31 березня о 15:00Вебінар: Викладання хімії в умовах дистанційного навчання

Екологічний вечір "Збережемо життя навколо нас"

Про матеріал

Екологічний вечір

Збережемо життя навколо нас

Мета: розвивати в учнів екологічне мислення, культуру; формувати в них почуття обов'язку та відповідальності за стан довкілля.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Екологічний вечір

Збережемо життя навколо нас

Мета: розвивати в учнів екологічне мислення, культуру; формувати в них почуття обов’язку та відповідальності за стан довкілля.

Хід заходу

На сцену виходять ведучі. (Святково прибраний зал. На сцені висять картини із зображенням природи рідного краю. На сцені композиції з квітів)

Ведуча 1

Всім, хто присутній сьогодні на святі

Скажем слова ми прості:

«Здрастуйте, любі друзі,

Школярі, батьки, вчителі»

Ведуча 2


Люблю тебе, мій рідний край,

Люблю, як матінку свою,

І вірним серцем я вбираю

Красу невимовну твою.

Люблю поля, ліси і гори,

Твої озера голубі,

А синє небо, наче море,

Так до лиця іде тобі.

Ти у піснях, у вишиванках,

В барвистих квітках навесні,

Вмиваєш  росами  щоранку

Свої простори осяйні.


Ведуча 1


Природа нам – як рідний дім,

Вона усім – як мати.

         Щоб лад завжди був в домі                    

         тім     

        Про це нам треба дбати.

Не рви, не знищ,  і не зруйнуй –

        Це заповідь для тебе,

Красу планети не зіпсуй –

Вона одна під небом.


Ведуча 2

Зачудована ти? Подивись   

навкруги.

Де ж ота первозданність

природи?

Під кислотним дощем

почорніли луги

І в гріхах помирають народи.

 

 

 


1-й читець

Чому шалені бузувіри

Природу нищать, мов кати?

Невже їх породили звірі?

(Та й звірі не роблять підлоти).

Де наші ріки і озера,

Де кришталева та вода?

Чому замулені джерела?

Чому спіткала нас біда?


 

2-й читець       


 


 


        Був в селі моїм ставок

         Глибокий, гарненький,

         А тепер заріс травою

 Та й став      зелененький   

 Ще недавно солов’ї

 В нас співали навесні,

 Покропили буряки –

То замовкли навіки.

Та і бджілки в нас були,

Мед у вулики несли.

А тепер всі поздихали,

А хімії нам все мало.

А дерева у степу

Дуже вже слабенькі,

Ми і тих не бережем,

Вирубаєм частенько.

А в нашії  ліси

Ой, прийшли сумні часи.


Тепер лісу не дістати,

        Значить, будем свій пиляти.


 

Сценка «Три мисливці» (за картиною В.Перова «Мисливці на привалі»)

1-й мисливець. Йду я, значить, лісом, а на мене з кущів вовцюга! Паща-то! Очища палають!

2-й мисливець. Ну ти й сказав, Сергійко.

1-й мисливець. Чому ж?

2-й мисливець. Та тому, що вовків у наших лісах вже років із сорок як винищили.

1-й. Ну так цей вовк… Тобто ні, я згадав, то ж лисиця була. Точно! Руда така, хвостом туди-сюди. Я її узяв на мушку…

2-й. Ой, не можу, де ж ти міг лисицю бачити? Заговорюватись почав.

3-й. Ну що ти до нього причепився? Людина він чутлива, може, на картинці у дитинстві бачив.

2-й. Слухай, Сергій, а може, ти зоопарк з лісом переплутав?

1-й. Нічого я не переплутав.

2-й. Ось у зоопарку тварини ще точно живуть. А в наших лісах із тваринного світу, видно, одні туристи залишилися.

1-й. Можливо, я того, у темряві не розібрав? Ну звичайно! Не лисиця це була, а цей, як його… з вухами, що все від вовка бігає.

3-й. Заєць, чи що?

2-й. Не слухай його. Це він з мультфільмом переплутав. Правда, Сергій? Там ще вовк кричить увесь час: «Ну, Заєць, постривай!» Він і в тебе в лісі так кричав?

1-й. Та за кого ти мене маєш?  Та я, якщо хочеш знати, сам на ведмедя ходив.

3-й. І як ведмідь після цього?

1-й. Та я прийшов, а ведмідь десь заблукав.

2-й. Досить вже байки розказувати. У наших лісах дня три треба бродити, щоб на метелика чи ящірку натрапити, а не те щоб на зайця чи вовка.

3-й. Гаразд, не сваріться. Краще порадіймо за тих тварин, які від нас, від людей, схоронилися. Дай їм, Боже, довгих років і гарного потомства.

1-й. А я й рушницю із собою вже не ношу – один чохол задля виду. А так, ходжу собі лісом, мрію.

2-й. Ой, гляньте, та невже заєць пробіг? Вухастий такий.

2-й. Ну ось, буде тепер що дітям розказувати, та й онукам також.

1-а ведуча. Великої шкоди  завдають природі браконьєри. Це вони винні у тому, що весною журавлі не летять на знайомі місця. Це вони відібрали пісні птахів у Землі.

2-а ведуча. Птахи, риби і звірі в душі людей дивляться.

Всіх їх жалійте, люди, не вбивайте,

Небо без птахів – не небо!

Море без риб – не море,

А земля без  звірів – не земля.


 


1-й читець


Дивлюсь я на небо

Та й думку гадаю,

Що ми після себе

На світі лишаєм?

Ліси наші в’януть,

Нема більше рік,

Пташки покидають

Край рідний навіки.


 

 


Сценка «Симпозіум звірів»

(Біля великого пенька зібралися на симпозіум «звірі» та «птахи» (діти у масках). На почесно­му місці голова Лев. Поруч з друкарською машинкою сорока-секретар.)

Лев. Так ось, вельмишановне товариство, дозвольте розпочати наш симпозіум. Сьогодні на порядку нічному одне питання: запис у Червону книгу. Знаю, що кожному своя шкура ближча до тіла і всякому кортить першим потрапити на сторінки цієї найдорожчої для нас книги. Але ж зрозумійте, вас он скільки, а книга одна. Отож будемо брати до уваги лише серйозні й переконливі пропозиції. У першу чергу слухаємо тих, кому занадто вже припікає...

(Вгору підносять руки «лапи», «крила», «ратиці».)

Сорока-секретар (до лебедя). А ти чого крила надриваєш? Вашого бра­та вже давним-давно занесено до Червоної книги...

Лебідь. Бачте, шановний секретарю, у книгу занесено, але браконьєри б'ють нас, мов скажених собак.

Лев. Так то ж браконьєри. Пора всякому знати, що і палка раз на рік стріляє. На книгу надійся, а сам пильнуй і не підставляй свою нерозум­ну голову під кожне дуло...

Сохатий. Що не кажіть, але ж серед мисливців багато таких, хто за­готовляє для нас узимку корм...

Олень. Не буду сперечатися щодо кормів, але те, що мисливці заготовляють наші роги, м'ясо, шкуру...

Лев. Прошу виступати по суті.

Вепр. Що ж робиться? Нашому брату тепер ніде й голову прихилити. У лісі під кожним кущем туристи з гітарами й транзисторами. Була одна схованка болото, а тепер і там музика грає.

Лев. Пробачте, але лізти в Червону книгу з таким рилом це справж­нісіньке свинство. У нашому лісі вас ще вдосталь. Треба, дорогесень­кий, пристосовуватися до нових умов. Рийте нори, як от борсуки, і живіть собі на здоров'я...

Борсук. Якби ж воно так. Хтось пустив чутку, що в нас сало цілюще.

Лев. Вашу пропозицію візьмемо до уваги. Але знайте міру і рийте нори десь у глухих місцях, а не під самісіньким носом у людей. На­вчіться у бобрів. Вони вхід до своїх нір роблять з-під води...

Бобер. Як не ховаємось, а все одно браконьєри «луплять» нас на шапки.

Лев (до сороки). Вважаємо, що борсука і бобра треба записати у Чер­вону книгу. Хто там іще?

Заєць. Дуже прошу вас запишіть! У нашому лісі на кожного сіро­маху припадає по сім мисливців. А в кожного щонайменше сотня пат­ронів... Словом, якщо не запишете, сам на себе лапи накладу...

Лев. Воно, з одного боку, й шкода вас, куцохвості, а з другого зло бере. Лишився живим так сховайся й не ворухнись. Так ні, одне миршаве зайчисько за ніч наробить стільки слідів, наче їх там тисячі. Отож запишемо, але з умовою.

Заєць. Ура! Ура! Тепер я всім браконьєрам носа втру (мов ужалений
зривається з місця і зникає в чагарниках. У цей час зовсім неподалік лунає
постріл.)

Лев. Лихо тому, в кого не лише хвіст, а й розум короткий. Адже й
віслюку відомо, що ні браконьєри, ні їх собаки перед полюванням книг
не читають, навіть Червоних. І все ж вірте: буде і в нашому лісі такий
день, коли зникне останній браконьєр. Адже добрих людей он скільки!
Тож у них шукаймо захисту. 

Вони ж як-не-як брати наші старші.


Учениця

Не забувай, що ти – людина,

Земної радості творець.

Для тебе – вірність лебедина,

Для тебе – пісня солов’їна,

Природи мудрої вінець.

Швидко так біжить-біжить,

Ну а хвилька – як намисто,

Душу веселить.

Бережіть джерельце, люди.

І воно напоїть вас.

Хай дзюрчить джерельце всюди!

Заклика десятий клас.


Пісня «Ми бажаєм щастя вам»

В селах, де кружля сірчистий газ,

Де феноли часто душать нас, 

Де хорошу воду вже ждемо вічність ми.

Дуже треба кожному із нас

Дуже треба кожному

Берегти красу її.

         Приспів

Ми бажаєм щастя вам,

І воно повинно прийти,

Тож рук  ви докладіть

І природу збережіть.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

  1. Білявський Г.О. Основи екологічних знань. – К.: Либідь, 1997.
  2. Бровдій В.М. Охорона природи. – К.: Генеза, 1997.
  3. Екологічна освіта в школі: нестандартні уроки, виховні заходи. Автор-упорядник Т.Ф. Рябчук. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада +», 2008.
  4. Любчак О.О. Виховання захисників природи. – К.: Рад. школа, 1985.
  5. Пустовойт В.І. Планета-океан. – К.: Веселка, 1990.
  6. Позакласні заходи з екології  / Упоряд. В. М. Андрєєва. – Х.: Вид. група «Основа», 2009.
  7. Торгало Л.П. Позакласна робота з біології. – К., 1967.
  8. Трайтак Д.И. Как сделать интересной внеклассную работу по биологии. – М., 1971
  9. Хлонь Н.А. Стежина екологічних знань і вмінь // Початкова школа. – 1999.
  10. Хоменко Л.В. Виховують народні традиції // Рідна школа. – 1999
  11. Шевців З.Г. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. – 1993

 

docx
Пов’язані теми
Екологія, 10 клас, Сценарії
Додано
30 липня 2019
Переглядів
276
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку