Емоційний комфорт дошкільника

«Емоційний комфорт дошкільника, як показник його психічного здоров’я»

Консультація для батьків та педагогів Підготувала практичний психолог 

КЗДО №254 КМР

Мельник Тетяна      Дошкільний         період         є        унікальною,         неповторною        фазою емоційного  розвитку людської особистості. Почуття і переживання дитини стають складнішими, більш диференційованими. Активно формуються морально-етичні,інтелектуальні й естетичні категорії (добрий – злий, гарний – негарний, хороший – поганий та ін.). Розвиваються почуття власної гідності,справедливості, сорому,гумору, вміння поставити себе на місце іншого,співпереживати з ним. Емоційні переживання дедалі набувають вербалізованого характеру («Я ображений на тебе»). Яскраво виявляються симпатії й антипатії, вказується потреба у визнанні й схваленні, у розумінні, підтримці та любові.

     Отже, за своєю природою мала дитина — істота насамперед емоційна: у своїх вчинках вона керується не стільки засвоєними поняттями та правилами,

скільки чуттєвими враженнями.

     Емоції — це своєрідний місток між внутрішнім світом малюка і людським оточенням. Елементарна емоційна компетентність дошкільняти — невід’ємний компонент морального становлення особистості.

   Поняття — емоційний (психологічний) комфорт означає, що дитина перебуває у стані душевної рівноваги, спокою, захищеності, вона задоволена своїм буттям, оптимістична. Це позитивно впливає на всі сфери життєдіяльності. Вона працездатна, кмітлива, посилюється її активність, підтримуються на високому рівні домагання, впевненість у своїх можливостях, оцінка своїх чеснот. У стані психологічного комфорту малюк характеризується оптимістичним світосприйманням, він вірить у прихильність до нього оточуючих, відкритий до контактів. І, зрозуміло, душевний дискомфорт знижує емоційний тонус, пізнавальний потенціал, з’являються тривожні передчуття, невпевненість у своїх силах, бажання ухилитись від контактів з іншими людьми; гальмує формування адекватної самооцінки.

Невблаганна статистика попереджає : неухильно збільшується кількість нервових, неврівноважених, гіперактивних дітей, малюків з порушенням психіки.

     Отже, найперше завдання вихователів – забезпечення в садочку психічного комфорту, який сприяє душевному здоров’ю, забезпечує духовне благополуччя. А психологічний комфорт, в свою чергу, допоможе поставити навчально – виховний процес на глибинну психологічну основу, органічно поєднати формуючий вплив дорослого на дитину з урахуванням її природних нахилів і здібностей.

     В кожному садочку, в кожній групі зустрічаються діти: невмійки, непослухи, новачки і т.д.  Перед вихователями постає важливе і складне завдання: знайти правильний підхід до дитини який би сприяв емоційному благополуччю дитини. І тому у роботі з різними категоріями дошкільників та з метою запобігання психічних розладів  педагоги можуть скористатися слідуючими підходами.

1.   Новачки.

Дитина вперше приходить до садочка. Вихователька намагається привернути малюка до себе. Проте діти реагують на її увагу по – різному: одні легко  і охоче йдуть на контакт , інших доводиться “завойовувати”, “добирати до них ключик”, треті аж геть неприступні.

Незвичайне середовище, увага незнайомих людей – усе це є сильним подразником для емоційно – чутливої дитини і викликає у неї стан загальмованості.

Треба допомогти загальмованій дитині зняти всі види психологічного тиску: прохання, умовляння, прямий осуд. Важливо на якийсь час дати малюкові спокій – нехай поплаче.

2.   Діти, які “не граються”.

Особливої уваги потребують діти, які не виявляють інтересу до гри не тільки у дитячому садку, а й дома. Така поведінка пов’язана з дією психотравмуючих впливів, які нервують малюка, гальмують ігрову активність. І поведінка, і мова, ігри таких дітей несуть в собі відбиток психологічного дискомфорту в їхньому житті – в них немає радості, тепла, щирості.

На корекцію ігрових дій мають спрямовуватися зусилля вихователя. Найважливіше, щоб у грі дитина навчилася контролювати свою агресію, не спрямовувати її на людей, які не беруть участі в грі. Слід зупинити дитину, “переключити ” її увагу, а не зображати біль, образу, тим більше не посміхатися, коли малюк цілиться з іграшкового пістолета в перехожого.

3.   Невмійки

Щоб виховати в дитині навички самообслуговування, слід спиратися на її прагнення дістати високу оцінку з боку дорослих. Готовність дорослого чекати від вихованця тільки гарних вчинків і наперед радіти їм – це дійовий фактор психологічного впливу на  дитину. Він значно ефективніший від спроб батьків і вихователів довести малюкові необхідність своїх вимог.

4.   Непослухи.

Неслухняність – цілком нормальне для малюків явище і потребує від дорослих просто послаблення вимог до дитини. Інша справа, коли некерованість затягується, стає хронічною : до будь – яких пропозицій дорослого дитина ставиться негативно. Тут потрібна особлива тактика : не намагайтеся перевиховувати таких дітей нескінченими докорами.

5.   Рухливі, збудливі діти.

Ця категорія дітей зазнає надміру посилених виховних впливів. Ці зусилля часто виявляються марними і навіть шкідливими для дитини. Збудливу дитину неможливо одразу примусити бути  стриманою. Головне – не провокувати спалахів роздратування.

6.   Вразливі, сором’язливі діти.

Це пов’язано з високою чутливістю нервової системи. Основні принципи психологічного підходу до виховання таких дітей грунтуються на врахування їхньої емоційної чутливості, легкої навіюваності, швидкої втоми. Необхідно дотримуватися звичного режиму дня, привчати малюка до порядку. Не можна залякувати вразливих дітей, адже у них часто проявляються “дитячі страхи”.

7.   “Повільні ” діти.

Це явище обумовлене властивостями нервової системи. Замість того, щоб вимагати від дитини швидко відповісти на запитання, потрібно навпаки, затримати її увагу на етапі підготовки до дії, попросити щоб вона повторила запитання, розповіла, що збирається зробити.

8.   “Нечемні  ” діти.

Щоб виховати у дитини  чуйне ставлення до людей, не можна дорікати її в егоїзмі. Навпаки, слід частіше помічати і схвалювати в її поведінці прояви піклування про інших, бажання зробити їм добро. Головне, щоб малюк сам повірив у свою доброту, чуйність, чемність. Тоді він швидше почне цінувати і виявляти ці риси у своїй поведінці.

9.   Діти, що не хочуть вчитися.

Труднощі старших дошкільників, як правило, пов’язані з їхньою нестійкою увагою, невмінням слухати вихователя, пасивною позицією на заняттях, байдужістю до матеріалу, що вивчається. Основним фактором виникнення розумових лінощів є невміння дитини бути уважною. Оскільки довільні процеси в шестирічному віці лише починають формуватися, то нестійкість уваги цілком природна для малюка.

Важливо, щоб батьки та вихователі усвідомлювали, що переживання дошкільнятами почуттів комфорту – дискомфорту залежать від багатьох чинників, серед яких найважливіші:

•       внутрішні – захисні,пристосувальні сили організму дитини;

•       зовнішні – умови життя в сім’ї та дитячому садку, наявність або відсутність в них несприятливих подразників – стресорів, які  підсилюють дію інших небезпечних факторів.

  До чинників, що сприяють емоційному дискомфорту, душевному неспокою, можна віднести емоційну неврівноваженість дорослих, які оточують дитину, різка зміна їхніх настроїв та вимог (дитині важко виробити «схему бажаної поведінки»), домінування ситуацій примусового виконання дитиною певних дій (обов’язковість відповіді,переривання творчої роботи,тощо), фактичне позбавлення дитини права на власний вибір, систематичне порівнювання її досягнень з досягненнями однолітків, надмірна опіка, авторитарність дорослих , дефіцит нових вражень тощо.

   Наслідком цього може бути поява багатьох тривожних симптомів у поведінці дітей, як-от: підвищена вразливість, дратівливість, безпорадність, залежність, невпевненість, невміння відстояти власну гідність,  та некерована поведінка,  відсутність зовнішніх проявів почуттів.

     Потрібно звертати особливу увагу на дітей з проявами емоційного дискомфорту. Пропоную вам фіксувати ці прояви («Картка настрою»), спостерігаючи за дитиною у побуті, на заняттях, в іграх, у спілкуванні. Тут, зокрема, доцільно зважити на такі моменти: як вона спить, який має апетит, який настрій переважає протягом дня, чи часто ніяковіє,соромиться; чи не надто хвилюється перед виконанням якогось завданням; як оцінює себе,свої вчинки й свої можливості; як ставиться до нових  завдань, до труднощів, з якими стикається.

   Щоб з’ясувати, чи є якісь зміни в емоційній сфері дитини, вихователь може запропонувати їй зробити малюнки на такі теми: «Кого або чого я боюся», «Сон», «Чого я боюся вдень», «Чого я боюся в ночі».

Корисним для дошкільнят буде поступове введення у їхнє життя психогімнастичних ігор, які сприятимуть розвитку здатності розуміти емоційний стан іншої людини, адекватно проявляти свої емоційні переживання. Зміст ігрових етюдів емоційно переказується дітям, і вони імпровізують на запропоновану тему. Тут, однак, слід зважати на індивідуальні особливості дітей. Наприклад, сором’язливій дитині не варто пропонувати роль, спрямовану на розвиток саме цього почуття, боязкій – грати боягуза, тощо. Доцільно доручати малюку відтворювати таку поведінку, яка протилежна його реальній поведінці. Тоді уявна ситуація значно полегшуватиме  виконання тих чи інших дій і буде своєрідним психологічним тренінгом. Ось приклади ігрових етюдів, спрямованих на розвиток основних емоцій.

   «Я – пухнасте біле кошеня». Грають двоє дітей. Один із них – кошеня, лагідне, слухняне, жалібно скиглить, бо голодне, про нього забули. Другий хлопчик – жаліє кошеня, гладить його. Кошеня  муркоче, треться головою об нього. Тепер обом весело. Вони граються, підстрибують, сміються.

   «Сміливий хлопчик». Хлопчик стоїть на березі річки. Він дуже хоче скупатися, але вода, мабуть,холодна. Торкається її спочатку однією рукою, потім – двома. Далі хлопчик скидає черевики й заходить у річку. Вираз його обличчя постійно змінюється – невпевненість і нерішучість заступаються задоволенням і цікавістю. Нарешті він рішуче кидається у воду, пірнає, пливе, розмахуючи руками. На обличчі – задоволення від плавання і власної сміливості.

   «Соромно». Дівчинці дуже хотілось чогось солоденького. Вона відчинила шафу та з’їла всі цукерки. Коли мама запитала, хто з’їв цукерки, дівчинка показала на кішку. Але потім їй стало соромно, вона схиляє голову набік, приплющує очі. Дитина розуміє, що казати неправду негоже, підходить до матусі, розповідає їй усе і вибачається.

   «Різні настрої». Добираються картинки або малюнки, де зображені обличчя з різним виразом – веселим, сумним, ображеним, сердитим тощо. Ведучий показує дітям малюнок і просить назвати зображений настрій і відтворити його самим.

      Мистецтво відновлення душевної рівноваги, емоційного комфорту малюка передбачає цілий комплекс своєрідних реабілітаційних заходів:

➢  Розпізнавати та кваліфікувати психічний стан дитини. Визначати внутрішні та зовнішні подразники – стресори. Чому так відбувається?

➢  У повсякденному житті створити для дитини умови, де вона могла б задовольнити свої провідні духовні потреби — у любові, увазі, турботі самоповазі, у спілкуванні з приємними їй людьми, у пізнанні.

➢  Удосконалювати своє уміння розпитувати дитину та вислуховувати її, демонструючи їй при цьому свою щиру зацікавленість,  розуміння співпереживання.

➢  Організовувати індивідуальні тематичні бесіди, спрямовані на те, аби допомогти дитині  усвідомити свої переживання і з часом навчитись регулювати їх. Це необхідно і вихователю, оскільки дає ключ до розуміння внутрішнього світу кожної дитини. (Орієнтовні запитання до таких  бесід дивіться  у додатках).

➢  Дати дитині змогу шляхом малювання (фарбами, фломастерами олівцями, крейдою) звільнитися від страху, напруження, негативних переживань. Задля цього можна запропонувати різні теми малюнків «Коли я вдома один», «Я засмучений», «Що мені наснилося», «Ми з мамою радіємо», «Мій страх» тощо. Головне, щоб дитина усвідомлювала свої переживання і намагалась передати їх  кольором та зображенням.

➢  Розширення уявлень дітей про світ людських почуттів — радості, інтересу, подиву, горя, смутку, страждання, презирства, страху, провини, сорому, заздрості, жадібності, прикрості, гніву. Вправляння старших дошкільників в умінні розпізнавати їх, передавати мімікою, жестами, пов’язувати з певними життєвими подіями, відтворювати в грі або в художньому зображенні.

➢  Вчити дітей емоційно адекватно реагувати на подію,вчинок,результат діяльності. Вправляти їх в умінні правильно переживати як перемогу, так і програш. Виробляти помірковане ставлення до труднощів, оптимістичне ставлення до необхідності їх долати.

➢  Виховувати волю дошкільників. Відмовитись від практики звичного оцінювання кінцевих продуктів праці. Акцентувати увагу дітей на самому процесі подолання труднощів. Оцінювати насамперед вкладені у  досягнення зусилля дитини, її намагання впоратись із складною ситуацією.

➢  Періодично давати дітям змогу розвантажуватися, розслаблюватися. З цією метою можна використати ігри у «Клякси», або з папером,який дозволяється рвати, мнути. Для зняття агресії можна використати гумову грушу,яку можна боксувати, або запропонувати дитині виконати певні фізичні вправи, танцювальні рухи. Дорослий має усвідомлювати, що накопичення дитиною негативної енергії здатне призвести до вибуху. Тому доцільно попередити події «обігравши ситуацію», або спрямувати енергію дошкільника у корисне русло.

   Означена стратегія поведінки педагога буде результативною тільки за умови, що його спільниками стануть батьки. Без відповідної перебудови взаємин у сім’ї система організованих впливів може виявитися недостатньою. Педагоги і батьки мають свідомо звільнитися від ролі «розпорядника» дитини, оволодівати умінням надавати свободу вибору, рахуватись з її ціннісними орієнтаціями, довіряти внутрішнім життєвим силам. Треба пам’ятати, що запобігти емоційному дискомфорту дитини значно легше, ніж зняти його. Тому ми разом маємо дбати про створення сприятливих умов для нормального емоційного розвитку дошкільнят. Слід систематично роз’яснювати батькам, що неузгодженість виховних впливів, неувага до малюка, надмірна вимогливість або вседозволеність, розумове перенавантаження, заміна телебаченням та комп’ютерними іграми повноцінного спілкування з батьками приводить до негативних наслідків.

     У дитячому садку також треба створювати атмосферу доброзичливості, забезпечувати дітям спокійну, стабільну обстановку, створювати умови для повноцінної ігрової діяльності, розвитку ігрових умінь, розширення спілкування, одержання різноманітних вражень і позитивних емоцій.    Вихователі створюють і презентують (дві підгрупи) колаж «Емоційний комфорт дошкільника, як показник його психічного здоров’я».

Створюючи психологічний комфорт, вихователю слід пам’ятати : запобігти емоційному дискомфорту дитини значно легше, ніж долати його. Тому необхідно дбати про створення умов для нормального, емоційного розвитку. За своєю природою мала дитина – істота насамперед емоційна: вона керується не стільки засвоєними почуттями та правилами, скільки чуттєвими враженнями.  Пречудова людина і педагог Януш Корчак писав: “Дитина переважає нас силою почуттів, а за інтелектом, щонайменше, дорівнює нам – їй бракує лише досвіду. Думок у дітей не менше і вони не бідніші й не гірші, ніж у дорослих, лише вони інші. У нашому мисленні образи вилинялі, почуття тьмяні й немов вкриті порохом. А діти думають серцем, не розумом “. Ми повинні зрозуміти, що чим більше віддаємо любові, тим більше її отримуємо.

 

Додатки  до консультації.

Бесіда 1. «Настрій»

1.   Що означає «добре себе почувати»?.

2.   Як ти дізнаєшся, який в тебе настрій?

3.   Коли у тебе буває хороший настрій?

4.   Від чого твій настрій псується?

5.   Як ти зараз себе почуваєш? Чому?

6.   Чи можеш ти посприяти покращенню свого настрою? Як саме?

Бесіда 2. «Бажання»

1.   Чого тобі більше за все хочеться? Чому?

2.   Це бажання здійсненне?

3.   Від кого залежить його здійснення?

4.   Що ти відчуватимеш, коли воно здійсниться? Чому?

5.   Чого ти більше за все не хочеш? Чому?

6.   Що треба зробити, щоб небажаного не трапилось?

Бесіда 3. «Страхи»

1.   Тобі буває страшно? Коли саме?

2.   Чого ти боїшся більше за все?

3.   Коли тобі буває страшно?

4.   З ким би ти хотів бути, коли тобі страшно? Чому?

5.   Яким треба бути, щоб не боятися?

6.   Чи легко жити боязкій людині? Чому?

7.   Що відчуває людина, яка боїться? Як вона виглядає?

Бесіда 4. «Радість»

1.   Що означає «радіти»?

2.   Як виглядає радісна людина?

3.   Чи часто ти радієш?

4.   Від чого ти радів дуже сильно?

5.   З ким би ти хотів радіти разом?

6.   Що потішило тебе сьогодні?

7.Чим тобі подобаються радісні люди?

Бесіда 5. «Любов»

1.   Що означає «любити?»

2.   Як можна розпізнати людину, яка любить?

3.   Кого ти любиш. За що?

4.   Хто любить тебе? За що?

5.   Як ти дізнаєшся про те, що тебе люблять?

6.   Ти себе любиш? За що саме?

7.   Кого ти не любиш? Чому?

8.   Хто не любить тебе? Чому?

Бесіда 6 «Цікавість»

1.   Що тебе більше за все цікавить?

2.   Щоб ти запитав у людини, яка б захотіла з тобою познайомитися?

3.   Чи гарно підглядати чи підслуховувати?

4.   Закінчи речення «Мені цікаво, що…» («скажуть мої друзі, розглядаючи нову іграшку», « буде завтра під час прогулянки в лісі».

5.   Що спільного і відмінного між словами «цікавість» і «допитливість»?

6.   Чи може бути небезпечною цікавість?

Бесіда 7 «Сум»

1.   Чи буває у тебе сумний настрій?

2.   Що ти відчуваєш , коли сумуєш?

3.   А як потім заспокоювався?

4.   Закінчи речення «Мені сумно, коли…».

5.   Як ти вчиниш, якщо зустрінеш на вулиці заплакану дівчинку або хлопчика?

6.   Як можна розсмішити людину ? Бесіда 8 «Мрійливість»

1.   Закінчи речення «Сьогодні я мрію …».

2.   Якби в тебе була квітка – семі квітка, щоб ти загадав?

3.   Якби ти був чарівником, що ти  зробив би для всіх людей?

4.   Що необхідно зробити, щоб досягнути своєї мрії?

5.   Чи часто ти мрієш?

Теми для малювання:

1.«Малювання за уривком із відомої пісеньки».

2.   «Йди, образо, геть».

3.   «Моя мрія на долоньці».

4.   «Моя улюблена поличка» (з подарунками друзів і рідних).

5.   «Я вмію і можу».

6.   «Смішинка про запас».

7.   «Інте – інте – інтерес, ти виходь на букву «С».

8.   «Де розумом не дійду, то в книжці найду».

9.   «Чарівний малюнок один одному». Етюди:

1.       «Зустріч із друзями».

2.       «Добрий хлопчик».

3.       «Відвідуйте хворого».

4.       «Люблячий син».

5.       «Три бажання».

6.       «Злякайтеся!».

7.       «Я дуже втомився».

8.       «Винний».

9.       «Я – цікавий!».

10.   «Круглі очі».