ЕЛЕМЕНТИ ЕЙДЕТИКИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ЕЛЕМЕНТИ ЕЙДЕТИКИ

НА УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ТА ЛІТЕРАТУРИ

Навчальний посібник

2021

ВЧИТЕЛЬКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ НОВОПАВЛІВСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

І – ІІ СТУПЕНІВ

АНДРЮЩЕНКО НАДІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

ВСТУП

Головна мета інноваційної діяльності полягає в якісному забезпеченні можливостей педагогів закладів освіти для досягнення високих освітніх результатів. Інноватика передбачає розвиток творчого потенціалу і стосується не лише створення та поширення новоутворень у традиційній системі, а і зміни у способі діяльності, стилі мислення. Проблема творчості стала в наші дні самою актуальною, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності. Розвиток креативності учнів у процесі шкільного життя та подальшого навчання у ЗВО набуває одне з найважливіших значень. Сучасному суспільству потрібен не виконавець, а творець, людина, яка здатна жити повноцінним життям в інноваційному просторі сьогодення і своєю діяльністю цей простір створювати. Ось чому чим більше ми тренуємо свій мозок, розвиваємо фантазію та творчі здібності, тим більше цікавих ідей і рішень до нас будуть приходити. Актуальність роботи. У сучасних умовах однією із стратегічних завдань системи освіти стає формування особистості з високим рівнем інтелектуальної культури, орієнтованої на безперервний саморозвиток, що визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, здатної забезпечити своєю діяльністю сталий розвиток людства в майбутньому. Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних 4 нестандартних ситуацій. Із людини розумної вона повинна перетворитися на людину свідому, а для цього необхідно переходити на нові технології навчання. Однією з таких технологій є ейдетика.

Метою роботи є обґрунтування одного із шляхів розвитку творчих здібностей та пам’яті учня методами ейдетики на уроках української мови та літератури.

Для реалізації мети в роботі поставлені наступні завдання:

– розкрити суть понять «ейдетика», «мнемотехніка», «асоціація»;

 продемонструвати методи ейдетики, які ефективно впливають на розвиток творчих здібностей школяра та пам’ять;

– висвітлити розроблені завдання та вправи на розвиток пам’яті на уроках словесності для підготовки до ЗНО;

– показати алгоритм роботи над створенням ейдос-конспекту.

Об’єктом дослідження є творчі здібності учня.

Предметом дослідження є процес розвитку творчих здібностей особистості школяра методами ейдетики.

Використано наукові методи: аналіз і синтез, моделювання і діяльнісно-структурний аналіз, абстрагування й узагальнення, аналогія.

У запропонованій роботі розкривається зміст та основні етапи упровадження в освітню практику інноваційної технології для підвищення рівня компетентності педагога із питань підготовки учнів до ЗВО та реалізації їх нахилів і здібностей у різних сферах людської діяльності. Розглядається організація роботи на уроках української мови та літератури з використанням ейдетики. Пропонуються зразки завдань та вправ, розроблених і реалізованих у процесі навчання.

Ейдетика – це вчення про пам’ять, засноване на образних враженнях, дозволяє утримувати і відтворювати запам’ятовані образи або явища. Ейдос (в перекладі з грецької «eidos») – образ, картина, зовнішній вигляд, ідея.

Ейдетизм – психічне явище, сутність якого полягає у здатності відтворювати яскравий наочний образ через тривалий час. Характерною для ейдетизму є емоційна забарвленість образів.

Ейдетична пам’ять – довготривала пам’ять, яка за природою своєю є візуальною.

Ейдетичний образ – залишкове збудження аналізатора. Наочний образ, відрізняються від звичайних тим, що людина ніби продовжує сприймати предмет за його відсутності.

Ейдотехніка – технологія, яка дозволяє обробляти, зберігати та відтворювати велику кількість інформації шляхом застосування найбільш ефективних та перевірених протягом багатьох років прийомів запам’ятовування, заснованих на максимальному використанні образного типу інформації.

Мнемотехніка – це спеціально розроблені прийоми і способи, які полегшують запам’ятовування окремих видів інформації. Головним принципом мнемотехніки є заміна абстрактних об’єктів поняттями, які мають візуальне, аудіальне чи чуттєве уявлення, поєднання об’єктів із інформацією, яка вже відома (побудова асоціацій).

Асоціація – це зв’язок між окремими фактами, подіями, предметами або явищами, відображеними у свідомості людини і закріпленими в його пам’яті. Асоціативне сприйняття і мислення людини призводять до того, що поява одного елемента, в певних умовах, викликає образ іншого, пов’язаного з ним.

Ейдос-конспект – це роздуми, породжені образністю тексту, які супроводжуються створенням власних образів на основі цитат твору. Отже, володіння методами та прийомами ейдетики не завадить учителю-філологу, який допоможе дітям закодувати матеріал уроку у певні символи чи схеми, а учні запам’ятають інформацію, пропустивши її через серце.

Творчі здібності нам потрібні не тільки для навчання, а й у повсякденному житті для досягнення успіху. Тому проблема розвитку творчого потенціалу особистості цікавила вчених, які представляли різні галузі знань, в усі історичні епохи. Аналіз різних джерел
20-90-х років ХХ століття показує, що проблема розвитку творчого потенціалу досліджувалася з різних сторін. Ідеї розвитку творчих здібностей особистості знайшли відображення в працях А. С. Макаренка, С. Т. Швацького, І. Я. Лернера. У них розглянуті важливі умови ефективності організації цього процесу, філософські та соціологічні аспекти розвитку творчої активності. Її досліджували такі філософи, педагоги, психологи як Б. Ананьєв, В. Андрєєва, М. Бердяєв, В. Кан-Калік, О. Леонтьєв, Б. Ломов, С. Рубінштейн, О. Савченко. Здібності творчої особистості вивчались Л. Виготським, В. Дружиніним, В. Кліменком. Сутність творчості як специфічного виду діяльності розглядалася В. Давидовим, М. Валлахом, Дж. Гілфордом, Л. Коганом, О. Матюшкіним, Я. Пономарьовим. Формування творчої особистості дітей на різних етапах їх навчання вивчали І. Волкова, В. Козленко, М. Лещенко, О. Савченко, С. Сисоєва, Л. Хомич [14]. У ряді досліджень описані умови зародження творчої активності у процесі навчання в школі, засоби та методи розвитку творчого начала особистості (В. Д. Богоявленська, С. Н. Бондаренко). Велику цінність мають праці М. І. Махмутова про проблемне навчання, де основна увага надається саме творчій активності в усіх її проявах. Таким чином, під творчими здібностями школярів розглядається сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку розв’язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття нового, невідомого для себе. До того ж, здібності до творчості – універсальна здібність особистості. Універсальність її полягає в тому, що сформовані її 7 компоненти в будь-якому виді творчості, наприклад, художньому, ігровому тощо, можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності. Ефективність роботи щодо розвитку в школярів творчих здібностей залежить від дотримання ряду умов. На схемі виділено сім умов, дотримання яких допоможе розвинути інноваційну особистість, яка стане конкурентноспроможною у суспільстві. Теоретичний аналіз даної проблеми свідчить, що в останні роки більш помітними стали спроби віднайти шляхи стимулювання творчого потенціалу дитини. Встановлено багато фактів впливу на розвиток творчих здібностей учня, серед яких основну роль посідає школа. Але на реалізацію творчого потенціалу значний вплив чинять особистісні якості, такі як працелюбство, воля, наполегливість, прагнення реалізувати задумане. мотивація щодо досягнення успіху «психолізація» процесу самостійно приймати рішення творче мислення відпрацювання правила алгоритму Нестандартний підхід завдання, які мають декілька варіантів вирішення умови розвитку творчих здібностей. Сьогодення вимагає від людини запам’ятовування великої кількості інформації, і робити це треба швидко і на тривалий час. Учителі, працюючи з дітьми, в основному спираються на механічну пам’ять та логічне мислення, але в міру певних особливостей не кожна дитина може похвастатися своїми феноменальними можливостями. Тоді виникає питання: «Що ж робити таким школярам? Виявляється, вихід є. Допоможе нам в цьому інноваційна технологія «ейдетика». Для неї не існує нездібних учнів. Науково доведено, що 40% людей планети є активними ейдетиками, а 60% – латентними.

Ейдотехніка – не чергове новомодне породження ХХІ століття. Традиції ейдетики своїм корінням сягають в епоху античності. Давні греки вважали, що людина думає, мислить ейдосами – образами. В її розумі, як на восковій табличці, виникають відбитки – образи того, про що вона думає, говорить, і в такому вигляді утримується в пам’яті. Величезна цікавість до ейдетики спостерігалася в Західній Європі
20-40-х років ХХ століття. Особливо активно даний напрям розвивався в Німеччині. Великий вклад у розвиток науки ейдетики належить талановитому та креативному викладачу, доктору педагогічних наук І. Ю. Матюгіну, який у 90-х роках ХХ століття з групою дослідників вивчив накопичений людством досвід ефективного запам’ятовування і розробив 27 методів образного розвитку уваги та пам’яті. У нашій вітчизняній освіті про ейдетику всерйоз заговорили не так давно, і в основному завдячуючи Є. В. Антощуку, керівнику «Української Школи Ейдетики», де кожен може навчитися в ігровій формі запам’ятовувати слова (у тому числі й іноземні), цифри, обличчя, імена, вірші, великі тексти [10].

Переваги використання методів ейдетики:

Пам’ять – розширення можливостей, об’єму пам’яті.

Уява, фантазія – збагачення словесної і образної уяви, багатогранність сприйняття світу.

Творче мислення – вміння вирішувати будь-яке завдання легко, оригінально, із задоволенням.

Структурність – один блок містить декілька тем.

Лаконічність – максимум закодованої інформації при мінімумі візуальних або графічних знаків.

Швидкість – здатність швидко знаходити рішення та генерувати ідеї.

Увага – розвиток об’єму та тривалості уваги, вміння помічати деталі, без напруження їх пригадувати.

Гнучкість – застосування різноманітних підходів для рішення завдання.

Відчуття – розвиток не тільки зорової пам’яті, але й слухових, тактильних відчуттів.

Інтерес-ейдотехніка пробуджує пізнавальну активність, бажання розвиватися, бачити свої успіхи. Таким чином, розвиток творчого потенціалу та пам’яті школяра за допомогою ейдетики – це процес прогресивних змін, які відображаються у кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її творчих здібностей шляхом пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння методами творчого отримання знань, формуванням індивідуального стилю творчої поведінки. Особливо актуальною є проблема вдосконалення форм та методів роботи зі старшокласниками, оскільки старший шкільний вік характеризується активним розвитком пізнавальних і творчих здібностей, становленням наукового світогляду, професійним самовизначенням учня.

Сучасна освіта повинна формувати в учнів бажання і уміння вчитися, виховувати потреби і здатності до навчання упродовж всього життя.

Що робити вчителю, щоб його урок був не тільки цікавим, а й результативним?

Вчитель повинен будувати навчальний процес таким чином, щоб учень отримував задоволення від процесу учіння, і робота була спрямована не на заучування, а на навчання, не на знання, а на вміння й навички, не на експлуатацію інтелекту, а на його розвиток, що сприяє формуванню творчої компетенції дитини.

На сучасному освітньому просторі педагогам пропонується значна кількість оригінальних технологій, методик навчання дитини.

Однією з них є ейдетика – унікальний напрямок вчення в психології, спрямований на вивчення ейдетизму.

Методи навчання, які пропонує ейдетика, спираються на образне мислення дитини та відповідають законам природи. Вперше термін «ейдетика» був озвучений німецьким психологом Е. Йєншем, а поширення і глибокого вивчення набув у дослідженнях видатного психолога О. Р. Лурії, який поділив методики запам’ятовування на два основних напрямки: мнемотехніка та ейдетика.

Мнемоніка (мнемотехніка) – сукупність прийомів і способів, що полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення штучних асоціацій. Мнемоніка не вдосконалює пам’ять, а полегшує сам процес запам’ятовування через придумані штучні асоціації, які легко й швидко відкладаються в пам’яті.

Ейдетика – це психологічний або медичний термін, здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки, запахи об’єктів чи тактильні відчуття про них в пам’яті з граничною точністю.

Основна формула, що відображає суть методів ейдетики:

уява+позитивні емоції = засвоєна інформація.

«Школа ейдетики» – впорядкований набір методів і вправ, що допомагають оволодіти вмінням використовувати свою уяву для запам’ятовування та відтворення будь-якої інформації.

Ейдотехніка – не чергове новомодне породження ХХІ століття. Традиції ейдетики уходять своїм корінням в епоху античності. Давні греки вважали, що людина думає, мислить ейдосами-образами. У її розумі, як на восковій табличці, виникають відбитки – образи того, про що вона думає, говорить, і в такому вигляді утримується в пам’яті. Тому втрата образу (за асоціацією – його стирання) здавна характеризує забування.

Засновником «Школи ейдетики» є Ігор Матюгін – професор, доктор педагогічних наук. Втілення цієї методики в Україні проводить Євген Антощук – доктор педагогічних наук, засновник української школи ейдетики «Мнемозина».

Ейдетизм – це здатність дуже яскраво уявляти собі предмет, якого немає в полі нашого зору.

Але невже це дано тільки окремим людям?

Звичайно ж, ні!

Для ейдетики практично не існує нездібних учнів. Науково доведено, що 40% людей планети є активними ейдетиками, а 60% – латентними.

Нам легко переказати фільм, цікаву книжку, тому що легше уявляти образами, картинками, ніж словами.

Безумовними перевагами методик ейдетики є:

– сприйнятливість і доступність;

– незалежність від спеціального обладнання;

– використання прийомів, які сприймаються учнем як гра;

– можливість застосування в різних галузях.

Де як не на уроках української мови та української літератури найкраще застосовувати ейдетику та мнемоніміку?

Саме філологи можуть запропонувати учням:

І. Опорні конспекти як спосіб стиснення і візуалізації навчального матеріалу та відображення його короткого змісту у вигляді опори – знаково-символічного, схематичного, логічно послідовного зображення головного з широким використанням асоціацій.

Робота з опорним конспектом базується на діяльнісній основі, оскільки учні не просто пасивно сприймають запропоновану картинку, а є її співавторами. Під час відтворення навчального матеріалу активізується зорова пам’ять: перед очима спочатку виникає картинка-опора з символами, асоціативними малюнками, а потім інформація «нанизується» на ці зорові образи, спрямовуючи учнів до якісного осмислення змісту вивченого.

ІІ. Ейдос-конспект – це висновки, гіпотези, які виникають асоціативно у свідомості дитини в процесі інтерпретації навчального матеріалу.

Поєднуючи в собі опорний конспект (теоретичні відомості) та ілюстрації ейдос-конспект задіює логічне і образне мислення.

Ейдос-конспекти використовуються на операційно-пізнавальному та рефлексивно-оцінювальному етапі сучасного компетентнісного уроку.

Класифікація ейдос-конспектів (за А. М. Богосвятською):

– художні: в основі – малюнок, фотографія або колаж: Ліна Костенко «Кольорові миші», біографії письменників та ін.

– графічні: наближені до опорних схем-конспектів, але в основі схеми лежать образи (опорні таблиці для вивчення української мови)

– асоціативні: надання конкретних форм образного втілення символа або абстрактного поняття, скажімо, щастя, мудрості, натхнення, творчості, яке вимагатиме від учня креативності мислення, уміння переносити властивості одного предмета (явища) на інші на основі тотожності або контрасту. Візуалізувати можна авторські образи і ті, що народжені в уяві читача, тобто асоціативні.

– колірні: в основі – символіка кольору. Малюнок може виконуватися у вигляді кольорограми з поступовою зміною кольорів, їхнім взаємопроникненням і навіть з виходом за межі обмеженого простору (кола, еліпса тощо). Важливо, щоб учень не шукав тлумачення символіки кольору в довідниках чи енциклопедіях, а керувався своїми емоціями,почуттями, прислухався до голосу внутрішнього «я».

– комбіновані: поєднують у собі різні види: малюнок і колір, схему і образи, авторські та читацькі образи;

– цифрові: створені на комп’ютері.

Створити цифровий ейдос-конспект допоможе скрайб-презентація, яка є мистецтвом відображати своє мовлення в малюнках, причому процес відбувається в реальному часі паралельно з доповіддю мовця. Скрайб-презентація відображає ключові поняття розповіді та взаємозв’язок між ними.

Для створення скрайбінгу можна користуватися такими сервісами:

GoAnimate – дозволяє перетворити презентацію на мультиплікаційний фільм.

PowToon – вся анімація створюється від слайда до слайда.

Wideo – дозволяє додавати в презентацію зображення, персонажі, текст та музику.

Moovly – один із найпростіших інструментів для виготовлення анімованих презентацій, багато елементів промальовується за допомогою ручки.

Пояснювалки – програма для iPad, яка дозволяє створювати прості скрайбінги.

VideoScribe – створений із принципом – від частинного до цілого. По завершенню роботи ви отримаєте не інтерактивну презентацію, а відео.

Отже, метод ейтдетики розширює творчі можливості учнів, формує вміння ефективно і самостійно навчатися, підвищує самооцінку завдяки результативності в навчанні, пробуджує цікавість та допитливість, створює психологічний комфорт.

Застосування прийомів ейдетики дає змогу створити навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно. Це в свою чергу сприяє розвитку світогляду, логічного мислення, виявляє і реалізує індивідуальні можливості дитини. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву. Таким чином здійснюється особистісно-орієнтований підхід до навчання дітей.

МЕТОДИ ЕЙДЕТИКИ

(найпоширеніші)

МЕТОД ОЖИВЛЕННЯ

Ґрунтується на розвитку природних можливостей людини до фантазування. За допомогою цього методу людина вчиться швидко створювати уявні картинки текстів, історичних подій, побутові, живі картини правил, таблиць. Вона ніби стає співучасником тих подій, про які йдеться. Розвиток здібностей до візуалізації розширює межі пам’яті, створює безмежні можливості використання образної пам’яті.

МЕТОД ПОСЛІДОВНИХ АСОЦІАЦІЙ

Базується на умінні швидко створювати асоціації на кожну одиницю інформації та будувати з них серію зв’язаних між собою послідовних асоціацій з першого слова до останнього. Вони повинні бути незвичайні (кумедні), у русі (діяти); має створюватись уявна картинка.

МЕТОД ФОНЕТИЧНИХ АСОЦІАЦІЙ

Тобто знаходження співзвучних асоціацій до слів. Цим методом користуються, коли треба запам’ятати слова, прізвища, імена та по батькові людей (особливо іноземні), терміни, які важко вимовляти.

Недоліки методу: можливі помилки у вимові іноземних слів, проте вони зникають, якщо практикувати впевнено.

МЕТОД ВХОДЖЕННЯ

Сама назва підказує дію – увійти всередину картини, розповіді, фільму, будь-якого сюжету, перетворити його своєю фантазією.

Картинка може просто оживати перед очима, або можна самому стати учасником події. Уявити себе учасником дещо складніше, але ефект буде сильнішим. Те, що з нами відбувається, не забувається. Психологи одностайні у тому, що довготривала пам’ять вічна, вона зберігає кожен день, і якщо не завжди вдається згадати бажане, це лише доводить, як міцно все оберігає наш «внутрішній охоронець».

Цей метод добре доповнюється методом «Фонетичних асоціацій». Він дозволяє боротися з неуважністю, відволіканням, сторонніми подразниками. Його легко засвоюють люди з розвиненою уявою, тому дуже важливо розвивати здатність до візуалізації.

МЕТОД ОБРАЗНИХ ГАЧКІВ

Ґрунтується на тому, що інформацію треба ніби «повісити» на об’єкти малюнка, а потім її зняти. Пригадується спочатку сам малюнок, потім прив’язана до нього інформація. Тобто малюнок у такому випадку виконує роль гачка на вішаку нашої пам’яті.

За допомогою цього метода добре запам’ятовувати цифри та цифрову інформацію, букви, слова, тексти, вірші тощо.

МЕТОД ЦИЦЕРОНА

Прийшов до нас із Давньої Греції. Поет Симонід тренував свою пам’ять, розкладаючи інформацію у добре знайомій йому кімнаті. Потім достатньо було згадати кімнату, щоб потрібна інформація виникла перед очима.

У деяких джерелах цей метод приписують римському політику і оратору Цицерону, який прославився тим, що під час своїх виступів у сенаті легко відтворював у пам’яті імена, історичні ати, цитати. Готуючись до виступу він ходив по своєму будинку і подумки розкладав частини промови по різних кутках. Цицерон перейняв цей метод у Симоніда. Справедливо було б назвати його методом Симоніда, але він дійшов до нас як метод Цицерона.

І. Ю. Матюгін (автор школи ейдетики) пропонує застосувати метод Цицерона дещо раціоналізованим і пристосованим до вимог часу. Він рекомендує навмисне залишати уявні сліди інформації на стінах класу, власної оселі, добре знайомої місцевості тощо, заповнюючи цю уявну дію елементами фантазії, притаманній ейдетиці.

МЕТОД ГРАФІЧНИХ ІМПРОВІЗАЦІЙ

Графічні імпровізації можна робити з цифр, букв, значків (залежно від того, що потрібно запам’ятати), довільних ліній у різному напрямку, у яких потім можна побачити певний малюнок.

Якщо мета – запам’ятовування, то, зобразивши обличчя, ми легко за малюнком згадаємо інформацію (номер телефону, ім’я, прізвище). Довільні імпровізації безперервної лінії розвивають здатність до творчої уяви, творчого мислення, відкривають у людині несподівані, навіть для неї самої, здібності (малювати, писати вірші тощо).

МЕТОД ПІКТОГРАМ

Піктограми найперше письмо у світі, в якому, замість слів використовувалися малюнки. Проте не до кожного слова можна відразу намалювати піктограми, цьому теж потрібно вчитися.

1. Малювати прості слова (іменники).

 – дощ;  – ключ;  – автомобіль.

2. Замальовувати прикметники, дієслова та інші частини мови.

– холодний;  – морський; ‘ – електричний.

 – біжить;  – стоїть;   – любить і т. д.

3. Малювати слова до важких словосполучень.

– щаслива родина;  – два веселі їжаки; – дзвенить дзвінок.

МЕТОД АБРЕВІАТУР

Це метод зручного скорочення слів, який є елементом скорочитання. Слово треба скорочувати таким чином, щоб за деякими буквами можна було здогадатися про його значення. найкраще застосовувати для вивчення правил, тематичних визначень тощо. Він найбільше підходить дітям, у яких погано розвинена уява. Творчий процес відбувається тоді, коли діти починають здогадуватися про зміст слова за скороченим записом, записуючи його у пам’яті на рефлекторному рівні.

Наприклад:

Садок вишневий коло хати.   С-ок виш-й к-о х-и.

Хрущі над вишнями гудуть.   Хр-і н-д в-ми гу-ть.

МЕТОД ОПОРНО-БУКВЕНИХ ПІКТОГРАМ

Кожне слово у вірші чи тексті, який потрібно запам’ятати, треба скоротити так, щоб у самому малюнку-піктограмі можна було побачити букву, з якої починається слово.

Наприклад:

Небо хмуриться часто,

потемніла ріка.

Щоб дощами упасти,

плине хмара важка.

КОМБІНОВАНІ МЕТОДИ

Усі ми в житті користуємося комбінованими методами запам’ятовування. Поділ методів досить умовний. З методичної точки зору, штучний розподіл на численні методи обґрунтований, уся світова педагогіка на цьому базується, але на практиці їх треба комбінувати. Різноманітних комбінацій може бути безліч. Чим успішніше учні навчаться це робити, тим кращим буде результат. На основі отриманих знань у кожної дитини формується власний метод. І він працює найкраще, він є найзручнішим.

На заняттях з розвитку творчого мислення не буває неправильних відповідей. Кожна дитина висловлює свою думку так, як вважає за потрібне.

Обговорюючи будь-яку проблему, потрібно дуже обережно ставитися до кожної незвичайної думки, бо якщо ми перервемо дитину зневажливим зауваженням або, ще гірше, скажемо, що це дурниці, вона замкнеться і може вже ніколи не висловити вголос своєї думки. Такий учень втрачає впевненість у власних можливостях, виростає людина, не здатна самостійно вирішувати життєві проблеми.

Також дуже важливо сформувати навички оцінювати власну творчу діяльність. У процесі творчої праці дитина починає міркувати незвично, створювати щось нове, оригінальне. Їй потрібна підтримка, оцінка її розумової праці. Коли учень може сказати: «Це я вирішив сам», у нього з’являється впевненість у собі, у власних здібностях та можливостях.

Пізнати та навчитися працювати за методами запам’ятовування не важко. Єдиною складністю засвоєння методик є те, що оволодіння ними на предметних уроках займає багато часу. Тому значно ефективнішим є навчання на спеціальних заняттях-тренінгах, на яких в ігровій формі учні засвоюють усі відомі методи. А застосовувати отриманні знання і виробляти міцні навички роботи можна на навчальному матеріалі будь-якого предмета. важливим є те, що прийоми і методи ейдетики можна використовувати під час викладання різних дисциплін. Для цього не потрібно перебудовувати власний стиль чи методику викладання, змінювати програму. Варто просто під іншим кутом подивитися на навчальний процес, навчати учнів паралельно новим методам обробки інформації, дати їм право вибору, яким «інструментом» для засвоєння знань краще користуватися.

Для того, щоб бути успішними і ефективними в майбутньому, діти повинні зараз навчитися швидко сприймати, засвоювати й творчо переосмислювати великий обсяг інформації. Стає важливим формування у дітей здатності самостійно добувати і застосовувати знання, ретельно обдумувати прийняті рішення і чітко планувати дії, ефективно співпрацювати, бути відкритими для нових контактів і культурних зв’язків. Тобто потрібно усвідомлено володіти прийомами продуктивної комунікації та раціональними засобами розумової праці. Крім того, переходячи від шкільного навчання до професійного, учні повинні скласти іспити, і, як би вони не змінювались за своєю формою, для успішного їх складення потрібно знати великий об`єм фактичної інформації, уміти логічно та творчо мислити. Все вищесказане не є новиною або відкриттям, здається, всі вже розуміють що повинен учень отримувати в школі, проблемним є питання який інструмент має бути в арсеналі дитини та як навчити її ним користуватись. Потрібна технологія, яка була б доступною широкому колу зацікавлених педагогів, вона повинна бути досить легкою для застосування її  на всіх навчальних предметах, і, в той же час, забезпечувати високу якість засвоєння предметного матеріалу.

Ідея досвіду полягає у запровадженні на уроках мови та літератури універсальних ейдетики, та через розвиток системного уявлення про об’єкти в навколишньому середовищі в цілому, через надання вибору раціональних способів збереження у пам’яті та швидкого відновлення необхідної інформації, у формуванні в учнів дослідницького стилю мислення, який, на наш погляд, є універсальним для сьогодення і майбутнього.

Навчаючись за допомогою використання методики роботи з образами, діти прекрасно запам’ятовують тексти, вірші, правила, формули, географічні назви, історичні дати. Цінність цієї техніки полягає ще і в тому, що вона дозволяє проводити психокорекцію, знімати біль і втому. Застосовуючи технологію ейдетичної освіти, весь програмовий матеріал ми подаємо в трьох сферах пізнання дитиною навколишнього світу: образ, символ, дія.

Процес навчання на основі елементів Ейдетики спрямований на формування культури мислення як результату цілеспрямованого впливу на процес виконання дитиною розумових операцій з метою досягнення найбільш ефективного вирішення проблеми. Певну послідовність розумових операцій можна назвати попереднім алгоритмом, який, на відміну від математичного, не вимагає жорсткої послідовності виконання дій, залишаючи за дитиною можливість вибору. При навчанні не даються готові алгоритми, діти самі «відкривають» їх за допомогою навідних запитань, що вже є творчим підходом. Застосовуючи функціонально-системний підхід, учень виступає дослідником. Виведення дітьми алгоритмів в процесі навчання, а потім подання їх у будь-якій формі (частіше в графічній або образній в дошкільному і молодшому шкільному віці) формує у учнів уявлення про розмаїття способів ефективного вирішення задачі, вправи, проблеми. Використання схеми-моделі в школі дає можливість дітям та вчителям вийти на новий рівень діяльності – рівень створення власних освітніх технік і дидактичних прийомів.

Через функціонально-системний підхід, дотримуючись чотирьох обов’язкових етапів (інформаційно-аналітичного, порівняльно-аналітичного, дослідницького, творчого), ми вивчаємо будь-яку мовну або літературну тему як систему, розглядаючи її з точки зору надсистеми, підсистеми, виокремлюючи основну функцію і виділяючи ознаки. Виведене поняття про досліджуваний об’єкт має відображати суттєві елементи й ознаки, що відрізняють даний об’єкт (систему) від інших, які відносяться до однієї надсистеми. При формулюванні визначення важливо вказувати тільки ті параметри, якими володіє система, не називаючи того, чого в ній немає.

З п’ятого класу ми з учнями, вивчаючи частини мови, кодуємо їх в образи, використовуючи ейдетичний прийом піктографування. Такий спосіб формує у дитини позитивне сприйняття вивчення тієї чи іншої частини мови, дає можливість економити час потім на згадуванні, чим є та чи інша частина мови, скорочує об’єм інформації для запам’ятовування.

Таким чином, інформація про шість самостійних частин мови у пам’яті дитини пов’язана з візуальними образами і далі їй буде дуже легко пригадати їх, а в конспекті, або пам’ятці займає всього одну сторінку і може бути завжди поряд, адже далі учні будуть постійно користуватись цими образами-поняттями. Так, вивчаючи дієприкметник, ми, спираючись на візуальні образи дієслова і прикметника, відразу сприймаємо дієприкметник як поєднання ознак раніше вивчених частин мови.

Дуже важливо пам’ятати, що в роботі зі схемою вчитель тільки створює проблемну ситуацію і навідними питаннями задає алгоритм її вирішення через елементи Ейдетики, але всю пошуково-аналітичну роботу діти проробляють самі й самі підбирають ейдетичні образи кодування інформації для кращого запам’ятовування та економії часу. Саме в самостійності та структурованості полягає природність, індивідуальність і глибинність навчання в цілому та в знайденому дитиною образі зокрема. Створюючи таку схему, наповнюючи її, дитина поступово формує стійке уявлення про об’єкт – дієприкметник у даному випадку.

Фрагмент уроку з узагальнення теми

«УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ»

Мета застосування методу Ейдетики: актуалізувати знання з цієї теми, використовуючи їх практично та усвідомлюючи глибше теоретичний матеріал; активізувати й цілеспрямувати діяльність зі структурування здобутих знань; аналізуючи інформацію, презентувати своє особисте розуміння її.

Хід роботи

За матеріалами попередніх уроків учні через функціонально-системний підхід виводять схему-характеристику усної народної творчості.

1. Спочатку з’ясовуємо, що є надсистемою – родовим явищем, до якого входить УНТ, тобто є частиною цього родового явища.

2. Далі з’ясовуємо потребу у виникненні усної народної творчості, її основну функцію. Висвітливши основну функцію, ми вийшли на наявність додаткової важливої функції – естетичної.

3. Виділимо роди та жанри, пригадуючи раніше вивчені твори, як підсистему.

4. Визначимо основні ознаки (на основі аналізу вивчених раніше творів).

5. Побудувавши схему, даємо повну характеристику об’єкту – УНТ.

6. Закріплюємо знання про вивчені раніше твори, просуваючись по схемі. Ця робота проводилась у парах, де учні ставили один одному наступні питання:

– назви епічні (драматичні, ліричні) твори;

– чи можна вважати Х твір драматичним;

– назви жанр твору;

– наведи приклад влучності та лаконічності мови;

– знайди метафори у творі, тощо.

7. З’ясовуємо, чи можна використати дану схему для характеристики УНТ в російській, зарубіжній літературах і виходимо на універсальність, інтернаціональність поняття УНТ та його характеристики.

Фрагмент уроку з використанням ейдетичних прийомів за темою «ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ»

Мета використання методу піктограм (схематичні малюнки, що несуть певну інформацію): розвивати навички виразного осмисленого читання прислів’їв та приказок, пояснення їх змісту, «переведення» образів в символи та зчитування інформації для кращого запам’ятовування й розвитку мовлення.

Хід роботи над створенням образу:

Завдання для самостійної роботи:

1. «Ввімкни» мультфільм в уяві – «Кажу(чую) й яскраво собі уявляю!».

2. Поясни собі, чому ти намалював це слово саме так, чому ти бачиш його так?

3. Намалюй свій образ. Завдання для групової роботи:

4. Вгадайте прислів’я та приказки один одного за піктограмами.

5. Поставте якомога більше відкритих питань.

Можливості для використання ейдетики в навчальному процесі безмежні: опис об’єктів, виведення визначень, написання творів, складання загадок, запам’ятовування текстів і переказ їх за піктограмами, складання опорних схем-конспектів за літературними творами, запам’ятовування дат, імен, географічних назв. Завдяки цим методам середовище взаємодії між вчителем і дітьми стає більш насиченим і довірливим, що сприяє              вирішенню дуже важливого завдання: подоланню психологічного бар’єру у вивченні мови, придбанню стійких і усвідомлених навичок грамотного письма, запобіганню психологічної інтерференції, формуванню в учнів раціональних способів досягнення високих результатів розумової діяльності, розширенню знань про себе і навколишній світ, формуванню досвіду продуктивного спілкування і виходу за межі стереотипів.

Така робота на уроці є для учня живою і цікавою, адже він сам здобуває і вибудовує свої знання, а вчитель не порушує вимог програми і досягає мети уроку в приємному процесі співтворчості з дітьми. Потрібно зазначити, що, маючи свободу у роботі над змістовним матеріалом, діти стають більш розкутими та водночас більш організованими до самостійної пізнавальної діяльності, підвищується особиста динаміка учня. Пропоновані методи сприяють подоланню розумових шаблонів і стереотипів, зняттю обмежень і налаштовують на вільний вибір у вирішенні проблем, адже реальність, з якою людина перетинається у своєму житті, не має однозначного трактування і рішення. Тож як сказав Костянтин Федін: «Відкриття народжуються там, де закінчується знання вчителя і починається нове знання учня».

Методи ейдетики відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), вони свідомо опрацьовують навчальний матеріал,  займають активну позицію в отриманні знань, зростає інтерес до вивчення предмета. Значно підвищується особистісна роль вчителя – він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проведення уроків з використанням методів ейдетики потребують перш за все компетентності вчителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

Ейдетика дозволяє розвивати образну пам’ять, навички концентрації уваги, здатність уяви. Таке вдосконалення можливостей людини було актуальним у всі часи, але в сучасному світі з його постійно зростаючими потоками інформації воно набуло нового звучання. З чим же це пов’язано? Дуже часто проблемним моментом сучасного навчання є те, що людині необхідно засвоїти занадто багато різнопланової інформації. «Я не вивчу все це. У мене вже каша в голові!» – часто говорить той, хто змушений вивчати великі масиви навчальних матеріалів.

Головними інструментами ейдетики є робота з асоціаціями та акровербальна техніка. Робота з асоціаціями представлена двома напрямками: ланцюговим методом (він апелює асоціативними логічними зв’язками) і методом зорових асоціацій.

1. Ланцюговий метод заснований на тому, що будь-яке явище може спричинити за собою інше. Інформація, при навчанні в цьому випадку, розкривається поступово (від загального до конкретного, від приватного до загального або від приватного до іншого, існуючого з ним паралельно в інформаційному просторі, приватному). При застосуванні цього методу елементи певного списку асоціюють один з одним у ланцюжок за допомогою мислених образів. Скажімо, потрібно запам’ятати такий список продуктів: курка, яйця, рис, молоко, масло. Створюєте ланцюжок образів: колись курка вилупилась з яйця; зараз вона клює рис; я дуже полюбляю молочну кашу, до якої обов’язково додаю масло.

2. Метод зорових асоціацій позбавлений логічного компонента. Зате тут особливо важливий  зв’язок того чи іншого об’єкта з певним місцем:

а) акровербальний метод («акро» – край, «вербо» – слово) – метод, заснований на креативному перетворенні «сухої» інформації в «живі» тексти.

Це може бути, наприклад, «шифрування» навчального матеріалу в вірші, пісні та анекдоти. Як правило, робота з інформацією таким способом викликає особливо приємні емоції. А запам’ятовувати будь-який матеріал, перебуваючи в прекрасному настрої, як відомо, завжди легше, цікавіше і головне, ефективніше. Так, наприклад, для запам’ятовування математичного терміну «бісектриса» можна скористатися фразою: «Бісектриса – це така криса, що бігає по кутам і ділить кут напополам!»

Для запам’ятовування сімох кольорів сонячного спектра – червоного, оранжевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього, фіолетового нам допоможуть такі фрази:

«Чому Олені Живуть Зимою Без Своїх Фантазій?» «Чапля Осінь Жде Завзято, Буде Сані Фарбувати» «Червоні Окуляри Жанки Заважають Бачити Сяйво Фіалки»

Наприклад, при вивченні теми з української мови «Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в коренях», щоб полегшити сприйняття нового матеріалу, можна після опрацювання правила, яке подано в підручнику, а саме: «Під час письма слова з ненаголошеними [е], [и] треба перевіряти наголосом. Щоб знати, яку букву (е чи и) писати в ненаголошеному складі кореня, треба змінити слово або дібрати до нього спільнокореневе так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним», запропонувати дітям запам’ятати коротеньку віршовану фразу:

Що писати Е чи И?

Став під наголос завжди!

Або інший варіант:

Що писати – Е чи И?

Швидко слово ти зміни,

Став під наголос мене

І пиши чи И, чи Е.

Ці віршовані фрази для дітей стануть «ключиками» для перевірки ненаголошеного звука. Вчитися з посмішкою – це не фантастика. Це ейдетика!

б) метод Цицерона, або метод місць. Слід чітко уявити собі предмет, який потрібно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко «виймається» з пам’яті. Суть цього методу полягає в тому, що одиниці інформації, які необхідно запам’ятати, треба подумки розставити в добре знайомій кімнаті в певній чіткій послідовності. Потім досить згадати цю кімнату, щоб відтворити необхідну інформацію. Саме так і чинив Цицерон,коли готувався до своїх виступів – він прогулювався по своєму будинку і подумки розміщував ключові моменти свого виступу в ньому. Доведено, що пригадування інформації пов’язується з місцем її виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв із конспектом у руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування. Записування вчителем матеріалу на дошці, вивішування плакатів і схем на стінах класного кабінету допомагають учням легко пригадати інформацію уроку, тим більше якщо вона була незвичайна, фантазійна, казкова.

в) метод Аткінсона. Це метод запам’ятовування іншомовних слів, заснований на використанні ключових слів або фонетичних асоціацій. Засвоюючи іноземні слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне. Наприклад, словесник дає тему з японської літератури. Нерідко в учнів виникають складнощі в запам’ятовуванні прізвищ та імен японських письменників. Використовуючи метод Аткінсона, можна запропонувати такі ключові слова і фонетичні асоціації: Мацуо Басьо (МАма висипає ЦУкор у БАСЕйн). Ісікава Такубоку (ІСкриста КАВА з ТАКого БОКалу). Тому одразу відпадає потреба у зазубрюванні.

г) метод поєднання вербального апарату з роботою уяви. Необхідно за 60 секунд назвати 60-100 будь-яких іменників. Потрібно називати ті предмети, що з’являються в уяві; деталізувати їх, розглядаючи; не поспішати, бо це викликає емоційне напруження.

ґ) метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки. Слід навчитися, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему протягом 5 хвилин. Для цього знадобиться вся фантазія, яскрава уява та вигадка.

д) «Зрощення мотивів». Створення взаємодії між відомістю учня та основною ідеєю твору. Такі точки зіткнення є завжди, треба лише віднайти цю спільність, емоційно поріднити учнів із книгою.

е) «Ефект присутності». Створення у свідомості учнів образних картин, пов’язаних із актуалізацією різноманітних рецепторів (зорового,слухового, нюхового, тактильного тощо). Створення у свідомості учнів образних картин, пов’язаних із актуалізацією різноманітних рецепторів (зорового, слухового, нюхового, тактильного тощо). Учитель, наприклад, може принести на урок за поемою «Євшан-зілля» Миколи Вороного справжні пахучі стеблини полину,  розкласти їх на учнівських партах. Запах гіркого полину допоможе учням яскравіше відчути привільність степу, запам’ятати тему та ідею твору.

Методи ейдетики побудовані на простих принципах:

уява + позитивні емоції = засвоєна інформація;

радісна, весела атмосфера;

мобільність і доступність ігрового матеріалу;

поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини.

Отже, можна бути впевненими, що навчання із застосування ейдетичних прийомів позитивно впливає на розвиток усіх розумових й психічних процесів дитини, сприяє становленню самоконтролю й самооцінки, що підвищує грамотність учня, зменшує кількість помилок, концентрує увагу, зміцнює пам’ять.

ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
МЕТОДУ ЕЙДЕТИКИ

В ХХІ столітті потік інформації настільки великий, що усвідомити і запам’ятати його може тільки людина, яка має екстраординарні здібності. На уроках української мови ми зіткнулися з проблемою щодо труднощів запам’ятовування учнями правил орфографії, бо майже кожного уроку вивчається нова тема.

Тому, ефективним засобом вирішення даної проблеми може стати метод ейдетики, який пропонує ефективні та цікаві методи розвитку пам’яті, засновані на дитячих особливостях запам’ятовування яскравих образів, щоб потім їх з легкістю відтворити.

Щоб успішно підготуватись до впровадження методу ейдетики треба зробити наступні кроки:

– аналізувати річне календарне планування з української мови в 5 класі;

– опрацювати навчальний матеріал підручника відповідного класу;

– підібрати теоретичний матеріал й уможливили спрощення його через ейдетичні прийоми;

– співпрацювати з учнями зі створення опорних схем до відповідного ейдетичного матеріалу.

В 5 класі при вивченні теми «Співвідношення букв та звуків», після засвоєння нових знань, за допомогою таблиці «Звуки української мови» запропонуйте учням загадку, яка заінтригувала дітей: що це за буква?

Має два ока,

Ховає два звуки,

Вона пречудова,

Що це за буква?

Відгадка підкріплена опорною схемою, із зображенням букви Ї, яку оживила за допомогою очей-крапок та викрила сховані два звуки [й], [і].

Таке навчання за допомогою акровербальноно методу ейдетики, на нашу думку, викликає приємні емоції, учні легше сприймають новий матеріал.

На цьому ж етапі уроку, засвоєння нових знань, при вивченні теми «Співвідношення букв та звуків», букву Щ перетворила на матусю, яка має дох синочків (за ейдетичним методом):

Наша «Ща» багата буква,

Моє двох синочків-звуків.

«Ш»  і « Ч» так поєднались,

В букву «Ща» вони зв’язались.

А в опорній схемі відтворено, як два звуки [ш]і[ч] з’єдналися в одну букву Щ.

Вивчаючи тему «Звукове значення букв Я, Ю, Є», учні 5 класу дізнаються з підручника ,що «я, ю, є можуть позначати на письмі голосні звуки [а], [у], [е], коли стоять після м’яких приголосних».

А «букви я, ю, є позначають по два звуки [йа], [йу], [йе]:

– на початку слова або складу;

– після апострофа;

– після м’якого знака».

Щоб спростити запам’ятовування, бажано  використати вірш-примовку:

Я, Ю, Є незвичні дуже,

Пам’ятайте їх причуди.

Після приголосного ставте,

Про таке не забувайте:

Я залишить [а] від себе,

Ю – лиш[ у], а Є лиш [е],

Подарують звуку м’якість,

Що попереду живе.

Опорна схема для дітей

При вивченні  теми з української мови «Будова слова. Словотвір. Орфографія», а саме «Правопис префіксів роз-, без-», на етапі засвоєння нових знань учнями, можна запропонувати вірш-примовку. А потім, зіставити з правилом підручника «Українському префіксу роз- відповідають російські префікси роз-, рос-, раз-, рас-. В українській мові немає цих префіксів. Під час вимови префіксів роз-, без- може зберігатися і втрачати дзвінкість. На письмі префікси роз-, без- не змінюються». Так, правила написання префіксів роз-, без-, які завжди пишуться з буквою «з», спростити задля кращого запам’ятовування:

Префікси чудово знати

І правопис пам’ятати:

РОЗ- і БЕЗ- будуть тужити,

Без букви «З» не можуть жити.

На опорній схемі, із примовкою, за акровербальним методом, префікси ожили, тужать, бо без букви «З» не проживуть.

Це викликає в учнів співчуття і кращого запам’ятовування орфограми.

При вивченні теми «Вимова й правопис префікса з- (зі-, с-)», на етапі засвоєння нових знань, після ознайомлення з правилом у підручнику: «Перед к, т, п, х, ф префікс з- вимовляємо як глухий приголосний [с] і на письмі передаємо буквою с: спиляти, сказати», запропонуйте учням примовку. Префікс с- назвала «вередливим» і використала уже відомий всім вираз «кафе «Птах», підкріпила опорною схемою – ось, що отримала:

В нашій мові префікс с-

Вередливий дуже:

Його знають в КаФе «ПТаХ»

Й ти знайомся, друже.

Запам’ятавши вірш, учні зможуть швидко пригадати правопис  префіксів.

Спостерігаючи, як учні недолюблюють орфограму «Написання  префіксів пре-, при-, прі-», спробувала допомогти їм стати обізнаними в цьому питанні: по-перше, для префікса пре- підібрала приклад – слово «пречудовий», яке надає перебільшення ознаки; префікс при-вживається у словах, які вказують на наближення чи приєднання до чогось; а до префікса прі- приписала у вірш слова:

Префікси всі треба знати,

І таке запам’ятати:

Пре- знайомить з пречудовим,

При- з наближенням до всього.

Прі – вживається в словах:

Прізвище, прізвисько і прірва.

Важливо те, що в цій примовці є три слова з префіксом прі-, в яких він вживається, і це дає змогу учням їх надовго запам’ятати.

Під час вивчення теми «Позначення м’якості приголосних на письмі», запропонувала учням евристичний метод засвоєння нових знань: спочатку познайомитися з віршем про правила вживання м’якого знака, де (від відомого нам «де ти з’їси ці лини») залишила лише «сімку» приголосних, а все інше змінила. Щоб зрозуміти учням правопис букви  Ь і легше запам’ятати, використати вірш, мотив якого асоціюється з приходом весни. Використати нову примовку «Де ЗоЛоТе СоНЦе?». Ось що вийшло:

Ось весна уже настала,

Все навколо заспівало,

Загриміло, загуло.

Сонце просить, а воно

Не виходить із-за хмар,

Каже: «М’який знак вивчав?»

– Пам’ятайте, друзі, гарну новину:

М’який знак ми пишемо

Після семи букв:

Де ЗоЛоТе СоНЦе?

Заглянь у віконце,

Вийди, вийди, підкажи,

М’який знак нам покажи.

Тему «Правила вживання апострофа» вчать школярі 5 класу. Нелегко майже кожного уроку отримувати велику кількість інформації, пов’язаної з правописом. Тому, щоб допомогти учням вивчити орфограми, можна, на етапі опрацювання нового матеріалу, запропонувати самостійну роботу з віршами-примовками, у яких наголошено, що апостроф пишеться після губних твердих приголосних, а в другому вірші – після твердого «р», перед Я, Ю, Є, Ї:

Наш апостроф чудо-знак,

Про себе він говорить так:

«Згадайте, діти, всі губні,

А головне – вони тверді.

І після них нехай стоять

Цікаві букви Є, Ю, Я.

Також про Ї не забувайте

І там апостроф ви вставляйте».

М’ясо любить киця,

Солов’ї співають,

П’є земля водицю –

Будуть урожаї.

Буква «р» не відноситься до губних, тому виділила це в окрему примовку з даного правопису  апострофа:

Буква «Р» дуже сердита.

Про неї ви забули, діти.

Перед Я, Ю, Є, Ї  - «Р» тверда,

Апостроф вимагає та:

В пташки гарне пір’ячко,

Півень на подвір’ячку.

До кожного вірша  додала слова-приклади на вивчену орфограму «м’ясо, солов’ї, п’є; пір’ячко, на подвір’ячку», які, посилюють запам’ятовування її.

При вивченні теми «Чергування голосних [е] та [и] у корені дієслова», не важко помітити, що учням складно далось правило підручника «У коренях дієслів звук [е] перед р, л чергується зі звуком [и], якщо далі стоїть наголошений суфікс –а-». Щоб допомогти їм засвоїти цю орфограму, можна оживити звуки  і запропонувати на етапі уроку засвоєння нових знань, вірш-примовку та опорну схему до нього:

[Е] та [И] чудові друзі,

Та тримають всіх в напрузі.

В дієслові суфікс -а-

Всю напругу сам знімає.

Він з’явився – ти дивись:

[Е] чергується на [И].

Я беру, а він збирає,

Я стелю – він застилає.

Цікаво, що слово «напруга» асоціювалось в учнів із блискавкою, зображення якої є в опорній схемі.

У багатьох правилах є винятки, якщо запам’ятати їх, то орфограму діти будуть знати. При знайомстві з темою «Спрощення у групах приголосних» на уроці української мови (а саме на етапі вивчення нових знань) у 5 класі, діти вивчають окрім орфограми ще винятки. До винятків з правила відносяться слова: кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, хвастнути, хворостняк. Можнп  скласти таку зв’язну міні-оповідь, яка має невеличкий сюжет, тому учням не важко було запам’ятати її. 

Мама рукою із кістлявим зап’ястям пестила свого сина, хвалила його, бо він приніс хворостняк, а йому лише шістнадцять.

Важко засвоюються учнями загальноосвітніх закладів з навчанням російською мовою,  правила на орфограму «Подвоєні букви у словах іншомовного походження», особливо у загальних назвах. Винятки: бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, нетто, тонна, вілла

Тому придумала  невеличку історію, що відображає виняток із правил, який допоможе запам’ятати школярам, як пишуться такі слова.

Мадонна приїхала на віллу, поїла манну кашу, прийняла ванну. До неї прийшла бонна, яка вчила її дітей математичних термінів «тонна», «нетто», «брутто».

При вивченні теми «Знаки письма. Алфавіт», на етапі вивчення нової теми, можна запропонувати учням авторський вірш про українську азбуку. Поезія, у якій букви абетки оживають, пересуваються, не змінюючи свій порядок:

«А» іде і «Бе» за нею,

«Ве» чимдуж спішить до міста.

«Ге» вже в потяг сіла звісно, 

«Ґе» чекає на пероні.

«Де» в таксі їде просторім.

«Е» та «Є», «Же», «Зе», «И», «І»

В електричці стріли «Ї».

«Й» т а «Ка» повільно йдуть,

Бо «еЛ», «еМ» їх підвезуть.

«еН» авто домчить швиденько –

Всіх чекає мама-ненька.

Не бариться «О» із «Пе»,

«еР», «еС», «Те», «У», «еФ», «Ха», «Це».

«Че» летить у літаку,

«Ша» і «Ща» уже в візку.

М’який знак на самокаті,

«Ю» та «Я» уже у хаті.

Всі приїхали раненько

До Абетки мами-неньки,

Щоб навчити всіх старанно

Свій порядок бездоганний.

Діти, слухаючи поезію, записують всі букви, які чули. Потім вивчають напам’ять примовку, в якій є цікавий сюжет.

Тому, якщо використовувати класичне «зубріння», тобто механічний метод запам’ятовування, то дійсно вивчити об’ємний матеріал буває складно як фізично, так і психологічно. Коли ж в технологіях навчання застосовувати техніку ейдетики, то процес запам’ятовування (завдяки наявності образності, емоційних компонентів) став набагато простішим.

ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ
З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

5 КЛАС

(звичайне та дистанційне навчання)

Тема: Співвідношення букв і звуків. Звукове значення букв Я, Ю, Є, Ї

Мета:

навчальна: поглибити знання учнів про співвідношення назв букв і вимову звуків, які вони позначають; навчити визначати звукове значення букв Я, Ю, Є, Ї у словах;

розвивальна: розвивати вміння розміщувати слова за алфавітом; розвивати навички звукопису; логічне мислення;

виховна: виховувати інтерес до поезії.

Внутрішньопредметні зв’язки: мова й мовлення, орфографія.

Міжпредметні зв’язки: література, географія, логіка.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: картки, вірш «Абетка-ненька», авторська загадка, правило-примовка, підручник, проектор.

Перебіг уроку

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок. Мотивація навчальної діяльності.

1. Мозковий штурм:

– Що таке алфавіт? (Літери, які розташовані у певному порядку.)

– Які ще назви має алфавіт? (Абетка, азбука.)

– Скільки букв має українська абетка? (33)

– Розказати алфавіт.

2. Ознайомлення з авторським віршем «Абетка-ненька», спроектованого на дошку.

Бесіда за віршем:

– Чи сподобався вам вірш?

– Чому вірш назвали так?

3. Самостійна робота зі словами: розташувати слова в алфавітному порядку (учень біля дошки працює з карткою, інші учні працюють зі словами, спроектованими на дошку) Одеса, Київ, Луцьк, Черкаси, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Полтава, Болград, Миколаїв, Умань, Ізмаїл.

4. Перевірка завдання, оцінювання.

III. Повідомлення теми та мети, завдань уроку.

IV. Засвоєння нових знань.

1. Співвідношення букв і звуків. Робота з підручником (таблиця) [11, с.224]

2. Питання №1, 2, 5 ,7, 8, 9.

3. Знайомимось із примовкою, спроектованою на дошку.

4. Підводимо підсумки і робимо висновки: букв – 33; звуків – 38.

V. Формування умінь і навичок.

1. Записуємо під диктовку слова: (по одному представнику від кожного варіанту)

1 варіант – дзвінок;  2 варіант – щирість.

Зробити звуковий запис слів.

Слово вчителя: ми вже знаємо, що буква Ща має завжди два звуки, а чи знаєте ви, що в українській абетці ще одна буква позначає також два звука.

Послухайте загадку:

Має два ока, Ховає два звуки.

Вона пречудова, що це за буква? (Ї)

Подивіться на екран (Опорна схема-відгадка)

2. Робота в зошитах (записати слова)

Букви Я, Ю, Є позначають два звуки:

Яблуко[йа`блуко], юрта[йу`рта], єгер[йе`гер]. Яке місце розташування букв Я, Ю, Є в словах?

Історія[істо`р`ійа], моє[мойе`], мною[мно`йу], а тут?

М’яч[мйач], б’ють[бйут], п’є[пйе], а в цьому випадку?

Підводимо підсумки: Я, Ю, Є позначають два звуки: на початку слова, на початку складу, після апострофа.

3. Робота з підручником (таблиця) [11, с.97]

– Якого правила не вистачає? (4)

Робимо запис у зошитах четвертого правила.

Слово вчителя: чи знаєте ви, діти, що Я, Ю, Є можуть позначати один звук, коли?

Подивіться на примовку, спроектовану на дошку.

4. Відгадати слово за асоціаціями. Записати відгадку.

Курка, лоток, писанка, біле – ЯЙЦЕ. Зробимо звуковий запис слова.

1. Самостійна робота з підручником, вправа 227 [11, с.98].

2. Перевірка вправи.

VІ. Систематизація й узагальнення вивченого матеріалу.

Фронтальна бесіда.

Що нового ви дізналися на уроці?

Скільки звуків в українській мові?

Скільки голосних?

Коли букви Я, Ю,Є позначають 1 звук?

Які дві букви української абетки завжди позначають два звуки?

VIІ. Підбиття підсумків. Остаточне оцінювання.

VІII. Домашнє завдання: Правила на с. 97, впр. 234 (1,2). [11, с.98-99]

ІХ. Заповнення анкети:

– важко було працювати;

– легко було працювати;

– цікаво було працювати.

Тема: Правила вживання апострофа (звичайне та дистанційне навчання)

Мета: систематизувати й поглибити знання про правила вживання буквосполучень ЙО, ЬО, апострофа; розвивати вміння розпізнавати орфограми й обґрунтовувати їх за допомогою правил, пояснювати невживання апострофа; виховувати культуру мовлення, любов до поезії, повагу до народних традицій.

Обладнання: картки, авторське правило-примовка на орфограму, авторський вірш «Дуб», словник синонімів, опорна схема «Вживання апострофа», проектор.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Перебіг уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

1. Учні зачитують декілька оповідань про ЙО, ЬО. Пояснюють вживання вивчених буквосполучень.

2. Робота з картками

Картка №1

Картка №2

II. Повідомлення теми та мети уроку.

III. Мотивація навчальної діяльності школярів.

1. Колективна робота.

Завдання: прослухати строфу вірша, виписати слова, в яких пишеться апостроф

Дуб

В Україні є повір’я,

Що коли вродився син.

Дуб саджають на подвір’ї,

Щоб він ріс разом із ним.

2. Бесіда за орфограмами й за змістом вірша:

а) в яких словах є апостроф?

б) за якої умови ставиться апостроф в даних випадках?

в) що це за повір’я, яке звучить у вірші?

г) а що садили,коли народжувалась донька?

Учні читають до кінця вірш «Дуб», спроектований на дошку:

Щоб ріс сильним, непоборним

Із дубочка в дуб за мить:

Спи синочок, спи дубочок.

Ви ростіть, щоб в радість жить.

Дружать син і дуб з дитинства

Кучеряві, як одне

Захворіє хлопчик влітку,

Дубу також дуже зле.

А коли гаразди в домі

І, коли щасливі дні,

Грає хлопчик на сопілці,

Дуб у такт кивав мені.

Виріс хлопець, одружився

Народився в нього син.

Посадив дубок-дружочок,

Щоб синок зростав із ним.

Так і водиться в країні

Парубки, немов дубки:

Гарні, сильні, непокірні

Українські парубки.

IV. Опрацювання нового матеріалу.

1. На партах перед кожним учнем є опорна схема та правила-примовки на вживання апострофа (самостійне опрацювання матеріалу).

2. Робота з підручником (порівняти матеріал підручника зі схемами та примовками)

Бесіда:

– Чи все охопили примовки?

– При якій умові ставиться апостроф у словах?

– Чи знаєте ви, як апостроф передається у фонетичній транскрипції? (ніякими значками апостроф не передається, та після нього букви Я, Ю,Є позначають два звуки).

V. Закріплення знань, умінь.

1. Робота на дошці і в зошиті.

Записати слова, пояснити орфограми, затранскрибувати їх:

Любов’ю, б’ють, арф’ярка, священний, свято, пір’я, від’їзд.

2. Перекласти речення українською мовою. Які знаки вживаються в російській мові там, де в українській стоїть апостроф?

В мягком воздухе разлит осенний запах, подобный запаху вина.

О прибрежные камни равномерно и глухо бьет волна.

Дети стали большие – им надо серьезно учиться.

3. Запишіть слова з апострофом. Поміркуйте, чому в них ми пишемо апостроф?

Від’їзд, перед’ювілейний, під’юдити, роз’єднати, без’язикий, з’їзд, між’ярусний.

4. Учні за допомогою вчителя виводять правило.

5. Самостійна робота.

Подані слова в транскрипції записати відповідно до орфографічних норм:

[уйідливий], [півйаблука], [відйізд], [звйазати], [безйадерний], [свашчений].

VI. Підбиття підсумків. Рефлексія «Ти мені, я – тобі»

VII. Мотивація оцінок.

VIII. Домашнє завдання. Повторити всі орфограми, які ми вивчали на попередніх уроках. Придумати казку про «Апостроф» і записати в зошит.

Тема: Правила вживання букви Ь (м’який знак) (звичайне та дистанційне навчання)

Мета: систематизувати знання з теми «М’які і тверді приголосні», навчити робити звуковий запис слів із твердими і м’якими приголосними; розвивати вміння дотримуватися правил вимови твердих і м’яких приголосних в усному мовленні під час читання; виховувати логіку мислення, любов до поетичного слова.

Обладнання: схема «М’який знак», кросворд, правило-примовка, таблиця, проектор.

Тип уроку: комбінований.

Перебіг уроку

І. Організація класу.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Актуалізація опорних  знань учнів.

1. Розгадування кросворда.

Завдання: в кожному із слів-відгадок є м’який знак, а з початкових букв прочитаєте слово, яке стосується нашої теми.

Пора року (осінь)

Тварина з родини котячих (рись)

Усна народна творчість (фольклор)

Шкільне приладдя (олівець)

Командир козацького війська (гетьман)

Коренеплід рожевого кольору (редька)

Аркуші паперу в оправі, призначені для малювання (альбом)

Речовина для змазування когось, чогось (мазь)

Фарби, які розводяться водою (акварель)

Відповідь – ОРФОГРАМА.

2. Бесіда за кросвордом:

– Що означає слово орфограма?

– Після яких букв ми написали Ь?

– Які ці звуки?

– Як їх зобразити графічно в транскрипції?

– Скільки таких букв?

IV. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Слово вчителя: Щоб краще запам’ятати букви, після яких ми пишемо м’який знак, ознайомимося з такою примовкою:

V. Формулювання учнями теми уроку.

VI. Опрацювання нового матеріалу.

1. Робота з підручником.

За таблицею, яка є в підручнику [11, с.126], знаходимо розбіжності між примовкою та схемою, робимо висновки.

2. Проблемне запитання:

– Нові правила, які ви запам’ятали з підручника?

– Коли м’який знак не вживається?

VII. Формування знань, умінь і навичок.

1. Робота в зошитах: виписати з тексту, спроектованого на дошку, слова з м’яким знаком, пояснити орфограму, використовуючи правила з підручника.

«СНІГУР-РІЗЬБЯР»

Звідки падають на землю такі красиві сніжинки?

А ось звідки. На високу-високу гору два ведмеді викотили брилу льоду. Чистого, прозорого. Там живе чудовий майстер Снігур-різьбяр. Маленькими ножиками й молоточками різьбить, викарбовує він із льоду красиві білі сніжинки. І сипле, сипле їх. І падають сніжинки на землю, блищать, мов зірочки, на сонці.

А як втомиться Снігур-різьбяр, тоді й снігу немає. (За В. Сухомлинським)

2. Робота в парах.

Завдання: записати слова в дві колонки: 1)в  які вставили м’який знак; 2) без м’якого знака.

Кавказький, камінчик, ізмаїльський, різьбяр, щільний, маленький, менший, няньчити, електричний, шахтарський, намальований, живеш.

3. Практична робота.

Списати іменники, які стоять у давальному відмінку, вставити, де потрібно, м’який знак. Подумайте, чому в одних словах є м’який знак, а в інших – ні?

Квіт…ці, жін…ці, авос…ці, бджіл…ці, гус…ці, свин…ці, стеблин…ці, кізон…ці, внучен…ці, снігурон…ці, колис…ці, оболон…ці, нян…ці, тріс…ці, сопіл…ці.

4. Затранскрибувати слова, позначити м’які приголосні звуки.

Удалечінь, льотчик, тьмяність, палець, мільйон, здається.

VII. Підбиття підсумків уроку.

Метод «Мікрофон»

– Що нового дізналися на уроці?

– Чи є різниця в кількості букв і звуків у словах із м’яким знаком?

– Чи можливо обійтися без букви Ь?

– Обґрунтуйте відповіді.

VIII. Мотивація оцінок.

IX. Домашнє завдання.

Виписати з підручника «Українська література» 5 речень зі словами, де вживається м’який знак. Затранскрибувати на вибір три слова на вивчену орфограму.

ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ З ЕЛЕМЕНТАМИ ЕЙДЕТИКИ

5 клас

Перепишіть прислів’я, визначте у виділених словах значущі частини слова.

Вкажіть спільнокореневі слова.

Весна ледачого не любить.

Весняний день рік годує.

Дай, Боже, веснувати, лиш не переднівкувати.

Весна гарна квітами, людина характером.

6 клас

Пояснити лексичне значення записаних на дошці фразеологізмів, у разі потреби звернувшись до фразеологічного словника. Два-три фразеологізми ввести до самостійно складених речень (усно).

Точити теревені; бити байдики; мокрим рядном накрити; у сірка очей позичати; побити горшки; гнути кирпу; задніх пасти; передати куті меду; залити сала за шкуру.

Для довідок. Точити теревені – базікати, безпредметно говорити; бити байдики – ледарювати, нічого не робити; мокрим рядном накрити – накинутися на когось із докором; у сірка очей позичати – про людину, яка соромиться ганебного вчинку; побити горшки – посваритися; гнути кирпу – задаватися; задніх пасти – бути останнім, відставати в чомусь; передати куті меду – перебрати в чомусь зайвого; залити сала за шкуру – завдати комусь лиха.

Охарактеризуй героїв повісті М. Стельмаха

«ГУСИ-ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ»

(7 клас)

Скласти інформаційне гроно до образу весни.

Характеристика образу весни.

(8 клас)

Скласти особисте інформаційне гроно до образу поета.
(8 клас)

ВИСНОВКИ

Реалізація творчих можливостей дитини здійснюється за допомогою прояву творчих сил, що являють собою сукупність особистісних функцій, спрямованих на розв’язання зовнішніх і внутрішніх проблем людини з метою перетворення зовнішнього світу й самої себе. Для формування творчої особистості рухаюся такими шляхи: психолого-педагогічний супровід, діагностика; розвиток інтелектуальних, творчих здібностей учнів; науково-дослідницька діяльність; рання профілізація; компетентність. Творчість не може з’явитися на порожньому місці, її треба культивувати. Кожна дитина є неповторною і водночас індивідуальною. Застосовувати одні і ті ж методи та форми навчання до всіх учнів класу не можна. Тому звертаюся до особистісно-орієнтованих технологій. Зміст яких полягає у створенні ситуації творчої переробки, узагальнення, експериментування та пошуку. Дитина потрапляє в рівноправну позицію з учителем та отримує можливість показати самостійність мислення, незалежність та здатність до вибору. Творчий потенціал є універсальним історично еволюційним чинником, який дає людині змогу змінювати довколишнє середовище та своє життя. До елементів ейдотехніки раджу звернутися кожному словеснику, спеціальної підготовки для цього не потрібно. Досить взяти існуючі методи та адаптувати їх до матеріалу. Використання наочних образів, створення ілюстрацій до художніх творів, що вивчаються – це перший крок. Але все-таки важливо свідоме використання технології, її методів, володіння алгоритмом роботи з ейдос-конспектом. Якщо дитина не вміє добре малювати, це не повинно її лякати. Візуалізація призначена для того, щоб стимулювати уяву читача, залучити його до аналізу власних образів, які найкраще розкриватимуть особливості відображеного. Методи ейдетики сприяють розвиткові нового життєвого і художньо-естетичного досвіду учнів, дозволяють відтворювати яскравий наочний образ 30 протягом тривалого часу, розширюють не тільки межі пам’яті, але й можливості дитини бачити світ по-іншому – у всій його різноманітності кольорів, запахів, звуків. Використання технік ейдетики дозволяє говорити про те, що навчання стає найбільш природним і гармонійним по відношенню до закладеного самою природою процесу розвитку людського мозку. Ейдетика, сприяючи гармонійному розвитку обох півкуль мозку, робить більш гармонійною, здоровою й радісною і саму дитину. Учень краще вчиться, його пам’ять і здатність концентрувати увагу зростають, психіка стає стійкішою

Метод невербальних асоціацій розвиває творче мислення школярів, допомагає легко і без напруження вивчити потрібну інформацію. Він передбачає використання різних побутових, природних та індустріальних шумів або дотикових поверхонь, що забезпечують включення у процес запам’ятовування тактильні відчуття. Мінімізується психологічна напруга, а запам’ятовування і засвоєння інформації стає невимушеним, захоплюючим і необтяжливим. У підсумку значно підвищується працездатність, захопленість предметом і з’являється виразне бажання «згорнути нові гори». Впровадження методів ейдетики в освітній процес передбачає дотримання низки умов.

Серед них:

1. Розпочати можна в будь-який час і в будь-якому віці, проте бажано з молодшого шкільного.

2. Дотримуватися послідовності у виконанні алгоритмічних дій. 3. Йти від простішого до складнішого.

4. Використовувати на будь-якому етапі уроку.

5. Поєднувати різні методи при поясненні однієї теми.

6. Спиратися на природні вміння та задатки дитини.

7. Навчати в ігровій формі.

8. Створити позитивну атмосфери.

9. Максимум наочності та візуалізація абстрактних понять.

10. Побільше кольорів.

Використання мнемотехнік на уроках допоможуть учням легко оволодіти новим матеріалом, навчать творчо мислити, легко запам’ятовувати нову інформацію. Ейдетичні здібності дадуть дітям відчуття успіху, особливо це актуально для дітей, які потребують особливих освітніх умов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Айзенварг М. Л. Ейдетика мов [Електронний ресурс] – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=X7Lsw0WtIA8.
2. Анікієнко К. В. Розвиток креативності молодших школярів засобами ейдетики у процесі вивчення іноземних мов [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://visnyk.chnpu.edu.ua/?wpfb_dl=1950
3. Богосвятська А.-М. Методи ейдетики на уроках СЛ [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://static.klasnaocinka.com.ua/
   uploads/editor/6227/440188/sitepage_91/files /metod_eydotehniki.pdf.
4. Вікіпедія : ейдетика [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Ейдетика / Вікіпедія: Ейдетика. 2017. 12 червня
5. Гайдаенко М. А. Эйдетика – удивительная реальность [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.bceydetica.narod2.ru/
   moi_statyi_25.html.
6. Гайдаенко М. А. Надо только захотіть, над самим собой взлететь [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.bc-eydetica.narod2.ru/moi_statyi_12.html.
7. Головацкая Н.Ф. Анализ поэтического текста с помощью эйдос-конспекта. 5–7-е классы [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://festival.1september.ru/articles/412223/.
8. Методика ейдотехніки та її використання словесниками [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vaglivo.org/
   metodika-ejdotehniki-tayiyi-vikoristannya-slovesnikami.html.
9. Мнемотехники [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://4brain.ru/memory/mnemotehniki.php.
10. Немченко-Васілініч Т. В. Методика ейдотехніки та її використання на уроках української мови та літератури [Електронний ресурс] – Режим доступу : https://dorobok.edu.vn.ua/article/pdf/624.
11. 11. Тренировка памяти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://4brain.ru/memory/trenirovka-pamjati.php.
12. Уліщенко В. Метод ейдетики в інтерсуб’єктному навчання української літератури [Електронний ресурс] – Режим доступу : file:///C:/Users/Downloads/rsh_2011_7_9.pdf.
13. Формування творчої особистості як наукова проблема – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua-referat.com

ЗМІСТ

ВСТУП

ОСНОВНА ЧАСТИНА

ЕЙДЕТИКА ЯК ШЛЯХ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ПАМ’ЯТІ

ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ МЕТОДІВ ЕЙДЕТИКИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ