Еколого – природнича конференція в інтеграції з українською творчістю на тему: " Глобальні проблеми людства"

Еколого – природнича конференція

 в інтеграції з українською творчістю

 на тему: "  Глобальні проблеми людства"

 

      (На фоні музики Гіазотто " Адажіо").

Мій вік двадцятий, сповнений тривоги,

Шалених ритмів, стресу, відкриття.

Від космосу до самого земного –

На карту ставить долю і життя.

У відчай впала молода тополя,

Вмирав повільно скручений листок,

Болять забруднені легені поля:

Біль віддає у схожий колосок.

Мов примули на діючих вулканах,

Понад землею зводяться АЕС.

Іде на людство хвилею цунамі,

Збунтованого атома прогрес.

 

Людина  - частина природи. Її життя пов’язане з  деревами, квітами, тваринами. Вона стала розумною і сильною. І відчула себе володарем землі: вигадала багато різних машин, побудувала тисячі фабрик і заводів, що чорною хмарою диму оповили планету, обплутали її павутинням залізниць і автомобільних магістралей. А щоб утвердитися в своїй силі, винайшла багато різної зброї. І як результат: кожної хвилини на нашій планеті –

• знищується більше 50 акра лісів;
• Знищується 50 т родючого ґрунту;
• Виділяється більше 12000 т СО₂ ;

Кожної години :

• 2000 т кислотних опадів випадає в північній півкулі;
• 55 осіб отруюються в та гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин;
• 5 - 6 виді рослинного та тваринного світу зникають;
• 1700 акрів продуктивної землі стає пустелею;
• 2000 дітей помирають від голоду;
• 1000 осіб умирають від отруєння водою.

Чому так відбувається ? До яких наслідків це може призвести? Чи можна зупинити  процес знищення природи? Чи зможуть діти ХХІ століття слухати спів солов’я, нюхати квітку, бачити зірки, купатися в морі?

Сьогодні це зло приймає глобальні масштаби. І коли не пізно треба прислухатись до голосу мудрих людей, вчених.

Про природу, людину, екологію, про складні процеси відтворення життя в природі , про небезпеку яка нам загрожує ми будемо сьогодні вести мову.

На нашу прес – конференцію  прибули представники міжнародних організацій: спеціалісти, міністри, директори, експерти, народні депутати, професора. Після закінчення конференції  відбудеться аукціон думок і доказів. Я б хотіла щоб ви уважно прослухали інформацію наших гостей і взяли участь у аукціоні

" купуючи" думку яка вас зацікавила. В другій половині конференції  ми познайомимось з творчістю поетів, яких також хвилює доля рідної землі і природи.

 

1. Розвиток де градаційних процесів на планеті прогнозували давно. Ще великий мислитель та лікар Авіценна ( Х – ХІ ст.) зрозумів. Що хід суспільного розвитку та господарської діяльності згубний для природи та небезпечний для людини. Результати цього впливу у повному обсязі виявили лише в ХХ ст. Глобальне потепління пов’язано з " парниковим ефектом". Пропонуємо вашій увазі коментар фахівця моделювання глобальних біосферних процесів РАН, професора___________  ( Додаток №1)

 

2.Нещодавно в м. Києві був відкритий Інститут екології людини. Над чим працюють учені цієї установи нам розповість директор Інституту екології людини____________(Додаток №2).

     Здавалось, квітень землю чарував,

Раділо сонце весняній роботі,

Ніхто ще не підозрював, не знав,

Що станеться вночі, що буде потім.

А в місті, що жило своїм життям,

Слова кохання чулися відверті…

Та час мине – і буде небуття,

Чорнобиль буде, мов синонім смерті…

( На фоні музики Брамса " Симфонія №3").

Сьогодні ,вже у ХХІ столітті, увесь світ відчув екологічні наслідки викиду з активної зони 50МRn радіонуклідів і 50 МRn радіоактивних газів, які піднялися з потоком повітря на висоту 1200 м і вище. Про причини і наслідки Чорнобильської трагедії нам розповість доцент дослідницького інституту атомної енергетики______(Додаток №3)

 

3. Для детальної розповіді про вплив радіації на організм людини слово надається народному депутату партії " Зелених", який займається вивченням радіаційної екології_______________(Додаток №3).

 

4.    Очерет почорнів, бо намок.

  Йдуть осінні дощі проливні.

  А лелеки лишають ставок,

  Крила чистять притихлі сумні.

 

Я думаю  ви всі зрозуміли , що мова піде про кислотні дощі, а розповість нам про їх представник Гідрометеоцентру України ___________( Додаток № 4).

 

5. Одеський інститут південних морів працює давно. А проблем у Чорному  морі не меншає. Яке становище Чорного моря на сьогодні нам доповість співробітник цього інституту__________( Додаток № 5).

 

6.                          Планета в висі – ніби м’яч барвистий,

Який хтось невидимий рухає

І хочеться його узяти в руки

І весь гарненько вимити дочиста.

Від кіптяви, яку не продихнути,

І від нещастя різних там нітратів

Щоб знов Землі, красивій і багатій,

Здоров'я первозданне повернути.

Слова  "нітрати"   та пестициди  стали для нас звичним, але ми навіть і не підозрюємо, наскільки вони небезпечні для людського організму. Про це у розповіді ___________, експерта  цього питання. ( Додаток  № 6)

 

8.                      Кожній людині пора саджати,

а не рубати, будувати, зберігати,

рятувати, а не марно базікати про

 врятування земних цінностей,

самої Землі, як і про загибель її.

                                В.П.Астаф’єв.

      Екологічна криза все більше нівечить природу нашого краю. Задихається від промислових, транспортних забруднень селище, ставки, річки, озера. Не краще екологічне становище нашого рідного містечка. Я думаю, що воно  засмучує  кожного з нас.  І тому  ми створили в нашій гімназії екологічний клуб " Довкілля". Одним із напрямків роботи клубу є дослідницька робота. Ми  вирішили  дослідити причини виникнення екологічної кризи. Результати дослідження описали в роботі з теми: ,,Екологічне становище селища Володарська - Волинського.” Про наші дослідження розповість учениця__________ , яка займалась вивченням даного питання.

 

Вчитель :   Факел життя не утримати одній людині, одному народові, одній державі. І ми, люди Землі, назвавши себе Homo sapiens , людиною розумною. Повинні його охороняти. Біосфера – це ми. Це – роси на зелених луках. Це – усмішка Монни Лізи. Це – життя.

 ( Звучить мелодія  Крістіана Сіндінга " Шелест весни" учениця читає вірш)

 

Рятуємо чисте повітря.

Рятуємо воду –

В морях, океанах, в малих і великих річках,

Рятуємо рідкісних птахів –

Не всі породи,

А ті, що зникають в полях, у лісах, у лугах.

Рятуємо злаки. А потім рятуємо квіти.

Рятуєм світанки від кіптяви, гару й димів.

Рятуємо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти,

Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

Рятуємо Землю. А також рятуємо Небо.

Рятуємо ніжність. Від кого рятуєм ?

Від себе.

 

Конференція наша закінчились. А зараз ми проведемо з вами аукціон думок і доказів.

• Хто яку б думку " купив" би?  Чому?
• Як на вашу думку хто вдало " придбав" думку? Чому?

Йде аукціон з обговоренням.

 

Вчитель укр.літ.  Всім відоме твердження, що краса врятує світ, бо ж людина стала людиною, коли побачила яскраве різнобарв'я рідної природи, коли почула спів жайворонка й тьохкання солов'я, коли відчула тонкі пахощі бузкового цвіту і медові розливи білої акації. Але людина інколи забуває, що вона є лише часткою природи й Космосу, з законами й силами яких необхідно рахуватися. Не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не «царем природи», а її невіддільною часткою.

Дуже хотілося б, щоб ви згадали кращі твори українських письменників, яких хвилює краса рідного краю, турбує доля планети, яким не байдужі екологічні проблеми людства.

Учень: Чую, земле, твоє дихання,

                 Розумію твій тихий сум,

                Як на тебе холодні світання

                Ронять пригорщами росу.

Так міг написати тільки справжній син своєї Батьківщини, тільки та людина, серце якої наповнене всеохоплюючою любов'ю до рідної землі. Ці рядки із вірша відомого українського поета Василя Симоненка, якому судилося прожити неповні 28 літ...

Учень: Симоненко був тісно пов'язаний із самою серцевиною української землі, його поезія вражає синівською відданістю, напружено чесним горінням душі, готовністю взяти будь-який випроб на себе заради України і людства.

Учень: Василь Симоненко.

 «Грудочка землі»

Ще в дитинстві я ходив у трави,

В гомінливі трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво

У краплинках ранньої роси....

 

Ті пісні мене найперше вчили

Поважати труд людський і піт,

 Шанувати Вітчизну мою милу,

 Бо вона одна на цілий світ.

 

Бо вона одна за всіх нас дбає,

Нам дає і мрії, і слова,

Силою своєю напуває,

Ласкою своєю зігріва.

 

З нею я ділити завжди буду

Радощі, турботи і жалі

             Бо у мене стукотить у грудях,

             Грудочка любимої землі.

Поет ніби нагадує відому істину про те, що людина є часткою єдиної людської родини, яка повинна шанувати все живе на Землі.

Учень: Я чую у ночі осінні,

Я марю крізь синій сніг;

Вростає туге коріння

У землю глевку із ніг.

 

Стають мої руки віттям,

Верхів'ям чоло стає,

 Розкрилося ніжним суцвіттям

Збентежене серце моє

 

Вростаю у небо високе,

Де зорі - жовті джмелі, _

 І чую: пульсують соки

У тіло моє із землі...

Учениця: Слухаючи такі натхненні рядки, не хочеш думати про те, що людству загрожує загибель найближчими десятиліттями, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи.

А поет постійно нагадує, що людина повинна пам'ятати про те, що вона є невід'ємною часткою природи і несе серйозну відповідальність за неї.

 

Учень: Ти знаєш, що ти людина? Як вагомо, як насичено звучить слово «людина»! Поет ніби застерігає:

 Більше тебе не буде

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

 

Сьогодні усе для тебе - озера, гаї, степи.

І жити спішити треба.

 Кохати спішити треба,

-Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,

 

І хочеш того чи ні -

Усмішка твоя - єдина,

  Мука твоя - єдина,

                         Очі твої - одні.

 

Учениця: Ми повинні постійно пам'ятати, що довкілля - це природний капітал, без якого неможливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування.

Учень: Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, природне середовище практично не відчувало на собі тиску гомосапієнса, воно легко самоочищалось і самовідновлювалося. Але минули тисячоліття, людська діяльність з часом перетворилась в могутню силу, здатну впливати на природу. Свого ставлення до неї, її ресурсів людина за віки не змінила, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій.

Учениця: А якби ж людство прислухалося до матінки -природи, якби ж намагалося зрозуміти її болі й жалі, то могло би вчасно зупинитись. Як би ж то...

У Павла Тичини є чудова поезія: «Що місяцю зіроньки кажуть» От коли б цей вірш став маніфестом усіх екологів світу, то, напевно, і життя змінилося б, і людське ставлення до природи було б значно дбайливішим.

Учень: Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі?

Що шепчуть квітки уночі над рікою?

Про що зітха вітер? Що чують тумани,

Коли гай зелений цілують-милують?

 

Хотів би я знати, про що той струмочок

У мріях своїх гомонить між травою?

Що листячко шепче, мов дише, в садочку?

Про що очерет пісню сумную дзвонить?

 

Скриплять і ридають дерева під вітром..

                         Чого? Болить серце чи доля їх гірка?

Чи давлять важкії, понурії хмари?

І плаче травиця сама при дорозі...

 

Що бачить у сні став глибокий, таємний?

Кому усміхаються рожі червоні?

А роси! Хто скаже, чиї вони сльози,

Такі дивні, чисті, мов перли коштовні!

Учениця: Людина повинна завжди пам'ятати, що природа теж хоче жити, що вона, як і будь-яка істота, всім своїм єством відчуває людську турботу або навпаки -бездушність.

Учениця: Павло Тичина у своїй поезії звертається до людей з риторичними запитаннями, які стають афоризмами в наш час, коли проблеми екології актуальні і набирають все більш пріоритетного значення. Поет багатозначно запитує:

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

...Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї!...

Учень: Людина має навчатися бачити все, що її оточує, має відчувати, чим дихає природа. Людина повинна знати турботи й проблеми нашого довкілля, повинна оберігати, шанувати його, піклуватися про все живе на Землі.

Синівською любов'ю, гарячими світлими почуттями наповнена поезія Максима Рильського:

Поле чорніє. Проходять хмари,

Гаптують небо химерною грою.

Пролісків перших блакитні отари...

Земле! Як тепло нам із тобою.

Учениця: Поет щиро зізнається в своїй любові, що «до болю, до смертельного жалю», мабуть, зовсім не випадково такі слова підібрав автор, бо ж душею вболіває за муки, які переживає природа:

Ніколи я не знав, що так люблю -

До болю, до смертельного жалю -

Понад Дніпром сріблисті верболози,

Березу, що прозорі ронить сльози

На тиху присмерілу мураву,

Бур'ян в напівзасипанім рову...

...Ніколи я не знав, як тяжко жить

Без солов'я, що в пісні аж тремтить

Тільцем своїм маленькім і гарячим.

Учень: Це Максим Рильський риторично запитує наше покоління, зазираючи в душу своїми високими словами:

Як не любити зими сніжно-синьої

На Україні моїй...

Як не любити весни многошумної,

Меду пахучих суцвіть...

Учениця: Про єдність людської душі і природи, про трепетні хвилини замилування красою рідного краю «співає» нам ніжна й лірична поезія Володимира Сосюри:

Щебечуть птиці, вітер лине,

Немов дитинства дальні дні,

І кожна квітка, і стеблина

До тебе тягнуться в півсні.

А ти ідеш. На небокраї

Яка краса огнів сія!

Й разом з природою співає

Душа закохана твоя.

Поет сам натхненно любить матір - Батьківщину й закликає до цього усіх:

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Вчительукр.літ.: Любі друзі! Доля рідної природи хвилювала наше письменництво постійно, за будь-яких обставин і часів. І тоді, коли поет був далеко від України, його серце линуло до землі, де народився, до того священного краю, який називають Батьківщиною.

Учень: А яскравим прикладом цього може бути поезія Євгена Маланюка, який писав:

І земля - наречена в молочнім цвіту

Яблунево - рожевих садів -

Мліє солодко в сонячно-яснім меду

В першій, росній красі пелюстків.

Вдумаймося в ці слова, скільки ніжності, щирості, скільки справжнього, неприхованого почуття вчувається в цій строфі. А далі - ніби застереження: треба бути мудрішим у ставленні до природи:

Ти красо землі несказанна

Нам немудрим - даремний дар!

Учениця: Як вдало підмітив поет всього одним реченням нашу часту безвідповідальність на цій Землі. Болюче усвідомлювати що ми, люди, - немудрі й безгосподарні, коли йдеться про використання природних ресурсів.

Учень: За даними ЮНЕСКО, на Землі сьогодні промисловістю, енергетикою, транспортом поглинається стільки кисню, скільки вистачило б для життя більше 45 млрд. людей. Людина щоразу порушує, баланс у природі. Вона забула, що створена для природи, а не природа для неї. Людина не усвідомлює простої істини, що так довго продовжуватись не може, якщо не опам'ятатися, то може бути пізно.

Учениця: Екологія. Вона падає на наші голови мільйонами цифр. Кожна цифра - хвороба, вимерлий вид, забруднене місто, тонна відходів. Цифри забуваються. Залишається враження, залишається слід у душі, доторкнутись якої можна тільки з допомогою живого слова.

Учень: Лугів осінніх теплі голоси,

І перепілок бій на сінокосі,

І даль доріг в очах стоїть і досі,

І все те слухай, і в душі неси...

Живим, натхненним образним словом виховує в нас почуття синівської любові до природи справжній творець ліричної поезії Андрій Малишко, який закликав нас до гармонічної єдності з природою:

На все життя з лугами, з берегами,

Із травами, із зорями в воді.

Учениця: «Головного очима не побачиш. Проникливе тільки серце, бо побачити красу природи можна лише здійснивши чудо. Тому, що краса природи - саме чудо. Це Таємниця Природи. Це Вічність Природи. Це її Нескінченність», - говорив Маленькому принцові Мудрий Лис. Але для того, щоб відчути чудо Природи, необхідне інше чудо - прозріння людини, осяяння її. А це не що інше, як прорив у нескінченність Природи.

Учень: Але щоб відобразити нескінченність Природи, потрібна нескінченність людини. І тоді відбувається єднання Природи і людської Душі. І, мабуть, просинається бентежна тривога за майбутнє нашої землі, як у відомої української

 В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється - час.

А ми живі, нам треба поспішати.

 

Зробити щось, лишити по собі,

А ми, нічого, - пройдемо, як тіні,

Щоб тільки неба очі голубі

Цю землю завжди бачили в цвітінні.

 

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

 Щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

І як напишеш, так уже і буде.

 

Але не бійся прикрого рядка

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

 Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш - то уже навіки.

Глибоко сучасну, глибоко українську поетесу Ліну Костенко хвилює доля нації, доля всього людства, доля планети.

Учень: Світ поезії Ліни Костенко дуже різноманітний, в ній така зрозуміло ностальгічна залюбленість у рідну землю, але, насамперед, це світ драми і ці драми завершуються чи то в людській душі, чи то в історії, чи то в природі.

Все повторювалось: краса й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Учениця: Жіноча поезія... А як мужньо звучить її голос, ні не звучить, - волає, благає...

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Оце, либонь, вже почалось

Не забувайте незабутнє,

Воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,

 Не загубіться у юрбі.

 Не проміняйте неповторне

На сто терзаців у собі!

Любіть травинку і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

Вечірню в попелі жаринку,

Шляхетну інохідь коня.

Кожен визначний митець слова - справжній син своєї матері України, справжнє дитя матінки - Природи, яка дає силу і натхнення, бентежить розум і освячує душу. Кожен поет залишив нам, нащадкам свої одкровення - зізнання в любові до України.

Навіть із таборів смерті долітали до України проникливі слова її синів. Василь Стус, відбуваючи покарання по таборах та на засланні з болем у серці писав:

Вчительукр.літ.: Пам'ять... Яке неосяжне, всеохоплююче слово... Пам'ять. Вона може, бути яскравою, щасливою сторінкою, а може бути й навпаки - сумною, пекучою...

Пам'ять. Напевно, не одне століття повертатиме вона наших нащадків у квітневі дні 1986 року...

Чорнобиль... Яке гірке слово, як і сама трава - полин... Чорнобиль. Чорнобиль: Зона... Як важко стугонить у скроні...

Так, наша вся планета і наша рідна українська земля зараз перебувають у надзвичайно хворобливому стані. Адже Чорнобильська техногенна аварія стала аварією глобального масштабу. Ще жодна катастрофа XX століття не мала таких тяжких екологічних наслідків як Чорнобильська. В результаті катастрофи вже загинуло понад 50 тисяч чоловік із 100 тисяч, які брали участь у ліквідації аварії. Сильним радіоактивним забрудненням уражено 5 млн. га території України -32 райони шести областей, забруднено- 1,5 млн. га лісів.

Учень : Та це ще не все. У водах Дніпра, Прип'яті, Каховського водосховища концентрація радіонуклідів і через 6 років аварії в 10 - 100 разів вищою, ніж до аварії. Велику небезпеку довкіллю завдають близько 1000 тимчасових могильників навколо АЕС.

Учениця: Згубно вплинула Чорнобильська аварія і на здоров'я людей і це буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Уже в 1991 - 1992 роки у Житомирській і Київській областях збільшилась кількість недоношених дітей, є серйозні генетичні зміни здоров'я. Загрозливо зростають захворювання на рак і смертність... Наслідки цього лиха - вічні, глобальні, і тепер можна лише говорити про пристосування біосфери.

Вчитель: Тема Чорнобиля не могла обійти й українських письменників. Доля країни, доля планети особливо схвилювала Івана Драча, який написав надзвичайно актуальну поему «Чорнобильська мадонна». В цьому творі ми не знайдемо отого замилування красою природи, тієї радості, що наповнює душу. Ця поема, як вічна скорбота, як постійне нагадування про ту зловісну весну вісімдесят шостого. Кожне речення вражав, стискає серце.

За безладу безмір, за кар'єри і премії,

Немов на війні знову вихід один:

За мудрість всесвітньо дурних академій

Платим безсмертям - життям молодим.

Учениця: Іван Драч створив неперевершений образ Матері-страдниці - Чорнобильської мадонни. В цьому образі переплелись і душі матерів, чиї діти постраждали чи загинули внаслідок страшного атомного лиха, і душа матері-Природи, яка схилилась в скорботі і недузі над своїми Необачними дітьми...

 

Учениця: (в чорному одязі, в чорній хустині зі свічкою в руках під тиху фонограму  Шуберта " Серенада"):

Вона дивиться, дивиться в душу.

Вона палить очима до дна.

А я все це дотерпіти мушу,

Бо в душі не душа, а вина.

        Ну чого ти, чого ти, чого ти,

      Одкараскайся геть, відійди!

       Вона ж стала затято навпроти

        І пильнує очима біди...

Вона йде вже, прямує до тебе,

 Одчинила вже двері - й тобі

Нахиляє це атомне небо

У своїй потойбічній журбі.

Крапля совісті є ще на денці?

 Вона вірить і в краплю твою:

У твоєму житті – одноденці

Я нікчемність свою впізнаю.

Над тобою схилилась, політик.

Чи впізнав ти цю матір-вдову?

 Із мільярдом поганьблених діток

Вона долю несе світову.

Чи впізнав ти її, енергетик,

Атоммашина Величносте, ти,

 Що з твоїх скороспілих абеток

Людську мову ніяк не знайти...

...Хто ж там, сиву, посміє займати?

Сіль пізнання - це плід каяття...

Несе сива чорнобильська мати

                     Цю планету... це хворе дитя!..

Учень: Тема сповнена пекучим болем, гіркими роздумами, турботою про майбутнє людства, збереження природи, як середовища, в якому воно тільки і може існувати.

Урок Чорнобиля - застереження, заклик до чесності й порядності. Чорнобиль сподіваний, а все ж несподіваний, він повернув і художнє мислення поетів до себе.

Учениця: Борис Олійник у поемі «Сім» наводить правдиві й гіркі факти.

Де і духовна сліпота, і безумне втручання в тонкі природні механізми, що призводять до екологічних криз, це і трагічні прорахунки науки і практики...

Куди ж ти дививсь, коли діти твоєї надії,

Руйнуючи спокій і ще праслов'янських пісків,

Заклали реактор, як міну повільної дії,

Під саму колиску твоїх однокровних братів?

Невже ти хотів ошукати природу закляттям,

Що в нас, пак, і смерті ласкавіші, як за бугром?

Отямся ж, нарешті! Нещадний однаково атом,

Що в них над Гудзоном,

Що в нас над билинним Дніпром!

Учень: Поет вболіває за долю планети, долю природи, за саму людину - як невід'ємну частку природи.

Був чоловік... і - нема,

Як же це, вічний світе?

Вернеться осінь... Зима.

Прийдуть весна і літо.

А чоловіка - нема...

Як же це, клятий світе?

 

Учень: Поет А .Шуліпа  болем в душі пише про байдуже ставлення людей до природи. В своїх рядках звертається до совісті, розуму, сумління кожного з нас, до всього людяного в наших серцях.

Україно моя обезкровлена,

Занедбали тебе мов, чужу,

Запаскудили душу оновлену,

Ледь не звівши її на іржу.

Занехаяли всю, захаркали,

Боже, збав от таких хазяїв!

Вовкулаками скрізь перешастали,

Відриваючи діло від слів.

Перетіпало світ, мов на терниці,

Тільки клоччя летить навсібіч.

Бозна в що наше завтра обернеться

У безмежжі чорнобильських свіч…

Наліталися ми поза хмарами,

Насміялися так, аж трясе,

Іде далі завзятіше марево,

Що ж нам завтрашній день принесе?

Вкоренилася в нас радіація,

Перехоплює горло жага,

Наче хвора у реанімації,

Україна моя знемага.

Вчитель: Любі друзі ! Наша земля сьогодні справді перебуває в небезпеці, її дійсно треба рятувати. Людству треба врятувати себе від деградації моралі, деградації природи, від зростання конфлікту між техносферою і біосферою. Ці питання вивчає наука екологія.

Що таке екологія? Форма захисту рослин і тварин? Протест проти ядерної енергетики і забруднення? Неоромантична туга за поверненням до Природи? Наукова дисципліна, що вивчає стосунки організмів з навколишнім середовищем?

А може, екологія - це стан душі? Душі, яка допоможе емоційно відчути красу життя, його неповторність... Гадаю, що доречними будуть слова лірика Бориса Олійника з пісні про матір:

               Посіяла людям літа свої літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу...

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко і тихо пішла за межу...

Тож нехай вічною буде планета Земля, вічно цвітуть сади на нашій Україні, народжуються діти, щасливо сміються матері, курличуть журавлі, гріє сонце, весна змінює зиму, все живе на землі дихає повітрям, п'є екологічно чисту воду...

Нехай над ріками й ставками схиляються кучеряві верби, а під вікнами квітують мальви, червоніють калинові грона. І все це вливається у вічну симфонію душі, краси, поезії, життя...

На завершення  нашого уроку я пропоную вам подивитись виступ гімназійної

 Агітбригади " Сигнал".

 

 

Додаток №1   «Моделювання глобальних біосферних процесів

(парниковий ефект)»

 Повітряна оболонка Землі — атмосфера — є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина здатна прожити місяць, а без повітря не може і двох хви­лин. Вона захищає живі організми від згубного впливу космічних ви­промінювань та ударів метеоритів, регулює сезонні та добові коливання температури, є носієм тепла й вологи. Для деяких організмів повітря є основним середовищем життя. На Землі вже практично не залишило­ся таких ділянок, де повітря зберегло б свою первісну чистоту та якість, а в деяких промислових центрах світу стан атмосфери став уже небез­печним для здоров'я.

Забруднення атмосфери має природне або антропологічне похо­дження і призводить до несприятливих змін у навколишньому середо­вищі.

Природними забруднювачами атмосфери є космічний пил, пісок пустель, попіл і гази діючих вулканів, попіл від лісових і степових по­жеж, дрібні частинки від вивітрювання ґрунту і гірських порід, пил мор­ського походження, рослинний пилок, мікроорганізми.

 На сьогоднішній день залишається актуальною проблема чистого повітря. 20 млн тонн газоподібних речовин і пилових частинок потрапля­ють за рік у наше повітря та легені. Надзвичайно небезпечними є ви­киди транспортного походження, які становлять 70 % загального обсягу шкідливих речовин. Унаслідок згоряння бензину в повітря виділяються карбон(ІІ) і карбон(ІУ) оксиди, оксиди Нітрогену і Плюмбуму

 На висоті 20—30 км повітря містить підвищену кількість озону, який утворює озоновий шар. Озон утворюється в стратосфері за раху­нок молекул звичайного кисню, що поглинає ультрафіолетове випро­мінювання. Ультра -  фіолетове  промені, проникаючи крізь атмосферу, поглинаються тканинами живих організмів, руйнуючи молекули білків, ДНК, РНК. Якби все Ультра - фіолетове проміння потрапляло на Землю, то життя на ній було б неможливим. Навіть незначна частина цих променів викликає засмагу шкіри та призводить до ракових захворювань. Зоні поширення озону нині загрожує небезпека. Деякі забруднювальні речовини прискорюють процес розпаду озону, через потрапляння до атмосфери озон - руйнівних речовин. Насамперед флуорхлорвуглеців фреон-12, СС1₂F₂, які вико­ристовуються в холодильній техніці, аерозолі, ракетне паливо, амоній перхлорат NH₄ CIO₄. Якщо до атмосфери потрапляють хлоровмісні сполуки, вони дисоціюють (під дією УФ-променів) з утворенням атомів хлору, потім реагують з озоном/

Останнім часом учені надзвичайно занепокоєні зниженням умісту озону в озоновому шарі атмосфери. Над Антарктидою виявлено озоно­ву дірку, де вміст озону менший від звичайного на 40—50 %. Із року в рік вона збільшується.

У 1987 році в Монреалі 36 держав підписали угоду про зниження ви­робництва фреонів як небезпечних руйнівників озону.

 За останні 120 років уміст вуглекислого газу в повітрі збільшився на 17 %. В атмосфері вуглекислий газ діє, як скло в теплиці чи парнику: він вільно пропускає на поверхню Землі сонячні промені, але утримує тепло розігрітої сонцем поверхні планети. Це викликає розігрівання атмосфери, відоме під назвою парникового ефекту. За підрахунками учених, у найближчі десятиліття середньомісячна температура Землі за рахунок парникового ефекту може збільшитись на 1,5—2 °С. Небезпека парникового ефекту полягає в тому, що він викликає значні кліматичні зміни, зростання річної кількості опадів, посилення океанічних течій, танення полярних льодовиків. Внутрішні райони континентів стануть посушливими, а узбережжя— вологішими, зима— коротшою і теплі­шою, а літо — тривалішим і спекотнішим. Глобальне потепління спри­чинить танення льодовиків, а рівень Світового океану підвищиться на 6—10 м, при цьому буде затоплено 20 % суходолу.

 Сплеск суспільного інтересу до проблеми клімату ініційований повідомленнями ЗМІ про провал конференції в Гаазі з обмеження викидів парникових газів. Насамперед треба зрозуміти, що відбувається в природі.  А відбувається ось що. По-перше, надійно зареєстрований щорічний ріст  концентрації діоксиду вуглецю (С02) в атмосфері.

По-друге, в останні десятиліття справді зростає середня глобальна температура атмосфери (хоча з цим не погоджуються деякі вчені). Достовірного причинно-наслідкового зв'язку росту концентрації СО в атмосфері з потеплінням, що відбувається, не встановлено. Ми не знаємо чи це потепління відбувається через зростання вмісту С02, чи через інші причини.

 По-третє, як свідчить статистика, поряд з потеплінням значно  посилюються аномалії клімату. Це посилення виявляється, зокрема, утім, що в різних частинах світу спостерігаються як аномальна жара, так і ано­мальні морози. Водночас в одних місцях ідуть сильні дощі (з повенями чи селями), в інших — на тлі небаченої жари — найсильніша посуха. Останні роки дали нам чимало прикладів цих сумних подій, так що сьогодні практично кожний із нас тією чи іншою мірою на собі відчув наслідки таких аномалій.

  Глави держав, що брали участь у Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., звичайно, знали як про невизначеність чинників, що впливають на зміни клімату, так і про можливі серйозні наслідки цих змін. Їхнє рішення про значне скорочення викидів парникових газів у атмосферу було прийнято на основі затвердженого ними ж на цій конференції «принципу обережності», яким належало керуватись у всіх видах національної і транснаціональної господарської діяльності. Відповідно до цього принципу, «у разі можливості завдати серйозних чи непоправних збитків природі нестача наукової інфор­мації не повинна стати причиною для відстрочки ефективних... заходів для запобігання деградації навколишнього середовища». Тобто це були превентивні заходи, засновані на турботі про природу і людей ще до того, як «провина» парникових газів була доведена. Це було не перше «превентивне» рішення про зменшення впливу на навколишнє середовище, засноване на «принципі обережності». Рішення про зменшення викидів фреонів  (фтор — і хлорвуглеводнів) в атмосферу було прийнято в такий же спосіб — їх «вина» на момент ухвалення рішення не була точно встановлена. Але, на відміну від фреонів, для яких майже щороку заходи для обмеження викидів посилювалися, рішення 1992 р., що стосується насамперед викидів С02, здається, має протилежний результат: заходи спочатку були трохи ослаблені, а тепер рішень зовсім немає. Переговори зайшли у безвихідь.

Потім відбувалися численні "сепаратні" переговори щодо квот на обмеження для різних країн і торгівлі цими квотами. Паралельно були зменшені величини обмеження викидів. Але все це не допомогло дійти  згодив Гаазі.

На конференції ООН зі зміни клімату, що проходила в Гаазі з 13 до 25 листопада

2000 р., знову виникли суперечки, але тепер уже між розвинутими країнами, причому відразу в декількох напрямках. Слід зазначити, що переговори відбувалися в атмосфері жорсткого тиску {включаючи фізичний) на учасників з боку природоохоронних організацій (насамперед Ґрінпіс).

Переговори закінчилися безрезультатно.

Справа втому, що всі країни-учасниці по-справжньому усвідомили, що обмеження викидів С02 — дуже дорога ініціатива, яка вимагає перебудови всієї інфраструктури енергетики, а отже, і всієї економіки. Тому вирішити завдання не просто. Потрібний час для осмислення, вибору державних стратегій і прийнятних для всіх варіантів. Власне, переговори цьому і допомагають.

Насправді, особливого поспіху в розв'язанні проблеми обмеження викидів поки що немає. Який же ефект різних обмежень, що допоможуть  зменшити викиди С02? Відповідно до Конвенції, країни світу     до 2010 р. мають зменшити викиди парникових газів в атмосферу до рівня   індустріальних викидів С02 в 1990р.

Обмеження викидів помітно позначається на зміні концентрації С02 в атмосфері. До 2050 р. вона підвищиться в 1,82 рази порівняно з 1860 р. До 2020 року концентрація  буде помітно меншою (1,42 і 1,47). Видно, що десятилітня відстрочка початку виконання положень Кіотського протоколу не призведе до особливо серйозних наслідків для зміни концентрації вуглекислого газу в атмосфері у віддаленому май­бутньому.

 Чим загрожує глобальне потепління? Сьогодні і в наступні роки в відбувається і буде відбуватися збільшення річної продукції рослин та їхньої біомаси і поглинання С02 з атмосфери. У цілому буде збільшуватися кількість гумусу, за винятком територій, що розташовані в зоні активного сільськогосподарського використання (переважно в південних аридних зонах).

Важливе окреме завдання — прогнозування потепління в Арктиці і Суб-арктиці, де зростає видобуток органічного палива й інших копалин. Танення вічної мерзлоти в цих регіонах може призвести до посилення стоку води з поверхні і збільшення продуктивності ґрунтів чи до застою води, наступного заболочування. Який процес зрештою  переважить, залежить від швидкості потепління, рельєфу конкретної місцевості, типу рослинності і механічних властивостей ґрунту. Існуючі        моделі показують, що залежно від початкових умов процес може піти в  той  чи інший бік. Для вирішення завдання прогнозування необхідно поряд       І зі згаданою моделлю циклу вуглецю, що дає прогнози зміни температури       [ й опадів з дозволом 50 х 50 км, розробляти нові регіональні моделі, які враховують процеси танення вічної мерзлоти, динаміки водного режиму І зміни видів рослинності.

 Додаток № 2 . Виступ експерта з питань охорони здоров'я

 Медики не залишилися осторонь від обговорення проблем глобального і потеплення. Пропонуємо вашій увазі деякі висновки, представлені  Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

 Оцінити потенційні наслідки глобального потепління для здоров'я людей надзвичайно складно. Треба враховувати не тільки сценарії зміни клімату, а й багато інших чинників: стан навколишнього середовища (наприклад, чистоту води), соціально-економічні умови (харчування, імунізацію, густоту населення, доступність охорони здоров'я і т. д). Проте дослідники впевнені в деяких своїх висновках.

Глобальне потепління буде мати прямі наслідки для здоров'я людей. Підвищиться захворюваність на серцево-судинні, респіраторні та деякі інші захворювання. Зростання кількості травм, психологічних розладів і смертних випадків стане наслідком підвищення інтенсивності і тривалості теплових та інших природних аномалій (повеней, ураганів тощо).

 Підвищення температури в районах із прохолодним кліматом знизить смертність від простудних захворювань і переохолодження, однак ці ефекти виявляться незрівнянно слабшими, ніж негативні наслідки.

 У перспективі вагомішими будуть не прямі, а непрямі ефекти. Потепління порушить нормальне функціонування екологічних систем, позначиться на природних ресурсах, санітарних та інших умовах життя, торкнеться багатьох елементів інфраструктури і може стати причиною соціальних і економічних потрясінь.

 Підвищення температури дозволить комахам та іншим переносникам хвороб розширити середовище існування. Такі організми, як, наприклад, малярійний комар і брюхоногі молюски (переносники ишстоматозу), «захоп­лять» нові широти і висоти. Нині на малярію хворіють близько 300 млн осіб на рук (2млн. осіб – помирають). Приблизно 45 % населення Землі живе в кліматичній зоні, де комарі " розносять" малярію.

 За прогнозами, у другій половині ХХІ ст.. цей показник збільшиться до 60%. У результаті захворюваність на малярію може зрости на 50 -80 млн. випадків на рік.

 Зросте захворюваність у зв’язку з нестачею продуктів харчування і води. Потепління клімату, зменшення запасів якісної питної води і поширення мікроорганізмів підвищить захворювання на холеру, сальмонельоз та інші інфекційні хвороби. Ріст температури води буде сприяти більш інтенсивному її " цвітінню", розмноження холерних вібріонів, а також, можливо, появи нових генетичних штамів.              

 Скорочення через кліматичні зміни виробництва продуктів харчування може в окремих регіонах призвести до збільшення кількості випадків недоїдання і голоду, що матиме серйозні наслідки для здоров'я людей, особливо дітей.

 Збільшення вмісту біозабрудників ( пилок, спори та інш.) спричинить спалах алергійних  розладів, астми, респіраторних і багатьох інших захворювань.

 Зміни продуктивності збудників хвороб і ефективності дії біотоксинів здатні поставити під загрозу безпеку багатьох продуктів харчування.

  У бідних країнах населення постраждає сильніше, ніж у багатих. Однак уразливість держав також буде зростати в міру старіння їхнього населення.

 Ризик для здоров'я людей можна знизити, розвиваючи стратегії адаптації. Для багатьох регіонів головною перешкодою стане відсутність ресурсів.

 Негативні наслідки для здоров'я людей можна послабити, удосконалюючи служби охорони здоров'я, програми контролю за станом здоров'я і санітарних умов, заходи для охорони навколишнього середовища, підготовку до надзвичайних ситуацій, систему загальної освіти, розробку захисних технологій( наприклад, будинків і систем життєзабезпечення)

Додаток № 3.  Виступ ескперта  з питань атомної енергетики.

У квітні 1986 році на Чорнобильській атомній електростанції імені Леніна сталася найбільша техно­генна катастрофа в історії людства.

З року в рік ми згадуємо про цю аварію напере­додні чергової річниці.

Пройшло 20 років від тієї трагедії із сумом можна констатувати, що жахливі перші дні аварії все менше і менше залишаються у пам'яті.

Але ми не маємо права забувати Чорнобиль, тому що для суспільства це був сумний, але корисний дос­від щодо недосконалості людського чиннику, явно невідповідного надто амбітним завданням прибор­кання "мирного атому" та керування ним

"Не можна забувати про владу, яка приховувала аварію у перші дні катастрофи. Навіть після вибуху діти Чорнобиля бавилися в радіоактивному піску, до­рослі ходили в ліс на прогулянки, підбілювали садки, клопоталися на городах", — розповідає свідок тих днів, письменник Борис ОЛІЙНИК — "Страшно ста­ло, коли один за одним, у тяжких муках, пішли на той світ шестеро пожежників, які першими прийняли всю диявольську могуть радіації, працюючи в самому пеклі реактора".

До цього часу мільйони людей потерпають від різних хвороб, викликаних опромінюванням, сотні тисяч не можуть повернутися до своїх домівок, в радіусі сотень кілометрів від місця аварії все ще за­бруднена земля.

Досі ЧАЕС залишається небезпечним об'єктом, досі уряд не спромігся ліквідувати жодного з наслід­ків аварії.

 Які ж причини аварії?  В січні 1993 року Міжнародна Агенція з атомної енер­гетики (МАГАТЕ) оприлюднила доповідь INSAG - 7, де визнала помилки в проекті реактору головною при­чиною аварії та чітко відвела обвинувачення від чер­гового оператора (перший варіант доповіді, написа­ний через кілька місяців після аварії, в значній мірі покладав провину за те, що сталося, на операторів).

Аварія стала прямим наслідком базової конструк­ції реактору та недоліків в управлінні станцією.

Під час випробувань нової системи безпеки 4-ого блока ЧАЕС стався вибух, який зірвав 1 000-тонну кришку реактора.

Підраховано , що загальна радіоактивність, що утворилася під час аварії на Чорнобильській АЕС, набагато перевищує радіоактивність сукупного вибуху атомних бомб, які було скинуто на Хіросіму та Нагасакі. Однак, дискусія про кількість радіоактивних матеріалів, що потрапили до довкілля, все ще триває.

 Олександр Сич у статті з проблем ядерної безпеки, що з'явилась у 1995 році, стверджує що скромні ( тобто знижені) підрахунки загального обсягу радіоактивності дають 150 500млн.кюрі але за даними Агентства у справах атомної енергетики кількість становила приблизно 200 мільйонів кюрі, що в чотири рази перевищує початкові розрахунки.

  У колишньому радянському Союзі від аварії  потерпіли щонайменше 9 млн. людей; 2,5 млн. жителів Білорусії, 3 млн. – в Росії.

  В Україні станом на 1 січня 2005 року – 2 млн. 646 тис. 106 чоловік, у тому числі 643 030 дітей. На забруднених радіонуклідами землях мешкає 523 752 дитини.

 Загалом забруднено 160 тис.км²  території.

Зараз загальновідомим є той факт, що внаслідок Чорнобильської катастрофи у трьох країнах, що найбільше постраждали, значно зросла кількість захворювань на рак щитовидної залози.

В Бєларусі захворюваність зросла у 100 разів, тобто з 0,3 випадків у 1981-1985 роках до 30,6 випадків на мільйон населення у 1991-1994 роках. В Росії зареєстровано

10-кратне збільшення.

В Україні відмічається 7-кратне збільшення кількості випадків захворювання - від 0,5 випадків на мільйон населення 1981-1985 роках до 3,4 на мільйон 1991-1994 роках.

На парламентських слуханнях 17 березня 2004 року констатовано, що онкологічні захворювання у переліку хвороб займають друге місце. Тільки за 10 років (1993-2003) на 25,7 % збільшилася кількість онкохворих.  Тільки в 2003 році було зареєстровано 55 тис. 328 чоловік, у яких виявлено страшний діагноз. До 2010 року прогноз невтішний - ще на чверть зросте кількість хворих на ці страшні хвороби.

Тоді ж, на парламентському слуханні, народний депутат України Т. БАХТЕЄВА підкреслила, що після катастрофи на ЧАЕС спостерігається значне підви­щення кількості дітей з онкопатологією щитовидної залози.

Вражаючі цифри надав директор Інституту ендокринології та обміну речовин  АМН України М .Тронькко – прооперовано 2 674 дітей з приводу раку щитовидної залози.

 Додаток №4. Виступ експерта з питань радіаційної безпеки.

 Ефект випромінювання залежить від величини поглинутої дози і просторово – часового розподілення її в організмі. Випромінювання може спричинити ушкодження ( від незначних, які не дають клінічної картини, до смертельних). Одноразове гостре, пролонгове, дробова не, хронічне опромінення дозою, яка відрізняється від нуля, може збільшити ризик віддалених ефектів — раку і генетичних порушень.

 Стосовно дії малих доз радіації є різні судження. Дехто вважає, що біологічна оцінка впливу малих доз опромінення утруднена через складність диференціації складових сукупних чинників. На довкілля та людину одночасно впливають хімічні викиди, малі дози радіації, попередній стан об'єкта.

 Радіонукліди І групи періодичної системи елементів, включаючи гідроген у вигляді протію, дейтерію, тритію рівномірно розподіляються в організмі, тоді як ізотопи цезію концентруються переважно в м'язах. Вони спричиняють ураження, схожі на ті, що виникають від зовнішнього гамма-опромінення. Але через відмінності властивостей ізотопів їх токсична та ушкоджуючи дії неоднакові. Особливість цих радіонуклідів полягає втому, що підібрати хімічні препарати для швидкого їх виведення з організму важко через малі значення періодів напіврозпаду цих ізотопів.

 За штучного прискорення процесу виведення радіонуклідів  з організму активно виводиться мідь, яка має важливе значення, як складова ферментів. Саме через це на перший план виходять профілактичні заходи, спрямовані на недопущення надходження в організм цих радіоактивних ізотопів.

Радіонукліди ці добре відомі. Це ізотопи кальцію, стронцію, барію, радію. Всі вони, крім барію, добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, а потім накопичуються в кістковій тканині, де перебувають , протягом значного часу, що спричиняє опромінення кісткового мозку. В початковому періоді опромінення зазнають камбіальні елементи кісткового мозку. Радіоізотопи концентруються в зонах росту і поблизу гаверсових каналів, утворюючи так звані гарячі плями, де поглинута доза випромінювання в 5—10 разів вища, ніж середня в скелеті.

 Для виведення цих шкідливих нуклідів використовували різні халатні сполуки. Але це не давало бажаних результатів, тому що у взаємодію з халатами в першу чергу вступав кальцій, якого в організмі дуже багато, а його комплекси з халатами досить міцні. Ефективно попереджують всмоктування кишковим трактом радіонуклідів стронцію — 89, стронцію — 90 та інших ізотопів альгінати — солі полімерних альгінових кислот, які складаються із залишків бета-де мангрової і альфа-ель галактуронової кислот, сполучених 1 —4 зв'язками. Ці кислоти містяться в бурих морських водоростях

 (звідки їх і добувають), синтезуються деякими бактеріями, використовуються в харчовій промисловості як гелеутворювачі.

 В останні роки внаслідок розвитку атомної промисловості та атомної енергетики в природі спостерігається накопичення радіонуклідів  лактиноїдів та актиноїдів. Серед цих елементів є й природні радіоактивні ізотопи: актиній, нептуній, горій, протактиній, плутоній.,

 Ізотопи  під впливом кислотності організму мають здатність утворювати гідрооксиди, а вони — радіоколоїди. Це призводить до їх абсорбції на білкових поверхнях і зменшення виділення зазначених ізотопів з організму. Період напіввиділення цих ізотопів значний і переважно становить близько 400 діб.

Період напіввиділення плутонію з легень людини найбільший порівняно з іншими ізотопами й дорівнює 4 рокам.

 Розподілення радіонуклідів залежить від шляху потрапляння. Після повільного засвоєння в кишковому тракті 80 % усієї кількості, що надійшла, виявляється в кістках. Тут очевидно відіграє роль фактор гетеровалентного ізоморфізу, через що іони кальцію замішуються на іони натрію та латану або лантаноїду. Якщо радіонукліди ввести внутрішньовенно, то 95 % усієї кількості спочатку затримується в печінці, а потім переміщуватиметься звідти в скелет.

 Крім кісткової тканини і кісткового мозку ці ізотопи ушкоджують легені, печінку, шкіру, підшкірну клітковину, а також органи видільної-системи. Виводяться радіонукліди  протягом тривалого часу.

 Ефективний результат з виведення цих ізотопів з організму дає негайне застосування комплексонів, наприклад, трилону Б-ЕДТА. Це зменшує вплив внутрішнього радіаційного навантаження й у віддаленому періоді сприяє зменшенню виходу злоякісних пухлин, які розвиваються в першу  чергу від довготривалого радіоактивного випромінювання.

Такі  хімічні елементи як уран, радій, плутоній, каліфорній мають, здатність до спонтанних перетворень, які супроводжуються потоком випромінювання енергії, що складається з позитивно і негативно заряджених частинок.

           Відомо, що радіоактивні елементи надходять до організму людини з водою, повітрям і харчовими продуктами. Основними шляхами  надходження радіоактивних речовин до організму людини є органи дихання і травлення, а також шкіра. Газоподібні радіоактивні речовини  із вдихуваного повітря вже за лічені секунди опиняються у міжклітинній речовині, що призводить до отруєння організму.

            Іонізуюче випромінювання впливає на організм у різних дозах. Особливо важкі наслідки дії випромінювання, зумовлені ушкодженням ДНК,  що призводить до мутацій в організмі людини, загибелі клітин, спадкових змін, променеві хвороби.

            Існують різні форми захисту організму від радіаційного випромінювання. Основним з них є екрани і матеріали, що поглинають радіацію, спеціальні комбінезони та взуття. Якщо випромінювання вже відбулось, то його можна послабити за допомогою вітамінів, сірковмісної речовини, гормонів і активованого вугіллі.

 В Україні здійснюється контроль за станом озонового екрану над її територією (у Києві, Одесі, Борисполі, Богуславі, Феодосії). Починаючи з 1980 року озоновий екран над Україною зменшується. Україна приєдналася до «Конвенції про охорону озонового екрану та скорочення викидів і виробництва фреонів, які руйнують екран».

 Додаток № 5. Доповідь за темою «Кислотні дощі та їх вплив на довкілля»

      Кислотними є будь-які опади — дощ, сніг, туман, кислотність яких перевищує нормальну. Це по-різному впливає на екосистему: пошкоджує рослини, веде до заги­белі водойм, підвищує у ґрунті вміст токсичного алюмінію, вилужнює ґрунти. Хімічний аналіз кислотних опадів указує на наявність у них сульфатної та азотної кислоти.             Наявність у цих кислотах елементів Сульфуру та Нітрогену свідчить про те, що вони надходять у повітря внаслідок різноманітних викидів.

         Головними джерелами забруднення є вугільні електростанції, промислові котельні та виробництва, вихлоп­ні гази автомобілів. Уже більш ніж 100 років кислотні опади визнаються серйозною проблемою у промислових і прилеглих районах. Значення рН середовища дуже важливе, оскільки від нього залежить діяльність майже всіх ферментних систем, гормонів, білків у організмі, які регу­люють метаболізм, ріст та розвиток. У свою чергу дерева, які відчули на собі такий вплив, легше вражаються шкідниками та патогенами. Кис­лотні дощі чинять негативний вплив також на витвори мистецтва. Вап­няк і мармур — матеріал, якому віддають перевагу під час оформлення фасадів будинків, спорудження пам'ятників. Взаємодія кислоти з цими матеріалами веде до вивітрювання та ерозії. Якщо випадання кислотних дощів і надалі відбуватиметься в такому ж обсязі, це спричинить зни­ження економічної та естетичної цінностей.

Кислотні дощі — це одна з проблем, якою займається екологічна служба кожного міста. Шкідливий вплив кислотних дощів полягає в тому, що вони збільшують розчинність сполук важких металів.

Потрапляючи у воду, шкідливі речовини, що містяться в опадах, розчиняються та поглинаються водоростями. Водоростями живляться молюски, а молюсками — риби. У кінцевому підсумку через риб, раків, устриць, креветок, кальмарів важкі метали потрапляють в організм людини, що призводить до непоправних наслідків.

         Оксиди сульфуру й нітрогену, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій та автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сульфатної та нітратної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі згубно впливають на навколишнє середовище.

        Внаслідок діяльності людини в атмосферу щороку надходять сотні мільйонів тонн різних шкідливих речовин. Багато з них є високо­токсичними.

Як зробити повітря чистим?

Існують організаційні, технологічні та інші способи боротьби із забрудненням атмосфери.

1. Зменшення кількості ТЕС за рахунок будівництва більш потужних, забезпечених новітніми системами очищення й утилізації {корисного використання) газу та пилу. Як відомо, одна потужна ТЕС забруднює повітря менше, ніж сотня котелень тієї самої сумарної потужності.
2. Очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС від піриту (сірчаного колчедану).
3. Заміна вугілля та мазуту для ТЕС на екологічно чисте паливо— газ. ТЕС, які працюють на природному газі, крім СО (останній тежможна    ' вилучити з диму), не викидають у повітря шкідливих газів.

4. Регулювання двигунів внутрішнього згорання в автомобілі, вста­новлення на них спеціальних каталізаторів, що нейтралізують чадний газ до СО.

5. Озеленення міст і сіл.

6. Правильне планування житлових І промислових районів у межах міста.

Додаток № 6. Доповідь за темою «Чи вибухне Чорне море?»

       Майбутня доля Чорного та Азовського морів турбує не тільки нашу державу.

Що ж сталося з цими морями за останній час?

         По-перше, з'явився завезений з американських берегів паразит — гребінник, який нищівно вдарив по рибних запасах і взагалі життю біоценозу.  У Чорному морі кількість хижаків наближається до одного мільярда   тонн, що набагато перевищує біомасу всіх вод, які омивають територію   колишнього Союзу.

       Чорне море протягом всіх віків приваблювало людей. З часів Геродота про нього написано стільки книг та трактатів, що вони могли б скласти чималу бібліотеку. Проте й донині море не повністю розвідане. Основна його особливість у тому, що воно розташоване в древній, сейсмічній зоні. Тому на дні часто відбуваються вулканічні вибухи, небачені підземні землетруси. У зв'язку з цим нижні шари води насичуються сірководнем  та іншими газами й хімічними утвореннями. Ще Христофор Колумб, мандруючи цим морем, спостерігав вогняні спалахи над його поверхнею, які можна побачити й тепер.

Якщо гребінник руйнує море зверху, то сірководень знищує його знизу-із самого дна. За забрудненням сірководнем Чорне море — найгазованіше з усіх морів світу. Більше того, газ із дна дедалі ближче підіймається до поверхні і рухається до неї зі швидкістю до двох метрів за рік.

Залишається близько ста метрів живої морської води, яка не отруєна. Але два метри за рік!

Чорне море може перетворитися у велетенську отруйну яму. Насувається небачених розмірів екологічна катастрофа хоча б тому, що не виключена можливість несподіваного землетрусу. Що тоді?

Далекоглядний Заратустра недобре мовив про майбутнє Чорного моря. Нічого втішного не можуть сказати й вчені, адже, коли отруйні шари сірководню сягнуть поверхні, море може вибухнути.

          Правда, дехто досить оптимістично заявляє, що це, мовляв, міф, і підстав для тривоги немає. Але ж сірководень — газ отруйний, і, коли, не дай Боже, вибухне, то невідомо, в якому напрямі повіють вітри.

Як же запобігти катастрофі?

       Вчені вважають, що вихід є. Так, доктор технічних наук з Узбекистану Рустам Ахметов ще понад три десятиліття тому запропонував відпомповувати сірководневу отруєну воду, відбирати від неї високоякісну сірку, а чисту рідину повертати в море. Звичайно, обсяг переробки має бути більшим, аніж швидкість забруднення сірководнем. Теоретично все просто й зрозуміло, але...

        На екологічних картах ми зустрічаємо червоний колір, колір тривоги. Критичні точки бачимо саме там, де в Чорне море впадають Дніпро, Дністер, Дунай, Дон, води яких містять майже всі елементи таблиці Менделєєва, сільськогосподарські та побутові відходи — фосфор і азот {в прибережних водах цих сполук тепер у 30—36разів більше, ніж було три десятиліття тому).
Крім того, Дунай і  Дніпро «збагачують» Чорне море на 30000 тонн ртуті.
 Та найбільшої шкоди Чорному та Азовському морям чинить людина.

Внаслідок її діяльності значні площі охоплює цвітіння, червоні припливи. Відбувається жахливий кисневий голод. В деякі роки забруднюється до, трьох чвертей шельфу північно-західної частини акваторії, адже кисень в основному витрачається на окислення планктонного «снігу» — осадових органічних відходів.

         Бідніють рибні запаси. В Азовському морі дуже бідний рослинний та тваринний світ. Кількість дельфінів зменшилась з 2,5 млн  до 80 тис. А все через те, що більшість населених пунктів не мають очисних споруд і забруднюють воду немилосердно. З цих же причин закриваються пляжі, над курортами нависла небезпека епідемій інфекційних хвороб.

           Про долю морів розмірковують не лише наші вчені, а й угорські, румунські, болгарські. У своїх прогнозах вони єдині — Чорне море на порозі екологічної  катастрофи. Тож виходить: або загибель моря, або технологічна революція на березі. Однак такий підхід потребує великих зусиль і коштів. А це не під силу одній державі. Проблему моря мусять вирішувати всі, хто мешкає на його берегах. З цієї точки зору проблема «Еко— Чорне море — 90»- важливий крок у взаєморозумінні, перша спільна угода про єдину програму дослідження. До неї, на пропозицію турецьких вчених, внесено важливий пункт про міжнародний фонд порятунку моря. Чи можна було передбачити трагедію, яка насувається? Доктор біологічних наук 0. Миронов ще понад 20 років тому перший у світі запропонував очищувати води Чорного та Азовського морів від нафти і різних біогенних рештокза допомогою мідій та морських черв'яків «поліхетів», інших організмів.         Очищення в 5—10 разів ґрунтовніше й економніше, ніж те, що радили хіміки. Коли Миронов довів, що його метод до того ще й дешевий, то почув таку відповідь чиновників:...от коли б мільйонів 50... ми з вами мали б справу...»

         Нині на кожний квадратний кілометр західного й північно-західного сектора Чорного моря тиснуть 52 високоурбанізованих квадратних кілометри суходолу. Для порівняння: на Адріатичному морі — тільки два.

Де вихід

За своїм гідрологічним режимом Чорне море помітно відрізняється від Інших морів. Його води чітко поділяються на два шари. Верхній -сильно опріснений, тому легкий. Він лежить на щільному і солоному нижньому. Сталість цього розшарування підтримується виносом прісних вод із річок, а також надходженням опріснених вод із Азовського моря. Щільні і солоні води надходять із Мармурового моря. А ось вертикальний обмін у Чорному морі незначний, в його глибинах відсутній кисень, що утворюється в верхніх шарах і підтримує там життя. Водний баланс будь-якого моря складається не тільки з річкових стоків і обміну з сусідніми морями. Поновлюють водну масу атмосферні опади, а на витрати значно впливає випаровування поверхні.

       На річках створюються чисельні водосховища, зростає споживання прісної води для зрошення і водопостачання місті селищ. До 1980 року із річок чорноморського басейну вилучалося до 50 кубічних кілометрів води на рік. Поки що це не відбилося на солоності морських акваторій, але на думку деяких вчених засолення Чорного моря неминуче.

     В Азово-Чорноморському науково-дослідному інституті морського рибного господарства і океанографії дотримуються іншої думки. Автори песимістичного прогнозу вважають води, що витрачені на господарські потреби, безповоротно втраченими для моря. Напевно, все-таки це помилковий погляд. Так, всупереч їх передбаченням, стік у Дніпро-Бузький лиман за десятиріччя з 1971 по 980 роки в умовах інтенсивного споживання води не скоротився.

       Однак окремі факти ще нічого не доводять. Інша справа - результати багаторічних безперервних вимірів солоності вод у різних місцях узбережжя. Було проаналізовано дані спостережень на гідромеліоративних станціях, що розташовані у восьми великих чорноморських портах. В підсумку вчені дійшли до висновку, що передбачати Чорному морю сумне майбутнє немає підстав.

Додаток №  7. Доповідь за темою «Нітрати та пестициди як екологічна      проблема»

Нітрати — це солі азотної кислоти, що накопичуються в продуктах і воді при надмірній кількості азотних добрив в ґрунті. Дослідниками  СПІА, Німеччини, Чехії, Словаччини, Росії встановлено, що нітрати і нітрити викликають у людини метагемоглобінемію, або кисневий голод, рак шлунку, а також негативно впливають на розвиток нервової, серцево-судинної систем, ембріонів.

      Серед регіонів, в яких виготовляється продукція з найбільшим вмістом нітратів, який перевищує дозволену кількість, потрібно відзначити: республіки Прибалтики, Московську, Ленінградську області, Молдову, Білорусію, Україну. При вживанні продуктів з підвищеним вмістом нітратів, в організм людини потрапляють не лише нітрати, але й їх метаболіти: нітрити і нітросполуки. Крім того, нітрати не лише потрапляють й організм, вони й утворюються в ньому. Ще в 1861 році вчені дослідили, що, навіть без вживання нітратів, із організму людини з сечовиною виділяються нітрати. В невеликих кількостях нітрати постійно присутні в організмі людини, не викликаючи негативних явищ. Усі біди починаються тоді, коли нітратів стає надто багато.

      Головною причиною негативних наслідків є не стільки нітрати, скільки їх метаболіти — нітрити. Нітрити, взаємодіючи з гемоглобіном, утворюють метгемоглобін, який не здатний транспортувати кисень, таким чином наступає кисневий голод. Для 2000 мг метгемоглобіну достатньо 1 мг нітриту натрію. В нормальному стані у людини в крові міститься 2% метгемоглобіну. Якщо склад метгемоглобіну підвищиться до 30 % настають симптоми гострого отруєння, при підвищені до 50 % — настає смерть.

За останні 15 років зафіксовано більш ніж 1000 випадків гострого отруєння нітратами, 100 з яких закінчились смертю. Дослідник Г. Б. Барсельянець вивчав динаміку гострого отруєння нітритами на пацюках. Цікаво, що нітратне та алкогольне отруєння схоже. Алкоголь склеюючи еритроцити, також викликає кисневе голодання. Дослідник вводили пацюкам смертельну дозу натрієвої селітри. Через 10—20хвили у тварин спостерігалось збудження, яке через 40 хвилин змінювалось депресією. Тварини менше рухались, в них порушувалась координація  рухів, спостерігались судоми. Тварини повільно гинули.

Дослідники Суботін і Волкова вводили нітрати в курячі ембріони.  При введені нітратів до інкубації гинуло 100% ембріона, після інкубації 40,7 % ембріона.

Як відомо, нітрати здатні зберігатись у воді. Концентрація нітратів у природних водах становить 9 мг/л. Найбільша кількість нітратів знаходиться в побутових стічних водах, і в стічних водах тварини: комплексів, їх концентрація здатна перевищувати 200 мг/л.

Заслуговує уваги дослід Чехії, Словаччини і Голландії, де питну воду для дітей продають в аптеках. Таким чином, держави піклуються про найбільш чутливу верству населення від нітратного отруєння.

Як ви знаєте, для нормального розвитку рослин необхід­ні такі основні фактори, як тепло, світло, вода та мінеральні речовини. Рослинам у великій кількості необхідні такі поживні елементи, як Ні­троген, Фосфор, Калій, Кальцій, Магній. Для одержання гарного врожаю рослинам потрібно цих елементів значно більше, ніж їх міститься у ґрунті.

 Ось чому виникає проблема в додатковому внесенні мінераль­них добрив, у яких містяться нітрати. Уразі неправильного застосування вони завдають значної шкоди природі й людині. У разі збільшення ні­тратних добрив збільшується вміст нітратів в овочевих культурах. Нітра­ти — це солі нітратної кислоти. Надлишки нітратів дуже шкідливі, вони знижують біологічну цінність овочів, їх смакові якості. Бульба карто­плі, вирощена за таких умов, містить мало крохмалю, сприйнятлива до захворювань, погано зберігається. Отже, правильний вибір доз, строків і способів внесення мінеральних добрив може виключити їх шкідливий вплив на оточуюче середовище. Нітрати, як відомо, постійний елемент кругообігу Нітрогену в природі. Вони були, є і будуть, навіть якщо зо­всім відмовитися від використання азотних добрив.

 Основним джере­лом накопичення нітратів серед культурних рослин є буряк, капуста, морква, редиска, цибуля, петрушка. У різних частинах рослин кількість нітратів різна. Наприклад, у листі петрушки та кропу їх на 50—60 % мен­ше, ніж у стеблах, у листкових пластинках капусти — на 70 % менше, ніж у качані, у поверхневій частині моркви на 80 % менше, ніж у її сер­цевині. А у редиски та огірків, навпаки, поверхня багатша нітратами на 70 %. Щоб знизити доступ в організм нітратів, треба пам'ятати, що ре­тельне миття овочів уже знижує в них уміст нітратів на 10—15 %, а в разі вимочування близько 1 години — до 20 % нітратів. Корисно вводити до свого раціону побільше чорної та червоної смородини (оскільки у ви­сячих плодах нітратів майже немає) і саме вони є природними нейтралі­заторами нітратів, які потрапили до організму.

Пестициди — це група штучно створених речовин, які використовуються для боротьби зі шкідниками та хворобами. Сьогодні у світі на 11 га вноситься 300 кг хімічних засобів. Ви запитуєте, чи по­трібно їх вносити? Так, потрібно, але з дотриманням усіх заходів, визна­чених інструкціями. У разі неправильного застосування ми лише нако­пичуємо інсектициди в біосфері. Вони негативно впливають на якість ґрунту, води, повітря. їх накопичення вже сьогодні призводить до заги­белі деяких корисних організмів та порушення зв'язків у біогеоценозах, появи шкідників і бур'янів, стійких до пестицидів, поширення токсич­них препаратів. Поява їх в організмі призводить до мутацій. Тому вміле поєднання хімічних, біологічних та агротехнічних засобів боротьби зі шкідниками та хворобами рослин знизить шкідливий вплив пестицидів на оточуюче середовище.

      Пестициди — хімічні засоби боротьби з бур'янами, комахами, не виправдали себе. Землі, забруднені ними, отруюють рослинний і тва­ринний світ. Наприклад, в Африці були використані пестициди дельтаметрин і перметрин для боротьби з мухою цеце, у результаті чого 11 з 55 видів прісноводних риб зникли, а муха залишилася.  

     Отрутохі­мікати пригнічують біологічну активність ґрунтів, знищують мікроор­ганізми, хробаків, зменшують здатність до розмноження багатьох ви­дів комах. Виникли різновиди комах і бур'янів, стійких до отрут. Нові отрутохімікати принесуть ті самі проблеми. Наслідок — зникаючі види живої природи в усіх країнах.

Дуже важливо зрозуміти: для того щоб правильно розв'язувати еко­логічні проблеми, відкрито їх обговорювати, а також вкладати в охорону природи частину національного доходу, необхідно віддати природі хоча б частину того, що взято. Доведено, що 3 % національного доходу ста­білізує природу, 5 % поліпшує її. А ми поки вносимо 1 % від національ­ного доходу.

Додаток № 9. Виступ учениць з результатами наукової роботи.

        Багато річок  є на  Землі. Великих і малих, повноводних і ледь примітних, гірських і рівнинних… Але у кожного з нас є своя заповітна річка – нашого дитинства. У спекотне літо вона була нашою рідною стихією.  Вода виколихувала нас, ми швидко росли, заворожені лагідністю чистої хвилі, повнотою чогось величного, святого. Річка перевіряла нас на сміливість й витривалість, гартувала характер. Тільки на річці Ірші ми могли наловити по повному відерцю пічкурів, карасів, раків. Збігли, як води древньої Ірші, роки. Та туга за найліпшим другом дитинства все частіше повертає до спогадів  безхмарних юних днів наших батьків. Яка ти тепер, Ірша,  річко моїх предків ?

На Ірші споруджено Малинське, Іршанське і Дворищенське водосховище. Там ліниво вода хлюпає, а підняті хвилі котяться і зникають за очеретами.  На її берегах багато залишків залізорудного шлаку.

       Це діяльність рудоплавних печей, у яких з болотних руд виплавлявся чавун. На правому  березі  Ірші є цінні  поклади сірого лабрадориту з переливами синіх барв.

        Річку Іршу перегороджує гребля ( гідротехнічна споруда, яка перегороджує річку або інший потік, створюючи напір води).¹ Раніше вона мала більш естетичний вигляд і стримувала води. Зараз гребля в занедбаному стані, в декількох місцях зруйнована. Це , звичайно , впливає на хімічний склад та фізичний стан води до і після греблі. Майже кілометровий відрізок русла в літній період до греблі  пересихає, обезводнюється.  На зволоженому дні з’являються ґрунтові водорості, а повітряні бактерії змінюють склад такого дна.

Заходи по захисту поверхневих вод від забруднення річки Ірші в селищі здійснюються ще не належному рівні і не в повному об’ємі, про що свідчать матеріали обстеження річки.

          Останнім часом особливе місце забруднення води займають синтетичні миючі засоби. Жителі нашого селища миють свої автомобілі, перуть білизну, не розуміючи, якої шкоди завдають воді річки Ірші. Миючі засоби надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками. Більшість із них містять фосфор, що сприяє бурхливому розмноженню у воді синьо – зелених водоростей і « цвітіння» річки, яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню, « заморами» риби, загибеллю інших водних тварин.

Людина своєю діяльністю все більше і більше впливає на природу, на жаль, негативно. Господарська діяльність людини зумовила пошкодження і вичерпування природних ресурсів, що призводить до деформації сформованих протягом багатьох років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру незворотних процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для існування. Завойовуючи природу, людство значною мірою негативно вплинуло на природні умови власної життєдіяльності. Взявши у природи 100 одиниць речовини , людство використовує 3 – 4, а 96 одиниць потрапляє у відходи. Відходи поділяються на тверді, рідкі , промислові та побутові.

        Життя та діяльність людей супроводжується утворенням великої кількості органічних відходів ( побутове сміття, каналізаційні стоки, відходи виробництва сільськогосподарської продукції – солома, лушпиння і т.д., деревообробки – тирса, обрізки, гілки, хвоя тощо ). Сміттєзвалища навколо нашого селища займають великі площі, забруднюючи повітря й воду.    Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість їхнього розкладання. Папір руйнується через 2 – 10 років, консервні банки ― майже за 100 років, поліетиленові матеріали – за 200 років, пластмаса ― за 500 років, а скло для повного розкладу вимагає 1000 років. На звалищах зберігається багато різних відходів, з яких у повітря та ґрунтові води потрапляє багато токсичних речовин – важких металів, продуктів розкладання лаків, фарб, гуми, пластмас.

         Типовий склад побутових відходів на наших сміттєзвалищах такий : папір та картон – 41 % ; харчові відходи – 7, 5 % ; сміття – 17, 9 % ; гума, шкіра та деревина – 8,1 % ; скло – 8,2 %  та інші – 1,6 %.

        Сміттєзвалища – це розсадник хвороботворних бактерій. Тут утворюються токсичні гази. Одним із способів знищення побутових відходів є спалювання. Найчастіше сміття спалюють на звалищах відкритим способом і у великих об’ємах .

       Під час спалювання відходів накопичується значна кількість попелу, який вміщує багато токсичних речовин, вітром розноситься пил деякі тирогени димлять, викидаючи у повітря діоксани, особливо небезпечне відкрите спалювання пластмас.  Також після спалювання сміття на звалищах у попелі нагромаджується одна з найотруйніших речовин ― кадмій ( Cd), яка викликає складне захворювання кісток, відоме як ітай – ітай. Із відпрацьованих люмінесцентних ламп, електронних трубок телевізорів, моніторів комп’ютерів, батарейок тощо, в довкілля потрапляє високотоксична речовина  ртуть ( Hg).  Людиною також винайдені « нові» забруднювачі, яких природа раніше не знала й не мала часу підготувати до них екосистеми, за своєю фізико – хімічною структурою вони чужі всьому живому й не можуть перероблятися, втягуватися в обмінні процеси.

       До таких токсичних забруднювачів належать поліхлорбіфеніли, полібромні біфеніли, полі циклічні ароматичні вуглеводи – їх виробляють понад 600 видів, нітрозоаміни, вінілхлориди ( містяться в різних плівках, поліетиленових упаковках, пакетах, трубах ), майже всі синтетичні пральні порошки. Більшість із цих речовин є канцерогенами, вони впливають на генетичний апарат людей. Прихований період хвороб ( а це дуже небезпечно ! ) від отруєння такими речовинами становлять 10 -15 років.

      Якщо не вжити термінових заходів до зменшення забруднень довкілля, то за рахунками спеціалістів, через 50 років, зважаючи на зростання виробництва, вміст оксиду заліза в ґрунтах і водах планети подвоїться, сполук цинку в свинцю збільшиться в 10 разів, ртуті, кадмію, стронцію ― в 100 разів.

        Важливо наголосити : за сучасних умов атмосферне повітря, води, ґрунти водночас забруднюються кількома шкідливими речовинами. Кожна з них, узята окремо, може мати концентрацію менше за ГДК, яка не становить небезпеку для здоров’я, але сукупна дія всіх забруднювачів дає сильний негативний ефект, як і в разі , коли набагато перевищується ГДК якого - небудь токсикогена.

      Господарська діяльність людини зумовила накопичення побутових відходів у великій кількості, що призвело до руйнування біосфери і може набути незворотних процесів. Тому слід розгорнути серед населення пропагандистську роботу  про наукову і правильну утилізацію сміття біля власних  осель. У такій ситуації особливого значення набувають екологічне виховання та освіта жителів селища. Сьогодні кожній людині необхідно засвоїти певний обсяг екологічних знань, щоб пом’якшити відповідь ударів природи по людству.