«Емоційна нестійкість дитини. Психологічний супровід адаптації до нових умов навчання учнів 1–го класу в І семестрі поточного навчального року»

Виступ практичного психолога на педраді на тему:

 «Емоційна нестійкість дитини. Психологічний супровід адаптації до нових умов навчання учнів 1–го класу в І семестрі поточного навчального року»

 

Бути готовим до школи не означає

 вміти читати, писати і рахувати.

Бути готовим до школи означає

 бути готовим всьому цьому навчитися.

Л.А. Венгер

 

   Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем.

    З початком навчання в школі збільшується число вимог, очікувань, акцент робиться на те, що учень "повинен", а не на те, що він "хоче". З іншого боку, першокласнику приємно бути і відчувати себе дорослішими, відповідальніше, бачити, що навколишні сприймають його як школяра.

  Як відомо, більшість сучасних першокласників відрізняється різним ступенем соматичних, психосоматичних, невротичних негараздів, які, безумовно, роблять важким процес адаптації дитини до нового соціального статусу. Тому кожному учню необхідна підтримка й допомога "у входженні в шкільне життя", як з боку значущих дорослих — батьків, учителів, так і з боку шкільного психолога.

Одним з  напрямків роботи психолога є визначення рівня адаптації нових учнів у шкільному  середовищі, особливо першокласників.

Контроль за адаптацією першокласників проходить завдяки відвідуванню уроків та занять, спостереження за дітьми під час прогулянок, спілкування, психодіагностичного обстеження.

У роботі психолога успішно застосовується методика консультування вчителів та батьків щодо важливості формування в учнів самостійності, відповідальності, організованості, які необхідні для навчання дитини. Також проводиться індивідуальне та групове консультування батьків і вчителів для сумісного пошуку впливу на дитину з метою подолання труднощів у процесі адаптації.(В жовтні під час занять підготовчої групи, було проведено заняття для батьків «Готовність до навчання в школі», де батьки отримали відповіді на запитання щодо підготовки дитини до навчання в школі, а також поради та пам'ятки;  проводжу індивідуальні консультування для батьків та вчителя під час освітнього процесу, детальніше ознайомитись з матеріалами та рекомендаціями можна на офіційному сайті закладу у розділі «психологічна служба».) 

Проводиться психологічна діагностика індивідуальних особливостей учнів, дослідження мотивації навчання, самопочуття учнів на уроках, стосунків у класному колективі та  сім’ї. А також корекційно-відновлювальна робота з учнями, які цього потребують.(У вересні-жовтні проводжу І етап з адаптації-діагностичний, за результатами якого визначаю дезадаптованих учнів, РЕЗУЛЬТАТИ зачитати! після чого здійснюю відповідну корекційну роботу з цими дітьми, а також в класі навчається дитина за програмою інклюзивного навчання Євстаф'єв Роман , з яким тричі на тиждень (1 заняття триває 25 хв) займаюсь за спеціальною корекційно-розвивальною програмою «Корекція розвитку» рекомендованою МОН України.

Звісно, працювати з такими школярами нелегко, це потребує особливого психологічного стержня, але, долаючи труднощі, й ми розвиваємося. Адже ще Леонардо да Вінчі зазначав: «Якщо запастися терпінням і виявити старання, то посіяні зернини знань неодмінно дадуть добрі сходи. Навчання – корінь гіркий, та плід солодкий». Й успіхи, які робить дитина з особливими потребами, проходять крізь нас по-особливому. З такими школярами ми робимо маленькі кроки, але ці кроки ведуть угору)

Процес адаптації викликає у дітей такі складнощі:

-проблеми у спілкуванні з однолітками, учителями;
- зниження самоконтролю;
- тривожність;
- симптоми соматичних захворювань;
- нестачу уваги на уроках;
- занурення в себе.

- емоційну нестійкість.

 Одним з найбільш поширених запитів шкільного психолога з боку вчителів 1-х класів є проблема емоційної нестійкості, неврівноваженості учнів.

Вчені довели, що початок навчання в школі породжує істотні зміни в емоційному житті дітей. У молодших школярів поступово розвивається вміння володіти своїми емоціями, хоча вони ще не можуть стримувати прояви своїх емоцій. Сьомий рік життя дитини — кризовий, і одним із проявів цієї кризи є емоційна нестійкість.

Емоційна нестійкість також може позначатися як термін «емоційна лабільність», полягає вона в поєднанні станів слабкості, перепадів настрою і нестійкості настроїв. Настрій змінюється на тлі впливу будь-яких, навіть самих незначних факторів. Дитина прагне привернути до себе увагу, нехай іноді й не дуже адекватними способами. А дорослий не завжди вибирає правильну тактику поведінки, він починає сварити дитину за її «кривляння» та «істерики», не цілком розуміючи, із чим вони пов’язані. Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи.

 

  І що в результаті? Така щира, така відкрита дитина стає мовчазною та замкненою, вона все більше й більше віддаляється від батьків. А потім це протиріччя поглиблюється, стає все ширшим і переростає в підліткові конфлікти. Для того щоб уникнути проблем у спілкуванні з дитиною, спробую приділити трохи більше уваги її емоціям і розібратися з причинами їх появи.

Під впливом емоцій, плин усіх пізнавальних процесів може змінюватися. Емоції можуть вибірково сприяти одним пізнавальним процесам і гальмувати інші. Емоційне збудження поліпшує виконання більш легких завдань і ускладнює виконання більш важких. Але при цьому позитивні емоції, пов’язані з досягненням успіху, зазвичай сприяють підвищенню, а негативні, пов’язані з неуспіхом,— зниженню рівня виконання діяльності, навчання.

Розвиток негативних емоцій значною мірою зумовлений нестійкістю емоційної сфери дітей. Життя сучасної людини неможливе без негативних емоцій, тому відгороджувати дитину від них неможливо та й немає потреби. Адже наш мозок потребує напруження, тренування, загартовування такою ж мірою, як і м’язи.

Виховання через емоційний вплив — дуже тонкий процес. Основне завдання полягає не в тому, щоб придушувати й викорінювати емоції, а в тому, щоб належним чином їх спрямовувати.

Неможливо, та й не потрібно повністю відгороджувати дитину від негативних переживань. Їх виникнення в навчальній діяльності може відіграти й позитивну роль, спонукаючи до їх подолання.

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї, а однією з причин емоційних порушень в процесі адаптації є тип неправильного виховання в сім`ї, бо основним середовищем, яке оточує дитину з народження, є сім’я , дитина має тісний емоційний зв’язок з батьками. Емоційний розвиток дитини залежить від досвіду, який вона набуває вдома, в школі та при взаємодії з оточенням. Молодший школяр поступово навчається аналізувати емоції та почуття , які пов’язані і з сім’єю.

Діти часто не розуміють власних потреб та почуттів, але у кожного з них є 5 найбільших потреб, які у кожної дитини виявляються в різній мірі. Знання цих потреб будуть корисні не лише батькам, а і вчителям. Деякі діти найбільше цінують час, який проводять з ними батьки, для інших важливіші подарунки чи допомога, а є діти які цінують обійми.

Батькам корисно знати про ці важливі потреби, щоб завжди мати тісний контакт з власними дітьми, а також вплів на них.

1. Слова підтримки . Дорослі рідко хвалять дітей, частіше помічають помилки ніж досягнення. Якщо для Вашої дитини найважливішою Вашою допомогою є слова підтримки – хваліть.

2. Час . Вам необхідно потрапити у світ вашої дитини. Постарайтеся, щоб його інтереси стали Вашими. Не жалкуйте для дитини часу. Грайте, навчайтеся, розмовляйте дивлячись в очі дитині, так, щоб дитина знала, що Ваш дорогоцінний час належить лише їй.

3. Подарунки . Не зловживайте подарунками. Вони можуть втратити вплив на Вашу дитину, а у дитини сформується неправильна система цінностей. Якщо Ви ретельно вибираєте подарунок, даруйте його зі словами «Цей подарунок я вибрав тому, що дуже люблю тебе». Навіть відмовляючись, щось подарувати можна виражати любов. Наприклад «Ні, ми не будемо купувати змію, я дуже сильно люблю тебе».

4. Допомога . Батьки повинні постійно допомагати своїм дітям, коли робите для дитини щось особливе, скажіть, що це ви робите тому, що дуже любите її.

5. Ласка . Кожній дитині необхідна ласка. Але є діти для яких ласка найцінніший вияв любові батьків.

Важливо знайти індивідуальний підхід для кожної дитини. Якщо у Вас багато дітей, пам`ятайте всі вони різні та по своєму неповторні. Враховуйте вік дітей, темперамент, індивідуальні особливості. Я впевнена, що знання таких простих, на перший погляд, п`яти потреб дітей, зможуть бути корисними батькам та вчителям у роботі по адаптації.

Однак не можна не враховувати, що часом емоційний стрес у дітей провокують педагоги, самі того не бажаючи і не усвідомлюючи. Вони вимагають від своїх учнів такої поведінки і рівня успішності, які для деяких з них є непосильними.

Пам'ятаєте епізод з мудрої і доброї казки "Маленький принц"“- Якщо я накажу якому-небудь генералу пурхати метеликом з квітки на квітку, або скласти трагедію, або обернутися морською чайкою, і генерал не виконає наказу, хто буде в цьому винен - він чи я?
- Ви, ваша величність, - ні хвилини не вагаючись, відповів Маленький принц.:- Абсолютно вірно, - підтвердив король. - З кожного треба питати те, що він може дати".

(Тут буде доречно згадати  МО вчителів початкових класах де я готувала заняття з елементами тренінгу «Як спілкуватися з учнями. Ефективне спілкування.» та презентацію «Типи сприймання» інформація розміщена на сайті школи, а також в минулому навчальному році на семінарі-практикумі для вчителів заняття- « Стилі та моделі педагогічного спілкування» під час якого кожен вчитель побував в ролі учня, а також міг проаналізувати ситуації з шкільного життя, та визначити свій власний стиль спілкування.)

Педагог повинен пам’ятати, що кожна дитина неповторна, вона має свій індивідуальний темп росту і розвитку, що передбачає індивідуальний спосіб навчання і виховання враховуючи при цьому вікові особливості та власний стиль спілкування. Кожна дитина – це таємнича квітка. Допомогти кожній квітці розквітнути, знайти себе, розкритися у своїх здібностях – це найголовніше завдання всього педагогічного колективу, проблема за якою він працює «Створення комфортних умов для самореалізації саморозвитку і забезпечення освітньої діяльності всіх учасників освітнього процесу», і як відомо, з впровадженням нових державних освітніх стандартів (для початкової школи він знову зміниться) освітній процес здійснюється на основі 3 підходів, одним з яких є особистісно орієнтований, що орієнтується  на кожну окремо взяту особистість.

Уже традиційно стало бажати один одному здоров'я. І це не просто кліше, яке лунає з наших вуст.

Сьогодення диктує нам такий заклик – бережіть гармонію свого психічного і фізичного «я»!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради вчителям і батькам учнів початкової школи

1. Харчування. Їжа впливає як на фізичне, так і на психічне здоров'я, недаремно говорять: "Ти є тим, що їси". У зв'язку з швидким ростом і розвитком, інтенсивністю обмінних процесів, великою руховою активністю діти потребують більшої калорійності харчування, ніж дорослі. Раціон молодшого школяра має бути багатий вітамінами, мінеральними речовинами, в тому числі й мікроелементами (калій, натрій, кальцій, фосфор, залізо). Необхідно дотримуватися суворого режиму харчування, який може дещо видозмінюватися залежно від зміни, в якій навчається учень. Сніданок і обід мають бути найбільш калорійними, багаті білком, на вечерю — їжа переважно молочно-рослинна, каші. Деякі продукти (сіль, цукор, цибуля, часник, газовані напої) часто збільшують кількість гормонів в організмі, які сприяють прояву ненависті, гніву, спричиняють емоційну напругу. І навпаки — вживання великої кількості води, фруктів, овочів допомагає керувати емоціями, підтримувати стабільний стан організму. Культура харчування дитини повністю залежить від батьків, тому необхідно пояснювати, які продукти корисні для здоров'я дітей, а які — завдають шкоди. Радимо стежити за харчуванням дитини, надавати перевагу вітамінізованим продуктам. У здоровому тілі — здоровий дух.

2. Фізична активність. Фізичне здоров'я безпосередньо пов'язане з психічним. Фізичні вправи не лише загартовують організм, захищають судини, стимулюють серцеву діяльність, а й сприяють утворенню гормонів — ендорфінів, які поліпшують настрій, діють як натуральні природні енергетики. Досить важливо правильно поєднувати фізичне навантаження та відпочинок (сон має тривати не менше 8—10 годин). Лягати відпочивати треба вчасно, відповідно до режиму дня. Дітям бажано частіше перебувати на свіжому повітрі (3-4 години). Важливо, щоб прогулянка припадала на період з 13 до 15 години - час найбільшого спаду працездатності дитини. Зранку обов'язковою має бути зарядка, бо обмеження рухової активності учня може призвести до стану гіподинамії (зниження психомоторної діяльності), яка виникає за малорухливого способу життя. Помічено: штучне обмеження руху дитини викликає затримку її психічного розвитку, гальмує інтелектуальні здібності, талант. Намагайтеся урізноманітнювати види діяльності як навчальної, так і ігрової, уникайте одноманітності, ретельно плануйте проведення дитиною вільного часу. Виконувати домашні завдання найдоцільніше з 15 до 16 години (для групи подовженого дня). Досить часто учні початкової школи бувають занадто перевантажені, що часто спричиняє перевтому (хронічний стан, який може призвести до захворювання), тому важливо регламентувати навчальне навантаження, що є суттєвим елементом охорони їхнього психічного здоров'я. Важливо дотримуватися також режиму дня, щоб гармонізувати навантаження та уникати перевтоми. Вчені довели: людина, яка виконує фізичні вправи, почувається щасливою.

3. Спілкування. Знаходьте час і якомога частіше спілкуйтеся зі школярем. У кожної дитини — свій характер, а в кожній родині — свої традиції спілкування. Батькам радимо цікавитися успіхами і невдачами дитини, виявляти інтерес до світу її захоплень, уподобань, підвищувати їхню самооцінку. Важливою якістю вчителів і батьків є вміння не просто дивитися на дитину і прискіпливо наглядати за нею, а уважно і доброзичливо придивлятися до її поведінки, помічати зміни настрою, прагнути об'єктивно зрозуміти мотиви вчинків. "Жодна книжка, жодний лікар не замінить власної пильної думки, власного уважного спостереження", — зауважував відомий польський психолог, педагог Януш Корчак. Спостережливі педагоги та батьки швидко помітять зміну внутрішнього стану учня, відчують його реакцію на слово, вчинок, подію - все це має велике значення для формування взаєморозуміння та взаємодовіри. Тактовність у стосунках з дітьми так само, як і в спілкуванні, передбачає почуття міри, підказує вироблення правильного підходу.

Учні молодшого шкільного віку, які не відчувають батьківської ніжності, тепла, стають замкнутими, малоконтактними, у них виникають конфлікти з однолітками, вчителями, будь-яка вимога яких починає викликати негативну реакцію. Найважливіше і найважче у ставленні до дітей — знайти міру, щоб ніжність не перетворилась у пестощі, а розумні вимоги - у суворий педантизм. Важливо заохочувати й підбадьорювати дитину, вірити в неї, бо скільки непередбачених ситуацій привносить щоденне життя!

4. Необхідно управляти своїми емоціями. Вміння керувати негативними емоціями — важливий чинник психічного здоров'я, показник емоційного інтелекту. Для дітей молодшого шкільного віку притаманні агресія, запальність, гарячкуватість. Причинами агресії (як фізичної, так і вербальної) може бути страх, перенесена образа, душевна травма, порушення соціальних стосунків дитини й дорослих тощо. Що сильніша агресія — то сильніший страх криється за нею. Учні можуть через дрібниці влаштувати істерику, розплакатись, розізлитись. Педагогам, батькам варто спробувати стримати агресію дітей, висловити своє незадоволення подібною поведінкою. Важливо навчати кожну дитину долати агресивність, підбирати оптимальний спосіб для вираження негативних емоцій (проговорювати ситуацію, яка виникає, намалювати її, поділитися своїми враженнями з іншими тощо). Наприклад, можна проговорити, висловлюючи своє почуття ("Я почуваюся..., коли..."); натомість: "Ви мене обманюєте" краще вживати: "Я відчуваю, що мене обманюють" тощо. Дорослим необхідно розуміти, що запальність є швидше вираженням відчаю і безпорадності, ніж виявом характеру. Необхідно спробувати запобігти прояву пристрастей: відволікти дитину, залишити її на самоті, спонукати інших дітей висловити своє бачення ситуації, яка склалася. Пам'ятайте: мовлення вчителя, батьків має бути спокійним, урівноваженим і стриманим. Коли ситуація нормалізується, дитині необхідний спокій, переключення на інший, цікавий для неї, вид діяльності.

5. Навчіться усміхатися. Необхідно пояснювати молодшим школярам про необхідність позитивно сприймати все, що їх оточує, відбувається в країні, школі, сім'ї, спілкуванні з однолітками, друзями, і менше уваги звертати на негативні прояви, складні ситуації, вияви агресії. Радити дітям частіше усміхатися людям, які їх оточують, бачити в них позитивні риси, якості, цінувати особистісні чесноти. Життя без позитивних емоцій часто веде до стресів. Батькам бажано зустрічати дитину з усмішкою, теплим словом підвищувати їй настрій, переконувати, що вона для них є значимою й потрібною; схвалювати кожне її зусилля, вірити в її успіх, приймати невдачі. Вчителю варто починати навчальне заняття із хвилин спілкування (ранкової зустрічі), позитивно налаштовувати на співпрацю, застосовуючи "золоті правила спілкування", цінувати й поважати кожну особистість, розуміти, визнавати і приймати її як найвищу цінність.

6. Змінюйте негативне мислення на позитивне. Серед усіх пізнавальних процесів, якими є форми відображення дитиною навколишнього світу, саме мислення є найвищим і найскладнішим явищем. Залежно від типу навчально-пізнавальної діяльності учня мислення виявляється по-різному, тому виокремлюємо наочно-дійове, наочно-образне та словесно-логічне мислення, яке часто набуває як позитивних, так і негативних ознак. Учителям і батькам радимо припинити щоденно подавати учням негативну інформацію, в присутності дітей перестати критикувати існуючий лад, аналізувати політичні події, які відбуваються в країні та за її межами тощо. Навчайте дітей помічати й радіти найпростішим речам, які їх оточують: першій весняній квітці, теплому сонечку, доброму слову; прищеплюйте любов до рідної землі, міста, села, сім'ї, родини, шанобливе ставлення до старших; привчайте співпереживати з іншими, поділяти успіхи та невдачі інших людей.

7. Розбивайте здібності та інтереси. Саме молодший шкільний вік багатий на приховані можливості фізичного та психічного розвитку, сенситивний період формування багатьох пізнавальних, моральних, естетичних і рухових здібностей. Це також вирішальний період у житті дитини, який потребує додаткової уваги і психологічної підтримки як від учителів, вихователів, так і батьків. За даними досліджень, діти з розвинутою пізнавальною спрямованістю досягають помітних успіхів порівняно зі своїми ровесниками, в яких навчальні мотиви не є провідними, тому наявність пізнавальних інтересів стає важливим моментом їхньої навчальної діяльності. Генетичний аналіз психологічної характеристики молодшого школяра визначає рівень його розвитку як цілісної системи якостей і здібностей, що забезпечують успіх у навчальній діяльності та спілкуванні, легкість в оволодінні знаннями, вміннями й навичками. Отже, успішність навчання забезпечується системою здібностей, які є результатом розвитку. Практично немає такої діяльності, успіх якої визначався б лише однією здібністю. Доведено, що у світі не існує не талановитих людей. Тож необхідно будувати навчально-виховний процес початкової школи як особистісно-орієнтований, розвивальний, створювати сприятливі умови для розвитку дитячої індивідуальності як за рахунок вивчення навчальних предметів, так і проведення виховних заходів, розкриття талантів у багатьох галузях (спорт, наука, література, музика, художнє мистецтво, театр тощо). Водночас необхідно пам'ятати, що не можна вимагати від учнів неможливого.
Тож намагайтеся розвивати сили та можливості дітей, даруйте їм радість успіху в навчальній діяльності.