Екологічний проєкт "Збережемо наші водойми", Презентація

Лебединський заклад загальної середньої освіти І-ІII ступенів №5 Колективний екологічний проєкт Збережемо наші водойми Підготували учні та батьки 4-Б та 7-Б класу

Групи для створення проєкту: І група « Краєзнавці» (учні 7-Б класу) ІІ група «Дослідники»(учні 7-Б класу) ІІІ група «Екологи»(учні 4-Б і 7-Б класу,батьки,випускники школи) ІVгрупа «Літератори»(учні 4 –Б і 7-Б класу) Vгрупа «Художники»(учні 4-Б класу)

Група «Краєзнавці» Першими будівниками фортеці і міста Лебедина були козаки-черкеси. Будівництво укріплення на старому Лебединому городищі датується 1653 роком. Першою архітектурною спорудою в поселенні був п’ятикутний у плані Замок або Малий городок, розташований на пониженій стрілці плаского мису лівого берега річки Вільшанки (біля нинішнього мосту по вулиці Карпова в районі нинішніх будівель суду і прокуратури). Фортецю захищали з півночі і заходу широкі плеса річки Вільшанки, загаченої в кількох місцях, з південного боку – річка Труфанка і Труфанове болото, а зі сходу – Перекоп (рів, заповнений водою). 

Де було засноване наше місто Засновники Лебедина обрали для поселення живописне місце – межиріччя. На південному сході – велике болото, з якого витікала річка Труфанка, а з півночі і заходу місто оперізувала болотиста річка Вільшанка. Труфанка – народна назва річки. В історичних документах частіше згадуються інші назви –Буравка, Боровка, а один документ, датований 1773 роком, її назвав чомусь Нелепівка.

Про Замків став На всіх старих картах Лебедина показана величезна заплава Вільшанки. Назва її – Замків став. Омивав він колишні Замкову, Шевську та Петропавлівську вулиці. Глибину природної заплави підсилювала Замкова гребля. Належав став поміщику Гладкову. Це була і скарбниця для лебединців, і нещастя. Скарбниця, бо заплава годувала місто рибою. Рибні торгові ряди були влаштовані безпосередньо на березі річки(нижче нинішньої центральної аптеки). Став відгороджував від «города»(центр міста) всю північно- західну окраїну. Мешканці Троєщини і Кобижчі добиралися у центр міста окружним шляхом, через «Можню». Міська управа викупила став у Гладкова і спустила його. А згодом збудували нову високу дамбу. Колишній став перетворився в болото, а після його осушення – у прекрасні сіножаті.

Документи свідчать, що… В «Экономических примечаниях…» про водяні млини в Лебедині говориться: «Водяные мельницы внутри города: первая на плотине, называемой Василевой, одна о двух мучных поставах майора Афанасия и прапорщика Ивана Джунковских, на второй плотине, называемой Замковой, о двух мучных поставах вдовы капитанши Герасимовой. На третьей плотине, называемой Авраменковой, вдовы обывателя Матрены Авраменковой два амбара, из коих в первом о двух мучных поставах, а в другом о двух же, одним помольном, а другим просеяным. На четвертой плотине, называемой Ушивской, два амбара,из коих в первом о двух мучных поставах, а в другом сукновальном обывателя Степана Ошивского. На речке Труханке, она же и Боровка, мельница об одном помольном поставе священика Иоана Лесницкого, которые действия имеют весною и осенью, и в дождливое время».Це так званий млин- весняк.

У плані міста Лебедина за 1786 рік на річці Труфанці значиться аж три греблі і дві на притоках Вільшанки, одна – на потічку, що виходив із Сотникового озера, друга –на потічку, що витікає із Боднівського болота. Про бувші водяні млини лишились тільки згадки у назвах гребель: Василева, Ушивцева, Авраменкова, Йосипенкова, Нова.

А що ж було далі? У 1907 році були осушені рештки величезного Замкового стану, “гнилий ставок” на р. Труфанці, а сама річка пущена в підземну трубу.  У 1985 р. було розроблено новий генеральний план подальшої забудови м. Лебедин. Він передбачав збереження історичного ядра міста. На території колишнього Труфанового болота, що опинилося в центрі міста, було запроектовано обширний перспективний житловий район. Місто втратило свою ландшафтну неповторність. Генплан передбачав створення у заплаві річки Вільшанки зони відпочинку для мешканців та гостей міста (дендропарк, міський пляж тощо).

Група «Дослідники» З найдавніших часів і донині живе в краї легенда про врятування Лебедина Божою Матір’ю: «Тоді полчища ординців після довгої облоги кинулись на штурм Лебедина і, коли вже похитнулася сила лебединців, Мати Божа зняла з себе покров і осліпила нею нападників. Коли ж ординці прозріли, замість міста вони побачили велике озеро, з глибин якого йшло свічення золотих куполів церков. Місто опустилося під воду». Ще й тепер охочі приходять на світання до лебединського озера і у віддзеркаленні сонячних променів намагаються пізнати силуети стародавнього Лебедина.

Ще одна легенда розповідає: «Колись давним-давно в невеличкому містечку жив красень-хлопець і чарівної вроди дівчина. Молоді покохали один одного. Та в переддень весілля на це містечко напали татари. Вони без жалю убивали старих людей і немовлят, а молодих дівчат і юнаків брали в полон. У неволю потрапили також хлопець і дівчина. Полонених молодят разом із багатьма міщанами нападники замкнули в котрійсь із хат. І тоді юнак і дівчина стали просити у Бога або звільнення, або швидкої смерті. І сталося диво: юнак і дівчина перетворилися на білих лебедів і вилетіли у вікно. І ще не раз бачили люди, як над цим містечком кружляли білі лебеді. З тих пір це місто називають – місто Лебедів». (З книги Б.Ткаченка „Лебедія)”  

На фото- зображення озера Лебедине, що зникає…

Лист- звернення Шановні депутати Лебединської міської ради! Ми , юні жителі міста, під час роботи над проєктом дізналися, що наше озеро Лебедине, річка Вільшанка, Труфанка були чистими і прозорими. У водоймах водилася риба, яку дозволяли ловити всім бажаючим. А тепер наше озеро зникає, річка заростає очеретами. І напевне, скоро настане той час, коли ми взагалі не зможемо навіть ступити у воду , не те що покупатися. А де ж нам відпочивати влітку? А де будуть відпочивати наші діти? Адже поки ми виростимо, щоб очистити водойми, то напевне, і очищати вже буде нічого – скрізь один очерет та болото. Тому ми звертаємося до вас: збережіть річку Вільшанку та озеро Лебедине! Порятуйте їх! З повагою учні 4-Б та 7-Б класу Лебединської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5    

Група «Літератори» Марія Кулішенко, 2004рік Є озеро тут однойменне, Гарніше від справжніх перлин. Таке дороге теж для мене, Як місто моє Лебедин… ( «Лебедин»)

Алла Лисянська, 1992р. Річечко моя, Вільшана, Ой погана тобі шана. І брудні у тебе води, Бо стоять кругом заводи. Всі забули, що ти є, Що джерельце вже не б’є, Що пора тебе, невдаху, Прочищати бідолаху… ( «Вільшана»)

Олена Фалько,1994р. Лебединое озеро рядом И Чайковский наслышан о нем, Видел озера нашего глади. Не его ли восславил потом? И Рахманинов,юный Сережа, Здесь концерты, романсы писал, В год тот памятный, сердцу пригожий, Он Чайковскому их посвящал. Знаменитый певец Борис Гмыря, Прославляя родной Лебедин, С нашей песней объехал полмира И коснулся народных глубин… («Наш Лебедин»)

Творчість учнів та батьків 4-Б та 7-Б класу 2/28/20

2/28/20

2/28/20

Група «Художники»

Роботи учнів 4- Б класу 2/28/20

2/28/20

2/28/20

2/28/20

Група «Екологи» Ось що ми побачили на березі Вільшанки (Василева гребля)

А ось – результат…

Далі буде… 2/28/20