ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Наталія КАРПЕНКО, вища категорія.

Запорізька гімназія №91, м. Запоріжжя, Україна.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Мета. Підвищити  емпатійні здібності педагога. Розвивати у вчителів розуміння своїх емоцій і емоцій дітей, батьків, колег,  уміння використовувати свої емоції як ресурс для прийняття рішень, професійно-педагогічної взаємодії . Формування відповідальності за власні емоційні реакції, самоконтролю поведінки та готовності до управління власними емоціями в усталених і емоційно напружених життєвих ситуаціях; розвиток компетенцій емоційної саморегуляції; вербалізація емоцій та почуттів.

Форма проведення. Тренінгове заняття.

І. Вступна частина.

1.                Притча “Відстань” як своєрідний епіграф до роботи над темою тренінгу. У притчах, казках, афоризмах закладені цінні уроки, які допомагають отримати доступ до знання закономірностей Світу, а ―словам потрапити прямо в серце‖.

Якось учитель запитав своїх учнів: – Чому, коли люди сваряться, вони кричать? – Тому, що втрачають спокій, – сказав один. – Але навіщо ж кричати, якщо інша людина знаходитися з тобою поряд? – запитав учитель. – Чи не можна з ним говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти сердитий? Учні пропонували свої відповіді, але жодна з них не влаштувала учителя. Зрештою він пояснив: – Коли люди невдоволені одне одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того, щоб скоротити цю відстань і почути одне одного, їм доводиться кричати. Що більше вони гніваються, то голосніше кричать. – А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо, бо їхні серця знаходяться дуже близько. А коли закохуються ще сильніше, що відбувається? – продовжував учитель. – Не говорять, а тільки перешіптуються і стають ще ближчими у своїй любові. Згодом навіть шепіт стає зайвим. Вони лише дивляться одне на одного і усе розуміють без слів.

Запитання для обговорення: 

―Як гадаєте, про що ця притча?

 ―Як ця притча пов’язана з темою тренінгу? Цей тренінг про те, як налагоджувати гармонійні стосунки з довкіллям, як управляти своїми емоціями так, щоб почуватися щасливою людиною і досягнути в житті бажаного.

2. Знайомство. Малюємо квітку, яку б ви могли назвати своїм ім’ям.

Погодження норм взаємодії в групі. Для злагодженої роботи групи пропонується запровадити певні норми, які створюють атмосферу довіри, доброзичливості та творчої співпраці, й дотримуватись їх. Основні норми пропонує ведучий і записує їх на фліпчарті після обговорення та погодження з групою .

Рекомендовані норми: цінувати час; бути уважними і присутніми ―тут і тепер‖; правило додавання; позитивно мислити; персоніфікувати висловлювання; акцентувати мову почуттів; надавати конструктивний зворотний зв’язок; правило ―Стоп‖; дослідницька позиція; конфіденційність.

Місяць–сонечко. Корисною і необхідною вправою на тренінгу є виявлення сподівань учасників, яка конкретизує цілі тренінгу, спрямовує роботу групи, допомагає почати навчання на базі наявних знань і досвіду учасників. Стандартними для виявлення сподівань є такі запитання: ―Про що ви хотіли б дізнатися, чого навчитися на цьому тренінгу?‖, ―Які конкретні вміння та навички хотіли б засвоїти?‖. Для наочної презентації очікувань можна використовувати різні метафори, наприклад, такі: ―річка з перешкодами‖, ―дерево й плоди‖, ―зернятко і квіти‖, ―сонечко та місяць‖. Психолог малює коло, що символізує місяць. Учасники пишуть на стікерах очікування від тренінгу. Потім почергово виходять до фліпчарту, зачитують їх і наклеюють усередині кола. Наприкінці тренінгу учасники записують власні здобутки на жовтих стрічках, що символізують сонячні промінчики, і приклеюють їх до кола. Відбулася символічна трансформація місяця у сонечко, запитів і проблем – у здобутки. Місяць у цій вправі є метафорою ―сфери незнання‖ (―Чого ми не знаємо, але хочемо знати‖), а сонечко символізує сферу знань (―Що довідалися, якого досвіду набули‖). Наприкінці тренінгу учасники пригадують власні очікування та через зворотний зв'язок повідомляють, наскільки вони справдилися.

ІІ. Основна частина.

Основна частина тренінгу спрямована на активне вивчення учасниками теоретичного матеріалу з тематики тренінгу та вдосконалення практичних навичок ефективної міжособистісної комунікації та управління емоціями.

Інформаційне повідомлення: «Поняття емоційного інтелекту та емоційної компетентності».

Поняття  «емоційний інтелект» з’явилося у психологічній літературі з виходом у світ відомої монографії Говарда Гарднера «Frames of mind» у 1983 році.

У ній фактично вперше було дане визначення поняття  «емоційний інтелект» у двох його формах репрезентації: міжособистісній та внутрішньоособистісній.

Під міжособистісним емоційним інтелектом він запропонував розглядати спроможність людини розуміти інших людей, усвідомлювати мотиви їхньої діяльності, ставлення їх до роботи, вирішувати, як краще співпрацювати з цими людьми.

Для поняття внутрішньоособистісного емоційного інтелекту він бере за основу властивість людини, спрямовану на себе: спроможність формувати точну адекватну модель власного «Я» та використовувати цю модель, щоб ефективно функціонувати у житті

Емоційний інтелект (EQ) – це здатність людини розуміти та керувати емоціями, які відчуває вона і ті, хто поруч. Ті, що мають високий рівень EQ показують кращі результати в житті і на роботі: їм простіше приймати рішення і брати на себе відповідальність. Крім того, це допомагає налагоджувати контакт з людьми і отримувати більше задоволення від спілкування. А якщо зуміти вчасно розпізнати ту чи іншу емоцію співробітника – можна вирішити проблему ще на етапі зародження. Основні складові емоційного інтелекту:

1. Самосвідомість. Її можна назвати фундаментом емоційного інтелекту. Це здатність людини усвідомлювати свої емоції, вміти аналізувати і правильно їх тлумачити.

2. Володіння собою. Уміння зберігати емоційний баланс, особливо в критичних ситуаціях. Володіти емоціями не означає пригнічувати їх у собі. Важливо відчути і усвідомити свій емоційний стан і діяти відповідно до нього.

3.Соціальна свідомість. Простими словами, це – вміння розуміти оточуючих. Вибудовувати взаємодію з ними з урахуванням їхнього емоційного стану.

4. Управління взаємовідносинами. Це здатність будувати контакти та взаємодіяти з тими, хто нас оточує, враховуючи емоційний стан не окремо взятої людини, а цілого колективу.

Пропоную розібратися з емоційною сферою людини і потренувати ці складові емоційного інтелекту.

3.Вправа. Самооцінка. Психолог малює на фліпчарті ―драбинку. Знизу догори рівень зростає. Завдання учасників – відповідно до власних уявлень визначити ―свій‖ щабель і намалювати на ньому себе.

Психолог повідомляє ключ до цієї методики: 1—4 сходинка — занижена самооцінка, 5—7 сходинка — самооцінка адекватна, 8—10 сходинка — завищена самооцінка.

Рефлексія (емоції,відчуття)
Питання:

-  Легко чи важко було знайти своє місце на драбинці?

- Які асоціації, думки, почуття виникають, коли дивитеся на цей малюнок?

4. Вправа «Самооаналіз»

-                     Які емоції більше переважають у вашому житті?

На аркуші паперу зображено 3 кола, які символізують робочу ситуацію (уроки, спілкування з колегами, спілкування з учнями, взаємодія з батьками учнів), сімейну ситуацію та спілкування з друзями.  Зобразіть сегментами ті емоції, які ви переживаєте в даній сфері.

-                     Які емоції переважають?

Інформаційне повідомлення. Існують сотні емоцій і ще більше емоційних відтінків. Дослідники виділяють до десяти основних (або базових) емоцій: Десять базових емоцій (за К. Ізардом): інтерес (цікавість), радість, здивування, гнів, страждання (горе), відраза, презирство (огида), сором, провина, страх.

Презирство/сором – найтоксичніші емоції. Не кожен може зізнатися навіть собі, не говорячи про інших, що переживає емоцію презирства чи сорому. Л. Стюарт описує презирство/сором як «функцію оцінки, коли ми вважаємо інших або себе неповноцінними. Ці емоції мають величезний потенціал, який примушує нас переглядати своє ставлення до себе і стосунків з іншими».

Решта емоцій вважаються комплексними. Наприклад, співчуття – це поєднання печалі й любові; в ревнощах приховані любов, ненависть і заздрість; пригніченість – складна комбінація сорому і суму; ненависть охоплює огиду та гнів.

Емоції є природним явищем, не варто їм опиратися, краще мудро використовувати. Реалізована емоція є ресурсом. На її створення організм витратив енергію. Якщо починаєте з нею боротися, витрачаєте залишки енергії на внутрішню боротьбу. Тому все, що потрібно зробити, це скористатися ресурсом емоції за призначенням. Розвиток емоційної компетентності – це не контроль над емоціями, а управління ними. Контроль – це завжди протистояння, переважання однієї частини особистості над іншою. Тому контроль і гармонія – несумісні. Якщо розуміємо, визнаємо і приймаємо свої почуття, у нас з’являється можливість більш адекватно їх висловлювати. Стати цілісною особистістю означає досягти гармонії в думках, емоціях, поведінці, ніби зібрати себе по частинах. Можливо, одна з цілей нашого життя – зібрати свій пазл.

Інформаційне повідомлення «Механізм виникнення емоційної реакції»

Механізм виникнення емоційної реакції функціонує так:

Процес розгортання і позитивних, і негативних емоцій однаковий.

Існують такі рівні прояву емоцій, що визначають способи впливу на емоційні реакції: тілесний (вегетативні реакції, виразні рухи); поведінковий (емоційні дії); рівень психологічних переживань (висловлення про емоційні стани).

- Як можемо управляти емоційними реакціями?

- На що ми маємо/не маємо вплив?

- Як можемо змінити емоцію?

Способи впливу на емоції (на основі запропонованої вище схеми):

1. Змінити об’єкт концентрації, тобто переключити увагу на іншу ситуацію, подію, факт.

2. Переосмислити переконання, цінності, настанови. Вони діють як фільтри того, що помічаємо, допускаємо у свідомість; впливають на те, яке пояснення даємо фактам і подіям.

3. Перетворити ірраціональні думки, які викликають негативні емоції, на раціональні.

4. Психофізіологічна саморегуляція. Відомо, що дихання, вираз обличчя, положення тіла, тон і темп голосу впливають на емоційний стан. Методи психофізіологічної саморегуляції допомагають відновити рівновагу, заспокоїтися, звільнитися від неприємних думок і небажаних емоцій.

5. Усвідомити емоцію і зробити доцільний вибір емоційної реакції

5. Вправа «Фантом»

Емоції, їх надміра чи їх дефіцит, займають чільне місце в розвитку «синдрому емоційного вигорання» педагога, що в свою чергу тягне за собою безліч соматичних захворювань. (Роздати всім учасником листки з намальованим тілом людини)

Інструкція: “Уявіть, що ви зараз дуже сильно роздратовані на когось чи щось. Спробуйте відчути цю злість усім тілом. Можливо вам буде легше уявити  тоді, коли ви  згадаєте певний випадок, коли ви розізлились на когось. Відчуйте, де у вашому тілі знаходиться ваша злість. Як ви її відчуваєте? Можливо вона схожа на вогонь десь у вашому організмі? Можливо це свербіння в кулаках? Заштрихуйте ці  ділянки  червоним олівцем  на своєму  малюнку. Тепер уявіть, що ви  несподівано  перелякались чогось. Що вас може налякати?  Де знаходиться ваш страх? На що він схожий? Замалюйте чорним олівцем це місце на своєму малюнку”. Аналогічно  запропонувати  учасникам  визначити  синім олівцем сум.

Обговорення. Зверніть увагу, які ділянки тіла заштриховані. Вже доведено, що сильні та постійні негативні емоції викликають ті чи інші захворювання. Зокрема гнів, страх, сум… І подивившись на ваш фантом, можете зрозуміти, які хвороби можуть загрожувати вам при частому переживанні даних емоцій.

 6. Неуважний слухач. Мислителі Стародавньої Греції говорили, що ―два вуха й один язик дані людині для того, щоб вона більше слухала і менше говорила‖. Один з найкращих способів усвідомлення важливості уважного слухання – відчути протилежне, тобто погане слухання. Для виконання вправи учасники об’єднуються в пари. Їм пропонується по черзі протягом 1 хв розповісти партнеру цікаву історію зі свого життя, в той час співрозмовник всіма засобами вдає, що не слухає. Як ви себе почували в ролях промовця (якого не слухали) / неуважного слухача? Чи є синонімами слова: ―мовчати”, ―слухати”? Коли мовчання є золотом? Чому важливо слухати співрозмовника уважно? Як невербально підтримувати промовця? Наскільки уважне слухання може допомагати в професійній діяльності? Після обговорення психолог пропонує учасникам визначити ознаки уважного і неуважного слухача, записує їх на фліпчарті у дві колонки. Слухати і чути – це активний процес, який вимагає повного включення та зосередження. Активне слухання передбачає використання таких прийомів: заохочення – невербальна підтримка співрозмовника; уточнення – формулювання  запитань до почутого; перефразування – формулювання почутої думки іншими словами; резюмування – підведення підсумків; віддзеркалення почуттів співрозмовника.

7. Як зрозуміти співрозмовника? У середині кола двоє добровольців сидять один навпроти одного. Між ними на підлозі лежить аркуш з цифрою 9 (6) без крапки. Психолог запитує кожного добровольця, яку цифру він бачить. Цифра одна, а відповіді дві. Хто правий? Поміняйтеся місцями. Що ви тепер бачите? Що відбулося? Що допомагає зрозуміти співрозмовника, його думки, емоції? Зрозуміти співрозмовника допомагає вміння поставити себе на його місце, поглянути на ситуацію його очима. Важливо поважати думку іншої людини, навіть, якщо ви з нею не погоджуєтеся.

8. Підкреслення значущості партнера. Більшість людей задоволені, коли їх зусилля помічають, а заслуги і досягнення визнають. Попрактикуємося в переданні кожному учаснику важливого повідомлення про те, що до нього ставляться з повагою і високо цінують його внесок у спільну роботу. Кидаючи м’яч іншому учаснику, скажіть йому комплімент стосовно його комунікативних умінь. Наприклад: ―Сашко, я захоплююсь твоїм умінням чітко і конкретно висловлювати думку‖, ―Я вдячний тобі за те, що вмієш вислухати в потрібний момент‖ тощо. Той, кому призначений м’яч, дякує за комплімент і кидає його наступному учаснику. Вправа виконується доти, поки м’яч не побуває у кожного.

9. Висловлення і сприймання критики. Критика – закономірна і невід’ємна частина нашого життя. Існує достатньо багато прийомів сприймання і висловлення критики, що відповідають високій психологічній культурі та допомагають зберегти стосунки комфортними. Учасники об’єднуються в три малі групи, кожна з яких отримує окреме завдання – написати рекомендації на тему: “Як реагувати на справедливу критику?”, “Як реагувати на несправедливу критику?”, “Як конструктивно висловлювати критику?”. Через 10–15 хв лідери груп презентують результати спільної роботи. Критика, висловлена співрозмовником, може бути цінною інформацією, поштовхом до важливих змін.

 Інформаційне повідомлення. Коли ви хочете повідомити партнеру про ваш емоційний стан, який виникає у процесі спілкування або пов’язаний з якими-небудь діями співрозмовника, краще за все використовувати саме «Я-висловлювання». «Я-висловлювання» — це спосіб без загроз та оцінок дати зрозуміти співрозмовнику, що ви відчуваєте і чого хочете. Ми можемо говорити про «Я-висловлювання» тільки тоді, коли дотримуються дві необхідні умови: щирість висловлюваного переживання; конкретність позначення ситуації, в якій це переживання виникло. «Я-висловлювання» дозволяє іншому слухати вас і спокійно реагувати, передбачає відповідальність мовця за поведінку на відміну від. «Ти-висловлювань”, що націлене на звинувачення іншої людини («Ти завжди все робиш на зло», «Ти ніколи не слухаєшся»).

Отже, Я-висловлювання» має низку переваг у порівнянні з «Ти-висловлюванням»: • Дозволяє нам висловити свої негативні почуття в необразливій для людини формі. Нерідко ми закриваємося від людей бронею. «Я-висловлювання» дає можливість іншим ближче пізнати нас, робить нас відкритішими, людянішими. • Коли ми відкриті і щирі у вияві своїх почуттів, інші люди також стають щирішими у своїх почуттях до нас. Вони починають відчувати, що ми їм довіряємо. • Висловлюючи свої почуття без наказу або докору, ми залишаємо іншим можливість самим прийняти рішення. Тоді вони починають враховувати наші побажання і переживання.

ВИДИ «Я-ВИСЛОВЛЮВАНЬ»: 1. Двокрокове «Я-висловлювання» Схема: «Коли...»1 (опис конкретної ситуації або поведінки партнера), «я відчуваю...»2 (опис своїх почуттів у цій ситуації). 2. Трикрокове «Я-висловлювання» Схема: «Коли...»1 (дія іншої людини), «я відчуваю / мені...»2 (емоції), «і я хочу...»3 (опис дії чи пропозиція виходу з ситуації)».

10. Техніка “Я–повідомлення”. Вміння конструктивно повідомити співрозмовнику про свої переживання, бажання, потреби є важливою складовою емоційної компетентності. ―Я–повідомлення‖ є запрошенням до відвертого обговорення можливих шляхів досягнення бажаних змін, без звинувачень і вимог щось змінити. Ця техніка передбачає опис почуттів, конкретної поведінки, яка їх викликала, та інформацію про вирішення ситуації. Схема ―Я–повідомлення‖: Я відчуваю ... (емоція); коли ... (поведінка); і я хочу ... (бажаний результат). Учасникам пропонується перетворити ―Ти-повідомлення‖ (наприклад: ―Ти завжди спізнюєшся‖, ―Ти постійно залишаєш папери на моєму столі‖, ―Ти ніколи не виконуєш свої обов’язки, я мушу все робити замість тебе‖) в ―Я– повідомлення‖. Описувати свої почуття при обговоренні стосунків значно конструктивніше, ніж звинувачувати, засуджувати співрозмовника. Уміле використання техніки ―Я–  повідомлення‖ для висловлення негативних емоцій допомагає у саморегуляції поведінки, знижує напругу в стосунках, сприяє налагодженню взаємин.

11. Вправа «Склянка» Ціль сприяти візуалізації наслідків прояву гніву та усвідомленню учасницями незворотності їх впливу на стосунки з іншими людьми. Необхідні матеріали: одноразові паперові скляночки.

Хід проведення. Ведучі пропонують учасницям взяти одноразову паперову скляночку і різкими рухами зім’яти (адже саме так можуть поводитися люди, які знаходяться у стані гніву). Потім ведучі пропонують повернути предмет до початкового стану. Питання для обговорення

• Що трапилось зі склянкою?

• Чи можна повернути її до початкового стану?

 • Як це пов’язано з реальним життям? Що може символізувати ця склянка (людські взаємини)?

• Чи можемо ми після агресивних дій все відновити?

• Чи бувало так, що після того, як ви образили кого-небудь, ви шкодували про те, що сказали?

 • Як це вплинуло на ваше майбутнє спілкування?

Показ фільма  7 ознак емоційного інтелекту

12. Метафора-притча. Історія про двох друзів.

 Одного разу друзі посперечалися, і один з них дав ляпаса іншому. Останній, відчуваючи біль, написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса». Вони пішли далі, дорогою побачили оазис і вирішили поплавати. Той, який отримав ляпаса, почав тонути, і друг його врятував. Прийшовши до тями, він написав на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя». Тоді рятівник запитав: «Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер пишеш на камені. Чому?». Друг відповів: – Коли хтось нас ображає, краще написати це на піску, щоб вітри могли це стерти. Коли хтось чинить добре, краще вигравіювати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг це стерти.

Навчіться писати образи на піску і гравіювати радощі на камені.

13. Висновок.

- Висловити враження від тренінгу 3 прикметниками.

- Чи отримали ви інструменти, які можна використовувати вже сьогодні у своєму житті для підвищення свого емоційного інтелекту та покращення власного життя?

Список використаних джерел

1.                Гоулман Д. Емоційний інтелект/ Пер. з англ.. С.Л. Гумецької. Х.: Віват, 2019.
2.                Логвись Ольга Дослідження розвитку емоційного інтелекту майбутніх педагогів у контексті освітньої євроінтеграції/Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2022. Спецвипуск.
3.                Матійків І. М. Емоційна компетентність педагога як чинник позитивної взаємодії в професійному середовищі Молодь в умовах нової соціальної перспективи : збірка наукових праць.  Випуск 16. Київ, 18 травня 2017 року.
4. Новак, О. Шляхи розвитку емоційного інтелекту педагогічних працівників. Постметодика, 6 , 2010.