одна зростила.

У бутоні - дивна сила:
Зможеш цей бутон розкрити -
Повік тобі щасливим жити.
 

Богиня дає Купцю квітку з щільно стуленими
пелюстками. Богиня виходить, за нею -
задумливий Купець.

Сцена міняється.
Купець сидить за столом з квіткою в руці.
 

Купець
Дні йдуть, і тижні йдуть,
Вже й хуги не метуть,
Вже ось і весна минає,
А цей квіт не розквітає...
Як же бути? Що робити?
Ні, не можу цвіт розкрити.
 

У двері стукають.
Купець піднімає голову, входить Воїн.
 

Воїн
Врешті-решт. Знайшов його я -
Райський цвіт - себе загою.
Гей, Купець, купую я диво це.

Купець

Біда твоя -
Не розкрив пелюстки ці -
Мало сили у руці.
 

Воїн

Я ж велику силу маю,
Я цю квітку подолаю.
О, мені він розквітне,
На тобі грошей за те.
 

Воїн кидає на Стіл торбину з дрібними грошима. Бере квітку й намагається розкрити бутон,але нічого не виходить.
Воїн

Ах ти ж впертий і нікчемний,
Та не здамся я даремно!
Всі коритися повинні -
Я тебе розкрию нині!
 

Поки Воїн мучиться з квіткою,
тихо входить Чернець і наближається
до Купця.
 

Чернець
Чув я про твою пригоду:
Ти отримав нагороду.
Тільки Фея, та Богиня,
Підманула тебе нині.
Квітку щастя дарувала,
А секрет не відкривала.
Я один лиш засіб знаю,
Що бутон цей відкриває.
Зараз в холод його швидко,
Навіть лід візьмем для вжитку
Хай зовсім холодний стане.
А за тим його дістанем -
І на сонечко швиденько.
Хай погріється гарненько.
Промінець розтопить сон -
І розкриється бутон.

За цими словами Чернець забирає у Воїна
квітку і вони виходять. Через хвилину
вертаються з квіткою. Бутон не розкривається.
 

Чернець
Пелюстки, мов з льоду, в нього.
Ну, бутончику нічого,
Зараз сонечко погріє -
Розкривайся, квітко-мріє.
Кладуть квітку на стіл, але вона не
розкривається.

 

Входить Чаклун.
Чаклун
Отакі тут мудреці,
Нерозумні молодці.
Ні морозом і ні сонцем
Не відкриємо бутон цей.
Лиш одне тут допоможе -
Це чаклунство тільки зможе.
Треба давній засіб знать,
Та іще секрет заклять.
 

Бере квітку і виходить з нею на перед.
 

Шарлі-барлі, трум-батон,-
Розкривається бутон.
Трам-тарам, карам-барастя -
З нього вилітає щастя.
Гира-вира, ман-мані -
І дістанеться мені.
Що таке оце? Чому?
Що потрібно ще йому?
Скільки книг я перерив,
А бутона не розкрив.
Цій Богині ми, напевне,
Всі повірили даремно.
У бутоні впертім цім
Щастя і нема зовсім.
 

Кидає квітку. Виходить.
В цей час забігають діти. Хлопчик піднімає
квітку. Показує товаришам.
 

Хлопчик
Подивіться, друзі любі,
Кинув хтось її на згубу!
Це ж наш гість із далини,
Із чужої сторони.
Знаю я, що любить квітка:
Як сміються й грають дітки.
Тож порадуємось знову -
Квітку дивну в дружне коло.

 

Номер

 

Хлопчик
Подивіться, от так справи:
Силові даремні вправи,
Його хитрість не розкрила,
І чаклунська чорна сила.
Що не можуть сили зла -
Сміх дитячій подолать,
Весело і гарно в нім.
І розкрили диво-квітку
Сміхом і піснями дітки.
Не страшні тепер напасті -
Ось воно між нами щастя!
 

Дівчинка
Дякуємо всі Богині
Та не рвімо квітів нині.
Подивімося в саду
Квітів вроду молоду.
Різні: білі і бузкові -
Кожної весни нам знову
Всю красу свою являють -
Це ж нас Бог благословляє.
Краще будем розглядати
Кожну квітку, ніби свято.
Будем різні їх вивчати,
Щоб Природа, наша мати,
Нам розкрила тайни всі
В щедрій, лагідній красі.
 

2-й учень
Я вірю в те, що схаменемося ми
І будем жити за її законом.
Коли ми справді є дітьми
Тієї, що з дитятком на іконах.
 

3-й учень
Любити землю завжди будем ми,
Один одного поважати будем.
Я вірю: станем справжніми людьми.
Про заздрість, зраду і брехню забудем.
 

4-й учень
Я вірю в те, що церква в нас в селі
Для нас відкриє двері знову.
Я хочу, щоб співали солов'ї
І всі згадали материнську мову.
 

5-й учень
Я вірю в те, що кожен з нас усіх
Посадить сад, чи дерево, чи квіти.
І у Шепилове хай  буде щастя й сміх,
І завжди тут здорові будуть діти.
 

6-й учень
А для птахів ми зробили житло,
Щоб з вирію в Шепилове вертали.
Чекатиме завжди на них село,
Бо для людей завжди птахи співали.
 

7-й учень
Я вірю в те, що Бог простить нас знов,
Що захистить Природа - рідна мати.
Що буде мир, і щастя, і любов,
І сонце буде білий світ ласкати.
Я бачу Землю!!! То оця зоря
І є моя праматінка Земля!
 

8-й учень
Прости нас, Земле,
Нас - людей століття,
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь.
Унаслідок людської перемоги                                                                                                                  Над  всім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле, спалені ліси...
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
 

Ведучий:

 От ми і вислухали ваші думки про природу, про її охорону і захист. Хотілось би, щоб ви зрозуміли: збережений підсніжник, пташеня повернуте до гнізда, посаджене деревце – це і є конкретна справа в охороні природи. Є багато прийнятих законів про охорону природи, але найвищим законом для кожного з нас має бути наша совість.

 

Ведуча:

 Задумайтесь над тим, що ми тут говорили,

 І щоб ви в житті із совістю дружили

 Вам у походи ходити

 І мандрувать, любі діти.

 Вмійте ж природу любити,

 Кожній стеблинці радіти.

 В полі, у лісі, над яром –

 Квіти, дерева і трави…

 Цвіту не вирви задаром,

 Гілки не втни для забави.

 Оберігаймо і стежиночку в гаї.

 Все те окрасою буде

       Нашого рідного краю.

 

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,                                                                                                        що хоч спинись і з Богом говори.

 

Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.

І найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить.

Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!

Заключна пісня « Про Україну»