Експедиція Т. Г. Шевченка

Ара́льське мо́ре (тюрк. арал — «острів») — безстічне, солоне озеро в Туранській низовині в пустельній зоні на території Казахстану й Узбекистану. Від початку 1960-х рівень моря сильно знизився; зараз озеро в основному пересохло, за винятком найглибших частин. Площа Аральського моря до початку висихання становила 66 458 кмІ. Найбільша глибина була 68 м, середня — 15,5 м. У морі було багато островів загальною площею 2 345 кмІ. Найбільші острови: Кугарал, Відродження, Барса-Кельмес. Солоність Аральського моря становила 10-11‰( проміле). Північна частина Аральського моря взимку замерзала.Судноплавство тривало близько 7 місяців.

Мало хто знає, що крім свого таланту писати вірші та малювати, Шевченко мав ще один. У 1848 - 1849 рр. він був включений до складу наукової географічної експедиції, очолюваної російським мореплавцем і географом Олексієм Івановичем Бутаковим.

Капітан-лейтенант флоту, начальник Аральської описової експедиції у 1848 – 1849 рр. звернувся до генерал-губернатора Оренбурзького краю з проханням включити до складу експедиції рядового Шевченка для художнього оформлення матеріалів експедиції.

У солдаччину Шевченко був відправлений з таким вироком: “ Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихов определить в Оренбургский отдельный корпус,поручив начальнику иметь строжайшее наблюдение, дабы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений”. Миколі I цього здалось замало, і він власноручно приписав: “Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать”.

З 5 травня 1848 року Тарас Григорович – художник – дослідник Аральської географічної експедиції А небезпека для учасників експедиції дійсно була: в степу загроза захворіти холерою чи чумою, потонути в бурхливому недослідженому морі, загинути в сутичці. Адже південне узбережжя Аралу входило у Хівинське ханство, вороже настроєне до Російської імперії. “…Я тепер веселий йду на оте нікчемне море Аральське. Не знаю, чи вернуся тілько!..”

Через три місяці, з 30 липня 1848 року починається морська частина експедиції.. На шхуні “Констянтин” було 27 чоловік і з них – 4 офіцери. Шевченко живе в одній каюті з капітаном О.І.Бутаковим, що говорить про велику повагу до нього керуючого експедицією

Шхуна «Константин» була побудована А. В. Бутаковим в Оренбурзі в 1848 році як військове судно, призначене для дослідження Аральського моря. У тому ж році в розібраному вигляді доставлена на підводах з Оренбурга до Раїма, де була зібрана і спущена на воду.Брала участь в Аральській експедиції 1848-1849 років під керівництвом капітан-лейтенанта А. І. Бутакова і прапорщика Поспєлова. В екіпаж шхуни в першому плаванні входив знаходиться в оренбурзькій засланні Тарас Шевченко, прийнятий в експедицію в якості художника. В серпні 1848 року недалеко від острова Барсакельмес екіпаж шхуни пережив сильний шторм, який тривав близько трьох діб. У вересні були відкриті острови Костянтина, Миколи I і Спадкоємця. Весь ланцюг островів обстежувалася експедицією одночасно. У квітні 1849 року шхуна зазнала ремонту. Ремонт судна зображено на малюнках Тараса Шевченка. 24 травня 1849 року екіпажем шхуни був відкритий острів острів Толмачова, а 30 серпня острів Беллінсгаузена. 21 липня 1863 року шхуна була виключена зі списків суден флотилії

Шевченко натхненно працює. Малює пейзажі, портрети. Збереглося понад 100 його робіт. На цей період припадає основна частина його письменної творчості в засланні. Чимало своїх поезій він написав саме тут («Царі», «Марина», «Сотник», «Заступила чорна хмара», «Ну що б, здавалося, слова», «І золотої й дорогої», «У Вільні, городі преславнім»,– загалом більше 70 поезій).

МАЛЮНКИ ШЕВЧЕНКА ПІД ЧАС ЕКСПЕДИЦІЇ Т.Г.Шевченко. Пожежа в степу. Папір, акварель (21,4 Ч 29,6 см). [Не раніше 12.V] 1848. Внизу посередині малюнка чорнилом авторський підпис і дата: Т. Шевченко 1848. Під малюнком по нижньому краю альбомного аркуша тушшю напис: Видъ степнаго пожара въ киргизской степи во время следованія транспортовъ въ Укріпленіе близъ Аральскаго Моря. 12-го мая 1848 года . Про пожежу в степу під час переїзду експедиції О. I. Бутакова з Орська до Раїма Шевченко розповідав в повісті «Близнюки».

Т.Г.Шевченко. Джангис-агач. Папір, акварель (13,6 Ч 22,4 см). [26.V 1848]. Про дерево джангис-агач, або жангиз-агаш (що означає «одиноке дерево»), Шевченко розповідав в повісті «Близнецы».

Т. Г.Шевченко. Шхуни біля форту Кос-Арал. Папір, акварель (20,6 Ч 30 см). [6.Х 1848 – 6. V 1849].

Т.Г.Шевченко. Шхуни. Топографічні роботи на березі Кос-Аралу. Начерки. Тонований папір, олівець (1 см). Датується часом перебування експедиції на Кос-Аралі.

Т.Г.Шевченко. Місячна ніч на Кос-Аралі. Папір, акварель (15 Ч 29,2 см).

Острів Чекан-Арал. Папір, акварель (14,9 Ч 28,6 см). [17 – 19.V 1849]. Острів Чекан-Арал знаходився у східній частині Аральського моря. У 1962 р., в зв'язку з підняттям рівня води в Аральському морі, зник. Але на поч. 21 ст. рівень Аральського моря катастрофічно знизився…

 Карзунди. Тонований папір, олівець (16 Ч 29,3 см). [28.VII 1849]. Ліворуч внизу рукою Шевченка олівцем напис: Карзунди – 13. Справа вгорі чорнилом позначено: № 117 – 76. Урочище Карзунди знаходиться на північно-західному березі Аральського моря, між затоками Чернишова і Кум-Суат;

Каска-Джул. Тонований папір, олівець (15,8 Ч 29,1 см). [2.VIII 1849]. Справа внизу олівцем рукою Шевченка напис: Каска джулъ з.б. Справа вгорі чорнилом позначено: № 117 – 25. Долина Каска-Джул, Каска-Жол (що означає «головний шлях») на західному березі Аральського моря;

Усь-Чека. [18.IX 1849]. Справа внизу рукою Шевченка олівцем напис: усь-чека 19. Справа вгорі чорнилом позначено: № 117 – 67. Гора Усь-Чека (що означає «три сопки») знаходиться на північному узбережжі Аральського моря, при вході в затоку Сари-Чаганак. Датується часом стоянки шхуни на якорі під час шторму біля гори Усь-Чека. В літературі зустрічається під назвами: «Уч-Чоку» 

Після експедиції Шевченко залишився в Оренбурзі для оформлення альбому, який мав складатися з краєвидів Аральського моря та гідрографічних карт. Цей альбом пізніше повернули Шевченкові. Подальша доля альбома невідома. Т.Г.Шевченко. Укріплення Іргиз-Кала.

ВІДКРИТТЯ ПІСЛЯ КСПЕДИЦІЇ Учасники цієї експедиції, по суті, відкривали Аральське море, адже до Бутакова його ніхто не досліджував. На карту заносили острови, про існування яких часом не знали й жителі. Серед відкриттів експедиції – поклади кам’яного вугілля на одному з островів. Капітан надавав цьому неабиякого значення, адже вугілля – це шанс для розвитку на Аралі пароплавства. Відкрито й описано групу островів — Миколи (згодом — Відродження), Обручова, Наслідника (згодом — Комсомольський) та Костянтина. 

Звіт Аральської географічної експедиції гідно був оцінений великими географами. Німецький вчений О. Гумбольт, ознайомившись з ним, написав: “Це істинно відкриття в географії”.В.Семенов Тянь-Шанський, підсумовуючи результати досліджень, підкреслив, що її успіх був би неможливий без чудових ілюстрацій Т.Г.Шевченка

За уміле керівництво О.Бутаков став дійсним членом Російського Імператорського географічного товариства. А Микола I наказав піддати Бутакова суворому дисциплінарному стягненню і встановити за ним таємний нагляд. Причина такого рішення в тому, що Олексій Іванович, обговоривши з генералом В.Обручовим ситуацію з Шевченком, подав офіційне клопотання про присвоєння Тарасу звання унтер-офіцера.

Сьогодні, ж Аральське море міліє, і хтозна, чи через десять років від моря не залишиться тільки назва і ескізи Тараса Григоровича Шевченка

Отож, Шевченко, який долею випадку потрапив до складу Аральської дослідницької експедиції, який був всього лише рекрутом, але зумів налагодити хороші відносини з офіцерським складом команди, зумів зробити величезний вклад в дослідженні та описі Аральського моря. (Малюнок - Гористий берег острова Ніколая).

Здавалось би про Т. Г. Шевченка ми знаємо вже все: поет, мислитель, художник, філософ… Та виявляється він багатогранний, його талант – невичерпний і нескінченний. Не тому, що він кращий від інших, а тому, що у ньому наша історія і реальність!

Одно питання мимоволі  Ввесь час в думках моїх встає:  Чом не вгледів він сонця волі,  Чому тепер він не жиє? Якими дужими громами  Пророчий голос би гримів, Якими буйними річками  Котивсь, шумів би його спів!? Які б вінки він сплів героям, І як уславив би їх чин? Він грав би в сурму перед боєм. Боровся б сам серед руїн. А як оплакав би могили, Яких би квітів насадив! Калина б віти похилила  І в вітах вітер б гомонів. Якими лютими бичами  Карав би нас, що кволі ми, Що розійшлись ми манівцями  На крок єдиний до мети. Як в душу б він заглянув кожну,  Як кожний біль би наш відчув.  Він влив би міць непереможну,  Серця б він вірою надхнув... І де б він був ?!.. Чи на засланні,  Серед неораних степів, Чи разом з нами на вигнанні  Ділив би сльози і терпів? Він тут би був! Орел Крилатий! Не зміг би стерпіти ярма, Бо як би там він міг співати, Коли вітчизна вся німа! Олександр Олесь