Психологічні основи формування іміджу організації та персоналу (інтерактивна доповідь)

 

 

 

 

 

 

 

Психологічні основи формування іміджу організації та персоналу

 

(інтерактивна доповідь)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маленко Тетяна Вікторівна

практичний психолог

Водянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11

Добропільської міської ради

 

 

 

 

 

 

Успіх діяльності організації певною мірою залежить і від її іміджу, який можна розглядати як систему уявлень людей про організацію та її співробітників.

Термін «імідж» (англ. іmage – образ, престиж, репутація) – враження, яке організація та її співробітники справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень (думок, суджень про них).

У психології під іміджем розуміють характер стереотипу, що склався в масовій свідомості і має емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь. Імідж відображає соціальні очікування певної групи. Формування іміджу відбувається стихійно, але частіше воно є результатом роботи фахівців.

Поняття «імідж» виникло на Заході в 50-х роках і спочатку використовувалося в рекламній практиці. В 60-х роках цей термін виникає у сфері підприємництва як основний засіб психологічної дії на споживача. Пізніше поняття іміджу стало основним елементом теорії і практики паблік рілейшнз, міцно увійшло до політичного і суспільного життя.

Імідж організації (корпоративний імідж) є віддзеркаленням цінностей організації і тим, як ці цінності сприймаються людьми. Фактори формування іміджу різноманітні. Логіка його формування складна і ще далеко не вивчена (особливо психологія іміджу).

При формуванні іміджу потрібно зважати на такі його складові: моральні цінності, рекламна сфера, пакувальний матеріал, місцезнаходження та обстановка офісу, стиль одягу персоналу, назва фірми, бланки фірми, візитівки, пакети та ін. Питанням розробки і формування іміджу організації займаються спеціальні відділи.

З іншого боку, імідж є враженням, яке справляє особистість або організація на окремих людей, групи. Це означає, що знання процесу сприйняття, інтерпретації будь-яких фактів, відомостей про особистість, організацію певною групою людей є однією з найважливіших передумов управління іміджем.

Імідж організації може бути як позитивним, так і негативним. Основою позитивного іміджу є довіра до організації, відповідна стереотипізація її сприйняття. Негативний імідж проявляється у недовірі до організації та її репутації. Як правило, позитивний образ організації економить її ресурси, а негативний — значно збільшує витрати.

Позитивний імідж організації залежить від таких чинників:

– якість, фінансова спроможність, конкурентоспроможність товарів (послуг);

– ефективність управління;

– організаційна культура та екологічна безпека;

– тиражування імені організації через засоби масової інформації.

 

Основна інвестиція в загальний імідж організації – люди.

Стосовно людини термін «імідж» передає поняття: візуальна привабливість особи, самопрезентація, конструювання людиною свого образу для інших.

Американський дослідник іміджу Ліліан Браун вважає, що професійний навик сам по собі не забезпечить вам роботи або підвищення по службі. Для цього потрібно викликати прихильність до себе людей, з якими працюєш, тобто необхідно створити потрібний імідж. Вважається, що люди судять про нас за зовнішнім виглядом, враженням, яке ми створюємо протягом перших п’яти секунд розмови. Саме такі якості особи, як зовнішність, голос, уміння вести діалог можуть зіграти вирішальну роль у кар’єрі і у всьому житті.

Але робота над створенням іміджу ділової людини не зводиться лише до створення зовнішнього образу, який може маскувати реальну сутність людини. Зовнішній вигляд – це лише стиль, обумовлений внутрішнім складом особистості.

Першим аспектом (етапом) формування іміджу є рівень самооцінки людини, яка значною мірою визначає її поведінку. Занижена самооцінка сковує людину, завищена – не дозволяє об’єктивно оцінювати ситуацію і себе в ній.

Можемо визначити основні компоненти іміджу ділової людини:

• самооцінка особистості;

• моральні цінності особистості;

• етика ділового спілкування;

• діловий етикет і протокол;

• тактика спілкування (уміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння механізмами психологічної дії і т. д.);

• зовнішній вигляд (одяг, аксесуари до одягу; постава і хода).

 

Виділяють зовнішні та внутрішні чинники формування іміджу.

Зовнішні чинники іміджу:

• зовнішній вигляд: одяг, аксесуари одягу, зачіска, макіяж;

• гарні манери: належні жести, пози, постава, хода;

• виразність міміки та вміння нею керувати;

• вміння використовувати простір для спілкування тощо.

Внутрішні (психологічні) чинники іміджу:

• мистецтво подобатися людям;

• вміння правильно спілкуватися;

• наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості;

• вміння розуміти людей та впливати на них тощо.

Внутрішні (етичні) чинники іміджу:

• чесність;

• порядність;

• повага до підлеглих, партнерів;

• вірність даному слову;

• здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями тощо.

 

Фахівців, які займаються створенням образу, називають іміджмейкерами. На Заході, де іміджу приділяють велику увагу, існує широка мережа іміджмейкерів. У нашій країні ця діяльність ще не дуже поширена, окрім того, послуги іміджмейкерів коштують недешево. Тому кожен, певною мірою, повинен стати іміджмейкером. Потрібно уміти сформувати уявлення про імідж представника вашої професії, визначити його психологічний портрет. Кожен повинен стати “self-made-man” – людиною, яка сама себе створила.

 

У виконанні вітчизняної літературі присутній три підходи до іміджу:

– функціональний;

– контекстний;

– порівняльний.

 

При функціональному підході виділяють такі види іміджу:

– дзеркальний (імідж, властивий нашому уявленню себе. Ми ніби виглядаємо до дзеркала і розмірковуємо, які ж ми. Звичайно ж ми оцінюємо свій імідж досить високо, мало враховуючи погляд нею із боку);

– поточний (видимий із боку, але потрібно пам'ятати, що нерозуміння і упередження формують ставлення до нашому іміджі в неменшої мері, ніж наші вчинки);

– бажаний (чи до чому ми намагаємося);

– корпоративний (імідж організації у цілому, а чи не якихось окремих підрозділів: репутація організації та т. буд.);

– множинний (імідж незалежних структури єдиної корпорації.

До хорошого єдиному іміджу прагнуть, наприклад, авіакомпанії, використовуючи власну символіку, уніформу тощо. буд.);

– негативний (імідж, створюваний опонентом, суперником, ворогом).

 

Імідж створюється з урахуванням що йде від людини іміджфоруючої  до людини іміджінформуючої.

 

Имиджформирующая інформація може посилатися двома шляхами:

а)вполне усвідомлено, навмисно, обдумано, свідомо;

б)непроизвольно, мимоволі, автоматично, підсвідомо.

 

Имиджформирующая інформація, що йде від людини, сприймається на інших людей теж двома шляхами:

а) з усією відповідальністю, навмисно, обдумано, свідомо;

б) крім свою волю, мимоволі, підсвідомо.

 

Патлусова У. М. пропонує такі етапи побудови професійного іміджу [13].

1. Аналіз складових іміджу за принципом: що добре, що погано. Це буде лише приблизне опис, бо є властивості, які вписуються у цю схему. З іншого боку, до такого аналізу необхідно підходити діалектично: з одного боку, така риса, як скритність небажано, але, з іншого боку, у деяких обставин може бути позитивним.

Працюючи над своїм іміджем важливо пам'ятати, що у його зміст великий вплив можуть зробити такі чинники, як соціальне походження, сім'я, освіту, віросповідання, політичні уподобання, друзі, партнери, хобі тощо. п.

За можливості необхідно скласти ще кілька схем і бажання попросити своїх близьких і колег заповнити їх. Характеристики може бути короткими, але занадто вже важливими: вони вкажуть на чесноти та вади, про які людина гадки не мав.

2. Кожна особистість – клубок протиріч, і це норма, але з них бажано усунути, оскільки вони руйнують цілісність іміджу, знижують його позитивну значимість. Наприклад, привабливість первинного візуального образу ділову людину (бездоганний костюм, доглянутість) можна повністю зруйнована безліччю жаргонних слів і жуйкою в роті.

3. Узагальнення одержаних даних, і опис іміджу, пошук відповіді питання: чи він роду вашу літературну діяльність і сприяє чи успіху?

Слід пам'ятати, що відсотковий вміст іміджу дуже рухливий: це від професії та посади (секретар, банкір, продавець, комерційний директор), від культури підприємства, від місця перебування установи (село, місто, філія по закордонах), від особистості партнера, і навіть з інших чинників. Але тим щонайменше під час створення професійного іміджу слід поступово переорієнтовуватися під певні загальні канони, сформованими внаслідок історичної практики людини.

Первинний образ (зовнішній вигляд, мова, голос, манери) – дуже значущий, саме його виробляє перше враження і може багато розповісти про людину. Робота з удосконалення зовнішнього образу складна й вкрай важлива, але з достатня на формування належного професійного іміджу. Звідси випливає, що імідж – це цілісне, гармонійне явище, його неможливо розкласти частинами. У ньому важливо все: і зовнішній, і внутрішній образ, до складу якого у собі особистісні, професійні й моральні якості.

Практичний досвід, дослідження, опитування керівників дозволили виділити багато рис (особистісні, професійні, моральні), які сприяють (чи, навпаки, заважають) професійної діяльності, адаптацію ділової середовищі, налагодженню контактів з іншими людьми.