Донецька обласна державна адміністрація

Департамент освіти і науки

Донецький обласний еколого-натуралістичний центр

 

 

 

ЕКОЛОГІЧНІ ЕКСКУРСІЇ – ШЛЯХ ДО

ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ

 

Методичний посібник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краматорськ - 2018

УДК 087

ББК  74.20 

Е       45

 

 

Автори: 

Лещенко І. А., заступник директора з навчально-виховної роботи Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

Гнибіда А. С., завідувач лабораторії біології та наукових досліджень Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

Шатух Н. Ф., завідувач лабораторії інноваційних технологій Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

Гнибіда О. А., методист Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

Гнибіда С.А., керівник гуртка «Екологічне краєзнавство» Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

Гнибіда А. С., учитель історії та суспільних дисциплін Піддубненської ЗОШ ІІІІ ст. Великоновосілківської районної ради Донецької області

 

Технічний редактор: Коник О. М.

 

Посібник містить методичні матеріали, які можуть стати у пригоді педагогічним працівникам у підготовці та проведенні екологічних екскурсій та подорожей.

 

 

 

 

 

 

Донецький обласний еколого-натуралістичний центр

 

ЗМІСТ

  

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЕКСКУРСІЙ........................................................................................................... 6

Лещенко Ірина Анатоліївна, заступник директора з НВР Донецького обласного еколого-натуралістичного центру....................................................................... 6

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИ  ПРОВЕДЕННІ ЕКОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕДИЦІЙ, ЕКОЛОГІЧНИХ ТАБОРІВ, ЛІТНІХ ..........

ПОЛЬОВИХ ПРАКТИК...................................................................................... 11

Шатух Наталія Федорівна, завідувач лабораторії інноваційних технологій Донецького обласного еколого-натуралістичного центру................................. 11

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ БАГАТОДЕННИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ............................................................................................................................... 15

Гнибіда О.А., методист Донецького обласного еколого-натуралістичного центру 15

СТВОРЕННЯ ЕКСКУРСІЙНИХ МАРШРУТІВ СВОЄЇ МІСЦЕВОСТІ – ОДНА ІЗ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО СВІДОМОГО ГРОМАДЯНИНА І ПАТРІОТА (НА ПРИКЛАДІ ЕКСКУРСІЙНОГО МАРШРУТУ «ПІДДУБНЕНЩИНА»)......................................................................................... 20

Гнибіда Аліна Сергіївна, учитель історії та суспільних дисциплін Піддубненської ЗОШ І-ІІІ ст. Великоновосілківського району Донецької області...................... 20

ПОЄДНАННЯ ПРИРОДИ ТА ФОЛЬКЛОРУ У ДОСЛІДНИЦЬКІЙ РОБОТІ «РОСЛИННИЙ СИМВОЛІЗМ – ЯК КЛЮЧ ДО БІЛЬШ ПОВНОГО РОЗУМІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ  НАРОДНОЇ ПІСНІ РІДНОГО КРАЮ»....................................... 24

Гнибіда Анна Сергіївна, завідувач відділу біології та наукових досліджень Донецького обласного еколого-натуралістичного центру, керівник дослідницької роботи................................................................................................................ 24

ОРІЄНТОВНІ МАРШРУТИ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ У РАМКАХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ «УКРАЇНО! ДЛЯ НАС ТИ ЄДИНА»................... 32

Гнибіда Сергій Анатолійович, керівник гуртка «Екологічне краєзнавство» Донецького обласного еколого-натуралістичного центру.................................. 32

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ

ЕКОЛОГІЧНИХ ЕКСКУРСІЙ

 

Лещенко Ірина Анатоліївна, заступник директора з НВР Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

 

Завдання педагога-позашкільника розвинути самостійну, творчу активність дитини, надати їй право власного вибору, збільшити міру свободи, організувати її життя таким чином, щоб вона змогла гнучко і варіативно використовувати простір, виявляти особисті інтереси, займатись улюбленою справою, за власним розсудом використовувати свій вільний час. І тому дуже важливо скеровувати уподобання, інтереси та нахили вихованців у конструктивному й позитивному напрямку. Конструктивність передбачає послідовність формування компетенцій дитини під впливом самостійних інтересів, де вона обирає свою мету та незалежно й самостійно йде до неї. Одним з таких напрямків є свідоме бажання дитини пізнати оточуючий світ шляхом пізнання природи рідного краю.

Великого значення у наш час набувають головні ідеї видатного педагога В.О. Сухомлинського: пізнання дитиною природи, введення її у світ рідного краю, екологічне виховання та гуманне ставлення до природи. Своєчасне знайомство дитини зі світом рідної природи, виховання у неї любові до навколишнього середовища, пізнавального інтересу до природних явищ, чуйного ставлення до всього живого – важливе завдання позашкільних закладів екологічного спрямування.

В.О. Сухомлинський розробив свою гуманістичну методику ознайомлення дітей з природою. Він вважав, що після прогулянки, спостережень або екскурсії у світ живої природи діти повинні повертатись переповненими новими враженнями, знаннями, емоціями та закріпити все побачене у вибраному ними виді діяльності (намалювати, виліпити, зробити виріб, скласти казочку). Це дозволяє дитині ще раз пережити і пропустити через власну душу набуті знання, визначити свою власну позицію, докласти камінчик у формування власного світогляду.

Освітні завдання, на думку Василя Олександровича, повинні бути підпорядковані виховним: навчити успішно спостерігати, зацікавити, берегти, турбуватись, розповідати, запитувати, передавати враження у розповідях, формувати інтереси та нахили.

Завдяки ідеям великого гуманіста і педагога В.О. Сухомлинського про спостереження, розповіді та зацікавлення, з'являється така форма групової роботи, як екскурсія.

При проведенні екскурсій виникає елемент духовного спілкування з природою. Тут важливо розвивати естетичні емоції, уміння оцінювати естетичні достоїнства як природної, так і перетвореної природної сфери.

Екологічна екскурсія включає в себе наступні компоненти:

-                    інтерес до природи;

-                    знання про природу та її охорону; - естетичні і моральні почуття до природи; -    позитивна діяльність людини в природі.

На екскурсіях обговорюються наступні питання: захист повітря і води від забруднення, відновлення лісів, охорона рідкісних рослин і тварин, створення заповідників, відповідальність кожної людини за поведінку в природі. Конкретний зміст екскурсії залежить від місцевих умов. Можна рекомендувати відвідування одного з наступних місць: лісорозсадник, ботанічний сад, дендропарк, екологічна стежка, зоопарк, краєзнавчий музей.

Іще однією перевагою екскурсій, на думку вчених, є взаємозв’язок, що виникає між дітьми і вихователем, якому надається унікальна можливість познайомитися ближче з кожним зі своїх вихованців.

Метою екологічної освіти і виховання у формі екологічної екскурсії є формування системи наукових знань, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального відношення дітей до довкілля в усіх видах їх діяльності, формування екологічної культури. Метою екскурсій у природу – навчити дітей помічати все живе навколо і висловлювати власне ставлення до природи. Щоб діти не просто бачили та вивчали рослин і тварин, але й захоплювалися їх красою і неповторністю. Прагнути, щоб кожне спілкування з природою радувало і хвилювало учнів, створювало гарний настрій, викликало зацікавлення. Навчити вихованців під час екскурсії відмічати, запам`ятовувати, бачити і чути природу.

 

До проведення екскурсії треба підготуватися:

-         визначити тему;  

-         вибрати місце (об`єкт);

-         визначити маршрут;

-         сформувати групи;

-         установити порядок взаємодії та керівництва – визначитися з кількістю дітей за одного дорослого;

-         визначитися з правилами безпеки, порядками проведення інструктажів та контролем безпеки під час екскурсії;

-         установити порядок періодів відпочинку та харчування у відповідності до строків проведення екскурсій та вікових обмежень для дітей.

За матеріалами проведеної екскурсії проводиться обробка інформації, підбиття підсумків. До того ж підбиття підсумків може відбуватися як у спрощеній формі співбесіди з учасниками екскурсії (для дітей молодшого шкільного віку), так і у формах доповідей та проектів.

Ознайомимося з варіантами екологічних маршрутів Донеччини.

Пропонуємо доступні маршрути з виразними об’єктами природнозаповідного фонду:

 

Національний природний парк «Меотида» розташований на півдні

Донецької області. Загальний список рослин парку складає 643 види. З них лише на березі Азовського моря зростає 520 видів. Багатий тваринний світ парку, особливо пернатими. У суворі зими добре почуваються біла полярна сова й пуночки, у теплі — на лиманах влаштовуються    граційні      лебеді-шипуни. Можна побачити степову красуню дрохву, чорного лелеку, посланницю далекої тундри червоноволу казарку та грифа. Тут гніздяться десятки тисяч крячків та мартинів. Улітку 2009 року вперше в новітній історії тут гніздилися кучеряві пелікани. Це єдиний науково підтверджений факт розмноження цих, занесених до Червоної книги України, птахів у нашій державі.

Національний природний парк «Святі гори» — найбільший на Донеччині. Він розташований на півночі області в трьох районах: у Слов’янському, Лиманському і Бахмутському. Тут протікає найбільша річка регіону —      Сіверський Донець. Парк простягнувся вздовж лівого берега річки. Є великі ділянки на правому високому березі Дінця.        Природна   краса цієї    місцевості надихала письменників та митців. «Донецька Швейцарія», так її називали. Учені ж говорили: «Країна живих викопних». Бо багато окам’янілостей знаходять у цих краях. 

У парку знаходяться крейдяні гори, на яких збереглися рідкісні рослини. Рослини Святих гір представники різноманітних геологічних періодів: дольодовикового, льодовикового і післяльодовикового. Наприклад, сосна крейдяна росте аж з дольодовикового періоду. На правому березі Сіверського Дінця росте багато ендемічних рослин, властивих лише цій території видів. У Святих горах є і хвойні ліси, і дубові гаї, і ділянки степу.

Кам’яні могили. У заповіднику живе близько 3000 безхребетних. З плазунів зустрічається степова гадюка (Червона книга України), ящірка прудка і водяний (шаховий) вуж. Над заповідником пролітають дрохва, сірий і степовий журавлі, голуби (сизий, припутень, синяк), білолобий і сірий гуси. На початку XXI ст. у заповіднику з’явився журавель-красавка. Навесні в заповіднику в

одному місці скупчується по 15-30 особин зайця-русака. Лисиця приходить народжувати, її чисельність тут інколи в 3-4 рази вища, ніж на сусідніх територіях. Коло балки на водопій, для пологів і виховання молодняку приходять невеличкі табуни кіз (по 3-4 особини). У сезон полювання і під час сільськогосподарських робіт (жнива, оранка) з сусідніх територій до заповідника приходять невеличкі стада кабанів (по 5-7 особин). Також приходять до заповідника вовки. Невеликі ссавці – сліпець звичайний та мишоподібні гризуни: полівка звичайна, домова миша, курганчикова миша, степова пеструшка (Червона книга України). У створених цими тваринами нірках знаходить притулок безліч жуків.

Заповідник «Крейдова флора» («Крейдяна флора») розташований на правому крутому березі річки Сіверський

                                                                                            Донець       на       межі      Лиманського       та

Слов’янського району, між селами Закітне та Пискунівка. «Крейдова флора» фактично єдина значна за розмірами заповідна ділянка кретофільної флори в Україні, що збереглася в задовільному стані. Лісові угруповання займають площу: 120 га — байрачні діброви

та понад 450 га — крейдянососнові бори, разом з первинними поселеннями сосни крейдяної. З кретофільних видів виділяються дворядник крейдяний, дрік донський, гісоп крейдяний, громовик донський, дзвінець крейдяний, ранник крейдяний, шоломниця крейдяна.

Крейдова флора – єдина ділянка в Україні, де взяті під охорону природні бори з сосною крейдяною. Це унікальне з точки зору ботаніки місце. Тут охороняються рослини, які зустрічаються тільки на крейдяних відшаруваннях і ростуть разом із рослинами гірських, хвойних і широколистяних лісів.

Регіональний ландшафтний парк «Клебан-Бик» розташований на території Костянтинівського району Донецької області. Територія парку мальовнича, ніби гірська місцевість на обох берегах КлебанБикського водоймища, що в гирлі річки Бичок (притоки річки Кривий Торець).

До складу території регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» входять

такі об’єкти: «Дружківські скам’янілі дерева», «Клебан-Бикське відслонення», «Балка Кровецька».

Скам’янілі дерева Дружківки притягують своєю незвичністю і таємничістю. Ці дерева, араукарії, своєрідні свідки обставин і геологічних подій, що мали місце на території сучасної північно-західної частини Донбасу близько 300 млн. років тому. Араукарії – вічнозелені хвойні дерева, що дожили і до наших днів. Нині ці досить рідкісні релікти збереглися лише в Південній Америці та Австралії.

Регіональний ландшафтний парк «Краматорський» - наймолодший у

Донецькій області, створений у 2004 році. Парк розташований навколо міста Краматорська на площі 2247,82 гектара і складається з п’яти окремих відділень: «Біленьке», «Білокузьминівське», «Пчьолкінські закам’янілі дерева»,

«Комишуваха», «Шабельківське». Об’єднує

всі відділення «Візит-центр» у селищі Комишуваха, місце проведення екологічних акцій, екскурсій та улюблений куточок відпочинку на природі для жителів Краматорська й інших міст. Візитівкою РЛП «Краматорський» є геологічний пам’ятник природи «Скелеподібне оголення верхньої крейди». Фауна представлена 900 видами тварин, з яких 57 занесені до Червоної книги України. На території парку підтримується чисельність більше 30 ссавців, зокрема диких кабанів, козуль, лисиць, борсуків. Також тут близько 140 видів птахів, з яких 18 є представниками Червоної книги України, зокрема беркут, курганник, орел-могильник, орел-карлик, пугач. Серед рідкісних птахів — журавель сірий, огар, деркач, орлан-білохвост.

 

 

Список використаних джерел:

 

1.         Борейко В.Е. Постижение экологической технологии, издание второе, дополненное. – Киев: Киевский эколого-культурный центр, 2003.

2.         Басараб М., Токар М. Прогулянка Ужгородом/ - Ужгород. Товариство «Спектраль», 2012.

3.         Екологія та природні багатства України: Презентаційно-іміджевий альманах. Вип. І – К., 2004.

4.         Діянівська І. Шкільна екологічна освіта: Проблеми та шляхи розв`язання/Освіта України, 2002, №1.

5.         Концепція екологічної освіти в Україні МОН України від 20.12.2001.

6.         Маринич О.М. (відпов. Ред.) та ін. Географічна енциклопедія України: у 3 т. / редколегія:- К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1989.

7.         Навчальні екскурсії. Упор. О. Кондратюк,-К.: Шк. СВІТ, 2007.

8.         Пустовіт Н.А. Формування екологічної компетентності школярів: науково-методичний посібник К.: Педагогічна думка, 2008.

9.         Сухомлинський В.А. Школа и природа // Советская педагогика. – 1970.- №5.

10.     Вікіпедія – вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. - https://uk.wikipedia.org/wiki/Меотида. - Загл. з екрану. (04.12.2018)

11.     Офіційний сайт Національного природного парку «Святі Гори» [Електронний ресурс]. - http://npp-svyatygory.com.ua/basic.html. - Загл. з екрану. (04.12.2018).

12.     Вікіпедія – вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – https://uk.wikipedia.org/wiki/Кам%27яні_Могили. – Загл . з екрану. (04.12.2018).

13.     Сайт «Україна Інкогніта» [Електронний ресурс]. - http://ukrainaincognita.com/donetska-oblast/volodarskyi-raion/ukrainskyistepovyi-pryrodnyi-zapovidnyk. - Загл . з екрану. (04.12.2018).

14.     Вікіпедія –        вільна         енциклопедія       [Електронний      ресурс].      – https://uk.wikipedia.org/wiki/Клебан-

Бик_(регіональний_ландшафтний_парк). – Загл . з екрану. (04.12.2018).

15.     Офіційний сайт РЛП «Краматорський» [Електронний ресурс]. - http://kramlandpark.at.ua/index/zagalna_informacija/0-7. - Загл . з екрану. (04.12.2018).

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИ  ПРОВЕДЕННІ ЕКОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕДИЦІЙ, ЕКОЛОГІЧНИХ ТАБОРІВ, ЛІТНІХ

ПОЛЬОВИХ ПРАКТИК

 

Шатух Наталія Федорівна, завідувач лабораторії інноваційних технологій Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

 

Методично правильно організовані і проведені літні польові практики, експедиції сприяють розв'язанню одного з найважливіших завдань екологічної освіти: розуміння проблем взаємодії суспільства і природи. В рамках цих організаційних форм учні залучаються як до практичної так і до дослідницької діяльності. Головною метою досліджень при проведенні експедиції є розвиток екологічно грамотної особистості, якій небайдуже майбутнє  своєї  країни. Виконання цієї мети досягається визначенням проблем навколишнього середовища та їх актуальності для даного регіону, дослідженням заповідних природних об’єктів, складанням екологічних проектів та участь в природоохоронних практичних заходах щодо збереження флори та фауни рідної місцевості. 

 

ПІДГОТОВКА ДО ЕКСПЕДИЦІЇ

1.   Визначення завдання для майбутньої експедиції (укладання договорів, отримання завдань від університету, ботанічного саду, заповідників, заказників, краєзнавчого музею, держуправління екології та природних ресурсів і т. д.).

2.   Складання плану роботи.

3.   Складання схеми маршруту.

4.   Розробка програми дослідження.

5.   Вибір тем роботи по ланках і індивідуально.

6.   Підготовка та підбір обладнання, спорядження, спецлітератури.

7.   Складання кошторису витрат (харчування, проїзду, проживання тощо).

8.   Складання щоденного режиму роботи (розпорядок дня, план заходів).

9.   Формування загонів експедиції 10. Проведення загального збору членів експедиції та їх батьків.

 

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕДИЦІЙНИХ ЗАГОНІВ

Членами екологічних експедиційних загонів можуть бути учні 7-11 класів шкіл, ліцеїв, гімназій, вихованці позашкільних закладів, студенти вищих навчальних закладів, коледжів, технікумів, ПТУ, які беруть активну участь у природоохоронних заходах, захоплені біологією, мають схильність до дослідницької роботи. В залежності від поставлених цілей і наукових завдань, формуються загони(групи). Найефективніше формувати групу з приблизно однаковою фізичною і спеціальною підготовкою, а також приблизно однаковим віком .В кожному загоні перебувають по 15-20 учнів і 2-3 керівника.

Комплексні екологічні експедиції, в ході яких використовуються активні способи пересування, розглядаються як походи відповідного ступеня i категорії складності. Керівники, заступники керівників, учасники таких експедицій повинні мати відповідний  досвід. Працівники експедиційних загонів та екотаборів мають обов'язково пройти інструктаж з техніки безпеки, профілактики травматизму, попередження нещасних випадків з дітьми i підлітками, дотримання санітарно-гігієнічних норм.

 

СТРУКТУРА ЕКСПЕДИЦІЙНИХ ЗАГОНІВ

Відповідним наказом по обласному (районному, міському) департаменту (управлінню або відділу освіти) начальником експедиційного загону та науковими консультантами призначаються особи з числа викладачів шкіл, керівників гуртків позашкільних установ, що мають глибокі знання в галузі біології, екології, навички роботи в польових умовах. Робота екологічного експедиційного загону заснована на принципі самоврядування. Члени загонів розробляють Статут, девіз, правила обов'язкові для всіх учасників експедиції.

Вищим органом експедиції є збір. Після формування загону проводиться перший загальний збір його членів, на якому обираються органи самоврядування. Командиром загону вибирається найбільш ерудований і досвідчений член загону.

 

ЕКОЛОГІЧНІ ТАБОРИ

Taбip (еколого-оздоровчий, еколого-туристичний, еколого-навчальний тощо) ставить за мету організацію змістовного екологічного навчання i виховання, формування практичних навичок екологічної роботи, змістовного дозвілля i відпочинку, зміцнення здоров`я, задоволення інтересів i духовних запитів учнівської молоді.

ЗАВДАННЯ ЕКОТАБОРІВ 

1. Екологічна освіта i виховання

-  поглиблення знань з біології, географії, екології набутих в навчальних закладах

-  теоретична підготовка з основ природоохоронного законодавства проведення практичної природоохоронної роботи, проведення екологічних пізнавальних заходів, вивчення природи рідного краю i виховання дбайливого ставлення до неї

2. Формування практичних навичок екологічних досліджень

-  організація комплексних екологічних досліджень( гідрологічних, ландшафтних, дослідження ґрунтів, організація екологічної експертизи)

-  організація інших досліджень (орнітологічних, метеорологічних, фенологічних тощо);

 3. Туристсько-фізична підготовка та оздоровлення:

-       вміння орієнтуватися на місцевості (за допомогою природних об’єктів, компаса, мапи);

-       формування навичок окомірного знімання; 

-       техніка i тактика пішохідних переходів;

-       організація робіт в наметовому таборі;

-       лікувальна фізкультура i водні процедури;

-       формування навичок надання першої долікарської допомоги.

 Екотабір може розміщуватись в стаціонарних або орендованих приміщеннях, у наметах, а також на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв, спортивних i туристських установ, навчальних закладів тощо. Тривалість екотаборів визначається засновниками з врахуванням місцевих природно-кліматичних умов та норм, що встановлено органами Міністерства охорони здоров’я. 

 

ЕТАПИ ЕКСПЕДИЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Основними етапами досліджень при проведенні екологічних експедицій або польових практик є підготовчий, основний і заключний (камеральний) . Підготовчий період:

-       ознайомлення з програмою і методикою проведення досліджень;

-       вивчення території маршруту, складання картосхеми  і плану маршруту; - підготовка спорядження та необхідного обладнання для проведення досліджень.

 Польовий період:

-       проведення досліджень згідно запланованої програми ;  - проведення практичних природоохоронних заходів;  - оцінка стану екологічних об’єктів.

 Заключний (камеральний) період:

-       оформлення результатів  досліджень;

-       привернення уваги громадськості до екологічних проблем регіону; - поширення отриманої інформації через засоби масової інформації.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ  ЗАВДАННЯ 1.

Визначення видів і запасів лікарських рослин.

При обстеженні вказується:

-       вид лікарської рослини;

-       місце розташування масиву (напрямок від найближчого населеного пункту, наявність поблизу шосейної або іншої  дороги за схемою маршруту);

-       місцеперебування масиву (ліс, поляна, луг, схил гори тощо);

-       в даному місцеперебуванні закладається три майданчики за 1м2 в різних місцях;

-       на кожній площадці підраховується кількість кущів обстежуваних рослин, кількість пагонів у кущів, фенологічна фаза, висота рослини;

-       складається список супутніх рослин;

-       визначається загальна площа масиву даної рослини;

-       обстежувані рослини замалювати, сфотографувати;

-       звернути особливу увагу чи не завдається шкоди цим рослинам з боку людей, не проганяють через ці масиви худобу і т. д.

 

ЗАВДАННЯ 2.

Виявлення рідкісних рослин регіону, занесених до Червоної книги України.

Облік ведеться за формою завдання 1.

 

ЗАВДАННЯ 3.

Виявлення рідкісних за видовим складом комах, птахів, рептилій і ссавців регіону, занесених в Червону книгу України.

При цьому необхідно вказати:

-       назва виду;

-       чи зустрічався вид раніше, вказати де і коли;

-       дати оцінку чисельності виду в період виявлення: мала, ередня, велика;

-       місце розташування виду: ліс, луг, річка, поблизу яких населених пунктів, водойм;

-       час виявлення.

 

 

ЗАВДАННЯ 4.

Виявлення пам'яток природи: окремий, зазвичай унікальний природний об'єкт (гай, озеро, водоспад, печера, мальовнича скеля, дерево-довгожитель, рідкісне дерево і т. д.), що має наукове, науково-пізнавальне або естетичне значення. Описати, вказати місцезнаходження.

 

ЗАВДАННЯ 5.

Вивчення рекреаційного навантаження як головного фактору антропогенного впливу на природні ландшафти. При цьому вказується:

-       територія обстеження;

-       період проведення спостереження (час, дата, день тижня); - кількість людей, що пройшли по території за певний час.

 

ЗАВДАННЯ 6.

Практична природоохоронна діяльність з прибирання сміття в прибережній зоні, в зонах відпочинку, очищення джерел, огородження мурашників, встановлення природоохоронних знаків, щитів і т. п..

 

ЗАВДАННЯ 7.

Знайомство з флорою та фауною заповідників області, участь в охороні заповідних місць, практичної та дослідницької роботи за завданням наукових співробітників заповідників, заказників, науково-дослідних інститутів, ботанічного саду, краєзнавчого музею, вищих навчальних закладів.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ БАГАТОДЕННИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ

Гнибіда О.А., методист Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

 

Багатоденні подорожі - це дуже актуальна тема, адже в наш час діти переважно сидять за партами, ведуть малорухомий спосіб життя, лише довгоочікувані канікули можуть принести їм справжні подорожі, знайомства з новими землями, їх природою, побутом та традиціями інших народів і безліч нових вражень від побаченого. У період свого відпочинку людина так чи інакше взаємодіє з природою. Ця взаємодія відбувається через такий активний вид відпочинку, як екологічні подорожі та експедиції, які проводяться з метою активного відпочинку, екологічної освіти та виховання екологічної культури вихованців, а також сприяють вивченню особливостей природи, історії, мови, культури, традицій та формуванню світогляду. Екологічний туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявленням здорового способу життя. Особливо важливе його значення заключається в організації дозвілля для молоді. Під час подорожей діти знайомляться з країною, її людьми, їх життям і національною культурою, досліджують стан навколишнього середовища, проводять природоохоронні акції. Діти розширюють і поглиблюють свої знання в області ботаніки, зоології, хімії, природознавства та географії, геології, метеорології і астрономії, сільського і лісового господарства, історії і культури. Екотуризм – це екскурсії, походи і подорожі, в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями.

 

Маршрут та вибір району подорожі

Визначивши основну ідею і мету екологічної подорожі, треба визначити основний район і конкретний її маршрут. Після екскурсій та походів по своєму краю цікавіше знайомитись із іншими районами та областями України. Район подорожі обирають у залежності від інтересів та уподобань учасників. При виборі району враховується:

•            вид транспорту;

•            наявність зручних шляхів під’їзду;

•            час, необхідний на дорогу;

•            наявність на досліджуваній території важливих природоохоронних та заповідних об’єктів, пам’яток природи, історії та культури;

•            транспортні витрати;

•            витрати на проживання;

•            витрати на харчування;

•            витрати на екскурсійне обслуговування.

Досвід проведення багатоденних екологічних подорожей показує, що оптимальною є тривалість маршруту 7-8 діб, з яких 2 доби триває дорога – проїзд від місця проживання до пункту подорожі та зворотній шлях, а 5-6 днів відводиться на екскурсії, зустрічі, дослідження, природоохоронні акції, відпочинок. Найоптимальніша тривалість поїздки може тривати до 10 діб разом із дорогою. 

 

Транспортне обслуговування

Для організації подорожі важливим є вибір транспорту. Перевага надається залізничному транспорту, він вважається самим безпечним. Якщо група невелика, то може дістатися до залізничного вокзалу рейсовим автобусом у супроводі керівника, якщо ж її чисельність перевищує 10 чоловік, кращою буде домовленість із транспортною компанією про оренду автобуса із оформленням відповідних документів. Але до залізничного вокзалу діти можуть дістатися із батьками на власних легкових авто.

Слід пам’ятати, що білети на залізничний потяг необхідно придбати завчасно (хоча б за 10 діб до початку подорожі). Зручно це робити через сервіс онлайн резервування та придбання проїздних документів на сайті http://booking.uz.gov.ua/ru/, де можна легко прослідкувати наявність вільних місць. Якщо група велика за кількісним складом, то подається заява на укрзалізницю на придбання проїздних документів для групи.

Для кращої організації внутрішніх переміщень під час подорожі, необхідно завчасно знайти транспортну компанію, яка буде здійснювати це обслуговування, обговорити з її представником маршрут руху та вартість обслуговування. Це можна зробити через мережу ІНТЕРНЕТ, або використовуючи поради учасників попередніх подорожей. Дієву допомогу в організації таких подорожей можуть надавати представники обласних екологонатуралістичних центрів, обласних центрів туризму та краєзнавства, центрів дитячої та юнацької творчості або представники туристичних агенств.

Обов’язковим елементом подорожі є страхування дітей від нещасних випадків (страховка може бути оформлена на цілий рік, або на конкретну подорож) та наявність медичної довідки про стан здоров’я дитини та її епідеміологічне оточення. Медична довідка може бути оформлена у вигляді списку групи із відміткою лікаря та печаткою медичної установи, або ж на кожного учня окремо (списком під час поїздки керуватись простіше та зручніше).

Бюджет та фінансування подорожі

Важливим елементом підготовки подорожі є попередній розрахунок бюджету подорожі із врахуванням усіх можливих витрат.

Складання маршруту подорожі та її бюджету необхідно виконати приблизно за 30-40 діб до її початку, щоб мати можливість укомплектувати групу, зібрати кошти (якщо подорож відбувається за рахунок батьків) або знайти спонсорів, які будуть надавати допомогу у фінансуванні, купити завчасно квитки на потяг, замовити місця для проживання у готелі, знайти транспортну компанію, яка буде обслуговувати екскурсійну групу. Визначитись із харчуванням: місце, приблизне меню, вартість.

 

Техніка безпеки

Головною умовою підготовки подорожі є проведення інструктажів із  безпеки життєдіяльності з учасниками подорожі. Причому директор позашкільного закладу або його заступник проводить інструктаж із керівником групи та супроводжуючими особами, а вже керівник групи проводить інструктаж із учасниками подорожі із записом у відповідному журналі. Слід мати на увазі, що діти ставлять свій підпис у отриманні інструктажу, згідно діючого законодавства , починаючи із 9 класу., хоча в деяких ПНЗ вимагають підписи і молодших учнів, але вони не мають юридичної сили. 

Керівник групи несе повну відповідальність за виконання учасниками подорожі правил техніки безпеки. 

 

Програма подорожі

При організації екологічної екскурсійної поїздки особливу увагу слід приділяти визначенню мети, цілей та задач поїздки, обов’язково враховуючи її екологічне спрямування. Доцільно буде скласти попередню програму подорожі із визначенням конкретних дослідницьких завдань кожному учаснику на кожному етапі подорожі. Це може бути дослідження рослинного та тваринного світу території, що вивчається, ареалів зростання певного виду, закладка дендропарку, посадка алеї дружби, визначення екологічних проблем певної місцевості тощо. Тому керівнику треба завчасно подбати про необхідне обладнання для проведення досліджень, визначити проблеми та особливості досліджуваної території.

Орієнтовний перелік тем науково-дослідницьких робіт може бути наступним:

                          Стічні води та заходи для їхнього очищення. 

                           Якість питної води.

                           Забруднення і охорона атмосфери.

                          Вплив важких металів на оточуюче середовище.

                          Стан водних джерел.

                          Моніторинг міграції тварин.

                          Визначення забруднення довкілля з використанням біоіндикаторів.

                           Роль бактерій, грибів, тварин, рослин у екосистемах.

 Вплив зовнішніх умов на продуктивність сільськогосподарських тварин та рослин.

  Вивчення (вікової, статевої, генетичної, соціальної) структури популяцій.

                          Дослідження ареалів та запасів лікарських рослин.

                          Біотехнологія переробки відходів життєдіяльності.

                           Екологічні проблеми великих та малих міст.

                           Дивовижний світ комах.

                          Вплив навколишнього середовища на емоційний стан учнів.

                           Цілющій вплив хвойних лісів на дихальну систему людини.

                           Вплив мурашників на деревостан лісів досліджуваної місцевості.

                           Лікарські рослини у нашому житті.

                          Взаємодія людини і природи.

                          Вивчення перельотів птахів центральної частини України.

  Моніторинг росту популяцій білого американського метелика на території України (області).

                           Ентомологічний склад річки досліджуваної місцевості.

                          Вивчення поведінки дрібних гризунів мішаного лісу (полів).

                          Симбіози серед тварин.

                          Відновлення екосистем після екологічних катастроф.

        Дослідження взаємозв’язків між організмами природної екосистеми луків.

                          Вивчення видового різноманіття лускокрилих.

                           Дослідження заповідників та заказників досліджуваної місцевості.

  Дослідження стічних вод заводів на наявність шкідливих компонентів.

        Вивчення    та      методика    збереження          рідкісних    рослин           лісів досліджуваного регіону.

                           Водоочисні споруди та дослідження очистки питної води.

        Природоохоронні          заходи        щодо збереження          та           поліпшення чисельності зникаючих тварин.

                          Вплив гідробіонтів на очищення річок від забруднень.

                          Проект відновлення флори і фауни досліджуваних водойм.

                           Проект безпечного зеленого туризму.

                          Екологічна ніша тварин у мегаполісі.

                           Дослідження штучних екосистем (акваріум, тераріум,  флораріум).

                          Дослідження структури лісу досліджуваного регіону.

                          Раціональне використання лісу та методика відновлення.

                          Моніторинг шкідників молодих лісових насаджень.

                           Вивітрювання ґрунтів на лісових вирубках.

                           Дослідження шкідників хвойних лісів.

        Розробка природоохоронних заходів  щодо попередження лісових пожеж.

                          Вплив весняного сокоруху на розвиток дерев.

                          Особливості штучного лісовідновлення.

                           Екосистема одного дерева.

                           Заводнення лісів. Причини та наслідки.

                          Дослідження структури лісу досліджуваного регіону.

 

Алгоритм організації подорожі:

1.        Поставити мету, визначити завдання.

2.        Вибрати район для подорожі, прорахувати маршрут, скласти екскурсійну програму.

3.        Укомплектувати групу.

4.        Заключити договір з компанією-перевізником.

5.        Визначити місця та вартість проживання і харчування під час подорожі.

6.        Підготовити необхідні документи (клопотання, накази, дозволи від батьків, угоди, страховки)

7.        Придбати квитки на потяг у прямому та зворотному напрямку.

8.        Підготувати індивідуальні та групові завдання учасникам.

9.        Підготувати необхідне обладнання.

10.    Провести інструктаж з безпеки життєдіяльності із записом у спеціальному журналі.

11.    Проконтролювати особисте спорядження учасників.

12.    Саме екскурсійна подорож.

13.    Висвітлення результатів подорожі у засобах масової інформації (на сайтах, у місцевій пресі, стінгазеті закладу, комплектування кейсу отриманих під час подорожі матеріалів).

14.    Підготовка науково-дослідних робіт учнів за матеріалами подорожі.

15.    Пропаганда результатів: видання буклетів, брошур, бюлетенів, виготовлення декоративних сувенірних виробів.

16.    Проведення підсумкової конференції.

 

Корисні посилання:

1.             ІНСТРУКЦІЯ щодо організації та проведення екскурсій і подорожей з учнівською та студентською молоддю (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1341-14);

2.             ЛИСТ Міносвіти і науки від 27.04.10 № 1/9-286 «Щодо організації екскурсійних поїздок» (http://osvita.ua/legislation/other/7519/);

3.             Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 № 176 (із змінами) (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/176-97-п);

4.             ПОЛОЖЕННЯ про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного    процесу      в        установах   і         навчальних           закладах

(http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0969-01)

5.             Закон          України      «Про страхування»

(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-вр)

6.             Гігієнічні вимоги до умов перевезення залізничним транспортом організованих дитячих колективів (затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту України від 12 квітня

2010 року № 150-ЦСАН) (http://osvita.ua/legislation/pozashk_osv/21147/)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.             Курилова В.И.Справочник для начинающего туриста. Издательство „Маяк”, Одесса, 1990 г.

2.             Спортивний туризм. Федерація спортивного туризму України. Інф.метод.збірник №6 м.Київ, 2003 р. 

3.             Курилова В.И. Туризм. Москва. „Просвещение”. 1988 г.

4.http://pidruchniki.com/1056112743772/turizm/krayeznavstvo_turizm_siste mi_navchalno-vihovnoyi_roboti_osvitnih_zakladiv#410

5.            http://vchiti.in.ua/ttbdea/ 

6.            http://geoclub-ua.blogspot.ru/2010/08/blog-post_13.html 

7.            http://skole.com.ua/uk/papers/22-turistu/143-bdayspohid.html

8.            http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1341-14

9.            http://osvita.ua/legislation/other/7519/

10.       http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/176-97-п

 

 

 

СТВОРЕННЯ ЕКСКУРСІЙНИХ МАРШРУТІВ СВОЄЇ МІСЦЕВОСТІ – ОДНА ІЗ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО СВІДОМОГО ГРОМАДЯНИНА І ПАТРІОТА (НА ПРИКЛАДІ ЕКСКУРСІЙНОГО МАРШРУТУ «ПІДДУБНЕНЩИНА»)

 

Гнибіда Аліна Сергіївна, учитель історії та суспільних дисциплін Піддубненської

ЗОШ І-ІІІ ст. Великоновосілківського району Донецької області

 

 Піддубненський край – це безкраї поля, Тут ґрунт чорнозем – благодатна земля. Тут ліс за селом соснами шелестить, А по долині три річки біжить: Мокрі Яли – просто річка краса –  Над водою туман, на світанні роса… За селом у Вовчу ця ріка впадає, Де верба плакуча в воду заглядає.

А іще є річечка маленька,

Звуть цю річечку Тонка – тоненька. За селом ставок і верболози

Опускають в воду довгі лози…

Є у нас маслинові гаї,

Що на пагорбах розкинулись широких,

Де весною по ярах потоки,

А в гаях співають солов’ї.

 

(Пісня про Піддубне)

1.Село моє, закутане в садах, Моє Піддубне – серцю наймиліше.

Оці простори і оця земля,

Мені ти завжди будеш найрідніша.

А за селом пшеничнії поля,

Верба над річкою і ліс сосновий,

Це все піддубненська свята земля, Сюди душею лину знову й знову.

Приспів:

В садах співають солов’ї,

В ставку купають верби лози, Своїй я дякую землі, Яка вплітає маки в коси.

Село близьке і золоте,

Бо сонця променем залите, Піддубне рідне і святе, Село туманами сповите.

2.Тут батько рідний ниву засівав

І колискову матінка співала,

Поки синочок у колисці спав,

Йому рушник на долю вишивала.

                                                      Гнибіда Олена

Метою роботи було вивчення особливостей природи, історії та культури рідного краю через дослідницьку діяльність, набуття досвіду соціальної дії шляхом залучення нас, учнів школи, до активної громадської роботи. формування громадянських почуттів належності до великого народу, яким є український народ. 

Дана робота має велике значення не тільки для учнів школи, а також для жителів навколишніх сіл, так як привертає увагу до екологічних проблем рідного краю, популяризує красу рідної природи, надає конкретні пропозиції щодо охорони навколишнього середовища, показує необхідність збереження нашої природи та культурної спадщини для майбутніх поколінь.

Об’єктом дослідження є природа, історія та культура України.

Предмет дослідження – особливості природи, історії та культури території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що особливості природи, історії та культури Піддубненщини досі не вивчалися і проведене дослідження являється важливим для вивчення природи, історії та культури рідного краю з метою їх охорони та збереження.

В роботі використані матеріали досліджень, отримані у ході пошукової роботи, краєзнавчих, туристських та фольклорно-етнографічних експедицій, учасниками яких були учні Піддубненської школи.

Одним із основних завдань, що стоять сьогодні перед суспільством, є збереження природи, історичної та культурної спадщини наших пращурів для прийдешніх поколінь. Тому учні нашої школи вирішили створити на своїй  території  екскурсійний маршрут  і назвати його «Піддубненщина».

Екскурсійний маршрут «Піддубненщина» бере свій початок від Лелечого озера (станція 1), що знаходиться на північ від села Мирне. З цим озером пов’язана цікава легенда про засновника села – пана Мазанку, що звелів викопати біля маєтку глибоке озеро, де могла б відпочивати та милуватися чудовою природою його кохана молода дружина.  Але невдовзі вона померла. Поховав пан свою кохану дружину недалеко від озера, куди вона так любила ходити, а сам покинув ці місця. А через багато часу до озера  кожного року ранньою весною стали  прилітати білі лелеки. Тому озеро і стали називати Лелечим.

Станція 2 – це село Піддубне, яке являється центом сільської ради і було засноване   навесні 1922 року, коли Андріївська сільська рада (нині Іскрівська) одержала вказівку про закладку хуторів на колишніх поміщицьких землях. На території села було багато лиманів. А самий глибокий із них був дуже вузький і немов ховався під дубами, тому його і називали Піддубним. Так і виникла назва села – Піддубне.

А на 3 станції можна дізнатися дуже багато про історію та ремесла рідного краю, так як це – музей широкого історичного профілю «Шляхами героїв – шляхами батьків» при Піддубненській ЗОШ І-ІІІ ступенів, який має статус «зразкового». В ньому зібрано велику кількість експонатів, які відображають історію та народні традиції навколишніх сіл. Багато з них являються рідкісними і дуже цінними.

Можна завершити екскурсійний маршрут саме відвідуванням музею, але якщо ви попадаєте сюди весною, то можна включити до маршруту ще і 4 станцію – це популяція тюльпану дібровного, що розміщена на лівому березі річки Мокрі Яли в кілометрі від села Піддубне. Це мальовниче місце дає уявлення про різноманітний рослинний світ даної території.

На основі проведеної роботи можна зробити такі висновки:

1.             Досліджувана територія, а саме територія Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, що розміщена на сході Великоновосілківського району на кордоні із Дніпропетровською областю в руслі річок Мокрі Яли та Вовча, може ввійти до екскурсійного фонду Донецької області, як унікальна пам’ятка культури та природи України.

2.             Музей Піддубненської ЗОШ І-ІІІ ст. представляє собою цінність для вивчення культури та історії рідного краю, містить унікальні експонати, що розказують про життя та побут українського села кінця ХІХ – початку ХХ ст.

3.             Отримані у процесі пошукової роботи матеріали можуть широко застосовуватись для науково-дослідницької діяльності учнів, у навчальновиховному процесі, для екскурсійної діяльності, мають велике наукове та пізнавальне значення.

4.             Досліджувана територія може отримати статус заказника, так як тут виявлені популяції рослин, занесених до Червоної книги України: тюльпана дібровного, тюльпана Шренка, сону чорніючого, драгани жовтої, кубишки жовтої, шафрану сітчастого, латаття білого та багато інших видів, які потребують охорони та відновлення.

5.             Створення екскурсійного маршруту допоможе привернути увагу широких верств населення до екологічних проблем даної місцевості.

6.             Учні та вчителі Піддубненської школи та Донецького обласного еколого-натуралістичного центру, опорною школою якого є Піддубненська, працюють над проектом створення на території села Піддубне та в його околицях екологічного ландшафтного парку.

 

Де ще є такі чарівні ночі,

Як у нашій рідній стороні,

Солов’їним щебетом сповиті,

Тихі, теплі, солодко п’янкі.

Де ще є таке високе небо,

На якому зіроньки ясні Мерехтливо міняться вогнями, Просяться до мене у пісні. Де ще є така земля прекрасна І народ, що прожива на ній.

Народитись тут – це просто щастя.

Й жити у красі цій неземній.

Балакар Ірина, місцевий поет

 

 

 

ПОЄДНАННЯ ПРИРОДИ ТА ФОЛЬКЛОРУ У ДОСЛІДНИЦЬКІЙ РОБОТІ «РОСЛИННИЙ СИМВОЛІЗМ – ЯК КЛЮЧ ДО БІЛЬШ ПОВНОГО РОЗУМІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ  НАРОДНОЇ ПІСНІ РІДНОГО КРАЮ»

 

Гнибіда Анна Сергіївна, завідувач відділу біології та наукових досліджень Донецького

обласного еколого-натуралістичного центру, керівник дослідницької роботи

 

 

ВСТУП

З давніх-давен українська народна пісня була символом України. Проте зараз вона втрачає свою значимість для сучасного покоління. У шкільній програмі українському фольклору приділяється дуже мало уваги, і тому сучасні діти знайомі з народною творчістю лише поверхнево. Тому саме українська народна пісня стала основою нашого дослідження. 

Метою нашої роботи є популяризація української народної пісні у сучасному суспільстві. Виховання серед учнів школи почуття патріотизму та поваги до рідного краю, його історії та культури. 

Актуальність роботи полягає у дослідженні рослинних символів у народних піснях Великоновосілківщини. На сьогоднішній день деякі з цих пісень є невідомими звичайному пересічному українцеві. Тож не були досліджені на належному рівні. 

У зв’язку з цим, ми поставили перед собою вирішення таких завдань: 

-            Пошук та аналіз українських народних пісень своєї місцевості;

-            Збагачення знань учнів про український фольклор;

-            Дослідження традиційних рослинних символів у народних піснях та їх тлумачення. 

 

РОЗДІЛ 1

                   УКРАЇНСЬКА     НАРОДНА     ПІСНЯ     ЯК     ОСОБЛИВА     ГАЛУЗЬ

ФОЛЬКЛОРУ

 

Для України усна народна нематеріальна традиційна культура завжди відігравала вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної ідентичності й перспективи існування [1].

Обличчя українського фольклору визначають багатогранність жанрів і досконалість форм, поетичність і вишуканий ліризм, глибока філософічність [2]. 

Існування терміну «фольклор» нерозривно пов’язане з терміном «народна творчість». Вся творча діяльність народу окреслена в поезії, танцях, музиці, художньому та декоративно-прикладному мистецтві.  Це втілення поглядів, прагнень, ідеалів людей та все те, що несе своєрідний відбиток побуту.

В особливу галузь фольклору України відокремились народні пісні. З давніх-давен український народ славився співучістю, та створенням милозвучних гармонійних мелодій та пісень. Аналізуючи тексти та сюжетність музичних творів, ми можемо прослідкувати біографію багатьох попередніх поколінь. Таке шанобливе та творче відношення українського народу до пісні не є випадковим. Народ, який проживає на такій щедрій, родючій землі, поміж золотих жнив під палаючим сонцем, не може не бути талановитим. Духовне багатство українця нерозривно пов’язане не лише з історичними подіями, які відбуваються навколо, а й з красою, силою та прагненнями волелюбної душі.

Слава        про    українські   народні       пісні та      фольклор    України розповсюджувалась далеко за межі слов’янських земель [3].

Протягом багатьох століть Україна була і залишається невичерпним джерелом мистецтва. Слава про українські народні пісні та фольклор України розповсюджувалась далеко за межі слов’янських земель. Видатні світові митці та музиканти захоплювались неповторною красою та звучанням музики. Багато з них використовували українські пісні в своїх витворах мистецтва. Український народ співав пісні під час будь-яких родинно-побутових та суспільно-обрядових подій, таких як весілля, жниварські роботи, сум прощання з рідними чи коханими або радість повернення на рідну землю тощо. Через пісню передавались ті почуття та переживання, які неможливо та недостатньо було просто виразити словами. Характерна мелодія створювала відповідний настрій та атмосферу. Така пісня здатна окрилювати, підносити настрій, надихати на сміливі, часом відчайдушні вчинки.

 

РОЗДІЛ 2

 РОСЛИННИЙ СИМВОЛІЗМ ЯК КЛЮЧ ДО БІЛЬШ ПОВНОГО

РОЗУМІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ  НАРОДНОЇ ПІСНІ РІДНОГО КРАЮ

 

Українська народна пісня, як і весь фольклор в цілому, у сучасному світі втрачає свою вагу. Але не втрачає своєї важливості для прийдешніх поколінь. Саме з метою популяризації народної пісні у побуті сучасних українців і виникає необхідність збирання, дослідження та обробки фольклорних матеріалів рідного міста, села, району.    

Не оминули цієї проблеми і учні нашої школи. На протязі багатьох років вони займаються збором фольклорних матеріалів своєї місцевості для збереження цього дорогоцінного скарбу рідного народу та подальшого його дослідження. Так у 2012 році була випущена невеличка збірочка, у якій вміщено пісні та легенди рідного краю, записані з вуст місцевих жителів. Деякі з них, нажаль, вже пішли з життя, але та спадщина, яку вони залишили по собі, є справді безцінною. 

Саме на основі цієї збірки ми і проводили своє дослідження, яке полягає у аналізі місцевих пісень, з боку наявності згадки про рослинні символи, та дослідженні їх ролі у змісті пісні, їх символізм по відношенню до всієї нації. 

Народна пісня є своєрідним символом українського народу. На рівні з вишитим рушником та вінком зі стрічками, вона є певним оберегом для людини. І звичайно, як і у рушникові та вінку, кожен елемент народної пісні має своє сакральне значення. 

 У нашій дослідницькій роботі ми взяли до розгляду лише згадки про рослинні елементи, які зустрічаються у народних піснях нашої місцевості, адже для цілісного розгляду народних пісень замало однієї роботи. 

Вагома      роль виконується         рослинними         символами.          Це певне "зашифроване" повідомлення, інформація, яка передається всією сукупністю календарно-обрядових рослинних символів на протязі всього життя.

Символ (з грец. знак) - умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. В українських піснях наявні традиційні уснопоетичні народні символи: сонце, місяць, зіроньки, човен, терен, верба, весна та ін [4]. 

У народних піснях зустрічаються назви найрізноманітніших рослини. Це і вінок з різнокольорових квітів, кожна з яких має своє значення, зрозуміле лише справжньому українцеві: троянда, ромашка, барвінок, чорнобривці, мальви і т.д. І дерева та кущі: калина, верба, дуб, тополя, тощо. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Також у піснях зустрічаються згадки про господарські культури: 

пшеницю, овес, льон, картоплю, буряки та багато інших рослин. Проте, в основному, ці рослини не мають у піснях ніякого символічного значення, а використовуються лише для створення повноцінної картини життя та побуту українського народу. 

У збірці, на основі якої ми проводили аналіз, вміщено 24 пісні. Проте, лише у 14 з них присутні згадки про рослинні мотиви. Деякі з них повторюються, а деякі взагалі є, навіть, виключенням з правил. Пісні, які нас зацікавили: «Накрутили кучері дівчата», «Ой, вербиченько», «Ой, за лісочком», «Чорні очка», «Ой, дівчино, шумить гай», «Шуміла ліщина», «Ой, чий то кінь стоїть», «Ой, чиє то поле», «Горіла сосна», «Над ставком», «Ой,чорна я си, чорна», «Цвіте терен»,  «Тиха вода» та  «Колискова».

Загально відомо, що одна пісня може мати декілька різних варіантів, в залежності від місцевості виконання. Так і пісні нашої збірки можуть бути відомі людям зовсім в іншій формі. 

При розгляді пісні «Накрутили кучері дівчата» ми бачимо згадку про квіти троянди. 

Троянда – це королівський символ урочистої краси, особливої й величної вроди. Символізує вона і недоступну красу - красу, якою нелегко оволодіти - для цього вона озброїлась колючими шипами. Окрім усього, вона - символ небесної досконалості й блаженства, цнотливості й чистих земних пристрастей.

Наші предки ще називали її рожею або ружею, і була вона в них квіткою Лади і Лелі, богинь, котрі піклувалися жіночою красою, дівочим коханням і весняними весіллями, а тому й щастям наречених, дівочою чистотою та цнотливістю [5].

У даній пісні троянда, вплетена у косу дівчини, символізує її красу та цнотливість. А також певну неприступність та гордість, які у всі часи були притаманні нашим україночкам-красуням. І напряму пов’язана з весільним обрядом, так як коса для українського народу – це своєрідний символ цнотливості та незайманості. Тож недаремно у пісні, троянда вплетена саме в косу. А вплітає її туди коханий парубок, котрий планує взяти дівчину за дружину. 

Я ж тобі моя, чарівна вишне, Сам троянди в коси заплету….  Що є краще за дівочі коси   І троянди вплетені у них.

А ще, цю пісню по праву можна вважати весільною, так як хлопець називає кохану «вишнею». А вишня - символ рідної землі та України, матері й дівчини-нареченої. Крім цього, вона символізує вічну весну-літо, красу та взаємну любов [5]. 

Ще одна пісня пов’язана з тим же символом «вишні» - це «Ой, у вишневому саду».

У наступній пісні «Ой, вербиченько» присутні згадки аж про три рослинні символи. Це м’ята,  сон-трава та верба. 

Ой, вербиченько, біле личенько,

Ще й шовкова сон-трава… 

Голос милого, ще й вродливого

Ніжно кликав мене вдаль, Бринів за хатою росою-м’ятою,  Подарував мені печаль.

М’ята - символ очищення й відвернення злих духів. А ще може уособлювати смуток і горе...[5].

За змістом пісні зрозуміло, що м’ята тут постає, як супутниця печалі, зради коханню. А у словосполученні «росою-м’ятою» - так і взагалі має значення нестримних сліз по втраченому коханню. 

Сон-трава - символ таїни, снобачень і передбачень майбутнього. Однак, прогнози сон-трави, як правило, нещасливі або несприятливі [5]. 

Сон-трава виступає символом пам’яті, згадки про минуле кохання та таємниці, прихованої у серці молодої дівчини.

А верба - образ весни, Батьківщини, України і, разом з цим, жіночого смутку та вдівства.

Плакуча верба - символ журби...[5].

Тож ми бачимо, що усі рослинні символи цієї пісні містять у собі смуток, печаль, зраду та сльози. І м’ята, і сон-трава, і верба, котрі не дарма виявилися поєднані в одній пісні, завжди надають більшого трагізму у будь-який фольклорний твір. 

Той же журливий образ верби з’являється і у пісні «Над ставком», де вона також символізує невимовний смуток дівчини, яка прощається з коханим, розуміючи, що він вже не повернеться до неї, а знайде собі іншу на чужині.  Над ставком, де колишуться віти, Верболоз над горою заснув.

А калина, під якою домовляються зустрітися закохані після довгої розлуки – це символ зрілості дівчини. 

В нашу весну цвістиме калина,

Біля неї мене ти стрічай…

Та дівчина прийшла до калини, А милого не було, й нема.

Тому червону калину часто використовують у весільних обрядах, де вона свідчить ще й про дівочу чистоту. Тобто хлопець обіцяє одружитися з дівчиною після свого повернення додому, але не виконує обіцянку. А ще калина – символ пам’яті. Тож хлопець хоче, щоб його не забули на Батьківщині, хоча сам і забуває про все. 

В широкому смислі, калина - це символ вогню, українського роду і неньки-України, духовної нескореності й світлої пам'яті. Тому має бути біля кожної хати, біля кожної садиби [5]. Такі символи образ калини  має у пісні «Колискова». Мати прагне, щоб її маленький синочок виростав міцним та здоровим, пам’ятав своє коріння та щиро кохав рідну землю. На калині мене мати колисала,

Щастя-долю в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не хилися,

Від землі ти сили, соку наберися…

Знов калина коло млина розквітає,

Мого рідного синочка забавляє…

Пролягла тобі на зорі путь орлина, І в дорогу проводжає цвіт-калина.

А пісня «Ой, за лісочком» може бути цікавою не лише літературознавцям, а  й мовознавцям та лінгвістам, так як у ній присутня незвичайна назва квітки - «ромочки». Наше невеличке дослідження показало, що ця невідома квітка – звичайна ромашка. 

Українська  назва прийшла з латинської мови «romana» — «римська» та взята з польської мови. Від слова «роман» з’явилась зменшувально-пестлива форма «ромашка» [6]. Проте, така форма, як «ромочки» взагалі не використовується у наш час ні в побуті, ні в науці. І звідки на нашій території взявся саме такий варіант пісні - може показати лише більш глибоке дослідження саме цього явища. 

Я рвала тобі ромочки білі,

Кого чекала, того зустріла, В тихий садочок до мене, хлопче, Ніхто, крім тебе, стежок не топче.

А щодо символічного значення ромашки (ромочки), то вона символізує традиційний душевний, інтимний вибір за принципом «любить - не любить». І цьому вибору довіряється вже яке покоління закоханих. 

Ромашку використовували навіть як захист від чар [5].

Образ ромашки (ромочки) тут постає, як зізнання в коханні. Дівчина нарвала коханому хлопцеві букет ромашок, тим самим, ніби даючи йому можливість вибору (любить, не любить) та, прагнучи захистити його від різних напастей, у тому числі від чар, щоб з ним нічого не трапилося в полі. 

Ще у пісні ми знаходимо образ тополі, яка є символом дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги - це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого...[5].

…Сива зозуля та й закувала, Ой, закувала та й на тополі, Там дівчинонька гуляла в полі.

Також образ тополі зустрічається у пісні «Ой, чиє то поле». Пісня є дуже сумною і трагічною. А мотив перетворення дівчини саме в тополю використаний  в пісні для зображення смутку жінки, котра чекає свого чоловіка з війни, стоячи при дорозі. 

…Жала вона, жала, жала-вижинала, А як прийшов вечір, тополею стала.

У піснях «Чорні очка» та «Ой, дівчино, шумить гай» ми звернули увагу на образ такої рослини, як лобода. 

Постав хату, постав хату з лободи, Постав хату з лободи, з лободи, з лободи, А в чужую не веди, не веди.

Вона використовується, для означення якості тієї хати, на яку згодна дівчина, аби не йти в найми до свекрухи. Тобто, з лободи вийде дуже слабенька та тоненька хатинка. Як то кажуть «Хоч у курені, аби до серця мені».  

Зазвичай лободу використовують, як символ слабкості, слабодухості, самотності та безсилості, що вказує також на стан душі молодої дружини. 

До речі, ці дві пісні майже однакові за змістом, але виконуються на різну мелодію. «Чорні очка» - є веселою, танцювальною піснею. У ній головна героїня постає, як дівчина з веселою вдачею. Адже, терен позначає войовничу безгосподарність, бо не тільки «організовує» безладдя навколо себе, а й не допускає нікого для наведення порядку...[5].

Чорні очка, чорні очка, як терен, Чорні очка, як терен, як терен, як терен, Коли ми ся поберем, поберем.

А пісня «Ой, дівчино, шумить гай» має повільну та сумну мелодію, зображуючи молоду дівчину, яка переживає внутрішнє потрясіння, через необхідність йти в найми до свекрухи.

Також образ терену є у пісні «Цвіте терен».  Цвіте терен, цвіте терен,  А цвіт опадає. 

Хто з любов’ю не знається, Той горя не знає. 

Терен - символізує важкі життєві дороги, бо, як кажуть, «через терни - до зірок», а також життєві страждання і муки, які представляє терновий вінок, уперше покладений на голову Христа [5]. Дівчина зазнає душевних страждань, через зраду коханого.

Дуже трагічною є пісня « Шуміла ліщина». У ній розповідається про гордовиту дівчину, та хлопця, котрий через кохання вбив власну матір.  Шуміла ліщина, шумів тихий гай, Вродливу дівчину козак покохав.

Образ ліщини у цій пісні має декілька значень. По-перше, ліщина у давніх слов’ян була символом Богині-Матері. А по-друге, ліщина часто була пов’язана з потусторонньою силою та смертю [5]. 

Сосна - символ життєвої сили і сильного характеру, вірності й стійкості. Окрім цього, символізує безсмертя й оберігає від нечисті. Вона - носій надійності й уособлення невибагливості та незмінної краси, що ґрунтується на простоті [5].

А те, що у весільній пісні «Горіла сосна» вона горить, прихований тайний зміст. Адже весілля для дівчини завжди дуже хвилююча подія, з якої життя молодої особи повністю змінюється. І саме ця неготовність та невпевненість у своєму майбутньому і зображено у спаленні сосни. Адже, вся та стійкість характеру враз зникає, через дівочий страх. Дівчина прощається з власною косою, як символ її скорого заміжжя. 

Горіла сосна, палала,

Під ней дівчина стояла, Русяву косу чесала….

Хоча дуб і є символом могутності та довговічності, цілісності й здоров'я проте у даній пісні («Ой, чорна я си чорна») цей образ виступає як символ молодих, здорових та гарних людей – дівчину та хлопця, які є доповненням одинодного. Вони ідеальна пара, жоден не поступається іншому у красі та кмітливості. 

У полі два дубочки, Обоє зелененькі.

Ми такі паровані, ми такі паровані – Обоє чорнявенькі.

У пісні «Тиха вода» ми бачимо образ пшениці. Але ця господарська культура не має ніякого символічного значення, а виступає лише як допоміжний образ, що забезпечив повноцінне зображення побуту українців, та відкрив нам деякі елементи українських народних обрядів. Адже дівчина чекала закінчення жнив, аби піти заміж. 

Казав милий, казав милий, що мене попросить,

Як у полі, як у полі пшеницю покосить…

А малина символізує несправжню, оманливу красу, на яку повівся хлопець. Від такої краси не отримаєш справжнього людського щастя, адже краса не вічна. 

Не рви, милий, не рви, милий, солодкі малини,

Та й не люби, та й не люби навраз три дівчини…

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

-                 Усна народна творчість у наш час відходить на другий план, поступаючись місцем сучасному мистецтву. Проте без розуміння фольклору певного народу, неможливо зрозуміти і подальший розвиток його пісенної творчості. 

-                 Збирання та аналіз фольклору свого села, міста, району – є дуже важливою справою. І залучення дітей до такої роботи є корисною для загального розвитку сучасної дитини, для виховання патріотизму та поваги до рідної мови і культури.

-                 Рослинні     мотиви        українських         народних    пісень         є           дуже різноманітними.  Одна і та сама рослина, іноді може мати зовсім різне символічне значення, в залежності від контексту. І тому кожна пісня має бути розглянута окремо. 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.        http://edportal.net/referaty/kultura-i-iskusstvo/126236/

2.        http://ukrpisni.at.ua/publ/stati_na_narodnoj_muzyke/ukrajinskij_folklor/3-1-0-11

3.        https://sites.google.com/site/ukrainianfolklor/

4.        Словник української мови в 11 т./ http://sum.in.ua/s/Symvol

5.        http://about-ukraine.com/index.php?text=446

6.        http://zelene.net/pubs/showrub/cikavi-noviny/a-vi-znate-chomuromashku-nazvali-romashkoyu.html

 

ОЙ ЗА ЛІСОЧКОМ

(Українська народна пісня, записана у виконанні місцевої жительки Зімбачевської Алли Петрівни) 

Ой за лісочком сонечко встало,

Сива зозуля та й закувала, Ой закувала та й на тополі, Там дівчинонька гуляла в полі.

Ой закувала та й на тополі,

Там дівчинонька гуляла в полі.

 

Їхали хлопці в поле орати,

Милий спинився та й став питати:

“Ой дівчинонько, лиш мені світе,

Кого раненько вийшла зустріти?”

“Ой дівчинонько, лиш мені світе, Кого раненько вийшла зустріти?”

 

“Я рвала тобі ромочки білі, 

Кого чекала, того зустріла, В тихий садочок до мене, хлопче, Ніхто, крім тебе, стежок не топче.

В тихий садочок до мене, хлопче,

Ніхто, крім тебе, стежок не топче.

 

Ой за лісочком сонечко встало,

Сива зозуля та й закувала, Ой закувала та й на тополі,

Там дівчинонька гуляла в полі.

 

 

 

ОРІЄНТОВНІ МАРШРУТИ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ У РАМКАХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ «УКРАЇНО! ДЛЯ НАС ТИ ЄДИНА»

 

Гнибіда Сергій Анатолійович, керівник гуртка «Екологічне краєзнавство» Донецького обласного еколого-натуралістичного центру

 

Маршрут № 1 

«Львівщина» - проживання у Львові

1 день	1.     Оглядова екскурсія Львовом із відвідуванням Високого замку, площі Ринок та Собору Святого Юра; 2.     Екскурсії «Стародавній Львів» та «Підземеллями Львова»; 3.     Відвідування музею народного промислу. 4.     Пам’ятка садово-паркового мистецтва «Стрийський парк»
2 день	1.     Екскурсія «Львів австрійський»; 2.     Личаківське кладовище; 3.     Парк «Шевченківський Гай»
3 день	1. Подорож «Золота підкова Львівщини»: Свіржська фортеця; Золочівський замок; Підгорецька фортеця-палац; Олеська фортеця та Олеський парк
4 день	1.     Національний природний парк Сколівські Бескиди; 2.     Скелі та залишки фортеці «Тустань», музей Тустані. 3.     Водоспад на річці Кам’янка; 4.     Журавлине («Мертве») озеро.
5 день	1.     Карпатський трамвайчик; 2.     Скелі Довбуша (Івано-Франківська область)

 

 

Маршрут № 2

 «Через три області за 5 днів» (Хмельниччина, Чернівеччина та Тернопільщина)

– проживання в Хмельницькому та Кам’янці-Подільському

1 день	1.     Оглядова екскурсія Хмельницьким; 2.     Подорож до Меджибізької фортеці; 3.     Сквер ім.Шевченка (м. Хмельницький); 4.     Екскурсія до Хмельницького обласного екологонатуралістичного центру
2 день	1.     Переїзд до м. Кам’янець-Подільський 2.     Історико-культурний    заповідник           «Кам’янецьПодільський»; 3.     Відвідування Кам’янець-Подільської СЮН; 4.     Кам’янець-Подільський ботанічний сад
3 день	1.     Хотинська фортеця; 2.     Екскурсія до Чернівців:  Чернівецький краєзнавчий музей;  Чернівецький державний університет;  Оглядова екскурсія містом. Повернення до Кам’янця-Подільського
4 день	1.     Подорож    до      Кришталевої        печери           (с. Кривче Тенопільської області) 2.     Подорож до Джуринського водоспаду. Переїзд до Хмельницького
5 день	1.     Міський парк імені Чекмана; 2.     Зоокуточок парку; 3.     Авторські дитячі майданчики художника Мазура; 4.     Хмельницький краєзнавчий музей

 

Маршрут № 3

 «Київ – столиця України»  

1 день	1. Екскурсійний маршрут (пішохідний): «Майдан Незалежності – арка Дружби Народів – Музей води – Ляльковий театр – стадіон «Динамо» - Леський парк - Кабінет Міністрів – Маріїнський палац –
	Верховна Рада – Маріїнський парк – Київський палац дитячої та юнацької творчості – Площа Слави – Музей Голодомору – Києво-Печерська лавра – Музей «Україна у другій світовій війні»;
2 день	1. Екскурсійний маршрут (пішохідний): ст.м. «Університет» – Володимирський собор – Київський національний університет ім. Шевченка – Сквер Шевченка – пам’ятник Грушевському – Будинок вчителя – музей Природи – майдан Незалежності – будинок Городецького – Київський музичнодраматичний театр імені Франка (перегляд вистави)
3 день	1. Екскурсійний маршрут (пішохідний): ст.м. «Золоті Ворота» - Київська національна опера – Софіївський собор – пам’ятник Богдану Хмельницькому – Михайлівський золотоверхий монастир – спуск на фунікулері – річковий порт – Андріївський узвіз – Андріївська церква – Майдан Незалежності;
4 день	Екскурсійний маршрут: Музей меду – Національний музей архітектури та побуту України «Пирогово» - Бонанічний сад Академії наук України імені Гришка
5 день	1.           Екскурсійний         маршрут:    Національний   парк «Межигір’я»; 2.           Екскурсія      до      Національного     еколого- натуралістичного центру (музей Хліба, акваріумна, зимовий сад, куточок живої природи»

 

Маршрут № 4

 «3 дні на Вінничині та Черкащині» – проживання у Вінниці

1 день	1.     Оглядова екскурсія Вінницею; 2.     Вінницький краєзнавчий музей; 3.     Фабрика «Рошен»; 4.     Музей ретро «Автомотовелофототелерадіомузей»; 5.     Відвідування Вінницької обласної станції юних натуралістів; 6.     Вінницький світло-музичний фонтан;
2 день	1.     Музей повітряних Збройних сил України на території воєнної частини; 2.     Музей Пирогова та усипальниця Пирогова; 3.     Ставка Гітлера та музей другої світової війни; 4.     Музей військової техніки
3 день	Подорож до Умані, Немирова та музею авіації та космосу в с. Вороновіце.

 

 Дані маршрути розроблені та апробовані під час подорожей стандартної групи з гарною фізичною підготовкою. Навантаження оптимальне. 

Керівник групи може вносити до маршрутів зміни в залежності від ступеня підготовленості групи, погодних умов, особистих побажань учасників подорожі.

До кожної подорожі керівник готує екологічний практикум із завданнями для кожного учасника. Отримані під час екскурсій знання вихованці використовують для написання своїх дослідницьких робіт.

Нами відпрацьовані й інші екологічні маршрути: «Одещина за 5 днів», «Херсонщина за 3 дні», «Волинь – край озер та річок», «Запоріжжя козацьке», «Дніпропетровщина», «Закарпаття» та інші.

Але починати свої подорожі варто із свого рідного краю, своєї малої батьківщини.

Як от дослідження Великоанадольського лісу, що розташований у Волноваському районі Донецької області.

 

 

 

Біорозмаїття Сходу України.

Великоанадольський ліс

 

ВСТУП

 

Донбас традиційно вважається місцем, де здивувати туристів можна хіба що розвиненою промисловістю (шахтами і заводами), пальмою Мерцалова, Святогірською Лаврою та соляними шахтами. Зазвичай на цьому туристичні пізнання про область закінчуються. Але в регіоні є й інші пам'ятки, про існування яких не знають іноді навіть самі жителі Донеччини. В області багато унікальних заповідників, є кілька ландшафтних парків, поступово розвивається і сільський туризм, пишатися яким раніше могла тільки Західна Україна.

На території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району є багато унікальних об’єктів, які можуть бути цікавими для туристів: 

•      «Мẳйдан» – скіфський курган біля траси «Донецьк – Запоріжжя»;

•      Маслиновий гай;

•      Річка Тонка;

•      Лелече озеро;

•      Дуб 150-200-річний;

•      Тополя в центрі села Піддубне завтовшки 1,5 м.;

•      «Штани» - місце злиття річок Вовча і Мокрі Яли;

•      Цікавий ландшафт (горбиста місцевість, сосновий ліс, річки Мокрі Яли, Вовча, мала річка Тонка, яри та балки тощо).

Але названі об’єкти не мають статусу пам’яток природи місцевого значення, тому охороняються вони лише юннатами та в деякій мірі місцевими жителями. Юні натуралісти формують  пропозицію облаштування на цій території ландшафтного парку Піддубненського із наданням йому статусу природоохоронної території.

Метою даного дослідження було вивчення біорозмаїття  флори пам’ятки природи місцевого значення.

За об’єкт дослідження було обрано Великоанадольський ліс, який розміщений  на кордоні Великоновосілківського та Волноваського районів і є заказником загальнодержавного значення. Але ми справедливо вважаємо його пам’яткою природи, бо ліс цей є унікальним для даної місцевості.

Предметом дослідження виступає біорозмаїття флори Великоанадольського лісу.

Сто сімдесят три роки виповнюється у 2016 році Великоанадольському лісу. Розташований він недалеко від міста Волноваха Донецької області. У 19 столітті на його місці був степ. Вчені стверджують, що сьогодні Великоанадоль - це унікальний заповідний ліс, в якому можна знайти дуже рідкісні рослини. Багато тварин і птахів, що мешкають тут, занесені до Червоної книги України.

 

РОЗДІЛ 1

ВЕЛИКОАНАДОЛЬСЬКИЙ ЛІС - ЛІСОВИЙ ЗАКАЗНИК ДЕРЖАВНОГО

ЗНАЧЕННЯ

В степи сухой и безграничной,

Всю жизнь свою трудам отдав,

Взрастил он лес с гомоном птичьим

И ароматом земляничным

Полян зеленых свежих трав

Полковник Корпуса лесничих Виктор Егорович фон Графф.

Химченко В.А.

 

Великоанадольський ліс - лісовий заказник державного значення площею 2543 га, закладений в 1834-1845 роках В. Є. Граффом, який першим довів можливість створення штучних лісів у голому безводному степу. Заказник розташований у Волноваському районі Донецької області. Охороняється з 1969 року, отримав статус державного заказника в 1974 році. Тут переважають змішані насадження дуба звичайного, ясена, клена, граба, липи. Зустрічаються береза, тополя, сосна кримська, бархат амурський, модрина європейська, сосна звичайна, дуб каштанолистий і кавказький, горіх волоський, софора японська. Ліс має велике водоохоронне, грунтозахисне, наукове та естетичне значення. З цим лісом пов'язана діяльність Г. М. Висоцького - грунтознавця, який розробив основи агрокліматичній класифікації грунтів, встановив критерії сухості та вологості клімату, причини безлісся степів. Ім'я лісу дало поселення Великий Анадоль (інші варіанти назви: ВеликоАнадоль і Старий Анадоль), яке було засноване в 1826 році греками - вихідцями з Малої Азії. Саме слово "Анадоль" або "Анадолу" походить від новогрецької ("східна") - так греки називали Малу Азію.

Великоанадольський ліс! Красивий і своєрідний у будь-який час року: смарагдово-зелений і наповнений сонцем навесні, спокійний і залучає своєю прохолодою жарким літом, прибраний в золото і рум'янець восени, прозорий і строгий взимку. Ще у ХІХ столітті відомий лісник-учений Митрофан Кузьміч Турський писав: «Треба бути на місці, треба бачити на власні очі Великоанадольський ліс, щоб зрозуміти велич степового лісорозведення, що є наша гордість. Ніякими словами не можна описати те захоплююче почуття, яке викликає цей лісовий оазис серед безкрайнього степу. Це дійсно наша гордість, тому що в Західній Європі нічого подібного ви не знайдете ». Великоанадольський лісовий масив простягнувся у вигляді широкої смуги з північного заходу на південний схід між селом Благодатне і містом Волновахою, площа - 2 543,0 гектара. На сході він примикає безпосередньо до залізниці Донецьк - Маріуполь. Про розведенні лісу в безводному степу висловлював думку ще Петро І. Після його смерті багато хто намагався виростити ліс в степу, але всі спроби мали випадковий характер.3.В 1843 поручик корпусу лісничих В. Е. Графф разом з відомим російським лісником Ф. К. Арнольдом приступили до створення досвідченої лісової дачі в степовому Приазов'ї. Свій вибір вони зупинили на землях Великоанадольський казенної оброчної статті площею 2800 десятин у Маріупольському повіті. Історія вітчизняного степового лісорозведення почалася 31 жовтня 1843 року, коли В. Є. Графф посіяв дуб, клен і ясен в розпліднику біля балки Кашлагач. У 1845 році він зробив перші посадки лісу.Сначала вирощування лісу в степу було дуже важким. Але незважаючи на всі труднощі за 23 роки, до 1866 року, під керівництвом В. Є. Граффа були створені перші 157 гектарів лісових насаджень. Після важкої хвороби 7 грудня 1867 В. Є. Графф умер.Много десятиліть росте ліс. Рідко кому з лісників вдається повною мірою побачити плоди своєї праці, і тим більшої пошани заслуговує цей подвиг. У 1910 році на кошти, зібрані громадськістю, з чорного фінляндського граніту був споруджений пам'ятник В. Е. Граффу, що встановлений на головній алеї Великоанадольського лісу. Вітчизняна наука по праву пишається рукотворним дивом природи. Це колиска і жива історія степового лісорозведення, що відображає трудовий подвиг, творчі пошуки, удачі й розчарування. Насадження лісового масиву представляють всі періоди степового лісорозведення і лісництва.Великоанадольський ліс був і залишається школою і лабораторією вивчення багатьох аспектів степового лісознавства. За досвідом і знаннями сюди, в цей рукотворний ліс, приїжджають учені і фахівці для ознайомлення з методами і результатами лісонасаджень різного призначення в умовах степу. Великоанадольський ліс популярний не тільки серед фахівців, але і серед широких верств населення. Великі площі лісу, більше ніж столітні дерева багатьох порід, різноманітність ландшафтів, красиві пейзажі приваблюють сюди багатьох. Рівнинні ділянки чергуються тут з балками і ставками, лісові насадження - з луговими і степовими полянами, красиві узлісся - з тінистими алеями. На території заказника розташований Великоанадольський лісовий технікум - один з найстаріших в Україні. Від технікуму головна алея виводить до містка через Парковий ставок, який в народі називають "озером Любові». Якщо пощастить, на цьому містку можете зустріти молодят, які приїжджають сюди з навколишніх сіл, щоб кинути квіти у ставок. Також у

Великоанадольському лісі є дендрологічний парк, закладений в 1950 році Д. К. Крайнєвим. Зі Східної Азії сюди завезені бархат амурський, манчжурський, софора японська і т.п. Флора Північної Америки представлена сосною жовтою, кленом сріблястим, хурмою віргінської, сумахом отруйним, ясенем пенсільванський. Найбільш повно показана флора Центральної та Північної Європи - це сосна гірська, катальпа бігоніевідная, горобина скандинавська та інші. Але основну цінність складають дубові насадження, які створювалися протягом останніх більше ста років. Це 140-літні дуби, висаджені В. Є. Граффом; змішані листяні насадження Л. Г. Барка і Н. Я. Дахнова; насадження періоду експедиції В. В. Докучаєва, діброви і соснові ліси. Створені у наступні роки. Шумлять щодо молоді ліси, посаджені після Великої Вітчизняної війни.

Охочих поселитися в заповідній зеленій зоні чимало. Забудовуються береги мальовничих ставків і затишні куточки в глибині лісу.

Парадоксально, але нащадки відповідають великому лісничому чорною невдячністю. У 30-х роках 20-го століття був зруйнований фамільний склеп, де була похована дочка фон Граффа і сімейна пара його друзів-лісничих, а буквально два роки тому на цьому місці виріс приватний особняк.

Директор музею просив будівельників допомогти у перепохованні покійних. Але власника дачі не бентежить, що відпочивати він буде на кістках тих, хто був такий дорогий засновнику Великоанадольського лісу.

Багато десятиліть росте ліс. Рідко кому з лісників вдається повною мірою побачити плоди своєї праці, і тим більшої пошани заслуговує цей подвиг. У 1910 році на кошти, зібрані громадськістю, з чорного фінляндського граніту був споруджений пам'ятник В. Е. Граффу, що встановлений на головній алеї Великоанадольського лісу. Вітчизняна наука по праву пишається рукотворним дивом природи. Це колиска і жива історія степового лісорозведення, що відображає трудовий подвиг, творчі пошуки, удачі й розчарування. Великі площі лісу, більше ніж столітні дерева багатьох порід, різноманітність ландшафтів, красиві пейзажі приваблюють сюди багатьох. Рівнинні ділянки чергуються тут з ставками, лісові насадження - з луговими полянами, красиві узлісся - з тінистими алеями. На території заказника розташований Великоанадольський лісовий технікум - один з найстаріших в Україні. Від технікуму головна алея виводить до містка через Парковий ставок, який в народі називають "озером Любові». Якщо пощастить, на цьому містку можете зустріти молодят, які приїжджають сюди з навколишніх сіл, щоб кинути квіти в ставок і загадати бажання. Також у Великоанадольському лісі є дендрологічний парк, куди зі Східної Азії були завезені бархат амурський, манчжурський, софора японська і т.п. Флора Північної Америки представлена сосною жовтою, кленом сріблястим, хурмою віргінської, сумахом отруйним, ясенем пенсільванський. Найбільш повно показана флора Центральної та Північної Європи - це сосна гірська, катальпа бігоніевідная, горобина скандинавська та інші. Основну цінність становлять дубові насадження, які створювалися протягом останніх років.

У заповідній зоні Великоанадольського лісу, на березі озера розташований Оздоровчий комплекс «ФорестПарк». Відкрито у вересні 2006 року. Унікальні особливості комплексу полягає в його сприятливому розташуванні, наявності власного джерела радонової води на території, а також оснащенні найсучаснішим західно-європейським лікувальним та діагностичним обладнанням: двоканальної системою магнітотерапії PMT quattro PRO, установкою лазерної терапії ASA LaserСомbiTersa 3D, комбінованим апаратом електро-вакуумної та ультразвукової терапії IntellectCombo, терапевтичним комплексом VibroSaun, приладом Paraphango,.

Основна спрямованість діяльності центру - оздоровлення та профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту по Майру, а також лікування з допомогою радонових ванн функціональних порушень опорно-рухового апарату, захворювань серцево-судинної і нервової системи, безпліддя і захворювань дихальних шляхів. Така система оздоровлення практикується в Україну тільки в «Форест Парку».Оздоровчий центр комплексу оснащений сучасним бальнеологічним, електро-, механо- і квантовим фізіотерапевтичним устаткуванням, кафе лікувального харчування та фіто-баром.

Великоанадольский музей лісу – відділ Донецького обласного краєзнавчого музею, був відкритий в 1994 році. Це єдиний державний музей подібного  профілю в Україні. Розташований у селі Комсомольському Волноваського району Донецької області, у межах Державного лісового заказника «Великоанадольский ліс».

Будинок, де розташований Музей лісу, був побудований в 1852 році за розпорядженням брата пануючи Миколи I про створення метеорологічної обсерваторії (по типі магнітної обсерваторії при Гірничому інституті в СанктПетербурзі). У цьому будинку разом зі своєю родиною жив перший лісничий, засновник Великоанадольского лісництва, підпоручик, потім полковник корпуса лісничих В.Е.Графф. Із цим будинком пов'язані життя й наукова праця послідовника В. Е. Графа – лісничого М.Я.Дахова.

У середині XIX століття в південних степах Росії відбулася унікальна подія – створення рукотворного лісу. Великоанадольский ліс по праву вважається колискою наукового степового лісовиробництва. Саме тут в 1843 році починалася історія російського степового лісовиробництва з її творчими пошуками, невдачами й досягненнями. Тут жили й творили такі видатні діячі лісової та географічної наук, як В.Е. Графф, Л.Г. Барк, М.Я. Дахов, Г.М. Висоцький, Д.К. Крайнев.

Експозиція музею розмістилася в 5 залах і тематично ділиться на три основних розділи: "Етапи степового розведення лісу" (історія Великоанадольского лісництва із середини XIX століття до сучасності), "Природні умови й багатства Великоанадольского лісу", "Меморіальний комплекс, пов'язаний з життєдіяльністю лісничого М.Я. лісовиробництва Дахова" й " Побут кінця XIX - початку XX століття".

Про розвиток Великоанадольского лісу й основних етапів розведення лісу розповідають діорами, численні рапорти В.Е.Графа Лісовому Департаменту Росії, плани Великоанадольского лісництва, фотоматеріали М.Я.Дахова, наукові праці Г.М. Висоцького, речовинні експонати. Сучасний етап характеризується розширенням розведення лісу й різноманітних способів догляду за лісом. Експонати розповідають про створення Державного лісового заказника "Великоанадольский" (1974 р.), про діяльність лісового господарства протягом останніх років.

Наприкінці XIX - початку XX століть при Великоанадольскому лісництві працювала лісова школа. Численні експонати, серед яких документи, особисті речі, розповідають про викладачів і вихованців лісової школи. (1906 - 1928 рр.). В 1929 р. лісова школа була реорганізована в лісовий технікум. Фотоматеріали, документи знайомлять із історією Великоанадольского лісового технікуму.

До музею примикає тіниста алея, на якій розташований пам'ятник В.Е. Граффу, встановлений у 1910 році. На території, що прилягає до лісового технікуму, розбитий дендропарк, перебуває будинок колишньої лісової школи й ділянка лісу, де збереглися перші посадки дуба, зроблені В.Е.Граффом.

 

 

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДИ ВЕЛИКОАНАДОЛЬСЬКОГО ЛІСУ

 

Рукотворний Великоанадольський ліс широкою смугою простягнувся з північного заходу на південний схід у Волновахському районі Донецької області. Площа лісу 2543 гектара.

Великоанадольський ліс має статус лісового заказника загальнодержавного значення. Він знаходиться на пологих схилах балки Кашлагач у верхів'ях невеликої річки тієї ж назви, що відноситься до системи рік Вовча-Самара-Дніпро. Ліс просіками розбитий на квадрати 500х500 м. Основні породи — дуб, клен, ясен, липа. Прижилися тут сосна, модрина, граб, а також екзотичні породи з інших частин світу: оксамит амурський, софора японська й інші. У заказнику налічується більше 600 видів рослин, з яких 37 охороняються законом.

Bcя територія знаходиться в помірному поясі, в області помірно континентального клімату. Рівнинний характер поверхні  сприяє вільному просуванню на територію Донецької області атлантичних, арктичних і континентальних повітряних мас. Взимку переважно північно-східні та східні вітри, влітку північно-західні і західні. Максимальні швидкості вітру досягають 20- 30 м / сек. Січневі температури повітря становлять мінус        4-6°С. Клімат нестійкий. У зв’язку з вторгненням теплих повітряних мас із заходу морози часто змінюються відлигами. У холодну пору року переважає Азіатський антициклон. Найтепліший місяць – липень, середня температура якого становить 23,4 ° С. Максимальна температура повітря в літній період близько 42 ° С. Загальна тривалість безморозного періоду  – до 198 днів. Середня кількість атмосферних опадів  400-450 мм. Основна кількість опадів (76-82%)  випадає у вигляді дощу і тільки 18-24% – у вигляді снігу. Територія області відноситься до зони з недостатнім та нестійким зволоженням. Максимальна кількість опадів випадає в травні-липні та вересні-жовтні, мінімальна взимку – січень-лютий. Дощі носять зливовий характер, короткочасні і охоплюють невеликі площі. Сніговий покрив досягає 10-30 см.

Грунти даної місцевості - звичайні чорноземні. Перегнійний горизонт чорноземів може містити до 12,5-13% гумусу у верхньому шарі. Вони дуже родючі, добре насичені азотом і часто калієм. Їх формування відбувалося на лесових породах під різно-травно-типчаково-ковилового степу, в умовах помірно посушливого клімату і глибокого залягання підземних вод.    Великоанадольський масив відноситься до штучно створених лісів. Значну частину на його околицях займає степова рослинність. Тут переважають різнотравно-типчаково-ковилові, типчаково-ковилові, полиново-злакові степи. У них переважають трав’янисті рослини – ковила (16 видів), тимофіївка, типчак, тонконіг, мятніков луговий, пирій повзучий, житняк, карагана, сон-трава, іриси, воронец, фіалка, шафран сітчастий, череда, грицики, полин, кермек, кахріс, молочай, ферулла та інші. По берегах боліт, річок і озер зустрічаються стрілолист, плавун Заплавний, їжачоголівник, очерет, очерет, рогозу, кінський щавель, м’ята австрійська, алтей, осока, іван-чай, а на поверхні водойм – латаття, кубушка, ряска.

В заказнику переважають змішані насадження дуба звичайного, ясена, клена, граба, липи. Зустрічаються береза, тополя, сосна кримська, оксамит амурський, модрина європейська, сосна звичайна, дуб каштанолистий і кавказький, горіх волоський, софора японська.

 

 

 

 

 

 

 

2.1. Аналіз видового складу дерев та чагарників Великоанадольського лісу Таблиця 2.1.

Висота і тривалість життя дерев

Зображення (фотографія)	Назва	Висота (м)	Тривалість жизни (років)	Примітка
	Береза повисла, береза поникла (Betula pendula Roth.), синонім береза бородавчаста (Betula verrucosa Ehrh.) — дерево родини березових (Betulaceae).	20-30 (35)	150 (300)
	Бархат амурський - ба́рхатне де́рево, амурське коркове дерево (Phellodendron amurense) — дерево родини рутових (Rutaceae)	до 20— 25 м
	Бархат манджурський			Інтродуцент
	Вільха сіра (Alnus incana (L.) Moench) — дерево родини березових (Betulaceae).	15-20 (25)*	50-70 (150)

 

	Вільха чорна, Вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.) — дерево родини березових (Betulaceae)	30 (35)	100-150 (300)
	Горіх волоський (Juglans regia L.) — високе могутнє дерево родини горіхових (Juglandaceae)	до 30-35 м
	Гороби́на звича́йна (Sorbus aucuparia) — вид роду Горобина	4-10 (15- 20) м	80-100 (300)

 

	горобина скандинавська (Sorbus intermedia)	4-10 м
	Груша звичайна (Pyrus communis L.) Місцеві назви — груша дика, лісовка, дичка тощо. З родини розових — Rosaceae.	до 20 (30)	200 (300)
	Граб звичайний (Carpinus betulus L.) — дерево родини березових (Betulaceae)	від 7 до 25 м

 

	Дуб звича́йний, або чере́шчатий (Quercus robur L., синонім Q.pedunculata[1]) — багаторічна рослина родини Букових	30-40 (50)	до 1500
	Дуб каштанолистий (Quercus castaneifolia)	30-40 (50)	до 1500
	Дуб кавказький	30-40 (50)	до 1500
	Ялина європейська, смерека (Рісеа abies) — високе дерево (25—40 м) родини соснових (Pinaceae)	30-35 (60)	300-400 (500)
	Яли́на колю́ ча, блакитна або колорадська (Picea pungens Engelm.) — вид хвойних дерев родини соснових (Pinaceae)

 

	Клен звича́йний[1], або гостроли́стий (Acer platanoides) — дерево родини сапіндових.	25-30 м
	Ли́па серцели́ста (Tilia cordata) — багаторічна рослина родини Мальвових.	до 30 (40)	300-400 (600)
	Модри́на європе́йська (Larix decidua) — струнке високе дерево родини соснових	(20-40 м)
	Яліве́ць звича́йний (Juniperus communis L.) — хвойна рослина роду Ялівець родини кипарисових.	1-3 (12)	500 (800- 1000)

 

	Осика (Populus tremula L., Populus pseudotremula N. Rubtz.) — дерево родини Вербові (Salicaceae). Тополя тремтяча	до 35	80-100 (150)
	Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) — високе  дерево родини соснових (Pinaceae)	20-40 (45)	300-400 (600)
	Софо́ра япо́нська або япо́нська ака́ція (Styphnolobium japonicum) — листопадне, дерево родини бобових	до 30 м заввишки
	Сосна́ кри́мська, сосна Палласа, сосна Палласова (Pinus nigra ssp. pallasiana) — підвид європейської чорної сосни (Pinus nigra)	20—30 м

 

	Сосна жовта або орегонська (лат.Pinus ponderosa) — велике дерево роду сосна родини соснових
	Сосна́ гірська́ (Pinus mugo) — сланкий чагарник (стелюх)	заввишки від 0,5 до 4,5 м.
	Катальпа бігонієвидна (Catalpa bignonioides)
	Клен сріблястий (Acer saccharinum)
	Хурма віргінська

 

	Сумах отруйний (Rhus coriaria L.) Невисоке дерево або кущ роду Сумах, родини сумахових	2-3 м заввишки
	Ясен пенсільванський (Fraxinus pennsylvanica)
	Туя західна (Thuja occidentalis) — вид хвойних дерев роду Туя (Thuja) родини кипарисових (Cupressaceae)	15-20	свыше 100
	Тополя (Populus) — рід деревних листопадних рослин, родини вербові (Salicaceae),	заввишки 18 — 45 м і більше.
	Тополя біла (Populus alba) — високе листопадне дерево родини вербових.	15-25 (35) метрів заввишки,
	Я́ блуня лісова́ (Malus sylvestris Mill., Malus praecox Borkh.) — дерево родини розових (Rosaceae)	10 (15)	до 200
	Ясен звичайний, Ясен високий (Fraxinus excelsior L.) — високе дерево родини маслинових	25-35 (40)	150-200 (350)

^* В дужках - висота і тривалість життя в особливо сприятливих умовах

2.2. Аналіз трав’янистих рослин Великоанадольського лісу

У Великоанадольському лісі під високостовбурними деревами знаходиться підлісок, що складається з дрібних дерев і різноманітних чагарників: горобини, ліщини, бруслини, крушини, жимолості, шипшини, малини, ожини, бузини, калини та ін Нижній ярус лісу складається з мохів (кукушкина льону та гіллястих мохів), а також трав'янистої рослинності, до складу якої входять сотні видів, що належать до різноманітних родів і родин, що створює складні рослинні асоціації, в яких цвітіння рослин починається з ранньої весни і триває до осені.

Особливо різноманітний склад рослинності в середині літа на лісових галявинах, а також на заливних поемних луках уздовж малих і великих річок, де, крім різнотрав'я, поширені різні злакові та метеликові рослини. Природні луки — це багатство лісової зони, їх треба поліпшувати для отримання доброякісного сіна.

Трав’яних рослин у Великоанадольському лісі набагато більше, ніж чагарників та дерев, разом узятих. Довжина їх стебла, як правило, невелика, хоча є і досить високі.

Особливість, яка характеризує трав’янисті рослини – це м’яке або соковите надземне стебло. Існує думка, що такі види трави є результатом еволюції деревних представників флори. Учені прийшли до такого висновку шляхом порівняння їх анатомічної будови з анатомічною будовою однорічних гілок споріднених деревних видів.

Трав’яні рослини по терміну існування поділяються на кілька видів:

однорічні, дворічні та багаторічні.

До однорічним відносяться ті, вся тривалість життя яких – один період вегетації, тобто один сезон, який сприятливий для їхнього росту. Як правило, насіння таких рослин проростають навесні, потім вони досягають своїх нормальних розмірів, зацвітають, плодоносять, а потім повністю відмирають. Це  лобода, волошка, мокриця і т.д.

Дворічні трав’янисті рослини мають два періоди вегетації: у перший утворюються їх вегетативні органи, після чого листя відмирають, а коріння залишаються, а на другий рік з бруньок виростають пагони, рослина плодоносить, а потім гине. Це  лопух, чортополох, кмин, цикорій.

Однак переважна більшість відомих нам видів – це багаторічні трав’янисті рослини, багато з яких не доходять до періоду цвітіння ні в перший, ні навіть у другий рік свого життя, а через п’ять-десять років після проростання насіння. Період цвітіння і плодоношення у них повторюється до двадцяти років. Щорічно з нирок утворюються нові наземні пагони, які до кінця вегетації відмирають, однак, не цілком: гине тільки верхня частина, при цьому те, що знаходиться на рівні грунту або під нею, залишається. Іноді пагони стеляться по землі, притискаються до неї засипаними рослинними залишками.

Майже всі трав’янисті рослини лісу є багаторічними, багато з яких довгий час утримують своє місце, при цьому, завдяки своїм довгим коріння і наземним паросткам, вони поширюються в різні сторони, захоплюючи нові місця проживання.

Цей різновид погано розмножується насінням, так як у лісі грунт майже завжди покрита товстим шаром опалого хвої або листя, що ускладнює проростання, а вегетативного способу розмноження така підстилка не є перешкодою.

Серед трав, які можна зустріти в наших лісових масивах, ростуть як квіткові, так і судинні спорові рослини, наприклад - папороті, хвощі, плауни. Але квіткових рослин зустрічається більше.

 З настанням весни, коли на деревах ще немає листя, починають дуже швидко рости, розвиватися ранні трави. Їх називають ефемероїдами. Це багаторічники, у яких весь цикл розвитку відбувається досить швидко. Навесні в лісі багато світла, так як ще немає листя на деревах. Грунт добре зволожений. Це дозволяє рослинам-ефемероїди успішно розвиватися.

Епіфіти - однорічні форми рослин, також можна зустріти в наших північних широтах. Це мохи, лишайники, які ростуть на стовбурах, старих гілках дерев. Також до епіфітам відносять деякі види папоротей, здатних рости як на грунті, так і деревних стовбурах.

З настанням літа, на деревах з'являється багато листя. Тому, освітленість значно знижується. У цей період можуть цвісти, розвиватися лише тільки тіньовитривалі трави. Причому в хвойних, змішаних лісах вплив дерев на трав'янистий ярус залишається незмінним. Тоді як ялинники дають постійну тінь, а соснові бори - розріджений світло. Трави змушені пристосовуватися до всіх цих умов.

Тому основними травами ліси є тіньовитривалі і тіньолюбні. До того ж їм доводиться більш економно випаровувати вологу, а також витрачати живильні речовини, на відміну від виростають на луках і галявинах.

 

2.3. Червонокнижні рослини  Великоанадольського лісу

В результаті маршрутних досліджень нами були виявлені такі рослини

Великоанадольського лісу, що занесені до Червоної книги України, або  знаходяться під загрозою зникнення на території Донецької області:

•                      .Pulsatilla nigricans Storck (сон чорніючий, сон-трава чернеющая);

•                      Tulipa quercetorum Klok. et Zoz. (тюльпан дібровний, тюльпан дубравный);

•                      Crocus reticulatus Stev. ex Adam. (Шафран сітчастий, Крокус сетчатый);

•                      Fritillaria meleagroides Patr. (Рябчик малий);

•                      Ornithogalim        Boucheanum         (Kunth)       Aschers.      (Рястка Буше,

Птицемлечник Буше);

•                      Stipa lessin-giana Trin. et Rupr (Ковила Лессінга, ковыль Лессинга) 

•                      Stipa Ucrainica P. Smirn. (Ковила українська, ковыль украинский.)

•                      Сaragana scythica (Kom.) Pojark.  (Карагана скіфська, карагана скифская)

•                      Nymphaea alba L. (Латаття біле, Кувшинка  белая);

•                      Nuphar lutea (L.) Smith. (Глечики жовті, Кубышка жёлтая)

•                      Scilia sibirica Haw. (Проліска сибірська, пролеска сибирская)

•                      Dryopteris filix-mas (L.) Schott (Дріоптерис чоловічий, Щитовник мужской)

На протязі декількох років (з 2006 року) ведеться робота по вивченню популяцій перелічених вище видів. Ареали зростання наносилися на карти місцевості. По можливості визначалась загальна кількість рослин популяцій, та середня густота рослин, а також вплив на кожну з вивчених популяцій антропогенного впливу.

 

ВИСНОВКИ

 

Красивий і різноманітний ліс у будь-який час року. Прибраний в смарагдову зелень весняного листя, весь повний сонячного світла навесні; спокійний і вабливий прохолодою жарким літом; золотистий, що просвічуються восени, коли шум опадаючої листя навіває і легкий смуток, і радісне очікування змін - всі ці картини Великоанадольського лісу надовго залишаються у пам'яті.

Великоанадольський ліс користується великою популярністю серед широких верств населення. Великі лісові квартали, мальовничі галявини, ставки - все це сприяє відпочинку, створює сприятливі умови для пізнання природи, естетичного збагачення. А скіфські баби нагадують про далеке минуле цих місць.

Головне диво Веліконадольського лісу – це факт сам його існування, вперше в історії лісорозведення що довів можливість створення штучних лісів в голому безводому степу. Приголомшує і рослинний світ лісу – тут можна зустріти безліч рослин, занесених в Червону книгу: піон вузьколистий, шафран сітчастий, бузок амурський та інші.

Подвижництво В. Є. Граффа не залишилося непоміченим, він отримав звання полковника Корпуса лісничих, був нагороджений орденом Святого Станіслава, орденом Святої Анни й медалями. У 1866 році він був обраний професором Петровської академії в Москві (нині Тимирязівська сільськогосподарська академія). Однак, очолювати кафедру лісництва в академії йому довелося недовго. Після важкої хвороби 7 грудня 1867 року В. Є. Графф помер.

Після нього у Великоанадольському лісництві плідно працювали видатні лісівники Л. Г. Барк, Н. Я. Дахнов, Г. Н. Висоцький, які на базі попереднього досвіду розвивали далі методи лісорозведення.

У 1892 р. у Великоанадольському лісництві почала працювати «Особлива експедиція з випробування й обліку різних способів і прийомів лісного та водного господарства в степах Росії», яку очолював Василь Васильович Докучаєв.

Ліс має велике водоохоронне, ґрунтозахисне, наукове та естетичне значення. З цим лісом пов'язана діяльність Г. М. Висоцького — ґрунтознавця, який розробив основи орокліматичної класифікації ґрунтів, встановив критерії сухості та вологості клімату, причини безлісся степів.

На території Великоанадольського лісу міститься курорт Форест Парк (площа 45 га), Великоанадольський лісовий коледж, Великоанадольський музей лісу, Великоанадольський дендрарій (площа 7 га).

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Химченко В. А. По заповедным местам Донбасса — Очерки. — Донецк, ООО «Лебедь», 2007

2.     Вільнаелектронна енциклопедія "Вікіпедія"

3.     Міховіч А. І., Макаренко А. Н. Великоанадольський ліс і грунтові води

4.     Лавренко Е. М. Леса Донецкого кряжа. – К. «Почвоведение», 1926, - №3, – 121с.

5.     www.designsamara.ru/  

6.     www.forestpark.com.ua  

7.     www.union.makeevka.com/2006/07/08/zapovednyj-ugolok/  

8.     www.volnov.org.ua /-Волноваськийміський портал  

9.     Газета «Донецкие новости»

10. Електроннагазета «Ділові новини»

11. http://moyaosvita.com.ua/geografija/klimat-donecko%D1%97-oblasti/  

12. http://donbass360.com/prigorod/tour-forest-park.html  

13. http://institute.com.ua/searchdirect.php?ID=2747012

14. https://uk.wikipedia.org/wiki/Великоанадольський_ліс

15. http://ukrbukva.net/5329-Velikoanodol-skiiy-les-znamenityiy-zakaznik-vDoneckoiy-oblasti.html

16. http://moyaosvita.com.ua/geografija/roslinnij-svit-doneckoї-oblasti/