Екологічний проект "Річка Сарата"

Про матеріал

Матеріал є інформаційно-дослідницьким проектом, що включає в себе опис річки Сарата (Одеської області) та її основних приток: Кипчак, Бабей, Джалаїр, Курудер. Вперше є спроба дослідити походження гідронімів приток. Зібрано інформацію та місцеві фото.. Описано і маловідомі місцезнаходження кам*яного віку на Саратщині. Зібрано інформацію щодо підтоплень населених пунктів та хімічного складу поверхневих вод.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Михайлівський НВК «ЗОШ І-ІІІст. – ДНЗ (ясла-садок)»

Екологічний проект

Річка Сарата

Роботу виконала:

Йожиця Дар’я Олександрівна,

учениця 7 класу

Михайлівського НВК

« ЗОШ І–ІІІ ст.- ДНЗ (ясла-садок)»

Саратської районної ради

Одеської області

Керівник:

Смолій Ірина Миколаївна,
вчитель української мови та

літератури

Михайлівського НВК

« ЗОШ І–ІІІ ст.-ДНЗ(ясла-садок)»

Саратської районної ради

Одеської області

Михайлівка – 2019

ЗМІСТ

І. Вступ………………………………………………………………………….3

ІІ. Наша Сарата:……………………………………………………………….5

Річка на території Саратської селищної ради…………………...6
Річка на території Зорянської селищної ради……………………7
Річка на території Михайлівської сільської ради………………..8

ІІІ. Етимологія гідроніму Сарата…………………………………………….9

IV. Притоки річки Сарата:…………………………………………………...12

Притока Кипчак……………………………………………………12
Притока Бабей……………………………………………………..14
Притока Джалаїр…………………………………………………..15
Притока Курудер…………………………………………………..18

V. Маловідомі місцезнаходження кам’яного віку і сліди екстремальних затоплень в Буджаку…………………………………………………………...21

VІ. Прояв процесів підтоплення в населених пунктах…………………….24

VІІ.Аналіз хімічного складу поверхневих вод………………………………27

VІІІ. Висновки…………………………………………………………………..36

VІІІ. Джерела……………………………………………………………………37

ВСТУП.

«Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди. Значно більше треба для того, щоб залишатись людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить».
В. О Сухомлинський.

Актуальність теми: Сьогодні ми все частіше чуємо слова «забруднення навколишнього середовища», «забруднення вод». Ми вже стали звикати до цих слів і продовжуємо свою бездіяльність. Нерозумні дії людей на планеті Земля у найближчий час можуть повернутися великим нещастям, бідами усього людства. В долі природи - наша доля і ми повинні зробити все для того, щоб використати останній шанс і допомогти рідній природі, тим самим зможемо продовжити життя в наступних поколіннях.

Проблеми екології не знають регіональніх меж. Все больше куточків української землі потребують допомоги: вініщуються унікальні природні екосистеми, засмічуються вікові парки, сквери и ліси, забруднюються озера та річки, сміття спотворює наші міста і села. Тож справа нашого громадянського сумління - зупинити це! Безпечне екологічне середовіще неможливо створити в окремо взятому регіоні. Це проблема загальна і вирішувати її слід спільними зусиллями.

Задумуючись над екологічними проблемами світу, перш за все треба дбати про чистоту тієї території, де ми проживаємо й розуміти що ми є частинка нашого великого дому — планети Земля. Саме такі думки спонукали розробити проект. Станьмо розумними господарями на своїй землі і пам’ятаймо, що екологічне забруднення, як ланцюгова реакція, може призвести до екологічної катастрофи.

Предмет та об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є водно-болотні угіддя Одеської області, предметом – річка Сарата та її притоки.

Мета проекту: закріпити знання про водно-болотні угіддя; звернути увагу на причини необхідності охорони водно-болотних угідь, джерела негативного впливу на довкілля; дати оцінку екологічного стану навколишнього середовища. Виховувати екологічні почуття.

Завдання проекту:

Окреслити територіальні межі річки Сарата та її притоків.
З’ясувати етимологію гідронімів.
Визначити основн проблеми регіону.
Зясувати стан річки та її притоків.

Характеристика проекту:

За кінцевим результатом: практично-зорієнтований;
За предметною галуззю – міжпредметний (основи здоров’я, українська мова і література, історія, виховна діяльність, хімія, біологія).
За тривалістю: середньотривалий;
За основною діяльністю – інформаційно-практичний;
За ступенем самостійності: дослідницький;
За характером контакту: зовнішній.

НАША САРАТА

Річка Сарата бере початок на території Молдови(пересохла та заросла сухим очеретом), протікає Причорноморською низовиною і впадає до озера-лиману Сасик (басейн Чорного моря).. Довжина річки 120 км, площа водозбірного басейну 1250 км. Похил річки 1 м/км. Долина трапецієподібна, з пологими, розчленованими балками і ярами, схилами; її пересічна ширина 1—2 км, глибина 40—50 м. Заплава завширшки до 500 м. Річище звивисте, на окремих ділянках випрямлене (загальна довжина 34 км). Влітку пересихає. Є шлюзи. Використовується для зрошення.

Фахівцями управління водного господарства Саратського району проведено обстеження річки Сарата з прибережними захисними смугами протяжністю 70 км. на території Саратського району. Річка протікає по територіям 9 сільських рад Саратського району.

В ході перевірки було виявлено порушення вимог Водного кодексу України, а саме:

по всій довжині річка у 2013р. була перегороджена 26 насипними земляними греблями:

на території Зорянської с/р - 1шт, Саратської с/р - 2шт, Плахтіївської с/р - 2шт, Мирнопільської с/р - 10шт, Надеждинської с/р - 5шт, Фараонівської с/р - 1шт, Петропавлівської с/р - 4шт, Міняйлівської с/р - 1шт, річка пересохла зовсім по території Михайлівської с/р, Зорянської с/р, Фараонівської с/р, частково по території Саратської с/р,

Петропавлівської с/р, Міняйлівської с/р.

Річка протікає по території Саратської селищної ради.

Протяжність річки на території Саратської селищної ради складає 6,3км.
В річці вода зеленого кольору, глибина 0,1 м - 0,5 м, ширина річки коливається від 5 м - 10 м.
Річка не розчищена, в деяких місцях пересохла та заросла очеретом.
Від з/д моста до території базару, по лівій стороні річки, ПЗС розорена. Правий берег річки забудовано житловими будинками.
На ПЗС, по правому березі, на відстані 2м розташована територія базару, відділу освіти, по лівому березі, в 3м від річки, розташований Саратський ЗПТ.
Виявлені по лівому та правому берегу з житлових будинків 2 скиди.
Річку на території селищної ради перетинають 1 з/д, 2 автодорожніх,

1 пішохідний мости та 2 земляні греблі.

Встановлено 2 водоохоронних знака.

На території Зорянської селищної ради

Протяжність річки на території Зорянської сільської ради складає 5,5 км.
Річка пересохла, в деяких місцях заросла очеретом, частина річки розчищена.
ПЗС в деяких місцях розорена та засмічена.
По правому берегу річки скидна труба з КП “Сарата” (без води).

В деяких місцях річку перетинає старе русло, яке заболочене та заросло очеретом.
По лівому берегу річки на відстані 200м розташована база “Южновация ”, на відстані 150м - база хімічних добрив “Агрон” та територія нафтобази (непрацююча).
Річку на території сільської ради перетинає 2 автодорожніх моста та 2 земляні греблі(1розмита.)

На території Михайлівської селищної ради.

Протяжність річки на території Михайлівської сільської ради складає 5км.
Річка пересохла, заросла очеретом.
Ширина русла коливається від 5 до 10м.
По всій довжині річка перетинається зі старим руслом, яке також пересохло та заросло очеретом.
По лівому березі річки на ПЗС, на відстані 2м, розташована тракторна бригада СВК «Рассвет» та виявлено розорювання ПЗС.
На відстані 60м від річки розташована автозаправка,
На відстані 100м - очисні споруди (неробочі).
Річку перетинає автодорожній залізобетонний міст.

ІІІ. ЕТИМОЛОГІЯ ГІДРОНІМУ САРАТА

Сарата бере початок на схід від села Опач (Молдова).

Внутрішні річки Молдови по режиму дуже відрізняються від Дністра і Прута. Всі вони маловодні, влітку сильно міліють, а іноді повністю пересихають, воду мають досить мінералізовану, часом непридатну для пиття. Особливо «солоними» є річки Великий, Середній і Малий Чулук, Кула - в північній Молдові; Ялпуг, Лунга, Когильник, Сарата, Ботна, Велика і Мала Сальче і інші - в її південній частині. Солоність їх викликана тим, що вони протікають по місцевостям, складеним соленосними неогеновими глинами. В кінці літа, особливо при тривалій відсутності дощу, уздовж русел цих річок по берегах тягнуться суцільні білі смуги солончаків з плямами сірчанокислих солей. Тому загальноприйнятою версією назви є пояснення: Сарата від румунського sărat - солоний.

Насправді це адаптована на українськомовному ґрунті прикметникова форма від молд. сэрат ‘солоний’ – дериват із суфіксом -ат-. Скажімо, формант -ат- є в назві Аленган, що в басейні Серету. Молдавске ален- «поволі» утворене від іменника саре ‘сіль’. Топонімні аналоги поширені як в українських регіонах зі значним східнороманським мовно-культурним впливом, так і на території Румунії: численні топоніми Sărata Baniului, La Sărata, Sărata-Coman, за твердженням професора Ю. Карпенка.

З огляду на словотвірну структуру гідроніма Сарата й ареал споріднених утворень на території Румунії малопереконливою видається гіпотеза Р.М. Козлової про слов’янське походження назви Сарата ‹ псл. *saratъ ‹ *sar- ‹ і.-є. *ser- ‘текти, рухатися’. За версією дослідниці, молд. сэрат, румун. sărat – запозичення зі слов’янських мов.

Пропонуємо іншу теорію, що теж має право на існування і є, швидше за все, доповненням версії професора Карпенка. Раніше на території смт Сарата знаходилося поселення буджацьких татар під назвою Гура-Курудер, отже можливий вплив тюркських мов.

Один з найцікавіших історико-лінгвістичних аспектів наукових досліджень пов'язаний з вивченням етнотопонімів - власних географічних назв, в основі яких лежать етноніми або етнічно марковані мовні елементи, так звані етнокультуреми. Таку етнічну маркованість можна угледіти в елементі сар-.

Що можна знайти в історичних джерелах з цього приводу?Стародавній народ saratae згадується олександрійським ученим II століття н. е. та Птолемеєм при обчисленні народів Західної Азії. Можливо, під час міграції западнотюркських кочівників народ «Саратан» або «Сарат-тав» міг якийсь час жити і на нашій території.

Родоплемінна група «Саратан» могла прийти в дозолотоординскій період міграції западнотюркскіх народів, тобто до середини XIII століття, оскільки в списках западнотюркскіх етнонімів XIV-XVII століть це етнічне ім'я вже відсутнє.

Численні етнічні імена кипчацьких родоплемінних об'єднань, що включають основу сар- (сарики, сариш, сари-уйсун, сари-стократ, кой-сари, кул-сари / курей-сари, ак-сари / ак-сара, сарай та ін. ) відображають ті процеси об'єднань, асиміляції, які відбувалися в періоди міграцій (великого переселення народів) в зонах контактів іранських і тюркських племен.
Історичні дослідження свідчать, що сари / сара - тюркізовані, кипчакізовані іранські в минулому племена, близькоспоріднені, цілком ймовірно.

Тюркізація йшла в I тисячолітті н. е. Спираючись на роботи лінгвістів-тюркологів, можна припустити, що сари / сара і Сарт - це різні фонетико-морфологічні варіанти етнічного позначення європеоїдних тюрків, ірано-тюркомовних кочівників, які, як відзначають історики, рано починають переходити до полукочового і осідлого господарства, будувати великі міста-фортеці - центри родоплемінних об'єднань.

Вся територія, де ми спостерігаємо найбільшу концентрацію топонімів з елементом сар- / сари (-а) - це територія, на якій в минулому відбувалися складні етнічні процеси, пов'язані з переміщенням племен і цілих народів. Цими етносами і були залишені топоніми - «мітки» їх перебування.Можна припустити, що поява елемента сар- / сари (-а) відноситься саме до такого найдавнішого періоду існування мов, чим і пояснюється його багатозначність.

У «Нотатках про етнічний склад тюркських племен» Н.А. Аристов говорить, що згадка племені на ім'я сари відноситься до III століття до н. е. і означає народність, яка була отуреченою. Етнонім Сарт можна розглядати як сари + формант -т, який з'являється в монгольський і післямонгольський час і є афіксом множини.

Тому, народно-географічний термін сара – «велике болото, заболочена річка, заосоченное болото» походить з індоіранських діалектів.

Таким чином, етнооснова сар- є іранотюркський елемент, багатозначний за своїм змістом, який міг брати участь як топооснова для етнічної або географічної характеристики, а також для адміністративно-господарської характеристики на певній території (Н., «сарай»: господарське приміщення – палац).

IV. ПРИТОКИ РІЧКИ САРАТА

Основні притоки річки: Кипчак, Бабей, Джалаїр, Курудер (ліві).

Притока Кипчак .

Кипчак бере початок на південний схід від міста Каушани (Молдова). Тече в межах Південномолдавської височини спершу на південний схід, у середній та нижній течії — на південь. Впадає до Сарати в межах села Міняйлівки. Маж приток – потік Єрмоклія.

Довжина 27 км (в межах України — 4 км), площа водозбірного басейну 109 км². Похил річки 4 м/км. Долина коритоподібна, з крутими схилами, розчленована ярами та балками, завширшки 1,5—2 км, завглибшки 50—60 м. Річище слабозвивисте, завширшки 0,5—1,5 м, зарегульоване ставками. Використовується на сільськогосподарські потреби.

Протяжність річки Сарата на території Міняйлівської с/р складає 6,2 км.
Вверх по течії до земляної греблі, що розмита, річка заболочена.
За греблею, до впадіння з лівого берега річки Копчак протяжністю 5 км, річка Сарата з водою, ширина річки сягає 7м.
Далі вверх по течії річка пересохла. З правого берега в р.Сарата впадає р.Фуратівка протяжністю 6,2км, пересохла.
По лівому берегу на відстані 100м розташовані: зернотік, автозапрвка та автомобільний гараж підприємства ТДВ «Мірний» на ПЗС на відстані 1м від урізу води розташована естакада, з ознаками автомобільних масел.
р.Сарата розділяє село Міняйлівку на 2 частини та перетинається 2 автодорожніми мостами та 1 розмитою греблею.

Варто відзначити, що пояснення назви річки точно невідоме, але значне число топонімів походять з архаїчних українських тюркизмів, а також з антропонімів тюркського походження, носії яких не обов'язково були тюрками.

Кипчак — термін, який має кілька значень. Що цікаво, сама назва племен кипчаків за допомогою даних тюрксько-караїмської мови можна сприйняти по-новому: слово "кипчак" має значення "колесо", і в діалектах тільки караїмської мови це слово зносилися в декількох варіантах: кіпчек , кіпцек, кюпчек, кьупчакь, кюпчек, тіпцек! Греки називали кипчаків «команами», сакси Трансільваніїї – «вальві», «фальбен», що означало – «жовті люди».. Ми знаємо їх під назвою «половці». Більшість філологів переконані, що що в основі цього слова є корінь –поле-. Тюркське слово «кипчак» означає «люди степу чи поля». Скажімо, "Дешт-і-Кипчак" в перекладі з перської означає "Степ половецька".

Притока Бабей

Бабей бере початок на північ від села Фештеліца (Молдова). Тече в межах Причорноморської низовини спершу на південний схід, далі — на південь. Впадає до Сарати на південь від села Фараонівки. Довжина 31 км (в межах України — 7 км), площа водозбірного басейну 220 км². Похил річки 3,9 м/км. Долина має рівнинний характер, завширшки до 2 км. Річище пересічно завширшки 2 м. Влітку й восени пересихає. Має ерозійні процеси.

На території Фараонівської сільської ради річка має протяжність 7,3 км. До місця впадіння р.Бабей р.Сарата пересохла, далі, вниз по течії - з водою. Її ширина коливається від 3м до 5м, глибина складає 30-40 см. Через річку проходить один пішохідний міст. По правому берегу ПЗС не розорена, використовується як пасовище. На відстані 2м, по лівому берегу, спостерігається розорення ПЗС, засіяна пшеницею. На відстані 30-35 метрів розташовано сміттєзвалище.

Походження назви нам невідоме. Можемо припустити, що етимологічно воно пов’язане з давнім «баба». Саме слово «баба» тлумачиться з санскриту як - "душа", "предок", "батько", "старійшина". Кам’яні баби були для наших пращурів і, сподіваюсь, будуть для нащадків - символом Дикого Поля, в якому квітла відвага кімерійців і половців, героїзм скіфів і нестримна воля козаків. Вони мали суто матеріальне значення. Остання ж хвиля скотарів, що споруджувала кам’яні статуї на теренах сучасної України – половці.Боввани часто ставились попередніми хазяями Степу у ключових місцях, поблизу джерел з водою, вказували на місця безпечної переправи річок і балок, слугували орієнтиром та точками зборів.Тому, можливо, притока Бабей була токою точкою переправи. В інших культурах теж знаходимо слово «баба», скажімо у індійській культурі воно означає "батько".
Зокрема в літературі знаходимо описи Великого лугу, де бабами називали пеліканів ( території «біліли од баб»), а кучеряві дерева Лугу ставали притулком горлицям, тетеревам, сорокам, стрижам, удодам, соловейкам, щоглам та іншій співочій і неспівочій птиці, чий спокій порушували хіба,що соколи, яструби та шуліки.

Притока Джалаїр.

Джала́р (інша назва — Джалаїр) — річка в Молдові та Україні, в межах Білгород-Дністровського та Саратського районів Одеської області. Ліва притока Сарати. Джалар бере початок біля міста Штефан-Воде (Молдова). Тече переважно на південь. Впадає до Сарати на південь від села Благодатного.

Довжина 33 км (в межах України — 21 км), площа водозбірного басейну 151 км². Похил річки 3,4 м/км. Долина коритоподібна, завширшки до 2 км, завглибшки до 60 м. Річище слабозвивисте, завширшки пересічно 2 м, протягом року часто пересихає. Влітку бувають дощові паводки. Замерзає в грудні, скресає в лютому – на поч. березня; льодовий покрив нестійкий. Стік частково зарегульований ставками, воду використовують на сільськогосподарські потреби.

Протяжність річки Сарата на території Надеждинської сільської ради складає 14,6 км.
В річці вода напівпрозора, в верх по течії рівень води спадає, глибина коливається від 0,1м до 1м, шириною 16м, берега не розмиті.
Річка місцями пересихає та заростає очеретом, старе русло перетинається з новим.
ПЗС не розорені та використовуються як пасовище. Річка не розчищена.
Через річку проходять 2 автодорожні мости, 6 земляних гребель з яких 1 розмита.
В річку Сарата по лівому берегу впадає річка Джалаїр, протяжністю 10,2 км, яка пересохла і заросла очеретом та балка Холодна, протяжністю 15 км, також пересохла та заросла очеретом.

Гідронім Джалар тюркського походження, виник способом складання двох основ — джал «грива; витягнений увал; низька височина з добре окреслиними формами» та аїр «протока; біфуркація річки; відросток гори; водорозділ» за ознакою «розгалужена річка між протяжними коритоподібними схилами».

Джалар – власний етноантропонім, сформований на основі назв племен, родів, етнічних груп. Тому, своєму новому селищу в долині Джалар, вони дали попередню назву Marienfeld. У свою чергу, це дає нам змогу відповісти на дослідницьке питання про причини появи в сусідніх Акерманському та Бендерському уїздах Бесарабської губернії.однакових ойконімів.

У літературі може згадуватися як «Жалаіра», «джалаіри», рідше - «чжалаір».Джалаїри походять з численної і сильної групи монголів, відомих під ім'ям Еке-монгол (великі монголи). З самого початку діяльності Чингісхана джалаіри стали на його бік.

Притока Курудер

Курудер- річка в Україні, в межах Саратського району Одеської області. Ліва притока Сарати (басейн Чорного моря). Довжина 13 км. Долина неглибока, з пологими схилами. Річище слабозвивисте (в пониззі більш звивисте), влітку пересихає. Споруджено кілька ставків.

Курудер бере початок на схід села Надежди. Тече спершу на південь, далі — переважно на південний захід..

Над річкою розташоване село Плахтіївка:

Протяжність річки Сарата на території Плахтіївської сільської ради складає 11км.
Річка заповнена водою, ширина річки 10-12м, місцями приблизно 20м. Глибина коливається від 15 до 25 см.
Річку перетинають 2 земляні греблі і 1 автодор. міст.
Вода в річці в спокійному стані швидкість течії 0 м/c.
Річка місцями заросла очеретом. На протязі всієї довжини перетинається зі старим руслом, яке місцями з водою та заросло густим молодим очеретом. Берега

в річці не розмиті, заросли степовою травою.

На лівому березі річки, приблизною довжиною 500м, на відстані 16 м від берега виявлено розорення ПЗС, засіяно суданкою.
По правому берегу, на ПЗС річки, розташовано літній табір для овець зі спуском у воду.
По лівому березі річки впадає балка Курудера протяжністю 25 км, заповнена водою, місцями заросла очеретом.

Маємо деякі думки щодо походження назви.

Аккерманська фортеця була головним центром регіону, до якого османи, у зв'язку з фінансовими і комерційними міркуваннями, докладали чимало зусиль у створенні стабільності. Землі довкола Аккермана фінансово підпорядковувались двом видам влади: 35 з них були виділені султану, а 57 – вакифу Стамбульської мечеті султана Селіма1.Проте в дефтері 1570 р. є записи “харич ез-дефтер”, що показують населені пункти, яких нема в попередніх тахрір-дефтерах, зокрема в долині Курудере – 10.Іще одним фактом на підтвердження того, що ці села були створені відносно недавно, є те, що часто села названі в честь однієї особи, і саме ця особа була вказана як перший житель цього села.

Тому, у групі гідронімів з кінцевими -ар, -ер, -ир, -ір, -ор (в тому числі й іншомовних з агентивними суфіксами -ир, -ер, чи аналогічними фіналями), окремі з яких могли пройти стадію «топопімізації і морфологізації кінцевих елементів, що починають сприйматися як суфікси».

Гідроніми з кінцевим -ор, -ер більш схильні приймати у родовому відмінку флексію -а (з випадінням при тому у суфіксах чи їх аналогах голосних о, е: Бугор — Бугра, Бобер — Бобра, але без випадіння голосного в граматично неадаптованих іншомовних фіналях -ер: Курудер — Курудера, Хаджидер — Хаджидера, Чилігідер — Чилігідера ).

Фемінінні українські і субстантивовані іншомовні гідролексеми в системі назв рік і річок басейнів Пруту, Серету і Дністра становлять переважну більшість. Чоловічий рід протиставляється їм в основному по лінії непрозорості, а звідси й чужомовності семантики та іншогенетичної морфологічної структури. Маскулінні іншомовні назви у верхів’ях течій, переважно романського походження, у понизов’ї — тюркського, не без окремих слідів, треба припускати, скіфсько-іранського і навіть кельтського походження. Наприклад, у верхів’ях такі назви, як Гирбос, Фросиниш, Перкалаб, Турбат, Серетель, Езерул, Корбул, Кетросул…, а у понизов’ї: Киргиж, Ташлик, Анчокрак, Карадай, Джалар, Чилігідер, Брезой, Карадай, Курудер, Хаджидер.

V. МАЛОВІДОМІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ КАМ’ЯНОГО ВІКУ І СЛІДИ ЕКСТРИМАЛЬНИХ ЗАТОПЛЕНЬ В БУДЖАКУ

В долинах річок Сарата і Когильник знайдено два пам’ятники кам'яного століття.

Колекції їх нечисленні, але вони походять з стратифікованих відкладень, комплексний аналіз геоморфології, стратиграфії і споропилкових спектрів стоянок дозволив датувати їх кінцем плейстоцена. Обидва розрізи фіксують сліди епохи екстремальних затоплень - ряду стрімких кліматичних подій, що вплинули на клімат і рель’єф регіону.

Місцезнаходження пам'ятників. 1 - Чилігідер; 2 - Белолісся-Острів. ромбами відмічені місця знахідок.

Місцезнаходження Белолісся-Острів виявлено на лівому (північному) березі безіменної стариці, що впадає в основнве русло р. Сарата навпроти південної околиці с. Михайлівка . Стариця - відокремлена від річки ділянка її колишнього річища або озеро, що лежить у старих залишених річкою річищах. Майданчик, на якому розташований пам'ятник, підіймається на 1,5-2 м. над дном стариці (сухої більшу частину року) і на 3-4 м. над урізом води в р. Сарата в серпні. Стариця далі на північний захід повертає до течії річки і з’єднується з нею в 280 м. на північ від пам'ятника, котрий таким чином лежить на своєрідному «Острові».
Белолісся-Острів було відкрито 2011р. Хоча, швидше за все, перші археологічні матеріали на цьому пам'ятнику були виявлені набагато раніше. Окремі знахідки на поверхні «острову» були зібрані ще в 1965, 1967 і 1977роках співробітниками експедиції, що проводила розкопки розташованої неподалік відомої стоянки Белолісся - Михайлівки.

Комплексні стратиграфічні і геоморфологічні дослідження дозволяють зі значною часткою ймовірності стверджувати, що майданчик, на якому розташовано місцезнаходження, є залишком так званої протерраси.

Протерраса - це особливого роду геоморфологічне утворення, що є свідченням бурхливих кліматичних подій епохи екстремальних затоплень.

Кремінне знаряддя. 1—6, 10 — Чилигидер; 7—9, 11—12 — Белолісся-Острів.

Отже, як Белолісся-Острів, так і Белолісся розташовані на протеррасі, прорізаній руслом стариці.

В даний час в долині Дністра виділено три різновікових рівня протеррас. Біля с. Михайлівка, найімовірніше, вивчено найнижчий рівень протеррас, висотою3-4 м. У зачистці лівого борту стариці на місцезнаходженні Белолісся-Острову була виявлена наступна послідовність відкладень:

1 - грунтовий горизонт (чорнозем);

2 -щильний сірий і темно-сірий горизонт, з вкрапленнями карбонатних стягнень;

3 -карбонатний горизонт;

4 - зеленувато-палелеві суглинки;

5 - алеврити і суглинки жовтувато-зеленуваті з плямами озалізнення. (Простежено до глибини 283 см).

Нижні стратиграфічні горизонти відносяться до генетичного типу кріосуспензитів. Такі відкладення формуються при таянні вічної мерзлоти на схилах і в бортах річкових долин.

Цілком можливо, що в долині р. Сарата кріосуспензити утворилися внаслідок подій епохи екстремальних затоплень, що датується 16-14 тис. р. т.

Епоха екстремальних затоплень -період затоплення значних территорій суші водою, що звільнилася в ході дегляціаціі - не тільки відступу льодовиків, а й танення вічної мерзлоти.

У Північно-Західному Причорномор'ї епоха екстремальних затоплень також мала значні наслідки. Рівень Чорного моря піднявся, і вода покрила значну частину північно-західної ділянки шельфу.У долинах річок також відбувалися затоплення, внаслідок аномальновисокого стоку талих вод у море. Скидання Дністра, по реконструкції ям, зріс в той час у 4-5 разів в порівнянні з сучасним показником, а дрібних річок (таких, як Когильник і Сарата) - в 6-8 разів. Саме тоді долини річок Буджака набувають ширину, що не відповідають їх сучасній потужності, і характерну «коритоподібну» форму.

Епоха екстремальних затоплень значно вплинула на рельєф Буджаку. Сліди її численні. Сюди слід віднети і кріосуспензити, що зіграли свою роль у формуванні особливих аккумулятивних протеррас в долинах річок Північного Причорномор'я вцілому і Білолісся-Острова зокрема.

Адаптація людини після епохи екстремальних затоплень може бути вивчена краще. Адже людина в заключному періоді плейстоцена використовує новоутворену форму рельєфу, заселяючи протеррасу, що засвідчено місцезнаходженням Білолісся-Острів та стоянки Чилігідер.

Обидва пам'ятники, найімовірніше за все, відносяться до дріасу III і до фінального палеоліту, чи мезоліту. Повну ясність в питання про кореляцію відкладень можуть принести лише подальші вивчення стоянок Чілігідер і місцезнаходження Білолісся-Острів.

Отже, долини річок Сарата і Когильник – цінні історичні пам’ятники кам'яного століття.

VI. ПРОЯВ ПРОЦЕСІВ ПІДТОПЛЕННЯ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ

Об'єктивну оцінку підтоплення можна давати тільки на базі спостережень за рівнем та гідрохімічним складом ґрунтових вод (ГВ). Для цього необхідно проводити систематичні моніторингові спостереження: мати сітку пунктів спостережень і відповідний картографічний матеріал. Відсутність режимних свердловин (пунктів) або їх незначна кількість не дозволяє слідкувати за динамікою режиму ГВ і не дає змогу картувати процеси підтоплення в цілому по кожному СНП. В силу цих причин достатньо достовірних даних про масштаби підтоплення багатьох населених пунктів майже немає. Можкмо говорити лише про підтоплення останніх років.

Справжньою катастрофою стає весняне підтоплення Сарати в заплаві однойменної річки. Раніше щороку згадувалося про кілька «нижніх» вулиць селища. Але останнім часом вода стала з’являтися в будинках, підвалах, оглядових ямах гаражів, проступати на городах і в його верхній частині.

На початку липня 2013 року природа піднесла людям дуже повчальний урок. Після злив у Республіці Молдова, Тарутинському і Арцизькому районах, прориву дамби Олександрівського ставка в Тарутинському районі водяний вал полився в низини Саратського району. Це трапилося в ніч на 5 липня 2013р. Велика кількость води з боку села Брезоая, підняла рівень води в ставку Старий. Площа ставка - близько 50 га, він знаходиться на території двох держав (65% на території України, 35% на території Республіки Молдова). У зв'язку з припливом стався перелив через дамбу, що спричинило за собою прорив довжиною близько 30 м. і висотою 5-7 м. з витоком великої кількості води в русло річки Сарата. Не витримуючи напору, валилися насипні дамби, розташовані по руслу річки Сарата.

Частково затопленими виявилися вулиці сіл Петропавлівка та Міняйлівка. Від річки Когильник особливо постраждала Новоселівка. Заросла очеретом, замулена річка Сарата втримувала водяний наплив, і рівень зливових вод у нижній частині Сарати піднявся від одного до півтора метра. Будинки й городи опинилися підтоплені в масштабах, яких район не бачив десятки років. Вода проникла у приватні будинки, під’їзди багатоквартирних будинків. У вересні потужні опади знову випали над Саратським і сусідніми районами. Затопленими виявилися багато населених пунктів. Сарата теж.

Однією з проблем є те, що люди віддавна розміщали свої житла поруч із водоймами й добре розуміли потенційну небезпеку такого сусідства. Будинки «нижньої», або так званої «нової» Сарати споруджувалися років 60 – 70 тому. Але тоді люди не враховували можливих сценаріїв майбутнього глобального потепління та раптової появи, по суті, тропічних дощів, що стали характерними й для цієї місцевості. Тому, затоплення заплавних земель під час повеней та паводків є абсолютно природнім для річки.

Востаннє русло річки Сарата розчищали 2008 року, 2018р. Роботи почалися від села Білолісся на межі з Татарбунарським районом угору по річці Сарата.

$C:\Users\Сарата\Desktop\сарата\речка Сарата\р.Сарата розчистка Михайлывка 26.10\received_497359124081612.jpeg$ $C:\Users\Сарата\Desktop\сарата\речка Сарата\р.Сарата розчистка Михайлывка 26.10\received_299636790635371.jpeg$

Після розчищення ситуація з підпиранням ґрунтових вод значно покращилася в Михайлівці та Зорі, де вода в підвалах у період весняного повіддя вважається явищем звичним. Нерозчищеною залишилася частина русла річки на довжині райцентру Сарата. Кажуть, це й стало головною причиною подальшого потужного підтоплення Сарати у 2012 – 2014 роках та система зливостоків. Зокрема, ситуацію у Михайлівці покращила прокладена у 1986р. дренажна система.

Саратські старожили охоче розповідають, що періодичні підтоплення в останні два роки ускладнила поява нового стадіону в центральній частині селища Сарата 2012 року. Дану територію не забудовували десятиліттями. Пустир у самому центрі селища слугував своєрідним природним резервуаром для дощових і ґрунтових вод. Розповідають, що він міг уміщати до тисячі кубометрів небесної та підземної води, яка поступово, через підземні протоки, просочувалася до річкового фарватеру.

Не дивно, що при будівництві стадіону довелося його піднімати на метр вище колишнього рівня із застосуванням дренажної системи ґрунту. Але природа помстилася за порушення балансу. Вода, яка раніше збирається в центральній частині селища, як у тарілці, починає просочуватися в будинки та підвали. А біля стадіону стало проявлятися дивне явище, яке можна виставляти для огляду в інтернеті. Під тиском маси стадіону довкола нього забили джерела. Сьогодні більшість жителів Сарати схиляються до думки, що стадіон став причиною, яка серйозно ускладнила проблему підтоплення, тепер уже на більшій частині території селища.

VII. АНАЛІЗ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ПО БІОГЕННИМ ПОКАЗНИКАМ

Одними із складових водних об'єктів є біогенні речовини (БР ) і деякі мінеральні речовини, які найбільш активно беруть участь в життєдіяльності водних організмів. До них відносяться: сполуки азоту (NH₄+, NO₂-, NO₃-), заліза (Fe₂+, Fe₃+) і деяких інших мікроеле-ментів.

природні води БР поступають головним чином з площі водозбору і з стічними водами при розпаді тваринних і рослинних організмів, життєдіяльність яких протікає у водному середовищі. Концентрація їх в природних водах звичайно невелика і, як і режим БР у водних об'єктах, значно залежить від температури води, яка у свою чергу визначає інтенсивність життєдіяльності організмів і процеси утворення і розпаду органічних речовин.

Біогенні елементи (БЕ) це хімічні елементи, що входять до складу біогенних речовин і організмів і виконують певні біологічні функції. До найважливіших БЕ відносяться кисень, вуглець, водень, азот, фосфор, сірка, кальцій, калій, натрій, хлор, кремній, залізо, марганець. [1] Вони мають важливе значення для життєдіяльності рослинних і тваринних організмів. У свою чергу концентрації БЕ і їх режим цілком або частково залежать від інтенсивності біологічних процесів, що протікають у водних об'єктах. Основними процесами, що визначають круговорот і розподіл БЕ у воді водного об'єкту, є фотосинтез і розкладання (розпад) органічних речовин. Тому наводимо аналіз вмісту деяких компонентів у водах річки Сарата.

Біохімічне споживання кисню (БСК).

Згідно [4,5] бажані і допустимі величини показників якості вод, що використовуються для різних цілей, не повинні перевищувати 5 мгО2/дм3, а гранично допустимі концентрації (ГДК) для рибогосподарських цілей - не більше 3мгО2/дм3.

В водах річки Сарата вміст БСК5 варіював в межах 0,2-11,2 при середньому значенні 4,3 мгО2/дм3, що в 1,4 рази перевищує ГДК. В серпні 2005 і липні 2006 років зафіксовано перевищення, яке склало відповідно 21,5 і

19,5 мгО2/дм3.

Хімічне споживання кисню (ХСК) .

Вміст вповерхневих водах не повинен перевищувати 25 мгО/дм3.

В водах річки Сарата вміст ХСК варіював в межах 149,1-370,5 мгО/дм3 при середньому значенні 272. Максимальне значення було зафіксоване в липні 2006 року і склало 475,6 мгО/дм3. В цілому перевищення ГДК складало від 6 до14,8 раз, максимальне - в 19 разів.

Сполуки азоту.

Присутність у воді підвищеного вмісту іонів амонію, нітриту і нітратів свідчить про забруднення водойми органічними речовинами. Гранично допустимі концентрації для рибогосподарського водокористування в природних водоймах іона амонію (NH4+), нітритного іона (NO2-) і нітратного іона (NO3-) не повинне перевищувати 0,5, 0,02 і 45 мг/дм3 відповідно.

В водах річки Сарата вміст іона амонію (NH4+) варіював в межах 0 - 1,9 мг/дм3 при середньому значенні 0,72 мг/дм3. В цілому перевищення ГДК в середньому складало 1,4, максимальне перевищення - 3,8ГДК, яке

було зафіксоване в липні 2006 року. Вміст нітритного іона (NO2-) і нітратного іона (NO3-) всередньому складав 0,12 і 1,4 мг/дм3 відповідно, хоча слід зазначити те, що максимальне значення NO3- становило 11,6-18,8 мг/дм3 і було відмічене тричі: в лютому 2005 (11,6 мг/дм3), в березні 2006 (14,8 мг/дм3) і в травні 2007 рр.( 18,8 мг/дм3). Перевищення ГДК по нітритному іону складало в середньому 6 разів, максимальне значення - 6,7ГДК. В водах річки Фонтанка за даними 2008 року вміст NO2- становив 0,14 мг/дм3, NO3- 59,3 мг/дм3 .

В водах Сасикського водосховища за даними серпня 2008 року вміст нітритних (NO2-) і нітратних (NO3-) іонів практично дорівнює 0. Іон амонію знайдено в пробах води на ВНС-1 (0,5 мг/дм3) і біля кладовища с. Глибоке (1,68 мг/дм3).

Вміст хлоридів і сульфатів. Джерела природних вод господарсько-питного і культурно-побутового призначення повинні містити не більше 350 мг/дм3 хлоридів і 500мг/дм3 сульфатів.

В водах річки Сарата вміст хлоридів коливається в межах 568-1276 мг/дм3 при середньому значенні 844 мг/дм3. Вміст хлоридів має природне походження. Це вплив Сасикського водосховища і частково ґрунтових вод. Вміст сульфатів коливається в межах 962-2595 мг/дм3 при середньому значенні 1343 мг/дм3.

Фосфор мінеральний (фосфати).

Вміст сполук фосфору схильний до значних сезонних коливань, оскільки вони залежать від співвідношення інтенсивності процесів фотосинтезу і біохімічного окислення органічних речовин. Мінімальні концентрації фосфатів в поверхневих водах спостерігаються звичайно весною і влітку, максимальні - восени і взимку. Гранично допустима концентрація фосфатів - 0,2 мг/дм 3, фосфору загального-0,5 мг/дм3.

В водах річки Сарата вміст фосфатів коливався в межах від 0 до 1,63 мг/дм3, середнє значення - 0,58 мг/дм3. В листопаді 2005 і травні 2007 рр. вміст останніх складав 2,75 і 2,57 мг/дм3 відповідно. Перевищення ГДК коливається в межах 1,3-8,2 раз, максимальне - 12,9ГДК.

В водах Сасикського водосховища за даними серпня 2008 року вміст фосфатів коливався в межах 0,30-0,98 мг/дм3 при максимальному значенні, яке було зафіксовано біля середини дамби, 1,39 мг/дм3. В цілому перевищення ГДК варіює від 1,5 до 4,9 , максимальне значення - майже 7ГДК.

Сума солей.

Сумарний вміст всіх знайдених при хімічному аналізі води мінеральних речовин складає мінералізацію даної води. Мінеральний склад важливий в пунктах господарсько-питного і культурно-побутового водокористування і не повинен перевищувати по мінералізації 1000(1500) мг/дм3, або 1-1,5 г/дм3.[3,4]

В водах річки Сарата показник мінералізації коливався в межах 2,39 - 5,30 г/дм3, середнє значення - 3,85 г/дм3.В водах Сасикського водосховища за даними 2008 року показник мінералізації змінювався в залежності від пункту забору води від 1,19 до 2,18 г/дм3 , середнє значення - 1,13 г/дм3.

Взагалі цей показник, як і іоний склад, на річках є природнім тому про забруднення або

перевищення ГДК говорити недоцільно. На Сасикському водосховищі, в якому гідрологічний режим частково підтримується штучно, такий показник мінералізації в останні роки є "штучно-природним".

Візуальне обстеження і експрес-контроль якості води.

В результаті польових обстежень русел і долин малих річок, акваторії Сасикського

водосховища, узбережжя водойми і пересипу склалася певна картина.

Берегова лінія на південь від села Борисівка на відстані 1,5-2 км засмічена багатьма купами гною і іншими побутовими відходами, іноді трапляються мертві тварини. Біля с.Глибоке практично аналогічна картина, окрім цього земельні наділи розорані практично до бровки урізу. Повздовж східного берегу наявність сміттєзвалищ спостерігалося лише біля с.Трапівка.

Обстеження долин річок Когильник і Сарата, які впадають в Сасикське водосховище. Маємо результати :

Річка Когильник.

Гирло річки в рельєфному відношенні є низовиною і розташоване в верхів'ї водосховища. Від місця впадіння в Сасик і до моста на трасі Ізмаїл-Одеса русло річки знаходиться майже в природному стані, завширшки від 15 до 50м., спостерігається замулювання русла. Берег пологий і представлений відкладеннями піскуватих глин, важких суглинків і мулистими утвореннями, покритими різноманітною луговою і болотяною рослинністю. Деякі види рослинності занесені в Червону і Зелену книги України.

Русло річки покрито болотяною рослинністю на 50-90%. Це в основному зарості очерету. Водна поверхня місцями покрита синьо-зеленими водоростями. Вода в річці слабопрозора, каламутна,

практично без запаху. Температура води на момент обстеження була близькою до температури повітря - 32-34 С.

В ході обстеження були знайдені окремі предмети неприродного походження - пластмасові і скляні пляшки, залишки багаття, побутові відходи (на 500м - до 10 одиниць сторонніх предметів).Стан прибережної захисної смуги переважно природній, не зруйнований, на деяких ділянках берег розораний. На лівому березі уздовж русла річки висаджені водоохоронні насадження (лісосмуги). Насадження частково проріджені стихійними вирубками місцевого населення. Не дивлячись на те, що ландшафт заплави Когильника практично не змінений і привабливий для відпочинку, рекреаційна завантаженість фактично нульова – відпочиваючі майже відсутні, за винятком окремих рибалок. Господарська діяльність на данному відрізку русла річки незначна. На лівому березі землі зайняті під сільгоспвиробництво - частина під ріллю, частина під пасовище.Від моста на трасі Ізмаїл-Одеса і до межі району русло річки каналізоване, тобто спрямлене.

Поблизу села Ново-Олексіївка русло річки перегороджено греблею. Дно річки замулено (до 15см), мул м'який, глинисто-піщаний.

Водна рослинність русла представлена 3- 5 видами. Прибережна захисна смуга більш багата різними видами лукопасовищної рослинності. Місце лівобережної захисної смуги частково розоране. Русло річки заросло болотяною рослинністю майже на 90%, а від греблі коло села Ново-Олексіївка до межі району - практично на 100%. В цій частині річки потоку води практично не видно.Стан берегів і прибережної захисної смуги (до 25 метрів від урізу води) - незадовільний.

Береги схильні до водної ерозії, покриті луговою і болотяною рослинністю. Місцями трав'яна рослинність частково деградована у зв'язку з випасом худоби. Природний ландшафт в районі стариці біля села Ново-Олексіївки частково збережений і привабливий для відпочинку. Проте в даний час стариця обміліла, русло її заболочено, покрито заростями очерету і іншою болотяною рослинністю.

В пригирловій частині річки Когильник стан оцінюється як "ще добрий", але в ній можуть розвиватися деградаційні процеси. Далі до меж району стан річки "задовільний", в ній активно відбуваються негативні зміни. В останні три роки влітку вона пересихає. Необхідно приймати кардинальні рішення про зупинення руйнівних процесів для річки і її екосистеми.

Річка Сарата. Від межі Татарбунарського і Саратського районів на південь до моста через р. Сарата (поблизу с.Зарічне) русло ріки сухе. Береги і дно русла заросли лугово-степовою рослинністю, іноді зустрічаються дерева, що вказує на відсутність води на цій ділянці вже декілька років. По берегах зустрічаються предмети неприродного походження (сміття). Місцями трав'яниста рослинність деградувала у зв'язку з випасом худоби і розорюванням берегів.

Від моста на південь русло річки Сарата частково збереглося майже в природному стані, але в результаті діяльності людини до 20% русла річки зазнало змін. Мул на дні товщиною до 15см в основному м'який, але паводками не виноситься. Вода в річці каламутна із запахом (на території Сатарського ринку). Температура води близька до температури повітря. По берегах і в самій річці зустрічаються предмети неприродного походження - пластик, метал, скло, побутові відходи і ін. По характеру водної рослинності переважають 1-2 види. Є зарості очерету, які охоплюють більш 50% водного дзеркала річки.

Стан прибережної захисної смуги переважно природний, не зруйнований. На деяких ділянках береги розорані, природна рослинність зменшується.

В пригирловій частині річки Сарата, яка ще поки існує завдяки Сасикському водосховищу, стан оцінюється як "задовільний", в ній активно відбуваються негативні зміни. Від моста біля с. Зарічне і до меж району русло річки сухе .

Хімічний склад води річки Сарата:

Інгредієнти	Уміст, мг/дм³					Коефіцієнт варіації, %
Інгредієнти	Мінімальний	Максимальний	Середній	Стандартна похибка	Стандартне відхилення	Коефіцієнт варіації, %
Ca²⁺	61,5	424	198,8	19,2	113,3	38,9
Mg²⁺	17,1	435	172,7	16,4	97,1	33,3
Na⁺	104,2	2208	814,9	92,3	546,1	187,6
K⁺	3	26	12,8	1,1	6,1	2,25
СО3^2-	0	20,8	4,54	1	6,1	2,11
НСО₃^-	152,5	723	363,3	26,4	156,1	53,6
SO₄^2-	129,6	3560	1133,7	143,4	848,2	291,4
Cl^-	83,4	2400	1040,8	112	662,5	227,5
Мінералізація	643	9758	3727,3	372,9	2206	757,8
рН, од.	7,25	8,8	8,17	0,08	0,41	0,17

Розчинний кисень є одним з важливіших розчинних газів. Він постійно присутній в поверхневих водах і його режим в значній мірі визначається хіміко-біологічним станом водних об'єктів, так як якість вод, і є важливим показником забрудненості водного об'єкту, його біологічного стану, домінуючих в ньому роцесів утворення, деструкції органічної речовини, інтенсивності самоочищення. Джерелом надходження кисню в поверхневі води є процеси абсорбції його з атмосфери поверхневим шаром водного об'єкту і продуціювання кисню внаслідок фотосинтетичної діяльності водних організмів, яка протікає також в поверхневому шарі водойми.

Окрім цього він може потрапляти в водні об'єкти з дощовими і талими водами, котрі зазвичай ним перенасичені. Споживання кисню в водах пов'язане з хімічними і біохімічними процесами окислення органічних і деяких неорганічних сполук (Fe2+, Mn2+, NH4+, NO2-,H2S, CH4, H2 та ін.), а також диханням водних організмів.

Розчинний кисень в поверхневих водах знаходиться у вигляді молекул O2 і розчинність його зростає з пониженням температури, мінералізації і з збільшенням тиску.В поверхневих водах вміст розчинного кисню може коливатися в межах 0 - 14 мг/дм3 і змінюватися в залежності від сезону і часу доби. Дефіцит кисню частіше спостерігається в евтрофованих водоймах, а також у водних об'єктах, які вміщують велику кількість забруднюючих і гумусових речовин. Гранично-допустима концентрація розчинного кисню у воді для рибогосподарських водойм становить не менше 4 мг/дм3.

Концентрація розчинного кисню в ході спостережень і вимірів складала : на ВНС-2 - 4,16-4,61 мг/дм3, мінімальне значення було зафіксовано наприкінці серпня місяця і склало 3,46 мг/дм3; біля с.Борисівка - 5,02-5,85 мг/дм3, максимальне значення, зафіксоване в середині серпня, склало 10,98 мг/дм3; на водоймі- від 4,14 до 7,30 мг/дм3 при середньому значенні 5,64 мг/дм3; на малих річках - від 4,09 до 8,07 мг/дм3.

Проаналізувавши дані спостереження зарозчинним киснем можна констатувати, щопрактично всі виміри зафіксували вміст розчинного кисню вище мінімальної позначки ГДК. Отже, за цією ознакою Сасикське водосховище і, частково, річки не можуть бути евтрофованними водоймами.

Проведені польові і лабораторні роботи показали наступне:

Екологічний стан річок Когильник і Сарата оцінюється як "ще добрий" і "задовільний". "

За проведеним експрес-методом вода в водосховищі і в малих річках відноситься до лужної з середніми показниками рН 7,30-9,00- в водосховищі і 7,27-8,19 - в малих річках.

Спостереження за розчинним киснем вказує, що практично всі виміри зафіксували вміст останнього вище мінімальної позначки ГДК. Отже це є одним із доказів, що Сасикське водосховище і малі річки (в пунктах спостереження) не є евтрофованними водоймами.

Показник мінералізації, як і вміст хлоридів і сульфатів, перевищує по показникам ГДК, але це не можна вважати забрудненням, а скоріше – класичним підтвердженням зональності вод (як поверхневих так і підземних). Інакше кажучи- "якість вод змінюється з півночі на південь"і апріорі на півдні, особливо в гирлі, вона значно гірша, ніж на півночі.. Окрім того в нас не існує достатнього джерела забруднення сульфатами і хлоридами. А підвищений вміст хлоридів і сульфатів, як і загалом мінералізація, є природнім.

ВИСНОВКИ

В останні роки численні природні функції водно-болотних екосистем і їх цінність для людства стали знаходити все більше розуміння і документальне підтвердження. Це призвело до значного збільшення витрат на відновлення втрачених або деградованих гідрологічних і біологічних функцій водно-болотних угідь. Однак цього недостатньо - набирає обертів робота з удосконалення практичних методів в глобальному масштабі, у міру того як світові лідери докладають зусиль, щоб впоратися із наступом водною кризою та наслідками зміни клімату.

Здатність водно-болотних угідь адаптуватися до умов, що змінюються, а також до прискорених темпів змін матиме вирішальне значення для людського суспільства і дикої природи скрізь, де в повній мірі відчувається вплив зміни клімату на життя нашої екосистеми. Тому не дивно, що весь світ звернув увагу на водно-болотні угіддя та послуги, які вони надають нам.

Ми живемо у історичній частині екосистеми, і не маємо права знищити її, наш обов’язок зберегти цінні території для нащадків Кожен з нас може внести свій невеликий внесок в охорону водно-болотних угідь. Це дуже просто. Це не вимагає грошей або багато часу. Головна ідея - "не нашкодь"!

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:

Баскаков Н.А. Тюркские языки. М., 1960.
Веселовский Н. И. Современное состояние вопроса о «каменных бабах» или «балбалах» // Записки Одесского общества истории и древностей. — Т. ХХХІІІ. — Одесса, 1915.
Гераклитов А.А. История Саратовского края в XVI–XVIII веках. Саратов, 1923.
Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М., 1984.
Дашкевич Я. Р., Трыярски Э. Каменные бабы Причерноморских степей. Коллекция из Аскании-Нова. — Варшава, 1982.
Департамент екології та природних ресурсів Одеської області: Режим доступу:http://ecology.odessa.gov.ua
Мадуев А.С. Из области топографической ономастики южного Поволжья // Сб. ст. в честь акад. А.И. Соболевского. Л., 1928.
Максимов Е.К., Хижняк Л.Г. О топониме Саратов // Четыре века. Саратов, 1991.
Максимов Е. К., Хижняк Л.Г. Указ. соч.

9. Малоизвестные нахождения каменного века: Режим доступу:

https://www.e-anthropology.com/DownloadFreeFile.aspx?DwID=4887

Телегін Д.Я., Потехіна І.Д. Кам'яні боги "мідного віку".- Київ, 1998

Ольховский В.С., Евдокимов Г.Л. Скифские изваяния VII-III в.в. до н. э. - М; ИРАН, 1994.

Річка Сарата: Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/Сарата_(річка)
Телегін Д.Я. Вартові тисячоліть.- Київ, 1991.
Хижняк Л.Г. Что рассказывают названия об истории заселения Саратовского Поволжья? // Хижняк Л.Г., Новоженова З.Л. Зеленый остров, Серый ключ, Красная речка. Саратов, 1991.
Шер Я.А. Каменные изваяния Семиречья.// М.-Л.: 1966.
Трубачев О.Н. Indoarica в Северном Причерноморье. Москва, 1999.
Шепінський А. А. Антропоморфні стели Північного Причорномор'я // Археологія. — 1973. — № 9.
Яворницкий Д. И. Каменные бабы // Исторический вестник. — Т. XI. — СПб., 1890.
Яворницький Д.І. Археологические раскопки. — К.: Типография Г.Т. Корчак-Новицкого, 1885.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Смолій Ірина Миколаївна

Пов’язані теми

Українська мова, 7 клас, Позакласні заходи

Додано

23 травня 2019

Переглядів

1707

Оцінка розробки

Відгуки відсутні