Як створити психологічний комфорт дошкільника? Поради психолога.

 Дати дитині змогу шляхом малювання (фарбами, фломастерами олівцями, крейдою) звільнитися від страху, напруження, негативних переживань. Задля цього можна запропонувати різні теми малюнків «Коли я вдома один», «Я засмучений», «Що мені наснилося», «Ми з мамою радіємо», «Мій страх» тощо. Головне, щоб дитина усвідомлювала свої переживання і намагалась передати їх  кольором та зображенням.

 Розширити уявлення дітей про світ людських почуттів — радості, інтересу, подиву, горя, смутку, страждання, презирства, страху, провини, сорому, заздрості, жадібності, прикрості, гніву. Вчити старших дошкільників вміти  розпізнавати почуття, передавати мімікою, жестами, пов'язувати з певними життєвими подіями, відтворювати в грі або в художньому зображенні.

 Вчити дітей емоційно адекватно реагувати на подію, вчинок, результат діяльності. Вправляти їх в умінні правильно переживати як перемогу, так і програш. Виробляти помірковане ставлення до труднощів, оптимістичне ставлення до необхідності їх долати.

 Виховувати волю дошкільників. Відмовитись від практики звичного оцінювання кінцевих продуктів праці. Акцентувати увагу дітей на самому процесі подолання труднощів. Оцінювати насамперед вкладені у  досягнення зусилля дитини, її намагання впоратись із складною ситуацією.

 Періодично давати дітям змогу розвантажуватися, розслаблюватися. З цією метою можна використати ігри у «Клякси», або з папером, який дозволяється рвати, мнути. Для зняття агресії можна використати гумову грушу, яку можна боксувати, або запропонувати дитині виконати певні фізичні вправи, танцювальні рухи. Дорослий має усвідомлювати, що накопичення дитиною негативної енергії здатне призвести до вибуху. Тому доцільно попередити події «обігравши ситуацію», або спрямувати енергію дошкільника у корисне русло.

 Соціальний контроль не має характеризуватися  жорстокістю  стосовно висловлювань, побажань, критичних  зауважень членів групи.

 Не можна обмежувати  волю дитини.  Усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від власної ініціативи.  

 Слід підтримувати в колективі культ справедливості. Не можна нікого ні карати, ні хвалити не заслужено.   

  Помічати позитивне  потрібно якомога  частіше, шукати для цього щонайменші приводи.

 Осуджувати треба як найменше, іноді варто бути поблажливим.

 Заохочувати до праці, намагатися зробити  її приємною.         

  Створити безпечне середовище  для дітей  – не ставити високо важкі чи гострі предмети, не використовувати у приміщенні незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати шкідливі іграшки.

 У сім'ї повинна панувати атмосфера підтримки та взаєморозуміння  створюватися ситуація успіху для дитини. Щоб підтримати  дитину, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування  на невдачах, показувати задоволення дитиною.  Потрібно спілкуватися з дитиною, активно використовувати гумор, дозволяти  дитині самій вирішувати деякі проблеми. Підтримувати  її хороші прагнення, намагатися не бути категоричним.

 Демонструвати оптимізм , вірити у свою дитину.

 Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати  на оточення, в якому вона повинна перебувати.

 Уміти помічати гарне, ділитися з цим дітьми. 

 Безперервно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них, показувати їм свою любов – вони мають це постійно відчувати.

 Потрібно звертати особливу увагу на дітей з проявами емоційного дискомфорту. Пропоную вам фіксувати ці прояви («Картка настрою»), спостерігаючи за дитиною у побуті, на заняттях, в іграх, у спілкуванні. Тут, зокрема, доцільно зважити на такі моменти: як вона спить, який має апетит, який настрій переважає протягом дня, чи часто ніяковіє,соромиться; чи не