Екскурсія-ознайомлення з родиною місцевих умільців

Виховний захід

 Тема: Екскурсія-ознайомлення з родиною місцевих        умільців

 Мета:познайомити учнів з ремеслами, якими володіли українці, збагачувати новими знаннями про народні промисли України,  розвивати цікавість до українського декоративного  мистецтва; розвивати вміння критичного мислення; формувати естетичне сприйняття витворів українських майстрів   виховувати пошану до творчої праці свого народу, бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Хід заходу

       Звучить пісня

у виконанні Новіцької Тетяни «Дорога додому»

Демидівський світанок

Димляться хмари сиві над лісами,

У несміливий промінь визирає...

Світ стрепенувся, збуджений громами,

Та ніжний вітер гладить листя гаю

Демидівський світанок гасить знову

Вогні останні непокірної зорі,

Земля ще сонна, міряє обнову -

Перлини у смарагдовій траві.

Зайнявся юний день уже над Стиром,

І крок його — твердий, спокійний, гордий.

І перша борозна лягла на ниву,

Щоб впертись несподівано  у обрій.

Благослови, о Боже, цей світанок,

Що запалав в Демидівському краю.

І над землею, й над водою — сизий ранок,

Тремтливий, несподіваний, жаданий...

Вчитель Хрінницької ЗОШ В.П. Мальчевська

                                                      

Звучить пісня

у виконанні Балдіна Миколи та Кушпи Ірини «Українська родина»

 

   Шановні колеги-друзі!

        Дозвольте ж розпочати наше свято, де ми зможемо Вам показати наскільки творче наше село, зокрема, на прикладі покажемо — на  одній із шанованих сімей нашого краю. Отже, знайомтеся...

 

Я, Віка Кременовська, вам розказати хочу,

Яка у нас родина — хороша, дружна, творча.

У всіх у нас таланти, які приносим людям.

Ми знаєм — поважають їх в нас в селі повсюди.

Почну з глави родини — він в нас талановитий,

Упертий і настирний, і дуже працьовитий.

Лозеплетіння нині корисне і в моді,

І кошики так вправно плете наш дід Володя.

 

Виступ Ковальського Володимира Ілліча

З дерева вітер

Листочки зриває,

багряною ковдрою

Землю вкриває...

Над річкою  Стиром

Верба похилилась

Журливо у воду

Вона задивилась...

Чого ж зажурилась

Ота верба мила!?

Чи тому, що листя

у воду зронила?

Чи може тому,

Що завжди самотою

Стоїть наче сторож

Над Стиром-рікою!

  Ніна Учковська — поетеса Хрінничини

 

Ой, вербо, вербо, вербиченько,

 Гнучка та висока,

 Де вродилась і зросла ти

 Сестро милоока ?

 На Вкраїні народилась,

 З Дніпра воду пила,

 Людям нашим полюбилась.

 Шану заслужила.

Чуєш, річка берег точить,

 Щось вода говорить нам,

 Щось вона сказати хоче

 Вербам, нам і берегам.

 А Синявка-річка в'ється,

 Де зупиниться вода ?

 То сумує, то сміється,

 То вирує глибина.

 А над нею — сонце й грози,

 Хмар невпинна череда.

 Тільки знають верболози,

 Що говорить їм вода.

  М. Сингаївський

Виконання пісні “Верба”  Новіцькою Тетяною

А наша тьотя Люда — це ас по вишиванню,

Із голкою постійно — в обід, під вечір, зрання.

Художнім колоритом виблискують полотна,

Життя відображають... А це — любов, робота.

Виступ Юрчук Людмили Володимирівни

Перегляд презентації ! “Хрестик за хрестиком...”

Хрестик за хрестиком на полотні

Дивні лягають узори;

Хрестик за хрестиком – так наші дні

В щасті проходять і в горі.

В світі непевному цьому життя –

Лиш вишиванка чергова.

Тільки от нитка у когось тонка,

В інших ж міцна, майже нова.

Чорні лягають у когось хрести,

В когось – червоних багато;

Чорні – буденні турботи й жалі,

Ну, а червоні – це свято.

Голка невпинно у долі в руках:

Знов день за днем заглядає в вікно,

І нехай губиться колір в нитках,

Тільки щоб довгим було полотно.

Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке,

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узір

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздиків

Букетик нарвати,

І роботу любимую

Свою розпочати.

Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю.

Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну Батьківщину,

Щоб сміялася сорочка                               

Файними квітками,                                  

Щоб пишалась Україна

Своїми майстрами!

 

Звучить пісня “Вишиванка” у виконанні учениці

А мамочка Руслана — художник надзвичайний,

Картини живописні прикрашають вітальню,

Дизайнерську й художню роботу всюди видно,

Бо вчителька працює натхнено й плодовито...

 

Виступ Кременовської Руслани Володимирівни

Так люблю я малювати… Мушу

визнати дивлюсь не на предмет,

а в його багатогранну душу,

й не простий життя його сюжет.

 

В дивних фарбах мрії потопають,

різнобарв’ям сипляться думки…

кольори немов би оживають

з ледь помітним порухом руки.

 

Розпливаються сумні штрихи зітхання

серед намистинок теплих нот,

що сплітаються в барвистих поєднаннях

і смаку, й гармонії висот…

 

Інколи, вдивляючись, здається,

не пейзаж, не натюрморти я,

а малюю крихту свого серця

на папері чистому життя…

 

І пишу картину із відтінків,

з блискіток, що в серці, в відчуттях…

Так люблю я малювати!.. Стільки

є мене в цих дивних кольорах!

 

Слово учениці Бурковської Тетяни.

     Дорога, моя вчителько! Дозвольте ж Вам подякувати за вашу науку. За те, що ви нас навчили малювати, за те, що ви даруєте Сонечко, хоч на дворі Хуртовина, за неба голубінь, за “червоні маки” серед  зими. Прийміть в дарунок музичну композицію

Звучить музична композиція “Я малюю світ...”

 

Підготувала

вчитель української мови та літератури

Мартиненко Т.В.